ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1
про залишення позовної заяви без руху
17 березня 2020 року м. Київ № 640/5464/20
Суддя Окружного адміністративного суду міста Києва Маруліна Л.О., ознайомившись з позовною заявою
за позовом ОСОБА_1
до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб
про визнання протиправними дій, зобов'язати вчинити дії,
ОСОБА_1 звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, в якому просить:
- зобов'язати Фонд гарантування вкладів фізичних осіб надати доповнення до Переліку рахунків, за якими вкладники мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок коштів Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, стосовно рахунку ОСОБА_1 , ІНН НОМЕР_1 , рахунок № НОМЕР_2 , відкритого у ПАТ "Банк Камбіо, на суму 200 000, 00 гривень за Договором на відкриття та обслуговування поточного рахунку № НОМЕР_2 у національній валюті від 12.09.2014 року;
- зобов'язати Фонд гарантування вкладів фізичних осіб здійснити виплату відшкодування коштів за вкладом ОСОБА_1 , ІНН НОМЕР_1 , рахунок № НОМЕР_2 , відкритого у ПАТ "Банк Камбіо, на суму 200 000, 00 гривень за Договором на відкриття та обслуговування поточного рахунку № НОМЕР_2 у національній валюті від 12.09.2014 року.
Пунктом 3 частини першої статті 171 Кодексу адміністративного судочинства України (далі також - КАС України) встановлено, що суддя після одержання позовної заяви з'ясовує, чи відповідає позовна заява вимогам, встановленим статтями 160, 161, 172 цього Кодексу.
Згідно з пунктами 4, 5, 9 частини п'ятої статті 160 КАС України в позовній заяві зазначається зміст позовних вимог і виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, а в разі подання позову до декількох відповідачів - зміст позовних вимог щодо кожного з відповідачів; виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини; у справах щодо оскарження рішень, дій та бездіяльності суб'єкта владних повноважень - обґрунтування порушення оскаржуваними рішеннями, діями чи бездіяльністю прав, свобод, інтересів позивача.
Отже, під змістом позовних вимог розуміється визначення способу захисту свого права, свободи чи інтересу, який має формулюватися максимально чітко і зрозуміло, а тому, особа, звертаючись до суду із позовною заявою, повинна чітко зазначити дії чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень, що порушили її право, та повинна вказати спосіб захисту свого порушеного права.
Крім того, згідно з частиною першою статті 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом:
1) визнання протиправним та нечинним нормативно-правового акта чи окремих його положень;
2) визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень;
3) визнання дій суб'єкта владних повноважень протиправними та зобов'язання утриматися від вчинення певних дій;
4) визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії;
5) встановлення наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб'єкта владних повноважень;
6) прийняття судом одного з рішень, зазначених у пунктах 1-4 цієї частини та стягнення з відповідача - суб'єкта владних повноважень коштів на відшкодування шкоди, заподіяної його протиправними рішеннями, дією або бездіяльністю.
Разом з тим, відповідно до частини другої статті 245 КАС України, у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про:
1) визнання протиправним та нечинним нормативно-правового акта чи окремих його положень;
2) визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень;
3) визнання дій суб'єкта владних повноважень протиправними та зобов'язання утриматися від вчинення певних дій;
4) визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії;
5) встановлення наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб'єкта владних повноважень;
6) прийняття судом одного з рішень, зазначених у пунктах 1-4 цієї частини, та стягнення з відповідача - суб'єкта владних повноважень коштів на відшкодування шкоди, заподіяної його протиправними рішеннями, дією або бездіяльністю;
7) тимчасову заборону (зупинення) окремих видів або всієї діяльності об'єднання громадян;
8) примусовий розпуск (ліквідацію) об'єднання громадян;
9) примусове видворення іноземця чи особи без громадянства за межі України;
10) інший спосіб захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист таких прав, свобод та інтересів;
11) затримання іноземця або особи без громадянства з метою ідентифікації та (або) забезпечення примусового видворення за межі території України або про продовження строку такого затримання;
12) затримання іноземця або особи без громадянства до вирішення питання про визнання її біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту в Україні;
13) затримання іноземця або особи без громадянства з метою забезпечення її передачі відповідно до міжнародних договорів України про реадмісію;
14) звільнення іноземця або особи без громадянства на поруки підприємства, установи чи організації;
15) зобов'язання іноземця або особи без громадянства внести заставу.
Таким чином, вимоги позивача не відповідають наведеним приписам процесуального закону, а тому позивачу слід уточнити позовні вимоги.
Згідно з приписами пункту 5 частини першої статті 171 Кодексу адміністративного судочинства України суддя після одержання позовної заяви з'ясовує, чи позов подано у строк, установлений законом (якщо позов подано з пропущенням встановленого законом строку звернення до суду, то чи достатньо підстав для визнання причин пропуску строку звернення до суду поважними).
Частиною першою статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Відповідно до частини другої статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Так, суд звертає увагу на наступне.
Постановою Правління Національного банку України від 04.12.2014 року №782 публічне акціонерне товариство "Банк Камбіо" визнано неплатоспроможним.
Відповідно до постанови Правління Національного банку України від 27.02.2015 року №144 "Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію публічного акціонерного товариства "Банк Камбіо" виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (далі - Фонд гарантування) прийнято рішення від 02.03.2015 №46, "Про початок процедури ліквідації публічного акціонерного товариства "Банк Камбіо" та призначено уповноважену особу Фонду на ліквідацію банку".
