Справа: № 2-а-429/09/2570 Головуючий у 1-й інстанції: Кашпур О.В.
Суддя-доповідач: Саприкіна І.В.
"31" березня 2010 р.
Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:
головуючого судді: Саприкіної І.В.,
суддів: Горбань Т.І., Романчук О.М.,
при секретарі: Приходько Є.І.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві матеріали апеляційної скарги приватного підприємства «Кво-рум»на постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 10.02.2009 року у справі за позовом відділення Фонду соціального захисту інвалідів у Чернігівській області до приватного підприємства «Кво-рум»про стягнення адміністративно-господарських санкцій, -
Позивач звернувся до Чернігівського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до приватного підприємства «Кво-рум»про стягнення адміністративно-господарських санкцій на суму 1537,50 грн. та 151,50 грн. пені.
Постановою Чернігівського окружного адміністративного суду від 10.02.2009 року позовні вимоги задоволено в повному обсязі.
Не погоджуючись з таким судовим рішенням, ПП «Кво-рум»подали апеляційну скаргу, в якій просять апеляційну інстанцію скасувати незаконну, на їх думку, постанову суду першої інстанції та постановити нову про відмову в задоволенні позовних вимог. В своїй апеляційній скарзі апелянт посилається на незаконність, необ'єктивність та необґрунтованість оскаржуваного рішення, невідповідність висновків суду дійсним обставинам справи, порушення судом норм матеріального та процесуального права, що є підставою для скасування судового рішення.
Крім того, ПП «Кво-рум»зазначає, що про наявність оскаржуваної постанови суду першої інстанції вони не знали, оскільки в при розгляді справи участь не брали і отримали її лише 22.04.2009 року, що позбавило їх можливості вчасно оскаржити відповідне рішення.
Відповідно до ч. З ст. 186 КАС України, заява про апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складення в повному обсязі. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. 06.05.2009 року ПП «Кво-рум»подали апеляційну скаргу, тому, колегія суддів приходить до висновку, що строк апеляційного оскарження постанови Чернігівського окружного адміністративного суду від 10.02.2009 року апелянтом не пропущено, а тому відсутні правові підстави окремо вирішувати питання щодо поновлення пропущеного строку.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення учасників процесу, що з'явилися в судове засідання, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень (ч. 1 ст. 2 КАС України).
Відповідно до ч. 1 ст. 9 КАС України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Як вбачається з матеріалів справи, позивач звернувся до суду першої інстанції та просив стягнути з позивача адміністративно-господарських санкцій на суму 1537,50 грн. та 151,50 грн. пені за невиконання нормативу по працевлаштуванню інвалідів у 2007 році.
Чернігівський окружний адміністративний суд прийшов до висновку про необхідність задоволення позовних вимог.
Апеляційна інстанція не може погодитися з такими доводами суду першої інстанції, з огляду на наступне:
Відповідно ч. 2 ст. 69 КАС України докази суду надають особи, які беруть участь у справі. Суд може запропонувати надати додаткові докази або витребувати додаткові докази за клопотанням осіб, які беруть участь у справі, або з власної ініціативи.
Згідно зч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
Суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні (ч. 1 ст. 86 КАС України).
Аналіз матеріалів справи вказує на те, що судом першої інстанції при розгляді справи було порушено норми процесуального права, що позбавило відповідача реалізувати своє право на захист.
Так, відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 128 КАС України суд відкладає розгляд справи в разі неприбуття у судове засідання сторони (сторін) або будь-кого з інших осіб, які беруть участь у справі, про яких немає відомостей, що їм вручені повістки.
Згідно із ч. 1 ст. 33 КАС України судові виклики і повідомлення здійснюються повістками про виклик і повістками-повідомленнями.
Повістка повинна бути вручена не пізніше ніж за сім днів до судового засідання, крім випадку, коли повістка вручається безпосередньо в суді. Повістка у справах, для яких встановлено скорочені строки розгляду, має бути вручена у строк, достатній для прибуття до суду (ч. З ст. 35 КАСУ).
Як вбачається з матеріалів справи будь-які докази, які б підтверджували факт отримання відповідачем повісток про виклик відсутні.
Відповідно до частин 1 та 2 ст. 195 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції може вийти за межі доводів апеляційної скарги в разі встановлення під час апеляційного провадження порушень, допущених судом першої інстанції, які призвели до неправильного вирішення справи.
Суд апеляційної інстанції може дослідити нові докази, які не досліджувалися у суді першої інстанції, з власної ініціативи або за клопотанням осіб, які беруть участь у справі, якщо визнає обґрунтованим ненадання їх до суду першої інстанції або необґрунтованим відхилення їх судом першої інстанції. Суд апеляційної інстанції може дослідити також докази, які досліджувалися судом першої інстанції з порушенням вимог цього Кодексу.
