04 березня 2020 року м. Чернігів Справа № 620/3478/19
Чернігівський окружний адміністративний суд у складі:
головуючої судді Падій В.В.,
за участю секретаря Кондратенко О.В.,
представника позивача Савицького І.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні, за правилами загального позовного провадження, справу за адміністративним позовом Державного підприємства «Чернігівторф» до Управління Північного офісу Держаудитслужби в Чернігівській області про визнання протиправними дій, визнання протиправними та скасування протоколу і обґрунтування, зобов'язання вчинити певні дії,
Державне підприємство «Чернігівторф» (далі - ДП «Чернігівторф») звернулось до суду з адміністративним позовом до Управління Північного офісу Держаудитслужби в Чернігівській області, в якому просить суд:
1. Визнати протиправними дії Управління Північного офісу Держаудитслужби в Чернігівській області в частині не врахування коментарів ДП «Чернігівторф» до проекту Аудиторського звіту за результатами державного фінансового аудиту діяльності ДП «Чернігівторф» за період з 01.01.2016 по 30.06.2019.
2. Визнати протиправними та скасувати протокол узгодження та обґрунтування неврахованих коментарів до проекту звіту за результатами державного фінансового аудиту діяльності ДП «Чернігівторф» за період з 01.01.2016 по 30.06.2019.
3. Зобов'язати Управління Північного офісу Держаудитслужби в Чернігівській області обговорити та узгодити проект Аудиторського звіту за результатами державного фінансового аудиту діяльності ДП «Чернігівторф» за період з 01.01.2016 по 30.06.2019, з врахуванням коментарів ДП «Чернігівторф» до проекту звіту за результатами державного фінансового аудиту діяльності ДП «Чернігівторф» за період з 01.01.2016 по 30.06.2019.
4. Зобов'язати Управління Північного офісу Держаудитслужби в Чернігівській області внести зміни до звіту за результатами державного фінансового аудиту діяльності ДП «Чернігівторф» за період з 01.01.2016 по 30.06.2019 на підставі протоколу узгодження проекту звіту за результатами державного фінансового аудиту діяльності ДП «Чернігівторф» за період з 01.01.2016 по 30.06.2019, складеного з врахуванням коментарів ДП «Чернігівторф» до проекту звіту за результатами державного фінансового аудиту діяльності ДП «Чернігівторф» за період з 01.01.2016 по 30.06.2019.
Обґрунтовуючи вимоги, позивачем зазначено, що 27.09.2019 ним було отримано проект аудиторського звіту за результатами державного фінансового аудиту діяльності ДП «Чернігівторф» за період з 01.01.2016 по 30.06.2019, та 10.10.2019, у встановлений відповідачем строк, направлено останньому обґрунтовані коментарі до нього. Разом з тим вважає, що коментарі позивача протиправно не враховані відповідачем фактично з підстав, зазначених у звіті. Крім того позивач вказав, що у порушення пункту 21 Порядку №252 обговорення та узгодження проекту звіту відбулося без керівника та працівників позивача, а інформація, яка містилась в додатках до обґрунтованих коментарів до звіту взагалі не бралася відповідачем до уваги.
Ухвалою судді Чернігівського окружного адміністративного суду Падій В.В. від 27.11.2019 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження та відповідачу встановлено п'ятнадцятиденний строк, з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі, для подання відзиву на позовну заяву або заяви про визнання позову.
