Справа № 420/6261/19
12 березня 2020 року Одеський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді - Завальнюка І.В.,
за участю секретаря - Салюк О.Ю.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі в порядку загального позовного провадження справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції Національної поліції України про визнання протиправним та скасування наказу в частині, поновлення на посаді, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу,
23 жовтня 2019 року до Одеського окружного адміністративного суду надійшов зазначений позов, в якому позивач просить визнати протиправним та скасувати наказ № 601 від 02 вересня 2019 року Департаменту патрульної поліції Національної поліції України щодо звільнення командира батальйону Управління патрульної поліції в Одеській області Департаменту патрульної поліції старшого лейтенанта поліції ОСОБА_1 зі служби в поліції; поновити старшого лейтенанта поліції ОСОБА_1 на посаді командира батальйону Управління патрульної поліції в Одеській області Департаменту патрульної поліції Національної поліції України; стягнути з Управління патрульної поліції в Одеській області Департаменту патрульної поліції Національної поліції України на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу з 26 вересня 2019 року по день фактичного поновлення на роботі; допустити негайне виконання рішення суду в частині поновлення на посаді та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу в межах одного місяця.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що 02.12.2015 ОСОБА_1 прийняти на службу в УПП згідно наказу № 259 від 09.12.2015 та до липня 2019 р. жодного разу не притягався до дисциплінарної відповідальності, натомість мав подяку за сумлінне ставлення до виконання службових обов'язків, грамоту начальника управління державної охорону України, подяку Директора регіонального програмного офісу в Україні, департаменту юстиції США, подяку громадських об'єднань України за сумлінне ставлення до виконання службових обов'язків. 26.09.2019 позивач було звільнено зі служби в органах поліції (наказ ДПП № 752 від 26.09.2019) на підставі наказу № 601 від 02.09.2019 Департаменту патрульної поліції Національної поліції України, яким застосовано дисциплінарне стягнення у вигляді звільнення зі служби в поліції за вчинення дисциплінарного проступку. В свою чергу, проступком визначено відсутність належного контролю за службовою діяльністю особового складу, що призвело до порушення вимог Інструкції з організації реагування на заяви та повідомлення про кримінальні, адміністративні правопорушення або події та оперативного інформування в органах (підрозділах) Національної поліції України, затвердженої наказом МВС від 16 лютого 2018 року № 111, порушення вимог п.п. 1.4, 2.1.2, 2.2.1, 2.2.2, Посадової інструкції командира батальйону УПП в Одеській області, п. 1, 2 ст. 18 Закону України «Про Національну поліцію», ч. 1 ст. 3 Дисциплінарного статуту Національної поліції України, затвердженого Законом України «Про Дисциплінарний статут Національної поліції України» від 15.03.2018 № 2337-VІІІ, абз. 1-3 п.1 розділу ІІ Правил етичної поведінки поліцейських, затверджених наказом МВС від 09.11.2016 № 1179, відповідно до п. 2 ч. 3 ст. 13 Дисциплінарного статуту Національної поліції України. Вказаний наказ був складений на підставі службового розслідування, проведеного згідно наказу ДПП «Про призначення та проведення службового розслідування та утворення дисциплінарної комісії» від 08.072019 року № 1166, виданого на підставі рапорту від 08.07.2019 року №12215вн/41/2-2019 начальника управління моніторингу та аналітичного забезпечення Департаменту патрульної поліції старший лейтенант поліції Сігарьова Є.С. щодо виявленої публікації, опублікованої на сторінці у Facebook поліцейським взводу № 2 роти № 1 батальйону № 3 управління патрульної поліції в Одеській області Департаменту патрульної поліції сержантом поліції ОСОБА_7, щодо можливих неправомірних дій окремих працівників УПП в Одеській області ДПП. На момент звернення за судовим захистом, позивач не ознайомлений з матеріалами службового розслідування, а тому не знає конкретних причин свого звільнення. Водночас на письмове прохання позивача ознайомитись з матеріалами службового розслідування в частині, що стосується безпосередньо його, йому було безпідставно відмовлено, чим порушено ч. 2 п. 3 ст. 18 Закону України «Про Дисциплінарний статут Національної поліції України». В свою чергу, в спірному наказі не вказано, за які саме дії як командира батальйону № 3 УПП позивач звільнений, а наявні лише нерозкриті посилання на пункти посадової інструкції, не розкрито, що саме позивач зробив, не виконавши вимоги перелічених пунктів посадової інструкції, в чому полягала неетична поведінка та яким чином це виявлено. Крім того, згідно наказ № 601 дисциплінарне стягнення повинно бути у вигляді догани, адже саме такий вид стягнення передбачений пунктом 2 частини 3 статті 18 За «Про Дисциплінарний статут Національної поліції України», тобто начальника ДПП, підписуючи спірний наказ, вийшов за рамки вимог п. 2 ч. 3 ст. 18 Закону України «Про Дисциплінарний статут Національної поліції України».
Ухвалою від 18.11.2019 (суддя Глуханчук О.В.) відкрито провадження у справі № 420/6261/19 та вирішено розгляд справи здійснювати за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначене на 11.12.2019.
24.12.2019 до суду від Департаменту патрульної поліції Національної поліції України надійшов відзив на позовну заяву, відповідно до якого відповідач позовні вимоги не визнав у повному обсязі, в задоволенні позову просив відмовити, зазначивши, що під час моніторингу соціальних мереж посадовими особами управління моніторингу та аналітичного забезпечення Департаменту патрульної поліції виявлено публікацію, опубліковану на сторінці у Facebook поліцейським взводу № 2 роти № 1 батальйону № З управління патрульної поліції в Одеській області Департаменту патрульної поліції сержантом поліції ОСОБА_7, щодо можливих неправомірних дій окремих працівників УПП в Одеській області ДПП, зокрема щодо неналежного реагування на виклики про події та правопорушення, поліцейськими, неетичну поведінку поліцейських та наявність планів в батальйоні з боку його керівництва. Відповідно до наказу ДПП «Про призначення та проведення службового розслідування та утворення дисциплінарної комісії» від 08.072019 № 1166 призначено службове розслідування та доручено його проведення комісії зі складу посадових осіб Департаменту, за результатами якого складено Висновок службового розслідування від 20.08.2019. В ході службового розслідування було підтверджено неетичну поведінку керівництва батальйону № 3, зокрема, його командира - ОСОБА_1 . Відповідно до пояснень колишнього працівника Управління ОСОБА_35. та копії скріншоту в месенджері Телеграм із переписки із ОСОБА_3 в робочій групі, підтверджено наявність незаконних вказівок підлеглому особовому складу. Повідомлення наступного змісту "От результата роботи будет зависеть время пересменки". Також, ОСОБА_4 надано скріншот повідомлень відповідно до яких ОСОБА_3 перекинув повідомлення від ОСОБА_1 , щодо безперешкодного проїзду автомобіля Тойота н.з. НОМЕР_1 . Та надано вказівку наступного змісту «Увидите эту машину, лапку к виску и беспрепятственный проезд. Перешлите своим». Разом з цим, в ході службового розслідування встановлено, що в управлінні патрульної поліції в Одеській області ДПП існують випадки формального відпрацювання викликів та неналежного реагування на них. Крім того, деякі екіпажі не відпрацьовують повідомлення, які надходить на логістичний пристрій екіпажу, на місце події не виїжджають але в електронному рапорті зазначають, наступне: «прибули на місце події правопорушень не виявили, скарг та заяв не надходило, з заявниками зв'язатися не вдалося, двері ніхто не відчинив, тощо». 02.07.2019 о 03:25 на логістичний пристрій екіпажу патрульної поліції ОКЕАН - 0103 в складі інспектора роти № 1 батальйону № 3 ОСОБА_5 та інспектора роти № З батальйону №3 ОСОБА_6 надійшло повідомлення про порушення тиші наступного змісту «що у сусідів дуже сильно кричать, чутно якісь хлопки, заважають відпочивати» вказаний екіпаж одразу підтвердив даний виклик о 03:25 на логістичному пристрої проставлено відмітку про прибуття та о 03:35 проставлено відмітку про виконання виклику при цьому в електронному рапорті зазначено наступне: «прибувши на місце виклику, обстеживши прилеглу територію, порушення громадського порядку не виявлено, зі скаргами та заявами ніхто не звертався». При перевірці зазначеного виклику в системі ІПНП встановлено, що екіпаж на місце виклику не прибув, що підтверджується даними ЄР 8-треків. Також, встановлено, що вказаний екіпаж відповідно до даних ОРБ-треків з 03:24 по 03:45 знаходився поблизу цілодобового кафе «Піца-Суші» по вул. Левітана, 67/1 в. Одеса. Опитані інспектор взводу № 2 роти № 1 батальйону № 3 УПП в Одеській області ДІIIІ старший лейтенант поліції Продан Василь Васильович та поліцейський взводу № 1 роти № 3 батальйону № 3 УПП в Одеській області ДПП старший сержант поліції Смишляєв Євгеній Дмитрович пояснили, що зі свого мобільного телефону зв'язувалися з заявником, а також прибувши на місце події, порушень громадського порядку виявлено не було, про що склали відповідний рапорт, але в рапорті не вказали, що зв'язувалися з заявником. Вказаний факт неналежного реагування на заяви та повідомлення про кримінальні, адміністративні правопорушення або події нарядами управління патрульної поліції в Одеській області ДПП - свідчить про відсутність контролю з боку командира роти за своєчасним прибуттям екіпажами на місця подій, а також ужиттям необхідних заходів реагування. Враховуючи вищевикладене, роль командирів батальйонів, командирів рот та командирів взводів в організації діяльності екіпажів патрульної поліції знаходиться на неналежному рівні, що призводить до низької ефективності виконання службових завдань патрульними поліцейськими. Заступаючи на патрулювання території обслуговування їх функція контролю як керівників відсутня про що вказують вище описані факти. 