ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
10.03.2020Справа № 910/1885/19
Господарський суд міста Києва у складі судді Картавцевої Ю.В., за участю секретаря судового засідання Вишняк Н.В., розглянувши матеріали господарської справи
за позовом Приватного акціонерного товариства "Завод Південкабель"
до Міністерства розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства України
Публічного акціонерного товариства "Одеський кабельний завод "Одескабель"
про визнання патентів недійсними
Представники:
від позивача: Краюшкін В.В.
від відповідача 1: Фінагіна В.Б.
від відповідача 2: не з'явився
Приватне акціонерне товариство "Завод Південкабель" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Міністерства економічного розвитку і торгівлі України та Публічного акціонерного товариства "Одеський кабельний завод "Одескабель" про визнання патентів недійсними.
Позовні вимоги мотивовані тим, що Публічне акціонерне товариство "Одеський кабельний завод "Одескабель" подав до Міністерства економічного розвитку і торгівлі України заявку щодо реєстрації корисної моделі "Кабель волоконно-оптичний" та отримав два патенти № 109921 та № 109922, які не відповідають вимогам ст. 7 Закону України "Про охорону прав на винаходи та корисні моделі" щодо критерію новизни. На думку позивача, наявність таких патентів порушує його права як провідного виробника кабельної продукції в Україні.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 23.05.2019, яке залишене без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 25.07.2019, у задоволенні позову відмовлено.
Постановою Верховного Суду від 17.10.2019 касаційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Завод Південкабель" задоволено, рішення Господарського суду міста Києва від 23.05.2019 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 25.07.2019 зі справи № 910/1885/19 скасовано; справу № 910/1885/19 передано на новий розгляд до Господарського суду міста Києва.
За наслідками повторного автоматизованого розподілу справу №910/1885/19 передано для розгляду судді Картавцевій Ю.В.
Відповідно до п. 4 ч. 4 ст. 247 Господарського процесуального кодексу України у порядку спрощеного позовного провадження не можуть бути розглянуті справи у спорах щодо захисту прав інтелектуальної власності, крім справ про стягнення грошової суми, розмір якої не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Зважаючи на наведені імперативні приписи пункту 4 ч. 4 ст. 247 Господарського процесуального кодексу України, дана справа підлягає розгляду в порядку загального позовного провадження.
Згідно з приписами статті 181 Господарського процесуального кодексу України для виконання завдання підготовчого провадження в кожній судовій справі, яка розглядається за правилами загального позовного провадження, проводиться підготовче засідання. Дата і час підготовчого засідання призначаються суддею з урахуванням обставин справи і необхідності вчинення відповідних процесуальних дій.
При цьому, з даних з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань вбачається, що найменування відповідача 1 (Міністерства економічного розвитку і торгівлі України) змінено на Міністерство розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства України, з огляду на що зміну найменування відповідача 1 судом встановлено.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 12.11.2019 суд ухвалив: прийняти справу № 910/1885/19 до розгляду, справу розглядати за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначити на 10.12.2019.
02.12.2019 до відділу діловодства суду від відповідача 2 надійшов відзив на позов, у якому відповідач заперечує проти позову з підстав відсутності обґрунтування щодо порушення прав позивача; відповідач не погоджується з висновком експертів, що наданий позивачем.
10.12.2019 до відділу діловодства суду від позивача надійшли додаткові документи та письмові пояснення позивача щодо охоронюваного законом інтересу.
У підготовче засідання 10.12.2019 з'явилися представники позивача та відповідача 1. Представник відповідача 2 не прибув у підготовче засідання, про дату, час та місце підготовчого засідання був повідомлений належним чином.
Відповідно до ст. 177 Господарського процесуального кодексу України підготовче провадження має бути проведене протягом шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі. У виняткових випадках для належної підготовки справи для розгляду по суті цей строк може бути продовжений не більше ніж на тридцять днів за клопотанням однієї із сторін або з ініціативи суду.
З метою належної підготовки справи для розгляду судом продовжено строк підготовчого провадження на 30 днів та оголошено перерву до 28.01.2020.
24.01.2020 до відділу діловодства суду від відповідача 2 надійшли додаткові пояснення.
