Справа: № 2-а-1037/09/0670 Головуючий у 1-й інстанції: Мацький Є.М.
Суддя-доповідач: Саприкіна І.В.
"31" березня 2010 р.
Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:
головуючого судді: Саприкіної І.В.,
суддів: Горбань Т.І., Романчук О.М.,
при секретарі: Приходько Є.І.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Києві апеляційні скарги ОСОБА_2, ОСОБА_3, Державної податкової інспекції в м. Житомирі на постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 09.06.2009 року у справі за позовом ОСОБА_2, ОСОБА_3 до Державної податкової інспекції в м. Житомирі про зобов'язання вчинити дії, -
Позивачі звернулись до Житомирського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції в м. Житомирі про зобов'язання вчинити дії, а саме: визнати незаконною відмову відповідача здійснювати податковий облік позивачів без застосування індивідуальних ідентифікаційних номерів та зобов'язати відповідача утриматися від вчинення дій щодо збирання, зберігання, використання та поширення інформації про них, зобов'язати відповідача виключити з інформаційного фонду Державного реєстру та з самого реєстру загальні відомості про позивачів та відомості про їх ідентифікаційні номери, зобов'язати ДПІ у місті Житомирі зробити в їх паспортах відмітки про наявність у них права здійснювати будь-які платежі без ідентифікаційного номера.
Постановою Житомирського окружного адміністративного суду від 09.06.2009 року позовні вимоги задоволено частково, а саме: зобов'язано Державну податкову інспекцію в м. Житомирі виключити з Державного реєстру фізичних осіб-платників податків і обов'язкових платежів індивідуальні ідентифікаційні номери, надані ОСОБА_2, ОСОБА_3 та здійснювати їх облік як платників податків та інших обов'язкових платежів відповідно до раніше встановлених форм обліку платників податків та інших обов'язкових платежів. Зобов'язано Державну податкову інспекцію в м. Житомирі виключити з інформаційного фонду бази даних ДПІ у місті Житомирі дані про ідентифікаційні номери ОСОБА_2, ОСОБА_3. В решті позовних вимог відмовлено.
Не погоджуючись з таким судовим рішенням, ОСОБА_2, ОСОБА_3 подали апеляційну скаргу, в якій просять скасувати незаконну, на їх думку, постанову суду першої інстанції в частині відмови в задоволенні позову та постановити нову, якою задовольнити позовні вимоги в повному обсязі. В своїй апеляційній скарзі апелянт посилається на неповне з'ясування всіх обставин, що мають значення для вирішення справи, порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, незаконність, необґрунтованість та необ'єктивність оскаржуваного рішення, що є підставою для його скасування.
Також, апеляційна скарга подана ДПІ у місті Житомирі, в якій вони просять скасувати незаконну, на їх думку, постанову суду першої інстанції в частині задоволення позову та постановити нову, якою відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі. В своїй апеляційній скарзі апелянт посилається на неповне з'ясування всіх обставин, що мають значення для вирішення справи, порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, незаконність, необґрунтованість та необ'єктивність оскаржуваного рішення, що є підставою для його скасування.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення учасників процесу, що з'явилися в судове засідання, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційних скарг, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга ТОВ «МДК»задоволенню не підлягає, а апеляційна скарга ДПІ у Печерському районі м. Києва підлягає задоволенню, виходячи з наступного:
Житомирський окружний адміністративний суд в своєму рішенні прийшов до висновку про необхідність часткового задоволення позовних вимог.
Апеляційна інстанція повністю не погоджується висновками суду першої інстанції в частині задоволення позовних вимог, з огляду на наступне:
Завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень (ч. 1 ст. 2 КАС України).
