вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49027
E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63
10.03.2020м. ДніпроСправа № 904/5185/19
Суддя Господарського суду Дніпропетровської області Новікова Р.Г., за участю секретаря судового засідання Барабанова Д.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали
за позовом Фізичної особи-підприємця Радкевич Лариси Юріївни м. Дніпро
до 1. Інспекції з питань праці та зайнятості населення Дніпровської міської ради м. Дніпро
2. Управління Державної Казначейської служби України у Шевченківському районі міста Дніпро м. Дніпро
про солідарне стягнення суми матеріальної шкоди в розмірі 1285грн.89коп. та суми моральної шкоди в розмірі 15000грн.
Представники:
від позивача: Шатунова Н.О., ордер серія АР №1009402 від 03.02.2020, адвокат
від відповідача 1: Павлюк М.Г., довіреність №10/3-10 від 29.11.2019;
від відповідача 2: не з'явився.
ВСТАНОВИВ: Фізична особа-підприємець Радкевич Лариса Юріївна м. Дніпро звернулась до Інспекції з питань праці та зайнятості населення Дніпровської міської ради м. Дніпро з позовом солідарне стягнення суми матеріальної шкоди в розмірі 1285грн.89коп. та суми моральної шкоди в розмірі 15000грн.
В обґрунтування заявлених вимог позивач зазначає про неправомірність постанови начальника Інспекції з питань праці та зайнятості населення Дніпропетровської міської ради про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами №ОМС - ДН 1189/1019/АВ/П/СП-ФС від 14.09.2018, на підставі якої державним виконавцем в межах виконавчого провадження було стягнено 1285грн.89коп.; завдання моральних та фізичних страждань позивачу діями працівників відповідача шляхом перевищення повноважень та порушення чинного законодавства під час проведення перевірки; рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 13.05.2019 у справі №160/1099/19, постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 16.10.2019 у справі №160/1099/19.
Ухвалою Господарського процесуального кодексу України від 11.11.2019 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження та призначено судове засідання для розгляду справи по суті на 03.12.2019.
На адресу суду 26.11.2019 надійшла заява Інспекції з питань праці та зайнятості населення Дніпропетровської міської ради із запереченнями проти розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження.
Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 03.12.2019 задоволено заяву відповідача та здійснено перехід до розгляду справи №904/5185/19 за правилами загального позовного провадження, призначено підготовче судове засідання на 03.12.2019.
У відзиві, який надійшов на адресу суду 02.12.2019, відповідач вказав про незгоду із заявленими позовними вимогами через їх необґрунтованість.
Відповідач вважає вимогу позивача про відшкодування моральної шкоди необґрунтованою, безпідставною та такою, у якої відсутній причинно-наслідковий зв'язок між шкодою і протиправними діяннями.
На думку відповідача, до погіршення здоров'я позивача призвела наявна у нього з 24.10.2016 нейроциркуляторна дистонія, а не проведення 14.08.2018 інспекційного відвідування працівниками відповідача. Також позивачем не доведено витребування працівниками відповідача документів, що не відносились до предмета перевірки та висловлювання щодо перешкоджання позивачем проведенню перевірки.
Відповідач наполягає на відсутності причинно-наслідкового зв'язку і щодо стягнення матеріальної шкоди.
Відповідач зазначає, що уповноваженим державою органом, що здійснює списання коштів державного бюджету на виконання судових рішень про відшкодування шкоди, заподіяної фізичним особам, внаслідок незаконних дій (бездіяльності) є територіальний орган Державної казначейської служби України. Однак позивачем не залучено орган Державної казначейської служби України до справи в якості співвідповідача.
Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 03.12.2019 оголошено перерву в підготовчому засіданні до 24.12.2019.
У відповіді на відзив позивач зазначив, що погоджуючись з рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 13.05.2019 та постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 16.10.2019 у справі №160/1099/19, відповідач погоджується з проведенням інспекційного відвідування без повідомлення про його проведення та поза межами призначеного заходу контролю. Тому вимагання від позивача документів, що не відносились до предмета перевірки, та залякування вказує на наявність причинно-наслідкового зв'язку між незаконними агресивними діями відповідача та погіршенням стану здоров'я позивача.
Встановлені судом та визнані відповідачем обставини в рішенні Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 13.05.2019 та постанові Третього апеляційного адміністративного суду від 16.10.2019 у справі №160/1099/19 вказують на причинно-наслідковий зв'язок між незаконними діями відповідача та заподіянням моральної і матеріальної шкоди позивачу.
