Україна
Донецький окружний адміністративний суд
18 березня 2020 р. Справа№200/1466/20-а
приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов'янськ, вул. Добровольського, 1
Донецький окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді - Ушенка С.В., розглянувши у письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 ; АДРЕСА_1 ) до Покровського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області (ЄДРПОУ: 42169323; 85302, Донецька область, м. Покровськ, вул. Центральна, 154) про скасування рішення та зобов'язання вчинити певні дії, -
ОСОБА_1 звернулася до Донецького окружного адміністративного суду з позовом до Покровського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області про скасування рішення № 148288 від 11.09.2019 про відмову у перерахунку пенсії та зобов'язання повторно розглянути заяву про перехід з пенсії за віком на пенсію у разі втрати годувальника з урахуванням відомостей, підтверджених Довідкою № 21 від 15.08.2019.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначила, що вона перебуває на обліку в Покровському об'єднаному управлінні Пенсійного фонду України Донецької області та отримує пенсію за віком у розмірі 2753,45 грн. Після смерті свого чоловіка ІНФОРМАЦІЯ_1 звернулася до відповідача із заявою про переведення її на пенсію по втраті годувальника. 11.09.2019 рішенням №148288 їй відмовлено у переведенні на пенсію по втраті годувальника у зв'язку з тим, що з наданих документів немає можливості встановити чи знаходилась заявниця на утриманні померлого годувальника.
Вважає вказане рішення протиправним і таким, що підлягає скасуванню з огляду на те, що нею було надано достатній обсяг документів на підтвердження спільного проживання подружжя та одержання від померлого допомоги, що була для неї постійним і основним джерелом засобів для існування.
В матеріалах справи наявний відзив відповідача на позовну заяву, вмотивований тим, що відповідно до пункту 2.11 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсії відповідно до Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування”, затвердженого Постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 №22-1, за документ, що засвідчує факт перебування на утриманні непрацездатних членів сім'ї, приймаються довідки житлово-екплуатаційних або інших організацій з місця проживання (реєстрації), або довідки органів місцевого самоврядування, або довідки про реєстрацію місця проживання (разом з годувальником за однією адресою), видані згідно із вимогами статті 3 Закону України “Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні”. Управлінням прийнято рішення відмовити позивачу в призначенні пенсії у разі втрати годувальника згідно статті 36 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” у зв'язку з відсутністю документа, який підтверджує знаходження позивача на утриманні померлого годувальника ОСОБА_2 .
Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 17.02.2020 відкрито провадження в адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.
Розгляд справи проведено за правилами ст. 263 КАС України без проведення судового засідання та виклику осіб, які беруть участь у справі.
Розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов та заперечення, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.
Позивач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , про що свідчить копія паспорту громадянина України серії НОМЕР_2 , наявна в матеріалах справи.
Відповідач в даних правовідносинах є суб'єктом владних повноважень у відповідності до приписів п. 7 ч. 1 ст. 4 КАС України.
Відповідно до ст. 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права.
Стаття 6 КАС України встановлює, що суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.
Судом встановлено, що позивач з 04.03.2005 перебувала у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_2 , що підтверджується свідоцтвом про шлюб серії НОМЕР_3 від 04.03.2005 (а.с.11).
Згідно паспорту серії НОМЕР_4 № НОМЕР_5 позивач зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 . (а.с.8). Її чоловік, згідно паспорту серії НОМЕР_6 , був зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 (а.с. 43-45).
Позивач з чоловіком мешкали разом за місцем її реєстрації та вели спільне господарство, що підтверджується довідкою Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Західний-64 м. Мирноград» від 15.08.2019 № 21 (а.с.12).
Згідно свідоцтва про смерть НОМЕР_7 , виданого Димитровським міським відділом реєстрації актів цивільного стану Димитрівського міського управління юстиції у Донецькій області, ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_3 , ідентифікаційний номер НОМЕР_8 , помер ІНФОРМАЦІЯ_4 в місті Димитров (на теперішній час Мирноград) Донецької області (а.с. 14).
