16 березня 2020 року
м. Київ
Справа № 904/1490/19
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Баранець О.М. - головуючий, Стратієнко Л.В., Студенець В.І.,
розглянувши у порядку письмового провадження касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Центренерго»
на постанову Центрального апеляційного господарського суду
у складі колегії суддів: Дарміна М.О., Антоніка С.Г., Березкіної О.В.
від 30.09.2019
за позовом Публічного акціонерного товариства «Центренерго»
до Концерна «Союзенерго»
про стягнення штрафних санкцій по Договору про закупівлю (поставку)
Короткий зміст позовних вимог
У квітні 2019 року Публічне акціонерне товариство «Центренерго» звернулося до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Концерна «Союзенерго» про стягнення штрафних санкцій на загальну суму 709 170, 79 грн, з яких 552 908, 59 грн - пеня за прострочення строків поставки, 49 119, 00 грн - штраф за прострочені понад двадцять днів у розмірі семи відсотків від вартості продукції та 107 143, 20 грн - штраф за постачання неякісної продукції.
Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем умов договору про закупівлю (поставку) товарів в частині несвоєчасної поставки продукції.
Короткий виклад обставин справи, встановлених судами попередніх інстанцій
Як встановлено господарськими судами 14 вересня 2018 року між Публічним акціонерним товариством «Центренерго» (покупець) та Концерном «Союзенерго» (постачальник) було укладено договір про закупівлю (поставку) товарів №121/78 від (далі - Договір) та додаток №1 від 14.09.2018 до зазначеного Договору (далі - Додаток №1).
Відповідно до пункту 1.1 Договору постачальник зобов'язується поставити покупцю товари (продукцію) згідно з умовами договору.
Пунктом 1.3 Договору передбачено, що найменування (номенклатура, асортимент), ціна, кількість, строки (графік) поставки та інші характеристики продукції зазначені в додатках до договору.
Згідно з пунктами 3.1, 3.2 Договору постачальник здійснює поставку продукції за умовами згідно додатку до Договору. Місце, строк (графік) поставки продукції визначається в додатках до Договору.
Відповідно до пункту 3.3 Договору фактичний об'єм кожної партії продукції зазначається у відповідній письмовій заявці покупця, яка є невід'ємною частиною даного Договору.
Згідно з пунктом 1 Додатку №1 визначено найменування, асортимент, кількість та ціну товару (продукції) 42130000-9 арматура трубопровідна: крани, вентилі, клапани та подібні пристрої (Арматура високого тиску), які постачальник зобов'язаний поставити на Зміївську ТЕС Публічного акціонерного товариства «Центренерго» за Договором.
Відповідно до пункту 12.1 Договору даний договір набирає чинності з моменту його підписання обома сторонами та скріплення печатками сторін і діє протягом строку зазначеного в додатку до договору.
Пунктом 9 Додатку №1 визначено, що строк дії Договору до 31 січня 2019 року.
24 вересня 2018 року покупцем було направлено постачальнику письмову заявку №23/3353 на поставку продукції в кількості 256 штук на загальну суму 4 043 830, 80 грн з ПДВ на Зміївську ТЕС Публічного акціонерного товариства «Центренерго».
Письмова заявка була отримана постачальником - 24.09.2018.
Відповідно до п.5 Додатку № 1 строк поставки продукції становить протягом 30 днів з моменту отримання письмової заявки Покупця з можливістю дострокової поставки, у період з 14.09.2018 року по 31.01.2019 рік. Обсяги постачання можуть бути зменшені в залежності від реального фінансування видатків Покупця.
Згідно з пунктом 5.3 Договору датою поставки є дата підписання уповноваженими представниками сторін акту приймання - передачі продукції. В разі якщо фактична передача продукції і дата підписання акту приймання - передачі продукції не співпадають - до підписання акту приймання - передачі продукції (в тому числі період приймання продукції за кількістю та якістю), продукція вважається переданою покупцю на відповідальне зберігання.
Таким чином, судами попередніх інстанцій встановлено, що останнім днем поставки продукції за умовами вищезазначеного Договору є 24.10.2018.