Відповідно до ч. 1 ст. 9 КАС України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Як вбачається з матеріалів справи, що позивачі є віруючими Української Православної Церкви, що відповідачем не заперечується. У зв'язку із своїми релігійними переконаннями вони висловили бажання відмовитись від ідентифікаційних номерів, у зв'язку з чим звертались із заявами до відповідача. Просили скасувати ідентифікаційні номери, виключити ідентифікаційні номери та всю інформацію з Державного реєстру фізичних осіб-платників податків та інших обов'язкових платежів, здійснювати їх облік як платників податків та інших обов'язкових платежів за раніше встановленими формами обліку без застосування ідентифікаційного номера, поставити відповідну відмітку в паспорті.
Їхні заяви були залишені без задоволення. Відповідач посилався на необхідність дотримання процедури, визначеної Порядком унесення відмітки до паспорта громадянина України щодо ідентифікаційного номера фізичної особи-платника податків та інших обов'язкових платежів, який затверджений наказом Державної податкової адміністрації України і Міністерства внутрішніх справ України від 19 жовтня 2004 року №602/1226 і зареєстрований в Міністерстві юстиції України 20.10.2004 року за №1345/9944.
Провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи (ч. 2 ст. 5 КАС України).
Відповідно ч. 2 ст. 69 КАС України докази суду надають особи, які беруть участь у справі. Суд може запропонувати надати додаткові докази або витребувати додаткові докази за клопотанням осіб, які беруть участь у справі, або з власної ініціативи.
Згідно з ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
Суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні (ч.1 ст. 86 КАС України).
Ч. 1 ст. 195 КАС України передбачено, що суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції може вийти за межі доводів апеляційної скарги в разі встановлення під час апеляційного провадження порушень, допущених судом першої інстанції, які призвели до неправильного вирішення справи.
Частиною 2 ст. 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
У відповідності із ст. 1 ЗУ «Про Державний реєстр фізичних осіб-платників податків та інших обов'язкових платежів»державний реєстр фізичних осіб-платників податків та інших обов'язкових платежів (далі - Державний реєстр) - це автоматизований банк даних, створений для забезпечення єдиного державного обліку фізичних осіб, які зобов'язані сплачувати податки, збори, інші обов'язкові платежі до бюджетів та внески до державних цільових фондів у порядку і на умовах, що визначаються законодавчими актами України.
Для осіб, які через свої релігійні або інші переконання відмовляються від прийняття ідентифікаційного номера та офіційно повідомляють про це відповідні державні органи, зберігаються раніше встановлені форми обліку платників податків та інших обов'язкових платежів. У паспортах зазначених осіб робиться відмітка про наявність у них права здійснювати будь-які платежі без ідентифікаційного номера.
Згідно із пунктами 1.4 та 1.5 «Порядку унесення відмітки до паспорта громадянина України щодо ідентифікаційного номера фізичної особи - платника податків та інших обов'язкових платежів»затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України, Міністерства внутрішніх справ України від 19 жовтня 2004 року N 602/1226 (далі по тексту -Порядок) особа, яка через свої релігійні або інші переконання відмовляється від прийняття ідентифікаційного номера, у разі відсутності в неї ідентифікаційного номера повідомляє у формі заяви орган державної податкової служби за своїм місцем реєстрації. Форму заяви наведено в додатку 1 до Порядку.
Особа, яка через свої релігійні або інші переконання відмовляється від ідентифікаційного номера, у разі наявності в неї ідентифікаційного номера повідомляє у формі заяви орган державної податкової служби за своїм місцем реєстрації. Форму заяви наведено в додатку 2 до Порядку.
Фізична особа, яка відмовляється від ідентифікаційного номера подає до органу державної податкової служби свідоцтво про народження, паспорт громадянина України, свідоцтво про шлюб (за наявності), свідоцтво про розірвання шлюбу (за наявності), свідоцтво про зміну імені (за наявності), копію документа про присвоєння ідентифікаційного номера (за наявності).
Аналіз матеріалів справи вказує на те, що позивачами до податкового органу були подані лише заяви, які не відповідають встановленій зазначеним вище Порядком формі.