Відповідачем, в установлений судом строк, подано до суду відзив на позовну заяву, в якому останній проти задоволення позовних вимог заперечував у повному обсязі та просив відмовити у їх задоволенні, зазначивши, що коментарі до аудиторського звіту не було прийнято та враховано, оскільки вони носять пояснювальний характер та не спростовують викладеного у звіті. Також відповідач зазначив, що обговорення та узгодження проекту звіту здійснено саме 17.10.2019, про що було повідомлено об'єкт аудиту листом від 27.09.2019 №26-25-05-14/5199-2019, в присутності тимчасово виконуючого обов'язки директора ДП «Чернігівторф» Бондаренка Юрія Володимировича, який на останній сторінці аудиторського звіту здійснив власноруч відмітку про отримання примірника аудиторського звіту саме 17.10.2019, а залучення до обговорення проекту звіту інших працівників ДП «Чернігівторф» залежало від його керівника. За таких обставин вважає, що державний фінансовий аудит діяльності ДП «Чернігівторф» проведено з дотриманням норм законодавства та з метою покращення ефективності фінансово-господарської діяльності ДП «Чернігівторф», удосконалення управління коштами і майном підприємства.
Також відповідачем подано до суду письмові пояснення, в яких останній, серед іншого, зазначив, що в адміністративному позові відсутні нормативні обґрунтування позивача щодо способу відновлення порушених, на його думку, прав, інтересів та свобод від дій (бездіяльності) Управління. Крім того зазначив, що оформлення результатів державного фінансового аудиту діяльності ДП «Чернігівторф» не породжують для позивача жодних правових наслідків, оскільки вважає, що за результатами державного фінансового аудиту пропозиції, рекомендації та гіпотези, які містяться в аудиторському звіті, носять виключно рекомендаційний характер, а отже жодним чином не порушують права та не встановлюють обов'язків для об'єкту аудиту.
Ухвалою суду від 21.01.2020 задоволено заяву представника позивача та строк підготовки справи до розгляду по суті продовжено до 10:00 год. 18.02.2020.
Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав у повному обсязі та просив їх задовольнити з підстав, наведених у позовній заяві.
Представник відповідача у судове засідання не з'явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, причини неявки суду не повідомив.
Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що позов не підлягає задоволенню повністю з наступних підстав.
Так, судом встановлено, що Управлінням Північного офісу Держаудитслужби в Чернігівській області проведено державний фінансовий аудит діяльності ДП «Чернігівторф» за період з 01.01.2016 по 30.06.2019, на виконання пункту 4.62 Плану проведення заходів державного фінансового контролю Державної аудиторської служби України на III квартал 2019 року (в частині державних фінансових аудитів), погодженого Міністром Кабінету Міністрів України Олександром Саєнко 06.06.2019 та затвердженого наказом Держаудитслужби від 10.06.2019 №162, Порядку проведення Державною аудиторською службою, її міжрегіональними територіальними органами державного фінансового аудиту діяльності суб'єктів господарювання, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 27.03.2019 №252.
Листом від 27.09.2019 №26-25-05-14/5199-2019 відповідачем надано для ознайомлення позивачу проект аудиторського звіту та встановлено термін для подання обґрунтованих коментарів до нього - до 11.10.2019, а також повідомлено про дату обговорення та узгодження проекту звіту - 17.10.2019 (а.с.22).
Листом від 10.10.2019 ДП «Чернігівторф» надано відповідачу обґрунтовані коментарі до проекту звіту (а.с.23-26), які останнім не враховано, про що 17.10.2019 складено обґрунтування неврахованих коментарів до звіту про результати державного фінансового аудиту діяльності ДП «Чернігівторф» за період з 01.01.2016 по 30.06.2019 (а.с.30-45).
Обговорення та узгодження проекту звіту за результатами державного фінансового аудиту діяльності ДП «Чернігівторф» здійснено 17.10.2019, проте керівник ДП «Чернігівторф» відмовився від підписання протоколу узгодження, про що складено акт про відмову від підпису та здійснено відповідний запис до протоколу узгодження (а.с.29,166,167).
За результатами державного фінансового аудиту діяльності ДП «Чернігівторф» за період з 01.01.2016 по 30.06.2019 складено аудиторський звіт, який зареєстровано 17.10.2019 за №05-32/02 (а.с.46-127,152-165).