Апеляційна інстанція вважає за необхідне дослідити надані відповідачем докази, оскільки вони мають значення для вирішення справи та не були надані в суді першої з об'єктивних причин.
Відповідно ч. 1 ст. 19 ЗУ «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні»для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, які використовують найману працю, установлюється норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів у розмірі чотирьох відсотків середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб, - у кількості одного робочого місця.
Як вбачається матеріалів наданих відповідачем найм працівників ПП «Кво-рум»розпочали лише з серпня 2007 року, що не було враховано позивачем та судом першої інстанції.
Відповідно до пп. 3.2.5 п. 3.2 «Інструкції зі статистики кількості працівників»затвердженої наказом Державного комітету статистики України від 28 вересня 2005 р. N 286 середньооблікова кількість штатних працівників за період з початку року (у тому числі за квартал, півріччя, 9 місяців, рік) обчислюється шляхом підсумовування середньооблікової кількості штатних працівників за всі місяці роботи підприємства, що минули за період з початку року до звітного місяця включно, та ділення одержаної суми на кількість місяців у цьому періоді, тобто відповідно на 2, 3, 4,... 12.
Отже, згідно із врахуванням даної норми розрахунок середньооблікової кількості штатних працівників виглядає наступним чином: ((1 +2+4+8+10)/5=5 (середньооблікова чисельність штатних працівників)).
Відповідно до частин 1-4 ст. 20 ЗУ «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні»Підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, де середньооблікова чисельність працюючих інвалідів менша, ніж установлено нормативом, передбаченим статтею 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається в розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, установі, організації, у тому числі підприємстві, організації громадських організацій інвалідів, фізичної особи, яка використовує найману працю, за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом. Для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, на яких працює від 8 до 15 осіб, розмір адміністративно-господарських санкцій за робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом, визначається в розмірі половини середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, в установі, організації, у тому числі підприємстві, організації громадських організацій інвалідів, у фізичної особи, яка використовує найману працю. Положення цієї частини не поширюється на підприємства, установи і організації, що повністю утримуються за рахунок коштів державного або місцевих бюджетів.
Порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій тягне за собою нарахування пені. Пеня обчислюється виходячи з 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку України, що діяла на момент сплати, нарахованої на повну суму недоїмки за весь її строк.
Сплату адміністративно-господарських санкцій і пені підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, проводять відповідно до закону за рахунок прибутку, який залишається в їх розпорядженні після сплати всіх податків і зборів (обов'язкових платежів).
Адміністративно-господарські санкції розраховуються та сплачуються підприємствами, установами, організаціями, у тому числі підприємствами, організаціями громадських організацій інвалідів, фізичними особами, зазначеними в частині першій цієї статті, самостійно в строк до 15 квітня року, наступного за роком, в якому відбулося порушення нормативу, встановленого частиною першою статті 19 цього Закону. При цьому до правовідносин із стягнення адміністративно-господарських санкцій, передбачених цим Законом, не застосовуються строки, визначені статтею 250 Господарського кодексу України.
Оскільки відповідач не зобов'язаний створювати робочі місця у зв'язку з тим, що середньооблікова чисельність штатних працівників становить менше ніж встановлений законодавством мінімум, то відповідно до позивача не можуть бути застосуванні санкцій за не виконання нормативу по працевлаштуванню інвалідів на підприємстві.
Також, апеляційна інстанція вважає за необхідне зазначити, що на підприємстві в період коли середньооблікова чисельність працівників складала вісім і більше осіб працював один інвалід хоча це було не обов'язково.
Згідно зі ст.198 ч. 1 п. 4 та ст. 202 КАС України, суд апеляційної інстанції скасовує постанову суду першої інстанції та приймає нове рішення, якщо встановить порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи або питання.
Враховуючи вищевикладене, колегія судців Київського апеляційного адміністративного суду дійшла висновку про необхідність скасування постанови суду першої інстанції та постановлення нової про відмову в задоволенні позовних вимог.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 196, 198, 202, 205 та 207 КАС України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу приватного підприємства «Кво-рум»-задовольнити.
Постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 10.02.2009 року -скасувати, постановивши нову, якою в задоволенні позову відділення Фонду соціального захисту інвалідів у Чернігівській області до приватного підприємства «Кво-рум»про стягнення адміністративно-господарських санкцій -відмовити.
Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом одного місяця шляхом подачі касаційної скарги до Вищого адміністративного суду України.
Головуючий суддя:
Судді: