Справа № 420/1758/20
19 березня 2020 року м. Одеса
Суддя Одеського окружного адміністративного суду Балан Я.В., вивчивши матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Одеській області, третьої особи яка не заявляє самостійних вимог Одеської обласної організації профспілок атестованих працівників органів внутрішніх справ України, про визнання протиправним та скасування наказу про звільнення, поновлення на посаді, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, -
До Одеського окружного адміністративного суду з позовною заявою звернувся ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Одеській області, третьої особи на стороні позивача Одеської обласної організації профспілок атестованих працівників органів внутрішніх справ України, про:
визнання протиправним та скасування наказу №140 о/с від 03 лютого 2020 року, про звільнення з Національної поліції;
поновлення на службі в Національній поліції України на посаді старшого інспектора сектору організаційно-аналітичного забезпечення управління кадрового забезпечення на період відпустки по догляду за дитиною, основного працівника старшого лейтенанта поліції Неминущої Л.В. ;
зобов'язання виплатити грошове забезпечення за весь час вимушеного прогулу.
Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 05 березня 2020 року, вищевказаний адміністративний позов залишено без руху та надано позивачеві п'ятиденний строк для усунення недоліків позовної заяви з дня отримання копії ухвали позивачем.
Суд зазначає, що серед причин залишення без руху позовної заяви ОСОБА_1 , зокрема, були:
- у порушення п.2 ч.5 статті 160 КАС України, ОСОБА_1 , не зазначено офіційних електронних адрес або адрес електронної пошти сторін, поштового індексу Одеської обласної організації профспілок атестованих працівників органів внутрішніх справ України;
- не чітко вказано зміст позивних вимог (п.4 ч.5 статті 160 КАС України), оскільки позивач просить зобов'язати виплатити грошове забезпечення за весь час вимушеного прогулу не зазначаючи відповідача до якого звертає позовні вимоги. Крім того, Постановою Кабінету Міністрів України №100 від 8 лютого 1995 року передбачено стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, а не зобов'язання виплати грошового забезпечення;
- у порушення п.5 ч.5 статті 160 КАС України, позивач виклав обставини, якими обґрунтовує позовні вимоги та не зазначив доказів, що підтверджують викладені обставини;
- всупереч п.8 ч.5 ст.160 КАС України, у позовній заяві не зазначено доказів, які не можуть бути подані разом із позовною заявою (за наявності);
- у порушення п.9 ч.5 статті 160 КАС України, відсутнє обґрунтування, з посиланнями на норми чинного законодавства, порушення оскаржуваними рішеннями прав, свобод та інтересів позивача;
- ОСОБА_3 , вказано третьою особою на стороні позивача Одеську обласну організацію профспілок атестованих працівників органів внутрішніх справ України, проте не зазначено виду даної третьої особи на не обґрунтовано, яким чином рішення по даній справі може вплинути на її права, свободи, інтереси або обов'язки;
- не надання доказі сплати судового збору за позовну вимогу щодо стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.
В ухвалі Одеського окружного адміністративного суду від 05 березня 2020 року зазначалося, що вищезазначені недоліки позовної заяви необхідно усунути шляхом надання до суду належним чином оформленого позову, відповідно до вимог статей 160, 161 КАС України, його копій відповідно до кількості учасників справи, доказів сплати судового збору у розмірі 840,80 гривень (оригінал).
17 березня 2020 року, через канцелярію Одеського окружного адміністративного суду, від ОСОБА_1 надійшла заява «на виконання ухвали суду» (вх.№12380/20 від 17.03.2020р.) разом з адміністративним позовом.
У позовній заяві від 17 березня 2020 року, ОСОБА_1 звертається з позовними вимогами до Головного управління Національної поліції в Одеській області, третьої особи яка не заявляє самостійних вимог Одеської обласної організації профспілок атестованих працівників органів внутрішніх справ України, про:
визнання протиправним та скасування наказу №140 о/с від 03 лютого 2020 року про звільнення з Національної поліції;
поновлення майора поліції ОСОБА_1 на службі у Національній поліції України, на посаді старшого інспектора сектору організаційно-аналітичного забезпечення управління кадрового забезпечення на період відпустки по догляду за дитиною, основного працівника старшого лейтенанта поліції Неминущої Л.В. ;
стягнення з відповідача заробітної плати у вигляді грошового забезпечення працівників Національної поліції України у зв'язку з поновленням на роботі;
стягнення судових витрат.
Розглянувши вищевказані заяви, суд дійшов висновку, що вимоги ухвали Одеського окружного адміністративного суду від 05 березня 2020 року, позивачем - не виконано та позовну заяву належить повернути відповідачеві у відповідності до п.1 ч.4 ст.169 Кодексу адміністративного судочинства України.
