17 березня 2020 року
м. Київ
Справа № 925/671/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Могил С.К. - головуючий (доповідач), Кушнір І.В., Случ О.В.,
розглянувши касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Логос"
на постанову Північного апеляційного господарського суду від 28.11.2019
та рішення Господарського суду Черкаської області від 30.05.2019
у справі № 925/671/18
за позовом Публічного акціонерного товариства "Дельта Банк"
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Логос"
треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача:
1) Товариство з обмеженою відповідальністю "ФК Домініон";
2) Фізична особа ОСОБА_1
про визнання кредитором, визнання іпотекодержателем, скасування реєстрації припинення обтяження на предмет іпотеки, поновлення у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно запису про обтяження нерухомого майна,
Публічне акціонерне товариство "Дельта Банк" звернулось до Господарського суду Черкаської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Логос" про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину - Договору відступлення прав вимоги від 08.12.2014 укладеного між Публічним акціонерним товариством "Дельта Банк" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Домініон", шляхом відновлення становища, яке існувало до порушення прав AT "Дельта Банк", а саме шляхом: визнання кредитором, визнання іпотекодержателем, скасування реєстрації припинення обтяження на предмет іпотеки, поновлення у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно запису про обтяження нерухомого майна.
Суди обох інстанцій погодились з позицією позивача про наявність правових підстав для відновлення його прав як кредитора та іпотекодержателя шляхом відновлення становища, яке існувало до порушення прав Публічного акціонерного товариства "Дельта Банк" тими способами, що вказані у прохальній частині позовної заяви, оскільки вони призводять до реального відновлення порушеного права.
За висновками судів, уклавши спірний договір Банк фактично відмовився від власних майнових вимог. Різниця між відступленою майновою вимогою (8419825,62 грн.) та ціною відступлення (1300000,00 грн.) яку отримає Банк, відрізняється на 85% і є фактичною відмовою банку від власних майнових вимог. Такі відступлення призводять до неплатоспроможності банку, при тому що Новому кредитору ФК Домініон надаються непередбачені законодавством переваги, як окремому кредитору. Такий договір також порушує обмеження, встановленні для ПАТ "Дельта Банк" постановою правління НБУ № 692/БТ від 30.10.2014, зокрема щодо зміни параметрів обтяжень забезпечення.
Крім того, судами встановлено, що на час укладення та виконання Договору відступлення права вимоги існували обмеження у діяльності Банку, встановлені Національним регулятором на підставі постанов правління № 348/БТ від 12.06.2014, № 560/БТ від 11.09.2014 та № 692/БТ від 30.10.2014.
За висновками судів, Договір про відступлення права вимоги від 08.12.2014 є нікчемним на підставі Закону, однак у зв'язку з пропуском позивачем строку позовної давності для захисту прав, порушених спірним правочином, рішенням Господарського суду Черкаської області від 30.05.2019, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 28.11.2019, в позові відмовлено.
Не погоджуючись з мотивами відмови в позові, відповідач звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить судові рішення змінити, виключивши із судових рішень висновки про нікчемність договору та про обґрунтованість вимог позивача.
Під час вирішення порушених у вказаній касаційній скарзі питань, колегією суддів встановлено, що ухвалою Верховного Суду від 19.12.2019 справу № 920/653/18 передано на розгляд об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду з мотивів наявності різної практики застосування судовими палатами Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду положень статті 56 Закону України "Про Національний банк України", а також частини третьої статті 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб".
Суд зазначив, що у вказаній справі суди першої та апеляційної інстанції дійшли висновку про відсутність ознак нікчемності спірного договору, передбачених пунктами 1, 2, 7, 8 частини третьої статті 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб".
Зокрема, відхиляючи доводи позивача про порушення сторонами при укладенні Договору постанови № 293/БТ, суди виходили з того, що постанова 293/БТ містить гриф "Банківська таємниця", є актом індивідуальної дії та стосується виключно позивача, а наслідком порушення такого акта може бути лише застосування до банка-порушника заходів впливу за порушення банківського законодавства відповідно до вимог статті 73 Закону України "Про банки і банківську діяльність" та Положення про застосування НБУ заходів впливу за порушення банківського законодавства, затвердженого постановою Правління НБУ від 17.08.2012 № 346, однак не визнання правочину недійсним.
