61022, м. Харків, пр. Науки, 5, тел.:(057) 702-07-99, факс: (057) 702-08-52,
гаряча лінія: (096) 068-16-02, E-mail: inbox@dn.arbitr.gov.ua,
код ЄДРПОУ: 03499901, UA628999980313141206083020002
іменем України
12.03.2020 Справа № 905/2227/19
Господарський суд Донецької області у складі головуючого судді Чернової О.В. при секретарі судового засідання ., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу
за позовом: Маріупольської міської ради, м. Маріуполь Донецької області
до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Віннерс", м. Маріуполь Донецької області
про стягнення заборгованості у розмірі 35 089,36 грн., з яких 33 555,00 грн. - сума основного боргу, 1 533,46 грн. - пеня, -
За участю представників сторін:
від позивача: не з'явився
від відповідача: не з'явився
У судовому засіданні 26.02.2020 оголошено перерву до 12.03.2020 року.
Маріупольська міська рада, м. Маріуполь Донецької області звернулась до господарського суду Донецької області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Віннерс", м. Маріуполь Донецької області про стягнення заборгованості у розмірі 35 089,36 грн., з яких 33 555,00 грн. - сума основного боргу, 1 533,46 грн. - пеня.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем грошових зобов'язань за договором щодо пайової участі в користуванні об'єктом благоустрою №281-001 від 01.12.2016р., внаслідок чого утворилась заборгованість у розмірі 33 555,00 грн. та виникли підстави для нарахування пені.
Нормативно свої вимоги позивач обґрунтовує ст.ст. 15, 28 Закону України «Про благоустрій населених пунктів», ст.ст. 193, 202, 218, 230 Господарського кодексу України, ст.ст. 11, 509, 525, 526, 530, 610, 614, 617, 625, 627, 629 Цивільного кодексу України, ст.ст. 4, 20, 24, 27, 42, 46, 124, 162-164, 171, 237 Господарського процесуального кодексу України.
З дотриманням приписів ст.6 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до Положення про автоматизовану систему документообігу суду, для розгляду справи №905/2227/19 визначено суддю Чернову О.В.
Ухвалою судді господарського суду Донецької області від 06.12.2019 позов прийнято до розгляду за правилами загального позовного провадження та відкрито провадження у справі №905/2227/19.
26 грудня 2019 року через канцелярію господарського суду Донецької області від відповідача надійшов відзив №14 від 24.12.2019 на позовну заяву, в якому останній проти позовних вимог заперечив, зазначивши про передчасність та безпідставність позовних вимог, оскільки відповідачем не отримано паспорту прив'язки на тимчасову споруду з моменту отримання якого виникає обов'язок брати пайову участь в користуванні об'єктами благоустрою м. Маріуполя.
27 січня 2020 року на адресу господарського суду Донецької області від позивача надійшла відповідь №484/2020 від 20.01.2020 на відзив, в якій останній зазначив, що відповідачем добровільно укладено спірний договір, типова форма якого затверджена рішенням Маріупольської міської ради №7/11-729 від 28.09.2016, відмова від виконання умов якого не допускається. Крім того, позивачем вказано, що наявність паспорту прив'язки тимчасової спору є лише підставою для розміщення такої споруди та не є підставою для укладання договору щодо пайової участі в користуванні об'єктом благоустрою, разом з цим, його відсутність не є підставою для звільнення сторін від виконання умов вже укладеного такого договору.
24.01.2020 року на адресу господарського суду Донецької області від відповідача надійшли доповнення №7 від 20.01.2020 до відзиву №14 від 24.12.2019.
28.01.2020 на електронну пошту господарського суду Донецької області від позивача надійшла відповідь на доповнення №7 від 20.01.2020 до відзиву №14 від 24.12.2019.
У підготовчому судовому засіданні 28.01.2020 судом закрито підготовче провадження та призначено справу №905/2227/19 до розгляду по суті на 26.02.2020 року.
У судове засідання 12.03.2020 представник позивача не з'явився, про дату та час судового розгляду справи по суті повідомлений належним чином.
Представник відповідача у судове засідання не з'явився, про дату та час судового розгляду справи по суті повідомлений належним чином.
Дослідивши матеріали справи та оцінивши надані суду сторонами докази в порядку ст. 210 Господарського процесуального кодексу України, суд, -
09.11.2016 Товариство з обмеженою відповідальністю «Віннерс» звернулось до голови комісії з питань користування об'єктами благоустрою на території м. Маріуполя Маріупольської міської ради з заявою про користування об'єктами благоустрою, в якій останнє просило розглянути можливість користування об'єктами благоустрою в місці розміщення тимчасової споруди - торгівля (включаючи товари підакцизної групи товарів), м. Маріуполь, пр. Металургів, №Ц161, бажаний строк розміщення тимчасової споруди з 01.01.2017 до 01.04.2017. Вказана заява зареєстрована за №05-149-0239 від 09.11.2016 (а.с.11).
01 грудня 2016 року між Маріупольською міською радою (далі - Уповноважений орган) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Віннерс» (далі - Замовник) укладено договір №281-001 щодо пайової участі в користуванні об'єктом благоустрою (далі - Договір), за умовами п.1.1. якого Замовник має намір розташувати на території м. Маріуполь тимчасову споруду для здійснення підприємницької діяльності, за адресою: пр. Металургів (№Ц 161) у Центральному районі м. Маріуполя для торгівлі (включаючи товари підакцизної групи товарів), що є власністю Замовника та погоджується на пайову участь (внесок) в користуванні об'єктів благоустрою м. Маріуполь, які будуть використані (задіяні) для розміщення тимчасової споруди для здійснення підприємницької діяльності.
Площа об'єктів благоустрою м. Маріуполь, за використання яких здійснюється плата (внесок) за пайову участь в користуванні об'єктів благоустрою, складає 19 квадратних метрів (п. 1.2. договору).
Згідно з п. 1.3. договору відповідно до договору замовник зобов'язується взяти пайову участь (внесок) в користуванні об'єктами благоустрою м. Маріуполь та перерахувати на рахунок Уповноваженого органу кошти на їх утримання, призначення платежу: плата за пайову участь (внесок) в користуванні об'єктом благоустрою м. Маріуполь.
Відповідно до п.1.4. договору розмір пайової участі (внеску) в користуванні об'єктом благоустрою м. Маріуполь в розрахунку за рік становить 14 364,00 грн. Щомісячний розмір пайової участі (внеску) в користуванні об'єктами благоустрою м. Маріуполя складає 63,00 грн. за один квадратний метр площі об'єктів благоустрою, які будуть використані (задіяні) для розміщення тимчасової споруди для здійснення підприємницької діяльності.
Згідно з п.1.5 договору плата за пайову участь (внесок) в користуванні об'єктами благоустрою м. Маріуполь здійснюється замовником: при розрахунку єдиним платежем - протягом двадцяти календарних днів після підписання договору, при розрахунках рівномірно протягом року - до 10 числа місяця, наступного за звітним, при розрахунках за розміщенні тимчасових споруд для проведення гастрольних, розважальних, рекламних та інших заходів на термін до 10 діб - до початку проведення заходу.
Розділом II договору визначені права та обов'язки сторін, зокрема, замовник зобов'язується своєчасно оплатити пайову участь (внесок) в користуванні об'єктами благоустрою м. Маріуполь відповідно до умов договору, а уповноважений орган має право вимагати від замовника своєчасної оплати пайової участі (внеску) в користування об'єктом благоустрою м. Маріуполь відповідно до умов договору.
Замовник у випадку несвоєчасної сплати внеску, передбаченого у розділі I договору, сплачує пеню в розмірі 120 відсотків облікової ставки НБУ за кожен день прострочення сплати від суми несплаченого платежу (п. 3.2. договору).
Згідно з п. 3.4. договору у разі двомісячної несплати пайової участі в користуванні об'єктом благоустрою договір розривається в односторонньому порядку.
Відповідно до п. 4.1 договору договір набуває чинності з моменту його підписання сторонами.
Строк дії договору щодо пайової участі в користуванні об'єктом благоустрою - один рік та продовжується автоматично на строк один рік за відсутності підтверджених фактів систематичного (більше трьох) порушення протягом останнього календарного року (п. 4.2 договору).
Строк дії договору становить з 01 грудня 2016 до 01 грудня 2017 (п. 4.3 договору).
Договір підписаний Сторонами у встановленому чинним законодавством порядку.
04 березня 2019 року відповідач звернувся до позивача з заявою від 04.03.2019 про розірвання договору щодо пайової участі в користуванні об'єктом благоустрою №281-001 від 01.12.2016 (а.с.13).
02 квітня 2019 року між сторонами укладено додаткову угоду про розірвання договору щодо пайової участі в користуванні об'єктом благоустрою №281-001 від 01.12.2016 (а.с.14).