Перш за все, позивач виклав обставини, якими обґрунтовує позовні вимоги та не зазначив доказів, що підтверджують викладені обставини. ОСОБА_1 , погоджується, що скоїв порушення дисципліни з'явившись на службу у стані алкогольного сп'яніння, а протиправність наказу базується лише на припущеннях позивача про можливість застосування іншого вид дисциплінарного стягнення.
Крім того, позивачем не надано доказів сплати судового збору за позовну вимогу про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.
У поданій на виконання ухвали суду про залишення позовної заяви без руху заяві, ОСОБА_1 , зазначає, що подана заява є заявою про стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу, тому, на думку позивача, відповідно до пункту 1 частини 1 статті 5 Закону України «Про судовий збір» позивач звільнений від сплати судового збору за подання даної позовної заяви.
Дійсно, у прохальній частині позову позивач просить стягнути заробітну плату у вигляді грошового забезпечення працівників Національної поліції України, проте суд зазначає, що даний вид стягнення не є «заробітною платою», а є середнім заробітком за час вимушеного прогулу.
Згідно ч.1, п.1, ст.5 Закону України «Про судовий збір» № 3674-VI від 8 липня 2011 року, від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються позивачі - у справах про стягнення заробітної плати та поновлення на роботі, а не стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.
Так, відповідно до ч.1 ст. 94 КЗпП України заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу.
Порядок та строки виплати заробітної плати визначені в статті 115 КЗпП України.
Середній заробіток за час вимушеного прогулу є іншим видом виплат, який врегульований Порядком обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №100 від 8 лютого 1995 року, згідно з яким обчислення середньої заробітної плати для оплати вимушеного прогулу проводиться виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов'язана відповідна виплата.
Тобто, вимога про стягнення оплати за час вимушеного прогулу не є тотожною до вимоги про стягнення заробітної плати, тому не може буди віднесена до категорії пільгових вимог, за подачу яких п. 1 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір», в редакції від 22 травня 2015 року, яка набрала чинності 1 вересня 2015 року, судовий збір не сплачується.
Вказаний правовий висновок узгоджується із правовою позицією, викладеною у постанові Великої Палати Верховного Суду від 30.01.2019 року у справі №910/4518/16 та висновком, викладеним у постанові Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 10.10.2019 року по справі №369/10046/18.
Ухвалою Верховного Суду від 17 березня 2020 року по справі №755/5907/19 наголошувалося, що пільг щодо сплати судового збору за позовну вимогу про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу Законом України «Про судовий збір» - не передбачено.
Відтак, законом не передбачено пільг щодо сплати судового збору за подання позову про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, про що було вказано в ухвалі Одеського окружного адміністративного суду від 05 березня 2020 року про залишення позовної заяви без руху.
Суд звертає увагу, що з клопотанням про відстрочення або розстрочення сплати судового збору за позовну вимогу про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу ОСОБА_4 , до суду - не звертався.
Таким чином, у наданий судом строк позивач не усунув недоліки позовної заяви.
Відповідно до п.1 ч.4 ст.169 КАС України, позовна заява повертається позивачеві, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, у встановлений судом строк.
Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що позовну ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Одеській області, третьої особи яка не заявляє самостійних вимог Одеської обласної організації профспілок атестованих працівників органів внутрішніх справ України, про визнання протиправним та скасування наказу про звільнення, поновлення на посаді, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу - належить повернути позивачеві.
Суд роз'яснює, що повернення позовної заяви не перешкоджає повторному зверненню із заявою до суду у порядку, передбаченому законом.
Керуючись ст.ст. 169, 243, 248 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-
Позовну заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Національної поліції в Одеській області (65014, м. Одеса, вул. Єврейська 12, код ЄДРПОУ 40108740), третьої особи яка не заявляє самостійних вимог Одеської обласної організації профспілок атестованих працівників органів внутрішніх справ України (65045, м. Одеса, вул. Жуковського 10, код ЄДРПОУ 26364099) про визнання протиправним та скасування наказу №140 о/с від 03 лютого 2020 року про звільнення з Національної поліції; поновлення майора поліції ОСОБА_1 на службі у Національній поліції України, на посаді старшого інспектора сектору організаційно-аналітичного забезпечення управління кадрового забезпечення на період відпустки по догляду за дитиною, основного працівника старшого лейтенанта поліції Неминущої Л.В. ; стягнення з відповідача заробітної плати у вигляді грошового забезпечення працівників Національної поліції України у зв'язку з поновленням на роботі; стягнення судових витрат - повернути позивачеві.
Роз'яснити позивачу, що повернення позовної заяви не перешкоджає повторному зверненню із заявою до суду у порядку, передбаченому законом.
Копію ухвали разом з адміністративним позовом та всіма доданими до нього матеріалами надіслати позивачу.
Ухвала суду набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 256 Кодексу адміністративного судочинства України, та може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 293-297 Кодексу адміністративного судочинства України, з урахуванням приписів пп. 15.5 п. 15 Розділу VII «Перехідні положення» Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя Балан Я.В.