Спростовуючи доводи позивача про те, що банк безоплатно здійснив відчуження майна, оскільки розрахунки за спірним договором було проведено через внутрішній рахунок банка, тоді як постановою № 293/БТ встановлено обов'язок ПАТ "УПБ" під час здійснення особливого режиму контролю здійснювати розрахунки в національній валюті виключно через кореспондентський рахунок, відкритий у НБУ, суди встановили, що за купівлю нерухомого майна, яке було предметом договору, оплату за відповідача здійснила третя особа, що мала відкриті рахунки у ПАТ "УПБ", а саме ТОВ "Розвиток-2012" згідно з договором доручення, яке в період укладення договору та здійснення ним оплати було кредитором позивача, оскільки мало залишки грошових коштів на своїх рахунках, відкритих у ПАТ "УПБ".
Суди визнали помилковими твердження позивача про те, що за умов відсутності коштів на кореспондентському рахунку, ПАТ "УПБ" не мало можливості виконати платіжне доручення від 28.05.2015 № 204 з перерахування коштів, відтак реально кошти до банка не надходили, натомість відбулося коригування структури банківського балансу шляхом зміни обліку грошових зобов'язань, що нібито свідчить про безоплатність такого правочину та обумовлену цим його нікчемність, оскільки укладення договору і спосіб його виконання не є тотожним.
Суди вказали, що проведення банком операції з перерахування коштів з поточного рахунка ТОВ "Розвиток-2012" у ПАТ "УПБ" не є правочином у розумінні статей 202, 626 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) та Закону України "Про гарантування вкладів фізичних осіб", а є його виконанням, тому такі обґрунтування нікчемності договору є помилковими (аналогічний висновок наведений у постанові Верховного Суду від 05.12.2018 у справі № 911/3880/15).
Суд касаційної інстанції зазначив, що висновки, викладені в оскаржуваних судових рішеннях у цій справі стосовно застосування постанови № 293/БТ, оплатності спірного правочину, а також щодо того, що проведення банком операції щодо перерахуванням коштів є виконанням правочину і не може бути підставою нікчемності цього правочину узгоджуються з висновками, викладеними у постановах Верховного Суду від 14.08.2019 у справі № 911/1123/18, від 02.07.2019 у справі № 911/1122/18, від 28.11.2019 у справі № 920/654/18.
Разом з тим, колегія суддів зазначила, що існує інший підхід до вирішення питання щодо застосування постанов правління НБУ, якими встановлюються обмеження щодо діяльності банка, віднесеного до категорії проблемного, а саме стосовно того, що такі постанови є нормативно-правовими актами з обмеженим доступом, які є обов'язковими до виконання (постанови Верховного Суду від 14.08.2018 у справі № 911/924/16, від 16.05.2018 у справі № 910/10916/16, від 27.11.2018 у справі № 910/4123/16, від 14.06.2018 у справі № 910/14617/16, від 12.11.2019 у справі № 917/720/18).
Окрім того, існує інший підхід у вирішенні питання щодо здійснення розрахунків за спірними правочинами кредиторами банка шляхом перерахування коштів, які знаходилися на рахунку в тому ж банку. Зокрема, у постановах від 14.08.2018 у справі № 911/924/16, від 27.11.2018 у справі № 910/4123/16, від 29.05.2019 у справі № 910/939/16 Верховний Суд підтвердив висновки судів, що при здійсненні такої операції відбувається лише коригування структури банківського балансу шляхом зміни обліку грошового зобов'язання без реального зовнішнього надходження коштів на рахунок банка.
Ухвалою від 14.01.2020 справа № 920/653/18 прийнята до розгляду об'єднаною палатою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду. На теперішній час розгляд справи не завершено.
Відповідно до пункту 7 частини 1 статті 228 Господарського процесуального кодексу України, суд може за заявою учасника справи, а також з власної ініціативи зупинити провадження у справі у випадках перегляду судового рішення у подібних правовідносинах (в іншій справі) у касаційному порядку палатою, об'єднаною палатою, Великою Палатою Верховного Суду.
Ураховуючи вищевикладене, з метою дотримання єдності судової практики, колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для зупинення провадження у справі 910/16476/18 до вирішення об'єднаною палатою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду питання про усунення неоднозначного застосування норм права у подібних правовідносинах у іншій справі № 920/653/18.
Керуючись статтями 228, 230, 234, 235 Господарського процесуального кодексу України, Суд
Провадження за касаційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Логос" на постанову Північного апеляційного господарського суду від 28.11.2019 та рішення Господарського суду Черкаської області від 30.05.2019 у справі № 925/671/18 зупинити до розгляду об'єднаною палатою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду справи № 920/653/18.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддями та оскарженню не підлягає.
Головуючий суддяМогил С.К.
Судді:Кушнір І.В.
Случ О.В.