пр. Волі, 54а, м. Луцьк, 43010, тел./факс 72-41-10
E-mail: inbox@vl.arbitr.gov.ua Код ЄДРПОУ 03499885
17 березня 2020 року Справа № 903/981/19
Господарський суд Волинської області у складі:
головуючого судді - Гарбара Ігоря Олексійовича
секретар судового засідання - Коваль Олександр Миколайович
за участю представників сторін:
від позивача: Гринчук І.С. - довіреність №98/1 від 28.03.2019
від відповідача: Кондратюк В.О. - підприємець (паспорт НОМЕР_1 від 29.01.1998)
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Луцьку у приміщенні Господарського суду Волинської області справу №903/981/19 за позовом Волинської обласної спілки споживчих товариств до фізичної особи - підприємця Кондратюка Володимира Олександровича про усунення перешкод в користуванні торговельним місцем,
12.12.2019 Волинська обласна спілка споживчих товариств звернулася з позовом до фізичної особи - підприємця Кондратюка Володимира Олександровича про стягнення 3528,00 грн. неустойки за прострочення виконання обов'язку повернення торговельного місця за період з 14.10.2019 по 09.12.2019 та усунення перешкод в користуванні торговельним місцем №68, загальною площею 8,20 кв.м., що знаходиться на території "Завокзального ринку" за адресою: вул. Карпенка-Карого, 1, м. Луцьк, шляхом виселення (демонтажу малої архітектурної форми).
Заява обґрунтована тим, що договір оренди торговельного місця №1-2/68/18 від 01.07.2019 є припиненим з 01.01.2019 і ФОП Кондратюк В.О. протягом десяти днів після припинення дії договору зобов'язаний був звільнити торговельне місце від малої архітектурної форми.
Проте, відповідач обов'язок в частині звільнення торговельного місця, який встановлено п. 3.2 договору та ч. 1 ст. 785 ЦК України, не виконав, торговельне місце не звільнив, у зв'язку з чим останньому було нараховано 3528,00 грн. неустойки в подвійному розмірі плати за користування торговою площею на підставі ст. 785 ЦК України, виходячи із щомісячної орендної плати 943,00 грн. згідно п.4.1 договору.
Ухвалою суду від 16.12.2019 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження.
Ухвалою суду від 27.01.2020 роз'єднано позовні вимоги Волинської обласної спілки споживчих товариств до фізичної особи - підприємця Кондратюка Володимира Олександровича про стягнення 3528,00 грн. неустойки за прострочення виконання обов'язку повернення торговельного місця за період з 14.10.2019 по 09.12.2019 та усунення перешкод в користуванні торговельним місцем №68, загальною площею 8,20 кв.м., що знаходиться на території "Завокзального ринку" за адресою: вул. Карпенка-Карого, 1, м. Луцьк, шляхом виселення (демонтажу малої архітектурної форми), виділивши їх у самостійні провадження. Виділено у самостійне провадження позовну вимогу Волинської обласної спілки споживчих товариств до Фізичної особи-підприємця Кондратюка Володимира Олександровича про усунення перешкод в користуванні торговельним місцем №68, загальною площею 8,20 кв.м., що знаходиться на території "Завокзального ринку" за адресою: вул. Карпенка-Карого, 1, м. Луцьк, шляхом виселення (демонтажу малої архітектурної форми), яку розглядати у межах справи №903/981/19.
Розгляд справи №903/981/19 в підготовчому засіданні відкладено. Оригінали матеріалів справи №903/981/19 залишено у даній справі. Виділено у окреме самостійне провадження позовну вимогу Волинської обласної спілки споживчих товариств до фізичної особи - підприємця Кондратюка Володимира Олександровича про стягнення 3528,00 грн. неустойки за прострочення виконання обов'язку повернення торговельного місця за період з 14.10.2019 по 09.12.2019, з наступним присвоєнням єдиного унікального номеру.
Ухвалою суду від 17.02.2020 суд закрив підготовче провадження у справі та призначив розгляд справи по суті.
02.03.2020 представник позивача подав клопотання про приєднання доказів, а саме: роздруківку з сайту Укрпошта, лист №80/1 від 27.02.2020 з доказами його надсилання відповідачу, копію журналу реєстрації вихідної кореспонденції.
Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав та просить позов задовольнити.
В судовому засіданні представник відповідача у задоволенні позовних вимог просить відмовити повністю.
Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, суд прийшов до наступного висновку.
Як вбачається з матеріалів справи, 01.07.2019 між Волинською обласною спілкою споживчих товариств (орендодавець, позивач) та фізичною особою - підприємцем Кондратюком Володимиром Олександровичом (орендар, відповідач) укладено договір оренди №1-2/68/18 торговельного місця (а.с.13-15).