Крім того, позивач зазначає, що просить стягнути з відповідача заподіяну ним матеріальну шкоду у розмірі 1285грн.89коп., а не повернути з Державного бюджету України зайво стягнуті кошти.
Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 24.12.2019 оголошено перерву у підготовчому засіданні до 20.01.2020.
На адресу суду надійшло клопотання позивача від 08.01.2020 про залучення до участі у справі в якості співвідповідача - Державної казначейської служби України.
Позивач зазначає, що при розгляді справ за позовами про відшкодування шкоди, заподіяної діями (бездіяльністю) органів державної влади, у якості співвідповідачів слід залучати відповідні органи Державної казначейської служби України.
У письмових запереченнях на відповідь на відзив від 10.01.2020 відповідач зазначив, що територіальний орган Державної казначейської служби України є уповноваженим державою органом, що здійснює списання коштів державного бюджету на виконання судових рішень про відшкодування шкоди, заподіяної фізичним особам, внаслідок незаконних дій (бездіяльності).
У спірних правовідносинах на позивача покладений обов'язок довести наявність шкоди (її розмір), протиправність (незаконність поведінки) органу державної влади та причинний зв'язок такої поведінки із заподіяною шкодою.
Звернення відповідача до органу державної виконавчої служби щодо примусового виконання постанови не містить причинно-наслідкового зв'язку між діями відповідача та заподіянням шкоди позивачу. Саме в рамках виконавчого провадження було частково стягнуто з позивача 1285грн.89коп.
З наведених позивачем тверджень вбачається, що проблеми зі здоров'ям існували до проведення інспекційного відвідування. Крім того, зі змісту наданої позивачем виписки з медичної карти амбулаторного (стаціонарного) хворого вбачається відсутність лікувальних та трудових рекомендацій і не встановлена тимчасова непрацездатність.
Позивач надав до суду 22.01.2020 уточнене клопотання про залучення до участі у справі співвідповідача. Відповідно до змісту вказаного клопотання позивач просить залучити до участи у справі у якості співвідповідача - Управління Державної Казначейської служби України у Шевченківському районі міста Дніпро та стягнути солідарно з Інспекції з питань праці та зайнятості населення Дніпровської міської ради та Державної Казначейської служби України на користь Фізичної особи - підприємця Радкевич Лариси Юріївни матеріальну шкоду в розмірі 1285грн.89коп. та моральну шкоду в розмірі 15000грн.
Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 22.01.2020 задоволено клопотання позивача, залучено до участі у справі у якості співвідповідача - Управління Державної Казначейської служби України у Шевченківському районі міста Дніпро та відкладене підготовче засідання на 03.02.2020.
Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 03.02.2020 було закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 17.02.2020.
Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 17.02.2020 оголошено перерву в судовому засіданні до 10.03.2020.
З'ясувавши обставини справи та перевіривши їх доказами в межах заявлених позовних вимог, заслухавши пояснення учасників справи, суд установив таке.
Позивач просить стягнути солідарно з Інспекції з питань праці та зайнятості населення Дніпровської міської ради та Державної Казначейської служби України на користь Фізичної особи - підприємця Радкевич Лариси Юріївни матеріальну шкоду в розмірі 1285грн.89коп. та моральну шкоду в розмірі 15000грн.
На підтвердження обставин, викладених у позові позивач долучив до матеріалів справи копії - постанови про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами №ОМС-ДН 1189/1019/АВ/П/СП-ФС від 14.09.2018, прийнятої начальником Інспекції з питань праці та зайнятості населення Дніпровської міської ради; платіжної вимоги №7/31 від 11.02.2019; рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 13.05.2019 у справі №160/1099/19; постанови Третього апеляційного адміністративного суду від 16.10.2019 у справі №160/1099/19; виписки з медичної карти амбулаторного (стаціонарного) хворого від 05.07.2019 та роздруківку з сайту Автоматизованої системи виконавчого провадження від 29.10.2019.
Відповідач 1 окрім заяв по суті справи не долучав до матеріалів справи докази, що підтверджують або спростовують наявність кожної обставини, яка є предметом доказування у справі.
Відповідач 2 відзиву на позовну заяву не надав, тому суд розглядає справу за наявними матеріалами.
Виходячи із загальних засад доказування, у справах про відшкодування моральної та матеріальної шкоди, завданої органами державної влади та органами місцевого самоврядування, позивач повинен довести, які саме дії (рішення, бездіяльність) спричинили страждання чи приниження, яку саме шкоду вони заподіяли і який її розмір.
Як вбачається зі змісту складеної державним виконавцем платіжної вимоги №7/31 від 11.02.2019 та визнається сторонами, на виконання постанови начальника Інспекції з питань праці та зайнятості населення Дніпропетровської міської ради про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами №ОМС - ДН 1189/1019/АВ/П/СП-ФС від 14.09.2018 з фізичної особи - підприємця Радкевич Л.Ю. державним виконавцем було стягнуто 1285грн.89коп.
Згідно частини 4 статті 75 Господарського процесуального кодексу України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 13.05.2019 у справі №160/1099/19, залишеним без змін постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 16.10.2019 у справі №160/1099/19, задоволено позовні вимоги фізичної особи - підприємця Радкевич Лариси Юріївни. Судом визнано незаконною і скасовано постанову начальника Інспекції з питань праці та зайнятості населення Дніпропетровської міської ради про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами №ОМС - ДН 1189/1019/АВ/П/СП-ФС від 14.09.2018.
Ухвалою Верховного Суду від 04.12.2019 у справі №160/1099/19 відмовлено у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Інспекції з питань праці та зайнятості населення Дніпропетровської міської ради.
Таким чином, рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 13.05.2019 у справі №160/1099/19 набрало законної сили та не скасовано.
Як вбачається зі змісту рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 13.05.2019 у справі №160/1099/19, судом було встановлено, що з 14.08.2018 по 15.08.2018 фахівцями Інспекції з питань праці та зайнятості населення Дніпровської міської ради проведено інспекційне відвідування фізичної особи - підприємця Радкевич Лариси Юріївни, за результатами якого складений акт №ОМС-ДН1189/1019/АВ від 15.08.2018.
За результатами розгляду справи про накладення штрафу на підставі акту №ОМС-ДН1189/1019/АВ від 15.08.2018 начальником Інспекції з питань праці та зайнятості населення Дніпровської міської ради було прийнято постанову №ОМС-ДН1189/1019/АВ/П/СП-ФС від 14.09.2018 про накладення на приватного підприємця штрафу в розмірі 111690грн.
Приймаючи рішення про задоволення позовних вимог фізичної особи - підприємця Радкевич Лариси Юріївни у справі №160/1099/19, суд встановив, що:
- посадові особи Інспекції з питань праці та зайнятості населення Дніпровської міської ради вийшли за межі наданих повноважень при здійсненні державного нагляду (контролю), чим порушили вимоги закону.
- інспектори праці не наділені повноваженнями тлумачити на власний розсуд характер правовідносин між сторонами цивільно-правового договору.
- чинне законодавство не передбачає застосування штрафної санкції до роботодавця за допущення працівника до роботи з одночасним (а не попереднім) повідомленням про це фіскального органу. Подання такого повідомлення органу державної фіскальної служби в день фактичного допущення працівника до роботи не спростовує факту здійснення відповідного повідомлення до початку виконання працівником роботи та/або трудових обов'язків.
- законодавством не визначені повноваження начальника Інспекції з питань праці та зайнятості населення Дніпровської міської ради Янушкевич Т.В. на прийняття постанов про накладення штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення. Начальник Інспекції з питань праці та зайнятості населення Дніпровської міської ради не є уповноваженою особою, якій надано право накладати штрафи за наслідками розгляду питання щодо притягнення до адміністративної відповідальності осіб за порушення законодавства про працю та зайнятість населення в розумінні Порядку здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №295 від 26.04.2017, та Порядку накладення штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №509 від 17.07.2013.
- відсутні докази розгляду справи про накладення штрафів відносно приватного підприємця та залучення уповноваженої особи до розгляду такої справи.
Заперечуючи проти заявлених вимог, відповідач посилається на недоведеність причинно-наслідкового зв'язку між діями відповідача та заподіяною моральною та матеріальною шкодою.
Згідно статті 56 Конституції України кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.
Відповідно до ч. 1 статті 1166 Цивільного кодексу України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Статтею 1173 Цивільного кодексу України передбачено, що шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні ними своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цих органів.