Посилаючись на неналежне виконання відповідачем грошових зобов'язань за договором щодо пайової участі в користуванні об'єктом благоустрою №281-001 від 01.12.2016р. у розмірі 33 555,00 грн., внаслідок чого позивачем нарахована пеня, останній звернувся до суду з розглядуваним позовом.
Виходячи з принципу повного, всебічного та об'єктивного розгляду всіх обставин справи, суд вважає вимоги Позивача такими, що підлягають задоволенню частково, з огляду на наступне.
Як вбачається із матеріалів справи, сутність розглядуваного позову полягає у примусовому спонуканні відповідача до виконання грошових зобов'язань за договором щодо пайової участі в користуванні об'єктом благоустрою №281-001 від 01.12.2016.
Зважаючи на статус сторін та характер правовідносин, останні, згідно ст.ст.1-3 Господарського кодексу України регламентуються, насамперед, його положеннями та іншими актами господарського законодавства, зокрема Цивільним кодексом України, а також умовами договору щодо пайової участі в користуванні об'єктом благоустрою №281-001 від 01.12.2016.
Відповідно до ст.11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: договори та інші правочини.
Відповідно до ч.1 ст.509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є право відношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Частиною 1 ст.627 Цивільного кодексу України встановлено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Статтею 629 Цивільного кодексу України констатовано, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Статтею 628 Цивільного кодексу України передбачено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
У відповідності до ст.26 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" до компетенції міських рад відноситься встановлення відповідно до законодавства правил з питань благоустрою території населеного пункту, забезпечення в ньому чистоти і порядку, торгівлі на ринках, додержання тиші в громадських місцях, за порушення яких передбачено адміністративну відповідальність.
Згідно із ст.40 зазначеного Закону, виконавчі органи забезпечують організацію благоустрою населених пунктів, залучення на договірних засадах з цією метою коштів, трудових і матеріально-технічних ресурсів підприємств, установ та організацій незалежно від форм власності, а також населення; здійснення контролю за станом благоустрою населених пунктів, організації озеленення, охорони зелених насаджень і водойм, створення місць відпочинку громадян.
Згідно із ст.28 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" розміщення малих архітектурних форм та тимчасових споруд для провадження підприємницької діяльності здійснюється відповідно до Закону України "Про благоустрій населених пунктів" та Порядку розміщення тимчасових споруд для провадження підприємницької діяльності, затвердженого Наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України 21.10.2011 N 244.
Згідно із ст.15 Закону України "Про благоустрій населених пунктів" власник тимчасової споруди торговельного, побутового, соціально-культурного чи іншого призначення, розташованої на території об'єкта благоустрою державної та комунальної власності, зобов'язаний забезпечити належне утримання прилеглої до тимчасової споруди території або може брати пайову участь в утриманні цього об'єкта благоустрою на умовах договору, укладеного із підприємством або балансоутримувачем. Фінансування заходів з благоустрою населених пунктів, утримання та ремонт об'єктів благоустрою здійснюється за рахунок коштів їх власників або користувачів, якщо це передбачено умовами відповідних договорів, а також за рахунок пайових внесків власників тимчасових споруд, розміщених на території об'єкта благоустрою, інших передбачених законом джерел фінансування (ст. 36 зазначеного Закону).
На виконання приписів Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" 28 вересня 2016 року Маріупольською міською радою рішенням від 28.09.2016 №7/11-729 затверджено "Положення про порядок розміщення тимчасових споруд для здійснення підприємницької діяльності".
За змістом вказаного Положення, чинного на час підписання між сторонами спірного договору, порядок користування об'єктом благоустрою передбачав подання суб'єктом господарювання відповідної заяви до Комісії з питань користування об'єктами благоустрою на території м. Маріуполя.
Як вже зазначалось, відповідач звернувся до позивача з заявою про користування об'єктом благоустрою - 09 листопада 2016 року.
За змістом п.п.3.6, 3.7 Положення після прийняття відповідного рішення, протягом 5 робочих днів суб'єкту господарювання пропонується підписати договір щодо пайової участі в користуванні об'єктами благоустрою за типовою формою наведеною в додатку 5 до Положення та зберігається за останнім право відмовитися від укладання договору.
У відповідності до зазначеного Положення, розміщенню тимчасової споруди передує укладання договору про пайову участь в користуванні об'єктом благоустрою, залишаючи за суб'єктом підприємницької діяльності право розмістити тимчасову споруду протягом строку дії договору.