Відповідно до п. 2.1 договору, сторони встановили, що предметом договору є торговельне місце № 68, загальною площею 8,20 кв.м., що розташоване на Завокзальному ринку в м. Луцьку, по вул. Карпенка Карого,1 для розміщення об'єкта торгівлі (малої архітектурної форми, яка є власністю орендодавця), для провадження торгівельної діяльності.
Згідно п. 3.1 договору, вступ орендаря у користування торговельним місцем настає одночасно з підписанням сторонами даного договору. Підписання даного договору свідчить про те, що Орендар отримав в користування Торговельне місце.
Пунктом 3.2 договору зазначено, що після закінчення строку оренди, передбаченого цим Договором або у випадку дострокового припинення Договору, Орендар зобов'язаний протягом 10 календарних днів повністю звільнити торговельне місце та виконати інші свої зобов'язання перед Орендодавцем в тому числі грошові.
Згідно п. 4.1 угоди розмір орендної плати за торговельне місце складає 943,00 грн. на місяць в т.ч. ПДВ. Орендна плата сплачується щомісячно на поточний рахунок орендодавця, не пізніше 20-го числа поточного місяця (розрахунковий місяць).
Розмір орендної плати за кожний наступний місяць після першого місяця дії договору визначається шляхом коригування розміру місячної орендної плати на офіційний індекс інфляції за попередній місяць. При цьому скоригована сума орендної плати не може бути нижчою за встановлену договором.
Відповідно до п. 8.1. договору сторони дійшли згоди, що цей Договір є укладеним по 30.09.2019.
Однак, в порушення умов вищевказаного договору по поверненню позивачу орендованого майна відповідач не звільнила торговельне місце від малої архітектурної форми, що стало підставою для звернення позивача з позовом до суду.
Волинська обласна спілка споживчих товариств листом № 371/1 від 30.10.2019 (а.с.17), повідомила відповідача, що даний договір укладатися на новий термін не буде та є таким, що припинив свою дію 30.09.2019. А також просив протягом 10 календарних днів слід повністю звільнити торговельне місце.
На підтвердження факту продовження користування відповідачем об'єктом оренди після закінчення дії договору позивач подає акт обстеження торговельного місця №68 від 10.12.2019, складений комісією в складі: Голяра В.В. - головного інженера ринку, Хомич C.Л - інспектора з основної діяльності, Гринчука І.С. - юриста Волинської облспоживспілки про те, що станом на 10.12.2019 металева конструкція №68, що належить приватному підприємцю Кондратюку В.О., знаходиться на території ринку "Завокзальний" облспоживспілки (м. Луцьк, вул. Карпенка Карого, 1) (а.с.16).
До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.
Відповідно до ст. 11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Згідно з ст. 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ч.1 ст.627 Цивільного кодексу України ).
Частиною 1 статті 626 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Згідно з ч. 1 ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Статтею 629 ЦК України визначено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до ч. 1 ст. 174 Господарського кодексу України (далі - ГК України), господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.
Частиною 1 ст. 179 ГК України визначено, що майново-господарські зобов'язання, які виникають між суб'єктами господарювання або між суб'єктами господарювання і негосподарюючими суб'єктами - юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобов'язаннями.
Зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку (ч. 1 ст. 509 ЦК України, ч. 1 ст. 173 ГК України).
Відповідно до приписів ст. 526 ЦК України та ч. 1 ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
У відповідності до ч. 2 ст. 193 ГК України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.
Приписами ч. 1 ст. 759 ЦК України визначено, що за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.
Статтею 760 ЦК України передбачено, що предметом договору найму може бути річ, яка визначена індивідуальними ознаками і яка зберігає свій первісний вигляд при неодноразовому використанні (неспоживна річ). Законом можуть бути встановлені види майна, що не можуть бути предметом договору найму. Предметом договору найму можуть бути майнові права. Особливості найму окремих видів майна встановлюються цим Кодексом та іншим законом.
За користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором (ч.ч. 1, 5 ст. 762 ЦК України).
Відповідно до ч. 1 та ч. 2 ст. 283 ГК України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності. У користування за договором оренди передається індивідуально визначене майно виробничо-технічного призначення (або цілісний майновий комплекс), що не втрачає у процесі використання своєї споживчої якості (неспоживна річ).
Стаття 599 ЦК України вказує на те, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Відповідно до статті 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Згідно з ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
У відповідності до ст. 764 ЦК України, якщо наймач продовжує користуватися майном після закінчення строку договору найму, то, за відсутності заперечень наймодавця протягом одного місяця, договір вважається поновленим на строк, який був раніше встановлений договором.
