"03" березня 2020 р.м. Одеса Справа № 916/42/20
Господарський суд Одеської області у складі:
судді В.С. Петрова
при секретарі судового засідання Г.С. Граматик
за участю представників:
від позивача - Піун С.П.,
від відповідача - Макаренко Н.А.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом Акціонерного товариства “Національна акціонерна компанія “Нафтогаз України” до Акціонерного товариства “Одеська ТЕЦ” про стягнення 134896,85 грн., -
Акціонерне товариство “Національна акціонерна компанія “Нафтогаз України” звернулось до господарського суду Одеської області з позовною заявою до Акціонерного товариства “Одеська ТЕЦ” про стягнення 134896,85 грн., у т.ч.: пені за прострочку оплати за поставлений природний газ - 123589,26 грн. та 3% річних за прострочку оплати за поставлений природний газ - 11207,59 грн. В обґрунтування заявлених вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем умов договору постачання природного газу № 8002/1718-КП-23 від 23.10.2017 р. щодо здійснення своєчасної оплати за поставлений природний газ.
Зокрема, позивач вказує, що 23.10.2017 р. між ПАТ “Національна акціонерна компанія “Нафтогаз України” та ПАТ “Одеська ТЕЦ” укладено договір № 8002/1718-КП-23 постачання природного газу, на виконання умов якого позивачем передано у власність відповідача природний газ на загальну суму 25703387,85 грн., що підтверджується актами приймання-передачі природного газу.
Відповідно до п. 6.1 договору оплата за газ здійснюється відповідачем виключно грошовими коштами шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 25 числа (включно) місяця, наступного за місяцем поставки газу.
Так, позивач вказує, що оплату за переданий газ відповідач здійснював несвоєчасно та не виконав зобов'язання у строк, визначений договором, чим порушив умови п. 6.1 договору.
Пунктом 8.2 договору визначено, що у разі невиконання відповідачем п. 6.1 договору, відповідач сплачує позивачу, крім суми заборгованості, пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який нараховується пеня, від суми простроченого платежу. Відтак, з урахуванням суми та строку прострочення сплати основного боргу відповідача перед позивачем за договором, розмір нарахованої пені за неналежне виконання відповідачем умов договору складає 123689,26 грн.
Крім того, оскільки відповідачем не виконані умови договору щодо оплати отриманого природного газу, позивачем відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України нараховані відповідачу 3% річних від простроченої суми в розмірі 134896,85 грн., що заявлені до стягнення.
При цьому у позовній заяві позивачем було заявлено клопотання про розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін.
Ухвалою господарського суду Одеської області від 08.01.2020 р. позов АТ “Національна акціонерна компанія “Нафтогаз України” прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі № 916/42/20 за правилами спрощеного позовного провадження з викликом учасників справи, при цьому судове засідання для розгляду справи по суті призначено на 31.01.2020 р.
28.01.2020 р. відповідачем подано до господарського суду відзив на позовну заяву, згідно якого відповідач заперечує проти задоволення позовних вимог, вказуючи про їх безпідставність та необґрунтованість. Наразі відповідач зазначає, що відповідно до п. 2.1. договору від 23.10.2017 р. № 8002/1718-КП-23 про постачання природного газу в редакції з урахуванням всіх додаткових угод, постачальник НАК “Нафтогаз України” постачає споживачу АТ “Одеська ТЕЦ” природний газ в період з 01.10.2017 р. по 31.05.2018 р. Так, відповідач вказує, що фактично постачання природного газу за вказаний період відбувався з листопада 2017 року по квітень 2018 року, однак відповідно до позовної заяви не зазначено період, за який нараховано штрафні та фінансові санкції. Як вбачається з розрахунку штрафних та фінансових санкцій, доданого до позову, заборгованість, по якій нараховуються штрафні санкції, виникла в період з листопада 2017 року по лютий 2018 року, а штрафні санкцій нараховані за період з 26.12.2017 р. по 26.04.2018 р. Водночас відповідач зауважує, що згідно даних АТ “Одеська ТЕЦ” заборгованість по договору, укладеному між АТ “НАК “Нафтогаз України” та АТ “Одеська ТЕЦ” від 23.10.2017 р. № 8002/1718-КП-23 про постачання природного газу, була погашена в період з грудня 2017 року по березень 2018 року. При цьому згідно акту звірки розрахунків між АТ “Одеська ТЕЦ” та АТ “НАК “Нафтогаз України” станом на 28.02.2018 р. наявна заборгованість по договору від 23.10.2017 року № 8002/1718-КП-23 про постачання природного газу. Між тим згідно акту звірки розрахунків між АТ “Одеська ТЕЦ” та АТ “НАК “Нафтогаз України” станом на 30.04.2018 р. вже відсутня заборгованість по договору від 23.10.2017 року № 8002/1718- КП-23.
За ствердженнями відповідача, відповідно до ухвали господарського суду Одеської області від 15.06.2001 р. було порушено провадження в справі про визнання банкрутом АТ “Одеська ТЕЦ” та на підставі постанови господарського суду Одеської області від 13.12.2016 р. АТ “Одеська ТЕЦ” було визнано банкрутом та відкрито відносно нього ліквідаційну процедуру.
Відповідно до абзацу 3 п.1-1 Прикінцевих та перехідних положень Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” у редакції Закону України від 22.12.2011 № 4212-VІ, положення цього закону, що регулюють ліквідаційну процедуру, застосовуються господарськими судами під час розгляду справ про банкрутств, провадження яких порушено до набрання чинності цим законом, якщо на момент набрання ним чинності господарським судом не було прийнято постанову про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури. Таким чином, відповідач вважає, що оскільки справу про визнання банкрутом АТ “Одеська ТЕЦ” було порушено 15.06.2001 р., а введено ліквідаційну процедуру - 13.12.2016 р., то порядок здійснення ліквідаційної процедури та її наслідки регулюються нормами Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” від 22.12.2011 р. № 4212-VІ.
