17 березня 2020 року
м.Суми
Справа №577/4795/18
Номер провадження 22-ц/816/784/20
Сумський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого - Хвостика С. Г. (суддя-доповідач),
суддів - Собини О. І. , Орлова І. В.
з участю секретаря судового засідання - Назарової О.М.,
розглянув у відкритому судовому засіданні у порядку спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на додаткове рішення Конотопського міськрайонного суду Сумської області від 30 січня 2020року в складі судді Буток Т.А., ухваленого в м. Конотопі,
У листопаді 2018 року ОСОБА_2 звернулась з позовом до ОСОБА_1 , який в подальшому уточнила, про встановлення факту проживання однією сім'єю, як чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу та поділ майна подружжя.
ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_1 пред'явив до ОСОБА_2 , третя особа: ОСОБА_3 , зустрічний позов про встановлення факту проживання однією сім'єю, як чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу, визнання об'єкта новоствореним спільним майном та визнання права на отримання грошової компенсації на 1/2 частку квартири.
Рішенням Конотопського міськрайонного суду Сумської області від 13 травня 2019 року позов ОСОБА_2 задоволено.
Встановлено факт проживання ОСОБА_2 з ОСОБА_1 однією сім'єю, як чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу, з серпня 2009 року по серпень 2018 року (включно).
Розділено майно, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, виділено ОСОБА_2 автомобіль «Ford Transit Connect», реєстраційний номер НОМЕР_1 , ОСОБА_1 - автомобіль «Mersedes Benz 416 Sprinter», реєстраційний номер НОМЕР_2 .
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 грошову компенсацію за надлишково отримане майно у розмірі 31200 грн та судовий збір у сумі 2187 грн, а всього 33387 грн.
Зустрічний позов ОСОБА_1 задоволено частково.
Встановлено факт проживання ОСОБА_1 з ОСОБА_2 однією сім'єю, як чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу, з серпня 2009 року по серпень 2018 року (включно).
В іншій частині позовних вимог відмовлено.
16 травня 2019 року ОСОБА_2 поштою направила до суду першої інстанції заяву про ухвалення додаткового рішення щодо розподілу судових витрат, у тому числі витрат на правничу допомогу. При цьому, зазначила, що її представник в судовому засіданні суду першої інстанції своєчасно заявив про відшкодування судових витрат, надавши докази, що підтверджують понесені витрати на правничу допомогу.
Додатковим рішенням Конотопського міськрайонного суду Сумської області від 30 січня 2020року заяву ОСОБА_2 задоволено частково.
Ухвалено додаткове рішення у даній справі, яким стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 понесені судові витрати у вигляді оплати за надання правничої допомоги у розмірі 6000 грн.
Вказане додаткове рішення суду відповідач ОСОБА_1 оскаржив в апеляційному порядку.
В апеляційній скарзі відповідач, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, просить додаткове рішення суду скасувати і ухвалити нове судове рішення, яким відмовити позивачу у задоволенні заяви про ухвалення додаткового рішення щодо розподілу судових витрат.
В доводах апеляційної скарги зазначається, що суд першої інстанції при ухваленні додаткового рішення не врахував обставин того, що позивачем до заяви про ухвалення додаткового рішення не було додано договір про надання правової допомоги та детальний опис робіт (наданих послуг). Крім того, відповідач зауважив, що позивач не надала суду у якості доказів платіжний документ, який би свідчив про фактичне понесення судових витрат. Натомість, надана позивачем довідка про отримання адвокатом коштів, на думку відповідача, не може вважатись оформленим у встановленому законом порядку розрахунковим документом. Також, як вважає відповідач, наданий до суду першої інстанції акт прийому-передачі послуг містить суперечності щодо наданих адвокатом послуг. В апеляційній скарзі також йдеться і про порушення судом першої інстанції строку розгляду заяви про ухвалення додаткового рішення.