У підготовче засідання 28.01.2019 з'явилися представники позивача та відповідача 1. Представник відповідача 2 не прибув у підготовче засідання, про дату, час та місце підготовчого засідання був повідомлений належним чином.
У підготовчому засіданні 28.01.2020 судом з'ясовано, що в процесі підготовчого провадження у даній справі вчинені всі необхідні дії передбачені ч. 2 ст. 182 Господарського процесуального кодексу України.
Згідно з п. 3 ч. 2 ст. 185 Господарського процесуального кодексу України за результатами підготовчого засідання суд постановляє ухвалу про закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті.
Відповідно до п. 18 ч. 2 ст. 182 Господарського процесуального кодексу України у підготовчому засіданні суд призначає справу до розгляду по суті, визначає дату, час і місце проведення судового засідання (декількох судових засідань - у разі складності справи) для розгляду справи по суті.
За результатами підготовчого засідання судом закрито підготовче провадження у справі, призначено справу до судового розгляду по суті на 18.02.2020.
У судове засідання 18.02.2020 з'явились представники сторін.
У судовому засіданні оголошено перерву до 10.03.2020.
06.03.2020 до відділу діловодства суду від відповідача 2 надійшло клопотання про розгляд справи за відсутності представника відповідача 2.
У судове засідання 10.03.2020 прибули представники позивача та відповідача 1. Представник відповідача 2 у судове засідання не прибув, про дату, час та місце судового засідання був повідомлений належним чином.
У судовому засіданні 10.03.2020 проголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін та дослідивши докази, суд
Приватне акціонерне товариство «Завод Південкабель» (позивач) є власником зокрема патенту України на корисну модель - волоконно-оптичний кабель за патентом № 96612 від 10.02.2015, дата подання заявки 04.09.2014.
З матеріалів справи вбачається, що 12.09.2016 за наслідками розгляду заявки № u201605137 від 11.05.2016 було видано патент України № 109921 на корисну модель «Кабель волоконно-оптичний», власником якого є Публічне акціонерне товариство «Одеський кабельний завод «Одескабель» (відповідач 2).
12.09.2016 за наслідками розгляду заявки № u201605138 від 11.05.2016 було видано патент України № 109922 на корисну модель «Кабель волоконно-оптичний», власником якого є Публічне акціонерне товариство «Одеський кабельний завод «Одескабель» (відповідач 2).
Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач вказує на те, що корисні моделі «Кабель волоконно-оптичний» за патентами № 109921 та № 109922 не відповідають умовам патентоздатності, а саме не є новими, у зв'язку з чим позивач просить суд визнати недійсними патенти України № 109921 та № 109922 на корисну модель «Кабель волоконно-оптичний», власником яких є Публічне акціонерне товариство "Одеський кабельний завод "Одескабель".
Направляючи дану справу на новий розгляд до суду першої інстанції, Верховний Суд у постанові від 17.10.2019 зазначив, що в оскаржуваних судових рішеннях не відображено, що суди належним чином з'ясовували відповідні обставини, зокрема, суди не дослідили: чи вважає позивач, позовну заяву якого суд прийняв до розгляду, що патенти України № 109921, 109922, власником яких є ПАТ «Одескабель», порушують його права, що охороняються патентом України № 96612 на корисну модель «Волоконно-оптичний кабель»; та/або він вважає, що наявність у ПАТ «Одескабель» патентів України № 109921, 109922 порушують його права з інших зазначених у позовній заяві підстав, і яких саме; зі змісту оскаржуваних судових рішень вбачається, що позивач обґрунтовує свої вимоги тим, що він є провідним виробником кабельної продукції в Україні, але в мотивувальній частині рішень цьому аргументу оцінки не надано. З огляду на зазначені обставини попередні судові інстанції дійшли передчасного висновку про те, що права позивача у спорі зі справи не порушені.
Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню з наступних підстав.
Частиною 1 статті 15 Цивільного кодексу України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Відповідно до частини 1 статті 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Статтею 4 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.