Наразі, посилаючись на ст.ст. 37, 38 Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом”, відповідач вказує, що Акціонерне товариство “Одеська ТЕЦ” було створене шляхом корпоратизації ДП “Одеська ТЕЦ” на підставі наказу Міністерства палива та енергетики України від 16.07.2001 р. № 326. Держава в особі Фонду державного майна України володіє акціями в статутному капіталі АТ “Одеська ТЕЦ” в розмірі 99,9895%. Як зазначає відповідач, під час розгляду справи про визнання банкрутом АТ “Одеська ТЕЦ” було прийнято Закон України “Про приватизацію державного та комунального майна” № 2269 від 18.01.2018 р., який набрав чинності 07.03.2018 р.
Відповідно до п. 5 ст. 12 Закону України “Про приватизацію державного та комунального майна” № 2269 справи про банкрутство боржників, якими є державні підприємства та/або господарські товариства, більше ніж 50 відсотків акцій (часток) яких прямо чи опосередковано належать державі, щодо яких прийнято рішення про приватизацію, не порушуються до її завершення. Провадження у справах про банкрутство таких підприємств/господарських товариств, щодо яких прийнято рішення про приватизацію, підлягає припиненню, крім тих, що ліквідуються за рішенням власника.
Відповідно до п. 4-3 Прикінцевих та перехідних положень Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” провадження у справах про банкрутство боржників, якими є державні підприємства та/або господарські товариства, більше ніж 50 відсотків акцій (часток) яких прямо чи опосередковано належать державі, щодо яких прийнято рішення про приватизацію, підлягає припиненню, крім тих, що ліквідуються за рішенням власника.
Таким чином, відповідач вказує, що на підставі вказаних норм законів, враховуючи, що АТ “Одеська ТЕЦ” є господарським товариством, більше ніж 50 відсотків акцій якого опосередковано належить державі, господарський суд Одеської області ухвалою від 15.01.2019 р. припинив провадження по справі про визнання банкрутом ПАТ “Одеська ТЕЦ”.
Також відповідач зазначає, що законодавець, встановлюючи норму закону про обов'язковість припинення провадження у справах про банкрутство державних підприємств (в т.ч. підприємств, в статутному капіталі яких є 50% акцій та більше належить державі), встановив обмеження певних дій щодо таких підприємств після припинення провадження в справі про банкрутство. Так, відповідач наголошує, що підприємство фактично залишається банкрутом, але тільки в силу закону “скасовується” такий його статус.
Відповідно до ч. 1 ст. 58 Конституції України передбачено, що закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.
Згідно п. 2 рішення Конституційного Суду України від 09.02.1999 року по справі № 1-7/99 у справі за конституційним зверненням НБУ щодо офіційного тлумачення положення ч. 1 ст. 58 Конституції України (справа про зворотню дію в часі законів та інших нормативно-правових актів), визначено, що “...до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце. Конституція України, закріпивши частиною першою статті 58 положення щодо неприпустимості зворотної дії в часі законів та інших нормативно-правових актів, водночас передбачає їх зворотну дію в часі у випадках, коли вони пом'якшують або скасовують юридичну відповідальність особи, що є загальновизнаним принципом права. Тобто щодо юридичної відповідальності застосовується новий закон чи інший нормативно-правовий акт, що пом'якшує або скасовує відповідальність особи за вчинене правопорушення під час дії нормативно-правового акта, яким визначались поняття правопорушення і відповідальність за нього”.
Таким чином відповідач вважає, що оскільки постачання природного газу відбувалось в період з листопада 2017 року по квітень 2018 року та повна оплата заборгованості по договору відбулась в період з грудня 2017 року по березень 2018 року, коли АТ “Одеська ТЕЦ” перебувало в ліквідаційній процедурі, з урахуванням ст. 58 Конституції України, в даному випадку має застосовуватись ст. 38 Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом”, яка діяла під час ліквідаційної процедури. Тому, як стверджує відповідач, штрафні та фінансові санкції за несвоєчасну сплату заборгованості по договору від 23.10.2017 р. № 8002/1718-КП-23 про постачання природного газу не можуть бути застосовані до АТ “Одеська ТЕЦ”. В свою чергу відповідач вважає, що позовні вимоги АТ “НАК “Нафтогаз України” є безпідставними та не підлягають задоволенню.
У судовому засіданні господарського суду 31 січня 2020 року по справі № 916/42/20 було протокольно оголошено перерву до 14 лютого 2020 року о 12 год. 00 хв., про що під розписку повідомлено представників сторін.
10.02.2020 р. позивачем подано до господарського суду відповідь на відзив, в якій позивач вважає необґрунтованими доводи відповідача, викладені у відзиві на позов, з огляду на наступне. З посиланнями на положення абз. 8 ч. 1 ст. 1 Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” позивач вказує, що поточні вимоги кредиторів не можуть стати конкурсними по суті, оскільки мають інший період виникнення, а Закон України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” встановлює чітке розмежування поточних та конкурсних грошових вимог.
Щодо пункту 4-3 Прикінцевих та перехідних положень Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” позивач вказує, що зазначені дії не поширюються на задоволення вимог поточних кредиторів, на виплату заробітної плати та нарахованих на ці суми страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне та інше соціальне страхування, на відшкодування шкоди, заподіяної здоров'ю та життю громадян, на виплату авторської винагороди, аліментів, а також на вимоги за виконавчими документами немайнового характеру, що зобов'язують боржника вчинити певні дії чи утриматися від їх вчинення. Відповідно до абз. 7 ст. 1 Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” поточні кредитори - кредитори за вимогами до боржника, які виникли після відкриття провадження (проваджень) у справі про банкрутство. Так, позивач вказує, що Закон України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” в редакції від 14.05.1992 р. діяв до 19 січня 2013 року коли набули чинності зміни до Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом”, запроваджені законом України № 4212-VІ від 22.12.2011 р. Також позивач додає, що договір № 8002/1718-КП-23 постачання природного газу між Публічним акціонерним товариством “Національна акціонерна компанія “Нафтогаз України” та Публічним акціонерним товариством “Одеська ТЕЦ” був укладений 23.10.2017 р., на виконання умов якого позивач поставив протягом листопада - грудня 2017 року та січня - лютого 2018 року, а відповідач прийняв природний газ на загальну суму 25703387,85 грн., що підтверджується актами приймання - передачі природного газу. Таким чином, позивач вказує, що на правовідносини, що виникли між сторонами поширюється дія Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” в редакції до 19 січня 2013 року.