Відповідно до пенсійного посвідчення серії НОМЕР_9 позивач отримала пенсію за віком з листопада 2010 року довічно (а.с.10).
З довідки відповідача № 3071 від 25.09.2019 вбачається, що позивач перебуває на обліку в Покровському об'єднаному управлінні ПФУ Донецької області і отримує пенсію за віком у розмірі 2753,45 грн. (а.с. 15).
Як вбачається з позовної заяви, позивач повністю перебувала на утриманні чоловіка та після його смерті втратила істотну частину доходів, оскільки пенсія чоловіка значно перевищувала її пенсію та була постійним та систематичним джерелом для існування, матеріальне становище позивача значно погіршилось.
02 вересня 2019 року позивач звернулася до Покровського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області із заявою про призначення/перерахунок їй пенсії по втраті годувальника відповідно до статті 36 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" (а.с.36-37).
Рішенням Покровського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області від 11.09.2019 за № 148288 позивачу в призначенні пенсії по втраті годувальника відповідно до статті 36 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" відмовлено, у зв'язку з тим, що згідно наданих позивачем документів немає можливості встановити чи знаходилась заявниця на утриманні померлого годувальника (а.с. 13).
Позивач не погодившись із вищезазначеним рішенням звернулася до Донецького окружного адміністративного суду за захистом свого порушеного права.
Спірним питанням у даній справі є правомірність прийняття відповідачем рішення від 11.09.2019 за № 148288 про відмову в призначенні пенсії по втраті годувальника.
Відповідно до ст. 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.
Відповідно до ст. 8 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" передбачено право громадян України на отримання пенсійних виплат та соціальних послуг.
Відповідно до ст. 36 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" пенсія у зв'язку з втратою годувальника призначається непрацездатним членам сім'ї померлого годувальника, які були на його утриманні, за наявності в годувальника на день смерті страхового стажу, який був би необхідний йому для призначення пенсії по III групі інвалідності, а в разі смерті пенсіонера або осіб, зазначених у частині 2 статті 32 цього Закону, а також у разі смерті (загибелі) особи внаслідок поранення, каліцтва, контузії чи інших ушкоджень здоров'я, одержаних під час участі у масових акціях громадського протесту в Україні з 21 листопада 2013 року по 21 лютого 2014 року за євроінтеграцію та проти режиму Януковича, - незалежно від тривалості страхового стажу. При цьому дітям пенсія у зв'язку з втратою годувальника призначається незалежно від того, чи були вони на утриманні годувальника. Батьки і чоловік (дружина) померлого, які не були на його утриманні, мають право на пенсію у зв'язку з втратою годувальника, якщо втратили джерело засобів до існування.
Непрацездатними членами сім'ї вважаються:
1) чоловік (дружина), батько, мати, якщо вони є особами з інвалідністю або досягли пенсійного віку, передбаченого статтею 26 цього Закону;
2) діти (у тому числі діти, які народилися до спливу 10 місяців з дня смерті годувальника) померлого годувальника, які не досягли 18 років або старші цього віку, якщо вони стали особами з інвалідністю до досягнення 18 років.
3) чоловік (дружина), а в разі їх відсутності - один з батьків або брат чи сестра, дідусь чи бабуся померлого годувальника незалежно від віку і працездатності, якщо він (вона) не працюють і зайняті доглядом за дитиною (дітьми) померлого годувальника до досягнення нею (ними) 8 років.
До членів сім'ї, які вважаються такими, що були на утриманні померлого годувальника, відносяться особи, зазначені в частині другій цієї статті, якщо вони: 1) були на повному утриманні померлого годувальника; 2) одержували від померлого годувальника допомогу, що була для них постійним і основним джерелом засобів до існування.
Члени сім'ї померлого годувальника, для яких його допомога була постійним і основним джерелом засобів до існування, але які й самі одержували пенсію, мають право, за бажанням, перейти на пенсію у зв'язку з втратою годувальника.