3. З метою перевірки інформації щодо «планів» в роботі, зокрема, заданої кількості адміністративних матеріалів, які необхідно скласти за зміну, під час проведення службового розслідування було опитано окремих учасників групи в месенджері Телеграм де ставили завдання по кількості складанні матеріалів по ст. 130 КУпАП. Опитані 7 поліцейських пояснили, що ставилася вимога керівництвом батальйону № 3 щодо складення за зміну від 5 (п'яти) до 10 (десяти) адміністративних матеріалів. В свою чергу, вказівку в менеджері Telegram «рота без 130 не змінюємося» надавала адміністратор групи, командир роти ОСОБА_14 такі повідомлення писалися в групі майже кожної зміни. Отже, під час проведення службового розслідування факт, що зазначила у наданому поясненні поліцейський взводу № 2 роти № 1 батальйону № 3 УПП в Одеській області ДПП сержант поліції ОСОБА_7 щодо складання матеріалів за адміністративне правопорушення, відповідальність за яке передбачена ст. 130 КУпАП про який повідомила ОСОБА_7 у батальйоні № 3, командиром якого був позивач, знайшов своє підтвердження. Відповідно до п. 22 Висновку члени комісії вважали б за доцільне, за вчинення дисциплінарного проступку, який виразився у відсутності належного контролю за службовою діяльністю особового складу, що призвело до порушення у службовій діяльності в частині неналежного реагування на правопорушення або події, а саме порушення вимог Інструкції з організації реагування на заяви та повідомлення про кримінальні, адміністративні правопорушення або події та оперативного інформування в органах (підрозділах) Національної поліції України, затвердженої наказом МВС від 16 лютого 2018 року № 111, порушення вимог п.п. 1.4, 2.1.2, 2.2.1, 2.2.2, Посадової інструкції командира батальйону УПП в Одеській області, п. 1, 2 ст. 18 Закону України «Про Національну поліцію», ч. 1 ст. 3 Дисциплінарного статуту Національної поліції України, затвердженого Законом України «Про Дисциплінарний статут Національної поліції України» від 15.03.2018 № 2337-VІІІ, відповідно до п. 6 ч. 3 ст. 13 Дисциплінарного статуту Національної поліції України до командира батальйону № 3 УПП в Одеській області ДПП старшого лейтенанта поліції ОСОБА_1 застосувати дисциплінарне стягнення звільнення із служби в поліції. Відповідно до пункту 20 наказу Департаменту патрульної поліції від 02.09.2019 № 601 «Про застосування до працівників УПП в Одеській області ДПП дисциплінарних стягнень» наказано застосувати дисциплінарне стягнення до позивача у вигляді звільнення зі служби в поліції, з яким ОСОБА_1 ознайомлено 26.09.2019. Наказом Департаменту патрульної поліції «По особовому складу» від 26.09.2019 № 752о/с відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 77 Закону України «Про Національну поліцію звільнено зі служби в поліції по управлінню патрульної поліції в Одеській області старшого лейтенанта поліції ОСОБА_1 . Департамент вважає оскаржуваний наказ правомірним та прийнятим у межах повноважень, наданих керівникові Департаменту патрульної поліції та у спосіб, визначений чинним законодавством. Разом з цим, твердження позивача щодо відсутності в його діях порушень службової дисципліни спростовуються матеріалами службового розслідування, а тому позовні вимоги заявлені ОСОБА_1 не підлягають задоволенню.
Ухвалою від 26.12.2019 продовжено строк проведення підготовчого засідання у справі на тридцять днів відповідно до ч. 4 ст. 173 КАС України.
Ухвалою від 22.01.2020 задоволено заяву про самовідвід судді Глуханчука О.В., а справу № 420/6261/19 передано для визначення головуючого судді у справі в порядку, встановленому частиною першою статті 41 Кодексу адміністративного судочинства України.
Ухвалою від 31.01.2020 справу прийнято до розгляду; постановлено справу розглядати за правилами загального позовного провадження; призначено підготовче засідання.
Ухвалою від 13.02.2020 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду.
Відповідь на відзив з боку позивача до суду не надійшла.
В судовому засіданні позивач та його представник позовні вимоги із викладених вище підстав підтримали у повному обсязі та просили задовольнити позов.
Представник відповідача в судовому засіданні позовні вимоги не визнав у повному обсязі, в задоволенні позову просив відмовити з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву.
Вислухавши пояснення представників сторін та дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку про часткову обґрунтованість адміністративного позову та наявність підстав для його часткового задоволення.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , працював в Національній поліції з 02.12.2015 на посаді інспектора роти № 3 батальйону № 2 Управління патрульної поліції у місті Одесі Департаменту патрульної поліції,
Відповідно до наказу ДПП від 20.03.2019 №208 о/с старшого лейтенанта поліції ОСОБА_1 призначено на посаду командира батальйону № 3 управління патрульної поліції в Одеській області Департаменту патрульної поліції.
Рапортом від 08.07.2019 № 12215вн/41/2-2019 начальник управління моніторингу та аналітичного забезпечення Департаменту патрульної поліції старший лейтенант поліції ОСОБА_9. доповів начальнику Департаменту патрульної поліції полковнику ОСОБА_36. щодо виявленої публікації, опублікованої на сторінці у Facebook поліцейським взводу № 2 роти № 1 батальйону № 3 управління патрульної поліції в Одеській області Департаменту патрульної поліції сержантом поліції ОСОБА_7, щодо можливих неправомірних дій окремих працівників УПП в Одеській області ДПП.
Відповідно до наказу ДПП «Про призначення та проведення службового розслідування та утворення дисциплінарної комісії» від 08.072019 року № 1166 призначено службове розслідування та доручено його проведення комісії зі складу посадових осіб Департаменту.
У зв'язку зі збором та опрацюванням значної кількості інформації, не з'явленні ОСОБА_7 до комісії для надання пояснень Доповідною запискою голови дисциплінарної комісії ОСОБА_9 від 07.08.2019) строк вказаного службового розслідування був продовжений наказом начальника ДПП від 08.08.2019 №1398 на один місяць.
За результатами службового розслідування складено Висновок службового розслідування від 20.08.2019, згідно з яким підтверджено неетичну поведінку керівництва батальйону № 3, зокрема, його командира ОСОБА_1 ; встановлено, що в управлінні патрульної поліції в Одеській області ДПП існують випадки формального відпрацювання викликів та неналежного реагування на них.
Відповідно до п. 22 Висновку (т. ІІ, а.с. 133) члени комісії вважали б за доцільне за вчинення дисциплінарного проступку, який виразився у відсутності належного контролю за службовою діяльністю особового складу, що призвело до порушення у службовій діяльності в частині неналежного реагування на правопорушення або події, а саме порушення вимог Інструкції з організації реагування на заяви та повідомлення про кримінальні, адміністративні правопорушення або події та оперативного інформування в органах (підрозділах) Національної поліції України, затвердженої наказом МВС від 16 лютого 2018 року № 111, порушення вимог п.п. 1.4, 2.1.2, 2.2.1, 2.2.2 Посадової інструкції командира батальйону УПП в Одеській області, п. 1, 2 ст. 18 Закону України «Про Національну поліцію», ч. 1 ст. З Дисциплінарного статуту Національної поліції України, затвердженого Законом України «Про Дисциплінарний статут Національної поліції України» від 15.03.2018 № 2337-VІІІ, відповідно до п. 6 ч. 3 ст. 13 Дисциплінарного статуту Національної поліції України до командира батальйону № 3 УПП в Одеській області ДПП старшого лейтенанта поліції ОСОБА_1 застосувати дисциплінарне стягнення звільнення із служби в поліції.
Відповідно до пункту 20 (т. ІІ, а. с. 100) наказу Департаменту патрульної поліції від 02.09.2019 № 601 «Про застосування до працівників УПП в Одеській області ДПП дисциплінарних стягнень» наказано застосувати дисциплінарне стягнення до позивача у вигляді звільнення зі служби в поліції, з яким ОСОБА_1 ознайомлено 26.09.2019.
Наказом Департаменту патрульної поліції «По особовому складу» від 26.09.2019 № 752 о/с (т. ІІ, а. с. 103) відповідно до п. 6 ч. 1 с. 77 Закону України «Про Національну поліцію» звільнено зі служби в поліції по управлінню патрульної поліції в Одеській області старшого лейтенанта поліції ОСОБА_26
Відповідно до розписки від 26.09.2019 ОСОБА_1 під час звільнення на лікарняному та у відпустці не перебував, з наказом № 752 о/с від 26.09.2019 (т. ІІ, а.с. 104) ознайомлений та має намір його оскаржити.
Оцінивши належність, допустимість, достовірність наданих сторонами доказів, а також достатність та взаємний зв'язок у їх сукупності, суд вважає зазначені накази необґрунтованими, а позовні вимоги такими, що підлягають частковому задоволенню у зв'язку з наступним.
Зі змісту покладеного в основу звільнення позивача висновку службового розслідування вбачається, що відповідно до пояснень колишнього працівника Управління ОСОБА_11 та копії скріншоту в месенджері Телеграм із переписки із ОСОБА_3 в робочій групі, підтверджується наявність незаконних вказівок підлеглому особовому складу.. Повідомлення наступного змісту "От результата роботи будет зависеть время пересменки". Також, ОСОБА_4 надано скріншот повідомлень відповідно до яких ОСОБА_3 перекинув повідомлення від ОСОБА_1 , щодо безперешкодного проїзду автомобіля Тойота н.з. НОМЕР_1 , та надано вказівку наступного змісту «Увидите эту машину, лапку к виску и беспрепятственный проезд. Перешлите своим».
Крім того, встановлено, що деякі екіпажі не відпрацьовують повідомлення, які надходять на логістичний пристрій екіпажу, на місце події не виїжджають але в електронному рапорті зазначають, наступне: «прибули на місце події правопорушень не виявили, скарг та заяв не надходило, з заявниками зв'язатися не вдалося, двері ніхто не відчинив, тощо».
Зокрема, 02.07.2019 о 03:25 на логістичний пристрій екіпажу патрульної поліції ОКЕАН - 0103 в складі інспектора роти № 1 батальйону № 3 ОСОБА_5 та інспектора роти № 3 батальйону № 3 ОСОБА_6 надійшло повідомлення про порушення тиші наступного змісту «що у сусідів дуже сильно кричать, чутно якісь хлопки, заважають відпочивати» вказаний екіпаж одразу підтвердив даний виклик о 03:25 на логістичному пристрої проставлено відмітку про прибуття та о 03:35 проставлено відмітку про виконання виклику при цьому в електронному рапорті зазначено наступне: «прибувши на місце виклику, обстеживши прилеглу територію, порушення громадського порядку не виявлено, зі скаргами та заявами ніхто не звертався». При перевірці зазначеного виклику в системі ІПНП встановлено, що екіпаж на місце виклику не прибув, що підтверджується даними ЄР 8-треків.
Також, встановлено, що вказаний екіпаж відповідно до даних ОРБ-треків з 03:24 по 03:45 знаходився поблизу цілодобового кафе «Піца-Суші» по вул. Левітана, 67/1 в. Одеса.
Опитані інспектор взводу № 2 роти № 1 батальйону № 3 УПП в Одеській області ДІIIІ старший лейтенант поліції Продан Василь Васильович та поліцейський взводу № 1 роти № 3 батальйону № 3 УПП в Одеській області ДПП старший сержант поліції Смишляєв Євгеній Дмитрович, пояснили, що зі свого мобільного телефону зв'язувалися з заявником, а також прибувши на місце події, порушень громадського порядку виявлено не було, про що склали відповідний рапорт, але в рапорті не вказали, що зв'язувалися з заявником.
Вказаний факт неналежного реагування на заяви та повідомлення про кримінальні, адміністративні правопорушення або події нарядами управління патрульної поліції в Одеській області ДПП свідчить про відсутність контролю з боку командира роти за своєчасним прибуттям екіпажами на місця подій, а також ужиттям необхідних заходів реагування.
Враховуючи вищевикладене, роль командирів батальйонів, командирів рот та командирів взводів в організації діяльності екіпажів патрульної поліції знаходиться на неналежному рівні, що призводить до низької ефективності виконання службових завдань патрульними поліцейськими. Заступаючи на патрулювання території обслуговування їх функція контролю як керівників відсутня про що вказують вище описані факти.
З метою перевірки інформації щодо «планів» в роботі, зокрема, заданої кількості адміністративних матеріалів, які необхідно скласти за зміну, під час проведення службового розслідування було опитано окремих учасників групи в месенджері Телеграм, де ставили завдання по кількості складанні матеріалів по ст. 130 КУпАП.
Надали пояснення наступні поліцейські: командир взводу № 1 роти № 1 батальйону № 3 УПП в Одеській області лейтенант поліції Стаднік Олександр Вікторович; поліцейський взводу № 1 роти № 1 батальйону № 3 УПП в Одеській області ДПП рядовий поліції Ткаченко Владислав Олегович; поліцейський взводу № 2 роти № 1 батальйону № 3 УПП в Одеській області ДПП сержант поліції Гасимова Лайлє Вугарівна; інспектор взводу № 1 роти № 1 батальйону № 3 УПП в Одеській області ДПП лейтенант поліції Харченко Євген Володимирович; поліцейський взводу № 1 роти № 1 батальйону № 3 УПП в Одеській області ДПП сержант поліції Дармороз Вадим Ігорович; поліцейський взводу № 1 роти № 1 батальйону № 3 УПП в Одеській області ДПП капрал поліції Степовий Олег Валерійович; поліцейський взводу № 2 роти № 1 батальйону № 3 УПП в Одеській області ДПП старший сержант поліції Погребнюк Андрій Володимирович.
Вищезазначені опитані пояснили, що ставилася вимога керівництвом батальйону № 3 щодо складення за зміну від 5 (п'яти) до 10 (десяти) адміністративних матеріалів. В свою чергу, вказівку в менеджері Telegram «рота без 130 не змінюємося» надавала адміністратор групи, командир роти ОСОБА_14, такі повідомлення писалися в групі майже кожної зміни.
У висновку службового розслідування зазначено, що факт, про який зазначила у наданому поясненні поліцейський взводу № 2 роти № 1 батальйону № 3 УПП в Одеській області ДПП сержант поліції ОСОБА_7 щодо складання матеріалів за адміністративне правопорушення, відповідальність за яке передбачена ст. 130 КУпАП про який повідомила ОСОБА_7 у батальйоні № 3, командиром якого був Позивач, знайшов своє підтвердження.
За підсумком службовим розслідуванням встановлено, що має місце недостатній контроль командиром батальйону № 3 УПП в Одеській області ДПП старшим лейтенантом поліції ОСОБА_1 за функціональними обов'язками підлеглого особового складу, став наслідком порушення Інструкції з організації реагування на заяви та повідомлення про кримінальні, адміністративні правопорушення або події та оперативного інформування в органах (підрозділах) Національної поліції України, затвердженої наказом МВС від 16.02.2018 № 111, вимог п.п. 1.4, 2.1.2, 2.2.1, 2.2.2 Посадової інструкції командира батальйону УПП в Одеській області ДПП, п. 1, 2 ст. 18 Закону України «Про Національну поліцію», ч. 1 ст. 1, ст. 2, ст. 3 Дисциплінарного статуту Національної поліції України, затвердженого Законом України «Про Дисциплінарний статут Національної поліції України» від 15.03.2018 № 2337-VІІІ, ст. 42 Закону України "Про запобігання корупції", абзаців 1, 2, 3 п.1 розділу II Правил етичної поведінки поліцейських, затверджених наказом МВС України від 09.11.2016 № 1179.
Статтею 3 Закону України «Про Національну поліцію» від 02 липня 2015 року № 580-VIII (в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин, далі-Закон № 580-VIII) визначено, що у своїй діяльності поліція керується Конституцією України, міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, цим та іншими законами України, актами Президента України та постановами Верховної Ради України, прийнятими відповідно до Конституції та законів України, актами Кабінету Міністрів України, а також виданими відповідно до них актами Міністерства внутрішніх справ України, іншими нормативно-правовими актами.
Відповідно до частини 2 статті 19 Закону № 580-VIII підстави та порядок притягнення поліцейських до дисциплінарної відповідальності, а також застосування до поліцейських заохочень визначаються Дисциплінарним статутом Національної поліції України, що затверджується законом.
Частиною 9 Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України у зв'язку з прийняттям Закону України "Про Національну поліцію" від 23 грудня 2015 року № 901-VIII на поліцейських поширено дію Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України, до набрання чинності Законом України "Про Дисциплінарний статут Національної поліції". Закон набрав чинності 28 грудня 2015 року.
Законом України від 22 лютого 2006 року № 3460-IV затверджено Дисциплінарний статут органів внутрішніх справ України, який визначає сутність службової дисципліни, обов'язки осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ України (далі - особи рядового і начальницького складу) стосовно її дотримання, види заохочень та дисциплінарних стягнень, порядок і права начальників щодо їх застосування, а також порядок оскарження дисциплінарних стягнень (далі - Дисциплінарний статут в редакції станом на 16 травня 2013 року).
Відповідно до статті 1 Дисциплінарного статуту службова дисципліна - це дотримання особами рядового і начальницького складу Конституції і законів України, актів Президента України і Кабінету Міністрів України, наказів та інших нормативно-правових актів Міністерства внутрішніх справ України, підпорядкованих йому органів і підрозділів та Присяги працівника органів внутрішніх справ України.
Приписами статті 5 Дисциплінарного статуту передбачено, що за вчинення дисциплінарних проступків особи рядового і начальницького складу несуть дисциплінарну відповідальність згідно з цим Статутом. Особи рядового і начальницького складу, яких в установленому законодавством порядку притягнуто до адміністративної, кримінальної або матеріальної відповідальності, водночас можуть нести і дисциплінарну відповідальність згідно з цим Статутом. Особи рядового і начальницького складу не несуть дисциплінарної відповідальності в разі, якщо шкода завдана правомірними діями внаслідок сумлінного виконання наказу начальника або виправданого за конкретних умов службового ризику.
Частиною 1 статті 7 Дисциплінарного статуту визначено, що службова дисципліна базується на високій свідомості та зобов'язує кожну особу рядового і начальницького складу: дотримуватися законодавства, неухильно виконувати вимоги Присяги працівника органів внутрішніх справ України, статутів і наказів начальників; захищати і охороняти від протиправних посягань життя, здоров'я, права та свободи громадян, власність, довкілля, інтереси суспільства і держави; поважати людську гідність, виявляти турботу про громадян і бути готовим у будь-який час надати їм допомогу; дотримуватися норм професійної та службової етики; берегти державну таємницю; у службовій діяльності бути чесною, об'єктивною і незалежною від будь-якого впливу громадян, їх об'єднань та інших юридичних осіб; стійко переносити всі труднощі та обмеження, пов'язані зі службою; постійно підвищувати свій професійний та культурний рівень; сприяти начальникам у зміцненні службової дисципліни, забезпеченні законності та статутного порядку; виявляти повагу до колег по службі та інших громадян, бути ввічливим, дотримуватися правил внутрішнього розпорядку, носіння встановленої форми одягу, вітання та етикету; з гідністю і честю поводитися в позаслужбовий час, бути прикладом у дотриманні громадського порядку, припиняти протиправні дії осіб, які їх учиняють; берегти та підтримувати в належному стані передані їй в користування вогнепальну зброю, спеціальні засоби, майно і техніку.
Відповідно до статті 8 Дисциплінарного статуту начальник несе персональну відповідальність за стан службової дисципліни і повинен постійно його контролювати. Начальник зобов'язаний бути прикладом у дотриманні законності, службової дисципліни, бездоганному виконанні вимог Присяги працівника органів внутрішніх справ України, статутів, наказів, норм моралі, професійної та службової етики, розвивати і підтримувати в підлеглих свідоме ставлення до виконання службових обов'язків, честь і гідність, заохочувати розумну ініціативу, самостійність, старанність у службі, уміло застосовувати заходи дисциплінарного впливу. Особливу увагу начальник повинен приділяти вивченню індивідуальних якостей підлеглих, дотриманню статутних відносин між ними, створенню здорового морально-психологічного клімату в колективі, його згуртуванню, своєчасному запобіганню порушенням службової дисципліни та виявленню причин їх учинення, формуванню нетерпимого ставлення до порушників, враховуючи при цьому думку колективу та громадськості. Начальник зобов'язаний попередити про неприпустимість порушення службової дисципліни, а в разі вчинення підлеглим таких діянь за необхідності накласти на винного дисциплінарне стягнення або порушити клопотання про накладення стягнення старшим прямим начальником. Старші за званням та посадою в усіх випадках зобов'язані вимагати від молодших дотримання службової дисципліни, зокрема, правил внутрішнього розпорядку, носіння встановленої форми одягу, вітання та етикету.
Частиною 1 статті 64 Закону № 580-VIII передбачено, що особа, яка вступає на службу в поліції, складає Присягу на вірність Українському народові такого змісту: "Я, (прізвище, ім'я та по батькові), усвідомлюючи свою високу відповідальність, урочисто присягаю вірно служити Українському народові, дотримуватися Конституції та законів України, втілювати їх у життя, поважати та охороняти права і свободи людини, честь держави, з гідністю нести високе звання поліцейського та сумлінно виконувати свої службові обов'язки".
Відповідно до частини 1 статті 18 Закону № 580-VIII поліцейський зобов'язаний: 1) неухильно дотримуватися положень Конституції України, законів України та інших нормативно-правових актів, що регламентують діяльність поліції, та Присяги поліцейського; 2) професійно виконувати свої службові обов'язки відповідно до вимог нормативно-правових актів, посадових (функціональних) обов'язків, наказів керівництва; 3) поважати і не порушувати прав і свобод людини; 4) надавати невідкладну, зокрема домедичну і медичну, допомогу особам, які постраждали внаслідок правопорушень, нещасних випадків, а також особам, які опинилися в безпорадному стані або стані, небезпечному для їхнього життя чи здоров'я; 5) зберігати інформацію з обмеженим доступом, яка стала йому відома у зв'язку з виконанням службових обов'язків; 6) інформувати безпосереднього керівника про обставини, що унеможливлюють його подальшу службу в поліції або перебування на займаній посаді.
Статтею 2 Дисциплінарного статут визначено, що дисциплінарний проступок - це невиконання чи неналежне виконання особою рядового або начальницького складу службової дисципліни.
Статтею 12 Дисциплінарного Статуту передбачено, що на осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ за порушення службової дисципліни можуть накладатися такі види дисциплінарних стягнень: 1) усне зауваження; 2) зауваження; 3) догана; 4) сувора догана; 5) попередження про неповну посадову відповідність; 6) звільнення з посади; 7) пониження в спеціальному званні на один ступінь; 8) звільнення з органів внутрішніх справ.
Частиною 1 статті 14 Дисциплінарного статуту з метою з'ясування всіх обставин дисциплінарного проступку, учиненого особою рядового або начальницького складу, начальник призначає службове розслідування.
Службове розслідування відповідно до пункту 1.2 Інструкції про порядок проведення службових розслідувань в органах внутрішніх справ України, затвердженій Міністерством внутрішніх справі від 12 березня 2013 року № 230 (чинного в редакції чинній 12 березня 2013 року, далі - Інструкція № 230) - це комплекс заходів, які здійснюються у межах компетенції з метою уточнення причин і умов подій, що стали підставою для призначення службового розслідування, ступеня вини особи (осіб), якою (якими) вчинено дисциплінарний проступок, а також з'ясування інших обставин.
Відповідно до пункту 2 статті 14 Дисциплінарного статуту службове розслідування має бути завершене протягом одного місяця з дня його призначення начальником. У разі необхідності цей термін може бути продовжено начальником, який призначив службове розслідування, або старшим прямим начальником, але не більш як на один місяць. Такі ж норми закріплені і в Інструкції № 230.
Пунктами 5.2. та 5.3 Інструкції № 230 передбачено, що початок службового розслідування визначається датою видання наказу про його призначення. Завершення службового розслідування визначається датою затвердження начальником, який призначив службове розслідування, висновку за результатами службового розслідування.
Відповідно до пункту 2.1. Інструкції № 230 підставами для проведення службового розслідування є порушення особами РНС (особами рядового та начальницького складу органів внутрішніх справ України) службової дисципліни, у тому числі скоєння кримінальних або адміністративних правопорушень, знищення або втрата службових документів, доручених або охоронюваних матеріальних цінностей, вчинення особами РНС діянь, які порушують права і свободи громадян, службову дисципліну, інші події, пов'язані із загибеллю (смертю) осіб РНС чи їх травмуванням (пораненням), а також події, які сталися за участю осіб РНС і можуть викликати суспільний резонанс.
Відповідно до частини 10 статті 14 Дисциплінарного статуту при визначенні виду дисциплінарного стягнення мають враховуватися тяжкість проступку, обставини, за яких його скоєно, заподіяна шкода, попередня поведінка особи та визнання нею своєї вини, її ставлення до виконання службових обов'язків, рівень кваліфікації тощо.
Пунктом 6 статті 14 Дисциплінарного статуту передбачено, що про накладення дисциплінарного стягнення видається наказ, зміст якого оголошується особовому складу органу внутрішніх справ.
Згідно із частиною 15 статті 14 Дисциплінарного статуту звільнення осіб рядового і начальницького складу з органів внутрішніх справ як вид стягнення є крайнім заходом дисциплінарного впливу.
Частиною 2 статті 16 Дисциплінарного статуту, визначено, що у разі проведення за фактом учинення проступку службового розслідування, кримінального провадження або провадження у справі про адміністративне правопорушення на осіб рядового і начальницького складу дисциплінарне стягнення може бути накладено не пізніше одного місяця з дня закінчення службового розслідування, кримінального провадження або провадження у справі про адміністративне правопорушення, не враховуючи періоду тимчасової непрацездатності або перебування у відпустці.
Пунктом 6 частини 1 статті 77 Закону визначено, що дисциплінарне стягнення у вигляді звільнення зі служби є підставою для припинення служби в поліції. Днем звільнення зі служби в поліції вважається день видання наказу про звільнення або дата, зазначена в наказі про звільнення (частини 2 статті 77 Закону № 580-VIII).
Відповідно до частини 5 статті 18 Дисциплінарного статуту такі дисциплінарні стягнення, як звільнення з посади, пониження в спеціальному званні та звільнення з органів внутрішніх справ, вважаються виконаними після видання наказу по особовому складу.
Строки виконання дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби визначені частиною 2 статті 18 Дисциплінарного статуту.
Метою цих Правил є урегулювання поведінки поліцейських з дотриманням етичних норм, формування в поліцейських почуття відповідальності перед суспільством і законом за свої дії та бездіяльність, а також сприяння посиленню авторитету та довіри громадян до поліції.
Відповідно до пункту 5 розділу І Правил етичної поведінки поліцейських, затверджених наказом Міністерства внутрішніх справ від 09 листопада 2016 року № 1179 (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, далі - Правила етичної поведінки) поліцейський здійснює свою діяльність відповідно до основоположних принципів, які закріплені в Конституції України, Законі України "Про Національну поліцію", інших законодавчих актах України, а також у цих Правилах, зокрема: верховенства права; дотримання прав і свобод людини; законності; відкритості та прозорості; політичної нейтральності; взаємодії з населенням на засадах партнерства; безперервності; справедливості, неупередженості та рівності.
Пунктом 1 Правил етичної поведінки визначено, що під час виконання службових обов'язків поліцейський повинен: неухильно дотримуватися положень Конституції та законів України, інших нормативно-правових актів, що регламентують діяльність поліції, та Присяги поліцейського; професійно виконувати свої службові обов'язки, діяти лише на підставі, у межах повноважень та в спосіб, що визначені Конституцією, законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до Конституції та законів України, міжнародними договорами України, а також цими Правилами; поважати і не порушувати права та свободи людини, до яких, зокрема, відносяться права: на життя; на повагу до гідності; на свободу та особисту недоторканність; недоторканність житла; на свободу думки і слова, на вільне вираження своїх поглядів і переконань; на свободу світогляду і віросповідання; володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності; на мирні зібрання; на свободу пересування, вільний вибір місця проживання; інші права, які передбачені Конституцією та законами України, міжнародними договорами України; у кожному окремому випадку обирати той захід з-поміж заходів, передбачених законодавством України, застосування якого призведе до настання найменш негативних наслідків; неухильно дотримуватись антикорупційного законодавства України, обмежень, пов'язаних зі службою в Національній поліції України, визначених Законами України "Про Національну поліцію", "Про запобігання корупції" та іншими актами законодавства України; виявляти повагу до гідності кожної людини, справедливо та неупереджено ставитися до кожного, незважаючи на расову чи національну приналежність, мову, стать, вік, віросповідання, політичні чи інші переконання, майновий стан, соціальне походження чи статус, освіту, місце проживання, сексуальну орієнтацію або іншу ознаку; поводитися стримано, доброзичливо, відкрито, уважно і ввічливо, викликаючи в населення повагу до поліції і готовність співпрацювати; контролювати свою поведінку, почуття та емоції, не дозволяючи особистим симпатіям або антипатіям, неприязні, недоброму настрою або дружнім почуттям впливати на прийняття рішень та службову поведінку; мати охайний зовнішній вигляд, бути у встановленій формі одягу; дотримуватися норм ділового мовлення, не допускати використання ненормативної лексики; зберігати інформацію з обмеженим доступом, яка стала йому відома у зв'язку з виконанням службових обов'язків; інформувати безпосереднього керівника про обставини, що унеможливлюють його подальшу службу в поліції або перебування на займаній посаді.