Водночас із посиланнями на ст. ст. 1, 12 Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” позивач зазначає, що з порушенням провадження у справі про банкрутство не пов'язується завершення підприємницької діяльності боржника, він має право укладати договори та вчиняти інші правочини, у зв'язку з чим у нього виникають права та обов'язки, виконання яких забезпечується на загальних засадах, передбачених Цивільним кодексом України та Господарським кодексом України. Таким чином, позивач стверджує, що дія мораторію поширюється лише на задоволення вимог конкурсних кредиторів та припинення заходів, спрямованих на забезпечення виконання боржником зобов'язань перед конкурсними кредиторами. При цьому позивач додає, що позивач у розумінні абзацу шостого статті 1 Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” є поточним кредитором в банкрутстві, оскільки заборгованість відповідача перед позивачем виникла у 2018 році, тобто вже після порушення справи про банкрутство відповідача згідно ухвали господарського суду Одеської області у справі № 17-2-1-7-5-6-5-21-2-32-39-18/01-5010.
Що стосується зобов'язань поточних кредиторів, то позивач вказує, що за цими зобов'язаннями згідно із загальними правилами нараховуються неустойка (штраф, пеня), застосовуються інші санкції за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов'язань та зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів). Таким чином, позивач вважає, що зобов'язання відповідача перед позивачем по оплаті поставлених в 2018 році обсягів природного газу мають поточний характер, а АТ “Національна акціонерна компанія “Нафтогаз України” є поточним кредитором.
Водночас позивач додає, що, враховуючи те, що відповідач повинен був виконувати у 2017 та 2018 році грошове зобов'язання щоденно та щомісячно (пункт 6.1 договору), тому розрахунок пені, 3% річних та інфляційних втрат зроблений позивачем, виходячи з заборгованості відповідача, за кожний місяць 2017 та 2018 року окремо. Крім того позивач додає, що 15.01.2019 р. ухвалою господарського суду Одеської області було припинено провадження у справі № 17-2-1-7-5-6-5-21-2-32-39-18/01-5010 про банкрутство ПАТ “Одеська ТЕЦ”.
13.02.2020 р. відповідачем подано до господарського суду заперечення на відповідь на відзив. В обґрунтування заперечень відповідач додатково зазначає, що оскільки справу про визнання банкрутом АТ “Одеська ТЕЦ” було порушено 15.06.2001 р., а введено в ліквідаційну процедуру 13.12.2016 р., то порядок здійснення ліквідаційної процедури та її наслідки регулюються нормами Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” від 22.12.2011 р. № 4212-VІ. Наразі відповідач вказує, що посилання позивача на визначення “конкурсні” та “поточні” кредитори не мають значення, а заперечення відповідача щодо нарахування фінансових санкцій полягають зовсім в іншому.
При цьому відповідач посилається на постанови Верховного Суду від 25.10.2019 р. по справі № 920/1461/13 та від 11.09.2018 р. по справі № 922/3010/18, в яких Верховним Судом зазначено про необхідність застосування тієї норми закону, яка діяла під час виникнення правовідносин та необхідність застосування положення ст. 58 Конституції України щодо зворотної дії законів в часі. Відтак, відповідач зазначає, що оскільки в період з 13.12.2016 року (введення ліквідаційної процедури) до 15.01.2019 року (припинення ліквідаційної процедури) виник борг по договору та його також було погашено в цей період, а нарахування фінансових санкцій відбувається за період з моменту, коли виник обов'язок сплатити грошове зобов'язання до дати його погашення, то і нарахування штрафних, фінансових та інших санкцій в той період є неможливим, оскільки було прямо заборонено ст. 38 Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” та у суду на теперішній час немає підстав для задоволення позову.
13.02.2020 р. позивачем подано до господарського суду клопотання про розгляд справи за відсутності представника позивача, при цьому у вказаному клопотанні останній зазначив, що підтримує позовні вимоги та просить задовольнити позов.
Ухвалою господарського суду Одеської області від 14.02.2020 р. розгляд справи № 916/42/20 відкладено на 03 березня 2020 р.
Під час розгляду справи по суті позивач підтримав позовні вимоги та наполягав на їх задоволенні у повному обсязі, відповідач проти заявлених позовних вимог заперечував.
Заслухавши пояснення представників сторін, розглянувши та дослідивши всі письмові докази, які містяться в матеріалах справи, господарський суд дійшов наступних висновків.
23.10.2017 р. між ПАТ “Національна акціонерна компанія “Нафтогаз України” (постачальник) та ПАТ “Одеська ТЕЦ” (споживач) укладено договір № 8002/1718-КП-23 постачання природного газу, відповідно до п. 1.1 якого постачальник зобов'язується поставити споживачеві у 2017 році природний газ, а споживач зобов'язується оплатити його на умовах цього договору.
Відповідно до п. 1.2, 1.3 договору природний газ, що постачається за цим договором, використовується споживачем виключно для виробництва теплової енергії, яка споживається підприємствами, організаціями та іншими суб'єктами господарювання, які не є бюджетними установами/організаціями. Необхідний споживачу плановий обсяг природного газу, зазначений в пункті 2.1 цього договору, споживач визначає самостійно.
Згідно п. 1.4 договору за цим договором постачається імпортований газ власного (за кодом згідно з УКТЗЕД 2711 21 00 00, ввезений ПАТ “Національна акціонерна компанія “Нафтогаз України” на миту територію України).
В п. 2.1 договору визначено, що постачальник передає споживачу з 01 жовтня 2017 року по 30 листопада 2017 року (включно) природний газ орієнтовним обсягом до 695,00 тис. куб.м, у тому числі за місяцями (тис. куб.м): у жовтні 2017 року - 95,00; у листопаді 2017 року - 600,00.