Згідно з рішенням Конституційного Суду України № 18-рп/2004 від 01.12.2004 р. під охоронюваними законом інтересами необхідно розуміти прагнення до користування конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом, зумовлений загальним змістом об'єктивного і прямо не опосередкований у суб'єктивному праві простий легітимний дозвіл, що є самостійним об'єктом судового захисту та інших засобів правової охорони з метою задоволення індивідуальних і колективних потреб, які не суперечать Конституції і законам України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності, розумності та іншим загальноправовим засадам. Отже, охоронюваний законом інтерес є самостійним об'єктом судового захисту та інших засобів правової охорони.
Аналіз наведених вище норм дає підстави для висновку, що підставою для звернення до суду є наявність порушеного права (охоронюваного законом інтересу), і таке звернення здійснюється особою, котрій це право належить, і саме з метою його захисту. Відсутність обставин, які б підтверджували наявність порушення права особи, за захистом якого вона звернулася, чи охоронюваного законом інтересу, є підставою для відмови у задоволенні такого позову.
Аналогічних висновків дійшов Верховний Суд України в постанові від 21 жовтня 2015 року у справі №3-649гс15.
Як встановлено судом, Приватне акціонерне товариство «Завод Південкабель» (позивач) є власником зокрема патенту України на корисну модель - волоконно-оптичний кабель за патентом № 96612 від 10.02.2015, дата подання заявки 04.09.2014.
При цьому, позивач, обґрунтовуючи наявність у нього охоронюваного законом інтересу щодо предмету спору, вказував на те, що він є виробником волоконно-оптичних кабелів, проте, при розробці нових конструкцій таких кабелів та їх виробництві стикається з питаннями «контрафакції», бо законодавством України заборонено використовувати при виробництві технічні рішення, які захищені патентами України без дозволу правовласника. Разом з тим, оскільки формула корисних моделей відповідача 2 містить тільки загальновідомі та широко використовувані технічні рішення, такі рішення вправі використовувати і позивач, а тому існування оскаржуваних патентів порушує інтереси позивача, у якого є охоронюваний законом інтерес, пов'язаний з недійсністю патентів як таких, що не відповідають умовам надання правової охорони.
Так, наявність у позивача патенту на корисну модель - волоконно-оптичний кабель та здійснення виробництва волоконно-оптичних кабелів беззаперечно свідчить про наявність у позивача саме охоронюваного законом інтересу щодо питання законності видачі патентів України № 109921 та № 109922 на корисну модель «Кабель волоконно-оптичний», що пов'язано з тими обставинами, що наявність патенту на корисну модель наділяє його власника/власників відповідним переліком майнових прав інтелектуальної власності, зокрема, правом використовувати/дозволяти використання об'єкта інтелектуальної власності, правом забороняти таке використання, відтак, суд доходить висновку, що позивачем доведено наявність у нього охоронюваного законом інтересу для звернення з даним позовом про визнання недійсним патенту до суду.
Відповідно до ч. 1 ст. 154 Господарського кодексу України відносини, пов'язані з використанням у господарській діяльності та охороною прав інтелектуальної власності, регулюються Господарським кодексом України та іншими законами.
До відносин, пов'язаних з використанням у господарській діяльності прав інтелектуальної власності, застосовуються положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України та іншими законами (ч. 2 ст. 154 ГК України).
Частиною 1 ст. 418 Цивільного кодексу України (надалі -ЦК України) визначено, що право інтелектуальної власності - це право особи на результат інтелектуальної, творчої діяльності або на інший об'єкт права інтелектуальної власності, визначений Цивільним кодексом України та іншим законом.
Право інтелектуальної власності є непорушним відповідно до ч. 3 ст. 418 ЦК України. Ніхто не може бути позбавлений права інтелектуальної власності чи обмежений у здійсненні, крім випадків, передбачених законом.
До об'єктів права інтелектуальної власності, відповідно до ч. 1 ст. 155 ГК України та ч. 1 ст. 420 ЦК України, зокрема, належать корисні моделі.
Відповідно до ст. 460 ЦК України, корисна модель вважається придатною для набуття права інтелектуальної власності на неї, якщо вона, відповідно до закону, є новою і придатною для промислового використання. Об'єктом корисної моделі може бути продукт (пристрій, речовина тощо) або процес у будь-якій сфері технології.
