65119, м. Одеса, просп. Шевченка, 29, тел.: (0482) 307-983, e-mail: inbox@od.arbitr.gov.ua
веб-адреса: http://od.arbitr.gov.ua
"23" березня 2020 р.м. Одеса Справа № 916/425/20
Суддя Господарського суду Одеської області Погребна К.Ф., розглянувши матеріали заяви про забезпечення позову від 18.02.2020 (вх. № 188/20)
за позовом Державного підприємства "Дослідне господарство імені О.В. Суворова" Національного наукового центру "Інституту виноградарства і виноробства імені В.Є. Таїрова" (68740, Одеська область, Болградський район, селище Оксамитне, вул. Суворова, буд. 12, код ЄДРПОУ 00413208)
до відповідача Малого приватного підприємства фірми "Ерідон" (08143, Київська область, Києво-Святошинський район, село Княжичі, вул. Воздвиженська, буд. 46, код ЄДРПОУ 19420704)
про визнання недійсним договору поставки
Державне підприємство "Дослідне господарство імені О.В. Суворова" Національного наукового центру "Інституту виноградарства і виноробства імені В.Є. Таїрова" звернулось до господарського суду Одеської області з позовом до Малого приватного підприємства фірми "Ерідон" про визнання недійсним договору поставки № 183/19/48 від 17.01.2019 року, укладений між Державне підприємство "Дослідне господарство імені О.В. Суворова" Національного наукового центру "Інституту виноградарства і виноробства імені В.Є. Таїрова" та Малим приданим підприємством Фірмою "ЕРІДОН" з додатками.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що колишній директор Позивача - ОСОБА_1 не мав достатніх повноважень на підписання Договору поставки №183/19/48 від 17.01.2019 року та підписуючи договір, діяв всупереч інтересів Державного підприємства.
Ухвалою господарського суду Одеської області від 23.03.2020р. провадження по справі №916/425/20 було відкрито, розгляд справи вирішено здійснювати за правилами загального позовного провадження.
Разом із позовною заявою позивачем подано до суду заяву про забезпечення позову за вх.№2-188/20 від 18.02.2020р., в якій позивач просить суд заборонити Малому приватному підприємству Фірма "ЕРІДОН" вчиняти будь-які дії, спрямовані на реалізацію своїх прав та зобов'язань за Договором поставки №183/19/48 від 17.01.2019 до набрання рішення суду по даній справі законної сили.
При цьому в обґрунтування відповідної заяви, заявник вказує що враховуючи той факт, що Договір поставки №183/19/48 від 17.01.2019 на його переконання був підписаний для Державного підприємства на невигідних умовах, а наразі цей договір визнається недійсним, то виконання договору у повному обсязі на цих невигідних умовах, до набрання чинності рішення по даній справі, буде суперечити принципу ефективності захисту порушених прав і суттєво ускладнить та фактично унеможливіть виконання рішення суду, оскільки всі зобов'язання за договором вже можуть бути виконанні в добровільному або примусовому порядку
Розглянувши заяву позивача про забезпечення позову та дослідивши матеріали справи, господарський суд зазначає наступне.
Відповідно до ст. 136 ГПК України, господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Згідно до ч. 1 ст. 137 ГПК України, позов забезпечується: накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб; забороною відповідачу вчиняти певні дії; встановленням обов'язку вчинити певні дії; забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві, або виконувати щодо нього інші зобов'язання; зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку; зупиненням продажу майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно, або про виключення його з опису і про зняття з нього арешту; передачею речі, що є предметом спору, на зберігання іншій особі, яка не має інтересу в результаті вирішення спору; зупиненням митного оформлення товарів чи предметів, що містять об'єкти інтелектуальної власності; арештом морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги; іншими заходами, необхідними для забезпечення ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав та інтересів, якщо такий захист або поновлення не забезпечуються заходами, зазначеними у пунктах 1 - 9 цієї частини.
Положеннями абз. 1 ч. 6 ст. 140 ГПК України визначено, що про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову суд постановляє ухвалу. В ухвалі про забезпечення позову суд зазначає вид забезпечення позову і підстави його обрання та вирішує питання зустрічного забезпечення. Суд може також зазначити порядок виконання ухвали про забезпечення позову.
Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.
При встановленні зазначеної відповідності слід враховувати, що вжиті заходи не повинні перешкоджати господарській діяльності юридичної особи або фізичної особи, яка здійснює таку діяльність і зареєстрована відповідно до закону як підприємець.
Особа, яка подала заяву про забезпечення, повинна обґрунтувати причини звернення із заявою про забезпечення позову. З цією метою обов'язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу до забезпечення позову. У вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів із врахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної заяви, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірність утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.
Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов'язання після пред'явлення вимоги чи подання позову до суду. Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.
У вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням:
- розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову;
- забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу;
- наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову;
- імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів;
- запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу (пункт 1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 № 16).
Відповідно до ч.ч.1,3 ст.74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Згідно зі ст.76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Відповідно до ст.77 ГПК України, обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.
Згідно зі ст.78 ГПК України, достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.
Відповідно до ст.79 ГПК України, достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Між тим, на переконання суду, у заяві позивача про забезпечення позову відсутні посилання на наявність будь-яких доказів задля встановлення обставин, з якими позивачем пов'язується необхідність застосування певного виду забезпечення позову.
При цьому, господарський суд зазначає, що така підстава, як припущення про існування можливості що всі зобов'язання за договором вже можуть бути виконанні в добровільному або примусовому порядку, не може бути безумовною підставою для забезпечення позову, тому не можна розглядати твердження позивача, як безспірні та такі, що обґрунтовують необхідність забезпечення поданого позову.
Згідно з ст. 140 ГПК України, залежно від обставин справи суд може забезпечити позов повністю або частково. Про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову суд постановляє ухвалу.
За таких обставин, здійснивши оцінку обґрунтованості доводів позивача щодо необхідності вжиття заходів забезпечення позову з урахуванням розумності, обґрунтованості і адекватності вимог щодо забезпечення позову, оскільки, заявником не надано суду жодних належних та допустимих доказів на підтвердження вчинення відповідачами будь-яких дій, спрямованих на уникнення виконання рішення у даній справі, а також не надано суду жодних належних та допустимих доказів на підтвердження наявності обставин, які можуть істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні заяви про забезпечення позову.
Керуючись ст.ст.136-138,140,234 Господарського процесуального кодексу України, суд
Відмовити у задоволенні заяви Державного підприємства "Дослідне господарство імені О.В. Суворова" Національного наукового центру "Інституту виноградарства і виноробства імені В.Є. Таїрова" про забезпечення позову за вх. № 188/20 від 18.02.2020 року по справі №916/425/20.
Ухвала набрала чинності в порядку ст. 235 ГПК України та може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подачі апеляційної скарги протягом 10 днів з дня набрання законної сили ухвали Господарського суду Одеської області.
Повний текст складено 23 березня 2020 р.
Суддя К.Ф. Погребна