Справа № 591/1595/20
Провадження № 2-к/591/1/20
20 березня 2020 року м. Суми
Суддя Зарічного районного суду м.Суми Грищенко О.В., ознайомившись із клопотанням мирового судді Шут'євої Л.В. про визнання та надання дозволу на виконання на території України рішення російського суду від 28.10.2019 року щодо ОСОБА_1 про розірвання шлюбу,
17.03.2020 року до Зарічного районного суду м.Суми надійшов лист Північно-східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Суми) про розгляд клопотання мирового судді ОСОБА_2 про визнання та надання дозволу на примусове виконання на території України рішення російського суду від 28.10.2019 року щодо ОСОБА_1 про розірвання шлюбу.
У вказаному клопотанні заявник - мировий суддя просить визнати та дозволити примусове виконання рішення мирового судді 252 судової дільниці Ступинського судового району Московського області від 28.10.2019 року за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про розірвання шлюбу.
Ознайомившись із вказаним клопотанням та доданими до нього документами, приходжу до наступного висновку.
Згідно зі статтею 81 Закону України «Про міжнародне приватне право» в Україні можуть бути визнані та виконані рішення іноземних судів у справах, що виникають з цивільних, трудових, сімейних та господарських правовідносин, вироки іноземних судів у кримінальних виробництвах в частині, що стосується відшкодування шкоди та заподіяних збитків, а також рішення іноземних арбітражів та інших органів іноземних держав, до компетенції яких належить розгляд цивільних і господарських справ, що набрали законної сили.
Пунктом 12 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24.12.1999 №12 «Про практику розгляду судами клопотань про визнання та виконання рішень іноземних судів та арбітражів і про скасування рішень, винесених в порядку міжнародного комерційного арбітражу на території України» встановлює, що клопотання про визнання і виконання рішень іноземних судів (арбітражів) суд розглядає в певних ними межах і не може входити в обговорення правильності цих рішень по суті, вносити в останніх будь-які зміни.
Згідно частини першої статті 462 ЦПК України рішення іноземного суду (суду іноземної держави; інших компетентних органів іноземних держав, до компетенції яких належить розгляд цивільних справ) визнаються та виконуються в Україні, якщо їх визнання та виконання передбачено міжнародним договором, згода на обов'язкове якого надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності.
Згідно частини першої статті 465 ЦПК України клопотання про надання дозволу на примусове виконання рішення іноземного суду подається до суду безпосередньо стягувачем (його представником) або відповідно до міжнародного договору, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, іншою особою (її представником).
Встановлено, що з даним клопотанням звернувся мировий суддя, а не стягувач чи боржник, як це передбачено законом.
Крім того, встановлено, що вказане клопотання не відповідає вимогам закону.
Згідно частини другої статті 465 ЦПК України якщо міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, передбачено подання клопотання про надання дозволу на примусове виконання рішення іноземного суду через органи державної влади України, суд приймає до розгляду клопотання, що надійшло через орган державної влади України.
Частиною першою статті 466 ЦПК України передбачено, що клопотання про надання дозволу на примусове виконання рішення іноземного суду подається у письмовій формі і повинно містити:
1) ім'я (найменування) особи, що подає клопотання, зазначення її місця проживання (перебування) або місцезнаходження;
2) ім'я (найменування) боржника, зазначення його місця проживання (перебування), його місцезнаходження чи місцезнаходження його майна в Україні;
3) мотиви подання клопотання.
Встановлено, що в поданому клопотанні відсутні мотиви поданого клопотання.
Крім того правовідносини, що виникли з приводу визнання та виконання в Україні рішення іноземного суду, регулюються гл. 1 розд. ІХ ЦПК України, розділом V Інструкції про порядок виконання міжнародних договорів з питань надання правової допомоги в цивільних справах щодо вручення документів, отримання доказів та визнання і виконання судових рішень, затвердженої спільним наказом Міністерства юстиції України та Державної судової адміністрації України № 1092/5/54 від 27 червня 2008 року зі змінами, внесеними наказом № 29/5/2 від 11 січня 2016 року (далі - Інструкція) з урахуванням умов Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних і кримінальних справах від 22 січня 1993 року.
В силу ст. 9 Конституції України чинні міжнародні договори, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України.
Конвенцією про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах, укладеною державами-членами Співдружності Незалежних держав у м. Мінську 22 січня 1993 року, учасницями якої є Україна і Російська Федерація, яка була ратифікована Верховною Радою України із застереженнями, (далі Конвенція) Україна взяла на себе зобов'язання визнавати і виконувати рішення, постановлені на територіях держав-учасниць Конвенції.
Згідно статті 52 вказаної Конвенції винесені установами юстиції кожної з Договірних Сторін і, що вступили в законну силу рішення, що не вимагають за своїм характером виконання, визнаються на територіях інших Договірних Сторін без спеціального провадження за умови якщо: а) установи юстиції запитуваної Договірної Сторони не винесли раніше по цій справі рішення, що вступило в законну силу; б) справа відповідно до цієї Конвенції, а у випадках, не передбачених нею, відповідно до законодавства Договірної Сторони, на території якої рішення повинне бути визнане, не відноситься до виняткової компетенції установ юстиції цієї Договірної Сторони.
Тобто, вказане рішення, яке заявник просить визнати та дозволити виконувати на території України за правилами статті 52 Конвенції, не потребує додаткового визнання та примусового виконання.
Водночас, частиною четвертою статті 466 ЦПК України передбачено, що суд, встановивши, що клопотання і документи, що додаються до нього, не оформлено відповідно до вимог, передбачених цією главою, або до клопотання не додано всі перелічені документи, залишає його без розгляду та повертає клопотання разом з документами, що додані до нього, особі, яка його подала.
За таких обставин, враховуючи, що подане клопотання не відповідає вимогам пункту 3 частини першої статті 466 ЦПК України, його слід залишити без розгляду.
Керуючись частиною четвертою статті 466 ЦПК України, суд, -
Клопотання мирового судді Шут'євої Л.В. про визнання та надання дозволу на виконання на території України рішення російського суду від 28.10.2019 року щодо ОСОБА_1 про розірвання шлюбу залишити без розгляду.
Матеріали клопотання повернути Північно-східному міжрегіональному управлінню Міністерства юстиції (м.Суми).
Ухвалу може бути оскаржено в Сумського апеляційного суду через Зарічного районного суду м.Суми шляхом подачі апеляційної скарги в п'ятнадцятиденний строк з дня її проголошення.
Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження відповідно до статті 354 ЦПК України.
Ухвала набирає законної сили в порядку, передбаченому статтею 261 ЦПК України.
Суддя О.В.Грищенко