Керівник органу (підрозділу) поліції зобов'язаний запобігати проявам неетичної поведінки своїх підлеглих поліцейських шляхом організації роботи з розвитку професійної етики, у тому числі через проведення навчань, інформаційно-роз'яснювальної роботи (пункт 1 розділу V розділу Правил етичної поведінки).
Відповідно до приписів пункту 2 Правил етичної поведінки керівник органу (підрозділу) поліції у разі виявлення корупційного правопорушення чи одержання інформації про вчинення такого правопорушення підлеглими зобов'язаний у межах своїх повноважень ужити заходів щодо припинення такого правопорушення та негайно письмово повідомити про його вчинення спеціально уповноважений орган у сфері протидії корупції.
Керівник органу (підрозділу) поліції повинен: бути прикладом дотримання Конституції та законів України, інших нормативно-правових актів, прийнятих відповідно до Конституції та законів України, професійно-етичних вимог, основних принципів професійної діяльності та правил поведінки поліцейських, визначених цими Правилами, а також вимагати їх дотримання від підлеглих; відповідати за віддані (видані) розпорядження (доручення) і накази, наслідки їх реалізації, відповідність їх законодавству України; об'єктивно оцінювати виконання службових обов'язків підлеглими, а в разі порушення норм законодавства України або недотримання вимог цих Правил - ініціювати притягнення їх до відповідальності згідно із законодавством України; заохочувати етичну поведінку; запобігати виникненню конфлікту інтересів у діяльності підлеглих, а в разі виникнення - сприяти його оперативному вирішенню (пункт 3 Правил етичної поведінки).
Суд зазначає, що враховуючи те, що позивача притягнуто саме до дисциплінарної відповідальності, адміністративний суд під час розгляду справи повинен оцінити встановлену суб'єктом владних повноважень кваліфіковану поведінку особи на предмет наявності в ній ознак дисциплінарного проступку і дійти власних висновків щодо правомірності такої поведінки з відповідним застосуванням необхідних матеріально-правових норм.
Вимоги морального змісту віднесені до службово-трудових обов'язків працівників поліції. Приймаючи присягу, позивач зобов'язався вірно служити Українському народові, дотримуватися Конституції та законів України, втілювати їх у життя, поважати та охороняти права і свободи людини, честь держави, з гідністю нести високе звання поліцейського та сумлінно виконувати свої службові обов'язки.
З огляду на матеріали справи (т. ІІ, а.с. 3-5), опитаний під час службового розслідування командир батальйону № 3 УПП в Одеській області ДПП старший лейтенант поліції ОСОБА_1. на запитання, чи знайомий він із публікацією взводу № 2 роти № 1 батальйону № 3 сержанта поліції ОСОБА_7 , що розміщена в мережі Facebook, яку остання розмістила на своїй сторінці 04.07.2019, повідомив що знайомий. На поставлене запитання, хто складає розстановки сил та засобів у батальйоні ОСОБА_1 повідомив, що командири рот складають, він перевіряє та вносить зміни до них, при необхідності. З пропозиціями щодо піших екіпажів також виступають командири рот. ОСОБА_1 повідомив, що він доводить кількість автомобілів, інформацію щодо заходів на наступну зміну та окремі задачі, крім того кожній роті він розділяє кількість авто та кількість піших осіб необхідних для несення служби в окремих зазначених місцях. На поставлене запитання щодо ставлення планів по показниках роботи, про які зазначала ОСОБА_7 у своїй публікації ОСОБА_1 повідомив, що жодних показників чи планів в роботі особисто ним та його підлеглими, а саме командирами рот не ставиться, змагання між батальйонами в показниках немає. На поставлене запитання до ОСОБА_1 чи доводилась особисто ним на шикуваннях інформація про те, що необхідно скласти більше постанов чи протоколів за інші батальйони він повідомив, що такого не доводив особовому складу. На поставлене запитання чи пропонували він ОСОБА_7 перейти працювати до ювенальної поліції ОСОБА_1 повідомив, що не пропонував, але запитував її чому вона не хоче перевестись до ювенальної поліції. На поставлене запитання, на якій підставі та з якою метою здійснювався особовий склад в охороні громадського порядку на поліцейській станції у парку Горького, що в м. Одесі, ОСОБА_1 повідомив, що це зроблено для забезпечення публічної безпеки та громадського порядку, так як у парку завжди перебуває велике скупчення людей то необхідністю є залучення додаткових сил та засобів. На поставлене запитання до ОСОБА_1 , для чого здійснювалась охорона в порту кораблів НАТО, про які також зазначає у своєму посту ОСОБА_7 він повідомив, що згідно плану заході та листа від СБУ що надійшов на адресу УПП в Одеській області ДПП. На поставлене запитання до ОСОБА_1 , що йому відомо з приводу висловлювання «Візиточники» у публікації ОСОБА_7 він повідомив, що не знає, що вона мала на увазі під цим терміном. На поставлене запитання до ОСОБА_1 чи відомо йому інформацію про факти отримання можливої неправомірної винагороди окремими працівниками УПП в Одеській області ДПП він повідомив, що про такі факти нічого не відомо. На запитання чи існує особисте хороше чи погане ставлення до окремих осіб у батальйоні ОСОБА_1 повідомив, що до усього особового складу батальйону у нього відношення однакове. На поставлене запитання до ОСОБА_1 , чи надходили йому вказівки від начальника управління чи можливо його заступників з приводу більш прискіпливішого відношення до ОСОБА_7 він повідомив, що такі вказівки не надходили ні щодо ОСОБА_7 , ні щодо інших працівників.
Водночас, опитана в ході службового розслідування ОСОБА_7 пояснила, що плани доводяться командирами рот ОСОБА_12 , ОСОБА_13 (фото-аудіо підтвердження ОСОБА_7 не надала), ОСОБА_14 (копію «скріншоту» додала), заступниками командира роти ОСОБА_37 (який підтвердив цю інформацію на судовому засіданні, є аудіозапис яке саме судове засідання не повідомляла), командиром батальйону ОСОБА_1 (скрінів та аудіозаписів не має). Наскільки відомо ОСОБА_7 , це спускає керівництво, а саме ОСОБА_38 та ОСОБА_16 , які вимагають кожного дня з кожного екіпажу (фото, відео підтвердження не має, оскільки не знаходиться в групах керівництва в телеграмі), наприклад, 15 постанов виписати або говорять, далі пряма мова: «якщо ми (рота) не принесем 130, ніхто не буде зніматись» (скрін додала, це писала ОСОБА_17 ), або говорять: «добийте 1-2 постанови, тоді зніметесь», хоча 12 годин вони вже відчергували (скрін відсутній оскільки її видалили з групи в телеграмі). Це стає можливим через відсутність реального табелю відпрацьованого часу. Насправді у відомість записують «з 08 ранку по 20 вечора». Більш-менш реальний час можливо відслідкувати по журналу видачі зброї. Проте його заповнює відповідний працівник, який може внести зміни або взагалі вказати неправильний час отримання-здачі зброї. Час роботи більше ніяк не обліковується. Хтось може працювати менше, хтось більше повідомила у своєму поясненні ОСОБА_7 .
Також ОСОБА_7 повідомила, що ОСОБА_18 на шикуванні на плацу неодноразово говорив (пряма мова: «Ось у іншому батальйоні більша кількість постанов. Нам необхідно робити більше»). Відеозаписів що підтверджують дане твердження ОСОБА_7 не має.
На поставлене запитання до ОСОБА_7 про те, хто з командирів телефонував та вимагав завершити її завдання вона повідомила, що ОСОБА_19 , командир 4 роти 3 батальйону, який вже звільнився та ОСОБА_20 . Повідомила, що доповідала ОСОБА_21 , після того, як пояснила ситуацію з дітьми, її на наступну зміну залишили «на калитці» охорона адміністративної будівлі - покарання таке. Це було протягом декількох днів. Згодом перевели на поліцейську станцію. В особистій бесіді як повідомила ОСОБА_7 вона пояснювала ОСОБА_1 , що в виклики «висять» та в пріоритеті постанови, при цьому страждають прості люди, чекають поліцію годинами. Крім того ОСОБА_7 доповнила з даного приводу те, що переписку ОСОБА_18 видалив, та скриншот вона не зробила.
На поставлене запитання до ОСОБА_7 чи відома їй інформація поетапно, по прізвищах, хто надає, так звані, «показники» про які вона зазначає у своїй публікації, ОСОБА_7 повідомила, що взагалі всі, хто їздить на авто- екіпажі, виконує плани по постановах, серед них є також ті, що виконують і плани по грошах. Крім того ОСОБА_7 зазначила, що чи всі носять гроші вона не знає, хоча на припустила, що не всі, лише впевнено змогла назвати наступних працівників, а саме ОСОБА_22 , ОСОБА_23 , ОСОБА_24 , ОСОБА_25 , ОСОБА_3 , тобто для них є план по постановах, є план по грошах. Однак ОСОБА_7 вказала, що підтвердити іншими доказами крім слів не може надану інформацію.