Набуття права інтелектуальної власності на винахід, корисну модель, промисловий зразок засвідчується патентом. Обсяг правової охорони визначається формулою винаходу, корисної моделі, сукупністю суттєвих ознак промислового зразка. (ст.462 ЦК України).
Згідно з п. 3 Постанови Верховної Ради України «Про введення в дію Закону України «Про охорону прав на винаходи і корисні моделі» від 23.12.1993 авторське свідоцтво СРСР чи патент України на винахід може бути визнано недійсним у порядку, встановленому цим Законом, у разі невідповідності винаходу умовам охороноспроможності, визначеним законодавством, що діяло на дату подання заявки.
Як встановлено судом, заявки № u201605137 та № u201605138 на видачу патентів № 109921 та № 109922 було подано 11.05.2016.
Таким чином, на дату подання заявок на видачу патенту (11.05.2016) чинною була редакція Закону України «Про охорону прав на винаходи і корисні моделі» зі змінами, внесеними Законом від 16.10.2012, що залишається чинною на дату розгляду справи.
Відповідно до ч. 1 ст. 6 Закону України «Про охорону прав на винаходи і корисні моделі» в редакції зі змінами, внесеними Законом від 16.10.2012, правова охорона надається винаходу (корисній моделі), що не суперечить публічному порядку, принципам гуманності і моралі та відповідає умовам патентоздатності.
Згідно з ч. 2 ст. 7 «Умови патентоздатності винаходу, корисної моделі» Закону України «Про охорону прав на винаходи і корисні моделі» в редакції зі змінами, внесеними Законом від 16.10.2012, корисна модель відповідає умовам патентоздатності, якщо вона є новою і промислово придатною.
Винахід (корисна модель) визнається новим, якщо він не є частиною рівня техніки. Об'єкти, що є частиною рівня техніки, для визначення новизни винаходу повинні враховуватися лише окремо. Рівень техніки включає всі відомості, які стали загальнодоступними у світі до дати подання заявки до Установи або, якщо заявлено пріоритет, до дати її пріоритету. Рівень техніки включає також зміст будь-якої заявки на видачу в Україні патенту (у тому числі міжнародної заявки, в якій зазначена Україна) у тій редакції, в якій цю заявку було подано спочатку, за умови, що дата її подання (а якщо заявлено пріоритет, то дата пріоритету) передує тій даті, яка зазначена у частині четвертій цієї статті, і що вона була опублікована на цю дату чи після цієї дати. На визнання винаходу (корисної моделі) патентоздатним не впливає розкриття інформації про нього винахідником або особою, яка одержала від винахідника прямо чи опосередковано таку інформацію, протягом 12 місяців до дати подання заявки до Установи або, якщо заявлено пріоритет, до дати її пріоритету. При цьому обов'язок доведення обставин розкриття інформації покладається на особу, заінтересовану у застосуванні цієї частини. Винахід (корисна модель) визнається промислово придатним, якщо його може бути використано у промисловості або в іншій сфері діяльності (ч.ч. 3-6,8 ст. 7 Закону України «Про охорону прав на винаходи і корисні моделі» в редакції зі змінами, внесеними Законом від 16.10.2012).
Позивачем до матеріалів справи надано висновок експертів №G-011-СІВ/18 за результатами проведення комісійної експертизи у сфері інтелектуальної власності від 15.01.2019, складений судовими експертами Оцалюком Валентином Михайловичем та Стародубовим Ігорем Вадимовичем, відповідно до якого експерти дійшли наступних висновків:
- Корисна модель «Кабель волоконно-оптичний» за патентом України №109921 не відповідає умові патентоздатності «новизна»;
- Корисна модель «Кабель волоконно-оптичний» за патентом України №109922 не відповідає умові патентоздатності «новизна».
За змістом ст. 101 ГПК України, учасник справи має право подати до суду висновок експерта, складений на його замовлення. Порядок проведення експертизи та складення висновків експерта за результатами проведеної експертизи визначається відповідно до чинного законодавства України про проведення судових експертиз. У висновку експерта зазначається, що висновок підготовлено для подання до суду та що експерт обізнаний про кримінальну відповідальність за завідомо неправдивий висновок. Експерт, який склав висновок за зверненням учасника справи, має ті самі права та обов'язки, що і експерт, який здійснює експертизу на підставі ухвали суду.
