Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,
тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41
"11" березня 2020 р.м. ХарківСправа № 922/273/20
Господарський суд Харківської області у складі:
судді Шатернікова М.І.
при секретарі судового засідання Цірук О.М.
розглянувши в порядку загального позовного провадження справу
за позовом Публічного акціонерного товариства "НАК "Нафтогаз України" (01601, м. Київ, вул. Б. Хмельницького, 6; ідент. код 20077720)
до Вовчанського підприємства теплових мереж (62503, Харківська область, м. Вовчанськ, вул. Колокольцова, 3а; ідент. код 32447026)
про стягнення 34227,64 грн.
за участю представників:
позивача - Коваленко С.В.
відповідача - не з'явився
Акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" 03.02.2020 звернулося до господарського суду Харківської області з позовом до Вовчанського підприємства теплових мереж про стягнення боргу у розмірі 34227,64 грн., з яких: 27202,45 грн. пені, 2801,52 грн. 3% річних та 4223,67 грн. інфляційних втрат. В обґрунтування своїх позовних вимог позивач посилається на несвоєчасне виконання відповідачем зобов'язань щодо оплати отриманого природного газу за договором постачання природного газу № 1047/1718-КП-32 від 05.09.2017.
Ухвалою господарського суду Харківської області від 10.02.2020 було відкрито провадження у даній справі. Призначено розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін. Судове засідання для розгляду справи по суті призначено на 11.03.2020 о 10:30 год.
Представник позивача підтримує позовні вимоги у повному обсязі.
Відповідач в судове засідання 11.03.2020 не з'явився, у наданому на адресу суду відзиві на позовну заяву (вх. 5034) проти позову заперечив повністю та просив суд у задоволенні позову відмовити повністю, а у разі неможливості відмовити у повному обсязі просить суд зменшити розмір пені на 90 % від суми заявленої до стягнення.
Положеннями частини 8 статті 252 ГПК України передбачено, що при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи.
З огляду на те, що у матеріалах справи достатньо документів для правильного вирішення спору по даній справі, у судовому засіданні 11.03.2020 було постановлено протокольну ухвалу про відмову у задоволенні клопотання представника відповідача про відкладення розгляду справи та на підставі ст. 240 Господарського процесуального кодексу України проголошено вступну та резолютивну частини рішення суду по даній справі.
Розглянувши подані документи і матеріали, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються заявлені позовні вимоги та заперечення проти них, викладені у відзиві на позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарським судом встановлено наступне.
05.09.2017 між Акціонерним товариством "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (постачальник, позивач) та Вовчанським підприємством теплових мереж (споживач, відповідач) було укладено Договір № 1047/1718-КП-32 постачання природного газу, відповідно до умов пункту 1.1. якого, постачальник зобов'язався поставити споживачеві у 2017-2018 роках природний газ, а споживач зобов'язався оплатити його на умовах цього договору.
Пунктом 1.2. Договору визначено, що природний газ, що постачається за цим договором, використовується споживачем виключно для виробництва теплової енергії, яка споживається підприємствами, організаціями та іншими суб'єктами господарювання, які не є бюджетними устаноми/організаціями.
Із обставин справи вбачається, що на виконання умов Договору № 1047/1718-КП-32 постачання природного газу від 05.09.2017, позивач передав у власність відповідача природний газ на загальну суму 1235031,92 грн., про що свідчать наявні у матеріалах справи складені та підписані сторонами акти приймання-передачі природного газу за вказаний період.
Відповідно до пункту 6.1 Договору, оплата за газ здійснюється споживачем (відповідачем) виключно грошовими коштами шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки природного газу.
Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 25 числа (включно) місяця, наступного за місяцем поставки газу.
Позивач звернувся з даним позовом до суду, в якому наголошує про те, що позивач належним чином виконав свої зобов'язання за Договором та передав у власність відповідача природний газ вартістю 1235031,92 грн.
Натомість відповідачем, у порушення умов пункту 6.1 Договору, оплату за природний газ було здійснено несвоєчасно із порушенням терміну, визначеного Договором.
