Справа № 953/3646/20
н/п 2-з/953/60/20
"11" березня 2020 р. Київський районний суд м. Харкова у складі: судді Божко В.В., розглянувши заяву позивача ОСОБА_1 про застосування заходів забезпечення позову у цивільній справі № 953/3646/20 за позовом ОСОБА_1 (зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 ) до ОСОБА_2 (зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 ) про відшкодування шкоди, -
встановив:
03.03.2020 р. до Київського районного суду м. Харкова надійшла позовна заява ОСОБА_1 , в якій позивач просить суд стягнути з відповідача ОСОБА_2 на його користь майнову шкоду в розмірі 118 800 грн. та суму сплаченого судового збору.
Ухвалою Київського районного суду м. Харкова від 11.03.2020 р. було відкрито провадження по даній справі та призначено до судового розгляду за правилами спрощеного позовного провадження.
Також ОСОБА_1 звернувся до суду із заявою про застосування заходів забезпечення позову, у якій позивач просить: вжити заходи забезпечення позову шляхом накладення арешту на нерухоме майно, що належить відповідачу на праві власності із забороною останньому вчиняти будь-які дії щодо користування, відчуження та розпорядження вказаним у даній заяві майном.
В обґрунтування поданої заяви позивач зазначає, що відповідач буде ухилятися від виконання рішення суду та створювати перешкоди для його виконання, у тому числі шляхом відчуження належного його майна, зважаючи на те, що позов ним не визнано та не вчинено дій щодо відшкодування спричиненої шкоди. Вважає, що накладення арешту на все належне відповідачу нерухоме майно є сумірним із заявленими позовними вимогами.
Суд, дослідивши подану заяву, прийшов до наступного висновку.
Відповідно до положень ст. 153 ЦПК України заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи (учасників третейського (арбітражного) розгляду).
Забезпечення позову - це вжиття судом, в провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача, які гарантують за його позовом про присудження реальне виконання позитивно прийнятого рішення. Інститут забезпечення позову врегульований статтями 149-158 ЦПК і спрямований проти несумлінних дій відповідача, який може сховати майно, продати, знищити або знецінити його. Ним усуваються утруднення і неможливості виконання рішення.
Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 149 ЦПК України, суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених ст. 150 ЦПК України заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Відповідно до п. 4 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» № 9 від 22.12.2006, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.
Згідно п. п. 1, 2 ч. 1 ст. 150 ЦПК України, позов забезпечується шляхом, зокрема, накладення арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб, заборони вчинення певних дій.
Відповідно до ч. ч. 5-7 ст. 153 ЦПК України, залежно від обставин справи, суд може забезпечити позов повністю або частково. Про забезпечення позову або відмову у забезпеченні позову суд постановляє ухвалу. В ухвалі про забезпечення позову суд зазначає вид забезпечення позову, підстави його обрання та вирішує питання про зустрічне забезпечення.
Так, ОСОБА_1 , звернувшись із заявою про забезпечення позову, не надав суду належних підтверджуючих відомостей на обґрунтування доцільності вжиття заходів забезпечення позову, а лише висловлене припущення про подальшу неможливість виконання рішення суду. При цьому, судом не встановлено, що невжиття заходів забезпечення позову може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду, також накладення арешту не є співмірним з заявленими (в майбутньому) вимогами.
У вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.
Види забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду, а таке рішення може бути постановлено тільки відповідно до заявлених позовних вимог.
Відповідно, заходи забезпечення позову повинні застосовуватись лише у разі необхідності та бути співмірними із заявленими вимогами, оскільки безпідставне забезпечення позову може призвести до порушення прав і законних інтересів інших осіб.
Тобто, метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій відповідача, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на його користь, у тому числі для запобігання потенційним труднощам щодо подальшого виконання такого рішення.
Згідно ст. 41 Конституції України, кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.
Суд приймає до уваги вимоги та предмет позову та відмовляє у задоволенні заяви про забезпечення позову у повному обсязі.
Керуючись ст. ст. 149-153, 260 ЦПК України, суддя -
Залишити без задоволення заяву ОСОБА_1 про застосування заходів забезпечення позову у цивільній справі № 953/3646/20 за позовом ОСОБА_1 (зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 ) до ОСОБА_2 (зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 ) про відшкодування шкоди.
Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Харківського Апеляційного суду протягом 15-ти днів з дня її складання.
Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Ухвала набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подана апеляційна скарга, або якщо ухвалу залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Суддя - Божко В.В.