23 березня 2020 р. № 400/826/20
м. Миколаїв
Миколаївський окружний адміністративний суд у складі судді Гордієнко Т. О. розглянув у письмовому провадженні адміністративну справу
за позовом:ОСОБА_1 , АДРЕСА_1
до відповідача:Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області, вул. Морехідна, 1, м. Миколаїв, 54020
про:визнання дій протиправними,
Позивач, ОСОБА_1 , звернувся до суду з позовом до Центрального об'єднаного управління Пенсійного фонду України м. Миколаєва Миколаївської області про визнання протиправними дії щодо відмови у виплаті грошової допомоги згідно п. 7-1 Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» у розмірі десяти місячних пенсій станом на день призначення пенсії за віком - 12.09.2017 року.
Ухвалою від 23.03.2020 замінено відповідача на правонаступника - Головне управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області.
Відповідач надав відзив на позов, просив відмовити у задоволенні позову, оскільки у позивача відсутній 35- річний стаж роботи на посаді у закладах саме державної чи комунальної власності , тому підстави для виплати грошової допомоги відповідно до п. 7-1 Прикінцевих положень Закону № 1058 відсутні. Крім того, позивачем пропущено строк звернення до суду.
Відповідно до ч.1 ст. 263 КАС України, суд розглядає справу в порядку письмового провадження. Датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складання повного судового рішення (ч. 5 ст. 250 КАС України).
Дослідив докази, суд дійшов висновку:
Позивачу з 12.09.2017 року призначена пенсія за віком відповідно до Закону України № 1058-IV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон № 1058).
На звернення позивача щодо виплати йому грошової допомоги відповідно до п. 7-1 Прикінцевих положень Закону № 1058, відповідач листом від 21.05.2018 року № 1581-М-01 відмовив позивачу у виплаті зазначеної допомоги, оскільки відповідно до листа від 02.05.2018 року № 05-18-074, наданого ВАТ «Миколаївський глиноземний завод», структурні підрозділи, де позивач працював у період з 04.05.2000 по 09.02.2007 (лікарняна амбулаторія за місцем проживання Непромислового комплексу, амбулаторія (за місцем проживання) медико-санітарної частини, поліклініка медико-санітарної частини), є структурними підрозділами ВАТ «Миколаївський глиноземний завод». Згідно з витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, організаційно-правова форма підприємства «Миколаївський глиноземний завод» - товариство з обмеженою відповідальністю, приватна. Тому період роботи з 04.05.2000 по 09.02.2007 не підлягає зарахуванню до страхового стажу, який дає право на виплату грошової допомоги відповідно до 7-1 Прикінцевих положень Закону № 1058.
Статтею 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до п. «е» ст. 55 Закону № 1788-ХІІ право на пенсію за вислугу років мають працівники освіти, охорони здоров'я та соціального забезпечення при наявності спеціального стажу роботи від 25 до 30 років за переліком, що затверджується у порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України, незалежно від віку.
Пунктом 7-1 Розділу ХV «Прикінцеві положення» Закону № 1058-IV передбачено, що особам, які на день досягнення пенсійного віку, передбаченого ст. 26 цього Закону, працювали в закладах та установах державної або комунальної форми власності на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до п. «е» - «ж» ст. 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення», і мають страховий стаж (для чоловіків - 35 років, для жінок - 30 років) на таких посадах, а також якщо вони до цього не отримували будь-яку пенсію, при призначенні пенсії за віком виплачується грошова допомога, яка не підлягає оподаткуванню, у розмірі їх десяти місячних пенсій станом на день її призначення.
Виплата зазначеної грошової допомоги здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України.
Порядок обчислення стажу, який дає право на призначення грошової допомоги, та механізм виплати цієї допомоги встановлюються Кабінетом Міністрів України.
Кабінет Міністрів України постановою від 23 листопада 2011 року № 1191 затвердив Порядок обчислення страхового стажу, що дає право на призначення грошової допомоги, та її виплати, який визначає умови обчислення страхового стажу, що дає право на призначення грошової допомоги відповідно до п. 7-1 Розділу ХV «Прикінцеві положення» Закону № 1058-IV.
Відповідно до п. 2 Порядку № 1191 до страхового стажу, що визначає право на виплату грошової допомоги, зараховуються періоди роботи в закладах та установах державної та комунальної форми власності на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до п. «е» і «ж» ст. 55 Закону № 1788-ХІІ, що передбачені, зокрема, Переліком № 909.