Такі обставини, на думку позивача, свідчать про порушення його прав та охоронюваних законом інтересів і є підставою для їх захисту у судовому порядку.
Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог, суд виходить з наступного.
Цивільні зобов'язання виникають з підстав, передбачених статтею 11 ЦК України, зокрема з договорів та інших правочинів. Частиною сьомою статті 179 ГК України передбачено, що господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.
Відповідно до статті 712 ЦК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
У відповідності до статті 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Згідно зі статями 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Статтею 530 ЦК України передбачено строк (термін) виконання зобов'язання. Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Суд зазначає, що відповідач своїх зобов'язань у частині оплати за поставлений природний газ своєчасно не виконав, чим порушив вимоги частини другої статті 193 ГК України, якою передбачено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони.
В силу частини другої статті 20 ГК України захист прав і законних інтересів суб'єктів господарювання здійснюється, зокрема, шляхом застосування до особи, яка порушила право, штрафних санкцій, а також іншими способами, передбаченими законом.
Правові наслідки порушення зобов'язання встановлені статтею 611 Кодексу. Відповідно до частини 1 вказаної статті, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: сплата неустойки.
Відповідно до ч.ч. 1, 3 ст. 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Умовами пункту 8.2 Договору сторони передбачили та визначили, що у разі невиконання відповідачем п. 6.1 та п. 6.6 Договору, споживач сплачує споживачеві, крім суми заборгованості, пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу.
Частиною 6 статті 232 Господарського кодексу України встановлено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено договором або законом, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Суд, перевіривши розрахунок позивача та період нарахування останнім пені за зобов'язаннями з жовтня 2017 по квітень 2018 р., дійшов висновку, що відповідний розрахунок є арифметично вірним (зроблений окремо по кожному факту прострочення) та відповідає наведеним вище нормам чинного законодавства, у зв'язку із чим, вимога про стягнення пені в сумі 27202,45 грн. підлягає задоволенню в повному обсязі.
Стосовно клопотання відповідача про зменшення пені на 90 %, яке викладено останнім у відзиві на позовну заяву, суд зазначає наступне.
В обґрунтування клопотання відповідач посилається на дебіторську заборгованість товариства, в тому числі населення, бюджетних організацій, промислових підприємств, держави по виплаті бюджетного відшкодування за надані населенню пільги та субсидії, що в свою чергу стало причиною скрутного фінансового становища.
Суд зазначає, що враховуючи приписи частини третьої статті 551 ЦК України господарський суд, приймаючи рішення має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.
Стаття 233 ГК України передбачає зменшення розміру штрафних санкцій, зокрема, судом. Зменшення розміру неустойки передбачено у випадку, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, і можливе за рішенням суду. При цьому суд має враховувати:
- ступінь виконання зобов'язання боржником;
- майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні. У разі вирішення питання стосовно зменшення розміру штрафних санкцій повинен бути врахований майновий стан і боржника і кредитора;
- не лише майнові, а й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.
При цьому, суд зазначає, що зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, а за відсутності у законі переліку таких виняткових обставин, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки.
Суд наголошує, що відповідно до статті 627 ЦК України та статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Отже, укладаючи з позивачем договір № 1047/1718-КП-32 постачання природного газу від 05.09.2017 відповідач взяв на себе зобов'язання своєчасно оплачувати вартість поставленого природного газу (підпункт 6 пункту 7.2.) в розмірі та порядку, що передбачені цим договором. Тяжкий фінансовий стан підприємства не може бути підставою для звільнення повністю чи частково відповідача від відповідальності за порушення грошового зобов'язання та не є винятковим випадком, який є підставою для зменшення розміру пені та штрафу, а тому враховуючи, що відповідачем не надано жодних доказів, які б свідчили по відсутність у відповідача вказаних коштів на банківських рахунках, а також доказів, які б свідчили, що останній є неприбутковою організацією, суд вважає таке клопотання відповідача не обґрунтованим та безпідставним, а тому, відмовляє в його задоволенні.