Як зазначено раніше, 01.12.2016 між сторонами укладено спірний договір, за умовами якого відповідач прийняв на себе зобов'язання взяти пайову участь (внесок) в користуванні об'єктами благоустрою м. Маріуполь та перерахувати на рахунок позивача кошти на їх утримання при розрахунку єдиним платежем - протягом двадцяти календарних днів після підписання договору, при розрахунках рівномірно протягом року - до 10 числа місяця, наступного за звітним у відповідності до п.1.5. договору.
Отже, з огляду на приписи ст.ст.627-629 Цивільного кодексу України, при укладенні договору №281-001 від 01.12.2016 сторони, зокрема відповідач, не був позбавлений права на вільне визначення умов договору, на свій розсуд та з власної волі узгодив умови договору, а тому, в повній мірі погодився зі змістом договору, у тому числі з порядком та умовами здійснення платежів за договором, і визнав умови щодо сплати внесків обов'язковими для виконання, прийнявши на себе ризик настання негативних наслідків невиконання умов договору.
Тобто, протягом строку дії договору, позивач мав обґрунтовані очікування на отримання грошових коштів від відповідача, який в будь-який час протягом строку дії договору може розмістити тимчасову споруду на земельній ділянці об'єкта благоустрою.
Суд також зауважує, що приписами ст.204 Цивільного кодексу України, згідно з якими правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним, закріплено презумпцію правомірності правочину. Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов'язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили.
Отже, з огляду на дійсність договору №281-001 від 01.12.2016 усі права, набуті сторонами за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а створені обов'язки підлягають виконанню.
Таким чином, в контексті зазначених норм укладений між Позивачем та Відповідачем договір щодо пайової участі в користуванні об'єктом благоустрою №281-001 від 01.12.2016 є належною підставою для виникнення у останнього грошових зобов'язань, визначених його умовами.
Суд не погоджується з твердженням відповідача щодо відсутності у останнього обов'язку зі сплати плати за пайову участь у зв'язку з нерозміщенням на земельній ділянці тимчасової споруди, оскільки обов'язок відповідача щодо сплати за користування об'єктом благоустрою виникає на підставі діючого договору від 01.12.2016 №281-001, враховуючи, що умов щодо звільнення відповідача від виконання такого обов'язку у зв'язку з відсутністю доказів розміщення на земельній ділянці тимчасової споруди, спірний договір не містить.
Разом з тим, відповідно до статті 638 Цивільного кодексу України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
З огляду на наведене, суд зазначає, що строк дії договору є істотною умовою договору, який має узгоджуватись шляхом волевиявлення обох сторін.
Відповідно до п. 4.2 договору строк дії договору щодо пайової участі в користуванні об'єктом благоустрою - один рік та продовжується сторонами автоматично на строк один рік за відсутності підтверджених фактів систематичного (більше трьох) порушення протягом останнього календарного року.
Заявляючи позовні вимоги про стягнення з відповідача 33 555,90 грн., позивачем обґрунтовано позовні вимоги невиконанням відповідачем умов договору протягом 2017, 2018 та 2019 років, відповідно, сума позовних вимог складається виходячи із заборгованості за період з 10.01.2017 по 10.05.2019.
Однак, як зазначає Маріупольська міська рада, саме систематичне невиконання відповідачем умов договору щодо сплати внесків за користування об'єктом благоустрою і стало підставою для звернення до суду з даним позовом.
Враховуючи наявність обов'язку відповідача сплачувати внески за договором щодо пайової участі у користуванні об'єктом благоустрою, що встановлено обставинами справи, суд вважає, що строк дії договору від 01.12.2016 №281-001 не продовжено, отже останній припинив свою дію 01.12.2017, враховуючи, що відповідно до заяви відповідача про користування об'єктами благоустрою від 09.11.2016, останній просив розглянути можливість користуватись об'єктами благоустрою за адресою: м. Маріуполь, пр. Металургів, №Ц161, з 01.01.2017 до 01.04.2017.
Відповідно до ч.1 ст.526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства. В силу вимог ч.1 ст.525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Аналогічні вимоги щодо виконання зобов'язань містяться і у ч.ч.1, 7 ст.193 Господарського кодексу України.
Таким чином, виходячи з встановлених п.1.5. договору строків оплати внеску за договором щодо пайової участі в користуванні об'єктом благоустрою, враховуючи невиконання відповідачем умов договору щодо пайової участі в користуванні об'єктами благоустрою, суд дійшов висновку, що обґрунтованим періодом заборгованості за договором №281-001 є період з 01.12.2016 по 01.12.2017, отже розмір боргу за вказаний період складає 14 364,00 грн., у зв'язку з чим, позовні вимоги в частині стягнення з відповідача плати за пайову участь (внесок) в користуванні об'єктами благоустрою підлягає частковому задоволенню у розмірі 14 364,00 грн.
