Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,
тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41
"23" березня 2020 р.Справа № 922/835/20
Господарський суд Харківської області у складі:
судді Калініченко Н.В.
розглянувши заяву про видачу судового наказу за вх. № 835/20 від 19 березня 2020 року
за заявою Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк», м. Київ,
до Фізичної особи-підприємця Кузовлєвої Олени Павлівни, м. Харків,
про стягнення 43 651,79 грн.,-
Заявник, Акціонерне товариство комерційний банк "ПриватБанк", звернувся із заявою про видачу судового наказу про стягнення з Фізичної особи-підприємця Кузовлєвої Олени Павлівни заборгованість за кредитним договором № б/н від 22 жовтня 2019 року в розмірі 43 651,79 грн. (42 004,89 грн. заборгованість за кредитом, 186,37 грн. - заборгованість за відсотками, нарахованими на прострочену заборгованість; 1 357,81 грн. - заборгованість за відсотками у вигляді щомісячної комісії, 102,72 грн. пеня за несвоєчасне виконання зобов'язань за договором).
Дослідивши матеріали заяви, суд дійшов висновку про наявність підстав для відмови у видачі судового наказу, зважаючи на наступне.
Заява про видачу судового наказу підписується заявником; якщо заява підписується представником заявника - до заяви додається документ, що підтверджує повноваження представника (частина 1 та пункт 2 частини 3 статті 150 ГПК України).
До частини 3 статті 56 ГПК України юридична особа бере участь у справі як через самопредставництво юридичної особи, так і через представника, який, до частини 1 статті 58 ГПК України, є адвокатом.
За нормами господарського процесуального кодексу України, підписання заяви про видачу судового наказу, є процесуальною формою реалізації повноважень з представництва.
Представництво за своєю природою - це організаційне правовідношення, змістом якого є повноваження однієї особи (представника) діяти від імені, в інтересах іншої особи, яке виникає з договору, закону, акта органу публічної влади. Крім того, представництвом є діяльність представника, спрямована на реалізацію наданих йому повноважень. Змістом відносин представництва є повноваження, без яких останнє не може існувати.
Як повноваження розуміють систему двох суб'єктивних прав представника, одне з яких є абсолютним, інше - відносним. Абсолютне право представника містить у собі можливість вчинення певних дій від імені та в інтересах особи, а відносне право полягає у тому, що представник вправі розраховувати на те, що всі юридичні наслідки, створені його діями, виникнуть лише для особи, яку він представляє, а не для самого представника.
Визначення довіреності міститься у частині 3 статті 244 Цивільного кодексу України, за якою довіреність - це письмовий документ, що видається довірителем представнику для засвідчення його повноважень перед третіми особами в процесі здійснення представництва.
Специфіка представництва за довіреністю в господарському судочинстві зумовлена його публічно-правовим та офіційним характером, оскільки реалізація права на звернення до суду є процесуальною формою реалізації повноважень з представництва.
З 29 грудня 2019 року набрав чинності Закон України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо розширення можливостей самопредставництва в суді органів державної влади, органів влади Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування, інших юридичних осіб незалежно від порядку їх створення" (№ 390-ІХ від 18 грудня 2019 року). Цим законом розширюються можливості самопредставництва органів державної влади, органів влади Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування, інших юридичних осіб незалежно від порядку їх створення в суді.
Згідно частиною 3 статті 56 ГПК України, в редакції Закону № 390-IX від 18 грудня 2019 року, юридична особа незалежно від порядку її створення бере участь у справі через свого керівника, члена виконавчого органу, іншу особу, уповноважену діяти від її імені відповідно до закону, статуту, положення, трудового договору (контракту) (самопредставництво юридичної особи), або через представника.
Отже, прийнятий Закон визначає поняття "самопредставництва юридичної особ" шляхом закріплення такого права не лише за керівником, членом виконавчого органу юридичної особи, а для держави та територіальної громади - за керівником відповідного органу, а і за іншими уповноваженими особами.
Працівник юридичної особи підтверджує право на звернення від її імені в порядку самопредставництва, для чого надає суду: витяг з контракту, в якому визначено, що особа має повноваження представляти юридичну особу в суді в конкретній судовій справі без окремого доручення; або оригінал або копію трудового договору (акту про призначення), або оригінал посвідчення та витяг з посадової інструкції в якій визначено, що особа має повноваження представляти юридичну особу в суді без окремого доручення керівника; та окреме доручення (резолюція) керівника, в якому визначено повноваження особи представляти інтереси юридичної особи в суді в конкретній судовій справі, якщо посадовою інструкцією або контрактом не передбачено право такої особи представляти інтереси юридичної особи без такого доручення.
