про повернення позовної заяви
17 березня 2020 року справа № 580/654/20
м. Черкаси
Суддя Черкаського окружного адміністративного суду Тимошенко В.П., розглянувши матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до Головного управління ДФС у Черкаській області про визнання протиправними та скасування вимог,
встановив:
21.02.2020 до Черкаського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 з позовом до Головного управління ДФС у Черкаській області, в якому просить:
1) визнати протиправною та скасувати вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 02.02.2017 № Ф-7219-23 в сумі 801 грн 21 коп.;
2) визнати протиправною та скасувати вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 09.10.2018 № Ф-7219-23 в сумі 2509 грн 27 коп.
Ухвалою судді Черкаського окружного адміністративного суду від 26.02.2020 вказану позовну заяву залишено без руху і надано позивачу десятиденний строк із моменту отримання зазначеної ухвали для усунення недоліків позовної заяви шляхом подання до Черкаського окружного адміністративного суду:
- оригінал документа про сплату судового збору в сумі 1439,60 грн;
- заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду та доказів поважності причин його пропуску.
На виконання вимог ухвали суду 12.03.2020 позивачем надано заяву від 30.01.2020, до якої додано довідку від 23.01.2020 №НТ-317 (на англійській мові), довідку від 04.02.2019 №НТ-6 (на англійській мові) та Відомості з Державного реєстру фізичних осіб - платників податків про суми виплачених доходів та утриманих податків, відповідно до якої інформація про доходи ОСОБА_1 відсутня. Крім того, позивач відповідно до 1.1. 1, 2 ст. 8 Закону України «Про судовий збір» просить звільнити його від сплати судового збору, зменшити його розмір в частині, що не вистачає для належного розміру збору, зменшити розмір судового збору або відстрочити до прийняття судового рішення. При необхідності прикріпити до справи квитанції про сплату судового збору не повернутий судовий збір за рішенням суду від 16.08.2019 в розмірі 786 грн 20 коп. Також позивач просить поновити строк оскарження податкової вимоги №Ф-59568 оскільки:
1) він студент стаціонарного відділу учбового закладу та багато часу витрачає на виконання учбової програми;
2) враховуючи, що він оскаржував податкові вимоги в адміністративному порядку та неодноразово звертався до адміністративного суду;
3) тривалий час втрачений на листування з ГУ ДФС у Черкаській області.
Ознайомившись з вказаною заявою, суддя зазначає таке.
Щодо сплати судового збору.
Відповідно до ст. 8 Закону України «Про судовий збір» враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою за її клопотанням відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі за таких умов:
1) розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача - фізичної особи за попередній календарний рік; або
2) позивачами є:
а) військовослужбовці;
б) батьки, які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину з інвалідністю, якщо інший з батьків ухиляється від сплати аліментів;
в) одинокі матері (батьки), які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину з інвалідністю;
г) члени малозабезпеченої чи багатодітної сім'ї;
ґ) особа, яка діє в інтересах малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена; або
3) предметом позову є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров'ю.
Суддя звертає увагу, що на позивача не поширюється дія даної норми, він не є особою визначеною у пункті 2 даної статті та предметом даного позову є визнання протиправними та скасування вимогу про сплату боргу (недоїмки), а не захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров'ю.
Щодо посилань позивача на прикріплення до даної справи квитанції про сплату судового збору, який не повернутий за рішенням суду від 16.08.2019 в розмірі 786 грн 20 коп., суддя зазначає, що згідно з Автоматизованої системи діловодства суду, даний судовий збір закріплений за справою №580/1486/19 (головуючий суддя Гаращенко В.В.).
Таким чином, суддя зазначає, що позивачем не виконано вимоги ухвали про залишення позовної заяви без руху в частині сплати судового збору.
Щодо поновлення строку на оскарження вимог про сплату боргу (недоїмки) суддя зазначає таке.
В заяві про усунення недоліків позовної заяви, в обґрунтування строку звернення до суду позивач зазначив, що 1) він студент стаціонарного відділу учбового закладу та багато часу витрачає на виконання учбової програми;
2) враховуючи, що він оскаржував податкові вимоги в адміністративному порядку та неодноразово звертався до адміністративного суду;
3) тривалий час втрачений на листування з ГУ ДФС у Черкаській області.
Суддя критично ставиться до вказаних доводів позивача, виходячи з такого.
Так, з позовної заяви та доданих до неї документів вбачається, що позивач дізнався про факт порушення своїх прав та інтересів у зв'язку із винесенням відповідачем оскаржуваних вимог у січні 2019 року.
Вважаючи спірні вимоги протиправними та такими, що підлягають скасуванню, позивач з порушенням десятиденного строку на звернення до суду в частині оскарження податкових вимог про сплату боргу (недоїмки), згідно з положеннями Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" звернувся до Черкаського окружного адміністративного суду з відповідним позовом. Ухвалою від 05.02.2020 у справі № 580/95/20 вказаний позов повернено позивачу у зв'язку з не усуненням недоліків, позовної заяви, яку залишено без руху у встановлений судом строк.
