ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
10.03.2020Справа № 910/17324/19
Господарський суд міста Києва у складі судді Картавцевої Ю.В., за участю секретаря судового засідання Вишняк Н.В., розглянувши матеріали господарської справи
за позовом Моторного (транспортного) страхового бюро України
до Товариства з додатковою відповідальністю Страхова компанія «Альфа-
Гарант»
про стягнення 13849,21 грн.
Представники:
від позивача: Гусєв П.В.
від відповідача: Захарчук А.В.
Моторне (транспортне) страхове бюро України звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з додатковою відповідальністю Страхова компанія "Альфа-Гарант" про стягнення 13849,21 грн.
Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач зазначає, що ним було відшкодовано шкоду, завдану потерпілій особі внаслідок дорожньо-транспортної пригоди за участю транспортного засобу "Opel Astra" державний номер НОМЕР_1 та автомобіля "УАЗ" державний номер НОМЕР_2 , водій якого визнаний винним у скоєнні зазначеного вище правопорушення, в порядку п.41.1 ст. 41 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів». Однак, враховуючи, що позивачу після здійснення регламентної виплати стало відомо, що транспортний засіб "УАЗ" держаний номер НОМЕР_2 на момент дорожньо-транспортної пригоди був забезпечений за полісом обов'язкового страхування НОМЕР_3 (страховик - ТДВ СК "Альфа-Гарант"), позивач просить суд стягнути з Товариства з додатковою відповідальністю Страхова компанія "Альфа-Гарант" грошові кошти у розмірі 13849,21 грн в порядку регресу.
За змістом ст. 176 Господарського процесуального кодексу України, за відсутності підстав для залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви чи відмови у відкритті провадження суд відкриває провадження у справі протягом п'яти днів з дня надходження позовної заяви або заяви про усунення недоліків, поданої в порядку, передбаченому статтею 174 цього Кодексу.
Відповідно до ч. 1 ст. 247 Господарського процесуального кодексу України у порядку спрощеного позовного провадження розглядаються малозначні справи.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 17.12.2019 суд ухвалив: прийняти позовну заяву до розгляду та відкрити провадження у справі, справу розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін; зобов'язати Моторне (транспортне) страхове бюро України надати копію полісу обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № АМ 1605532 або інформацію із єдиної централізованої бази МТСБУ стосовно полісу № АМ 1605532; запропонувати відповідачу подати відзив на позовну заяву протягом 15 днів з дня вручення даної ухвали; встановити позивачу строк для подання відповіді на відзив - протягом п'яти днів з дня отримання відзиву; подати суду докази надіслання (надання) її іншим учасникам справи, встановити відповідачу строк для подання заперечень - протягом п'яти днів з дня отримання відповіді на відзив; подати суду докази надіслання (надання) їх іншим учасникам справи.
08.01.2020 через відділ діловодства суду від відповідача надійшов відзив та клопотання про здійснення розгляду даної справи в порядку загального позовного провадження, оскільки, як зазначає відповідач, існує необхідність призначення судової автотоварознавчої експертизи. Відповідне клопотання буде подано відповідачем в межах строку, передбаченого чинним процесуальним законодавством. Відповідно до відзиву на позов відповідач зазначає, що не отримував від позивача претензії про відшкодування шкоди в тому числі протягом року після спірної ДТП; відповідно до звіту експертом визначено вартість матеріального збитку з урахуванням 20% податку на додану вартість.
08.01.2020 через відділ діловодства суду від Моторного (транспортного) страхового бюро України надійшли документи на виконання вимог ухвали суду від 17.12.2019.
14.01.2020 через відділ діловодства суду від позивача надійшла відповідь на відзив, у якій позивач просить здійснювати розгляд справи з викликом сторін та підтримує позовні вимоги.
Згідно зі ст. 247 Господарського процесуального кодексу України при вирішенні питання про розгляд справи в порядку спрощеного або загального позовного провадження суд враховує: 1) ціну позову; 2) значення справи для сторін; 3) обраний позивачем спосіб захисту; 4) категорію та складність справи; 5) обсяг та характер доказів у справі, в тому числі чи потрібно у справі призначити експертизу, викликати свідків тощо; 6) кількість сторін та інших учасників справи; 7) чи становить розгляд справи значний суспільний інтерес; 8) думку сторін щодо необхідності розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження.