Щодо вимоги позивача про стягнення з відповідача пені у розмірі 1 533,46 грн., суд зазначає наступне.
Згідно із ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають наслідки, встановлені договором або законом, у тому числі - сплата неустойки, що узгоджується із ч.1 ст.550 Цивільного кодексу України.
Аналогічні положення закріплені і в ст.ст. 216, 217 Господарського кодексу України. При цьому, несвоєчасне виконання грошових зобов'язань є належною підставою у розумінні ст.218 Господарського кодексу України для застосування заходів господарсько-правової відповідальності.
Враховуючи, що домовленість сторін про застосування пені у разі несвоєчасної сплати внеску в розмірі 120 відсотків облікової ставки НБУ за кожен день прострочення сплати від суми несплаченого платежу встановлена п. 3.2. спірного договору, вимоги ст. 547 Цивільного кодексу України стосовно форми правочину щодо забезпечення виконання зобов'язання, видом якого у розумінні ч. 1 ст. 546 Цивільного кодексу України є неустойка, у розглядуваному випадку дотримані.
Проте, перевіривши розрахунок пені за договором №281 від 01.12.2016 за період 3 01.10.2018 по 01.10.2019 суд дійшов висновку, що він є невірним з огляду на наступне:
Відповідно до вимог передбачених ч.6 ст.232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Тобто, враховуючи припинення спірного договору з 01.12.2017, нарахування пені можливо на кожен платіж за період, що не перевищує шість місяців, тобто, за грудень 2016 з 11.01.17 по 11.07.17, за січень 2017 з 11.02.17 по 11.08.17, за лютий 2017 з 11.03.17 по 11.09.17, за березень 2017 з 11.04.17 по 11.10.2017, за квітень 2017 з 11.05.17 по 11.11.17, за травень 2017 з 11.06.17 по 11.12.17, за червень 2017 з 11.07.17 по 11.01.18, за липень 2017 з 11.08.17 по 11.02.18, за серпень 2017 з 11.09.17 по 11.03.18, за вересень 2017 з 11.10.17 по 11.04.18, за жовтень 2017 з 11.11.17 по 11.05.18, за листопад 2017 з 11.12.17 по 11.06.18 та за грудень 2017 з 11.01.18 по 11.07.18.
Водночас, згідно положень ст. 258 зазначеного Кодексу до вимог про стягнення неустойки, зокрема, пені застосовується спеціальна (скорочена) позовна давність тривалістю в 1 рік, який згідно ст.261 Цивільного кодексу України розпочинає свій перебіг з першого дня прострочення здійснення відповідного платежу.
Отже, враховуючи дату надсилання позовної заяви (29.11.2019р. - про що свідчить відбиток штемпелю «Укрпошта»), річний строк позовної давності сплинув відносно вимог про стягнення пені, нарахованої за період до 28.11.2018р., з огляду на що підстави для задоволення вимог про стягнення з відповідача пені у розмірі 1 533,46 грн. - відсутні.
Судові витрати у відповідності до вимог п.3 ч.4 ст.129 Господарського процесуального кодексу України стягуються з відповідача на користь позивача про пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
На підставі cт.ст. 7, 13, 42, 86, 123, 129, 210, 233, 236-241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -
Позовні вимоги Маріупольської міської ради, м. Маріуполь Донецької області до Товариства з обмеженою відповідальністю "Віннерс", м. Маріуполь Донецької області про стягнення заборгованості у розмірі 35 089,36 грн., з яких 33 555,00 грн. - сума основного боргу, 1 533,46 грн. - пеня - задовольнити частково.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Віннерс" (87543, Донецька область, м. Маріуполь, вул. Лютнева, буд.86; код ЄДРПОУ 38081950) на користь Маріупольської міської ради (87555, Донецька область, м. Маріуполь, пр. Миру, буд.70; код ЄДРПОУ 33852448) заборгованість у розмірі 14 364,00 грн. та витрати по сплаті судового збору у розмірі 786,46 грн.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржено у Східний апеляційний господарський суд протягом двадцяти днів з дня складання повного судового рішення через Господарський суд Донецької області в порядку, передбаченому розділом ІV ГПК України.
Суддя О.В. Чернова
Повний текст рішення складено та підписано 18.03.2020 року.
Веб-адреса Єдиного державного реєстру судових рішень, розміщена на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет: http://reyestr.court.gov.ua/