Постачальником було поставлено наступну продукцію:
- відповідно до акту приймання - передачі продукції від 08.10.2018 продукція була поставлена на Зміївську ТЕС у кількості 239 штук на загальну суму 2 138 485, 20 грн з ПДВ;
- відповідно до акту приймання - передачі продукції від 23.10.2018 продукція була поставлена на Зміївську ТЕС у кількості 3 штук на загальну суму 388 800,00 грн з ПДВ;
- відповідно до акту приймання - передачі продукції від 26.10.2018 продукція була поставлена на Зміївську ТЕС у кількості 4 штук на загальну суму 279 129,60 грн з ПДВ (прострочено 1 календарний день);
- відповідно до акту приймання - передачі продукції від 03.12.2018 продукція була поставлена на Зміївську ТЕС у кількості 9 штук на загальну суму 701 700, 00 грн з ПДВ (прострочено 39 календарних днів).
Отже, по поставленій продукції за двома актами приймання - передачі продукції від 26.10.2018 та від 03.12.2018 виконання зобов'язань відповідачем здійснено із порушенням строків визначених умовами Договору.
Відповідно до пункту 9.2 Договору у разі невиконання або несвоєчасного виконання зобов'язань щодо поставки продукції з постачальника стягується пеня у розмірі 2 відсотків вартості продукції, з якої допущено прострочення за кожний день прострочення, а за прострочення понад двадцять днів додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків вказаної вартості, і крім цього, постачальник відшкодовує всі понесені покупцем збитки, заподіяні затримкою виконання постачальником зобов'язань за цим Договором, а у разі здійснення попередньої оплати постачальник, крім сплати зазначених штрафних санкцій, повертає покупцю кошти з урахуванням індексу інфляції і трьох відсотків річних.
За порушення постачальником умов зобов'язання щодо якості продукції стягується штраф у розмірі двадцяти відсотків від ціни неякісної продукції і, крім цього, постачальник відшкодовує всі понесенні покупцем збитки (пункт 9.3 Договору).
Зокрема, судами попередніх інстанцій також встановлено, що по продукції, яка була поставлена згідно видаткової накладної РН-0001565 від 05.10.2018 та актом приймання - передачі продукції від 08.10.2018 Зміївською ТЕС було проведено вхідний контроль по кількості та якості, за результатом якого було складено акт №392 від 08.10.2018 згідно якого засувка 448-250-Э Ду250 Ру250 (пункт №9 видаткової накладної) у кількості однієї штуки вартістю 535 716, 00 грн взята на відповідальне зберігання, у зв'язку з невідповідністю за якістю.
08 жовтня 2018 року Зміївська ТЕС Публічного акціонерного товариства «Центренерго» листом №07/785-5922 звернулася до відповідача з пропозицією щодо направлення уповноважених представників для сумісного приймання продукції.
Листами №252/10-18 від 09.10.2018 та №261/10-18 від 11.10.2018 постачальник повідомив покупця про направлення своїх уповноважених представників для сумісного приймання продукції поставленої за вищезазначеним Договором.
12 жовтня 2018 року представниками покупця спільно з уповноваженими представниками постачальника проведено вхідний контроль по якості продукції - засувки 448-250-Э Ду250 Ру250 у кількості однієї штуки, за результатом якого складено акт невідповідності за якістю №2/10 від 12.10.2018, яким встановлено, що вищезазначена засувка до монтажу та подальшої експлуатації на Зміївській ТЕС не придатна і згідно Договору приймається на відповідальне зберігання з послідуючим поверненням постачальнику.
06 листопада 2018 року представниками покупця та постачальника проведено повторний вхідний контроль вищезазначеної засувки із розбиранням її вузлів та агрегатів, за результатом якого складено акт прихованих недоліків №1/11 від 06.11.2018, за наслідками якого сторонами виявленні додатково й прихованні недоліки.
Листом №321/11-18 від 09.11.2018 відповідач просив директора Зміївської ТЕС Публічного акціонерного товариства «Центренерго», терміново, до 15 годин 00 хвилин 09.11.2018, зазначити дату відвантаження засувки 448-250-Э Ду250 Ру250 на адресу відповідача, на підставі складеного акту прихованих недоліків №1/11 від 06.11.2018, звернувши увагу адресата про свій обов'язок за власний рахунок усунути приховані недоліки, та до 21.11.2018 повернути клапан на Зміївську ТЕС.
Листом №07/881-6741 від 12.11.2018 директор Зміївської ТЕС Публічного акціонерного товариства «Ценренерго» сповістив відповідача про готовність відвантаження засувки 448-250-Э Ду250 РУ250 в кількості однієї штуки на адресу відповідача 13.11.2018, вказавши перелік документів для представника відповідача.