Згідно п. 2.2 договору обсяги природного газу, які планується поставити згідно з цим договором (далі - планований обсяг) повністю забезпечують споживача природним газом для потреб, зазначених у п. 1.2 цього договору.
За умовами п. 3.1 договору постачальник передає споживачеві природний газ у загальному потоці імпортований газ (за кодом згідно УКТ ЗЕД 2711 21 00 00, ввезений на митну територію України ПАТ “Національна акціонерна компанія “Нафтогаз України”) - у пунктах приймання-передачі газу на газовимірювальних станціях, які знаходяться на кордоні України, та/або в пунктах приймання-передачі газу з ПСГ в газотранспортну систему.
Право власності на природний газ переходить від постачальника до споживача після підписання актів приймання-передачі. Після переходу права власності на природний газ споживач несе всі ризики і бере на себе відповідальність, пов'язану з правом власності на природний газ.
Положеннями п. 3.7. договору встановлено, що приймання-передача природного газу, переданого постачальником споживачеві у відповідному місяці постачання, оформлюється актом приймання-передачі. Обсяг використання природного газу споживачем у відповідному місяці постачання встановлюється шляхом складання добових обсягів, визначених на підставі показів комерційного вузла/вузлів обліку природного газу.
Відповідно до п. 3.8 договору споживач зобов'язується подати не пізніше 7 числа місяця, наступного за місяцем постачання природного газу, постачальнику:
- завірену копію акта про надання послуг з розподілу (транспортування) природного газу за розрахунковий місяць, складеного між споживачем та оператором газорозподільних мереж (газотранспортної системи). Разом з копією акта споживач подає за підписом уповноваженої особи інформацію стосовно детальної розбивки кількості природного газу, зазначеної в акті, за категоріями (у тому числі згідно з цим договором);
- підписані споживачем два примірники акта приймання-передачі природного газу, де зазначаються фактичні обсяги використаного природного газу згідно з цим договором у розрахунковому місяці, його фактична ціна та вартість.
Згідно п. 3.9 договору постачальник не пізніше десятого числа місяця, наступного за місяцем постачання природного газу, повертає споживачу один примірник оригіналу акта приймання-передачі природного газу, підписаний уповноваженим представником та скріплений печаткою. У разі не підписання постачальником акта приймання-передачі природного газу постачальник письмово повідомляє споживача про причини такого не підписання акта.
Пунктом 3.11 договору встановлено, що у разі неподання або несвоєчасного подання споживачем постачальнику акта приймання-передачі природного газу такі дії (бездіяльність) вважаються односторонньою відмовою споживача від постачання природного газу за цим договором за відповідний розрахунковий період, при цьому:
1) споживач визнає, що порушення ним пункту 3.8 цього договору сторони вважають односторонньою відмовою споживача від постачання природного газу за цим договором у відповідному розрахунковому періоді;
2) споживач не має права заперечувати проти непостачання постачальником природного газу на його користь за цим договором за відповідний розрахунковий період у разі порушення ним пункту 3.8 цього договору;
3) споживач не заперечує та визнає, що порушення ним пункту 3.8 цього договору може бути причиною виникнення у постачальника негативного небалансу, витрати на врегулювання якого (вартість наданої оператором газотранспортної системи послуги з балансування) споживач зобов'язаний оплатити постачальнику в порядку, визначеному цим договором, оплатити постачальнику.
В п. 4.1 договору визначено, що кількість природного газу, яка передається споживачу, визначається за показами комерційних вузлів обліку природного газу відповідно до вимог, установлених Кодексом газорозподільних систем, затвердженим постановою НКРЕКП від 30.09.2015 р. № 2494, та Кодексом газотранспортної системи, затвердженим постановою НКРЕКП від 30.09.2015 р. № 2493.
Відповідно до п. 5.1 договору ціна та порядок зміни ціни на природний газ, який постачається за цим договором, встановлюється положенням. На дату укладання договору ціна на природний газ становить 4942,00 грн. за 1000 куб.м (без урахування тарифів на послуги з транспортування та розподілу природного газу, а також податків та зборів, що включаються до вартості природного газу, відповідно до Податкового кодексу України). До визначеної ціни застосовується коефіцієнт 1,6. У разі зміни ціни на газ відповідно до умов чинного законодавства, вона є обов'язковою для сторін за цим договором з дати набрання чинності відповідних змін.
У відповідності до п. 5.2 договору ціна за 1000 куб.м газу за цим договором на дату його укладання становить 7907,20 гривень, крім того податок на додану вартість (ПДВ) - 20%, Усього до сплати разом з податком на додану вартість - 9488,64 грн.
Пунктом 5.4 договору передбачено, що загальна сума вартості природного газу за цим договором складається із сум вартості місячних поставок природного газу.
Згідно п. 6.1 договору оплата за природний газ здійснюється споживачем виключно коштами шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки природного газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий природний газ здійснюється до 25-го числа (включно) місяця, наступного за місяцем поставки газу.
Пунктом 6.2 договору сторони погодили, що під час перерахування коштів у призначенні платежу посилання на номер договору є обов'язковим. Зміна споживачем призначення платежу здійснюється виключно листом, який надається постачальнику, але в будь-якому випадку не пізніше 10 календарних діб з дня надходження відповідних коштів на рахунок постачальнику.
