17 березня 2020 року справа №360/4889/19
приміщення суду за адресою: 84301, м. Краматорськ вул. Марата, 15
Перший апеляційний адміністративний суд у складі колегії: головуючого судді: Ястребової Л.В., суддів: Казначеєва Е.Г., Компанієць І.Д., розглянув у порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Луганського окружного адміністративного суду від 29 січня 2020 року, у справі № 360/4889/19 (суддя в 1 інстанції - Петросян К.Є., повний текст складено 29.01.2020 року в м. Сєвєродонецьк Луганської області) за позовом ОСОБА_1 до Луганського науково-дослідного експертно-криміналістичного центру МВС України про стягнення середнього грошового забезпечення за час розрахунку при звільненні, -
14 листопада 2019 року до Луганського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 (далі - позивач) до Луганського науково-дослідного експертно-криміналістичного центру МВС України (далі - відповідач), в якій позивач просив: стягнути з Луганського науково-дослідного експертно-криміналістичного центру МВС України компенсації середнього грошового забезпечення за час затримки розрахунку при звільненні з 28.05.2015 по 29.02.2016 року в розмірі 39974,10 грн.
Ухвалою Луганського окружного адміністративного суду від 29 січня 2020 року у справі № 360/4889/19 залишено без розгляду на підставі пункту 8 частини першої ст. 240 Кодексу адміністративного судочинства України.
Не погодившись з такою ухвалою, позивач подав апеляційну скаргу, в якій зазначає, що ухвала місцевого суду є необґрунтованою, винесеною з порушенням норм матеріального та процесуального права, у зв'язку з чим підлягає скасуванню, та просив скасувати ухвалу суду першої інстанції і справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду.
В обгрунтування апеляційної скарги зазначає, що судом не враховано те, що ним детально вказано про спроби досудового урегулювання адміністративного спору з відповідачем, посилаючись на те, що це розтягнулося на значний проміжок часу, так він не є юридично освіченою особою. Вважає, що посилання суду першої інстанції на пропущення строку для звернення до адміністративного суду є неправомірним, так як позов подано в межах тримісячного строку з дати отримання відмови від досудового врегулювання спору.
Справа розглянута у порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами відповідно до ст. 311 КАС України.
Відповідно до вимог частини 1 статті 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, встановила наступне.
Предметом даного спору є стягнення середнього грошового забезпечення за час затримки розрахунку при звільненні з 28.05.2015 року по 29.02.2016 року.
Матеріали справи свідчать, що ОСОБА_1 проходив службу в органах внутрішніх справ з 21.04.2003 по 28.05.2015, зокрема в НДЕКЦ при ГУ МВС України у Луганській області на різних посадах (05.11.2015 Луганський НДЕКЦ МВС України), звільнений згідно наказу ГУМВС України у Луганській області від 28.05.2015 № 173 о/с за п.64 «а» (за віком) (а.с. 17).
Наказом ГУМВС України у Луганській області від 05.11.2015 №394 о/с внесено часткову зміну в пункт наказу від 28.05.2015 №173 о/с щодо звільнення ОСОБА_1 в частині обрахування вислуги років ОСОБА_1 , яка на день звільнення у календарному обчисленні складає 14 років 00 місяців 26 днів; загальна вислуга для призначення пенсії: 26 років 08 місяців 18 днів (а.с. 18).
У справі не є спірним, що у день звільнення ОСОБА_1 , відповідачем не здійснено остаточний розрахунок із позивачем, зокрема, нараховану, але не виплачену суму грошового забезпечення, вихідної допомоги.
Остаточний розрахунок ОСОБА_1 отримав 29.02.2016, що підтверджується випискою по картковому рахунку і не заперечується сторонами (а.с. 22).
Як вбачається з матеріалів справ, позивач звернувся із даним позовом 14 листопада 2019 року, тобто більше як через три роки після остаточного розрахунку (а.с. 5-8).
Згідно вимог ч. 1 ст. 122 Кодексу адміністративного судочинства України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Частиною 3 ст. 122 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Частиною 5 ст. 122 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк.
Отже, право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків для звернення до суду, якими чинне законодавство обмежує звернення до суду за захистом прав, свобод та інтересів. Це, насамперед, обумовлено специфікою спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними.
Рішенням Конституційного Суду України № 17-рп/2011 від 13 грудня 2011 року визначено, що держава може встановленням відповідних процесуальних строків, обмежувати строк звернення до суду, що не впливає на зміст та обсяг конституційного права на судовий захист і доступ до правосуддя.
Колегія суддів вважає неприйнятними доводи апеляційної скарги щодо спроб досудового урегулювання адміністративного спору з відповідачем та позивач не є юридично освіченою особою, оскільки суд апеляційної інстанції вважає, що будь-які об'єктивні чи суб'єктивні обставини не позбавляли позивача можливості звернутися до суду у визначені законом строки з відповідним позовом до відповідача, якщо позивач вважав, що його діями чи бездіяльністю порушуються її права та законні інтереси.
З урахуванням вимог процесуального законодавства, позивач звернувся до суду із даним позовом поза межами строку звернення, майже через три роки після його спливу.
Згідно п. 8 ч. 1 ст. 240 Кодексу адміністративного судочинства України суд своєю ухвалою залишає позов без розгляду, з підстав, визначених частинами третьою та четвертою статті 123 цього Кодексу.
Частиною 3 ст. 123 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду.
З урахуванням викладеного, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність підстав для задоволення клопотання представника відповідача про залишення позовної заяви без розгляду.
Статтею 316 КАС України визначено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Зважаючи на наведене, судова колегія дійшла висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, та ухвалено судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. У зв'язку з викладеним доводи апеляційної скарги не приймаються до уваги, тому апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а ухвалу суду першої інстанції - без змін.
Керуючись статтями 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329, 331 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.
Ухвалу Луганського окружного адміністративного суду від 29 січня 2020 року у справі № 360/4889/19 - залишити без змін.
Повне судове рішення складено 17 березня 2020 року.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення в порядку, передбаченому ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий суддя Л.В. Ястребова
Судді Е.Г. Казначеєв
І.Д. Компанієць