Зі змісту статей 759, 763 і 764 ЦК України, частини другої статті 291 ГК України, частини другої статті 17 та частини другої статті 26 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" вбачається, що після закінчення строку договору оренди він може бути продовжений на такий самий строк, на який цей договір укладався, за умови, якщо проти цього не заперечує орендодавець. Відтак якщо на дату закінчення строку договору оренди і протягом місяця після закінчення цього строку мали місце заперечення орендодавця щодо поновлення договору на новий строк, то такий договір припиняється. Оскільки зазначеними нормами визначено умови, за яких договір оренди вважається пролонгованим на строк, який був раніше встановлений, і на тих самих умовах, що були передбачені договором, то для продовження дії договору не вимагається обов'язкового укладення нового договору або внесення змін до нього.
Аналогічну правову позицію висвітлено в п. 4.1. постанови Пленуму Вищого Господарського суду України від 29.05.2013 № 12 "Про деякі питання практики застосування законодавства про оренду (найм) майна".
Частинами 1-2 ст. 785 ЦК України передбачено, що у разі припинення договору найму наймач зобов'язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі. Якщо наймач не виконує обов'язку щодо повернення речі, наймодавець має право вимагати від наймача сплати неустойки у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення.
Передбачені ст.785 ЦК України наслідки пов'язані з моментом припинення договору оренди (найму). Підстави припинення даного виду договорів визначені в ч.2 ст.291 ГК України, згідно з якою договір оренди припиняється, зокрема, у разі закінчення строку, на який його було укладено.
Разом з тим, суд вважає за необхідне зазначити, що відповідно до ст.764 ЦК України, якщо наймач продовжує користуватися майном після закінчення строку договору найму (оренди), то, за відсутності, заперечень наймодавця протягом одного місяця, договір вважається поновленим на строк, який був раніше встановлений договором.
Зі змісту зазначеної норми випливає, що після закінчення строку договору оренди він може бути продовжений на такий самий строк, на який цей договір укладався, за умови, якщо проти цього не заперечує орендодавець. При цьому такі заперечення мають бути висловлені ним протягом одного місяця після закінчення строку договору.
Відтак, якщо на дату закінчення строку договору оренди і протягом місяця після закінчення цього строку мали місце заперечення орендодавця щодо поновлення договору на новий строк, то такий договір припиняється.
Щодо твердження позивача про те, що ФОП Кондратюк В.О. отримав повідомлення про закінчення терміну дії договору та заперечення Волинської облспоживспілки про його продовження на наступний термін суд зазначає наступне.
Згідно п.п. 59, 61 Постанови Кабінету Міністрів України від 05.03.2009 №270 "Про затвердження Правил надання послуг поштового зв'язку" внутрішні поштові відправлення з оголошеною цінністю з описом вкладення подаються для пересилання відкритими для перевірки їх вкладення. У разі приймання внутрішніх поштових відправлень з оголошеною цінністю з описом вкладення бланк опису заповнюється відправником у двох примірниках. Працівник поштового зв'язку повинен перевірити відповідність вкладення опису, розписатися на обох його примірниках і проставити відбиток календарного штемпеля. Один примірник опису вкладається до поштового відправлення, другий видається відправникові. На примірнику опису, що видається відправникові, працівник поштового зв'язку повинен зазначити номер поштового відправлення. За бажанням відправника на примірнику опису, що вкладається до поштового відправлення, вартість предметів може не зазначатися.
Із наведених норм вбачається, що належним доказом направлення листа-повідомлення №373/1від 30.10.2019, щодо не продовження терміну дії даного договору може бути бланк опису вкладення, завірений відповідним відділенням зв'язку, разом з фіскальним чеком про відправлення.
Господарський суд зазначає, що опис вкладення у цінній лист із зазначенням адреси відповідача, детальним переліком предметів відправлення позивачем до суду не надано. Наданий позивачем фіскальний чек та рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення, в свою чергу, не містить детального переліку предметів відправлення, у зв'язку із чим встановити факт направлення саме вказаного повідомлення на адресу відповідача неможливо, оскільки з вказаного фіскального чеку вбачається надіслання відповідачу рекомендованого листа, проте не зазначено та не вбачається, які саме документи були вкладені у цьому листі, а тому не можна дійти беззаперечного висновку про направлення 31.10.2019 саме повідомлення №373/1 від 30.10.2019, а не будь-яких інших документів. Доказом, який би підтверджував надіслання позивачем листа-повідомлення №373/1 від 30.10.2019 мав би бути опис вкладення до цінного листа.