Листом №07/890-6795 від 13.11.2018 директор Зміївської ТЕС Публічного акціонерного товариства «Ценренерго» сповістив відповідача про готовність відвантаження засувки 448-250-Э Ду250 РУ250 в кількості однієї штуки на адресу відповідача в будь-який робочий день тижня, вказавши необхідні документи для представника відповідача.
Листом №23/4063 від 22.11.2018 позивач сповістив відповідача, що адресату до 05.11.2018 необхідно було здійснити у відповідності до умов Договору та листа-заявки №23/3353 від 24.09.2018 постачання клапанів регулюючих 814-20-Э Ду20 Ру380 з електроприводом МЭО у кількості чотирьох одиниць; клапанів регулюючих 814-50-Ра Ду50 Ру380 у кількості п'яти одиниць та засувки 448-250-Э ДУ250 Ру250 у кількості 2 одиниць, однак у зв'язку із закінченням ремонтних робіт на енергоблоці №6 Зміївської ТЕС, постачання вищезазначеної продукції необхідно призупинити.
Відповідно до акту приймання - передачі продукції №121/78 від 03.12.2018 уповноваженими представниками сторін здійснено прийом клапанів регулюючих 814-20-Э Ду20 Ру380 з електроприводом МЭО у кількості чотирьох одиниць та клапанів регулюючих 814-50-Ра Ду50 Ру380 у кількості п'яти одиниць на загальну суму 701 700, 00 грн.
Відтак апеляційний суд зазначив, що не зважаючи на вказівку щодо призупинення недопоставленої частини продукції, яка викладена у вищезазначеному листі відповідача №23/4063 від 22.11.2018, позивачем належним чином було прийнято частину продукції, про що було складено відповідний акт.
Доказів того, що відповідачем в подальшому здійснювалася поставки засувки 448-250-Э ДУ250 Ру250 у кількості двох одиниць належної якості, відповідачем апеляційному суду не було надано.
Крім цього, суд апеляційної інстанції також зазначив, що відповідач погодившись на заміну засувки 448-250-Э ДУ250 Ру250 заводський номер №17380 визнав її неякісною, що підтверджується листом №348/11-18 від 20.11.2018, однак так і не здійснив заміну її на якісну. Відповідачем також не спростовано ту обставину, що станом на час розгляду справи у суді першої інстанції, вищезазначена засувка так і перебуває на відповідальному зберіганні у позивача.
Короткий зміст рішення та постанови судів попередніх інстанцій
Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 10.07.2019 у справі №904/1490/19 позов задоволено повністю. Стягнуто з відповідача на користь позивача штрафні санкції на загальну суму 709 170, 79 грн, з яких 552 908, 59 грн - пеня за прострочення строків поставки, 49 119, 00 грн - штраф за прострочення понад двадцять днів у розмірі семи відсотків від вартості продукції, 107 143, 20 грн - штраф за постачання неякісної продукції, судовий збір в розмірі 10637,60 грн.
В обґрунтування свого рішення суд першої інстанції зазначив, що відповідач прострочив виконання зобов'язань за Договором, зокрема, за двома актами приймання - передачі продукції від 26.10.2018 року та від 03.12.2018 року, у зв'язку з чим нараховані за прострочення поставки продукції пеня у розмірі 5 582, 59 грн (1 день за період 25.10.2018 по акту приймання - передачі продукції від 26.10.2018), пеня у розмірі 547 326 грн (39 днів за період 25.10.2018 по 02.12.2018 по акту приймання - передачі продукції від 03.12.2018) та штраф у розмірі 49 119, 00 грн від простроченої суми 701 700,00 грн по акту приймання - передачі від 03.12.2018 визнані судом обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню. Крім цього судом першої інстанції визнані обґрунтованими позовні вимоги щодо нарахування штрафу у розмірі 107 143, 20 грн (20% від 535 716, 00 грн вартості засувки 448-250- Э Ду250 Ру250, яка визнана такою, що не відповідає якості).
Однак судом першої інстанції відмовлено в задоволені клопотання відповідача про зменшення розміру суми штрафних санкцій, у зв'язку з ненаданням відповідачем документальних доказів на підтвердження факту його складного фінансового становища.
