Справа № 489/140/20
Номер провадження 2/489/1232/20
Іменем України
04 березня 2020 року місто Миколаїв
Ленінський районний суд м. Миколаєва в складі:
головуючого судді Кокорєва В. В.,
за участю секретаря судового засідання Смєрдової К. С.,
представника відповідача адвоката Слюсаренко Д. А.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань № 10 Ленінського районного суду м. Миколаєва цивільну справу за позовом Акціонерного товариства «УКРСИББАНК» (далі-позивач або Банк) до ОСОБА_1 (далі-відповідач), третя особа - ОСОБА_2 про звернення стягнення на предмет іпотеки,
встановив
В січні 2020 року позивач звернувся з позовом до відповідача. Вимогами позову просить з метою погашення заборгованості на користь Акціонерного товариства «УКРСИББАНК», що виникла внаслідок невиконання ОСОБА_2 умов договору про надання споживчого кредиту № 11148498000 від 27.04.2007 року, у розмірі 41 803,73 шв. франка (сорок одна тисяча вісімсот три швейцарських франка 73 сантима) звернути стягнення на предмет іпотеки - житловий будинок, загальною площею 82,2 кв. м., та земельну ділянку площею 498 кв. м., кадастровий номер земельної ділянки 4810136900:04:059:0001, що знаходяться за адресою - АДРЕСА_1 та належать на праві власності ОСОБА_1 , встановивши спосіб реалізації предмету іпотеки шляхом проведення прилюдних торгів у межах процедури виконавчого провадження, з дотриманням вимог Закону України «Про іпотеку» за початковою ціною на рівні, не нижчому за звичайні ціни на такий вид майна на підставі оцінки, проведеної суб'єктом оціночної діяльності або незалежним експертом на стадії оцінки майна під час проведення виконавчих дій.
В обґрунтування позову зазначено, що між позивачем та третьою особою укладено договір про надання споживчого кредиту № 11148498000 від 27.04.2007. Відповідно до умов кредитного договору позивач надав третій особі кредит (грошові кошти) у сумі 44 200,00 шв. франків шляхом зарахування коштів на рахунок третьої особи, а третя особа зобов'язався повертати кредит та сплачувати проценти у розмірі та порядку, передбаченому п. 1.2 та п. 1.3 кредитного договору, але у будь - якому випадку повернути кредит у повному обсязі не пізніше 25.04.2014, якщо тільки не застосовується інший термін повернення кредиту.
Від відповідача на адресу суду надійшов відзив на позовну заяву та заява про застосування наслідків спливу позовної давності до позову.
Представник позивача подала заяву про розгляд справи за її відсутності, вимоги підтримує.
Представник відповідача в судовому засіданні позов не визнав, просив відмовити в задоволенні вимог у зв'язку з пропуском строку позовної давності.
Дослідивши докази у справі, суд встановив такі обставини та відповідні правовідносин.
27.04.2007 між позивачем та третьою особою було укладено договір про надання споживчого кредиту № 11148498000.
26.07.2007 в забезпечення виконання кредитних зобов'язань у вказаному кредитному договорі, між позивачем та відповідачем був укладений та нотаріально посвідчений договір іпотеки, на умовах якого в іпотеку прийнято нерухоме майно: житловий будинок, загальною площею 82,2 кв. м., та земельна ділянка площею 498 кв. м., кадастровий номер 4810136900:04:059:0001, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_2 , та належить відповідачу на праві власності.
Заочним рішенням Ленінського районного суду м. Миколаєва від 20.01.2010 у справі № 2-1579/2010 позов задоволено та вирішено стягнути заборгованість в солідарному порядку з ОСОБА_2 та ОСОБА_1 на користь ПАТ "УкрСиббанк" заборгованість за кредитним договором, що існувала станом на 12.05.2009 у розмірі 284 421,36 грн., що по курсу НБУ еквівалентно 41 803,73 шв. франка.
Рішенням апеляційного суду Миколаївської області від 14.04.2015 частково задоволено апеляційну скаргу ОСОБА_1 , заочне рішення в частині стягнення заборгованості з ОСОБА_1 скасовано та відмовлено в задоволенні позовних вимог до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.
