Справа № 640/1953/17
н/п 1-кп/953/75/20
"20" березня 2020 р. Київський районний суд м. Харкова у складі колегії суддів: головуючого - судді ОСОБА_1 , суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , за участю секретаря ОСОБА_4 , розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження № 22014220000000074, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань 17.04.2014 року відносно
ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Харкова, громадянина України, працюючого підприємцем, мешкає за адресою: АДРЕСА_1
з кваліфікацією кримінальних правопорушень, передбачених ч.4 ст. 190, ч.2 ст. 209 КК України
встановив:
12.03.2020 року до суду надійшло клопотання представника Фонду гарантування вкладів фізичних осіб про часткове скасування арешту майна, накладеного ухвалою суду від 21.11.2019 року в частині скасування заборони АТ «Банк Золоті Ворота» (код ЄРДПОУ 20015529), Фонду гарантування вкладів фізичних осіб та організатору проведення аукціону (торгів) здійснювати будь-які дії з приводу нерухомого майна обвинуваченого ОСОБА_5 , а саме житлової квартири, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 площею 202,3кв.м. та гаражу літ. «Г», що розташований за адресою: АДРЕСА_2 (без номерний), які є забезпеченням за кредитним договором №389 від 17.07.2008 року, кредитним договором №18 від 10.02.2014 року, договором іпотеки №08-196.
Клопотання обґрунтовано тим, що вказаною ухвалою накладено арешт на майно (актив) банку, що знаходиться у ліквідації, тому Банк, як власник арештованого майна має право звернення до суду. Також зазначено, що судом під час постановлення ухвали про накладення арешту не врахована правова підстава для арешту майна, оскільки відповідно до абз. 2 ч.1 ст. 173 КПК України не допускається арешт майна банку, віднесеного до категорії неплатоспроможних, а також майна Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, оскільки обмежені суттєво права банку щодо розпорядження належним майном.
В судове засідання учасники судового розгляду та заявник не з*явилися, повідомлені належним чином про час та місце розгляду даного питання.
Представник Фонду гарантування вкладів фізичних осіб 18.03.2020 року до суду подав клопотання про розгляд справи за їх відсутності, просить заяву задовольнити.
Дослідивши матеріали клопотання, матеріали кримінального провадження, які перебувають у суду на розгляді, суд приходить до наступного висновку.
Відповідно до вимог ст. 174 КПК України підозрюваний, обвинувачений, їх захисник, законний представник, інший власник або володілець майна, представник юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, які не були присутні при розгляді питання про арешт майна, мають право заявити клопотання про скасування арешту майна повністю або частково. Таке клопотання під час досудового розслідування розглядається слідчим суддею, а під час судового провадження - судом. Арешт майна також може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника чи законного представника, іншого власника або володільця майна, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.
Частиною другої даної статі передбачено, що клопотання про скасування арешту майна розглядає слідчий суддя, суд не пізніше трьох днів після його надходження до суду. Про час та місце розгляду повідомляється особа, яка заявила клопотання, та особа, за клопотанням якої було арештовано майно.
Під час дослідження матеріалів справи встановлено, що 15.11.2019 року прокурором по розгляду кримінальної справи за обвинуваченням ОСОБА_5 , з кваліфікацією кримінальних правопорушень, передбачених ч.4 ст. 190, ч.2 ст. 209 КК України було заявлено клопотання про вжиття заходів кримінального провадження.
Згідно ухвали Київського районного суду м. Харкова від 21.11.2019 року клопотання прокурора було задоволено та накладено арешт на житлову квартиру за адресою: АДРЕСА_1 площею 202,3 кв.м. та гараж літ. «Г» за адресою: АДРЕСА_2 (без номерний), які на праві приватної власності належать ОСОБА_5 , шляхом заборони їх відчуження та передачі у будь-який спосіб. Заборонено будь-яким особам вчиняти будь-які реєстраційні дії щодо житлової квартири за адресою: АДРЕСА_1 площею 202,3 кв.м. та гараж літ. «Г» за адресою: АДРЕСА_2 (без номерний), які на праві приватної власності належать ОСОБА_5 . Заборонено АТ «Банк Золоті Ворота» (код ЄРДПОУ 20015529), Фонду гарантування вкладів фізичних осіб та організатору проведення аукціону (торгів) здійснювати будь-які дії з приводу нерухомого майна обвинуваченого ОСОБА_5 , а саме житлової квартири, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 площею 202,3кв.м. та гаражу літ. «Г», що розташований за адресою: АДРЕСА_2 (без номерний), які є забезпеченням за кредитним договором №389 від 17.07.2008 року, кредитним договором №18 від 10.02.2014 року, договором іпотеки №08-196.
Відповідно до ч.1 ст.170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку. Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі, відчуження. Слідчий, прокурор повинні вжити необхідних заходів з метою виявлення та розшуку майна, на яке може бути накладено арешт у кримінальному провадженні, зокрема шляхом витребування необхідної інформації у Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, інших державних органів та органів місцевого самоврядування, фізичних і юридичних осіб.
При вирішенні клопотання представника Фонду гарантування вкладів фізичних осіб суд зауважує, що згідно наданих доказів АТ «БАНК ЗОЛОТІ ВОРОТА» перебуває у стані ліквідації, причому Уповноваженою особою Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію АТ «БАНК ЗОЛОТІ ВОРОТА» вживаються заходи щодо продажу на аукціоні права вимоги за кредитним договором №389, яке згідно даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень забезпечено заставою (іпотекою) квартири за адресою: АДРЕСА_1 площею 202,3кв.м. та гаражу літ. «Г», б/н, що належні на праві власності ОСОБА_5 .
