23 березня 2020 року м. Ужгород№ 260/1687/19
Суддя Закарпатського окружного адміністративного суду Микуляк П.П., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Тячівського районного відділу Головного управління ДМС України у Закарпатській області, третя особа - Головне управління ДМС України в Закарпатській області про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії, -
ОСОБА_1 звернулася до Закарпатського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Тячівського районного відділу Головного управління ДМС України у Закарпатській області, третя особа - Головне управління ДМС України в Закарпатській області, якою просить суд визнати протиправною бездіяльність Тячівського районного відділу Головного управління Державної міграційної служби України в Закарпатській області, щодо відмови у оформленні паспорта громадянина України у формі книжечки ОСОБА_1 та зобов'язати Тячівський районний відділ Головного управління Державної міграційної служби України в Закарпатській області оформити та видати паспорт громадянина України у формі книжечки ОСОБА_1 .
Ухвалою Закарпатського окружного адміністративного суду у відповідності до КАС України, судом прийнято рішення про проведення розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження.
Позовна заява обґрунтована тим, що позивачка звернулася до Тячівського районного відділу Головного управління Державної міграційної служби в Закарпатській області із проханням вклеїти фотографії в паспорт громадянина України після виповнення 45 років, однак позивачці було відмовлено у зв'язку із пропуском місячного строку звернення після виповнення 45 років та повідомили, що можу видати паспорт громадянина України у формі пластикової картки із електронним безконтактним носієм.
В подальшому позивачка звернулася до відповідача із проханням виготовити паспорт у формі книжечки, проте відповідач в усному порядку відмовив у видачі такого паспорту.
Відповідач надіслав до суду відзив на позовну заяву, в якому проти задоволення позову заперечив, обґрунтовуючи тим, що позивачка звернулася із заявою про вклеювання фотокартки після пропуску місячного строку звернення, тобто через 9 місяців, після закінчення передбаченого строку.
Також, представник відповідача зазначив, що позивач із заявою встановленої форми для оформлення паспорта громадянина України не зверталася та не додали передбаченого п. 13 Положення про паспорт громадянина України документів, що є обов'язковою передумовою для розгляду вказаного питання.
Згідно ч.5 ст.262 КАС України, суд розглядає справу в порядку спрощеного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до наступних висновків.
Судом встановлено, що, відповідно до позовної заяви, ОСОБА_1 , звернулася до Тячівського районного відділу Головного управління Державної міграційної служби України у Закарпатській області з проханням вклеїти фотографії в паспорт громадянина України після виповнення 45 років.
Листом №2627-19/2101.3.1/13804-19 від 22.10.2019 року Головне управління Державної міграційної служби України в Закарпатській області повідомила позивачку, що пунктом 8 Положення про паспорт громадянина України, затвердженого постановою Верховної Ради України від 26.06.1992 №2503-ХІІ передбачено, що до паспортної книжечки при досягненні громадянином 25- і 45-річного віку вклеюються нові фотокартки, що відповідають його вікові.
Паспорт, в якому не вклеєно таких фотокарток при досягненні його власником зазначеного віку, вважається недійсним.
Пунктом 18 цього ж Положення також визначено, що вклеювання до паспорта нових фотокарток громадянина здійснюється не пізніше як через місяць після досягнення відповідного віку.
Аналогічна вимога міститься і в пп.6 п.6 Порядку оформлення, видачі, обміну, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсним та знищення паспорта громадянина України затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 25.03.2015 року №302 (зі змінами внесеними постановою КМУ № 795 від 03.10.2018 року), де також зазначено, що у випадку якщо особа досягла 25 - чи 45 - річного віку та не звернулася в установленому законодавством порядку не пізніше як через місяць після досягнення відповідного віку для вклеювання до паспорта зразка 1994 року нових фотокарток її паспорт підлягає обміну на паспорт громадянина України у вигляді ID -картки.
Крім того, листом третя особа повідомила позивачку що їй необхідно звернутися до територіального підрозділу ДМС за місцем реєстрації та надати передбачені чинним законодавством документ для вклеювання фотокартки.
В подальшому, позивачка звернулася до суду з вимогами про визнання протиправною бездіяльність Тячівського районного відділу Головного управління Державної міграційної служби України в Закарпатській області, щодо відмови у оформленні паспорта громадянина України у формі книжечки та зобов'язанні оформити та видати паспорт громадянина України у формі книжечки.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.
Правові та організаційні засади створення та функціонування Єдиного державного демографічного реєстру та видачі документів, що посвідчують особу, підтверджують громадянство України чи спеціальний статус особи, а також права та обов'язки осіб, на ім'я яких видані такі документи, регулюються Законом України "Про Єдиний державний демографічний реєстр та документи, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус" (далі - Закон). Даний законодавчий акт є чинним станом на день звернення позивачів із заявою до відповідачів та регулює спірні правовідносини.
Ч. 1 ст. 21 вищезазначеного Закону встановлено, що паспорт громадянина України є документом, що посвідчує особу та підтверджує громадянство України, що також кореспондується з нормами Положення про паспорт громадянина України, затвердженого Постановою Верховної Ради України №2503-XII від 26.06.1992 р. (далі - Положення).
Відповідно до норм ч. 2 ст. 21 Закону, кожен громадянин України, який досяг чотирнадцятирічного віку, зобов'язаний отримати паспорт громадянина України. Оформлення, видача, обмін паспорта громадянина України, його пересилання, вилучення, повернення державі та знищення здійснюються в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Згідно ч. 5 ст. 21 Закону передбачено, що оформлення паспорта громадянина України здійснюється розпорядником Реєстру. Прийняття заяв-анкет для внесення інформації до Реєстру, видача паспорта громадянина України здійснюються розпорядником Реєстру або уповноваженими суб'єктами, передбаченими п. 4 ч. 1 ст. 2 цього Закону.
П. 3 Положення визначено, що бланки паспортів виготовляються у вигляді паспортної книжечки або паспортної картки за єдиними зразками, що затверджуються Кабінетом Міністрів України.
Порядок видачі, обміну паспорта і користування ним регулюється розділом ІІ Положення. Так, зокрема, п. 13 Положення передбачено, що для одержання паспорта громадянин подає:
- заяву за формою, встановленою Міністерством внутрішніх справ України;
- свідоцтво про народження;
- дві фотокартки розміром 35 х 45 мм;
- у необхідних випадках - документи, що підтверджують громадянство України.
Станом на день виникнення спірних правовідносин оформлення та видача паспорта регулювалася Порядком оформлення, видачі, обміну, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсним та знищення паспорта громадянина України, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України №302 від 25.03.2015 р. (далі - Порядок).
Згідно пп. 1 п. 7 Порядку оформлення (у тому числі замість втраченого або викраденого), обмін та видача паспорта здійснюються особі, яка досягла 14-річного віку, - на підставі заяви-анкети, поданої нею особисто.
П. 35 Порядку визначений перелік документів, які необхідно подати заявнику для оформлення паспорта.
Відповідно до п. 37 Порядку, працівник територіального підрозділу Державної міграційної служби, на якого згідно з його службовими обов'язками покладаються функції з оформлення паспорта, вчиняє дії, передбачені пунктами 24 - 29, 32 і 33 цього Порядку, і приймає до розгляду заяву-анкету та додані до неї документи.
Таким чином, провівши правовий аналіз спірних правовідносин суд дійшов висновку, що передумовою оформлення та видачі паспорта громадянина України є звернення особи до уповноваженого органу з відповідною заявою, встановленого зразку, з долученням визначеного переліку документів.
Проте, як вбачається з матеріалів справи, позивачка із заявою встановленого зразка до уповноваженого органу взагалі не зверталися.
