Справа № 570/5/20
номер провадження 1-кп/570/123/2020
12 березня 2020 року м. Рівне Рівненський районний суд Рівненської області
в особі судді ОСОБА_1 ,
при секретарі судового засідання ОСОБА_2 ,
з участю прокурора ОСОБА_3 ,
обвинуваченого ОСОБА_4 ,
захисника ОСОБА_5 ,
потерпілого ОСОБА_6 ,
розглянувши в м. Рівному у відкритому підготовчому судовому засіданні в режимі відеоконференції у кримінальному провадженні №12019180180001522 по обвинуваченню ОСОБА_4 у вчиненні злочину, передбаченого ч.3 ст. 185 КК України,
Обвинувачений заявив клопотання про призначення йому іншого захисника, оскільки вже призначеному захиснику він виловлює недовіру внаслідок невиконання останнім обов'язків захисника.
Як встановлено в судовому засіданні як з пояснень обвинуваченого, так і з пояснень самого захисника в порушення діючого Стандарту якості надання безоплатної вторинної правової допомоги захисник взагалі після отримання доручення не провів конфіденційного побачення з клієнтом, не з'ясував обставин справи, не отримав від нього інформацію, що має правове значення, не ознайомився з наявними у клієнта документами та не з'ясував бажаний для клієнта результат (що передбачено відповідним Стандартом).
Відповідно до положень ст.48 КПК України захисник призначається у випадках, коли підсудний бажає запросити захисника, але за відсутністю коштів чи з інших об'єктивних причин не може цього зробити.
Обвинувачений в судовому засіданні пітримав своє клопотання про забезпечення йому захисника, гарантованого державою, після його відмови від попередньо призначеного захисника.
Прокурор щодо даного клопотання обвинуваченого поклався на розсуд суду і просив при вирішенні цього клопотання суд дотримати права обвинуваченого на захист.
Суд зазначає, що Кримінальним процесуальним кодексом України не передбачено можливості проводити судом заміну чи відсторонення адвоката, призначеного Центром для надання безоплатної вторинної правової допомоги (за виключенням питання відводу захисника в порядку ст. 78 КПК України).
Право особи на заміну захисника, передбачене ст. 54 КПК України, є похідним від права вільного вибору захисника своїх прав, яке особа реалізує самостійно, укладаючи договір з обраним нею захисником. Це право не розповсюджується на зміст права на безоплатну вторинну правову допомогу, де особа не обирає собі захисника, а отримує захист, гарантований державою та за державні кошти. В цьому разі особа має право на отримання правової допомоги належної якості та відповідно до стандартів якості надання безоплатної вторинної правової допомоги у кримінальному процесі, затверджених наказом Міністерства юстиції України від 25.02.2014 р. № 386/5. Відповідно до п.2 ч.4 вказаного наказу у разі відмови затриманого від призначеного центром з надання безоплатної вторинної правової допомоги захисника останній особисто перевіряє, чи є така відмова добровільною і чи не є вона результатом тиску з боку службових осіб органів досудового розслідування, прокуратури, суду. Заява про відмову від захисника оформляється клієнтом після конфіденційного побачення, під час якого захисник роз'яснює клієнту його права, визначені Конвенцією та КПК, із врученням відповідної пам'ятки (буклета), наданої(го) центром, та можливі наслідки відмови від захисника і переконується, що права й наслідки відмови від захисника клієнту зрозумілі.
Такий висновок узгоджується з положеннями Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (п. "с" ч. 3 ст. 6), а також практикою Європейського суду з прав людини, який у рішенні у справі «Артико проти Італії» від 13 травня 1980 р. визнав, що у ст. 6 Конвенції йдеться про правову допомогу, а не про призначення захисника. Факт призначення захисника ще не є забезпеченням ефективної правової допомоги, призначений адвокат може через різні обставини (об'єктивні чи суб'єктивні) не виконати належним чином свої професійні обов'язки. Органи влади, як зазначено у вказаному рішенні ЄСПЛ, «якщо вони поінформовані про це, повинні або замінити захисника, або примусити його виконувати свої професійні обов'язки».
В рішенні у Справі «Ніколаєнко проти України» від 15 лютого 2013 р. (Заява № 39994/06) ЄСПЛ зазначив: незалежність представників юридичної професії від держави передбачає, що здійснення захисту є по суті відносинами між підсудним та його захисником незалежно від того, чи призначається захисник для надання юридичної допомоги, чи його послуги оплачуються з приватного джерела ( рішення від 24 вересня 2002 року у справі «Кускані проти Сполученого Королівства» (Cuscani v. the United Kingdom), заява № 32771/96, п. 39). Згідно з підпунктом «с» пункту 3 статті 6 Конвенції втручання компетентних національних органів вимагається лише у тому випадку, коли нездатність захисника ефективно представляти інтереси підзахисного є очевидною або у достатній мірі доведена до їхнього відома якимось іншим способом (рішення від 19 грудня 1989 року у справі «Камазінскі проти Австрії» (Kamasinski v. Austria), Series A, № 168, та рішення від 21 квітня 1998 року у справі «Дауд проти Португалії» (Daud v. Portugal), п. 38, Reports 1998-II). Про порушення права на захист обвинуваченого, тобто пункту 3(с) статті 6 Конвенції пункт 9 Порядку зазначено в рішенні ЄСПЛ у справі «Яременко проти України» (Yaremenko v. Ukraine) від 12 червня 2008 року, заява № 32092/02, пункти 85-88, 91.
Отже, за наявності клопотання підсудного про необхідність забезпечення його права на захист та неможливості оплатити послуги захисника, з метою реалізації прав підсудного та беручи до уваги факт недотримання призначеним захисником Стандартів якості наданння безоплатної вторинної правової допомоги... у кримінальному процесі (затверджених Наказом Мінюсту України 21.12.2017 №4125/5) суд вважає за необхідне застосувати правову позицію, викладену в рішенні ЄСПЛ «Артико проти Італії» від 13 травня 1980 р., яка полягає в тому, що органи влади, «якщо вони поінформовані про це (тобто про відмову підсудного від призначеного захисника з певних причин), повинні або замінити захисника, або примусити його виконувати свої професійні обов'язки».
На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 47-49, 54 КПК України, суд -
Клопотання обвинуваченого ОСОБА_4 про забезпечення йому захисника через регіональний центр з надання безоплатної вторинної правової допомоги задовольнити.
Повідомити регіональний центр з надання безоплатної вторинної правової допомоги у Рівненській області про факт відмови підсудного ОСОБА_4 від захисника ОСОБА_5 внаслідок невиконання обов'язків захисника та наявність клопотання про його заміну.
Регіональному центру з надання безоплатної вторинної правової допомоги у Рівненській області забезпечити дотримання принципів Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, визначених у рішенні ЄСПЛ «Артико проти Італії» від 13 травня 1980 року, шляхом заміни захисника або примушення захисника виконувати свої професійні обов'язки.
Про прийняте рішення повідомити Рівненський районний суд Рівненської області до 24 березня 2020 року.
Копію ухвали направити в регіональний центр з надання безоплатної вторинної правової допомоги у Рівненській області ( м.Рівне вул. Кавказька, 7 ) для виконання.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Суддя ОСОБА_1