ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1
про відмову у відкритті провадження в адміністративній справі
23 березня 2020 року м. Київ № 640/6583/20
Суддя Окружного адміністративного суду міста Києва Бояринцева М.А., розглянувши позовну заяву і додані до неї матеріали
за позовом Предстоятеля Церкви, Патріарха Київського і Всієї Руси-України Філарета (громадянина України ОСОБА_1 )
до Приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Баршацького Ігоря Вікторовича
про визнання протиправними дій, зобов'язання вчинити дії,
Предстоятель Церкви, Патріарх Київський і Всієї Руси - України Філарет (громадянин України ОСОБА_1 ) звернувся до суду з позовом до Приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу ОСОБА_2 , в якому просить:
визнати протиправним та скасувати в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та Реєстрі прав власності на нерухоме майно запис відносно майнового комплексу, розташованого за адресою: АДРЕСА_2 , зі змістом в розділі "Підстави виникнення права власності", сформульований наступним чином: "акт приймання-передачі нерухомого майна, серія та номер: 1871, 1872, бланки ННХ НОМЕР_1 , ННХ 997851, виданий 19.11.2019, видавник: Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Мудра О.М.; передавальний акт, серія та номер: 1831, 1832 бланки ННХ 997831, 997832, 997833, виданий 19.11.2019, видавник: Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Мудра О.М.";
визнати протиправним та скасувати в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та Реєстрі прав власності на нерухоме майно запис відносно майнового комплексу, розташованого за адресою: м. Київ, вул. Пушкінська, 36, зі змістом в розділі "Підстава для внесення запису", сформульований наступним чином: "Рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 49748834 від 19.11.2019 15:32:40, приватний нотаріус Баршацький Ігор Вікторович, Київський міський нотаріальний округ, м. Київ";
визнати протиправним та скасувати в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та Реєстрі прав власності на нерухоме майно запис відносно майнового комплексу, розташованого за адресою: м. Київ, вул. Пушкінська, 36 у розділі "Власники", сформульований наступним чином: "Київська Митрополія Української Православної Церкви (Православної Церкви України)", код ЄДРПОУ: 42783113, адреса: Україна, м. Київ, вул. Трьохсвятительська, 6";
стягнути з приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Баршицького Ігоря Вікторовича на користь Релігійної організації "Київська Патріархія Української Православної Церкви Київського Патріарху" матеріальну шкоду, що складає 108 719 932,48 грн.
В обгрунтування позовних вимог позивач зазначає, що відповідачем вчинено державну реєстрацію прав на нерухоме майно та їх обтяжень, за якими власником майна позивача зазначено іншу особу - Релігійну організацію "Київська Митрополія Української Православної Церкви".
Відповідно до частини першої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Абзацом 3 пункту 2 частини першої статті 4 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що у цьому Кодексі термін публічно - правовий спір - це спір, у якому хоча б одна сторона надає адміністративні послуги на підставі законодавства, яке уповноважує або зобов'язує надавати такі послуги виключно суб'єкта владних повноважень, і спір виник у зв'язку із наданням або ненаданням такою стороною зазначених послуг.
Під суб'єктом владних повноважень розуміється орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг (пункт 7 частини першої статті 4 Кодексу адміністративного судочинства України).
Частиною першою статті 19 Кодексу адміністративного судочинства України визначено справи у публічно-правових спорах, на які поширюється юрисдикція адміністративних судів.
Так, згідно з пунктом 1 частини першої статті 19 Кодексу адміністративного судочинства України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно - правових спорах фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.
Разом з тим суд звертає увагу, що законодавцем також врегульоване питання, коли у спорах між фізичною особою та суб'єктом владних повноважень не поширюється юрисдикція адміністративного суду, а саме: частиною третьою статті 19 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що адміністративні суди не розглядають позовні вимоги, які є похідними від вимог у приватно-правовому спорі і заявлені разом з ними, якщо цей спір підлягає розгляду в порядку іншого, ніж адміністративне, судочинства і знаходиться на розгляді відповідного суду.
Аналіз наведених норм свідчить про те, що адміністративними судами можуть розглядатися вимоги про визнання дій приватного нотаріусу, як державного реєстратора, лише у випадку, якщо такі позовні вимоги не є похідними від вимог у приватно-правовому спорі.