У відзиві на апеляційну скаргу позивач ОСОБА_2 просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а додаткове рішення - без змін. При цьому, позивач наголосила на тому, що в матеріалах справи міститься договір про надання правничої допомоги адвокатом та ордер на представництво її інтересів в суді, тому вважає безпідставними доводи апеляційної скарги про протилежне. Також, на думку позивача, безпідставним є і посилання відповідача на наявність протиріч у акті прийому-передачі послуг, ураховуючи, що адвокат підписав дві позовні заяви, які є в матеріалах справи та консультував позивача як до, так і після судових засідань. Також позивач вважає, що розмір сплачених адвокату коштів може бути доведений і наданою адвокатом довідкою, ураховуючи, що законом не передбачено вимог щодо оформлення платіжних документів на оплату правничої допомоги. Що стосується доводів апеляційної скарги про порушення судом першої інстанції строку розгляду заяви про ухвалення додаткового рішення, то позивач зауважила, що цьому сприяв сам відповідач ОСОБА_1 , на прохання якого судове засідання відкладалось.
Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість додаткового рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не піддягає задоволенню з наступних підстав.
Ухвалюючи додаткове рішення, суд першої інстанції виходив з того, що позов вирішено на користь позивача ОСОБА_2 , однак, при цьому, судом не вирішено питання про розподіл понесених нею судових витрат, зокрема, щодо витрат на професійну правничу допомогу адвоката, у зв'язку з чим дійшов висновку про наявність підстав для ухвалення додаткового рішення у даній справі. Визначаючи розмір понесених позивачем витрат на правничу допомогу, суд першої інстанції виходив з того, що розмір наданої позивачу правничої допомоги є співмірним із складністю справи та обсягом виконаних адвокатом робіт (наданих послуг), часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг), кількістю судових засідань та часом, протягом якого адвокат здійснював представництво інтересів позивача в суді, ціною позову та значенням справи для позивача, тому дійшов висновку про стягнення з відповідача на користь позивача понесених нею витрат на оплату наданої професійної правничої допомоги у сумі 6000 грн.
Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції, виходячи з наступного.
Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 270 ЦПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо: судом не вирішено питання про судові витрати.
Згідно з частиною 1, пунктом 1 частини 3 статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.
Положеннями статті 59 Конституції України закріплено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року. Так у справі «Схід/Захід Альянс Лімітед» проти України» (заява № 19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (п. 268).
У рішенні ЄСПЛ від 28 листопада 2002 року «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Згідно з пунктом 4 частини першої статті 1 Закону України від 05 липня 2012 року № 5076-VI «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
У пункті 9 частини першої статті 1 вказаного Закону передбачено, що представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов'язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов'язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов'язків потерпілого, цивільного відповідача у кримінальному провадженні.
Інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз'яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (пункт 6 частини першої статті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»).
Відповідно до статті 19 цього ж Закону видами адвокатської діяльності, зокрема, є:
- надання правової інформації, консультацій і роз'яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави;
- складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру;
- представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.
У статті 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» йдеться про те, що гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення представництва на надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок його обчислення, зміни та умови повернення визначаються у договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховується складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
Розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися у ці правовідносини.
Разом з тим, чинне цивільно-процесуальне законодавство визначило критерії, які слід застосовувати при визначенні розміру витрат на правничу допомогу.
Зокрема, за змістом частини 1 - 6 статті 137 ЦПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:
1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);
2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);
3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;
4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Як передбачено частинами 2 - 5, 8 статті 141 ЦПК України, у разі задоволення позову судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються на відповідача.
При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує:
1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи;
2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес;
3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо;
4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.
Якщо сума судових витрат, заявлена до відшкодування, істотно перевищує суму, заявлену в попередньому (орієнтовному) розрахунку, суд може відмовити стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні судових витрат в частині такого перевищення, крім випадків, якщо сторона доведе, що не могла передбачити такі витрати на час подання попереднього (орієнтовного) розрахунку.
Якщо сума судових витрат, заявлених до відшкодування та підтверджених відповідними доказами, є неспівмірно меншою, ніж сума, заявлена в попередньому (орієнтовному) розрахунку, суд може відмовити стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні судових витрат (крім судового збору) повністю або частково, крім випадків, якщо така сторона доведе поважні причини зменшення цієї суми.
Розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
Підсумовуючи, можна зробити висновок, що ЦПК України передбачено такі критерії визначення та розподілу судових витрат: 1) їх дійсність; 2) необхідність; 3) розумність їх розміру, з урахуванням складності справи та фінансового стану учасників справи.
Саме таких висновків щодо застосування відповідних норм права у подібних правовідносинах дійшла Велика Палата Верховного Суду у постанові від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц, які відповідно до частини 4 статті 263 ЦПК України мають враховуватися судом при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин.
Відповідно до частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Як вбачається з матеріалів справи, представником позивача ОСОБА_2 . у даній справі був адвокат Кондратенко Михайло Іванович, який діяв на підставі ордера від 20 листопада 2018 року та договору про надання правничої допомоги від 23 жовтня 2018 року (т. 1, а.с. 36, 37).
Звертаючись до суду з даним позовом, позивач надала попередній розрахунок суми судових витрат, який складався із судового збору у сумі 1834 грн, витрат на правничу допомогу у сумі 6000 грн та витрат на проведення експертизи у сумі 5000 грн, а всього - 12834 грн (а.с. 7).
Рішенням Конотопського міськрайонного суду Сумської області від 13 травня 2019 року позов ОСОБА_2 задоволено.
Встановлено факт проживання ОСОБА_2 з ОСОБА_1 однією сім'єю, як чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу, з серпня 2009 року по серпень 2018 року (включно).
Розділено майно, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, виділено ОСОБА_2 автомобіль «Ford Transit Connect», реєстраційний номер НОМЕР_1 , ОСОБА_1 - автомобіль «Mersedes Benz 416 Sprinter», реєстраційний номер НОМЕР_2 .
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 грошову компенсацію за надлишково отримане майно у розмірі 31200 грн та судовий збір у сумі 2187 грн, а всього 33387 грн.
Зустрічний позов ОСОБА_1 задоволено частково.
Встановлено факт проживання ОСОБА_1 з ОСОБА_2 однією сім'єю, як чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу, з серпня 2009 року по серпень 2018 року (включно).
В іншій частині позовних вимог відмовлено.
Постановою Сумського апеляційного суду від 19 вересня 2019 року рішення Конотопського міськрайонного суду Сумської області від 13 травня 2019 року в даній справі залишено без змін.
16 травня 2019 року, тобто, до закінчення встановленого частиною 8 статті 141 ЦПК України п'ятиденного строку після ухвалення рішення суду, позивач ОСОБА_2 поштою направила до суду першої інстанції заяву про ухвалення додаткового рішення щодо розподілу судових витрат, у тому числі витрат на правничу допомогу. На підтвердження факту понесення витрат на правничу допомогу вона надала довідку від 16 травня 2019 року про розмір отриманих від неї адвокатом Кондратенком М.І. коштів за надання юридичної допомоги у даній справі у сумі 6000 грн, розрахунок витрат на юридичну допомогу від 16 травня 2019 року та акт прийому-передачі послуг від 16 травня 2019 року (т. 1 а.с. 260, 261, 262).
Так, відповідно до розрахунку понесені позивачем витрати на юридичну допомогу складаються із: консультацій клієнта у даній справі - 2000 грн, вивчення документів по справі - 300 грн, написання двох позовних заяв і 1 заперечення - 1000 грн, а також участі у 5 судових засіданнях, з яких 3 засідання з допитом свідків - 4500 грн (т. 1, а.с. 261).
Як вбачається з акта прийму-передачі послуг, станом на 16 травня 2019 року адвокат Кондратенко М.І. надав позивачу ОСОБА_2 юридичні послуги в наступному обсязі: консультації, підготовка і написання двох позовних заяв, участь у 5 судових засіданнях (т. 1, а.с. 262).
З урахуванням наведених норм права та встановлених обставин справи колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про наявність підстав для ухвалення додаткового рішення у даній справі, так як спір вирішений на користь позивача, тому на відповідача покладаються витрати, пов'язані з розглядом справи, зокрема, на правничу допомогу. Колегія суддів погоджується також і з розміром стягнутих з відповідача на користь позивача судових витрат у сумі 6000 грн, оскільки ця сума підтверджується доказами про надання адвокатом правничих послуг у даній справі, а заява про їх відшкодування і розрахунок були надані у строк, визначений частиною восьмою статті 141 ЦПК України. Також колегія суддів вважає, що витрати на професійну правничу допомогу на вказану суму є співмірними зі складністю цієї справи, наданим адвокатом обсягом послуг у суді, починаючи з листопада 2018 року, вони відповідають критерію їх реальності та розумності їхнього розміру.
