13 березня 2020 року м. Житомир справа № 240/10551/19
категорія 111031101
Житомирський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Шуляк Л.А.,
секретар судового засідання Скорик С.В.,
за участю: представника позивача - Чублукова С.М.,
представника відповідача - Коршак Л.А.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДФС у Житомирській області про скасування рішення,
встановив:
До Житомирського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 із позовом, в якому, з врахуванням заяви про зміну позовних вимог від 31.01.2020, просить скасувати податкове повідомлення-рішення ГУ ДФС України у Житомирській області, 27.02.2019 №0005146-5313-0619 щодо встановлення податкового боргу в сумі 55 476 грн 42 коп. та 8 573 грн 32 коп.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що спірне податкове повідомлення - рішення ґрунтуються на помилкових судженнях суб'єкта владних повноважень, оскільки відповідно до п. "ж" пп. 266.2.2. п. 266.2 ст. 266 Податкового кодексу України будівля телятника, яка належить на праві власності позивачу не є об'єктом оподаткування, а тому, він звільнений від сплати податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки. Крім того, він є пенсіонером, а тому має пільги щодо звільнення від сплати даного податку відповідно до Рішення 12 сесії 7 скликання Любовицької сільської ради Малинського району від 06.06.2017.
Ухвалою судді Житомирського окружного адміністративного суду від 22 жовтня 2019 року відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження із проведенням підготовчого засідання та викликом (повідомленням) учасників справи на 11 листопада 2019 року о 10:30.
11 листопада 2019 року до відділу документального забезпечення суду у строк та в порядку, визначеному статтею 162 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) та 13 березня 2020 року на офіційну електронну адресу суду надійшли відзиви на позовну заяву вих. №2436/06-30-10-03 від 08 листопада 2019 року та №83/06-30-10-03 від 12 лютого 2020 року, відповідно до змісту яких відповідач просить відмовити у задоволенні позову та вказує, що 27.02.2019 ГУ ДФС у Житомирській області, на підставі пп. 54.3.3 гі. 54.3 ст. 54, пп. 266.7.2 п.266.7.2, п.266.7 ст. 266 Податкового кодексу України, прийнято податкове повідомлення-рішення форми Ф № 0005146-5313-0619, яким визначено ОСОБА_1 зобов'язання зі сплати податку на нерухоме майно відмінне від земельної ділянки у розмірі 55 476 грн 42 коп (1490,1 х (3723 х 1%/100) за 2018 рік.
Зазначено, що нежитлове приміщення за адресою: Житомирська область, Малинський район, Любовицька сільська рада, а саме комплекс будівель та споруд №6 є об'єктом оподаткування податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, а тому ОСОБА_1 , як його власник, зобов'язаний сплачувати вказаний податок відповідно до вимог Податкового кодексу України.
В підготовчому засіданні, призначеному на 25 листопада 2010 року о 14:30, в яке прибули представники позивача та відповідача, судом без виходу до нарадчої кімнати постановлено ухвалу про закриття підготовчого провадження у справі та призначено справу до судового розгляду на 18 грудня 2019 року о 12:00, що занесено секретарем судового засідання до протоколу судового засідання від 25 листопада 2019 року (а.с.58).
Через відділ документального забезпечення суду 18 грудня 2019 року від представника відповідача надійшло клопотання від 25 листопада 2019 року №2722/06-30-10-03 про заміну сторони, в задоволенні якого протокольною ухвалою від 18 грудня 2019 року відмовлено (а.с.73-74).
В судове засідання, призначене на 13 березня 2020 року о 12:00 прибули представник позивача та представник відповідача.
Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав в повному обсязі з підстав, викладених в уточненій позовній заяві.
Представник відповідача в судовому засіданні щодо задоволення позовних вимог заперечував у повному обсязі з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву.
Заслухавши пояснення представника позивача та представника відповідача, дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд зазначає наступне.
Судом встановлено, що згідно витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань ОСОБА_1 є фізичною особою-підприємцем з 22.09.2005.
Відповідно до витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності, позивач є власником нерухомого майна нежитлової будівлі (комплексу, телятнику, телятнику з кімнатою) загальною площею 1 490, 10 кв.м. та земельної ділянки площею 1,3 га для ведення особистого селянського господарства (а.с.46-47).