За результатами розгляду заяви щодо вклеювання фотокартки Тячівський РВ ГУДМС України в Закарпатській області листом роз'яснено, що для вклеювання фотокартки в паспорт заявнику необхідно особисто звернутися до територіального підрозділу органу міграційної служби за місцем реєстрації/фактичного проживання та надати передбачену законодавством заяву з переліком необхідних документів.
Тому суд вважає, що в діях Тячівського РВ ГУДМС України в Закарпатській області відсутня бездіяльність щодо оформлення та видачі паспорта громадянина України у формі книжечки, оскільки позивачка не було дотримано встановленої законодавством процедури та не використано право на звернення до територіального підрозділу міграційної служби із заявою-анкетою про надання адміністративної послуги та необхідними документами.
Суд зазначає, що уповноважений орган позбавлений можливості видати паспорт особі за відсутності його заяви та визначеного переліку документів.
Захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб передбачає наявність встановленого судом факту їх порушення, що має існувати на момент звернення до суду, передувати йому та підтверджуватися належними доказами. Порушення прав, свобод чи інтересів особи - це фактичний наслідок протиправного рішення, дії чи бездіяльності відповідного органу щодо неї. Моментом порушення є момент прийняття рішення, вчинення дій чи бездіяльності, які породжують або можуть породити в майбутньому негативні наслідки.
Чинним законодавством повноваження щодо видачі паспорта громадянина України надано уповноваженим органам, визначеним в ст. 2 Закону. Вирішення цього питання належить до виключної компетенції такого органу та приймається за результатами розгляду поданих заявником документів.
Як випливає зі змісту Рекомендації №R (80) 2 Комітету Міністрів державам-членам стосовно реалізації адміністративними органами влади дискреційних повноважень від 11 березня 1980 року, під дискреційним повноваженням слід розуміти повноваження, яке адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.
Адміністративний суд, перевіряючи рішення, дію чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень на відповідність закріпленим ч. 2 ст. 2 КАС України критеріям, не втручається у дискрецію (вільний розсуд) суб'єкта владних повноважень поза межами перевірки за встановленими критеріями. Завдання адміністративного судочинства полягає не у забезпеченні ефективності державного управління, а в гарантуванні дотримання вимог права, інакше було б порушено принцип розподілу влади.
Принцип розподілу влади заперечує надання адміністративному суду адміністративно-дискреційних повноважень - єдиним критерієм здійснення правосуддя є право. Тому завданням адміністративного судочинства завжди є контроль легальності. Перевірка доцільності переступає компетенцію адміністративного суду і виходить за межі завдання адміністративного судочинства.
Наведене узгоджується з практикою Європейського суду з прав людини в справах "Клас та інші проти Німеччини", "Фадєєва проти Росії", "Єрузалем проти Австрії", в яких останній зазначив, що завдання суду при здійсненні його контрольної функції не полягає у підміні органів влади держави, тобто суд не повинен підміняти думку національних органів будь-якою своєю думкою.
Право позивачки на оформлення та видачу їй паспорта відповідачем на даний час не порушене, оскільки позивачка з таким зверненням не зверталася, відтак позовна вимога щодо зобов'язання оформити та видати такий є передчасною та задоволенню не підлягає.
У випадку прийняття судом рішення щодо зобов'язання органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сферах міграції, оформити та видати паспорт громадянина України, яке по суті буде передувати розгляду останніми заяви позивачів, суд порушить принцип розподілу влади та втрутиться у виключну компетенцію уповноваженого на прийняття такого рішення органу.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Дослідивши вищенаведені обставини справи крізь призму законодавчих актів, що регулюють спірні правовідносини, суд дійшов висновку, що даний адміністративний позов задоволенню не підлягає.
На підставі наведеного та керуючись ст. 77, 139, 243, 245, 246, 257 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Тячівського районного відділу Головного управління ДМС України у Закарпатській області, третя особа - Головне управління ДМС України в Закарпатській області про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії - відмовити.
Рішення суду набирає законної сили в порядку передбаченому ст.255 КАС України.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції, протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Суддя П.П.Микуляк