За змістом ст. 98 ГПК України, висновок експерта - це докладний опис проведених експертом досліджень, зроблені у результаті них висновки та обґрунтовані відповіді на питання, поставлені експертові, складений у порядку, визначеному законодавством. Предметом висновку експерта може бути дослідження обставин, які входять до предмета доказування та встановлення яких потребує наявних у експерта спеціальних знань. Висновок експерта може бути наданий на замовлення учасника справи або на підставі ухвали суду про призначення експертизи. У висновку експерта повинно бути зазначено: коли, де, ким (прізвище, ім'я, по батькові, освіта, спеціальність, а також, за наявності, свідоцтво про присвоєння кваліфікації судового експерта, стаж експертної роботи, науковий ступінь, вчене звання, посада експерта), на якій підставі була проведена експертиза, хто був присутній при проведенні експертизи, питання, що були поставлені експертові, які матеріали експерт використав. Інші вимоги до висновку експерта можуть бути встановлені законодавством. У висновку експерта має бути зазначено, що він попереджений (обізнаний) про відповідальність за завідомо неправдивий висновок, а у випадку призначення експертизи судом, також про відповідальність за відмову без поважних причин від виконання покладених на нього обов'язків.
Висновок експерта для суду не має заздалегідь встановленої сили і оцінюється судом разом із іншими доказами за правилами, встановленими статтею 86 цього Кодексу. Відхилення судом висновку експерта повинно бути мотивоване в судовому рішенні (ст. 104 ГПК України).
Оцінюючи висновок експертів №G-011-СІВ/18 за результатами проведення комісійної експертизи у сфері інтелектуальної власності від 15.01.2019, суд вважає, що зазначений висновок містить відповіді на порушені питання, які є обґрунтованими та такими, що узгоджуються з іншими матеріалами справи. У висновку зазначено, що відповідно до вимог частини 5 статті 101 ГПК України експерти обізнані про відповідальність за завідомо неправдивий висновок за статтею 384 Кримінального кодексу України, а також про те, що висновок експерта підготовлений для подання до Господарського суду міста Києва.
При цьому, щодо доводів відповідача 2, стосовно необґрунтованості та необ'єктивності висновку експертів, поданого позивачем, суд зазначає, що така позиція є особистою позицією представника відповідача 2, який, в свою чергу, не є експертом.
У той же час, висновок експертів №G-011-СІВ/18 за результатами проведення комісійної експертизи у сфері інтелектуальної власності від 15.01.2019 складений кваліфікованими атестованими судовими експертами Оцалюком Валентином Михайловичем Стародубовим Ігорем Вадимовичем.
За таких обставин висновок експертів №G-011-СІВ/18 за результатами проведення комісійної експертизи у сфері інтелектуальної власності від 15.01.2019 приймається судом в якості належного та допустимого доказу.
Крім того, матеріали справи містять і інші докази, які оцінюються судом відповідно до ст. 86 Господарського процесуального кодексу України, зокрема, Аналіз патентоспроможності патенту України на корисну модель №109921 «Кабель волоконно-оптичний», затверджений головним інженером-технічним директором ПАТ «Завод Південкабель», Аналіз патентоспроможності патенту України на корисну модель №109922 «Кабель волоконно-оптичний», затверджений головним інженером-технічним директором ПАТ «Завод Південкабель», висновок фахівців ПАТ «Завод Південкабель», у яких вказано про те, що ознаки, наведені у формулі корисної моделі, стали відомими з рівня техніки на дату подання заявок.
В той же час, відповідачем 2 зі своєї сторони не було надано висновку експерта із висновками, що відрізняються від тих, що надані експертами Оцалюком В.М. та Стародубовим І.В.
З огляду на наведене, суд доходить висновку, що на дату подання заявок № u201605137 та № u201605138 на видачу патентів № 109921 та № 109922 (11.05.2016) корисні моделі «Кабель волоконно-оптичний» не відповідали умовам надання правової охорони, встановленим ст. 7 Закону України «Про охорону прав на винаходи і корисні моделі», а саме сукупність суттєвих ознак вказаних корисних моделей не була новою.