Доводи апеляційної скарги про недоведеність позивачем факту понесення витрат на правничу допомогу відповідним розрахунковим документом не заслуговують на увагу колегії суддів як такі, що спростовуються матеріалами справи. Так, у доданій до заяви про ухвалення додаткового рішення довідці від 16 травня 2019 року адвокат Кондратенко М.І. підтвердив факт того, що отримав від позивачки ОСОБА_2 кошти за надання юридичної допомоги у даній справі у сумі 6000 грн. Вказана довідка підписана адвокатом Кондратенком М.І. та скріплена печаткою (т. 1, а.с. 260). При цьому, колегія суддів звертає увагу на те, що ні Цивільним процесуальним кодексом України, ні Законом України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» не встановлено вимог щодо складання розрахункових документів для підтвердження факту оплати гонорару адвоката. При цьому, колегія суддів звертає увагу на те, що в силу вимог пункту 1 частини 1 статті 137 ЦПК України розмір витрат на правничу допомогу визначається на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною.
Посилання в апеляційній скарзі на те, що акт прийому-передачі наданих адвокатом послуг містить суперечності також не заслуговує на увагу колегії суддів, оскільки факт надання адвокатом Кондратенком М.І. зазначених в ньому видів правничої допомоги та пов'язаність їх з розглядом справи знайшли своє підтвердження матеріалами справи. Зокрема, виходячи з матеріалів справи, адвокатом Кондратенком М.І. була підготовлена позовна заява від 01 листопада 2018 року, відзив на зустрічну позовну заяву від 27 листопада 2018 року, а також заява про збільшення позовних вимог від 18 грудня 2018 року (т. 1, а.с. 2, 41, 115). Факт участі адвоката Кондратенка М.І. у судових засіданнях суду першої інстанції від 20 листопада 2018 року, від 20 березня 2019 року, від 29 березня 2019 року, від 10 квітня 2019 року та від 13 травня 2019 року підтверджується протоколами судових засідань (т. 1, а.с. 38, 150-166). Надання консультацій і роз'яснень клієнту з правових питань також охоплюється визначеними у статті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» іншими видами правової допомоги, як і підготовка справи до розгляду, що передбачено пунктом 1 частини 1 статті 137 ЦПК України.
У свою чергу, колегія суддів звертає увагу на те, що відповідач всупереч вимогам частини 6 статті 137 ЦПК України не надав належних і допустимих доказів для підтвердження факту неспівмірності понесених позивачкою витрат на правничу допомогу, які давали би підстави зменшити їх розмір.
Що стосується доводів апеляційної скарги про порушення строків розгляду заяви про ухвалення додаткового рішення, то колегія суддів зауважує, що призначені судом першої інстанції судові засідання неодноразово відкладались саме у зв'язку з неявкою сторін у судові засідання (т. 1, а.с. 264, т. 2, а.с. 2).
Інші доводи апеляційної скарги, в тому числі про відсутність в матеріалах справи договору про надання правничої допомоги та детального опису виконаних робіт (наданих послуг) також не заслуговують на увагу колегії суддів, так як спростовуються матеріалами справи, тому не можуть слугувати підставою для зміни чи скасування законного і обґрунтованого додаткового рішення суду першої інстанції.
За таких обставин, коли суд першої інстанції ухвалив додаткове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, підстав для його зміни чи скасування колегія суддів не вбачає, тому апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а додаткове рішення - без змін.
Керуючись ст.ст. 374 ч.1 п.1; 375; 381 ч.ч.1, 3; 382 ЦПК України, апеляційний суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Додаткове рішення Конотопського міськрайонного суду Сумської області від 30 січня 2020року в даній справі залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Головуючий: С.Г. Хвостик (суддя-доповідач)
Судді: О.І. Собина
І.В. Орлов