Таким чином, продаж зазначеного права вимоги в силу приписів ст. 514 ЦК України та ст.24 Закону України «Про іпотеку» автоматично призведе до зміни складу та обсягу речових прав стосовно вищезазначеного майна, що належні на праві власності ОСОБА_5 і на які накладено арешт ухвалою Київського районного суду м. Харкова 21.11.2019 року, в забезпечення можливої конфіскації майна обвинуваченого.
Зазначене, у свою чергу, повністю нівелює значення та завдання арешту майна як засобу забезпечення кримінального провадження, що є неприпустимим.
Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини у справі "Ісмаїлов проти Росії" від 06.11.2008 року, де вказувалися порушення ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, в якому зазначено, що кожна фізична та юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше, як в інтересах суспільства на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права".
Відповідно до Постанови Європейського Суду від 09.06.2005 по справі "Бакланов проти Російської Федерації", Постанови Європейського Суду від 24 березня 2005 року по справі "Фрізен проти Російської Федерації", судом наголошується на тому, що перша та найбільш важлива вимога статті 1 Протоколу N 1 до Конвенції полягає у тому, що будь-яке втручання публічної влади у право на повагу до власності має бути законним, держави уповноважені здійснювати контроль за використанням власності шляхом виконання законів. Більше того, верховенство права, одна з засад демократичної держави, втілюється у статтях Конвенції.
При застосуванні заходів забезпечення кримінального провадження суд повинен діяти у відповідності до вимог КПК України та судовою процедурою гарантувати дотримання прав, свобод та законних інтересів осіб, а також за умов, за яких жодна особа не була б піддана необґрунтованому процесуальному обмеженню.
Зокрема, при вирішенні питання про арешт майна у відповідності до ст. ст. 94, 132, 173 КПК України слідчий суддя або суд повинен врахувати: існування обґрунтованої підозри щодо вчинення злочину та достатність доказів, що вказують на вчинення злочину; правову підставу арешту майна; наслідки арешту майна для третіх осіб; розумність і співмірність обмеження права власності завданням кримінального судочинства.
Водночас, статтями 7, 16 КПК України встановлено, що загальною засадою кримінального провадження є недоторканість права власності. Позбавлення або обмеження права власності під час кримінального провадження здійснюється лише на підставі вмотивованого судового рішення, ухваленого в порядку, передбаченому цим Кодексом.
У відповідності до усталеної практики Європейського Суду з прав людини в контексті вищевказаних положень, володіння майном повинно бути законним (див. рішення у справі "Іатрідіс проти Греції", заява N 31107/96, п. 58, ECHR 1999-II). Вимога щодо законності у розумінні Конвенції вимагає дотримання відповідних положень національного законодавства та відповідності принципові верховенства права, що включає свободу від свавілля (див. рішення у справі "Антріш проти Франції", від 22 вересня 1994 року, Series А N 296-А, п. 42, та "Кушоглу проти Болгарії", заява N 48191/99, п. п. 49 - 62, від 10 травня 2007 року).
Будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно забезпечити "справедливий баланс" між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи. Необхідність досягнення такого балансу відображена в цілому в структурі статті 1 Першого протоколу. Необхідного балансу не вдасться досягти, якщо на відповідну особу буде покладено індивідуальний та надмірний тягар (див., серед інших джерел, рішення від 23 вересня 1982 року у справі "Спорронг та Льонрот проти Швеції", п. п. 69 і 73, Series A N 52). Іншими словами, має існувати обґрунтоване пропорційне співвідношення між засобами, які застосовуються, та метою, яку прагнуть досягти (див., наприклад, рішення від 21 лютого 1986 року у справі "Джеймс та інші проти Сполученого Королівства", n. 50, Series A N 98).
У відповідності до положень ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав і основоположних свобод, який ратифікований Верховною Радою України 17.07.97 року, кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.
З урахуванням викладеного, суд не знаходить підстав для задоволення клопотання.
Також, суд зазначає, що в клопотанні заявником не було представлено обґрунтованих доводів на спростування підстав, які були предметом суду під час розгляду клопотання прокурора 21.11.2019 року та щодо того, що у застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.
Крім того, суд роз*ясніє заявникові, що вимогами ч.4 ст. 174 КПК України передбачено, що під час ухвалення судового рішення, яким закінчується судовий розгляд, суд вирішує питання про скасування арешту майна та роз*яснює можливість заявника відстоювати свою позицію в рамках цивільного судочинства, у випадку наявності порушених прав.
Керуючись ст.ст. 174,372 КПК України, суд
Постановив:
Клопотання представника Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію АТ «Банк Золоті ворота» про часткове скасування арешту майна, накладеного ухвалою суду від 21.11.2019 року по кримінальній справі за обвинуваченням ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з кваліфікацією кримінальних правопорушень, передбачених ч.4 ст. 190, ч.2 ст. 209 КК України - залишити без задоволення.
На ухвалу може бути подана апеляційна скарга до Харківського апеляційного суду через Київський районний суд м. Харкова протягом 7 днів з дня її оголошення.
Ухвала підлягає негайному виконанню після її проголошення.
Головуючий суддя - ОСОБА_1
Суддя - ОСОБА_2
Суддя - ОСОБА_3