Рішенням 12 сесії 7 скликання Любовицької сільської ради Малинського району від 06.06.2017 встановлено ставки податку для об'єктів житлової та нежитлової нерухомості, що перебувають у власності фізичних та юридичних осіб у розмірі 1 відсотка розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року, за 1 кв. метр бази оподаткування (а.с.44-45).
Податковим органом 27 лютого 2019 року було винесено податкове повідомлення-рішення №0005146-5313-0619, яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки у розмірі 55 476,42 грн (а.с.25).
Вважаючи таке рішення контролюючого протиправним, позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд враховує наступне.
Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Так, спеціальним законом з питань оподаткування, який установлює порядок погашення зобов'язань юридичних або фізичних осіб перед бюджетами та державними цільовими фондами з податків і зборів (обов'язкових платежів), нарахування і сплату пені та штрафних санкцій, що застосовуються до платників податків і визначає заходи, які вживаються контролюючим органом з метою погашення платниками податків податкового боргу є Податковий кодекс України від 02.12.2010 року № 2755-УІ (далі - ПК України).
За приписами Закону України "Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи", від 28.12.2014 року № 71-VIII, який набув чинності з 01 січня 2015 року, статтю 265 ПК України викладено у новій редакції, якою передбачено сплату податку на нерухоме майно, відмінного від земельної ділянки, як різновид податку на майно.
Згідно з підпунктом 265.1.1 пункту 265.1 статті 265 Податкового кодексу України (в редакції, чинній з 01.01.2015) податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, є складовим елементом податку на майно, який в силу приписів підпункту 10.1.1 пункту 10.1 статті 10 цього Кодексу належить до місцевих податків.
Відповідно до пп. 266.1.1 п. 266.1 ст. 266 Податкового кодексу України платниками податку на нерухоме майно, відмінного від земельної ділянки, є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які є власниками об'єктів житлової та/або нежитлової нерухомості.
Підпунктом 266.2.1. п. 266.2. ст. 266 Податкового кодексу України визначено, що об'єктом оподаткування є об'єкт житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його частка.
Не є об'єктом оподаткування:
а) об'єкти житлової та нежитлової нерухомості, які перебувають у власності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, а також організацій, створених ними в установленому порядку, що повністю утримуються за рахунок відповідного державного бюджету чи місцевого бюджету і є неприбутковими (їх спільній власності);
б) об'єкти житлової та нежитлової нерухомості, які розташовані в зонах відчуження та безумовного (обов'язкового) відселення, визначені законом, в тому числі їх частки;
в) будівлі дитячих будинків сімейного типу;
г) гуртожитки;
ґ) житлова нерухомість непридатна для проживання, у тому числі у зв'язку з аварійним станом, визнана такою згідно з рішенням сільської, селищної, міської ради або ради об'єднаної територіальної громади, що створена згідно із законом та перспективним планом формування територій громад;
д) об'єкти житлової нерухомості, в тому числі їх частки, що належать дітям-сиротам, дітям, позбавленим батьківського піклування, та особам з їх числа, визнаним такими відповідно до закону, дітям-інвалідам, які виховуються одинокими матерями (батьками), але не більше одного такого об'єкта на дитину;
е) об'єкти нежитлової нерухомості, які використовуються суб'єктами господарювання малого та середнього бізнесу, що провадять свою діяльність в малих архітектурних формах та на ринках;
є) будівлі промисловості, зокрема виробничі корпуси, цехи, складські приміщення промислових підприємств;
ж) будівлі, споруди сільськогосподарських товаровиробників (юридичних та фізичних осіб), віднесені до класу "Будівлі сільськогосподарського призначення, лісівництва та рибного господарства" (код 1271) Державного класифікатора будівель та споруд ДК 018- 2000, та не здаються їх власниками в оренду, лізинг, позичку;
з) об'єкти житлової та нежитлової нерухомості, які перебувають у власності громадських організацій інвалідів та їх підприємств;
и) об'єкти нерухомості, що перебувають у власності релігійних організацій, статути (положення) яких зареєстровано у встановленому законом порядку, та використовуються виключно для забезпечення їхньої статутної діяльності, включаючи ті, в яких здійснюють діяльність засновані такими релігійними організаціями добродійні заклади (притулки, інтернати, лікарні тощо), крім об'єктів нерухомості, в яких здійснюється виробнича та/або господарська діяльність;