Постановою Центрального апеляційного господарського суду від 30.09.2019 рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 10.07.2019 у справі №904/1490/19 змінено в частині стягнення з відповідача на користь позивача 552908,59 грн - пені за прострочення строків поставки і 49119,90 грн - штрафу за прострочені понад двадцять днів у розмірі семи відсотків від вартості продукції. Резолютивну частину рішення викладено в наступній редакції: позовні вимоги задоволено частково; стягнуто з відповідача на користь позивача 55290,00 грн - пені за прострочення строків поставки, 4911,00 грн - штрафу за прострочення понад двадцять днів у розмірі семи відсотків від вартості продукції, 107143,20 грн - штрафу за постачання неякісної продукції, судовий збір в розмірі 10637,60 грн. В іншій частині позовних вимог відмовлено.
Суд апеляційної інстанції, змінюючи рішення суду першої інстанції, врахував клопотання відповідача про зменшення розміру нарахованої пені та штрафу за прострочення поставки продукції та зазначив, що беручи до уваги ступінь виконання основного зобов'язання, поважність причин несвоєчасного виконання відповідачем зобов'язання, поведінку відповідача, яка свідчить про вжиття ним всіх можливих заходів до виконання зобов'язання, розмір нарахованих штрафних санкцій 602027,59 грн пропорційно до вартості поставленої продукції 986829,60 грн, апеляційний суд дійшов висновку про можливість зменшення розміру нарахованих пені за поставку продукції із простроченням строків поставки з 552 908,59 грн до 55290,85 грн - пені за прострочення строків поставки і штрафу за прострочення понад двадцять днів з 49 119, 90 грн до 4911,99 грн.
Короткий зміст вимог касаційної скарги та аргументи учасників справи
Публічне акціонерне товариство «Центренерго» 06.12.2019 звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Центрального апеляційного господарського суду від 30.09.2019 і залишити в силі рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 10.07.2019 у справі № 904/1490/19.
В обґрунтування своїх вимог заявник касаційної скарги зазначає, що суд апеляційної інстанції, вирішуючи питання про зменшення розміру штрафних санкцій, в неповному обсязі з'ясував обставини справи, що підтверджують винятковість даного випадку, внаслідок чого, на думку скаржника, апеляційний суд дійшов до неправомірного висновку та зменшив розмір штрафних санкцій, які застосовувалися до відповідача за неналежне виконання договірних зобов'язань, чим порушив статтю 86 Господарського процесуального кодексу України.
Також скаржник вважає, що судом апеляційної інстанції всебічно не з'ясовано та не розкрито причин неналежного виконання зобов'язань відповідачем та обставини за яких він визначає їх поважними, тобто такими, що надають змогу суду визначити винятковість даної справи та зменшити розмір штрафних санкцій.
Крім того, в порушення вимог статті 233 Господарського кодексу України апеляційним судом не враховано та не надано належної правової оцінки майновому стану позивача, що є суб'єктом господарювання державного сектору економіки, а також в порушення вимог статті 86 Господарського процесуального кодексу України належним чином не досліджено лист позивача №23/4063 від 22.11.2018, згідно якого позивач відмовився від прийняття продукції, у зв'язку із закінченням ремонтних робіт на енергоблоці №6 Зміївської ТЕС, що призвело до ухвалення незаконної та необґрунтованої на думку скаржника постанови, якою апеляційним судом зменшено розмір штрафних санкцій відповідачу.
Концерн «Союзенерго» надав відзив на касаційну скаргу, в якому відповідач просить відмовити у задоволенні касаційної скарги, а оскаржувану постанову суду апеляційної інстанції залишити без змін, оскільки оскаржуване рішення є законним та обґрунтованим, прийнятим з належним застосуванням норм матеріального та процесуального права, а тому відсутні підстави для його скасування.
Оцінка аргументів учасників справи і висновків суду апеляційної інстанцій
Здійснивши розгляд касаційної скарги, дослідивши наведені у ній доводи, перевіривши наявні матеріали справи щодо правильності застосування господарськими судами норм матеріального права та дотримання норм процесуального права, Касаційний господарський суд вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Відповідно до вимог частини 1 статті 300 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
Предметом касаційного оскарження та, відповідно, касаційного розгляду у цій справі є зменшення судом апеляційної інстанції відповідачу розміру нарахованої пені та штрафу за прострочення поставки продукції позивачу.
Статтею 549 Цивільного кодексу України передбачено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Відповідно до статті 233 Господарського кодексу України, у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.
Аналогічне право суду визначено і частиною 3 статті 551 Цивільного кодексу України, яка встановлює, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.
Проаналізувавши зазначені норми, слід дійти висновку, що вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, господарський суд повинен оцінити, чи є цей випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання боржником; причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної особи тощо.
При цьому зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, а за відсутності у законі переліку таких виняткових обставин, господарський суд, оцінивши подані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки.
Водночас, висновок суду щодо необхідності зменшення розміру пені, який підлягає стягненню з відповідача, повинен ґрунтуватися, крім викладеного, також на загальних засадах цивільного законодавства, якими є, зокрема, справедливість, добросовісність та розумність (пункт 6 статті 3 Цивільного кодексу України).
Суд апеляційної інстанції, зменшуючи розмір заявленої до стягнення пені та штрафу за прострочення поставки продукції, врахував ступінь виконання відповідачем своїх зобов'язань за спірним договором, а також прийняв до уваги незначний термін прострочення, поведінку відповідача, яка протягом всього часу прострочення свідчила про його намагання усунути допущені порушення, розмір нарахованих штрафних санкцій - 602027,59 грн пропорційно до вартості поставленої продукції у сумі 986829,60 грн, а також те, що сторонами не оспорюється відсутність заподіяння будь-яких збитків, у зв'язку з простроченням поставки вищезазначеної продукції.
Верховний Суд вважає, що господарський суд апеляційної інстанції правильно взяв до уваги доводи відповідача, врахував інтереси обох сторін та дійшов обґрунтованого висновку про зменшення розміру присуджених до стягнення штрафних санкцій.
При цьому чинним законодавством не врегульований розмір (відсоткове співвідношення) можливого зменшення штрафних санкцій. Відповідно, таке питання вирішується господарським судом згідно зі статтею 86 Господарського процесуального кодексу України, тобто за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
З огляду на викладене, доводи касаційної скарги позивача стосовно того, що суд апеляційної інстанції необґрунтовано зменшив розмір пені та штрафу не може слугувати підставою для скасування постанови, що оскаржується, оскільки зменшення розміру штрафних санкцій є правом суду, яке може бути реалізоване ним у кожному конкретному випадку за наслідками оцінки обставин справи, наведених учасниками справи обґрунтувань та дослідження доказів.
Тобто постанова суду апеляційної інстанції в частині зменшення розміру заявленої до стягнення суми неустойки ухвалена з додержанням норм матеріального і процесуального права, тому відсутні підстави для її скасування в цій частині.
Інші доводи, викладені в касаційній скарзі колегією суддів Касаційного господарського суду відхиляються, оскільки останні є такими, що не спростовують висновків суду апеляційної інстанції та зводяться до переоцінки доказів, а суд касаційної інстанції в силу частини 2 статті 300 Господарського процесуального кодексу України не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
Відповідно до частини 1 статті 9 Конституції України чинні міжнародні договори, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України.
Статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» визначено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.
Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини (рішення у справах «Пономарьов проти України» та «Рябих проти Російської Федерації»), у справі «Нєлюбін проти Російської Федерації», повноваження вищих судових органів стосовно перегляду мають реалізовуватися для виправлення судових помилок та недоліків судочинства, але не для здійснення нового судового розгляду, перегляд не повинен фактично підміняти собою апеляцію. Повноваження вищих судів щодо скасування чи зміни тих судових рішень, які вступили в законну силу та підлягають виконанню, мають використовуватися для виправлення фундаментальних порушень.
Європейський суд з прав людини у рішенні в справі «Серявін та інші проти України» вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.
Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
Відповідно до статті 309 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.
З урахуванням меж перегляду справи в касаційній інстанції, колегія суддів вважає, що постанова суду апеляційної інстанції прийнята з додержанням норм матеріального і процесуального права, підстав для її зміни чи скасування немає.
Судові витрати
Зважаючи на те, що Верховний Суд залишає касаційну скаргу без задоволення, судові витрати, пов'язані з розглядом справи у суді касаційної інстанції, покладаються на скаржника.
Керуючись статтями 300, 301, 308, 309, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Суд - ,
1. Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Центренерго» залишити без задоволення.
2. Постанову Центрального апеляційного господарського суду від 30.09.2019 у справі №904/1490/19 залишити без змін.
3. Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Головуючий О. Баранець
Судді Л. Стратієнко
В. Студенець