Таким чином, на відміну від загальної норми статті 1166 Цивільного кодексу України, яка вимагає встановлення усіх чотирьох елементів цивільного правопорушення (протиправної поведінки, наявності шкоди, причинного зв'язку між протиправною поведінкою та завданою шкодою, вини заподіювача шкоди), спеціальна норма статті 1173 Цивільного кодексу України, на підставі якої заявлені позовні вимоги у даній справі, передбачає відшкодування шкоди незалежно від вини державного органу та його посадової особи або службової особи.
Отже, необхідною підставою для притягнення органу державної влади до відповідальності у вигляді стягнення шкоди є наявність трьох елементів цивільного правопорушення: неправомірні дії цього органу, наявність шкоди та причинний зв'язок між неправомірними діями і заподіяною шкодою, і довести наявність цих елементів має позивач, який звернувся з позовом про стягнення шкоди на підставі статті 1173 Цивільного кодексу України. Відсутність хоча б одного з цих елементів виключає відповідальність за заподіяну шкоду.
В даному випадку, органом державної виконавчої служби в примусовому порядку стягнуто з фізичної особи-підприємця Радкевич Л.Ю. частину суми штрафу в розмірі 1285грн.89коп., накладеного постановою №ОМС-ДН1189/1019/АВ/П/СП-ФС від 14.09.2018. Підставою для стягнення була саме вказана постанова, яка в подальшому визнана судом незаконною та скасована. Доказів повернення вказаної суми позивачу до матеріалів справи не надано. Тому суд відхиляє твердження відповідача 1 про відсутність причинно-наслідкового зв'язку між діями відповідача 1 та завданою позивачу матеріальною шкодою в розмірі 1285грн.89коп.
Відносно позовних вимог про стягнення моральної шкоди в розмірі 15000грн., суд зазначає наступне.
У справі «Юрій Миколайович Іванов проти України» (заява №40450/04, п. 64, від 15.10.2009) Європейський суд з прав людини зазначив, що засіб юридичного захисту, якого вимагає стаття 13, має бути "ефективним" як з практичної, так і з правової точки зору, тобто таким, що або запобігає стверджуваному порушенню чи його повторенню в подальшому, або забезпечує адекватне відшкодування за те чи інше порушення, яке вже відбулося.
Отже, адекватне відшкодування шкоди, зокрема й моральної, за порушення прав людини є одним із ефективних засобів юридичного захисту. Сама лише констатація у судовому рішення порушення прав позивача не завжди може бути достатньою для того, щоб захист міг вважатися ефективним. Особливо якщо позивач вважає, що шкоду йому заподіяно.
Відповідно до статті 23 Цивільного кодексу України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна; у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.
Виходячи із загальних засад доказування, у справах про відшкодування моральної шкоди, завданої органами державної влади та органами місцевого самоврядування, позивач повинен довести, які саме дії (рішення, бездіяльність) спричинили страждання чи приниження, яку саме шкоду вони заподіяли і який її розмір.
При цьому слід враховувати, що порушення прав людини чи погане поводження із нею з боку суб'єктів владних повноважень завжди викликають негативні емоції. Проте, не всі негативні емоції досягають рівня страждання або приниження, які заподіюють моральну шкоду. Оцінка цього рівня залежить від усіх обставин справи, які свідчать про мотиви протиправних дій, їх інтенсивність, тривалість, повторюваність, фізичні або психологічні наслідки та, у деяких випадках, стать, вік та стан здоров'я потерпілого.
Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 10.04.2019 у справі №464/3789/17, від 27.11.2019 у справі №750/6330/17.
Позивач стверджує, що перевищення інспекторами праці своїх повноважень та вихід за межі предмету перевірки, що проводилась в серпні 2018року, порушення чинного законодавства під час перевірки призвели до погіршення здоров'я приватного підприємця.
Так, наявна у позивача нейроциркулярна дистонія призвела до дихального дискомфорту та низької толерантності у стресових ситуаціях. Гіпертонічна хвороба призвела до підвищення ударного і хвилинного об'ємів крові, серцебиття, почервоніння обличчя, відчуття тривоги, неприємних відчуттів в ділянці серця. Такі почуття були наявні у позивача протягом всієї перевірки та декілька місяців після через ускладнення хвороби.
На підтвердження наведених обставин, позивач посилається на виписку з медичної карти амбулаторного (стаціонарного) хворого від 05.07.2019. У виписці зазначено, що фізична особа Радченко Л.Ю. зверталась до сімейного лікаря та лікаря-кардіолога 24.10.2016, 16.05.2018 та 22.08.2018 з приводу гіпертонічної хвороби та серцеве - судинного ризику.