Аудиторський звіт, разом з протоколом узгодження звіту та обґрунтуванням неврахованих коментарів до звіту направлено відповідачем позивачу листом від 17.10.2019 №26-25-05-14/5523-2019 (а.с.27-28).
Вважаючи протиправними оскаржувані дії та рішення відповідача, позивач звернувся до суду з позовом за захистом своїх прав та інтересів.
Даючи правову оцінку обставинам вказаної справи, суд зважає на наступне.
Згідно з частиною 1 статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист.
В той же час, за приписами статті 2 КАС України, звернення до суду є способом захисту порушених прав, свобод або законних інтересів позивача. Тому особа повинна довести (а суд - встановити), що їй належать права, свободи або законні інтереси, за захистом яких вона звернулася до суду. Права, свободи та законні інтереси, які належать конкретній особі (особам), є предметом судового захисту.
Заінтересованість повинна мати правовий характер, який виявляється в тому, що рішення суду повинно мати правові наслідки для позивача.
Заінтересованість повинна мати об'єктивну основу. Юридична заінтересованість не випливає з самого факту звернення до суду, а повинна передувати йому. Недостатньо лише твердження позивача, наведеного у позовній заяві, про порушення права, свободи або законного інтересу.
Отже, обов'язковою передумовою розгляду позовної заяви по суті є визначення судом фактичної обґрунтованості тверджень позивача про наявність у останнього порушених відповідачем прав, свобод або законних інтересів.
Зі змісту адміністративного позову та доданих до нього доказів вбачається, що позивач оскаржує дії відповідача в частині не врахування коментарів до проекту аудиторського звіту та рішення відповідача - протокол узгодження та обґрунтування неврахованих коментарів до проекту звіту за результатами державного фінансового аудиту діяльності ДП «Чернігівторф» за період з 01.01.2016 по 30.06.2019, а також просить суд зобов'язати відповідача вчинити певні дії - обговорити та узгодити проект аудиторського звіту за результатами державного фінансового аудиту діяльності ДП «Чернігівторф» за період з 01.01.2016 по 30.06.2019, з врахуванням коментарів ДП «Чернігівторф», та внести зміни до звіту.
Частиною 1 статті 1 Закону України від 26.01.1993 №2939-XII «Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні» (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, далі - Закон №2939-XII) визначено, що здійснення державного фінансового контролю забезпечує центральний орган виконавчої влади, уповноважений Кабінетом Міністрів України на реалізацію державної політики у сфері державного фінансового контролю (далі - орган державного фінансового контролю).
Згідно з частинами 1, 2 статті 2 Закону №2939-XII головними завданнями органу державного фінансового контролю є: здійснення державного фінансового контролю за використанням і збереженням державних фінансових ресурсів, необоротних та інших активів, правильністю визначення потреби в бюджетних коштах та взяттям зобов'язань, ефективним використанням коштів і майна, станом і достовірністю бухгалтерського обліку і фінансової звітності у міністерствах та інших органах виконавчої влади, державних фондах, фондах загальнообов'язкового державного соціального страхування, бюджетних установах і суб'єктах господарювання державного сектору економіки, а також на підприємствах, в установах та організаціях, які отримують (отримували у періоді, який перевіряється) кошти з бюджетів усіх рівнів, державних фондів та фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування або використовують (використовували у періоді, який перевіряється) державне чи комунальне майно (далі - підконтрольні установи), за дотриманням бюджетного законодавства, дотриманням законодавства про закупівлі, діяльністю суб'єктів господарської діяльності незалежно від форми власності, які не віднесені законодавством до підконтрольних установ, за судовим рішенням, ухваленим у кримінальному провадженні. Державний фінансовий контроль забезпечується органом державного фінансового контролю через проведення державного фінансового аудиту, інспектування, перевірки закупівель та моніторингу закупівлі.