Крім того ОСОБА_7 повідомила, що їй відомо, що щоб потрапити в авто-екіпаж, необхідно сплатити гроші (підтвердити це скрином переписки, відео або аудіозаписом не може) також не може сказати, чи всі їх платять. Також вона повідомляла ОСОБА_26 , що в неї є інформація по викликам « 102», по дітям вони домовились, що буде вона буде працювати в автоекіпажі. Після цієї розмови як повідомила ОСОБА_7 її повернули з «пішого» та поліцейської станції в автоекіпаж, ніхто не вимагав якихось показників вона займалась дітьми, сімейними, також займалась викликами « 102», тому що на той момент вже мало хто виїжджав на виклики взагалі. Вони накопичувались, необхідно було виїжджати, розгрібати це все як повідомила у своєму пояснені ОСОБА_7 .
Аналізуючи матеріали службового розслідування, суд доходить висновку, що у вказаному висновку службового розслідування відповідачем не встановлено належним чином, зокрема, склад дисциплінарного проступку, його наслідки (їх тяжкість), що настали у зв'язку з цим; вимоги законодавства або посадові обов'язки, які було порушено; наявність вини позивача та ступень її тяжкості, обставини, що пом'якшують чи обтяжують ступінь відповідальності, а також ставлення до скоєного.
За обставин справи, звинувачення ОСОБА_1 у допущенні неетичної поведінки засновані на поясненнях колишнього працівника Управління ОСОБА_11 та копії скріншоту в месенджері Телеграм із переписки із ОСОБА_3 в робочій групі, якими за висновком службового розслідування підтверджується наявність незаконних вказівок підлеглому особовому складу, а саме повідомлення наступного змісту "От результата роботи будет зависеть время пересменки". Також, ОСОБА_4 надано скріншот повідомлень відповідно до яких ОСОБА_3 перекинув повідомлення від ОСОБА_1 щодо безперешкодного проїзду автомобіля Тойота н.з. НОМЕР_1 та надано вказівку наступного змісту «Увидите эту машину, лапку к виску и беспрепятственный проезд. Перешлите своим» (т. ІІ, а.с. 26).
В даному спорі слід перевірити, чи службове розслідування, включно із способом збирання доказів, було справедливим в цілому, що передбачає перевірку згаданого порушення законності. Для того, аби встановити, чи провадження в цілому було справедливим, треба також порушити питання про те, чи було дотримано прав позивача.
Необхідно, зокрема, встановити, чи позивачу надали можливість поставити під сумнів автентичність певного доказу і заперечити проти його використання. Окрім того, необхідно врахувати якість цього доказу, включно з питанням про те, чи обставини, за яких його було отримано, породжують сумнів щодо його надійності або точності. Хоча проблема справедливості не обов'язково постає, коли отриманий доказ не підтверджений іншою доказовою базою, слід зазначити, що у випадку, коли такий доказ є дуже вагомим і не викликає жодних сумнівів, то потреба у інших доказових елементах, які б його підтверджували, є меншою. У зв'язку з цим суд надає також ваги й питанню про те, був чи не був згаданий доказ визначальним для наслідку.
Законодавством України передбачені спеціальні нормативно-правові акти, які регулюють листування електронною поштою, а саме Закон України «Про електронні документи та електронний документообіг», а також Закон України «Про електронні довірчі послуги».
Статтею вказаного Закону передбачено визначення електронного документа - це документ, інформація в якому зафіксована у вигляді електронних даних, включаючи обов'язкові реквізити документа.
Склад та порядок розміщення обов'язкових реквізитів електронних документів визначається законодавством. Електронний документ може бути створений, переданий, збережений і перетворений електронними засобами у візуальну форму. Візуальною формою подання електронного документа є відображення даних, які він містить, електронними засобами або на папері у формі, придатній для приймання його змісту людиною.
Відповідно до ст. 99 КАС України електронними доказами є інформація в електронній (цифровій) формі, що містить дані про обставини, що мають значення для справи, зокрема, електронні документи (текстові документи, графічні зображення, плани, фотографії, відео- та звукозаписи тощо), веб-сайти (сторінки), текстові, мультимедійні та голосові повідомлення, метадані, бази даних та інші дані в електронній формі. Такі дані можуть зберігатися, зокрема на портативних пристроях (картах пам'яті, мобільних телефонах тощо), серверах, системах резервного копіювання, інших місцях збереження даних в електронній формі (в тому числі в мережі Інтернет).
Електронні докази подаються в оригіналі або в електронній копії, засвідченій електронним цифровим підписом, прирівняним до власноручного підпису відповідно до Закону України "Про електронний цифровий підпис" (втратив чинність 07.11.2018 згідно з Законом України № 2155-VIII). Законом може бути визначено інший порядок засвідчення електронної копії електронного доказу.
При цьому належність доказу означає встановлення інформації (фактичних даних), які визначають предмет доказування. Зміст фактичних даних повинен відповідати їх формі, а саме документально підтверджувати певні обставини, на які посилається сторона, тобто мати ознаку допустимості, що виключає суперечливість поєднання змісту та форми доказу. Останній критерій є обов'язковою ознакою для правової придатності доказу та його достовірності, що, в свою чергу, визначає якісну оцінку вже наявного доказу як належного та допустимого, тобто дозволяє перевірити його правдоподібність та відповідність реальній дійсності у співвідношенні з іншими засобами доказування.
Оцінюючи позицію Національної поліції України по даній справі, суд враховує, що вищезазначене твердження про допущення позивачем неетичної поведінки, яке серед іншого покладено в основу притягнення ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності, засноване в першому чергу на недопустимому доказі, яким є скріншот, що предоставлений колишнім співробітником Управління ОСОБА_4
Зокрема, перевірити справжність цього зображення та відповідність його змісту фактичним обставинам, а відтак і підтвердити стверджувані відповідачем звинувачення на адресу позивача, суд позбавлений можливості, адже відповідні зауваження до поведінки позивача не засновані на сукупності інших доказів.
В процесі доказування можуть бути використані лише визнані достовірними відомості, адже це пов'язано із встановленням істини у справі, що не може ґрунтуватися на хибних, недостовірних відомостях.
Термін «достовірний» означає «який не викликає сумніву, цілком правильний, точний». Оцінка достовірності показань полягає в тому, що: 1) вивчається особа, яка володіє відомостями про подію з точки зору її здатності дати правдиві і повні показання (висновок); 2) вивчається характер і умови виявлення матеріального об'єкта - носія інформації (предмет, який має ознаки речового доказу, документ); 3) аналізується зміст відомостей (послідовність і повнота викладення, наявність суперечностей, неточностей, упущень, обґрунтованості висновків, зроблених за даними науки, тощо); 4) інформація, яка одержана з певного процесуального джерела, порівнюється з інформацією, що отримана з інших процесуальних джерел.
При цьому, окрім зазначеного неналежного доказу, висновки службового розслідування щодо неетичної поведінки керівництва батальйону № 3 в особі позивача не підтверджуються іншою доказовою базою, що не може не викликати сумнівів в об'єктивності та повноті службового розслідування в цій частині, а також ґрунтовності його висновків за цим епізодом.
Крім того, підставою для дисциплінарної відповідальності у вигляді звільнення позивача слугувало, зокрема, виявлення в ході службового розслідування випадків формального відпрацювання викликів та неналежного реагування на них.
Так, встановлено, що 02.07.2019 о 03:25 на логістичний пристрій екіпажу патрульної поліції ОКЕАН - 0103 в складі інспектора роти № 1 батальйону № 3 ОСОБА_5 та інспектора роти № З батальйону №3 ОСОБА_6 надійшло повідомлення про порушення тиші наступного змісту «що у сусідів дуже сильно кричать , чутно якісь хлопки, заважають відпочивати» вказаний екіпаж одразу підтвердив даний виклик о 03:25 на логістичному пристрої проставлено відмітку про прибуття та о 03:35 проставлено відмітку про виконання виклику при цьому в електронному рапорті зазначено наступне: «прибувши на місце виклику, обстеживши прилеглу територію, порушення громадського порядку не виявлено, зі скаргами та заявами ніхто не звертався». При перевірці зазначеного виклику в системі ІПНП встановлено, що екіпаж на місце виклику не прибув, що підтверджується даними ЄР 8-треків. Також, встановлено, що вказаний екіпаж відповідно до даних ОРБ-треків з 03:24 по 03:45 знаходився поблизу цілодобового кафе «Піца-Суші» по вул. Левітана, 67/1 в. Одеса. Опитані інспектор взводу № 2 роти № 1 батальйону № 3 УПП в Одеській області ДІIIІ старший лейтенант поліції Продан Василь Васильович та поліцейський взводу № 1 роти № 3 батальйону № 3 УПП в Одеській області ДПП старший сержант поліції Смишляєв Євгеній Дмитрович, пояснили, що зі свого мобільного телефону зв'язувалися з заявником, а також прибувши на місце події, порушень громадського порядку виявлено не було, про що склали відповідний рапорт, але в рапорті не вказали, що зв'язувалися з заявником.
За висновком службового розслідування вказаний факт неналежного реагування на заяви та повідомлення про кримінальні, адміністративні правопорушення або події нарядами управління патрульної поліції в Одеській області ДПП свідчить про відсутність контролю з боку командира роти за своєчасним прибуттям екіпажами на місця подій, а також ужиттям необхідних заходів реагування; низьку ефективність виконання службових завдань патрульними поліцейськими.
Відповідно до пункту 5 частини першої статті 23 Закону України «Про Національну поліцію», пункту 4 Положення про Національну поліцію, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28 жовтня 2015 року № 877, пункту 9 Положення про Міністерство внутрішніх справ України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28 жовтня 2015 року № 878 (зі змінами), з метою визначення порядку реагування на заяви та повідомлення про кримінальні, адміністративні правопорушення або події та оперативного інформування в органах (підрозділах) Національної поліції України, а також приведення нормативно-правових актів у сфері діяльності Національної поліції України у відповідність до законодавства, наказом МВС України від 16.02.2018 № 111 затверджена Інструкція з організації реагування на заяви та повідомлення про кримінальні, адміністративні правопорушення або події та оперативного інформування в органах (підрозділах) Національної поліції України.