Згідно статті 79 Господарського процесуального кодексу України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.
З огляду на викладене, суд оцінює вищезгадану виписку з медичної карти амбулаторного (стаціонарного) хворого від 05.07.2019 як більш вірогідний доказ наявності причинно-наслідкового зв'язку між неправомірними діями відповідача 1 та заподіяною моральною шкодою позивачу.
Відповідно до ч. 3 статті 23 Цивільного кодексу України моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.
З огляду на те, що "розумність" і "справедливість" є оціночними поняттями, суд заслуховуючи сторін та встановлюючи фактичні обставини справи, має широкий діапазон розсуду під час визначення розумного та справедливого (співмірного) розміру відшкодування моральної шкоди.
Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 10.04.2019 у справі №464/3789/17, від 27.11.2019 у справі №750/6330/17.
Вирішуючи питання розміру грошового відшкодування завданої моральної шкоди та виходячи із засад розумності, виваженості та справедливості, суд вважає достатньою сатисфакцією стягнення з відповідача 1 на користь позивача 5000грн. моральної шкоди. В задоволенні решти вимог в цій частині слід відмовити.
Відносно вимог про солідарне стягнення з відповідачів сум моральної та матеріальної шкоди, суд зазначає наступне.
Саме на державу покладено обов'язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок і сприятимуть юридичній визначеності у цивільних правовідносинах. Належним відповідачем у справах про відшкодування шкоди, завданої органом державної влади, їх посадовою або службовою особою, є держава як учасник цивільних відносин, як правило, в особі органу, якого відповідач зазначає порушником своїх прав.
Держава бере участь у справі як відповідач через відповідні органи державної влади, діями яких завдано шкоду. В даному випадку, це Інспекція з питань праці та зайнятості населення Дніпровської міської ради.
Порядок виконання судових рішень про стягнення коштів з державного органу визначений Законом України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» №4901-VI від 05.06.2012, яким встановлено, що виконання рішень суду про стягнення коштів, боржником за якими є державний орган, здійснюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, в межах відповідних бюджетних призначень шляхом списання коштів з рахунків такого державного органу, а в разі відсутності у зазначеного державного органу відповідних призначень - за рахунок коштів, передбачених за бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 27.11.2019 у справі №242/4741/16-ц (провадження №14-515цс19).
Тому позовні вимоги про стягнення сум матеріальної та моральної шкоди з Управління Державної Казначейської служби України у Шевченківському районі міста Дніпро не підлягають задоволенню.
Судові витрати позивача у вигляді сплати судового збору підлягають розподілу в порядку статті 129 Господарського процесуального кодексу України та покладаються на сторін пропорційно задоволених вимог.
Керуючись статтями Цивільного кодексу України, статтями 4, 13, 14, 20, 41, 42, 74, 75, 76, 77, 78, 79, 86, 129, 236-238, 240, 241, 242 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -
Позовні вимоги Фізичної особи-підприємця Радкевич Лариси Юріївни м. Дніпро до Інспекції з питань праці та зайнятості населення Дніпровської міської ради м. Дніпро та Управління Державної Казначейської служби України у Шевченківському районі міста Дніпро м. Дніпро про солідарне стягнення суми матеріальної шкоди в розмірі 1285грн.89коп. та суми моральної шкоди в розмірі 15000грн. - задовольнити частково.
Стягнути з Інспекції з питань праці та зайнятості населення Дніпровської міської ради (Ідентифікаційний код: 41169207, місцезнаходження: 49000, м. Дніпро, пр. Дмитра Яворницького, буд.75) на користь Фізичної особи-підприємця Радкевич Лариси Юріївни, м. Дніпро (Ідентифікаційний код: НОМЕР_1 , місцезнаходження: АДРЕСА_1 ) суму матеріальної шкоди в розмірі 1285грн.89коп., суму моральної шкоди в розмірі 5000грн., витрати зі сплати судового збору в розмірі 741грн.45коп.
В задоволенні решти вимог відмовити.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
В судовому засіданні 10.03.2020 відповідно до ст. 240 Господарського процесуального кодексу України оголошено вступну та резолютивну частину рішення.
Рішення суду може бути оскаржене протягом двадцяти днів з дня підписання рішення шляхом подання апеляційної скарги до Центрального апеляційного господарського суду через господарський суд Дніпропетровської області.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повний текст рішення складений 20.03.2020.
Суддя Р.Г. Новікова