Відповідно до статті 3 Закону №2939-XII державний фінансовий аудит є різновидом державного фінансового контролю і полягає у перевірці та аналізі органом державного фінансового контролю фактичного стану справ щодо законного та ефективного використання державних чи комунальних коштів і майна, інших активів держави, правильності ведення бухгалтерського обліку і достовірності фінансової звітності, функціонування системи внутрішнього контролю. Результати державного фінансового аудиту та їх оцінка викладаються у звіті.
Відповідно до пункту 23 Порядку проведення Державною аудиторською службою, її міжрегіональними територіальними органами державного фінансового аудиту діяльності суб'єктів господарювання, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 27.03.2019 №252 (далі - Порядок №252) за результатами обговорення та узгодження проекту звіту складається протокол узгодження за формою згідно з додатком 1. Протокол узгодження підписують у день обговорення та узгодження проекту звіту керівник аудиту та керівник об'єкта аудиту по одному примірнику для органу Держаудитслужби та для об'єкту аудиту.
Згідно з пунктом 24 Порядку №252 у разі коли за результатами обговорення та узгодження проекту звіту керівник аудиту не врахував коментарів об'єкта аудиту, протокол узгодження підписується з відповідною позначкою в ньому. Обґрунтування неврахованих коментарів до звіту про результати державного фінансового аудиту діяльності суб'єктів господарювання оформляються під час підписання протоколу узгодження у формі згідно з додатком 2 та надсилаються об'єкту аудиту разом із звітом і є його невід'ємною частиною.
З аналізу вищевикладеного випливає, що протокол узгодження та обґрунтування неврахованих коментарів не можуть існувати як самостійні акти індивідуальної дії, а існують виключно у площині дії аудиторського звіту, оскільки є його невід'ємною частиною.
У свою чергу, пунктом 28 Порядку №252 визначено, зокрема, що пропозиції та рекомендації, що містяться у звіті, обов'язкові до розгляду об'єктом аудиту.
Також, пунктом 29 Порядку №252 передбачено, що об'єкт аудиту у строк, визначений у листі органу Держаудитслужби, зазначеному в пункті 28 цього Порядку, інформує орган Держаудитслужби про стан і результати розгляду пропозицій та рекомендацій, що міститься у звіті, заплановані та вжиті заходи, спосіб і результати впровадження пропозицій і рекомендацій.
Відповідно до підпункту 15 пункту 6 Положення про Управління Північного офісу Держаудитслужби в Чернігівській області, затвердженого наказом Північного офісу Держаудитслужби від 20.10.2016 №18 (у редакції наказів від 23.02.2017 №39, від 18.12.2018 №245, від 21.12.2018 №250), Управління має право надавати підконтрольним установам обов'язкові до розгляду пропозиції та рекомендації щодо усунення причин і умов, які призвели (можуть призвести) до вчинення порушень і виникнення недоліків у діяльності підконтрольних установ, а також отримувати від зазначених органів інформацію про розгляд таких пропозицій та рекомендацій (а.с.201-207).
З аналізу вищевикладеного випливає, що висновки, пропозиції та рекомендації, викладені в аудиторському звіті, носять виключно консультативний і рекомендаційний характер та не породжують обов'язкових юридичних наслідків, а отже жодним чином не порушують права та не встановлюють обов'язків для об'єкту аудиту.
За таких обставин суд дійшов висновку, що оформлення результатів державного фінансового аудиту діяльності ДП «Чернігівторф» не породжують для позивача жодних правових наслідків.
При цьому суд зауважує, що відсутність у особи прав та/або обов'язків у зв'язку з прийняттям аудиторського звіту не породжує у такої особи і права на захист, тобто права на звернення із відповідним адміністративним позовом.
Вказане свідчить про відсутність предмету захисту у суді, адже позивачем не визначено його права, свободи чи інтереси, які мають бути захищені (поновлені) у судовому порядку, що фактично вказує на безпредметність заявленого позову.
Позивач не обґрунтував свій особистий, безпосередній, індивідуальний інтерес, а вказує лише на порушення, допущені відповідачем в частині не врахування коментарів ДП «Чернігівторф» до проекту аудиторського звіту за результатами державного фінансового аудиту діяльності ДП «Чернігівторф» за період з 01.01.2016 по 30.06.2019.
