Справа № 420/2248/20
23 березня 2020 року м. Одеса
Суддя Одеського окружного адміністративного суду Білостоцький О.В., розглянувши матеріали адміністративного позову ОСОБА_1 до Головного управління державної міграційної служби України в Одеській області про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії,-
До Одеського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління державної міграційної служби України в Одеській області, в якому позивач просить суд:
- визнати протиправною бездіяльність Головного управління Державної міграційної служби України в Одеській області щодо не прийняття та не розгляду заяви громадянина Бангладеш ОСОБА_1 про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту;
- зобов'язати Головне управління Державної міграційної служби України в Одеській області прийняти та розглянути заяву громадянина Бангладеш ОСОБА_1 про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту.
Відповідно до ст. 171 КАС України суддя після одержання позовної заяви з'ясовує, чи: 1) подана позовна заява особою, яка має адміністративну процесуальну дієздатність; 2) має представник належні повноваження (якщо позовну заяву подано представником); 3) відповідає позовна заява вимогам, встановленим статтями 160, 161, 172 цього Кодексу; 4) належить позовну заяву розглядати за правилами адміністративного судочинства і чи подано позовну заяву з дотриманням правил підсудності; 5) позов подано у строк, установлений законом (якщо позов подано з пропущенням встановленого законом строку звернення до суду, то чи достатньо підстав для визнання причин пропуску строку звернення до суду поважними); 6) немає інших підстав для залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви або відмови у відкритті провадження в адміністративній справі, встановлених цим Кодексом.
Питання про відкриття провадження в адміністративній справі суддя вирішує протягом п'яти днів з дня надходження до адміністративного суду позовної заяви (частина 8 ст. 171 КАС України).
Розглянувши позовну заяву та додані до неї матеріали, суд встановив наявність підстав для залишення адміністративного позову без руху, оскільки він поданий із порушенням вимог, встановлених КАС України.
Так до п.8 ч.5 ст.160 КАС України позивачем в позовній заяві повинен бути зазначений перелік документів та інших доказів, що додаються до заяви; зазначення доказів, які не можуть бути подані разом із позовною заявою (за наявності).
Позивач зобов'язаний додати до позовної заяви всі наявні в нього докази, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги (ч. 4 ст. 161 КАС України).
Згідно ст.77 КАС України суд не може витребовувати докази у позивача в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, окрім доказів на підтвердження обставин, за яких, на думку позивача, відбулося порушення його прав, свобод чи інтересів.
Відповідно до ч.1 ст.80 КАС України учасник справи, у разі неможливості самостійно надати докази, вправі подати клопотання про витребування доказів судом.
Так позивач в адміністративному позові зазначає, що він 18.11.2019 року звертався до Головного управління державної міграційної служби України в Одеській області із заявою про визнання його біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту. При цьому до позову ОСОБА_1 надає копію заяви-анкети без номеру та дати, яка викладена його рідною мовою (як зазначено у позові, бенгальською).
Разом з тим жодних доказів того, що така заява була отримана відповідачем, або будь-яких доказів надіслання позивачем зазначеної заяви до Головного управління державної міграційної служби України в Одеській області, ОСОБА_1 до суду не надає, причин неможливості подання їх до суду в адміністративному позові не зазначає, клопотань про витребування будь-яких доказів не заявляє.
Крім того суд зазначає, що відповідно до ст.10 Конституції України державною мовою в Україні є українська мова.
Приписи ст.15 КАС України визначають, що судочинство і діловодство в адміністративних судах проводиться державною мовою. Суди забезпечують рівність прав учасників судового процесу за мовною ознакою. Суди використовують державну мову в процесі судочинства та гарантують право учасників процесу на використання ними в судовому процесі рідної мови або мови, якою вони володіють.
Крім того, як зазначив Конституційний Суд України у рішенні від 14 грудня 1999 року у справі №10-рп/99, українська мова як державна є обов'язковим засобом спілкування на всій території України при здійсненні повноважень органами державної влади та органами місцевого самоврядування (мова актів, роботи, діловодства, документації тощо), а також в інших публічних сферах суспільного життя, які визначаються законом (ч. 5 ст. 10 Конституції України).
У рішенні "Менцен проти Латвії" (заява № 71074/01) Європейський суд з прав людини зазначив: "… що свобода використання мови як така не є однією з прав і свобод, які регулюються Конвенцією. Загальновизнаним є те, що не існує жорсткої лінії розмежування мовної політики від сфери, охопленої Конвенцією, а захід, вжитий в рамках такої політики, може стосуватися одного або декількох положень Конвенції. Разом з тим, фактом залишається те, що за винятком конкретних прав, передбачених статтями 5 § 2 та 6 § 3 (a), (e), Конвенція сама по собі не гарантує права на використання певної мови при комунікації з органами державної влади або право отримувати інформацію вільно обраною мовою. Отже, за умови поваги до прав, захищених Конвенцією, кожна Висока Договірна Сторона має право регулювати та встановлювати зобов'язання щодо використання своєї офіційної мови або мов у документах, що посвідчують особу та інших офіційних документах.