Згідно з ч. 1 ст. 9 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", до цього Закону за рахунок коштів Пенсійного фонду в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: 1) пенсія за віком; 2) пенсія по інвалідності внаслідок загального захворювання (у тому числі каліцтва, не пов'язаного з роботою, інвалідності з дитинства); 3) пенсія у зв'язку з втратою годувальника.
Відповідно до п. 2.16. Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", затвердженого Постановою правління Пенсійного фонду України 25 листопада 2005 року № 22-1 (далі - Порядок) за документ, що засвідчує родинні стосунки, приймаються паспорт, свідоцтво про народження, свідоцтво про шлюб, довідки про склад сім'ї, а також рішення суду.
Згідно з п. 2.11. Порядку, за документ, що засвідчує факт перебування на утриманні непрацездатних членів сім'ї, приймаються довідки житлово-експлуатаційних або інших організацій з місця проживання (реєстрації), або довідки органів місцевого самоврядування, або довідки про реєстрацію місця проживання (разом з годувальником за однією адресою), видані згідно із вимогами статті 3 Закону України "Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні".
З наведених норм закону вбачається, що право на пенсію по втраті годувальника мають члени сім'ї померлого годувальника, для яких його допомога була постійним і основним джерелом засобів до існування та Пенсійним органом має бути встановлений факт спорідненості при вирішенні питання про призначення пенсії з наданих заявником документів на підтвердження цього.
Як вбачається із заяви позивача про призначення/перерахунок їй пенсії по втраті годувальника від 02.09.2019, пенсія на іншій підставі, державна допомога, виплата на дитину, страхові виплати ОСОБА_1 не призначались, на дату подачі заяви від 02.09.2019, остання працювала.
До зазначеної заяви позивачем надано довідку про сумісне проживання; паспорт; свідоцтво про шлюб; свідоцтво про смерть годувальника; ідентифікаційний код.
В підтвердження факту сумісного проживання з чоловіком позивачем до суду надано довідку Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Західний-64 м. Мирноград» від 15.08.2019 №21, відповідно до якої померлий ОСОБА_2 проживав зі своєю дружиною по день смерті, вони вели спільне господарство, допомога з боку чоловіка була основним і постійним джерелом для існування (а.с. 12).
Відповідно до приписів п. 4.7 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій, право особи на одержання пенсії установлюється на підставі всебічного, повного і об'єктивного розгляду всіх поданих документів органом, що призначає пенсію.
Тобто, законодавець визначає право особи на пенсію після всебічного, повного і об'єктивного розгляду всіх поданих документів.
Згідно з положеннями розділу IV Порядку № 2-11, орган, що призначає пенсію, розглядає питання про призначення пенсії, перерахунок та поновлення виплати раніше призначеної пенсії, а також про переведення з одного виду пенсії на інший при зверненні особи з відповідною заявою.
Заяви про переведення з одного виду пенсії на інший, про перерахунок пенсії й поновлення виплати раніше призначеної пенсії приймаються органом, що призначає пенсію, за наявності в особи всіх необхідних документів.
Відповідно до пункту 4.2 Порядку № 2-11 при прийманні документів орган, що призначає пенсію:
1) перевіряє правильність оформлення заяви, відповідність викладених у ній відомостей про особу даним паспорта та документам про стаж;
2) перевіряє зміст і належне оформлення наданих документів;
3) перевіряє копії відповідних документів, фіксує й засвідчує виявлені розбіжності (невідповідності).
Орган, що призначає пенсію, має право вимагати від підприємств, установ та організацій, фізичних осіб дооформлення у тримісячний строк з дня подання заяви прийнятих і подання додаткових документів, передбачених законодавством, а також перевіряти обґрунтованість їх видачі;
4) видає пам'ятку пенсіонеру (додаток 4), копія якої зберігається у пенсійній справі.