Відповідно до п. 6.3 договору оплата за природний газ здійснюється таким чином:
1) споживач перераховує на поточний рахунок із спеціальним режимом використання постачальника кожного банківського дня розрахункового місяця кошти згідно з нормативами перерахування, затвердженими в установленому порядку, які зараховуються як оплата за природний газ, поставлений постачальником споживачеві в порядку, визначеному законодавством, - у разі, коли на споживача станом на 30 вересня 2015 року поширюється дія статті 19-1 Закону України “Про теплопостачання”;
2) у будь-якому випадку споживач зобов'язаний своєчасно та в повному обсязі розрахуватися за поставлений природний газ відповідно до п. 6.1 цього договору - в разі коли на поточний рахунок із спеціальним режимом використання споживача надходить недостатньо коштів для своєчасної оплати використаного природного газу;
3) з поточного рахунка споживача кошти перераховуються на поточний рахунок із спеціальним режимом використання постачальника та зараховуються як оплата за природний газ, поставлений постачальником споживачеві у визначеному законодавством порядку, - у разі коли на споживача станом на 30 вересня 2015 року не поширювалася дія статті 19-1 Закону України “Про теплопостачання” в частині відкриття поточного рахунка із спеціальним режимом використання;
4) шляхом зарахування постачальником коштів, що надійшли від споживача як погашення заборгованості за природний газ, поставлений в минулі періоди згідно, з цим договором, у порядку календарної черговості виникнення заборгованості - за наявності заборгованості у споживача за цим договором. Кошти, які надійшли від споживача, зараховуються як передоплата, за умови відсутності заборгованості за цим договором;
5) оплата інших платежів (пені, штрафів, судових зборів, інфляційних нарахувань тощо), крім суми основної заборгованості, здійснюється споживачем на поточний рахунок постачальника.
За умовами п. 6.4 договору у разі наявності заборгованості за минулі періоди та/або заборгованості зі сплати пені, штрафів, інфляційних нарахувань, відсотків річних та судового збору сторони погоджуються, що грошова сума, яка надійшла від споживача, погашає вимоги постачальника у такій черговості, незалежно від призначення платежу визначеного споживачем: у першу чергу відшкодовуються витрати постачальника, пов'язані з одержанням виконання; у другу чергу сплачуються інфляційні нарахування, відсотки річних, пені, штрафи; у третю чергу погашається основна сума заборгованості.
Пунктом 6.5 договору передбачено, що звірка розрахунків та/або фактичного обсягу використання природного газу здійснюється сторонами протягом десяти днів з моменту письмової вимоги однієї із сторін, підписаної уповноваженою особою на підставі відомостей про фактичну оплату вартості використаного природного газу споживачем та актів його приймання-передачі.
В підпункті 6 п. 7.2 договору передбачено, що споживач зобов'язаний своєчасно оплачувати вартість поставленого природного газу в розмірі та порядку, що передбачені цим договором.
Згідно п.п. 8.1, 8.2 договору за невиконання або неналежне виконання договірних зобов'язань сторони несуть відповідальність у випадках, передбачених чинним законодавством і цим договором. У разі прострочення споживачем оплати згідно п. 6.1 цього договору він зобов'язується сплатити постачальнику, крім суми заборгованості, пеню в розмірі подвійної обліковій ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня від суми простроченого платежу за кожний день прострочення.
Відповідно до п. 8.8 договору збитки, завдані одній із сторін договору внаслідок невиконання (неналежного виконання) іншою стороною своїх зобов'язань, відшкодовуються винною у невиконанні (неналежному виконанні) стороною в порядку та розмірі, визначених законодавством.
У відповідності до п.п. 10.1, 10.2 договору передбачено, що у випадку виникнення спорів (розбіжностей) сторони зобов'язуються розв'язувати їх шляхом проведення переговорів та консультацій. Будь-яка із сторін має право ініціювати їх проведення. У разі недосягнення сторонами згоди, спори (розбіжності) вирішуються у судовому порядку.
В п. 10.3 договору визначено, що строк, у межах якого сторони можуть звернутися до суду з вимогою про захист своїх прав за цим договором (строк позовної давності), у тому числі щодо стягнення основної заборгованості, пені, штрафів, інфляційних нарахувань, відсотків річних, становить п'ять років.
За умовами п. 12.1 договору останній набуває чинності з дати підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення підпису постачальника печаткою, і діє в частині реалізації природного газу з 01 жовтня 2017 року до 30 листопада 2017 року (включно), а в частині проведення розрахунків - до їх повного здійснення.
При цьому, 30 листопада 2017 року між Публічним акціонерним товариством “Національна акціонерна компанія “Нафтогаз України” (постачальник) та Публічним акціонерним товариством “Одеська ТЕЦ” (споживач) укладено додаткову угоду № 1 до договору № 8002/1718-КП-23 від 23.10.2017 р., пунктом 1 якої викладено п. 1.1 розділу 1 “Предмет договору” у наступній редакції: “Постачальник зобов'язується поставити споживачеві у 2017-2018 роках природний газ, а споживач зобов'язується оплатити його на умовах цього договору”; додано пункт 2.1 розділу 2 “Кількість та фізико-хімічні показники природного газу” договору у наступній редакції: “Постачальник передає споживачу з 01 грудня 2017 року по 31 березня 2018 року (включно) природний газ обсягом до 3810,00 тис. куб.м, у тому числі за місяцями (тис. куб.м): у грудні 2017 року - 910,00; у січні 2018 року - 1200,00; у лютому 2018 року - 1000,00; у березні 2018 року - 700,00 грн.; викладено розділ 12 “Строк дії договору” у наступній редакції: “Договір набуває чинності з дати підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення підпису постачальника печаткою, і діє в частині реалізації природного газу з 01 жовтня 2017 року по 31 березня 2018 року (включно), а в частині проведення розрахунків - до їх повного здійснення”.
Крім того, 17 квітня 2018 року між Публічним акціонерним товариством “Національна акціонерна компанія “Нафтогаз України” (постачальник) та Публічним акціонерним товариством “Одеська ТЕЦ” (споживач) укладено додаткову угоду № 2 до договору № 8002/1718-КП-23 від 23.10.2017 р., пунктом 1 якої додано пункт 2.1 розділу 2 “Кількість та фізико-хімічні показники природного газу” договору у наступній редакції: “Постачальник передає споживачу з 01 квітня 2018 року по 31 травня 2018 року (включно) природний газ обсягом до 160,00 тис. куб.м, у тому числі за місяцями (тис. куб.м): у квітні 2018 року - 160,00; у травні 2018 року - 0,00 грн.; викладено розділ 12 “Строк дії договору” у наступній редакції: “Договір набуває чинності з дати підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення підпису постачальника печаткою, і діє в частині реалізації природного газу з 01 жовтня 2017 року по 31 травня 2018 року (включно), а в частині проведення розрахунків - до їх повного здійснення”.