Вказана Інструкція встановлює порядок реагування на заяви та повідомлення про кримінальні, адміністративні правопорушення або події (далі - правопорушення або події), а також оперативного інформування в центральному органі управління поліції, міжрегіональних територіальних органах Національної поліції України, територіальних органах поліції в Автономній Республіці Крим та м. Севастополі, областях, м. Києві (далі - ГУНП), їх територіальних (відокремлених) підрозділах (далі - ТВП).
В судовому засіданні представник відповідача зазначив, що підставою для звільнення ОСОБА_1 також слугувало недотримання ним під час перебування на посаді командира батальйону № 3 п. 6 розд. ІІ та пп.1 п. 2 розділу вказаної Інструкції.
В свою чергу, пп.1 п. 2 розділу ІІ Інструкції № 111 визначено, що органи (підрозділи) поліції та їх посадові особи під час реагування на правопорушення або події повинні здійснювати, зокрема, інформація про які отримана в будь-який спосіб, направлення на місця подій сил і реагування на всі повідомлення про правопорушення або події засобів поліції, необхідних для захисту прав і свобод людини, гарантованих Конституцією та законами України, а також міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, і сприяння їх реалізації.
Пунктом 6 розділу ІІ Інструкції № 111 визначено, що поліцейський незалежно від місцеперебування після отримання доручення диспетчера або оперативного чергового щодо реагування на правопорушення або подію зобов'язаний негайно здійснити всі необхідні заходи щодо безумовного виконання такого доручення.
В той же час, пунктом 13 розділу ІІІ Інструкції № 111 передбачено обов'язки диспетчера, а саме брати на особистий контроль виконання завдань нарядами поліції, реагування на які здійснюються під час перезмінки, та не завершені.
При цьому, як вбачається з висновку службового розслідування, диспетчера в ході проведення службового розслідування опитано не було. Натомість, однією з підстав для притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності зазначено недотримання вимог нормативно-правового акту, порушення якого ним вчинено бути не могло, адже переліченими представником відповідача положеннями Інструкції № 111 безпосередньо на позивача не покладено в обов'язків, порушення яких йому інкриміновано в якості підстави для відповідальності.
Крім того, підставою для звільнення позивача слугував факт, що зазначила у наданому поясненні поліцейський взводу № 2 роти № 1 батальйону № 3 УПП в Одеській області ДПП сержант поліції ОСОБА_7 щодо складання матеріалів за адміністративне правопорушення, відповідальність за яке передбачена ст. 130 КУпАП про який повідомила ОСОБА_7 у батальйоні № 3, командиром якого був позивач, знайшов своє підтвердження.
Зокрема, опитані командир взводу №1 роти № 1 батальйону № 3 УПП в Одеській області лейтенант поліції Стаднік Олександр Вікторович, поліцейський взводу № 1 роти № 1 батальйону № 3 УПП в Одеській області ДПП рядовий поліції Ткаченко Владислав Олегович, поліцейський взводу № 2 роти № 1 батальйону № 3 УПП в Одеській області ДПП сержант поліції Гасимова Лайлє Вугарівна, інспектор взводу № 1 роти № 1 батальйону № 3 УПП в Одеській області ДПП лейтенант поліції Харченко Євген Володимирович, поліцейський взводу № 1 роти № 1 батальйону № 3 УПП в Одеській області ДПП сержант поліції Дармороз Вадим Ігорович, поліцейський взводу № 1 роти № 1 батальйону № 3 УПП в Одеській області ДПП капрал поліції Степовий Олег Валерійович, поліцейський взводу № 2 роти № 1 батальйону № 3 УПП в Одеській області ДПП старший сержант поліції Погребнюк Андрій Володимирович пояснили, що ставилася вимога керівництвом батальйону №3 щодо складення за зміну від 5 (п'яти) до 10 (десяти) адміністративних матеріалів. В свою чергу, вказівку в менеджері Telegram «рота без 130 не змінюємося» надавала адміністратор групи, командир роти ОСОБА_27 такі повідомлення писалися в групі майже кожної зміни.
В той же час, згідно пояснень ОСОБА_27 (т.ІІ, а.с. 47-48) тект «Рота Ви що, знущаєтесь?» «Ніхто не знімається!» вона дійсно писала в групі роти (у месенджері Телеграм). При цьому зазначила, що це є особисто її власна ініціатива, так як вона вважає, що кожен з працівників має виконувати свої обов'язки належним чином. Показників роботи командир батальйону ОСОБА_1 від роти, в якій виконує обов'язки командира, не вимагає. Визнала, що ставила завдання підлеглим працівникам по складанню адміністративних матеріалів за правопорушення, відповідальність за яке передбачено ст. 130 КУпАП та зобов'язалася подібного не повторювати.
Поряд із тим, з пояснень ОСОБА_28 , ОСОБА_29 , ОСОБА_30 , ОСОБА_31 , ОСОБА_32 , ОСОБА_33 ОСОБА_34 вбачається лише те, що вищезазначене повідомлення дійсно мало місце з боку ОСОБА_27 у месенджері в групі роти. Однак в поясненнях не згадується особа ОСОБА_1 в контексті викладених в месенджері Телеграм в групі роти вказівок по «планах» за ст. 130 КУпАП, або викладених в інший спосіб. Тобто стверджуваний недолік у роботі ОСОБА_1 по цьому епізоду взагалі не встановлено в ході службового розслідування, проте за позицією представника відповідача це одна з обставин, що слугували підставою для дисциплінарної відповідальності у вигляді звільнення позивача зі служби в поліції.
При цьому суд не оминає увагою той факт, що за п. 27 висновку службового розслідування ОСОБА_27 за порушення, серед іншого, аналогічних вимог законодавства, по цьому епізоду розслідування, запропоновано притягнути до відповідальності у вигляді попередження про неповну службову відповідальність.
Викладене вище у своїй сукупності свідчить, що висновок службового розслідування безпосередньо відносно позивача є поверхневим та занадто узагальненим, складеним без належного дослідження і обґрунтування обставин, які, по своїй суті, не узгоджуються з зібраними матеріалами службового розслідування, або взагалі не виявлені саме відносно позивача під час його проведення.
Належних, допустимих та неспростовних доказів того, що позивач вчинив дисциплінарний проступок та порушив службову дисципліну у висновку службового розслідування не відображено та до суду не надано. Вчинення дисциплінарного проступку позивачем не підтверджується, як матеріалами самого службового розслідування, так і матеріалами справи.
Суд враховує, що за висновками Європейського суду з прав людини сфера застосування принципу презумпції невинуватості є значно ширшою: він є обов'язковим не тільки для кримінального суду, який приймає рішення щодо обґрунтованості обвинувачення, але й для віх інших державних органів. Суд з прав людини неодноразово зазначав, що замах на презумпцію невинуватості може виходити не тільки від суду чи судді, але й від інших публічних влад. Висновок (а по суті констатація, якій не передували фактичне встановлення обставин, їх оцінка та аналіз) дисциплінарного провадження про порушення позивачем вимог чинного законодавства, здійснений без вирішення питання про винуватість чи невинуватість позивача.
У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
У контексті оцінки кожного аргументу (доводу), наданого стороною, Верховний Суд звертає увагу на позицію Європейського суду з прав людини, зокрема, у справах «Проніна проти України» (пункт 23) і «Серявін та інші проти України» (пункт 58): принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів і інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.
З огляду на такий підхід Європейського суду з прав людини до оцінки аргументів сторін, суд вважає, що решта аргументів (доводів) сторін, які мають значення для правильного вирішення спору, на вирішення спірних правовідносин не впливають та не змінюють судовий розсуд цього спору за результатами судового процесу.
В адміністративному судочинстві принцип верховенства права зобов'язує суд надавати законам та іншим нормативно-правовим актам тлумачення у спосіб, який забезпечує пріоритет прав людини при вирішенні справи. Тлумачення законів та нормативно-правових актів не може спричиняти несправедливих обмежень прав людини.
Оцінюючи правомірність дій та рішень органів владних повноважень, суд керується критеріями, закріпленими у ст.2 КАС України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури.
Суд зазначає, що доведення має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою, однак відповідачем в ході судового розгляду справи не доведено правомірність спірного дисциплінарного стягнення та звільнення позивача.
В той же час, згідно з ч.2 ст.77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на
Вирішуючи спір, суд також враховує, що орган влади зобов'язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (див. рішення у справі «Суомінен проти Фінляндії" (Suominen v. Finland), № 37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року).
В судовому засіданні представник відповідача не обґрунтував правомірність звільнення позивача з посади в органах Національної поліції належними та допустимими в спірних правовідносинах доказами, з посиланням на відповідні положення законодавства. Наведені ж відповідачем доводи судом визнані неспроможними та необґрунтованими.
Згідно з ч. 2, 3 ст. 77 Закону України "Про Національну поліцію" днем звільнення зі служби в поліції вважається день видання наказу про звільнення або дата, зазначена в наказі про звільнення. День звільнення вважається останнім днем служби.
Для вирішення спору та оцінки оскаржуваного рішення суд також врахував вимоги Європейської соціальної хартії, обов'язок з дотримання якої Україна взяла на себе відповідно до Закону України від 14 вересня 2006 року № 137-V «Про ратифікацію Європейської соціальної хартії (переглянутої)» та якої не дотримався відповідач.
Так, Україна взяла на себе зобов'язання вважати обов'язковими для України такі статті та пункти частини II Хартії: п.1 (визнати однією зі своїх найголовніших цілей і одним зі своїх найголовніших обов'язків досягнення та підтримання якомога високого і стабільного рівня зайнятості, маючи на меті досягнення повної зайнятості), п.2 (ефективно захищати право працівника заробляти собі на життя професією, яку він вільно обирає), п.3 (створювати безкоштовні служби працевлаштування для всіх працівників або забезпечувати їхнє функціонування), п.4 (забезпечувати належну професійну орієнтацію, підготовку та перекваліфікацію або сприяти їм) статті 1 «Право на працю».