Разом з тим, Верховний Суд в ухвалі від 06.03.2018 у справі №119901/91/18 800/397/17 та в рішенні від 25.01.2018 у справі №119901/5/18 800/399/17 висловив правову позицію, що суд під час розгляду справи повинен встановити факт або обставини, які б свідчили про порушення прав, свобод чи інтересів позивача з боку відповідача - суб'єкта владних повноважень, створення перешкод для їх реалізації.
Аналізуючи вищевказане, суд зазначає, що судовому захисту підлягає лише порушене право. Так, до адміністративного суду вправі звернутися кожна особа, яка вважає, що її право чи охоронюваний законом інтерес порушено чи оспорюється. В контексті приписів КАС України має значення лише суб'єктивне уявлення особи про те, що її право чи законний інтерес потребує захисту. Однак, обов'язковою умовою здійснення такого захисту судом є наявність відповідного порушення права або законного інтересу на момент звернення до суду.
При цьому неодмінною ознакою порушення права особи є зміна стану її суб'єктивних прав та обов'язків, тобто припинення чи неможливість реалізації її права та/або виникнення додаткового обов'язку.
Відповідно, рішення суб'єкта владних повноважень є такими, що порушують права і свободи особи в тому разі, якщо: по-перше, такі рішення прийняті владним суб'єктом поза межами визначеної законом компетенції і по- друге, оспорюванні рішення є юридично значимими, тобто такими, що мають безпосередній вплив на суб'єктивні права та обов'язки особи шляхом позбавлення можливості реалізувати належне цій особі право або шляхом покладення на цю особу будь-якого обов'язку.
Також суд враховує, що Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду у своїй постанові від 20.02.2019 у справі №522/3665/17 (адміністративне провадження №К/9901/38991/18) зазначив, що у разі встановлення обставин, що свідчать про очевидну відсутність законного інтересу (матеріально-правової заінтересованості), адміністративний суд не має юрисдикції для розгляду справи і відмовляє у відкритті адміністративного провадження.
Якщо ж очевидних ознак відсутності матеріально-правової зацікавленості на стадії відкриття провадження не встановлено, суд, за наявності інших законних передумов, відкриває провадження. Якщо очевидні ознаки відсутності матеріально-правової зацікавленості виявлені після відкриття провадження, суд має право закрити провадження.
Оскільки йдеться про обмеження доступу до судочинства, очевидність відсутності у позивача законного інтересу повинна бути поза межами обґрунтованого сумніву. Якщо такий сумнів є, він повинен тлумачитися на користь позивача, а отже у цьому випадку суд повинен розглянути справу по суті. Це питання повинно вирішуватися, насамперед, судом першої інстанції, який має широку дискрецію.
В той же час, суд зазначив, що за своїм смисловим навантаженням термін «законний інтерес» є тотожним «охоронюваному законом інтересу», оскільки саме законність обумовлює надання інтересу правової охорони.
Поняття законного (охоронюваного законом) інтересу міститься в рішенні Конституційного Суду України від 01.12.2004 у справі №1-10/2004, згідно з яким поняття «охоронюваний законом інтерес» у логічно-смисловому зв'язку з поняттям «права», треба розуміти як прагнення до користування конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом, як зумовлений загальним змістом об'єктивного і прямо не опосередкований у суб'єктивному праві простий легітимний дозвіл, що є самостійним об'єктом судового захисту та інших засобів правової охорони з метою задоволення індивідуальних і колективних потреб, які не суперечать Конституції і законам України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності, розумності та іншим загальноправовим засадам.