Так, згідно зі ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: договори та інші правочини.
Частиною 1 статті 626 ЦК України передбачено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Частина 1 статті 202 ЦК України визначає, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
При цьому за правилами статті 14 Цивільного кодексу України цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.
Згідно з частиною 1 статті 175 ГК України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до статті 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Так, вищевказаний договір постачання природного газу є підставою для виникнення у сторін за цим договором господарських зобов'язань відповідно до ст.ст. 173, 174 ГК України (ст.ст. 11, 202, 509 ЦК України), і згідно ст. 629 ЦК України є обов'язковим для виконання його сторонами.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 714 Цивільного кодексу України за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов'язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов'язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання. До договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин сторін.
Відповідно до ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
В силу ч. 1 ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. При цьому до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.
Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України).
У відповідності з ч. 1 ст. 664 Цивільного кодексу України обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент:
1) вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов'язок продавця доставити товар;
2) надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару.
Як з'ясовано судом, на виконання вищенаведених умов договору ПАТ “НАК “Нафтогаз Україна” з листопада 2017 року по лютий 2018 року включно було поставлено, а ПАТ “Одеська ТЕЦ” прийнято природного газу на загальну суму 25703387,85 грн. згідно актів приймання-передачі природного газу від 30.11.2017 р. на суму 3516072,48 грн., від 31.12.2017 р. на суму 6371318,12 грн., від 31.01.2018 р. на суму 8151405,96 грн., від 28.02.2018 р. на суму 7664591,29 грн. (а.с. 27-30).
В силу статті 538 Цивільного кодексу України виконання свого обов'язку однією із сторін, яке відповідно до договору обумовлене виконанням другою стороною свого обов'язку, є зустрічним виконанням зобов'язання, при якому сторони повинні виконувати свої обов'язки одночасно, якщо інше не встановлено умовами договору, актами цивільного законодавства тощо.
Отже, прийняття відповідачем природного газу від позивача є підставою виникнення у відповідача зобов'язання оплатити поставлений природний газ відповідно до чинного законодавства та умов договору до 25 числа (включно) місяця, наступного за місяцем поставки газу (п. 6.1 договору).
Відповідно до ч. 1 ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
Ст. 530 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.
Так, за умовами п. 6.1 договору остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 25 числа (включно) місяця, наступного за місяцем поставки газу.
За ствердженнями позивача, останній сумлінно виконував свої обов'язки за договором, тоді як відповідачем протягом періоду поставки несвоєчасно проводились розрахунки за поставлений природний газ, що не спростовано останнім в ході розгляду справи. У зв'язку з невиконанням належним чином відповідачем грошового зобов'язання з оплати природного газу, поставленого в листопаді 2017 року - лютому 2018 року, позивачем відповідно до п. 8.2 договору було нараховано пеню в загальному розмірі 123689,26 грн., а також відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України 3% річних від простроченої суми в загальному розмірі 11207,59 грн., які заявлені до стягнення.
Як вбачається з доданого до позову розрахунку штрафних санкцій (а.с. 23-26), за поставлений у листопаді 2017 року природний газ на суму 3516072,48 грн. відповідачем здійснено остаточну оплату 26.12.2017 р., за поставлений у грудні 2017 року природний газ на суму 6371318,12 грн. відповідачем здійснено остаточну оплату 20.02.2018 р., за поставлений у січні 2018 року природний газ на суму 8151405,96 грн. відповідачем здійснено остаточну оплату 05.03.2018 р., а за поставлений у лютому 2018 року природний газ на суму 7664591,29 грн. відповідачем здійснено остаточну оплату 26.04.2018 р.
Також з наданої ПАТ “НАК “Нафтогаз Україна” виписки - операції по ПАТ “Одеська ТЕЦ” за період з 01.10.2017 р. по 31.05.2019 р. (а.с. 32-34) вбачається, що відповідачем на виконання умов договору № 8002/1718-КП-23 від 23.10.2017 р. було сплачено 7607113,84 грн., а також здійснена оплата на підставі Постанови Кабінету Міністрів України від 18.06.2014 р. № 217 в розмірі 18096274,01 грн.
Так, судом з'ясовано, що ПАТ “Одеська ТЕЦ” свої зобов'язання за договором щодо оплати за одержаний газ виконало у повному обсязі та оплатило позивачу вартість поставленого в листопаді 2017 р. - лютому 2018 р. природного газу за актами приймання-передачі в сумі 25703387,85 грн., проте з порушенням строків щомісячних оплат.
Разом з тим невиконання зобов'язання або виконання зобов'язання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), що мало місце у даному випадку (несвоєчасна сплата відповідачем природного газу) згідно ст. 610 Цивільного кодексу України є порушенням зобов'язання, зокрема з боку відповідача.
При цьому боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. 612 ЦК України).
В свою чергу у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки (п. 3 ч. 1 ст. 611 ЦК України).
Як передбачено частиною 1 ст. 548 Цивільного кодексу України, виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом. В силу ч. 1 ст. 546 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися, зокрема, неустойкою (штраф, пеня).
Згідно положень ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Відповідно до п. 8.2 договору у разі невиконання споживачем пункту 6.1 цього договору він зобов'язується сплатити постачальнику, крім суми заборгованості, пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу.
За приписами ч. 1 ст. 624 Цивільного кодексу України, якщо за порушення зобов'язання встановлено неустойку, то вона підлягає стягненню у повному розмірі, незалежно від відшкодування збитків.
В силу положень ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано (ч. 6 ст. 232 ГК України).
Виходячи з системного аналізу законодавства, обов'язок боржника сплатити кредитору суму боргу з нарахуванням процентів річних та відшкодувати кредитору спричинені інфляцією збитки випливає з вимог ст. 625 ЦК України.
Зокрема, частиною другою статті 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.
Відтак, оскільки відповідач належним чином не виконав передбачені договором № 8002/1718-КП-23 від 23.10.2017 р. зобов'язання з оплати природного газу, поставленого в в листопаді 2017 р. - лютому 2018 р., позивачем відповідно до п. 8.2 договору було нараховано 123689,26 грн. пені, а також відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України 3% річних від простроченої суми в розмірі 11207,59 грн.