Отже, наведені вище положення законодавства передбачають можливість здійснення процесуального представництва юридичної особи як в порядку самопредставництва, так і в порядку представництва (адвоката). При цьому, в порядку самопредставництва юридичну особу може представляти за посадою її керівник або інші особи, повноваження яких визначені законодавством чи установчими документами.
Як встановлена судом, заява підписана Савіхіною Анастасією Миколаївною, на підтвердження повноважень якої до матеріалів заяви представлено копію довіреності від 29 липня 2019 року за № 3451-К-Н-О за умовами якої Акціонерне товариство комерційний банк "ПриватБанк" уповноважує Савіхіну Анастасію Миколаївну представляти інтереси банку в загальних судах, з наданням прав, передбачених законодавством.
Втім, виключно довіреність, за відсутності інших передбачених частиною 3 статті 56 Господарського процесуального кодексу України доказів (статуту, положення, трудового договору, контракту тощо), не є доказом, що відповідна особа уповноважена діяти від імені юридичної особи в порядку самопредставництва. Також виключно довіреність, за відсутності в Єдиному реєстрі адвокатів України відомостей про те, що відповідна особа має статус адвоката і такого документа не було нею надано суду, не може належним чином підтверджувати її повноваження на здійснення представництва (подібна правова позиція викладена у Постанові Верховного Суду від 21 січня 2020 року по справі № 924/440/19, від 13 березня 2020 року по справі № 922/2844/19, від 27 лютого 2020 року по справі № 902/593/19 ).
Для визнання особи такою, що діє в порядку самопредставництва, необхідно, щоб у відповідному законі, положенні чи трудовому договорі (контракті) було чітко визначене її право діяти від імені такої юридичної особи без додаткового уповноваження.
Судом встановлено, що заява містить лише копію довіреності, без надання відповідних документів на підтвердження того, що Савіхіна Анастасія Миколаївна уповноважена діяти від банку через інститут самопредставництва та мала право на підписання заяви про видачу судового наказу, або через інститут представництва. У Єдиному реєстрі адвокатів України відсутні відомості про те, що Савіхіна Анастасія Миколаївна має статус адвоката, і документа, який би це посвідчував, до заяви не додано.
Враховуючи вищенаведене, суд зауважує, що банком не надано належних та достатніх доказів, передбачених частиною 3 статті 56 ГПК України, на підтвердження наявності у представника (Савіхіної Анастасії Миколаївни) повноважень представляти інтереси юридичної особи в суді (відповідно до закону, статуту, положення, трудового договору (контракту) - самопредставництво. Довіреності, видана на представника від 29 липня 2019 року за № 3451-К-Н-О (копія якої додана до матеріалів заяви), за відсутності у останньої статусу адвоката, а також за відсутності інших передбачених частиною 3 статті 56 ГПК України доказів, не може належним чином підтверджувати, що Савіхіна Анастасія Миколаївна є уповноваженою особою відповідної юридичної особи (Акціонерного товариства Комерційний Банк "ПриватБанк"), котра діє від її імені відповідно до закону, положення чи трудового договору (контракту). Відтак, заява про видачу судового наказу підписана особою, повноваження якої в установленому законом порядку не підтверджено, що є підставою для відмови у видачі судового наказу.
У відповідності до частини 1 статті 153 Господарського процесуального кодексу України, відмова у видачі судового наказу з підстави, передбаченої пунктом 1 частини 1 статті 152 цього Кодексу, не є перешкодою для повторного звернення з такою самою заявою в порядку, встановленому цим розділом, після усунення її недоліків.
За розгляд заяви про видачу судового наказу заявник сплатив судовий збір у розмірі 210,20 грн. Згідно з частиною 2 статті 151 Господарського Кодексу України у разі відмови у видачі судового наказу внесена сума судового збору стягувачу не повертається. У разі пред'явлення стягувачем позову до боржника у порядку позовного провадження сума судового збору, сплаченого за подання заяви про видачу судового наказу, зараховується до суми судового збору, встановленої за подання позовної заяви.
Керуючись статтями 147, 150, пунктом 1 частини 1 статті 152, статтями 232-236 Господарського процесуального кодексу України, суд, -
Відмовити Акціонерному товариству Комерційний Банк "ПриватБанк" у видачі судового наказу про стягнення з Фізичної особи-підприємця Кузовлєвої Олени Павлівни 43 651,79 грн. грн.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання і може бути оскаржена шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Східного апеляційного господарського суду в порядку статей 255-257 ГПК України та з урахуванням підпункту 17.5 пункту 17 Перехідних положень Кодексу.
Копію ухвали надіслати стягувачу та боржнику.
Ухвалу підписано 23 березня 2020 року.
Суддя Н.В. Калініченко