Суд також зазначає, що більшість Високих Договірних Сторін вирішили надати одній або декільком мовам статус офіційної або державної мови та закріпити їх як такі у своїх відповідних конституціях. Таким чином, Суд визнає, що державна мова для цих держав є однією з фундаментальних конституційних цінностей, подібних до території, державного устрою та національного прапору. Мова жодним чином не є абстрактним поняттям. Вона нерозривно пов'язана з тим, як її фактично використовують носії. Отже, зробивши мову своєю офіційною, держава принципово зобов'язується гарантувати своїм громадянам право використовувати цю мову як для передачі, так і для отримання інформації без перешкод не лише в особистому житті, але й у спілкуванні з органами влади. На думку Суду, насамперед, з цієї точки зору слід враховувати заходи, спрямовані на захист певної мови. Іншими словами, уявлення про державну мову - це наявність певних суб'єктивних прав для носіїв цієї мови".
Згідно ч. 4 ст.15 КАС України учасники судового процесу, які не володіють або недостатньо володіють державною мовою, мають право робити заяви, надавати пояснення, виступати в суді і заявляти клопотання рідною мовою або мовою, якою вони володіють, користуючись при цьому послугами перекладача, в порядку, встановленому цим Кодексом.
Тобто, суд зазначає, що у відповідності до ч. 4 ст.15 КАС України використання рідної мови або мови якою вільно володіють гарантується учасниками судового процесу в ході розгляду справи лише щодо тих дій, що викладені в зазначеній статті, а саме: робити заяви, надавати пояснення, виступати в суді і заявляти клопотання, користуючись при цьому послугами перекладача, в порядку, встановленому цим Кодексом.
Аналогічна правова позиція міститься в ухвалі Верховного суду від 31 липня 2019 року по справі № №520/4508/19.
Частиною 2 статті 46 КАС України встановлено, що позивачем в адміністративній справі можуть бути громадяни України, іноземці чи особи без громадянства, підприємства, установи, організації (юридичні особи), суб'єкти владних повноважень.
Статтею 55 КАС України визначено, що сторона, третя особа в адміністративній справі, а також особа, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи, може брати участь у судовому процесі особисто (самопредставництво) та (або) через представника.
Як вбачається з матеріалів адміністративного позову позивач оскаржує бездіяльність Головного управління державної міграційної служби України в Одеській області щодо не прийняття та розгляду його заяви про визнання його біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту.
Водночас така заява була заповнена позивачем бенгальською мовою, що унеможливлює її дослідження та оцінку судом під час вирішення питання про відкриття провадження у справі №420/2248/20.
Разом з тим адміністративний позов та деякі інші документи, додані до позовної заяви у справі №420/2248/20, складені та подані позивачем українською мовою.
Водночас позивач не зазначає, чи володіє він особисто українською мовою або він був ознайомлений зі змістом поданого та підписаного ним адміністративного позову за допомогою перекладача (якого він також не зазначає), або про наявність у нього уповноваженого представника на представництво його інтересів в адміністративному суді.
Згідно ч. 10 ст. 169 КАС України заяви, скарги, клопотання, визначені цим Кодексом, за подання яких передбачено сплату судового збору, залишаються судом без руху також у випадку, якщо на момент відкриття провадження за відповідною заявою, скаргою, клопотанням суд виявить, що відповідна сума судового збору не зарахована до спеціального фонду Державного бюджету України. Правила цієї частини не застосовуються до заяв про забезпечення доказів або позову.
Відповідно до частини 8 статті 160 КАС України, якщо позовна заява подається особою, звільненою від сплати судового збору відповідно до закону, у ній зазначаються підстави звільнення позивача від сплати судового збору.
Відповідно до п.14 ч.1 сттаті 5 Закону України "Про судовий збір" від 8 липня 2011 року № 3674-VI (далі - ЗУ № 3674-VI) від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються позивачі - у справах у порядку, визначеному статтею 12 Закону України "Про біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту".
Відповідно до статті 12 ЗУ «Про біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту» рішення про відмову в прийнятті заяви про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, про відмову в оформленні документів для вирішення питання щодо визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, протягом п'яти робочих днів з дня отримання повідомлення про відмову можуть бути оскаржені в установленому законом порядку до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту, а також до суду у строки, встановлені цим Законом.
ОСОБА_1 в адміністративному позові не зазначено про прийняття відповідачем жодного з рішень, визначених ст.12 ЗУ «Про біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту», оскарження яких дає правові підстави позивачу бути звільненим від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях.
При цьому позивачем оскаржується бездіяльність Головного управління Державної міграційної служби України в Одеській області щодо не прийняття та розгляду його заяви, оскарження якої не звільняє позивача положеннями Закону України №3674-VI від сплати судового збору за подання адміністративного позову.
