Справа № 188/127/20
Провадження № 1-кп/188/68/2020
17 березня 2020 року Петропавлівський районний суд Дніпропетровської області у складі головуючого судді ОСОБА_1 ,
при секретарі судового засідання ОСОБА_2 ,
розглянувши у підготовчому судовому засіданні в смт. Петропавлівка обвинувальний акт з угодою про примирення, укладеною 30.09.2019 між потерпілим ОСОБА_3 та підозрюваним ОСОБА_4 у кримінальному провадженні, внесеному до ЄРДР за № 12019040530000422 від 23.08.2019, який надійшов від заступника керівника Павлоградської місцевої прокуратури Дніпропетровської області 21.10.2019, стосовно
ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , народився в с. Великуй Хутір Драбівського району Черкаської області, громадянина України, не працює, не одруженого, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , проживає за адресою: АДРЕСА_2 , раніше не судимого,
за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 185 КК України,
за участю прокурора ОСОБА_6 ,
обвинуваченого ОСОБА_5 ,
ОСОБА_5 02.01.2019 у період часу приблизно з 18.00 до 19.00, точний час не встановлено, працюючи на території домоволодіння, в якому проживає ОСОБА_7 , за адресою: АДРЕСА_3 , побачив металевий садовий візок, який належить ОСОБА_7 і у нього виник умисел на таємне викрадення чужого майна. Після чого ОСОБА_5 02.01.2019 у період часу приблизно з з 18.00 до 19.00, точний час не встановлено, скориставшись тим, що навколо нікого не має,і впевнившись в тому, що його ніхто не бачить і за його діями ніхто не спостерігає, шляхом вільного доступу умисно, таємно з подвір'я домоволодіння за вказаною адресою викрав металевий садовий візок вартістю 370,00 грн.
Викрадене ОСОБА_5 привласнив, розпорядившись ним на власний розсуд, заподіявши ОСОБА_7 матеріальну шкоду у вказаному розмірі.
Дії ОСОБА_5 кваліфікуються як злочин, передбачений ч. 1 ст.185 КК України - таємне викрадення чужого майна (крадіжка).
Під час досудового розслідування 24.01.2020 між потерпілою ОСОБА_7 та підозрюваним ОСОБА_5 була укладена угода про примирення, яка разом з обвинувальним актом направлена до суду та отримана судом 29.01.2020.
Згідно з угодою про примирення ОСОБА_5 у повному обсязі визнав свою винуватість у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 185 КК України, за обставин, викладених в повідомленні про підозру.
Сторони визнали розмір матеріальної шкоди, спричиненої підозрюваним потерпілому у сумі 370,00 грн., яка відшкодована у повному обсязі.
Сторони погодили покарання ОСОБА_5 за вказане кримінальне правопорушення у виді громадських робіт на строк 100 годин.
Сторони зазначили в угоді, що вони розуміють наслідки укладення та затвердження цієї угоди про примирення, передбачені ст. 473 КПК України, а саме, обмеження права оскарження вироку згідно зі ст. ст. 394, 424 КПК України, та відмову від прав, передбачених ст. 474 КПК України.
У судовому засіданні обвинувачений свою вину визнав повністю, просить суд затвердити угоду про примирення та призначити йому узгоджену міру покарання, пояснив, що наслідки укладення та затвердження угоди, передбачені ст. 473 КПК України, йому зрозумілі, укладення угоди є добровільним, тобто не є наслідком застосування примусу, насильства, погроз або наслідком обіцянок чи дії будь - яких інших обставин, ніж ті, що передбачені в угоді.
Потерпіла в судове засідання не з'явилася, надала письмову заяву про проведення судового провадження без її участі, у якій зазначила, що укладення угоди є добровільним, наслідки затвердження угоди про примирення їй зрозумілі, умови угоди вона підтримує в повному обсязі та просить затвердити.
Прокурор не заперечує проти затвердження угоди про примирення.
Розглядаючи питання про затвердження угоди про примирення, суд виходить з такого.
Пунктом 1 частини 3 статті 314 КПК України передбачено, що у підготовчому судовому засіданні суд має право затвердити угоду або відмовити в затвердженні угоди та повернути кримінальне провадження прокурору для продовження досудового розслідування в порядку, передбаченому статтями 468-475 цього Кодексу.
Відповідно до ст. 468 КПК України у кримінальному провадженні може бути укладена угода між потерпілим та підозрюваним чи обвинуваченим про примирення.
Згідно зі ч. 3 ст. 469 КПК України угода про примирення між потерпілим та підозрюваним чи обвинуваченим може бути укладена у провадженні щодо кримінальних проступків, злочинів невеликої чи середньої тяжкості та у кримінальному провадженні у формі приватного обвинувачення.
Суд вважає вірною кваліфікацію дій обвинуваченого за ч.1 ст. 185 КК України, як таємне викрадення чужого майна (крадіжка).
Кримінальне правопорушення, у вчиненні якого обвинувачений визнав себе винуватим, відповідно до ст. 12 КК України є злочином середньої тяжкості.
Оцінюючи зміст угоди та суб'єктивне сприйняття угоди сторонами, суд бере до уваги правову позицію Європейського суду з прав людини, висловлену у справі «Natsvlishvili тa Togonidze проти Грузії» за заявою № 9043/05 від 29 квітня 2014 року. Зокрема, у рішенні Суд зазначає, що «угоди про визнання вини, що призводять до засудження, без винятку є предметом перегляду компетентним судом і у цьому сенсі суди зобов'язані перевіряти, чи були досягнуті угоди про визнання вини відповідно до чинних процесуальних і матеріальних норм, чи уклав підсудний угоду добровільно і свідомо, чи існують докази, які підтверджують визнання підсудним вини в угоді, і чи є умови угоди відповідними» (п.66). Національний суд, який розглядає таке питання, як правило, зобов'язаний вивчити матеріали справи, перш ніж вирішити, чи затвердити або відхилити угоду про визнання вини. Він також має переконатися в тому, що наявні в матеріалах справи докази підтверджують визнання обвинуваченим вини в угоді або ж визнавальні свідчення, надані обвинуваченим (п.67).
Судом з'ясовано, що обвинувачений цілком розуміє права, визначені ч. 4 ст. 474 КПК України, наслідки укладення та затвердження цієї угоди, передбачені ч. 2 ст. 473 КПК України, характер обвинувачення, вид покарання, а також інші заходи, які будуть застосовані судом до обвинуваченого у разі затвердження угоди судом.
Суд переконався, що укладення угоди сторонами є добровільним, тобто не є наслідком застосування насильства, примусу, погроз або наслідком обіцянок чи дій будь-яких інших обставин, ніж ті, що передбачені в угоді.
За таких обставин суд, переконавшись, що сторони примирилися і укладення угоди є добровільним, умови угоди не порушують права, свободи чи інтереси сторін або інших осіб, не суперечать вимогам закону та інтересам суспільства, правова кваліфікація кримінального правопорушення є вірною, зобов'язання, взяті за угодою обвинуваченою, виконані повністю, узгоджена міра покарання відповідає вимогам ст. 65 КК України, характеру і тяжкості обвинувачення, особі обвинуваченого, який раніше не судимий, обставин, що пом'якшують покарання або обтяжують покарання, судом не встановлено, вважає можливим затвердити угоду про примирення та призначити обвинуваченому узгоджену сторонами міру покарання.
Цивільний позов потерпілою не заявлявся.
Речовий доказ - металевий візок, що належить потерпілій і згідно з розпискою зберігається у нього (а.д.р. 22), слід залишити їй.
Процесуальні витрати на проведення судової товарознавчої експертизи в сумі 300,00 грн., підтверджені звітом експерта (а.д.р. 29), на підставі ч.2 ст.124 КПК України слід стягнути з обвинуваченого на користь держави.
Запобіжний захід обвинуваченій не обирався і підстав для його обрання немає.
Керуючись ст.ст. 314, 374, 468-475, 394-395, 532 КПК України, суд
Затвердити угоду про примирення, укладену 24.01.2020 між потерпілою ОСОБА_7 та підозрюваним ОСОБА_5 .
ОСОБА_5 визнати винуватим у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 185 КК України, та призначити йому покарання у виді громадських робіт на строк сто годин.
Речовий доказ - металевий візок залишити потерпілій ОСОБА_7 .
Стягнути з ОСОБА_5 на користь держави процесуальні витрати на проведення судової товарознавчої експертизи в розмірі 300(триста) грн. 04 коп.
Вирок може бути оскаржений в апеляційному порядку до Дніпровського апеляційного суду шляхом подання апеляції через Петропавлівський районний суд Дніпропетровської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Вирок суду першої інстанції на підставі угоди про примирення між потерпілим та обвинуваченим (підозрюваним) може бути оскаржений в апеляційному порядку:
1) обвинуваченим, його захисником, законним представником виключно з підстав: призначення судом покарання, суворішого ніж узгоджене сторонами угоди; ухвалення вироку без його згоди на призначення покарання; невиконання судом вимог, встановлених частинами п'ятою - сьомою статті 474 цього Кодексу, в тому числі не роз'яснення йому наслідків укладення угоди;
2) потерпілим, його представником, законним представником, виключно з підстав: призначення судом покарання, менш суворого, ніж узгоджене сторонами угоди; ухвалення вироку без його згоди на призначення покарання; не роз'яснення йому наслідків укладення угоди; невиконання судом вимог, встановлених частинами шостою чи сьомою статті 474 цього Кодексу;
3) прокурором виключно з підстав затвердження судом угоди у кримінальному провадженні, в якому згідно з частиною третьою статті 469 цього Кодексу угода не може бути укладена.
У разі невиконання угоди про примирення потерпілий має право звернутися до суду, який затвердив таку угоду, з клопотанням про скасування вироку протягом встановленого законом строку давності притягнення до кримінальної відповідальності за вчинення відповідного кримінального правопорушення. Умисне невиконання угоди є підставою для притягнення особи до відповідальності, встановленої законом.
Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після прийняття рішення судом апеляційної інстанції.
Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку.
Копія вироку негайно вручається обвинуваченому і прокурору.
Не пізніше наступного дня копія вироку направляється особам, які були відсутні в судовому засіданні.
Суддя ОСОБА_1