За змістом частини першої ст. 575 ЦК України та ст. 1 закону України "Про іпотеку", іпотека як різновид застави, предметом якої є нерухоме майно, - це вид забезпечення виконання зобов'язання, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов'язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, передбаченому цим Законом.
Відповідно до статті 589 ЦК України, частини першої статті 33 ЗУ "Про іпотеку" в разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання іпотекодержатель має право задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки. Право іпотекодержателя на звернення стягнення на предмет іпотеки також виникає з підстав, установлених ст.12 цього Закону.
Згідно зі статтями 256, 257 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.
Частинами першою, п'ятою статті 261 ЦК України встановлено, що перебіг позовної давності починається від дня, коли особа дізналася або могла дізнатися про порушення свого права.
Позовна давність відповідно до ч. 1 ст. 260 ЦК України обчислюється за загальними правилами визначення строків, встановленими статтями 253 - 255 цього Кодексу.
Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (частина четверта статті 267 ЦК України).
Відповідно до умов укладеного кредитного договору, передбачено дату остаточного повернення кредиту - 25 квітня 2014 року.
Разом з тим, сторони узгодили право банку вимагати дострокового виконання боргових зобов'язань у цілому або у визначеній банком частині (пункт 2.3).
При цьому сторони передбачили, що зобов'язання позичальника щодо дострокового виконання боргових зобов'язань настає з дати відправлення банком на адресу позичальника відповідної вимоги та повинно бути виконане позичальником протягом 31 (тридцяти одного) календарного дня з дати одержання відповідної вимоги (розділ 11).
У судовому рішенні щодо стягнення з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 заборгованості за кредитним договором суд встановив, що вимога банку про дострокове повернення кредиту направлена відповідачам 02.06.2009. Пред'явлення позову про стягнення заборгованості за кредитом свідчить про те, що позивач дійшов висновку, що його права порушено боржником ( ОСОБА_2 ) і поручителем ( ОСОБА_1 ). і з червня 2009 року почався перебіг строку позовної давності.
Пред'явивши вимогу про дострокове повернення кредиту та сплату відсотків за користування ним, кредитор відповідно до ч. 2 ст. 1050 ЦК України та умов укладеного договору змінив строк виконання основного зобов'язання.
Право задовольнити забезпечені іпотекою вимоги за рахунок предмета іпотеки виникло в кредитора у зв'язку з невиконанням боржником вимоги про дострокове повернення кредиту в повному обсязі.
При цьому таке право згідно з умовами укладених договорів виникає через тридцять один календарний день з дати одержання позичальником відповідної вимоги та за умови її невиконання.
У справі, яка є предметом перегляду, позивач міг пред'явити позов до іпотекодавця протягом трьох років, починаючи від дати невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов'язання (тридцять другий день після отримання вимоги про дострокове повернення кредиту в повному обсязі).
07 червня 2014 року набув чинності Закон № 1304 - VII, згідно з пунктом 1 якого не може бути примусово стягнуте (відчужене без згоди власника) нерухоме житлове майно, яке вважається предметом застави згідно зі ст. 4 Закону України "Про заставу" та/або предметом іпотеки згідно зі ст. 5 Закону України "Про іпотеку", якщо таке майно виступає як забезпечення зобов'язань громадянина України (позичальника або майнового поручителя) за споживчими кредитами, наданими йому кредитними установами - резидентами України в іноземній валюті, та за умови, що: таке нерухоме житлове майно використовується як місце постійного проживання позичальника /майнового поручителя або є об'єктом незавершеного будівництва нерухомого житлового майна, яке перебуває в іпотеці, за умови, що у позичальника або майнового поручителя у власності не знаходиться інше нерухоме житлове майно; загальна площа такого нерухомого житлового майна (об'єкта незавершеного будівництва нерухомого житлового майна) не перевищує 140 кв. метрів для квартири та 250 кв. метрів для житлового будинку.