Частиною 3 статті 12 Господарського процесуального кодексу України визначено, що спрощене позовне провадження призначене для розгляду малозначних справ, справ незначної складності та інших справ, для яких пріоритетним є швидке вирішення справи. Загальне позовне провадження призначене для розгляду справ, які через складність або інші обставини недоцільно розглядати у спрощеному позовному провадженні.
Статтею 181 Господарського процесуального кодексу України для виконання завдання підготовчого провадження в кожній судовій справі, яка розглядається за правилами загального позовного провадження, проводиться підготовче засідання. Дата і час підготовчого засідання призначаються суддею з урахуванням обставин справи і необхідності вчинення відповідних процесуальних дій. Підготовче засідання має бути розпочате не пізніше ніж через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі.
У підготовчому засіданні суд, зокрема, може роз'яснювати учасникам справи, які обставини входять до предмета доказування, які докази мають бути подані тим чи іншим учасником справи, з'ясовує, чи повідомили сторони про всі обставини справи, які їм відомі; з'ясовує, чи надали сторони докази, на які вони посилаються у позові і відзиві, а також докази, витребувані судом чи причини їх неподання; вирішує питання про проведення огляду письмових, речових і електронних доказів у місці їх знаходження; вирішує питання про витребування додаткових доказів та визначає строки їх подання, вирішує питання про забезпечення доказів, якщо ці питання не були вирішені раніше, вирішує питання про призначення експертизи, виклик у судове засідання експертів, свідків, залучення перекладача, спеціаліста, здійснює інші дії, необхідні для забезпечення правильного і своєчасного розгляду справи по суті (ст. 182 Господарського процесуального кодексу України).
З поданих учасниками справи заяв по суті справи та заяв з процесуальних питань, а також з огляду на категорію спору, зважаючи на твердження відповідача щодо необхідності призначення судової автотоварознавчої експертизи, суд приходить до висновку про розгляд даної справи за правилами загального позовного провадження.
Відповідно до ч. 6 ст. 250 Господарського процесуального кодексу України якщо суд вирішив розглянути справу в порядку спрощеного позовного провадження, але в подальшому за власною ініціативою або за клопотанням учасника справи постановив ухвалу про розгляд справи за правилами загального позовного провадження, розгляд справи починається зі стадії відкриття провадження у справі. У такому випадку повернення до розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження не допускається.
Враховуючи наведене вище, на виконання приписів Господарського процесуального Закону, суд вважає за необхідне призначити підготовче засідання у справі.
Ухвалою суду від 27.01.2020 суд ухвалив здійснювати розгляд справи у порядку загального позовного провадження, підготовче засідання у справі призначити на 18.02.2020.
У підготовче засідання 18.02.2020 з'явились представники сторін.
У підготовчому засіданні 18.02.2020 судом з'ясовано, що в процесі підготовчого провадження у даній справі вчинені всі необхідні дії передбачені ч. 2 ст. 182 Господарського процесуального кодексу України.
Згідно з п. 3 ч. 2 ст. 185 Господарського процесуального кодексу України за результатами підготовчого засідання суд постановляє ухвалу про закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті.
Відповідно до п. 18 ч. 2 ст. 182 Господарського процесуального кодексу України у підготовчому засіданні суд призначає справу до розгляду по суті, визначає дату, час і місце проведення судового засідання (декількох судових засідань - у разі складності справи) для розгляду справи по суті.
За результатами підготовчого засідання судом закрито підготовче провадження у справі, призначено справу до судового розгляду по суті на 10.03.2020.
У судове засідання 10.03.2020 прибули представники позивача та відповідача.
У судовому засіданні 10.03.2020 проголошено вступну та резолютивну частини рішення.
З'ясувавши обставини справи, заслухавши пояснення представників сторін та дослідивши докази, суд
Згідно з постановою Краматорського міського суду від 08.06.2018, 15.04.2018 о 10 год. 40 хв. трапилась дорожньо-транспортна пригода - зіткнення за участю автомобілів «Opel», державний номер НОМЕР_1 та автомобіля «УАЗ», державний номер НОМЕР_2 , яким керував ОСОБА_1
ДТП сталася в результаті порушення водієм ОСОБА_1 . Правил дорожнього руху України, якого визнано винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення постановою Краматорського міського суду від 08.06.2018.