Інформацію про ліквідацію публічного акціонерного товариства "Банк Камбіо" було опубліковано в газеті "Голос України" від 06.03.2015 року №41 (6045).
Суд підкреслює, що згідно з приписами статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України строк звернення до суду, зокрема, обчислюється з дня, коли особа повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Як зазначалось вище, Постановою Правління Національного банку України від 04.12.2014 року №782 публічне акціонерне товариство "Банк Камбіо" визнано неплатоспроможним.
Загальновідомим є той факт, що після початку процедури ліквідації банку, протягом 2015-2016 років вкладники публічного акціонерного товариства "Банк Камбіо", яких не було включено до переліку рахунків вкладників, на підставі яких відбувалось відшкодування коштів за рахунок Фонду гарантування вкладав фізичних осіб, масово почали звертатися до суду за захистом своїх прав та законних інтересів.
Таким чином, суд вважає, що позивач мав можливість дізнатися про порушення його прав та інтересів ще у кінці 2014, на початку 2015 років, проте позивач звернувся до суду лише 05.03.2020, При цьому, обґрунтованих причин пропуску встановленого законом строку звернення до суду, позивачем не надано.
Відповідно до частини шостої статті 161 Кодексу адміністративного судочинства України у разі пропуску строку звернення до адміністративного суду позивач зобов'язаний додати до позову заяву про поновлення цього строку та докази поважності причин його пропуску.
Проте, позивачем не додано до позову заяви про поновлення строку звернення до адміністративного суду.
Згідно з приписами статті 123 Кодексу адміністративного судочинства України, у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.
Відповідно до частини третьої статті 161 Кодексу адміністративного судочинства України, до позовної заяви додається документ про сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі або документи, які підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.
Відповідно до частини першої статті 4 Закону України "Про судовий збір", судовий збір справляється у відповідному розмірі від мінімальної заробітної плати у місячному розмірі, встановленої законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.
Згідно з пунктом 3 частини другої статті 4 Закону України "Про судовий збір" ставка судового збору за подання до адміністративного суду адміністративного позову немайнового характеру, який подано фізичною особою складає 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Статтею 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2020 рік" встановлено, що в 2020 році прожитковий мінімум для працездатних осіб: з 1 січня 2020 року становить 2102 гривень.
Таким чином, за подання до адміністративного суду позову, який містить одну вимогу немайнового характеру, судовий збір належить сплатити за кожну вимогу в розмірі 840,80 грн.
Позивачем у позовній заяві заявлено дві вимоги з яких одна вимога є похідною, отже у даному випадку судовий збір дорівнює 840,80 грн.
Так, позивачем до позовної заяви на підтвердження сплати судового збору додано платіжні доручення від 04.12.2019 року №47933, №47999 на загальну суму 1536,80 грн.
Судом на підставі інформації, наявної в комп'ютерній програмі "Діловодство спеціалізованого суду" встановлено, що платіжні доручення від 04.12.2019 року №47933, №47999 прикріплено до іншої адміністративної справи №640/24210/19, яка знаходилася в провадженні судді Маруліної Л.О.
Відтак, позивачем надано платіжне доручення, яке вже зараховано у рахунок сплати судового збору за подання позивачем іншої позовної заяви (адміністративна справа № 640/24210/19), яка була повернута позивачу.
У зв'язку з чим, у суду відсутня можливість зарахувати судовий збір у розмірі 1536,80,00 грн. (платіжні доручення від 04.12.2019 року №47933, №47999) в рахунок сплати судового збору за подання позивачем даної позовної заяви.
В той же час, позивач наділений правом подати клопотання про повернення суми сплаченого судового збору по справі № 640/24210/19.
Отже, платіжні доручення від 04.12.2019 року №47933, №47999 про сплату судового збору не є належним доказом в даній справі.
Відповідно до частини першої статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтями 160, 161 цього Кодексу, протягом п'яти днів з дня подання позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.
Згідно з частиною другою статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України в ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.
Зазначені недоліки позовної заяви повинно бути усунено шляхом подання до суду:
- доказу сплати судового збору в сумі 840,80 грн. на рахунок Окружного адміністративного суду міста Києва за наступними платіжними реквізитами: отримувач коштів - УК у Печерському р-ні м.Києва, код отримувача (код за ЄДРПОУ) 38004897, банк отримувача -Казначейство України (ЕАП), код банку отримувача (МФО) 899998, рахунок отримувача UA908999980313181206084026007, код класифікації доходів бюджету 22030101, призначення платежу "Судовий збір, за позовом __ (ПІБ чи назва установи, організації позивача), Окружний адміністративний суд м. Києва";
- заяви про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку;
- позовної заяви з уточненими позовними вимогами.
Виходячи з наведеного, суд вважає, що позовну заяву ОСОБА_1 слід залишити без руху, надавши строк для усунення вказаних недоліків протягом десяти днів з моменту отримання ухвали.
Керуючись статтями 160, 161, 169, 241, 243 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -
1. Позовну заяву ОСОБА_1 залишити без руху.
2. Встановити позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви протягом десяти днів з моменту отримання ухвали.
3. Попередити позивача про наслідки недотримання вимог ухвали про залишення позовної заяви без руху, передбачені пунктом 1 частини четвертої статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України.
Ухвала, відповідно до ч. 2 ст. 256 Кодексу адміністративного судочинства України, набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
Суддя Л.О. Маруліна