В матеріалах справи відсутній опис вкладення згідно якого можливо встановити, що саме (вміст кореспонденції) направлялося на адресу, як стверджує позивач, ФОП Кондратюку В.О.
До матеріалів справи позивачем долучено рекомендоване повідомлення №4302452527104 про вручення поштового відправлення ФОП Кондратюком В.О.(а.с.25).
В графі рекомендованого повідомлення «дата подання» зазначено 20.09.2019, що суперечить змісту листа від 30.10.2019 №373/1. Разом з тим, згідно фіскального чеку ФОП Кондратюку В.О. надсилалося повідомлення - 31.10.2019 (а.с.19).
Разом з цим, Кондратюк В.О. в судовому засіданні вказав, що ні листа-повідомлення №373/1 від 30.10.2019, щодо не продовження терміну дії даного договору, ні інших листів не отримував.
При цьому суд засвідчує, що останнім днем для надіслання орендодавцем орендарю повідомлення стосовно припинення договору оренди торговельного місця №1-2/68/18 від 01.07.2019 було до 24 години 30.10.2019, відтак, надіслання 31.10.2019 повідомлення про заперечення в користуванні орендованим торговельним місцем, на думку суду, є таким, що здійснено з порушенням встановленого ч. 1 ст. 764 ЦК України строку.
Враховуючи вищевикладене, суд відхиляє доводи позивача, проте, що відповідач отримав повідомлення про не продовження строку дії договору та звільнення протягом 10 днів торгівельне місце.
Таким чином, наданий позивачем фіскальний чек та рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення не є належними, достатніми та достовірними доказами направлення на адресу відповідача листа-повідомлення №373/1 від 30.10.2019.
Відповідно до ч. 1 ст.74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Згідно зі ст.76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Відповідно до ст.77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.
Згідно зі ст.78 ГПК України достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.
Статтею 86 ГПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів). Частинами 1, 2, 3 ст. 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Принцип рівності сторін у процесі вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представляти справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (п.87 Рішення Європейського суду з прав людини у справі "Салов проти України" від 06.09.2005р.).
У Рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Надточий проти України" від 15.05.2008р. зазначено, що принцип рівності сторін передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом.
Змагальність означає таку побудову судового процесу, яка дозволяє всім особам - учасникам певної справи відстоювати свої права та законні інтереси, свою позицію у справі.
Принцип змагальності є процесуальною гарантією всебічного, повного та об'єктивного з'ясування судом обставин справи, ухвалення законного, обґрунтованого і справедливого рішення у справі.
Відповідно до частини 1 статті 14 ГПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Таким чином, виходячи з предмету та підстав даного позову, необхідним є встановлення і доведення обставин, які передусім, свідчать про продовження позивачем користування земельною ділянкою. Більш того, доведення таких обставин належними і допустимими доказами покладається саме на позивача у справі.
Між тим, позивачем не надано до суду належних і допустимих доказів, які надають можливість встановити обставини, що відповідач отримав повідомлення про не продовження строку дії договору та звільнення протягом 10 днів торгівельне місце.
Європейський суд з прав людини неодноразово наголошував, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення. Проте, якщо подання сторони є вирішальним для результату проваджень, воно вимагає конкретної та прямої відповіді ("Руїс Торіха проти Іспанії").
Завданням національних судів є забезпечення належного вивчення документів, аргументів і доказів, представлених сторонами ("Ван де Гурк проти Нідерландів)".
Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті ("Гірвісаарі проти Фінляндії").
Згідно ж із статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Отже, вказані рішення Європейського суду з прав людини суд застосовує у даній справі як джерело права.
Беручи до уваги наявні в матеріалах справи докази, господарський суд, оцінюючи їх за своїм переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному й об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності та враховуючи, що позивачем не доведено факту закінчення дії договору оренди №1-2/68/18 торговельного місця від 01.07.2019, в позові про усунення перешкод в користуванні торговельним місцем, слід відмовити.
Витрати по сплаті судового збору, згідно ст.129 ГПК України, при відмові в задоволенні позовних вимог покладаються на позивача.
На підставі викладеного, керуючись ст. 129, 233, 236, 237, 238, 240, 256 ГПК України, суд,-
в задоволенні позову Волинської обласної спілки споживчих товариств до фізичної особи - підприємця Кондратюка Володимира Олександровича про усунення перешкод в користуванні торговельним місцем відмовити.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення суду може бути оскаржене до Північно-західного апеляційного господарського суду відповідно до ст. 255-256, п. 17.5 Перехідних положень ГПК України.
Повний текст рішення складено 18.03.2020.
Суддя І. О. Гарбар