При зверненні до суду з даним адміністративним позовом позивач в обґрунтування клопотання про поновлення строку звернення до суду, вказує, що ухвалою від 05.02.2020 у справі № 580/95/20 позивачу роз'яснено, що повернення позовної заяви не є перешкодою для повторного звернення з позовом до суду.
Водночас суд звертає увагу, що позивачем в позові не наведено жодних підстав для поновлення 10 - денного строку на звернення до суду щодо оскарження податкових вимог про сплату боргу (недоїмки), згідно з положеннями Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" до звернення з первісним позовом до Черкаського окружного адміністративного суду 29.05.2019, 08.01.2020, а так само після спливу 10 - денного строку після постановлення судом ухвали від 05.02.2020 у справі № 580/95/20.
Суддя звертає увагу, що на виконання вимог ухвали суду від 26.02.2020 позивачем не наведено поважних підстав для поновлення 10 - денного строку на звернення до суду щодо оскарження податкових вимог про сплату боргу (недоїмки), згідно з положеннями Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування".
При цьому наведені позивачем підстави в обґрунтування причин пропуску строку звернення до суду з даним позовом стосуються обставин, які існували до звернення позивача з позовом наприкінці травня 2019 року. А з наданої до пояснень від 30.01.2020 копії довідки навчального закладу вбачається, що позивач навчається з 12.09.2016, номінальний період навчання становить 2 роки.
Частиною першою ст. 122 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) передбачено, що адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Відповідно до частини 3 статті 122 КАС України для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Дія Закону України “Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування” поширюється на відносини, що виникають під час провадження діяльності, пов'язаної із збором та веденням обліку єдиного внеску. Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на зазначені відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону (частина перша статті 2 Закону України “Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування”).
Згідно з абзацами 4, 5, 6 частини четвертої статті 25 Закону України “Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування” платник єдиного внеску зобов'язаний протягом десяти календарних днів з дня надходження вимоги про сплату недоїмки сплатити суми недоїмки та штрафів разом з нарахованою пенею. У разі незгоди з розрахунком суми недоїмки платник єдиного внеску узгоджує її з органом доходів і зборів шляхом оскарження вимоги про сплату єдиного внеску в адміністративному або судовому порядку. Скарга на вимогу про сплату єдиного внеску подається до органу доходів і зборів вищого рівня у письмовій формі протягом десяти календарних днів, що настають за днем отримання платником єдиного внеску вимоги про сплату єдиного внеску, з повідомленням про це органу доходів і зборів, який прийняв вимогу про сплату єдиного внеску.
Порядок узгодження сум недоїмки з єдиного внеску встановлюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику (абзац 8 частини 4 статті 25 Закону України “Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування”).
Відповідно до абзацу 9 частини четвертої статті 25 Закону України “Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування” у разі якщо згоди з органом доходів і зборів не досягнуто, платник єдиного внеску зобов'язаний сплатити суми недоїмки та штрафів разом з нарахованою пенею протягом десяти календарних днів з дня надходження рішення відповідного органу доходів і зборів або оскаржити вимогу до органу доходів і зборів вищого рівня чи в судовому порядку.
Пунктом 1.3 статті 1 Податкового кодексу України визначено, що цей Кодекс не регулює питання погашення податкових зобов'язань або стягнення податкового боргу з осіб, на яких поширюються судові процедури, визначені Законом України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом”, з банків, на які поширюються норми Закону України “Про систему гарантування вкладів фізичних осіб”, та погашення зобов'язань зі сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, зборів на обов'язкове державне пенсійне страхування з окремих видів господарських операцій.
При цьому з аналізу наведених вище норм та положень викладених у абзаці 9 частини 4 статті 25 Закону України “Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування” вбачається, що у разі обрання адміністративного способу оскарження, за наслідками якого згоди з органом доходу і зборів не досягнуто (відмова у розгляді або у задоволенні скарги), у особи зберігається право оскаржити вимогу про сплату внеску ще і в суді. Таке право має бути реалізоване протягом 10 днів з дня надходження відповідного рішення органу ДФС України платнику ЄСВ.
Таким чином, платник податків має право оскаржити рішення податкового органу в адміністративному і/або судовому порядку. При цьому оскарження такого рішення в адміністративному порядку, не позбавляє його права на судове оскарження з дотриманням строків, визначених абзацом 9 частини 4 статті 25 Закону України “Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування”.
Суддя наголошує, що інститут строків в адміністративному процесі покликаний дисциплінувати учасників адміністративних правовідносин та сприяти досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулювати учасників адміністративного процесу добросовісно користуватися своїми правами та виконувати обов'язки.
Відповідно до статті 9 КАС України, суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. Якщо міжнародним договором, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, встановлені інші правила, ніж ті, що встановлені законом, то застосовуються правила міжнародного договору.
Пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі Конвенція) встановлює, що кожен має право на розгляд його справи судом.
Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод ратифікована Україною Законом України "Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції" № 475/97-ВР від 17 липня 1997 року і набрала чинності для України 11 вересня 1997 року.
Європейський суд з прав людини, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції (пункт 1 статті 32 Конвенції) наголошує, що пункт 1 статті 6 Конвенції гарантує кожному право на подання до суду скарги, повязаної з його або її правами та обовязками цивільного характеру (рішення від 21 лютого 1975 року у справі "Голдер проти Сполученого Королівства" (Golder v. The United Kingdom) від 21 січня 1975 року (п. 36). На це "право на суд", в якому право на доступ до суду є одним з його аспектів, може посилатися кожен, хто небезпідставно вважає, що втручання у реалізацію його або її прав цивільного характеру є неправомірним. Разом з тим, як зазначає Європейський суд з прав людини, право на доступ до суду не є абсолютним і може підлягати обмеженням. Вони дозволяються опосередковано, оскільки право на доступ до суду "за своєю природою потребує регулювання державою, регулювання, що може змінюватися у часі та місці відповідно до потреб і ресурсів суспільства та окремих осіб". Встановлюючи такі правила, держава користується певною свободою розсуду.
Як зазначено у Рішенні Європейського Суду з прав людини у справі "Креуз проти Польщі" 19 червня 2001 року (Kreuz v. Poland) (заява N 28249/95), "Право на суд" не є абсолютним. Воно може бути піддане обмеженням, дозволеним за змістом, тому що право на доступ до суду за самою своєю природою потребує регулювання з боку держави. Гарантуючи сторонам право доступу до суду для визначення їхніх "цивільних прав та обовязків", пункт 1 статті 6 Конвенції залишає державі вільний вибір засобів, що використовуватимуться для досягнення цієї мети.
В рішенні Європейського суду з прав людини в справі “Плахтєєв та Плахтєєва проти України” (заява №20347/03, §35) визначено, що “…пункт 1 статті 6 гарантує кожному право на звернення до суду з позовом щодо його прав та обов'язків цивільного характеру. У такій формі в цьому пункті втілено "право на суд", одним з аспектів якого є право доступу, тобто право на порушення провадження в суді за цивільним позовом ... Однак це право не є абсолютним. Воно може підлягати законним обмеженням, таким, наприклад, як передбачені законом строки давності…”.
В питаннях пов'язаних із застосуванням строків давності Європейський суд з прав людини висловив свою позицію в справі “Олександр Волков проти України” (Заява N 21722/11 остаточне рішення від 27 травня 2013 року, §137), вказавши, що “… строки давності слугують кільком важливим цілям, а саме: забезпеченню юридичної визначеності та остаточності, захисту потенційних відповідачів від не заявлених вчасно вимог, яким може бути важко протистояти, та запобігти будь-якій несправедливості, яка могла б виникнути, якби від судів вимагалося виносити рішення щодо подій, що мали місце у віддаленому минулому, на підставі доказів, які через сплив часу стали ненадійними та неповними ... Строки давності є загальною рисою національних правових систем договірних держав щодо кримінальних, дисциплінарних та інших порушень.”
Таким чином право особи на звернення до суду не є необмеженим.
Відповідно до частини першої статті 123 Кодексу адміністративного судочинства України у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.
Якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву (частина друга статті 123 Кодексу адміністративного судочинства України).
Беручи до уваги ту обставину, що позивачем не надано суду доказів, які б свідчили про існування обставин, що об'єктивно перешкоджали йому звернутись з даним позовом до суду у межах строків, встановлених законом, а судом з позовної заяви та доданих до неї матеріалів не встановлено підстав для визнання поважними причин пропуску строку звернення до суду та не сплати позивачем судового збору, суд дійшов висновку, що адміністративний позов підлягає поверненню.
Відповідно до ч. 5 ст. 169 Кодексу адміністративного судочинства України суддя повертає позовну заяву і додані до неї документи без розгляду не пізніше п'яти днів з дня її надходження або з дня закінчення строку на усунення недоліків.
Оскільки вимоги ухвали суду від 26.02.2020 про залишення позовної заяви без руху у встановлений суддею строк позивачем не виконані, така позовна заява підлягає поверненню.
Одночасно суддя звертає увагу позивача на те, що відповідно до ч. 8 ст. 169 Кодексу адміністративного судочинства України, повернення позовної заяви не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом.
Керуючись статтями 169, 241-243, 294, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя
ухвалив:
Позовну заяву ОСОБА_1 до Головного управління ДФС у Черкаській області про визнання протиправними та скасування вимог - повернути позивачеві разом із усіма доданими до неї матеріалами.
Роз'яснити позивачеві, що повернення позовної заяви не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом.
Копію ухвали надіслати позивачеві.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання, однак може бути оскаржена до Шостого апеляційного адміністративного суду через Черкаський окружний адміністративний суд протягом п'ятнадцяти днів з дня її підписання.
Суддя В.П. Тимошенко