Відповідно до ч. 1 та пп. 1 п. 3 ч. 2 ст. 4 Закону України "Про судовий збір" судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст.9 Закону України №3674-VI судовий збір сплачується за місцем розгляду справи та зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України. Суд перед відкриттям (порушенням) провадження у справі, прийняттям до розгляду заяв (скарг) перевіряє зарахування судового збору до спеціального фонду Державного бюджету України.
За подання до адміністративного суду адміністративного позову немайнового характеру, який подано фізичною особою, розмір ставки судового збору складає - 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Статтею 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2020 рік" від 14.11.2019 року №294-IX, з 1 січня 2020 року встановлено прожитковий мінімум працездатних осіб на місяць у розмірі 2102,00 гривень.
Згідно з ч. 3 ст. 6 Закону України "Про судовий збір" у разі, коли в позовній заяві об'єднано дві і більше вимог немайнового характеру, судовий збір сплачується за кожну вимогу немайнового характеру.
Розраховуючи суму судового збору, яка підлягає сплаті позивачем, суд враховує правову позицію Колегії Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України від 14.03.2017 року у справі № 21-3944а16, яка полягає в наступному: вимога про визнання протиправними акта, дії чи бездіяльності як передумова для застосування інших способів захисту порушеного права (скасувати або визнати не чинним рішення чи окремі його положення, зобов'язати прийняти рішення, вчинити дії або утриматися від їх вчинення тощо) як наслідків протиправності акта, дії чи бездіяльності є однією вимогою.
Отже, на думку суду, позовна вимога про визнання протиправною бездіяльності Головного управління державної міграційної служби України в Одеській області, яка виявилась у не прийнятті та не розгляді заяви позивача є передумовою для зобов'язання Головного управління державної міграційної служби України в Одеській області прийняти та розглянути заяву громадянина Бангладеш ОСОБА_1 , а отже є однією позовною вимогою немайнового характеру.
Таким чином позивачу необхідно сплати за подання даної позовної заяви судовий збір у розмірі 840,80 гривень.
Згідно частини 1 ст. 169 КАС України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтями 160, 161 цього Кодексу, протягом п'яти днів з дня подання позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.
В ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.
На підставі вищевикладеного суд зазначає, що недоліки позовної заяви повинні бути усунені шляхом надання до суду доказів, зазначених в ухвалі суду, зокрема, вільного володіння позивачем українською мовою, або зазначенням ним перекладача, за допомогою якого він ознайомлений з текстом позову та іншими документами, складеними державною мовою, або наявності представника, який представляє його права та інтереси, з наданням відповідних документів, а також доказів сплати позивачем судового збору за подання адміністративного позову.
Якщо позивач усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, вона вважається поданою у день первинного її подання до адміністративного суду та приймається до розгляду, про що суд постановляє ухвалу в порядку, встановленому статтею 171 цього Кодексу (ч.ч. 2 та 3 ст. 169).
Крім того суд вважає за необхідне зазначити, що у разі своєчасного виконання ухвали суду та направлення необхідних документів засобами поштового зв'язку, з метою попередження повернення судом позовної заяви позивачами з підстав невиконання вимог ухвали суду про залишення адміністративного позову без руху, необхідно завчасно повідомити суд відповідними засобами зв'язку (телефон, факс, електронна пошта, тощо) про надіслання матеріалів, оскільки згідно з п.1 розділу ІІ Нормативів і нормативних строків пересилання поштових відправлень, затверджених Наказом Міністерства інфраструктури України № 958 від 28 листопада 2013 року, зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 28.01.2014 року за №173/24950, нормативні строки пересилання простої письмової кореспонденції операторами поштового зв'язку (без урахування вихідних днів об'єктів поштового зв'язку): місцевої - Д+2; у межах області та між обласними центрами України - Д+3, пріоритетної - Д+1, де Д - день подання поштового відправлення до пересилання в об'єкті поштового зв'язку або опускання простого листа чи поштової картки до поштової скриньки до початку останнього виймання; 2, 3 кількість днів, протягом яких пересилається поштове відправлення.
Керуючись приписами ст.ст. 2, 4, 5-11, 55, 71, 160, 161, 169, 171, 256, 294 КАС України, суд -
Адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Державної міграційної служби України в Одеській області про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії - залишити без руху.
Встановити позивачу для усунення недоліків позовної заяви 10-денний строк з дня отримання копії ухвали.
Роз'яснити позивачу, що у разі не усунення у визначений судом строк недоліків, позов буде повернуто відповідно до приписів ч.4 п.1 ст.169 КАС України.
Ухвалу суду окремо від рішення суду оскарженню не підлягає.
Ухвала набирає законної сили в порядку, передбаченому ст. 256 КАС України.
Головуючий суддя Білостоцький О.В.