Мораторій є відстроченням виконання зобов'язання, а не звільненням від його виконання. Відтак мораторій на стягнення майна, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті, установлений Законом, не передбачає втрати кредитором права на звернення стягнення на предмет іпотеки (застави) у випадку невиконання боржником зобов'язань за договором, а лише тимчасово забороняє примусово стягувати (відчужувати без згоди власника) цей предмет іпотеки (застави).
Отже Закон № 1304 - VII є правовою підставою, що не дає змоги органам і посадовим особам, які здійснюють примусове виконання рішень про звернення стягнення на предмет іпотеки та провадять конкретні виконавчі дії, вживати заходи, спрямовані на примусове виконання таких рішень стосовно окремої категорії боржників чи іпотекодавців, які підпадають під дію положень цього Закону на період його чинності. Рішення суду в частині звернення стягнення на предмет іпотеки на час дії Закону не підлягає примусовому виконанню.
Разом з тим, дія мораторію не впливає на право банку звернутись до суду із позовом про звернення стягнення на предмет іпотеки, не перешкоджає ухваленню судом рішення за таким позовом, та не свідчить про наявність підстав для зупинення перебігу строку позовної давності.
Статтею 264 ЦК України передбачено, що перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов'язку. Позовна давність переривається у разі пред'явлення особою позову до одного із кількох боржників, а також, якщо предметом позову є лише частина вимоги, право на яку має позивач. Після переривання перебіг позовної давності починається заново. Час, що минув до переривання перебігу позовної давності до нового строку не зараховується.
У постанові Великої Палати від 24 квітня 2019 року у справі № 523/10225/15-ц (провадження № 14-159цс19) викладено висновок про те, що позовна давність шляхом пред'явлення позову переривається саме на ту частину вимог (право на яку має позивач), що визначена ним у його позовній заяві. Що ж до вимог, які не охоплюються пред'явленим позовом, та до інших боржників, то позовна давність щодо них не переривається. Обов'язковою умовою переривання позовної давності шляхом пред'явлення позову також є дотримання вимог процесуального закону щодо форми та змісту позовної заяви, правил предметної та суб'єктної юрисдикції та інших, порушення яких перешкоджає відкриттю провадження у справі.
Відповідно до правової позиції Верховного Суду України, сформульованої у постанові від 24 травня 2017 року у справі № 6-1763цс16 позовна давність переривається у разі пред'явлення особою позову до одного із кількох боржників, а також якщо предметом позову є лише частина вимоги, право на яку має позивач. Не перериває перебігу такого строку подання позову з недодержанням правил підсудності, а також з іншим предметом спору та з іншими матеріально-правовими підставами.
У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 26 червня 2019 року у справі № 183/183/16-ц (провадження № 61-21050св18) суд дійшов висновку, про те, що подання позову про стягнення заборгованості за кредитним договором не перервало позовної давності щодо вимог про звернення стягнення на предмет застави. На вимоги про звернення стягнення на заставлене майно поширюються всі правила щодо позовної давності (початок перебігу, зупинення, переривання, наслідки спливу тощо).
Отже звернувшись до суду із позовом про звернення стягнення на предмет іпотеки у січні 2020 року, позивач пропустив строк позовної давності. Підстави для зупинення перебігу строку позовної давності судом не встановлені.
На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 2-13, 259, 263-268 ЦПК України, суд
вирішив
Відмовити в задоволенні позовних вимог Акціонерного товариства «УКРСИББАНК» до ОСОБА_1 про звернення стягнення на предмет іпотеки в повному обсязі.
Інформація про учасників справи:
Позивач: Акціонерне товариство «УКРСИББАНК», код ЄДРПОУ: 09807750, адреса: м. Київ, вул. Андріївська, 2/12.
Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 .
Третя особа: ОСОБА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 , адреса: АДРЕСА_1 .
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Рішення може бути оскаржено шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення, а у разі оголошення лише вступної та резолютивної частини рішення або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи - з моменту складення повного тексту рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Повний текст рішення складено 10.03.2020.
Суддя В. В. Кокорєв