і) будівлі дошкільних та загальноосвітніх навчальних закладів незалежно від форми власності та джерел фінансування, що використовуються для надання освітніх послуг;
ї) об'єкти нежитлової нерухомості державних та комунальних дитячих санаторно- курортних закладів та закладів оздоровлення та відпочинку дітей, а також дитячих санаторно-курортних закладів та закладів оздоровлення і відпочинку дітей, які знаходяться на балансі підприємств, установ та організацій, які є неприбутковими і внесені контролюючим органом до Реєстру неприбуткових установ та організацій. У разі виключення з Реєстру неприбуткових установ та організацій декларація подається платником податку протягом 30 календарних днів з дня виключення, а податок сплачується починаючи з місяця, наступного за місяцем, в якому відбулося виключення з Реєстру неприбуткових установ та організацій;
й) об'єкти нежитлової нерухомості державних та комунальних центрів олімпійської підготовки, шкіл вищої спортивної майстерності, центрів фізичного здоров'я населення, центрів з розвитку фізичної культури і спорту інвалідів, дитячо-юнацьких спортивних шкіл, а також центрів олімпійської підготовки, шкіл вищої спортивної майстерності, дитячо-юнацьких спортивних шкіл і спортивних споруд всеукраїнських фізкультурно-спортивних товариств, їх місцевих осередків та відокремлених підрозділів, що є неприбутковими та включені до Реєстру неприбуткових установ та організацій. У разі виключення таких установ та організацій з Реєстру неприбуткових установ та організацій декларація подається платником податку протягом 30 календарних днів з дня виключення, а податок сплачується починаючи з місяця, наступного за місяцем, в якому відбулося виключення з Реєстру неприбуткових установ та організацій;
к) об'єкти нежитлової нерухомості баз олімпійської та паралімпійської підготовки. Перелік таких баз затверджується Кабінетом Міністрів України;
л) об'єкти житлової нерухомості, які належать багатодітним або прийомним сім'ям, у яких виховується п'ять та більше дітей.
Підпунктом 266.6.1. пункту 266.2 статті 266 ПК України встановлено, що базовий податковий (звітний) період дорівнює календарному року.
Згідно підпункту 266.3.1. пункту 266.3 статті 266 ПК України базою оподаткування є загальна площа об'єкта житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його часток.
Відповідно до пп. 266.3.2 п. 266.3 ст. 266 ПК України, база оподаткування об'єктів житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі їх часток, які перебувають у власності фізичних осіб, обчислюється контролюючим органом на підставі даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, що безоплатно надаються органами державної реєстрації прав на нерухоме майно та/або на підставі оригіналів відповідних документів платника податків, зокрема документів на право власності.
Нормою підпункту 266.4.1. пункту 266.4 статті 266 ПК України закріплено пільги зі сплати податку.
Сільські, селищні, міські ради та ради об'єднаних територіальних громад, що створені згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, встановлюють пільги з податку, що сплачується на відповідній території, з об'єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, що перебувають у власності фізичних або юридичних осіб, громадських об'єднань, благодійних організацій, релігійних організацій України, статути (положення) яких зареєстровані у встановленому законом порядку, та використовуються для забезпечення діяльності, передбаченої такими статутами (положеннями) (пп. 266.4.2. п. 266.4 ст. 266 ПК України).
Отже, податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, є одним із видів податку на майно, особливістю якого, є встановлення його ставок та пільг на місцевостях відповідними повноважними органами місцевого самоврядування.
На підставі приписів пп. 266.4.2 п. 266.4 ст. 266 ПК України до повноважень сільських, селищних, міських рад та рад об'єднаних територіальних громад, що створені згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, належить встановлення пільг з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки.
За приписами п. 30.1 ста. 30 ПК України, податкова пільга - передбачене податковим та митним законодавством звільнення платника податків від обов'язку щодо нарахування та сплати податку та збору, сплата ним податку та збору в меншому розмірі за наявності підстав, визначених пунктом 30.2 цієї статті.