Водночас визначальними ознаками приватноправових відносин є, зокрема, наявність майнового чи немайнового особистого інтересу суб'єкта. Спір буде мати приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням приватного права певного суб'єкта, що підлягає захисту у спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин.
Відповідно до статті 2 Закону України від 01.07.2004 № 1952-IV «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» державна реєстрація речових прав на нерухоме майно - це офіційне визнання і підтвердження державою фактів виникнення, переходу або припинення прав на нерухоме майно, обтяження таких прав шляхом внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.
Статтею 16 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» визначено, що державна реєстрація прав проводиться на підставі заяви власника, іншого правонабувача, сторони правочину, за яким виникло право, уповноваженої ними особи або державного кадастрового реєстратора у випадках, передбачених цим Законом.
З наведеного можна зробити висновок, що правовідносини у сфері державної реєстрації виникають виключно між суб'єктом звернення за вчиненням реєстраційних дій як власником майна та державним реєстратором як суб'єктом, уповноваженим на здійснення реєстраційних дій. При цьому правовідносини, які виникають між цими суб'єктами, носять публічний характер, оскільки мають на меті підтвердження державою фактів виникнення, переходу або припинення прав на нерухоме майно.
Разом з тим, якщо внаслідок посвідчення набуття, переходу або припинення речового права особою шляхом вчинення певних реєстраційних дій на майно порушуються права та/або інтереси інших осіб публічного або приватного права, то правовідносини втрачають публічний характер.
Оскільки метою оскарження реєстраційних дій особою, яка вважає, що вчиненими стосовно власника майна реєстраційними діями порушено її права та/або інтереси, є припинення такого набутого речового права, то спір набуває приватноправового характеру.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 07.08.2019 у справі № 813/2941/15.
З урахуванням викладеного, суд приходить до висновку, що правовідносини, які виникли між сторонами, випливають виключно із приватно-правових відносин, що виключає розгляд цієї справи в порядку адміністративного судочинства.
Разом з тим, частиною першою статті 19 Цивільного процесуального кодексу України встановлено, що суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.
Суди розглядають у порядку цивільного судочинства також вимоги щодо реєстрації майна та майнових прав, інших реєстраційних дій, якщо такі вимоги є похідними від спору щодо такого майна або майнових прав, якщо цей спір підлягає розгляду в місцевому загальному суді і переданий на його розгляд з такими вимогами.
Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 4 листопада 1950 року кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Згідно з частиною 2 статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.
У пункті 24 рішення від 20 липня 2006 року у справі «Сокуренко і Стригун проти України» Європейський суд з прав людини вказав, що фраза «судом встановленим законом» поширюється не лише на правову основу самого існування суду, але й на дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність.
З аналізу наведених вище норм слідує, що визначальним принципом здійснення правосуддя в адміністративних справах є принцип офіційного з'ясування всіх обставин у справі і обов'язок суб'єкта владних повноважень доказувати правомірність своїх дій чи рішень, на відміну від основного принципу цивільного судочинства, який полягає у змагальності сторін, а суд, який розглянув справу, не віднесену до його юрисдикції, не може вважатися "судом, встановленим законом" у розумінні частини 1 статті 6 вищезгаданої Конвенції.
З урахуванням наведеного та враховуючи зміст заявлених позовних вимог, суд зазначає, що даний спір не підлягає розгляду адміністративним судом та віднесений до юрисдикції загального суду за правилами Цивільного процесуального кодексу України.
У відповідності до пункту 1 частини 1 статті 170 Кодексу адміністративного судочинства України суддя відмовляє у відкритті провадження в адміністративній справі, якщо позов не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.
За таких обставин, суд приходить до висновку про відмову у відкритті провадження в адміністративній справі.
З огляду на наведене судом не розглядається заява позивача про забезпечення позову.
На підставі вищенаведеного, ч. 1 ст. 170 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -
Відмовити у відкритті провадження в адміністративній справі.
Ухвала суду набирає законної сили з моменту її підписання та може бути оскаржена за правилами, встановленими статтями 293, 295-297 КАС України.
Відповідно до статті 295 Кодексу адміністративного судочинства України апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення.
Суддя М.А. Бояринцева