При цьому, судом враховано, що Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", забезпечує галузі національної економіки і населення природним газом. Тобто, Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" як підприємство державного сектору економіки є об'єктом, що має стратегічне значення для економіки, суспільства і безпеки держави. Відсутність можливості вчасно розраховуватись за природний газ а як наслідок - відсутність можливості вчасно надати послуги з постачання природного газу спричинить значні соціально та економічно негативні наслідки для всієї України.
Вирішуючи позовні вимоги про стягнення 3 % річних у розмірі 2801,52 грн. та інфляційні втрати у розмірі 4223,67 грн., суд зазначає наступне.
Статтею 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Аналіз зазначеної статті вказує на те, що наслідки прострочення боржником грошового зобов'язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та 3% річних не є санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінених грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, а тому ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника та незалежно від сплати ним неустойки (пені) за порушення виконання зобов'язання.
При цьому, відносно аргументів відповідача про неможливість впливати на розподіл коштів через застосування рахунків зі спеціальним режимом використання, суд зазначає, що Порядок розподілу коштів, що надходять на поточні рахунки зі спеціальним режимом використання для проведення розрахунків з постачальником природного газу, на якого покладено спеціальні обов'язки, затверджений Постановою Кабінету Міністрів України від 18.06.2014 № 217, визначає виключно механізм розподілу коштів, які вже надходять на поточні рахунки зі спеціальним режимом використання для проведення розрахунків з постачальником природного газу, на якого покладено спеціальні обов'язки.
Зазначений Порядок не стосується договірних зобов'язань сторін в частині порядку та строків розрахунків між сторонами та не впливає на них, а відтак не впливає на зобов'язання сторін щодо належної оплати послуг за Договором.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 21.02.2018 у справі № 910/16072/16.
Суд, перевіривши розрахунок позивача, період нарахування останнім 3% річних та інфляційних втрат, дійшов висновку, що позовні вимоги про стягнення 3% річних у розмірі 2801,52 грн. та інфляційних втрат у розмірі 4223,67 грн. є арифметично вірними, тому підлягають задоволенню.
В силу статті 129 ГПК України, судові витрати, понесені позивачем у зв'язку з оплатою судового збору, підлягають відшкодуванню за рахунок відповідача в розмірі 2102,00 грн.
На підставі викладеного, керуючись ст. 124, 129-1 Конституції України, ст. 6, 11, 525, 530, 626, 712, ч. 3 ст. 509, ч. 2 ст. 625, ч. 1 ст. 612, ч. 1 ст. 629, ч.1 ст. 692 Цивільного кодексу України, ст. 173, 174 Господарського кодексу України, ст. 73-74, 76-80, 129, 231-233, 237-238, 240-241, 247 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позов задовольнити повністю.
2. Стягнути з Вовчанського підприємства теплових мереж (62503, Харківська область, м. Вовчанськ, вул. Колокольцова, 3а; ідент. код 32447026) на користь Публічного акціонерного товариства "НАК "Нафтогаз України" (01601, м. Київ, вул. Б. Хмельницького, 6; ідент. код 20077720) борг у загальній сумі 34227,64 грн. з яких: 27202,45 грн. пені, 2801,52 грн. 3% річних та 4223,67 грн. інфляційних втрат.
3. Стягнути з Вовчанського підприємства теплових мереж (62503, Харківська область, м. Вовчанськ, вул. Колокольцова, 3а; ідент. код 32447026) на користь Публічного акціонерного товариства "НАК "Нафтогаз України" (01601, м. Київ, вул. Б. Хмельницького, 6; ідент. код 20077720) витрати зі сплати судового збору в розмірі 2102,00 грн.
4. Видати накази після набрання рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ст. 241 ГПК України).
Відповідно до ст.ст. 256, 257 Господарського процесуального кодексу України, рішення може бути оскаржене безпосередньо до Східного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складання повного рішення.
Повне рішення складено "16" березня 2020 р.
Суддя М.І. Шатерніков