Відповідач, заперечуючи проти позову, вказує про неправомірність нарахування пені в сумі 123689,26 грн. та 3% річних в розмірі 11207,59 грн., оскільки постачання природного газу відбувалось в період з листопада 2017 року по квітень 2018 року та повна оплата заборгованості по договору відбулась в період з грудня 2017 року по березень 2018 року, коли АТ “Одеська ТЕЦ” перебувало в ліквідаційній процедурі, а тому, враховуючи ст. 58 Конституції України, в даному випадку має застосовуватись ст. 38 Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом”, яка діяла під час ліквідаційної процедури.
Як вбачається із матеріалів справи, ухвалою Арбітражного суду Одеської області від 15.06.2001 року по справі № 17-2-18/01-5010 заяву ВАТ “Одесагаз” про визнання банкрутом ДП “Одеська ТЕЦ” прийнято до розгляду та порушено провадження у справі; справу призначено до розгляду в підготовчому засіданні на 12.07.2001 р.; введено мораторій на задоволення вимог кредиторів, протягом дії мораторію заборонено: стягнення на підставі виконавчих документів та інших документів, за якими здійснюється стягнення відповідно до законодавства, не нараховувати неустойку (штраф, пеню) за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів); заборонено боржнику та іншим особам вчиняти будь-які дії по відчуженню майна боржника, де б воно не знаходилось та в якому б вигляді воно не було, здійснювати дії по реорганізації боржника внесення майна ті інших активів як внеску у підприємства, організації, що засновуються.
Ухвалою господарського суду Одеської області від 12.09.2001 р. здійснено заміну ДП “Одеська ТЕЦ” його правонаступником ВАТ “Одеська теплоцентраль”; визнано вимоги ВАТ “Одесагаз” у розмірі 15885889,65 грн.; призначено розпорядником майном боржника арбітражного керуючого Домбровського П.Г.
Ухвалою господарського суду Одеської області від 23.12.2015 року у справі № 17-2-1-7-5-6-5-21-2-32-39-18/01-5010 введено процедуру санації Публічного акціонерного товариства “Одеська ТЕЦ”, керуючим санацією призначено арбітражного керуючого Лахненко Є.М. (свідоцтво Міністерства юстиції України про право на здійснення діяльності арбітражного керуючого ( розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора ) від 30.01.2013 р. № 13); зобов'язано керуючого санацією боржника арбітражного керуючого Лахненко Є.М. згідно Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” розробити та надати на схвалення комітету кредиторів та на погодження до органу уповноваженому управляти майном боржника план санації боржника, а в подальшому схвалений та погоджений план санації боржника надати на розгляд та затвердження до господарського суду Одеської області.
Постановою господарського суду Одеської області від 13.12.2016 р. по справі № 17-2-1-7-5-6-5-21-2-32-39-18/01-5010 визнано банкрутом Публічне акціонерне товариство “Одеська ТЕЦ”; відкрито відносно Публічного акціонерного товариства “Одеська ТЕЦ” ліквідаційну процедуру строком на дванадцять місяців до 13.12.2017 р. включно; припинено процедуру санації Публічного акціонерного товариства “Одеська ТЕЦ” та повноваження керуючого санацією Публічного акціонерного товариства “Одеська ТЕЦ” арбітражного керуючого Лахненка Євгена Миколайовича (свідоцтво Міністерства юстиції України про право на здійснення діяльності арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора) від 30.01.2013 р. № 13).
Постановою Одеського апеляційного господарського суду від 06.03.2017 р. по справі № 17-2-1-7-5-6-5-21-2-32-39-18/01-5010 постанову господарського суду Одеської області від 13.12.2016 р. зі справи №17-2-1-7-5-6-5-21-2-32-39-18/01-5010 залишено без змін.
Ухвалою господарського суду Одеської області від 15.01.2019 р. по справі № 17-2-1-7-5-6-5-21-2-32-39-18/01-5010 провадження по справі №17-2-1-7-5-6-5-21-2-32-39-18/01-5010 про визнання банкрутом ПАТ “Одеська ТЕЦ” закрито; скасовано мораторій на задоволення вимог кредиторів; процедуру ліквідації ПАТ “Одеська ТЕЦ” та повноваження ліквідатора - арбітражного керуючого Афоніна Дмитра Олександровича припинено.
Відповідно до абзацу 3 п.1-1 Прикінцевих та перехідних положень Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” ( у редакції Закону України від 22.12.2011р. №4212-VI) положення цього закону, що регулюють ліквідаційну процедуру, застосовуються господарськими судами під час розгляду справ про банкрутств, провадження яких порушено до набрання чинності цим законом, якщо на момент набрання ним чинності господарським судом не було прийнято постанову про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури.
Враховуючи те, що провадження у справі № 17-2-18/01-5010 про банкрутство ПАТ “Одеська ТЕЦ” порушено 15.06.2001 р. та відкрито ліквідаційну процедуру 13.12.2016 р., то порядок здійснення ліквідаційної процедури та її наслідки регулюються нормами Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” від 22.12.2011р. №4212-VI.
Відповідно до положень ст. 1 Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” мораторій - це зупинення виконання боржником, стосовно якого порушено справу про банкрутство, грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), термін виконання яких настав до дня введення мораторію, і припинення заходів, спрямованих на забезпечення виконання цих зобов'язань та зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), застосованих до прийняття рішення про введення мораторію.
Відповідно до ст. 37 Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” банкрут - боржник, неспроможність якого виконати свої грошові зобов'язання встановлена господарським судом.
Згідно ч. 1 ст. 38 Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” з дня прийняття господарським судом постанови про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури, зокрема: у банкрута не виникає жодних додаткових зобов'язань (у тому числі зі сплати податків і зборів (обов'язкових платежів)), крім витрат, безпосередньо пов'язаних із здійсненням ліквідаційної процедури; припиняється нарахування неустойки (штрафу, пені), процентів та інших економічних санкцій за всіма видами заборгованості банкрута.