Згідно зі Звітом №89/18 експертного автотоварознавчого дослідження вартість відновлювального ремонту автомобіля «Opel», державний номер НОМЕР_1 з урахуванням коефіцієнту фізичного зносу, становить 14994,62 грн.
У довідці про дорожньо-транспортну пригоду №3018106496524820 зазначено про відсутність полісу обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності наземних транспортних засобів щодо автомобіля «УАЗ», державний номер НОМЕР_2 (номер кузова, рами чи шасі - НОМЕР_4 ).
Оскільки потерпіла особа вважала, що станом на момент скоєння дорожньо-транспортної пригоди, цивільно-правова відповідальність власника транспортного засобу «УАЗ», державний номер НОМЕР_2 не була застрахована, водій пошкодженого автомобіля «Opel», державний номер НОМЕР_1 звернувся до Моторного (транспортного) страхового бюро України з повідомленням про ДТП та заявою про виплату страхового відшкодування.
Відповідно до п.п.а) п.41.1 ст. 41 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» МТСБУ за рахунок коштів фонду захисту потерпілих відшкодовує шкоду на умовах, визначених цим Законом, у разі її заподіяння транспортним засобом, власник якого не застрахував свою цивільно-правову відповідальність, крім шкоди, заподіяної транспортному засобу, який не відповідає вимогам п.1.7 ст. 1 цього Закону, та майну, яке знаходилося в такому транспортному засобі.
Згідно з п.22.1 ст. 22 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у разі настання події, яка є підставою для проведення регламентної виплати, МТСБУ у межах страхових сум, що були чинними на день настання такої події, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.
Положеннями ст. 29 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» передбачено, що у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України. Якщо транспортний засіб необхідно, з поважних причин, помістити на стоянку, до розміру шкоди додаються також витрати на евакуацію транспортного засобу до стоянки та плата за послуги стоянки.
За змістом ст.36.2. Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» страховик (МТСБУ) протягом 15 днів з дня узгодження ним розміру страхового відшкодування з особою, яка має право на отримання відшкодування, за наявності документів, зазначених у ст. 35, повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду, але не пізніш як через 90 днів з дня отримання заяви про страхове відшкодування зобов'язаний, зокрема, у разі визнання ним вимог заявника обґрунтованими - прийняти рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) та виплатити його, якщо відшкодування витрат на проведення відновлювального ремонту пошкодженого майна (транспортного засобу) з урахуванням зносу здійснюється безпосередньо на рахунок потерпілої особи (її представника), сума, що відповідає розміру оціненої шкоди, зменшується на суму визначеного відповідно до законодавства податку на додану вартість. При цьому, доплата в розмірі, що не перевищує суми податку, здійснюється за умови отримання страховиком (у випадках, передбачених ст. 41 цього Закону, - МТСБУ) документального підтвердження факту оплати проведеного ремонту.
На виконання вимог п.п.а) п.41.1 ст. 41 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» на підставі заяви власника пошкодженого транспортного засобу Моторне (транспортне) страхове бюро України здійснило регламентну виплату у розмірі 13849,21 грн., що підтверджується платіжним дорученням №992327 від 13.08.2018.
Як зазначав позивач, Моторне (транспортне) страхове бюро України звернулось до ОСОБА_1 як особи, винної в заподіянні шкоди власнику автомобіля «Opel», державний номер НОМЕР_1 , з вимогою про відшкодування шкоди, у відповідь на яку винною особою було направлено позивачу копію полісу обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності наземних транспортних засобів щодо автомобіля «УАЗ», державний номер НОМЕР_5 (Vin-код НОМЕР_4 ).
Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач зазначає, що ним було відшкодовано шкоду, завдану потерпілій особі внаслідок дорожньо-транспортної пригоди за участю транспортного засобу "Opel Astra" державний номер НОМЕР_1 та автомобіля "УАЗ" державний номер НОМЕР_2 , водій якого визнаний винним у скоєнні зазначеного вище правопорушення, в порядку п.41.1 ст. 41 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів». Однак, враховуючи, що позивачу після здійснення регламентної виплати стало відомо, що транспортний засіб "УАЗ" державний номер НОМЕР_2 на момент дорожньо-транспортної пригоди був забезпечений за полісом обов'язкового страхування НОМЕР_3 (страховик - ТДВ СК "Альфа-Гарант"), позивач просить суд стягнути з Товариства з додатковою відповідальністю Страхова компанія "Альфа-Гарант" грошові кошти у розмірі 13849,21 грн в порядку регресу.
Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до частини 1 статті 1166 Цивільного кодексу України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Згідно з частиною 2 статті 1187 Цивільного кодексу України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
Відповідно до п.п.а) п.41.1 ст. 41 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» МТСБУ за рахунок коштів фонду захисту потерпілих відшкодовує шкоду на умовах, визначених цим Законом, у разі її заподіяння транспортним засобом, власник якого не застрахував свою цивільно-правову відповідальність, крім шкоди, заподіяної транспортному засобу, який не відповідає вимогам п.1.7 ст. 1 цього Закону, та майну, яке знаходилося в такому транспортному засобі.
Приписами п. 38.2.1. ст. 38 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» визначено, що МТСБУ після сплати страхового відшкодування має право подати регресний позов до власника, водія транспортного засобу, який спричинив дорожньо-транспортну пригоду, який не застрахував свою цивільно-правову відповідальність, крім осіб, зазначених у пункті 13.1 статті 13 цього Закону.
Як встановлено судом, у довідці про дорожньо-транспортну пригоду №3018106496524820 зазначено про відсутність полісу обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності наземних транспортних засобів щодо автомобіля «УАЗ», державний номер НОМЕР_2 (номер кузова, рами чи шасі - НОМЕР_4 ).
Як встановлено судом, Моторне (транспортне) страхове бюро України здійснило регламентну виплату потерпілій особі у розмірі 13849,21 грн., що підтверджується платіжним дорученням №992327 від 13.08.2018.
Як зазначав позивач, Моторне (транспортне) страхове бюро України звернулось до ОСОБА_1 як особи, винної в заподіянні шкоди власнику автомобіля «Opel», державний номер НОМЕР_1 , з вимогою про відшкодування шкоди, у відповідь на яку винною особою було направлено позивачу копію полісу обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності наземних транспортних засобів щодо автомобіля «УАЗ», державний номер НОМЕР_5 (Vin-код НОМЕР_4 ).
Так, відповідно до полісу АМ1605532 обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності наземних транспортних засобів, предметом забезпечення за цим полісом є автомобіль «УАЗ», державний номер НОМЕР_5 (Vin-код НОМЕР_4 ), страховик - відповідач.
Таким чином, у період між датою страхування автомобіля «УАЗ» (Vin-код НОМЕР_4 ) та датою спірної ДТП мала місце зміна номерного знака транспортного засобу, що, однак, не припиняє дію договору страхування.
Нормами статті 5 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" встановлено, що об'єктом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності є майнові інтереси, що не суперечать законодавству України, пов'язані з відшкодуванням особою, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, шкоди, заподіяної життю, здоров'ю, майну потерпілих внаслідок експлуатації забезпеченого транспортного засобу.
Згідно з частиною 1 статті 22 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.
У відповідності до пункту 29 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" встановлено, що у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України. Якщо транспортний засіб необхідно, з поважних причин, помістити на стоянку, до розміру шкоди додаються також витрати на евакуацію транспортного засобу до стоянки та плата за послуги стоянки.
Відповідно до частини 2 статті 512 Цивільного кодексу України кредитор у зобов'язанні може бути замінений також в інших випадках, встановлених законом.
Згідно з нормами статті 514 Цивільного кодексу України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
У зв'язку з виплатою страхового відшкодування потерпілій особі, позивач набув право вимоги до особи, відповідальної за заподіяний збиток. Таким чином, до позивача у межах фактичних витрат і суми страхового відшкодування перейшло право вимоги, яке страхувальник мав до особи, відповідальної за заподіяний збиток.
Відтак, відповідач, який є страховиком за полісом АМ1605532 обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності наземних транспортних засобів є відповідальною особою за завдані збитки власнику автомобіля «Opel», державний номер НОМЕР_1 відповідно до положень Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників транспортних засобів" в межах, передбачених полісом АМ1605532, а позивач набув право вимоги, яке потерпіла особа мала до ОСОБА_1 як особи, відповідальної за завдані збитки.
Відповідно до пункту 22.1 статті 22 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.
Згідно зі статтею 29 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України.