Разом з тим, судом встановлено, що позивачем виконані вимоги законодавчих актів, щодо переводу з одного виду пенсії на інший та у повному обсязі надані відповідні документи.
Слід зазначити, що перекладання власних прав та обов'язків, як суб'єкта владних повноважень на фізичну особу пенсіонера, призводить до звуження прав фізичної особи та є неприпустимим.
Відповідно до положень статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Статтею 46 Конституції України визначено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.
Відповідно до Рішення Конституційного суду України у справі за конституційним поданням Верховного Суду України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень пункту 2 частини першої статті 49, другого речення статті 51 Закону України Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування в Україні як соціальній, правовій державі людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються найвищою соціальною цінністю. Права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов'язком держави (статті 1, 3 Конституції України).
Зазначені конституційні положення розвинуті в розділі II Конституції України «Права, свободи та обов'язки людини і громадянина». Тим самим право на соціальний захист віднесено до основоположних прав і свобод. Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел (частина друга статті 46 Основного Закону України) і забезпечується частиною другою статті 22 Конституції України, відповідно до якої конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані.
Конституційне право на соціальний захист включає і право громадян на забезпечення їх у старості. Пенсія за віком, за вислугу років та інші її види, що призначаються у зв'язку з трудовою діяльністю, заслужені попередньою працею і є однією з форм соціального захисту. Цим визначається зміст і характер обов'язку держави стосовно тих громадян, які набули право на одержання пенсії.
Відповідно до статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України, суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини. Звернення до адміністративного суду для захисту прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується. Забороняється відмова в розгляді та вирішенні адміністративної справи з мотивів неповноти, неясності, суперечливості чи відсутності законодавства, яке регулює спірні відносини.
Це означає, що суд має оцінювати фактичні обставини справи з урахуванням того, що права, гарантовані Конституцією України та Конвенцією про захист прав людини та основоположних свобод, мають залишатися ефективними та людину не можна ставити в ситуацію, коли вона завідомо не може реалізувати своїх прав.
За статтею 14 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод користування правами та свободами, визнаними в цій Конвенції, має бути забезпечене без дискримінації за будь-якою ознакою.
Відповідач в своєму рішенні про відмову в перерахунку пенсії від 11 вересня 2019 року № 148288 посилається на неможливість підтвердити факт перебування позивача на утриманні померлого годувальника. При цьому, відповідачем не взято до уваги надану позивачем довідку Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Західний-64 м.Мирноград» від 15.08.2019 № 21, про що відсутнє посилання у спірному рішенні, та не зазначені мотиви його не прийняття з посиланням на норми діючого законодавства.
У відповідності до частини 2 статті 3 Конституції України права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов'язком держави.
Згідно зі статтею 21 Конституції України, усі люди є вільними у своїй гідності та правах. Права і свободи людини є невідчужуваними та непорушними.
Виходячи із зазначеного принципу та гарантування Конституцією судового захисту конституційних прав і свобод, судова діяльність має бути спрямована на захист цих прав і свобод від будь-яких посягань шляхом забезпечення своєчасного та якісного розгляду конкретних справ.
Згідно з нормами частини 2 статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Таким чином, суд дійшов висновку, що під час розгляду заяви ОСОБА_1 від 11 вересня 2019 року № 148288 про переведення на пенсію у зв'язку з втратою годувальника відповідач діяв не у спосіб, визначений Конституцією України та Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Водночас, суд зазначає, що нарахування (визначення розміру) і виплата сум пенсій, у тому числі пенсії по втраті годувальника є дискреційними повноваженнями органів Пенсійного фонду України.
Проте, у будь-якому випадку суб'єкт владних повноважень має діяти керуючись статтею 2 КАС України, а саме справедливо, неупереджено та своєчасно, з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб.
Відповідно до частини 4 статті 245 КАС України у випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті, суд може зобов'язати відповідача суб'єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд. У випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов'язує суб'єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.
Разом з цим, суд зазначає наступне.