Також слід зазначити, що АТ “Одеська ТЕЦ” було створене шляхом корпоратизації ДП “Одеська ТЕЦ” на підставі наказу Міністерства палива та енергетики України від 16.07.2001 р. № 326. Держава в особі Фонду державного майна України володіє акціями в статутному капіталі AT “Одеська ТЕЦ” в розмірі 99,9895%. Під час розгляду справи про визнання банкрутом AT “Одеська ТЕЦ” було прийнято Закон України “Про приватизацію державного та комунального майна” № 2269 від 18.01.2018 р., який набрав чинності 07.03.2018 р.
Відповідно до п. 5 ст. 12 Закону України “Про приватизацію державного та комунального майна” справи про банкрутство боржників, якими є державні підприємства та/або господарські товариства, більше ніж 50 відсотків акцій (часток) яких прямо чи опосередковано належать державі, щодо яких прийнято рішення про приватизацію, не порушуються до її завершення. Провадження у справах про банкрутство таких підприємств/господарських товариств, щодо яких прийнято рішення про приватизацію, підлягає припиненню, крім тих, що ліквідуються за рішенням власника.
За приписами п. 4-3 Прикінцевих та перехідних положень Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” провадження у справах про банкрутство боржників, якими є державні підприємства та/або господарські товариства, більше ніж 50 відсотків акцій (часток) яких прямо чи опосередковано належать державі, щодо яких прийнято рішення про приватизацію, підлягає припиненню, крім тих, що ліквідуються за рішенням власника.
Таким чином, враховуючи наведені положення законодавства, та з огляду на те, що AT “Одеська ТЕЦ” є господарським товариством, більше ніж 50 відсотків акцій якого опосередковано належить державі, господарським судом Одеської області ухвалою від 15.01.2019 року провадження по справі №17-2-1-7-5-6-5-21-2-32-39-18/01-5010 про визнання банкрутом ПАТ “Одеська ТЕЦ” закрито; скасовано мораторій на задоволення вимог кредиторів; процедуру ліквідації ПАТ “Одеська ТЕЦ” та повноваження ліквідатора - арбітражного керуючого Афоніна Дмитра Олександровича припинено.
Крім того, суд вважає за необхідне зазначити, що законодавець, встановлюючи норму закону про обов'язковість припинення провадження у справах про банкрутство державних підприємств (в т.ч. підприємств, в статутному капіталі яких є 50% акцій та більше належить державі), також встановив обмеження певних дій щодо таких підприємств після припинення провадження в справі про банкрутство. Підприємство фактично залишається банкрутом, але тільки в силу Закону “скасовується” такий його статус.
Відповідно до ч. 1 ст. 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.
Згідно п. 2 рішення Конституційного Суду України від 09.02.1999 р. у справі № 1-7/99 за конституційним зверненням НБУ щодо офіційного тлумачення положення ч. 1 ст. 58 Конституції України (справа про зворотню дію в часі законів та інших нормативно-правових актів) до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце. Конституція України, закріпивши частиною першою статті 58 положення щодо неприпустимості зворотної дії в часі законів та інших нормативно-правових актів, водночас передбачає їх зворотну дію в часі у випадках, коли вони поменшують або скасовують юридичну відповідальність особи, що є загальновизнаним принципом права. Тобто щодо юридичної відповідальності застосовується новий закон чи інший нормативно-правовий акт, що пом'якшує або скасовує відповідальність особи за вчинене правопорушення під час дії нормативно-правового акта, яким визначались поняття правопорушення і відповідальність за нього.
Таким чином, враховуючи те, що постачання природного газу відбувалось в період з листопада 2017 року по лютий 2018 року, а основна заборгованість за поставлений природний газ у листопаді 2017-лютому 2018 року відповідачем була погашена в повному обсязі у березні 2018 року, а саме в період перебування AT “Одеська ТЕЦ” у ліквідаційній процедурі, відповідно до положень ст. 58 Конституції України в даному випадку підлягає застосуванню ст. 38 Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” в редакції, яка діяла під час ліквідаційної процедури, а тому відсутні підстави для нарахування відповідачу пені в сумі 123689,26 грн. та 3% річних в сумі 11207,59 грн. за прострочення оплати за переданий природний газ.
Посилання позивача на те, що грошові зобов'язання відповідача по оплаті поставленого у 2018 році природного газу є поточними зобов'язаннями, на які дія мораторію не поширюється, а відтак застосування фінансових санкцій за несвоєчасну сплату таких зобов'язань є обґрунтованим та відповідає приписам чинного законодавства, судом не приймаються до уваги з огляду на те, що мораторій на задоволення вимог кредиторів та ліквідаційна процедура мають різні правові режими. Зокрема, наслідки мораторію застосовується до вимог кредиторів, які виникли до порушення справи про банкрутство, тоді як наслідки ліквідаційної процедури стосуються всіх вимог кредиторів, включаючи і поточних, зокрема з дня прийняття постанови про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури припиняється нарахування неустойки (штрафу, пені), процентів та інших економічних санкцій за всіма видами заборгованості банкрута.
Відповідно до ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Згідно ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Оцінюючи надані позивачем докази в сукупності, суд вважає, що позовні вимоги Акціонерного товариства “Національна акціонерна компанія “Нафтогаз України” є необґрунтованими, не відповідають вимогам чинного законодавства і фактичним обставинам справи, у зв'язку з чим не підлягають задоволенню.
У зв'язку з тим, що рішення відбулось не на користь позивача, відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати по сплаті судового збору, понесені позивачем при подачі позову, відносяться за рахунок позивача.
Керуючись ст.ст. 129, 232, 236-239, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд -
У задоволенні позову Акціонерного товариства “Національна акціонерна компанія “Нафтогаз України” до Акціонерного товариства “Одеська ТЕЦ” про стягнення 134896,85 грн. відмовити.
Рішення господарського суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги протягом 20-денного строку з моменту складення та підписання повного тексту рішення.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не буде подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повний текст рішення складено та підписано 16 березня 2020 р.
Суддя В.С. Петров