Згідно статті 24 «Право на захист у випадках звільнення» з метою забезпечення ефективного здійснення права працівників на захист у випадках звільнення Сторони зобов'язуються визнати:
a) право всіх працівників не бути звільненими без поважних причин для такого звільнення, пов'язаних з їхньою працездатністю чи поведінкою, або поточними потребами підприємства, установи чи служби;
b) право працівників, звільнених без поважної причини, на належну компенсацію або іншу відповідну допомогу.
З цією метою Сторони зобов'язуються забезпечити, щоб кожний працівник, який вважає себе звільненим без поважної причини, мав право на оскарження в неупередженому органі.
Здебільшого положення Європейської соціальної хартії (переглянутої) відповідають вимогам положень конвенцій МОП, у решті випадків - поліпшують їх зміст або врегульовують питання, неврегульовані названими конвенціями.
Слід наголосити, що права і свободи, закріплені в документах, які мають статус міжнародно-правових договорів, є частиною національного законодавства України. Зазначене проголошено частиною першою статті 9 Конституції України, відповідно до якої чинні міжнародні договори, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України.
Враховуючи вищевикладене, суд, визнаючи протиправним та скасовуючи спірний наказ Департаменту про звільнення ОСОБА_1 зі служби в органах поліції вважає за необхідне поновити позивача на попередній роботі (посаді) з 26.09.2019.
В той же час, відповідно до ч. 2 ст. 9 КАС України суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Крім того, звернення за захистом порушеного права у сфері публічно-правових відносин з зазначенням способу, який, на думку суду, не призводить до захисту права, не може бути підставою для відмови в позові, тобто, захисті права, що порушується. Суд, установивши порушення вимог законодавства, має захистити права та охоронювані законом інтереси, самостійно обравши спосіб, який би гарантував дотримання і захист прав, свобод, інтересів від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Зміст принципу офіційного з'ясування всіх обставин у справі зобов'язує адміністративний суд до активної ролі у судовому засіданні, в тому числі і до уточнення змісту позовних вимог, з наступним обранням відповідного способу захисту порушеного права.
Суд також враховує, що засіб юридичного захисту має бути ефективним, як на практиці, так і за законом. Так, при розгляді справи було б неприйнятно враховувати право на ефективний засіб захисту, а саме, запобігання порушенню або припиненню порушення з боку суб'єкта владних повноважень, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права, без його практичного застосування. Зокрема, такого висновку дотримується Європейський суд з прав людини у справі "East/West Alliance Limited проти України" від 23 січня 2014 року.
Таким чином, обов'язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту. Протилежний підхід суперечитиме принципу верховенства права.
З огляду на матеріали справи, оскаржений позивачем наказ № 601 від 02.09.2019 Департаменту патрульної поліції Національної поліції України щодо звільнення командира батальйону Управління патрульної поліції в Одеській області Департаменту патрульної поліції старшого лейтенанта поліції ОСОБА_1 зі служби в поліції реалізовано наказом Департаменту патрульної поліції Національної поліції України «По особовому складу» від 26.09.2019 № 752 о/с щодо звільнення ОСОБА_1 зі служби в поліції відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 77 Закону України «Про Національну поліцію», який в свою чергу позивачем не оскаржений.
Отже для ефективного захисту прав та інтересів позивача у спорі щодо звільнення з публічної служби, з урахуванням викладеного вище розсуду спірних правовідносин, для відновлення прав та інтересів, на захист яких ОСОБА_1 звернувся із даним позовом, суд вважає за необхідне вийти за межі позовних вимог та визнати протиправним і скасувати наказ Департаменту патрульної поліції Національної поліції України «По особовому складу» від 26.09.2019 № 752 о/с, яким ОСОБА_1 звільнено зі служби в поліції відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 77 Закону України «Про Національну поліцію».
Нормами Закону України «Про Національну поліцію» не врегульовані питання процедури поновлення на посаді поліцейських, звільнення яких визнано судом незаконним, тому суд згідно з положеннями ст. 9 КАС України вважає за необхідне застосувати до спірних правовідносин положення Кодексу законів про працю України.
Відповідно до ч. 1 ст. 235 КЗпП України у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу, у тому числі у зв'язку з повідомленням про порушення вимог Закону України "Про запобігання корупції" іншою особою, працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір.
Отже позивач підлягає поновленню на посаді, з якої його було неправомірно звільнено, а саме командира батальйону № 3 Управління патрульної поліції в Одеській області Департаменту патрульної поліції.
Крім того, згідно з ч. 2 ст. 235 КЗпП України при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік.
Порядок та умови виплати грошового забезпечення поліцейським Національної поліції та курсантам вищих навчальних закладів МВС із специфічними умовами навчання, затверджений наказом Міністерства внутрішніх справ України від 06 квітня 2016 року № 260, є спеціальним нормативно-правовим актом, який регулює спірні правовідносини у відповідній частині.
Згідно з п. 6 розд. ІІІ Наказу № 260 поліцейським, звільненим зі служби в поліції, а потім поновленим на службі у зв'язку з визнанням звільнення незаконним, за час вимушеного прогулу з дня звільнення виплачуються всі види грошового забезпечення (в тому числі премія), які були їм визначені на день звільнення. Підставою для нарахування та виплати грошового забезпечення є наказ керівника органу поліції про поновлення особи на службі або скасування наказу про його звільнення.
В свою чергу, з аналізу положень вказаного Порядку вбачається, що при обчисленні середнього розміру грошового утримання за весь час вимушеного прогулу поліцейського, обрахуванню підлягає сума, виходячи із розміру середньоденного заробітку поліцейського та календарних днів вимушеного прогулу.
При цьому, суд зазначає, що положеннями вказаного Порядку не вставлено механізму обрахування середньоденного грошового забезпечення поліцейських, а тому до застосування у цій частині підлягають положення Порядку обчислення середньої заробітної плати, що затверджені постановою КМУ № 100 від 08 лютого 1995 року.
Відповідно до довідки від 23.12.2019 № 2593 заробітна плата ОСОБА_1 за липень-серпень 2019 року становила 36 548,22 грн, середньомісячна заробітна плата склала 18 274,11 грн, а середньоденна - 589,49 грн (18 274,11 грн : (31 + 31 календарних днів = 589,49).
Таким чином, середній заробіток за час вимушеного прогулу позивача за період з 26.09.2019 по 12.03.2020 (168 календарний день) склав 99 034,32 грн (589,49 грн х 167 календарний день).
При цьому стягненню підлягає сума грошового забезпечення за час вимушеного прогулу, обчислена за період з дня звільнення до моменту винесення рішення по справі, а не видання відповідного наказу про призначення позивача на посаду, у зв'язку із чим відповідна позовна вимога підлягає частковому задоволенню.
З урахуванням викладеного, за результатами з'ясування обставини у справі та їх правової оцінки суд дійшов висновку про часткову обґрунтованість адміністративного позову та наявність підстав для його часткового задоволення.
Згідно п.3 ч.1 ст.371 КАС України негайно виконуються рішення суду про поновлення на посаді у відносинах публічної служби.
Відповідно до зазначеної норми закону суд вважає за необхідне допустити негайне виконання постанови суду в частині поновлення позивача на посаді командира батальйону № 3 Управління патрульної поліції в Одеській області Департаменту патрульної поліції Національної поліції України та стягнення грошового забезпечення за час вимушеного прогулу в межах одного місяця.
Керуючись ст.ст. 139, 242-246, 371 КАС України, суд
Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; ІПН НОМЕР_2 ) до Департаменту патрульної поліції Національної поліції України (вул. Федора Ернста, 3, м. Київ, 03048; ЄДРПОУ 40108646) про визнання протиправним та скасування наказу в частині, поновлення на посаді, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати наказ Департаменту патрульної поліції Національної поліції України «Про застосування до працівників УПП в Одеській області ДПП дисциплінарних стягнень» від 02.09.2019 № 601 в частині звільнення командира батальйону № 3 Управління патрульної поліції в Одеській області Департаменту патрульної поліції старшого лейтенанта поліції ОСОБА_1 зі служби в поліції.
Визнати протиправним та скасувати наказ Департаменту патрульної поліції Національної поліції України «По особовому складу» від 26.09.2019 № 752 о/с щодо звільнення ОСОБА_1 зі служби в поліції відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 77 Закону України «Про Національну поліцію».
Поновити старшого лейтенанта поліції ОСОБА_1 на посаді командира батальйону № 3 Управління патрульної поліції в Одеській області Департаменту патрульної поліції Національної поліції України з 26.09.2019.
Стягнути з Департаменту патрульної поліції Національної поліції України на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу за період 26.09.2019 по 12.03.2020 в сумі 99 034,32 грн (дев'яносто дев'ять тисяч тридцять чотири грн 32 коп.).
Допустити негайне виконання рішення суду в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді командира батальйону № 3 Управління патрульної поліції в Одеській області Департаменту патрульної поліції Національної поліції України з 26.09.2019 та в частині стягнення з Департаменту патрульної поліції Національної поліції України (вул. Федора Ернста, 3, м. Київ, 03048; ЄДРПОУ 40108646) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; ІПН НОМЕР_2 ) середнього заробітку за час вимушеного прогулу за один місяць в сумі 18 274,11 грн (вісімнадцять тисяч двісті сімдесят чотири грн 11 коп.).
В іншій частині позовних вимог відмовити.
Рішення суду набирає законної сили в порядку, передбаченому ст.255 КАС України.
Рішення може бути оскаржене до П'ятого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги через суд першої інстанції протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.
Повний текст рішення складено 23.03.2020.
Суддя І.В. Завальнюк