Пунктом 5 вказаного Порядку визначено, що грошова допомога надається особам, яким починаючи з 01 жовтня 2011 року призначається пенсія за віком відповідно до Закону № 1058-IV та які на день досягнення пенсійного віку, передбаченого ст. 26 зазначеного Закону, працювали в закладах та установах державної або комунальної форми власності на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до п. «е»-«ж» ст. 55 Закону № 1788-ХІІ, і мають страховий стаж (для чоловіків - 35 років, для жінок - 30 років) на таких посадах, а також якщо вони до цього не отримували будь-яку пенсію.
З аналізу наведених норм законодавства можна зробити висновок, що право особи на отримання грошової допомоги у розмірі десяти місячних пенсій пов'язується з наявністю у неї необхідного спеціального страхового стажу роботи на певних визначених законодавством посадах й вихід на пенсію саме з цих посад в закладах та установах державної та комунальної форми власності, а також неотримання такою особою до моменту виходу на пенсію за віком відповідно до Закону № 1058-IV будь-якого іншого виду пенсії.
Аналогічна правова позиція висловнена у постанові Верховного Суду від 20.02.2019 року по справі № 462/5636/16-а.
Відповідно до ч. 5 ст. 242 КАС України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
За таких обставин, зважаючи на те, що позивач має необхідний страховий стаж на посаді, який дає право на призначення пенсії відповідно до п. «е» ст. 55 Закону № 1788-ХІІ; позивач вийшов на пенсію з Жовтневої центральної районної лікарні (яка знаходиться у комунальній власності), та до 12.09.2017 позивачу будь-яка пенсія не призначалася, позивач має право на отримання грошової допомоги відповідно до 7-1 Прикінцевих положень Закону № 1058, - він має право на на отримання грошової допомоги у розмірі десяти місячних пенсій.
При цьому, суд зазначає, що відповідно до ч. 3 ст. 7 КАС України, у разі невідповідності правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу, або положення відповідного міжнародного договору України.
Тому суд застосовує норми Закону № 1058, а не Порядку 1191, оскільки Закон № 1058 має вищу юридичну силу. Норми Закону № 1058 не містять вимог щодо необхідності мати страховий стаж саме в закладах та установах державної та комунальної форми власності на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до п. «е» і «ж» ст. 55 Закону № 1788-ХІІ, що передбачені, зокрема, Переліком № 909.
Також суд не приймає до уваги посилання відповідача на пропуск позивачем строку звернення до суду, оскільки позивач неодноразово звертався із запитами до відповідача та останню відповідь отримано 05.02.2020. До суду позивач звернувся 17.02.2020, тому строк звернення до суду не пропущено.
Відповідно до п. 10 ч. 2 ст. 245 КАС України, у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про інший спосіб захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист таких прав, свобод та інтересів.
Тому суд вважає за необхідне для захисту прав позивача зобов'язати відповідача виплатити позивачу грошову допомогу згідно п. 7-1 Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» у розмірі десяти місячних пенсій станом на день призначення пенсії за віком - 12.09.2017 року.
Судові витрати розподіляються відповідно до ст. 139 КАС України.
Керуючись ст. 2, 19, 139, 241 - 246, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
1. Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області (вул. Морехідна, 1, м. Миколаїв, 54020, ідентифікаційний код 13844159) задовольнити.
2. Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області (вул. Морехідна, 1, м. Миколаїв, 54020, ідентифікаційний код 13844159) щодо відмови ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) у виплаті грошової допомоги згідно п. 7-1 Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» у розмірі десяти місячних пенсій станом на день призначення пенсії за віком - 12.09.2017 року.
3. Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області (вул. Морехідна, 1, м. Миколаїв, 54020, ідентифікаційний код 13844159) виплатити ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) грошову допомогу згідно п. 7-1 Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» у розмірі десяти місячних пенсій станом на день призначення пенсії за віком - 12.09.2017 року.
4. Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області (вул. Морехідна, 1, м. Миколаїв, 54020, ідентифікаційний код 13844159) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) судовий збір у сумі 840,80 грн. (вісімсот сорок гривень 80 коп.), сплачений квитанцією № ПН605 від 17.02.2020 року.
Рішення суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи в порядку, визначеному ст. 255 КАС України. Строк на апеляційне оскарження рішення суду - 30 днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження - 30 днів з дня складання повного судового рішення.
Апеляційна скарга подається в порядку та строки, визначені ст.ст. 295-297 КАС України і п. 15.5 Перехідних положень КАС України.
Суддя Т. О. Гордієнко