Згідно зі Звітом №89/18 експертного автотоварознавчого дослідження вартість відновлювального ремонту автомобіля «Opel», державний номер НОМЕР_1 з урахуванням коефіцієнту фізичного зносу, становить 14994,62 грн.
Згідно зі статтею 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Аналогічні положення містяться і в Господарському кодексі України. Так, відповідно до ч. 1 статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договорів, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Відповідно до статті 614 Цивільного кодексу України особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання.
Судом встановлено, що 18.06.2019 позивач звернувся до відповідача з претензією про відшкодування шкоди в порядку регресу.
Відповідач зазначає про неотримання такої претензії, проте, до позову долучено копію фіскального чеку від 18.06.2019 щодо направлення поштового відправлення на адресу відповідача. При цьому, відповідач, зазначаючи про неотримання претензії, не надав інших документів, які були ним отримані у поштовому відправленні від 18.06.2019.
Крім того, відповідач вказує, що навіть якщо вважати претензію відправленою, таке відправлення в будь-якому разі було здійснено після спливу одного року з дня спірної ДТП.
Відповідно до постанови Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2018 у справі №910/7449/17, Велика Палата Верховного Суду зазначила, що з виконанням страховиком на підставі договору добровільного майнового страхування свого обов'язку з відшкодування на користь потерпілого завданої йому внаслідок ДТП шкоди відповідно до приписів статті 512 ЦК України відбувається фактична заміна кредитора у таких зобов'язаннях: у деліктному зобов'язанні винуватця; у зобов'язанні страховика за договором (полісом) ОСЦПВВНТЗ здійснити відшкодування завданої шкоди, адже відповідні права потерпілого як кредитора переходять до страховика за договором добровільного майнового страхування.
В такому випадку перехід прав кредитора від потерпілого до страховика за договором добровільного майнового страхування не зумовлює виникнення нових зобов'язань винуватця та страховика за договором (полісом) ОСЦПВВНТЗ, а відбувається виключно заміна кредитора як сторони у вже існуючих правовідносинах (в існуючих зобов'язаннях з відшкодування завданої шкоди: деліктному зобов'язанні винуватця; зобов'язанні страховика за договором (полісом) ОСЦПВВНТЗ).
Відтак, у силу приписів статті 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора (потерпілого) у відповідному зобов'язанні саме на тих умовах, які існували в останнього, що в цьому випадку полягає в набутті права отримати відшкодування завданої шкоди шляхом виконання страховиком за договором (полісом) ОСЦПВВНТЗ узятих на себе зобов'язань виключно за умови подання йому у визначений законодавством строк заяви про здійснення страхової виплати (відшкодування) та пов'язаного з цим ризику, який полягає у можливості реалізації страховиком наданого йому положеннями підпункту 37.1.4 пункту 37.1 статті 37 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільної відповідальності власників транспортних засобів» права на відмову у виплаті страхового відшкодування в разі неподання заяви про страхове відшкодування впродовж установлених строків.
При цьому, закріплюючи в положеннях указаної норми відповідні правові наслідки, законодавець не ставив їх настання в залежність від суб'єкта звернення із заявою до страховика за договором (полісом) ОСЦПВВНТЗ про здійснення страхового відшкодування, а навпаки, презюмував те, що з відповідною заявою має звернутися потерпілий або інша особа, яка має право на отримання відшкодування, що закріплено в положеннях статті 35 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільної відповідальності власників транспортних засобів».
З огляду на викладене у постанові Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2018 у справі №910/7449/17 зазначено, що закріплене в положеннях підпункту 37.1.4 пункту 37.1 статті 37 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільної відповідальності власників транспортних засобів» право страховика за договором (полісом) ОСЦПВВНТЗ відмовити у здійсненні виплати страхового відшкодування у випадку пропуску встановленого строку на звернення до нього із заявою про виплату страхового відшкодування не залежить від суб'єкта звернення з відповідною заявою, тобто підлягає застосуванню, в тому числі у випадку, коли з такою заявою звертається не безпосередньо потерпілий, а особа, яка здійснила відшкодування потерпілому завданого внаслідок пошкодження належного йому транспортного збитку на підставі договору добровільного майнового страхування.