Ознаки, притаманні законному інтересу, визначені у вже згадуваному рішенні Конституційного Суду України від 01.12.2004 у справі № 1-10/2004. Поняття «охоронюваний законом інтерес» означає правовий феномен, який: а) виходить за межі змісту суб'єктивного права; б) є самостійним об'єктом судового захисту та інших засобів правової охорони; в) має на меті задоволення усвідомлених індивідуальних і колективних потреб; г) не може суперечити Конституції і законам України, суспільним інтересам, загальновизнаним принципам права; д) означає прагнення (не юридичну можливість) до користування у межах правового регулювання конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом; є) розглядається як простий легітимний дозвіл, тобто такий, що не заборонений законом.
Охоронюваний законом інтерес регулює ту сферу відносин, заглиблення в яку для суб'єктивного права законодавець вважає неможливим або недоцільним. Розмежовуючи суб'єктивне право, і пов'язаний з ним інтерес, Конституційний Суд України зазначає, що перше є особливим дозволом, тобто дозволом, що відображається у відомій формулі: «Дозволено все, що передбачено у законі», а друге - простим дозволом, тобто дозволом, до якого можна застосовувати не менш відоме правило: «Дозволено все, що не забороняється законом».
Інтерес, навіть перебуваючи під охороною закону чи права, на відміну від суб'єктивного права, не має такої правової можливості, як останнє, оскільки не забезпечується юридичним обов'язком іншої сторони. Законний інтерес відбиває лише легітимне прагнення свого носія до того, що не заборонено законом, тобто тільки його бажання, мрію, потяг до нього, а отже - й не юридичну, а фактичну (соціальну) можливість.
Це прагнення у межах сфери правового регулювання до користування якимось конкретним матеріальним або нематеріальним благом. Відмінність такого блага від блага, яке охоплюється змістом суб'єктивного права, полягає в тому, що користування благом, на яке особа має право, визначається можливістю в рамках закону, а до якого має законний інтерес - без вимог певних дій від інших осіб або чітко встановлених меж поведінки.
З огляду на вимоги статтей 2, 5 КАС України об'єктом судового захисту в адміністративному судочинстві є не будь-який законний інтерес, а порушений суб'єктом владних повноважень.
Для визначення інтересу як об'єкту судового захисту в порядку адміністративного судочинства, окрім загальних ознак інтересу, він повинен містити спеціальні, визначені КАС України. Якщо перша група ознак необхідна для віднесення тієї чи іншої категорії до інтересу, то друга - дозволяє кваліфікувати такий інтерес як об'єкт судового захисту в адміністративному судочинстві.
Зі змісту вищенаведених правових норм випливає, що судовому захисту в адміністративному судочинстві підлягає законний інтерес, який має такі ознаки: (а) має правовий характер, тобто перебуває у сфері правового регулювання; (б) пов'язанний з конкретним матеріальним або нематеріальним благом; (в) є визначеним. Благо, на яке спрямоване прагнення, не може бути абстрактним або загальним. У позовній заяві особа повинна зазначити, який саме її інтерес порушено та в чому він полягає; (г) є персоналізованим (суб'єктивним). Тобто належить конкретній особі - позивачу (на це вказує слово «її»); (д) суб'єктом порушення позивач вважає суб'єкта владних повноважень.
Обставинами, що свідчать про очевидну відсутність у позивача законного інтересу (а отже і матеріально-правової заінтересованості), є: (а) незаконність інтересу - його суперечність Конституції, законам України, принципам права; (б) не правовий характер вимог - вимоги не породжують правових наслідків для позивача. Це виключає можливість віднесення спору до «юридичного» відповідно до частини 2 статті 124 Конституції України; (в) встановлена законом заборона пред'явлення позову на захист певного інтересу (наприклад, заборона оскаржувати рішення дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя особою, яка подала скаргу на суддю); (г) коло осіб, які можуть бути позивачами, прямо визначено законом, і позивач до їх числа не належить (це свідчить про відсутність матеріальної правоздатності); (д) позивач звернувся за захистом інтересів інших осіб - держави, громади, фізичної або юридичної особи без відповідних правових підстав або в інтересах невизначеного кола осіб.