Також слід зазначити, що задовольнивши позовні вимоги в частині виключення з Державного реєстру фізичних осіб-платників податків і обов'язкових платежів та з інформаційного фонду бази даних ДПІ у м. Житомирі суд першої інстанції порушив процедуру встановлену Порядком і дотримання, якої необхідне для виключення з відповідного реєстру та внесення відмітки до паспорта громадянина України.
Процедура виключення з ДРФО та внесення відмітки до паспорта включає кілька етапів:
Так, Розділом 3 Порядку визначено дії посадових осіб органу державної податкової служби у разі подання фізичною особою, яка відмовляється від ідентифікаційного номера заяви встановленої форми, а саме: у разі відсутності розбіжностей між даними заяви та пред'явленими документами приймає заяву, про що робить відповідний запис на заяві та формує особову справу; після прийняття заяви орган державної податкової служби за місцем реєстрації особи проводить перевірку наявності інформації про особу в Державному реєстрі фізичних осіб - платників податків та інших обов'язкових платежів (далі - ДРФО) щодо достовірності поданих даних; у термін до 30 календарних днів з дня прийняття заяви орган державної податкової служби надає заявнику довідку, форму якої наведено в додатку 3 до Порядку, або відмовляє в наданні такої довідки із зазначенням причин відмови. Термін дії довідки - 30 календарних днів.
Після довідки, що надана органом державної податкової служби фізична особа, яка відмовляється від ідентифікаційного номера, подає до органу внутрішніх справ за своїм місцем реєстрації довідку за формою N В3 та паспорт громадянина України.
У разі відсутності невідповідностей посадова особа вносить на 7 - 9 сторінку паспорта відмітку, зміст та форму якої наведено в додатку 4 (п. 5.2 Порядку).
Відповідно до 6.1 Порядку після надходження відривного корінця до форми N В3 від органу внутрішніх справ щодо внесення відмітки до паспорта громадянина посадова особа органу державної податкової служби протягом двох тижнів учиняє відповідні дії щодо внесення змін до Державного реєстру фізичних осіб - платників податків та інших обов'язкових платежів.
Отже, лише виконання всіх зазначених вище дій є підставою для виключення з ДРФО.
Апеляційна інстанція вважає за необхідне зазначити, що позовні вимоги позивачів щодо внесення до паспорта України відмітки наступного змісту: «Має право здійснювати будь-які платежі без ідентифікаційного номера»також не підлягають задоволенню, оскільки: по-перше, позивачами не вчинено дій, які передують внесенню відповідної відмітки; по-друге, ДПІ в м. Житомирі не може бути належним відповідачем по таких позовних вимогах у зв'язку з тим, що компетенція по внесенню до паспорта громадянина України такої відмітки належить органам внутрішніх справ.
Виходячи з вищевикладеного апеляційна інстанція вважає, що позовні вимоги в цій частині задоволенню не підлягають, тому постанова суду першої інстанції підлягає скасуванню в частині задоволення позовних вимог, а в решті без змін.
Згідно із п. 4 ч. 1 ст. 198 та ст. 202 КАС України, суд апеляційної інстанції скасовує постанову суду першої інстанції та приймає нове рішення, якщо встановить порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи або питання.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду дійшла висновку про необхідність скасування постанови суду першої інстанції в частині задоволення позовних вимог та постановлення нової про відмову в задоволенні позовних вимог в цій частині.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 196, 198, 202, 205 та 207 КАС України, колегія суддів, -
В задоволенні апеляційної скарги ОСОБА_2, ОСОБА_3 -відмовити.
Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції в м. Житомирі -задовольнити.
Постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 09.06.2009 року в частині задоволення позовних вимог -скасувати, постановивши нову постанову про відмову в задоволенні позову в цій частині.
В решті постанову залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом одного місяця шляхом подачі касаційної скарги до Вищого адміністративного суду України.
Повний текст постанови виготовлено 02 квітня 2010 року.
Головуючий суддя:
Судді: