П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
10 березня 2020 р.м.ОдесаСправа № 420/7249/19
Головуючий в 1 інстанції: Радчук А.А.
П'ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
судді-доповідача Домусчі С.Д..
суддів: Семенюка Г.В., Шляхтицького О.І.,
за участю секретаря судового засідання - Тутової Л.С.
представника апелянта - Унгуряну С.І.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Одеського окружного адміністративного суду від 28 грудня 2019 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Першого Приморського відділу державної виконавчої служби міста Одеси Головного територіального управління юстиції в Одеській області про визнання протиправною та скасування постанови від 23 серпня 2013 року про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження, -
03.12.2019 року ОСОБА_1 звернувся з позовом до Першого Приморського відділу ДВС міста Одеси Головного територіального управління юстиції в Одеській області, в якому просив суд визнати протиправною та скасувати постанову старшого державного виконавця Першого Приморського відділу ДВС міста Одеси Головного територіального управління юстиції в Одеській області - Качурка В.В. від 23.08.2013 року у виконавчому провадженні ВП № 39438700 про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження.
Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 28.12.2019 року позовна заява ОСОБА_1 залишена без розгляду.
Не погоджуючись із зазначеною ухвалою, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу Одеського окружного адміністративного суду від 28.12.2019 року, а справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду.
Вимоги апеляційної скарги обґрунтовані тим, що суд першої інстанції допустив порушення норм процесуального права внаслідок неповного з'ясування обставин того коли саме представник позивача дізнався про існування оскаржуваної постанови про арешт майна боржника.
Так, апелянт зазначає, що про існування арешту він дізнався з інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна. Оскільки інформаційна довідка не містила всієї необхідної інформації для ідентифікації підстав накладення арешту на майно, на адресу відповідача був направлений адвокатський запит, відповідь на який була отримана 27.11.2019 року.
Також апелянт зазначає, що відповідно до роздруківок постанов виконавчого провадження з АСВП, які отримані після встановлення підстав накладення арешту, адресою мешкання боржника зазначено АДРЕСА_1 , на яку державний виконавець направляв документи. Проте, відповідно до витягу з Єдиного демографічного реєстру щодо місця проживання позивача та у виконавчому написі нотаріуса зазначено, що позивач з 18.04.1996 року зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 .
Перший Приморський відділ ДВС міста Одеси Головного територіального управління юстиції в Одеській області своїм процесуальним правом подання відзиву на апеляційну скаргу не скористався.
Учасники справи належним чином повідомлені про дату, час та місце апеляційного розгляду справи (а.с. 80, 81)
Апеляційний суд, заслухавши суддю-доповідача, вивчивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Суд встановив, що 03.12.2019 року позивач звернувся до суду з позовною заявою в якій просив визнати протиправною та скасувати постанову старшого державного виконавця Першого Приморського відділу ДВС Одеського міського управління юстиції Качурка В.В. від 23.08.2013 року у виконавчому провадженні ВП №39438700 про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження.
В позовній заяві позивач просив поновити йому строк на звернення до суду з даним позовом. Також, на усунення недоліків позовної заяви, позивач подав заяву про поновлення строку звернення до суду (а.с. 36-37), в якій послався на те, що про обставини здійснення виконавчого провадження та інформації щодо підстав накладення арешту на майно позивача, представник позивача дізнався лише 27 листопада 2019 року, отримавши на адвокатський запит відповідь відповідача від 05 листопада 2019 року за вих. № в-34.
23.12.2019 року, після усунення позивачем недоліків позовної заяви, суд першої інстанції відкрив провадження у справі.
Одночасно, в ухвалі про відкриття провадження у справі, суд першої інстанції витребував у відповідача усі наявні докази щодо виконавчого провадження ВП №39438700, а також копію запиту адвоката Унгуряну С.І. від 30.10.2019 року.
27.12.2019 року до суду першої інстанції надійшов лист відповідача (а.с. 41-49), в якому відповідач, виконуючи вимоги суду першої інстанції, повідомив про неможливість надання копій виконавчого провадження ВП №39438700, оскільки зазначене виконавче провадження у встановленому законом порядку було знищено. Також надав суду першої інстанції копію адвокатського запиту та відповіді на нього.
Залишаючи позовну заяву без розгляду, суд першої інстанції виходив з того, що станом на 30.10.2019 року (день звернення з адвокатським запитом до відповідача) представник позивача був обізнаний про обставини здійснення виконавчого провадження та підстави накладення арешту на майно позивача та про наявність арешту на все майно, що належить позивачу, накладеного 23 серпня 2013 року постановою про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження ВП № 39438700. За таких обставин суд першої інстанції дійшов висновку про неповажність причин пропуску строку звернення до суду, які викладені в клопотанні про поновлення строку, внаслідок чого позовна заява має бути залишена без розгляду відповідно до приписів ч. 3 ст. 123, п. 8 ч. 1 ст. 240, п. 1 ч. 2 ст. 287 КАС України.
Перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції фактичних обставин справи та правильність застосування норм процесуального права, апеляційний суд дійшов такого висновку.
Відповідно до ч. 1 ст. 122 КАС України, позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
За приписами п. 1 ч. 2 ст. 287 КАС України позовну заяву з приводу рішень, дій або бездіяльності органу державної виконавчої служби, приватного виконавця може бути подано до суду у десятиденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав, свобод чи інтересів.
Відповідно до ч. 3 ст. 123 КАС України, якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду.
Відповідно до п. 8 ч. 2 ст. 240 КАС України, суд своєю ухвалою залишає позов без розгляду з підстав, визначених частинами 3 та 4 статті 123 цього Кодексу.
Апеляційний суд відхиляє доводи апелянта стосовно того, що про обставини накладення арешту на майно позивача представник позивача дізнався лише з відповіді відповідача, наданої на адвокатський запит, оскільки такі доводи спростовані матеріалами справи, зокрема змістом самого адвокатського запиту (а.с. 42-44).
Так, в адвокатському запиті, що був поданий до відповідача 30.10.2019 року, представник позивача порушує питання три питання:
- щодо зняття арешту з майна позивача, накладеного постановою про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження ВП №39438700 від 23.08.2013 року;
- щодо повідомлення чи знищено виконавче провадження ВП №39438700 (виконавець Качурка В.В.) по примусовому виконанню виконавчого напису нотаріуса №1070, вчиненого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Паракудою І.В. 21.05.2013 року, у відповідності до Порядку роботи з документами в органах державної виконавчої служби, затвердженого наказом міністерства юстиції України № 2274/5 від 25.12.2008 року;\
- щодо повідомлення чи перебуває на даний час у відділі на виконанні виконавчий напис нотаріуса № 1070, вчиненого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Паракудою І.В. 21.05.2013 року щодо звернення стягнення на квартиру, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , яка належить на праві власності ОСОБА_1 .
Зміст самого адвокатського запиту та його прохальна частини свідчать про обізнаність адвоката позивача про обставини накладення арешту на майно позивача.
Відповідь відповідача на адвокатський запит від 05.11.2019 року (а.с. 48-49), яку представник позивача отримав 27.11.2019 року не містить нової інформації щодо обставини накладення арешту на майно позивача постановою ВП №39438700 від 23.08.2013 року, яка б не була зазначена в адвокатському запиті.
Таким чином, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що представнику позивача було відомо про обставини виконавчого провадження, в межах якого прийнято оскаржувану постанову та підстави її прийняття, що спростовує доводи як апеляційної скарги, так і доводи клопотання про поновлення строку звернення до суду з адміністративним позовом.
Будучи обізнаним про порушення своїх прав станом на 30.10.2019 року, позивач звернувся до суду з позовом лише 03.12.2019 року, тобто з пропуском строку, встановленого п. 1 ч. 2 ст. 287 КАС України.
При цьому матеріали справи, в тому числі і апеляційна скарга, не містять відомостей на підтвердження існування поважних обставин за яких позивач був об'єктивно позбавлений можливості звернутись до суду в межах встановленого процесуальних законом строку.
Доводи апелянта щодо зазначеної в оскаржуваній постанові адреси мешкання позивача та місця реєстрації позивача вказаного у виконавчому написі та у витязі з Єдиного демографічного реєстру, апеляційний суд відхиляє, як такі, що не мають значення для вирішення питання щодо дотримання позивачем строку звернення до суду за захистом своїх прав, оскільки ці доводи не пояснюють причин того, чому будучи обізнаним про порушення своїх прав 30.10.2019 року, позивач звернувся до суду з позовом дише 03.12.2019 року.
Таким чином, апеляційний суд встановив, що доводи апеляційної скарги не містять належних та обґрунтованих міркувань, які б спростовували висновки суду першої інстанції.
Відповідно до ст. 242 КАС України, судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених такими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи, та ухвалив судове рішення з додержанням норм процесуального права, внаслідок чого апеляційна скарга залишається без задоволення, а ухвала суду першої інстанції від 28.12.2019 року - без змін.
Керуючись ст. ст. 2-12, 72-78, 122, 123, 240, 287, 294, 308, 315, 316, 321, 322. 325, 327-329 КАС України, суд -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.
Ухвалу Одеського окружного адміністративного суду від 28 грудня 2019 року - залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повний текст судового рішення складений 17.03.2020 року.
Головуючий суддя Домусчі С.Д.
Судді Семенюк Г.В. Шляхтицький О.І.