Згідно із статтею 9 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
З урахуванням викладено та з метою ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень, суд вважає за необхідне вийти за межі позовних вимог та задовольнити позов шляхом: скасування рішення Покровського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області від 11.09.2019 № 148288 «Про відмову в перерахунку пенсії» ОСОБА_1 та зобов'язання Покровське об'єднане управління Пенсійного фонду України Донецької області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 02.09.2019 № 2204 про перерахунок пенсії у зв'язку з втратою годувальника, з урахуванням висновків суду, викладених у цьому рішенні.
Стосовно розподілу судових витрат, суд зазначає наступне.
Відповідно до ч.1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Як вбачається з матеріалів справи, ухвалою суду від 17 лютого 2020 року позивачеві відстрочено сплату судового збору до ухвалення рішення по справі.
Частиною 2 ст. 133 КАС України визначено, якщо у строк, встановлений судом, судові витрати не будуть оплачені, позовна заява залишається без розгляду або витрати розподіляються між сторонами відповідно до судового рішення у справі, якщо сплату судових витрат розстрочено або відстрочено до ухвалення судового рішення у справі.
Відповідно до пп. 1 п. 3 ч. 2 ст. 4 Закону України “Про судовий збір” від 08.07.2011 №3674-VI, розмір ставки судового збору за подання до адміністративного суду адміністративного позову немайнового характеру, який подано, зокрема, фізичною особою становить 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Згідно ч. 1 ст. 4 Закону України “Про судовий збір”, судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.
Статтею 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2020 рік" від 14 листопада 2019 року №294-ІХ визначено, що прожитковий мінімум для працездатних осіб, у місячному розмірі станом на 1 січня 2020 року становить 2102,00 грн.
Частиною 8 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у випадку якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору.
Таким чином, суд вважає за можливе покласти судові витрати, пов'язані з розглядом цієї справи, на відповідача, оскільки спір виник внаслідок його неправильних дій, у зв'язку з чим судовий збір у сумі 840,80 грн. підлягає стягненню з відповідача на користь Державного бюджету України.
Керуючись ст.ст. 9, 77, 133, 139, 242, 244-250, 255, 262, 295, 297, 371, 382 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Адміністративний позов ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 ; АДРЕСА_1 ) до Покровського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області (ЄДРПОУ: 42169323; 85302, Донецька область, м. Покровськ, вул. Центральна, 154) про скасування рішення та зобов'язання вчинити певні дії, - задовольнити частково.
Скасувати рішення Покровського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області (ЄДРПОУ: 42169323; 85302, Донецька область, м. Покровськ, вул. Центральна, 154) № 148288 від 11.09.2019 «Про відмову в перерахунку пенсії» ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 ; АДРЕСА_1 ).
Зобов'язати Покровське об'єднане управління Пенсійного фонду України Донецької області (ЄДРПОУ: 42169323; 85302, Донецька область, м. Покровськ, вул. Центральна, 154) повторно розглянути заяву ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 ; АДРЕСА_1 ) від 02.09.2019 № 2204 про перерахунок пенсії у зв'язку з втратою годувальника, з урахуванням висновків суду, викладених у цьому рішенні.
В задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовити.
Стягнути з Покровського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області (ЄДРПОУ: 42169323; 85302, Донецька область, м. Покровськ, вул. Центральна, 154) за рахунок його бюджетних асигнувань на користь спеціального фонду Державного бюджету України (стягувач - Державна судова адміністрація України) за наступними реквізитами: отримувач коштів: ГУК у м.Києві /м.Київ / 22030106, код отримувача (код за ЄДРПОУ): 37993783, банк отримувача: Казначейство України (ЕАП), рахунок отримувача: UA798999980000031211256026001, код класифікації доходів бюджету :22030106) судовий збір у розмірі 840 (вісімсот сорок) гривень 80 копійок.
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Першого апеляційного адміністративного суду через Донецький окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повний текст рішення складено 18 березня 2020 року.
Суддя С.В. Ушенко