При цьому, Велика Палата Верховного Суду від 05.06.2018 у справі №910/7449/17 зазначила, що визначаючи обов'язок страховика за договором (полісом) ОСЦПВВНТЗ виплатити страхове відшкодування законодавцем у положеннях статті 37 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" було передбачено випадки, з настанням яких страховик набуває правових підстав для відмови у здійсненні такої виплати, зокрема, у випадку, коли потерпілим чи особою, яка має право на отримання відшкодування, не було протягом року з моменту скоєння ДТП подано заяви про виплату страхового відшкодування.
Тобто право кредитора (потерпілого) на отримання відшкодування завданої йому шкоди шляхом виконання страховиком за договором (полісом) ОСЦПВВНТЗ узятих на себе зобов'язань не є безумовним, а пов'язується з поданням до такого страховика заяви про здійснення страхової виплати (відшкодування), що у свою чергу законодавець обмежує річним строком з моменту скоєння відповідної ДТП.
Так, позивачем направлено відповідачу претензію щодо здійснення страхового відшкодування після спливу одного року дня спірної ДТП.
Відповідно до ст. 37.1. Закону України «Про обов'язкове страхування цивільної відповідальності власників транспортних засобів» підставою для відмови у здійсненні страхового відшкодування (регламентної виплати) є неподання заяви про страхове відшкодування впродовж одного року, якщо шкода заподіяна майну потерпілого, і трьох років, якщо шкода заподіяна здоров'ю або життю потерпілого, з моменту скоєння дорожньо-транспортної пригоди.
Проте, в матеріалах справи відсутня будь-яка відповідь відповідача на претензію позивача, тоді-як строк прийняття відповідного рішення в силу ст. 37.1. Закону України «Про обов'язкове страхування цивільної відповідальності власників транспортних засобів» станом на дату розгляду справи є таким, що настав.
З огляду на наведене, оскільки відповідач не скористався своїм правом на прийняття рішення про відмову у здійсненні страхового відшкодування, наявні підстави для стягнення суми страхового відшкодування, оскільки відповідачем і не здійснено виплати суми страхового відшкодування позивачеві в добровільному порядку.
За договором обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (поліс № АМ/1605532) передбачено, що ліміт відповідальності за шкоду, заподіяну майну, становить 100000,00 грн., франшиза - 2000,00 грн.
Відповідно до п. 12.1. статті 12 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", розмір франшизи при відшкодуванні шкоди, заподіяної майну потерпілих, встановлюється при укладанні договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності і не може перевищувати 2 відсотки від ліміту відповідальності страховика, в межах якого відшкодовується збиток, заподіяний майну потерпілих. Страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи, розрахованої за правилами цього підпункту.
Згідно статті 9 Закону України "Про страхування" франшиза - частина збитків, що не відшкодовується страховиком згідно з договором страхування.
Таким чином, враховуючи передбачений полісом № АМ/1605532 ліміт відповідальності за шкоду у розмірі 100000, 00 грн., франшизу у розмірі 2000,00 грн., розмір страхового відшкодування - 13849,21 грн., то вимога позивача підлягає частковому задоволенню, у розмірі 11849,21 грн.
Інші доводи відповідача, в тому числі щодо визначення у звіті вартості матеріального збитку з урахуванням 20% податку на додану вартість не спростовують висновків суду, викладених вище, оскільки, як зазначав позивач у відповіді на відзив та не заперечив відповідач, позивачем було вирахувано ПДВ на деталі, що заміняються, при виплаті страхового відшкодування.
Відповідно до ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
За приписами ст.76, 77, 78, 79 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються. Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Відповідно до вимог ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати позивача по сплаті судового збору покладаються на сторін пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Керуючись ст. 74, 76-80, 129, 236, 237, 238, 240-242 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з Товариства з додатковою відповідальністю Страхова компанія «Альфа-Гарант» (01133, м. Київ, бульвар Лесі Українки, 26; ідентифікаційний код: 32382598) на користь Моторного (транспортного) страхового бюро України (02154, м. Київ, Русанівський бульвар, 8; ідентифікаційний код: 21647131) грошові кошти у розмірі 11849 (одинадцять тисяч вісімсот сорок дев'ять) грн. 21 коп. та судовий збір у розмірі 1643 (одну тисячу шістсот сорок три) грн. 58 коп.
3. В іншій частині позову відмовити.
4. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повне рішення складено: 23.03.2020
Суддя Ю.В. Картавцева