Підставами для надання податкових пільг є особливості, що характеризують певну групу платників податків, вид їх діяльності, об'єкт оподаткування або характер та суспільне значення здійснюваних ними витрат.
Тобто, податковою пільгою є часткове або повне звільнення осіб від сплати певного податку за наявності передбачених та закріплених юридичних фактів. Це означає, що податкова пільга поширюється виключно на певну категорію осіб, у той час, як для інших платників податків обов'язок щодо його сплати є незмінним.
При цьому, будівлі, споруди сільськогосподарських товаровиробників (юридичних та фізичних осіб) у розрізі податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, не є податковою пільгою, яка встановлюється органом місцевого самоврядування.
Такі будівлі, споруди є прямо визначеними Податковим кодексом України об'єктами нерухомості, які не підлягають оподаткуванню взагалі, тобто наявність яких, податкове законодавство не пов'язує з виникненням у платника податкового обов'язку.
Відтак, для правильного вирішення даних правовідносин, є встановлення обставини, чи є нерухоме майно, що належить позивачу, об'єктом оподаткування податком на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки.
Так, абзац "є" підпункту 266.2.2. пункту 266.1 статті 266 ПК України, встановлює, що не є об'єктом оподаткування будівлі, споруди сільськогосподарських товаровиробників, призначені для використання безпосередньо у сільськогосподарській діяльності.
При цьому, у абзаці "ж" підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 ПК України законодавцем використано правову конструкцію, яка передбачає одночасно дві умови для звільнення об'єкта нерухомості від оподаткування податком на нерухоме майно відмінне від земельної ділянки, а саме: 1) суб'єкт, який володіє об'єктами нерухомості повинен бути сільськогосподарським товаровиробником 2) об'єкт нерухомості (будівля, споруда) повинен використовуватись безпосередньо у сільськогосподарській діяльності такого сільськогосподарського товаровиробника.
За приписами підпункту 14.1.129-1. пункту 14.1 статті 14 ПК України об'єкти нежитлової нерухомості - будівлі, приміщення, що не віднесені відповідно до законодавства до житлового фонду.
Відповідно до пп. 14.1.235 п. 14.1 ст. 14 ПК України, сільськогосподарський товаровиробник для цілей глави 1 розділу XIV цього Кодексу - юридична особа незалежно від організаційно-правової форми або фізична особа - підприємець, яка займається виробництвом сільськогосподарської продукції та/або розведенням, вирощуванням та виловом риби у внутрішніх водоймах (озерах, ставках та водосховищах) та її переробкою на власних чи орендованих потужностях, у тому числі власновиробленої сировини на давальницьких умовах, та здійснює операції з її постачання.
Отже, аналіз вказаних норм законодавства регламентує правовий статус сільськогосподарського товаровиробника як юридичної особи чи фізичної особи, які здійснюють виробництво, переробку, постачання чи реалізацію сільськогосподарської продукції.
ОСОБА_1 є фізичною особою-підприємцем з 22.09.2005, перебуває на податковому обліку як платник єдиного внеску з 01.04.2014 та здійснює такі види діяльності як, зокрема, діяльність зі оптової торгівлі деревиною, будівельними матеріалами та санітарно-технічними обладнаннями (код за КВЕД 46.73), розведення свиней (код за КВЕД 01.46), лісопильне та стругальне виробництво (КВЕД 16.10).
На підставі договору купівлі-продажу від 04.08.2012 позивачем придбано у власність комплекс, телятник, телятник з кімнатою (а.с.14-15).
Як зазначив представник позивача, майновий комплекс було придбано з метою використання за цільовим призначенням (розведення худоби), однак наразі даний об'єкт потребує капітального ремонту, а тому тимчасово не використовується.
Державним комітетом України по стандартизації, метрології та сертифікації наказом від 17.08.2000 №507 затверджено і введено в дію Державний класифікатор будівель та споруд ДК018-2000, який призначений для використання органами центральної та місцевої виконавчої та законодавчої влади, фінансовими службами, органами статистики та всіма суб'єктами господарювання (юридичними та фізичними особами) в Україні.