За змістом приписів п. а) ч.1 ст. 33 Закону України «Про охорону прав на винаходи і корисні моделі» патент може бути визнано у судовому порядку недійсним повністю або частково у разі невідповідності запатентованого винаходу (корисної моделі) умовам патентоздатності, що визначені статтею 7 цього Закону.
Відповідно до ч. 3 ст. 33 Закону України «Про охорону прав на винаходи і корисні моделі» при визнанні патенту чи його частини недійсними Установа повідомляє про це у своєму офіційному бюлетені.
Патент або його частина, визнані недійсними, вважаються такими, що не набрали чинності, від дати публікації відомостей про видачу патенту (ч. 4 ст. 33 Закону України «Про охорону прав на винаходи і корисні моделі»).
За наведених обставин, суд доходить висновку про обґрунтованість позовних вимог про визнання недійсними патентів України № 109921 та № 109922 на корисну модель «Кабель волоконно-оптичний», а тому позовні вимоги Приватного акціонерного товариства «Завод Південкабель» підлягають задоволенню.
Відповідно до ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
За приписами ст. 76, 77, 78, 79 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються. Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Також, представником позивача до матеріалів справи долучено документи, що підтверджують понесення позивачем судових витрат, а саме витрат на проведення експертизи у розмірі 46904,00 грн.
За змістом ст. 127 ГПК України, розмір витрат на підготовку експертного висновку на замовлення сторони, проведення експертизи, залучення спеціаліста, оплати робіт перекладача встановлюється судом на підставі договорів, рахунків та інших доказів.
Судом встановлено, що листом від 17.12.2018 №19юр, адресованим ТОВ «Глобал Експерт ЮА» експертам Оцалюку В.М. та Стародубову І.В., ПАТ «Завод Південкабель» просив провести експертизу з відповідним переліком питань, наведеним у листі.
Судом встановлено, що відповідно до рахунку-фактури №33 від 21.12.2018, виставленим позивачу, вартість проведення експертизи складає 46904,00 грн.
Судом встановлено, що за проведення експертизи відповідно до вказаного рахунку, 26.12.2018 ПАТ «Завод Південкабель» сплатило на користь ТОВ «Глобал Експерт ЮА» 46904,00 грн., що підтверджується копією платіжного доручення №8695 від 26.12.2018.
За наведених обставин, оскільки судом прийнято висновок експерта, складений на замовлення позивача, як належний та допустимий доказ, наявні підстави для розподілу судових витрат, пов'язані з проведенням експертизи.
Відповідно до положень ст. 129 Господарського процесуального кодексу України за результатами нового розгляду справи судові витрати позивача, пов'язані з проведенням експертизи, витрати позивача по сплаті судового збору за подання позовної заяви, апеляційної та касаційної скарг покладаються на відповідача 2 як власника патентів, які, за висновками суду, повинні бути визнані недійсними.
Керуючись ст. 74, 76-80, 129, 236, 237, 238, 240-242 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позов задовольнити повністю.
2. Визнати недійсним патент України № 109921 від 12.09.2016 на корисну модель «Кабель волоконно-оптичний».
3. Визнати недійсним патент України № 109922 від 12.09.2016 на корисну модель «Кабель волоконно-оптичний».
4. Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Одеський кабельний завод «Одескабель» (65012, м. Одеса, Миколаївська дорога, 144; ідентифікаційний код: 05758730) на користь Приватного акціонерного товариства «Завод Південкабель» (61099, м. Харків, вул. Автоґенна, 7; ідентифікаційний код: 00214534) судовий збір за подання позову у розмірі 3842 (три тисячі вісімсот сорок дві) грн. 00 коп., судовий збір за подання апеляційної скарги у розмірі 5763 (п'ять тисяч сімсот шістдесят три) грн. 00 коп., судовий збір за подання касаційної скарги у розмірі 7684 (сім тисяч шістсот вісімдесят чотири) грн. 00 коп. та витрати, пов'язані з проведенням експертизи, у розмірі 46904 (сорок шість тисяч дев'ятсот чотири) грн. 00 коп.
5. Після набрання рішенням суду законної сили видати наказ.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повне рішення складено: 23.03.2020
Суддя Ю.В. Картавцева