Законний інтерес може бути захищено судом, якщо позивач вважає, що його законний інтерес, за захистом якого він звернувся до суду: а) порушено (щодо протиправних діянь, які мали місце і припинилися) або б) порушується (щодо протиправних діянь, які тривають); або в) створюються перешкоди для його реалізації (щодо протиправних діянь, які тривають і є перешкодами для реалізації права в теперішньому або в майбутньому часі) або г) мають місце інші ущемлення законних інтересів.
З наведеного слідує необхідність з'ясування судом обставин, що свідчать про порушення інтересу. Позивач повинен довести, що він має законний інтерес і є потерпілим від порушення цього інтересу з боку суб'єкта владних повноважень.
З урахуванням вищенаведених загальних підходів суд дійшов висновку, що позивач не визначив, з яким конкретним матеріальним або нематеріальним благом пов'язаний його інтерес та що цей інтерес належить саме йому.
Безпосередньо позивач не є потерпілим від оскаржуваного рішення, оскільки воно не спричинило суттєвого негативного впливу саме на позивача і він не зазнав жодної реальної шкоди.
Зазначені обставини не свідчать про очевидну відсутність у позивача матеріально-правової заінтересованості і були встановлені лише під час судового розгляду справи.
В той же час, встановлення відсутності матеріально-правової заінтересованості позивача є самостійною і достатньою підставою для відмови у задоволенні позову.
Суд також враховує, що Верховний Суд у вищевказаній справі звернув увагу, що з'ясування матеріально-правової заінтересованості позивача передує розгляду питання щодо правомірності рішення, котре оскаржується. Відсутність матеріально-правової заінтересованості позивача є підставою для відмови у задоволенні позову незалежно від правомірності чи неправомірності оскарженого рішення.
У відповідності до частини 5 статті 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Відповідно до статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Згідно з частиною 1 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Враховуючи, що висновки та рекомендації, викладені в аудиторському звіті, носять виключно консультативний і рекомендаційний характер та з урахуванням того, що позивачем належними засобами доказування не підтверджено, що оскаржуваними діями відповідача та прийнятими протоколом узгодження та обґрунтуванням неврахованих коментарів до проекту звіту за результатами державного фінансового аудиту діяльності ДП «Чернігівторф» за період з 01.01.2016 по 30.06.2019 порушено його суб'єктивні права або охоронювані законом інтереси, суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для задоволення позову, у зв'язку з чим у його задоволенні відмовлено.
При вирішенні даної справи судом були враховані положення частини 2 статті 2 та частини 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України.
Підстави для розподілу судових витрат, у відповідності до положень статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, відсутні, оскільки у задоволенні позову відмовлено.
Керуючись статтями 227, 241-243, 246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
У задоволенні адміністративного позову Державного підприємства «Чернігівторф» до Управління Північного офісу Держаудитслужби в Чернігівській області про визнання протиправними дій, визнання протиправними та скасування протоколу і обґрунтування, зобов'язання вчинити певні дії - відмовити повністю.
Рішення суду набирає законної сили в строк і порядку, передбачені статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України.
Рішення суду може бути оскаржено до Шостого апеляційного адміністративного суду за правилами, встановленими статтями 293, 295 - 297 та підпунктом 15.5 пункту 15 Розділу VII «Перехідні положення» Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подачі апеляційної скарги до Чернігівського окружного адміністративного суду або до суду апеляційної інстанції протягом 30 днів з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду у повному обсязі виготовлено 16.03.2020.
Позивач: Державне підприємство «Чернігівторф» (вул. Громадська, 35-А, м. Чернігів, 14037, код ЄДРПОУ - 02968220).
Відповідач: Управління Північного офісу Держаудитслужби в Чернігівській області (вул. Єлецька, 11, м. Чернігів, 14000, код ЄДРПОУ - 40919597).
Суддя В.В. Падій