Об'єктами класифікації в ДК БС є будівлі виробничого та невиробничого призначення та інженерні споруди різного функціонального призначення.
До будівель, споруд сільськогосподарських товаровиробників, призначені для використання безпосередньо у сільськогосподарській діяльності відносяться об'єкти нерухомості, які відповідно до ДК 018-2000 належать до класу 1271 "Будівлі сільськогосподарського призначення, лісівництва та рибного господарства", що включає підкласи: 1271.1 "Будівлі для тваринництва"; 1271.2 "Будівлі для птахівництва"; 1271.3 "Будівлі для зберігання зерна"; 1271.4 "Будівлі силосні та сінажні"; 1271.5 "Будівлі для садівництва, виноградарства та виноробства"; 1271.6 "Будівлі тепличного господарства"; 1271.7 "Будівлі рибного господарства"; 1271.8 "Будівлі підприємств лісівництва та звірівництва"; 1271.9 "Будівлі сільськогосподарського призначення інші".
Таким чином, судом під час розгляду справи встановлено, що за своїми характеристиками та функціональним призначенням належний позивачу майновий комплекс будівель (комплекс, телятник, телятник з кімнатою), є будівлями сільськогосподарського призначення.
Як зазначалось, одним із видів діяльності ФОП ОСОБА_1 є розведення свиней (код за КВЕД 01.46), а тому відповідно до пп.14.1.235 п.14.1 ст.14 ПК України він є сільськогосподарським товаровиробником.
Враховуючи все вищевикладене, суд робить висновок про те, що комплекс будівель та споруд сільськогосподарського призначення, який належать позивачу на праві власності, не є об'єктом оподаткування, згідно з пп. "ж" п.п.266.2.2 п.266.2 ст.266 ПК України, оскільки використовується позивачем безпосередньо у господарській діяльності як сільськогосподарським товаровиробником.
Крім того, як зазначалось раніше, на підставі приписів пп. 266.4.2 п. 266.4 ст. 266 ПК України до повноважень сільських, селищних, міських рад та рад об'єднаних територіальних громад, що створені згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, належить встановлення пільг з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки.
В свою чергу, відповідно до пункту 3.5 рішення 12 сесії 7 скликання Любовицької сільської ради Малинського району від 06.06.2017 встановлено, що від сплати податків звільняються малозабезпечені, багатодітні громадяни, пенсіонери, учасники АТО, учасники бойових дій (а.с.44 зворот).
З матеріалів справи встановлено, що ОСОБА_1 з 11.06.2014 є пенсіонером за віком, про що свідчить посвідчення серії НОМЕР_1 (а.с.108).
Тобто, відповідачем оскаржуване податкове повідомлення-рішення винесено без врахування того, що позивач є пенсіонером і на підставі рішення Любовицької сільської ради Малинського району звільнений від сплати податку, що є ще одною підставою для скасування оспорюваного податкового повідомлення-рішення.
Враховуючи вищенаведене, суд дійшов висновків про те, що податкове повідомлення-рішення №0005146-5313-0619 від 27.02.2019 є таким, що не ґрунтується на нормах закону, а тому воно підлягає скасуванню.
Згідно ч.2 ст.77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Відповідачем не доведено правомірність прийнятого рішення, а тому позовні вимоги підлягають задоволенню.
У відповідності до ч.1 ст.139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Керуючись статтями 9, 77, 90, 242-246 Кодексу адміністративного судочинства
вирішив:
Позов задовольнити.
Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення ГУ ДФС України у Житомирській області від 27.02.2019 №0005146-5313-0619.
Стягнути з Головного управління ДФС у Житомирській області (вул. Юрка Тютюнника, 7, м. Житомир, 10003. РНОКПП/ ЄДРПОУ: 39459195) за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 . РНОКПП / ЄДРПОУ: НОМЕР_2 ) 768 (сімсот шістдесят вісім) грн 40 коп витрат по сплаті судового збору.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Рішення суду може бути оскаржене до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів за правилами, встановленими статтями 293-297 Кодексу адміністративного судочинства України, з урахуванням приписів пп. 15.5 п. 15 Розділу VII «Перехідні положення» Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя Л.А.Шуляк
Повне судове рішення складене 23 березня 2020 року