Справа № 474/151/20
Провадження № 1-кс/474/54/20
Іменем України
12.03.20 року смт. Врадіївка
Слідчий суддя Врадіївського районного суду Миколаївської області ОСОБА_1
за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2
скаржника ОСОБА_3
слідчого ОСОБА_4
розглянув скаргу ОСОБА_3 на постанову слідчого СВ Врадіївського ВП ГУНП в Миколаївській області капітана поліції ОСОБА_4 від 10.02.2020р. про закриття кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12019150200000247 від 11.07.2019р., за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 364 КК України, -
встановив:
06.03.2020р. до слідчого судді Врадіївського районного суду Миколаївської області надійшла скарга ОСОБА_3 (далі - скаржник) на постанову слідчого СВ Врадіївського ВП ГУНП в Миколаївській області капітана поліції ОСОБА_4 від 10.02.2020р. про закриття кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12019150200000247 від 11.07.2019р., за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 364 КК України (далі - оскаржувана постанова).
В своїй скарзі скаржник просить скасувати оскаржувану постанову вказуючи на те, що остання є необґрунтованою, суперечливою в частині викладу встановлених обставин та висновків слідчої зроблених на підставі останніх, а кримінальне провадження належним чином не розслідувалося. Скаржник стверджує, що слідчою не вірно застосовано норми чинного законодавства, зокрема Земельного Кодексу України та Закону України “Про службу в органах місцевого самоврядування”. Також скаржник вказує на те, що висновок слідчої про відсутність істотної шкоди заподіяної кримінальним правопорушенням не відповідає дійсності, оскільки майже два роки родини ОСОБА_5 та ОСОБА_6 живуть з моральним тиском та наклепами про нанесення матеріальних збитків підприємству “Каро”, несуть витрати по судових процесах які оцінені близько 600 000 грн. 00 коп., понесені збитки на земельних ділянках близько 50 000 грн. 00 коп. з 1 га за один рік.
В судовому засіданні скаржник підтримала вимоги скарги та просила їх задовольнити.
Слідча заперечила щодо вимог скарги, вказуючи на безпідставність та необґрунтованість скарги.
Заслухав пояснення учасників судового розгляду, дослідив матеріали скарги та кримінального провадження, вважаю встановленим таке.
З матеріалів кримінального провадження вбачається, що 11.07.2019р., за заявою скаржника від 11.07.2019р., до ЄРДР внесено відомості за № 12019150200000247за попередньою кваліфікацією кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 364 КК України, за фактом зловживання посадовими особами Доброжанівської сільської ради своїми службовим становищем, які діючи в інтересах ПП ВКП “Каро”, здійснили незаконні обстеження земельних ділянок за межами населеного пункту, чим перевищили свої повноваження та порушили інтереси ОСОБА_3 .
Під час досудового розслідування прийнято ряд процесуальних рішень та проведено ряд слідчих дії, а саме:
- 114.07.2019р. начальником СВ Врадіївського ВП ГУНП у Миколаївській області ОСОБА_7 винесено постанову про доручення проведення досудового розслідування у кримінальному провадженні групою слідчих, а саме: ОСОБА_8 , ОСОБА_4 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 ОСОБА_7 ;
- 11.07.2019р. керівнику Первомайської місцевої прокуратури Миколаївської області раднику юстиції ОСОБА_11 , за підписом слідчої ОСОБА_4 , направлено повідомлення за № 4655/62-2019 про початок досудового розслідування;
- 12.07.2019р. заступником керівника місцевої прокуратури ОСОБА_12 винесено постанову про призначення групи прокурорів, а саме: ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 ;
- 15.07.2019р. прокурором ОСОБА_16 слідчій ОСОБА_4 надано вказівки по кримінальному провадженні, які, як вбачається з матеріалів кримінального провадження, останньою виконанні;
- 08.08.2019р. слідчою ОСОБА_4 винесено постанову про визнання документами по кримінальному провадженні документів долучених ОСОБА_3 ;
- слідчою ОСОБА_4 проведено допит свідка ОСОБА_17 , яка є сільським головою Доброжанівської сільської ради (протокол допиту від 06.11.2019р.);
- слідчою ОСОБА_4 проведено допит свідка ОСОБА_18 , який є землевпорядником Доброжанівської сільської ради (протокол допиту від 07.11.2019р.);
- слідчою ОСОБА_4 проведено допит потерпілого ОСОБА_19 , який під час допиту зазначав про завдання йому кримінальним правопорушенням моральної та матеріальної шкоди, витрачання ним коштів на юридичну допомогу, на поїздки до суду, тощо (протокол допиту від 02.02.2020р.);
- слідчою ОСОБА_4 проведено допит свідка ОСОБА_20 , яка є дружиною ОСОБА_19 (протокол допиту від 02.02.2020р.);
- слідчою ОСОБА_4 проведено допит потерпілої ОСОБА_3 , яка під час допиту зазначила про завдання їй та її сину ОСОБА_21 кримінальним правопорушенням моральної та матеріальної шкоди у зв'язку з необхідністю відстоювати свої права в суді (протокол допиту від 02.02.2020р.);
- слідчою ОСОБА_4 проведено допит потерпілого ОСОБА_21 , який під час допиту не зазначав про завдання йому кримінальним правопорушенням моральної та матеріальної шкоди, а лише вказує про витрачання його сім'єю часу та коштів у зв'язку з необхідністю відстоювати свої права в суді (протокол допиту від 06.02.2020р.);
- слідчою ОСОБА_4 проведено допит свідка ОСОБА_22 , який працював агрономом ПП ВКП “Каро” (протокол допиту від 06.02.2020р.);
- слідчою ОСОБА_4 проведено допит свідка ОСОБА_23 , який працював керуючим ПП ВКП “Каро” (протокол допиту від 07.02.2020р.);
- слідчою ОСОБА_4 проведено допит свідка ОСОБА_24 , яка є бухгалтером ПП ВКП “Каро” (протокол допиту від 06.02.2020р.);
- на адресу Доброжанівської сільської ради Врадіївського району Миколаївської області, за підписом слідчої ОСОБА_4 , направлено вимогу слідчого за № 385/62-2020 від 03.02.2020р. щодо надання належним чином завірених документів щодо призначення на посаду землевпорядником Доброжанівської сільської ради ОСОБА_18 та посадової інструкції землевпорядника, на яку отримано відповідь за № 54 від 05.02.2020р.;
- 06.20.2020р. слідчою ОСОБА_4 винесено постанову про визнання документами по кримінальному провадженні копій розпорядження № 8-р від 17.06.2015р. Доброжанівської сільської ради “Про прийняття на роботу ОСОБА_18 ” та Посадової інструкції землевпорядника Доброжанівської сільської ради ОСОБА_18 ;
- на адресу Врадіївського районного суду Миколаївської області, за підписом слідчої ОСОБА_4 , направлено лист за № 386/62-2020 від 03.02.2020р. щодо надання інформації про звернення ПП ВКП “Каро” з цивільним позовом про стягнення матеріальної шкоди, заподіяної знищенням майбутнього врожаю 2018 року, з ОСОБА_3 , ОСОБА_21 , ОСОБА_19 , на яку отримано відповідь за № 04-30/74/2020 від 13.02.2020р.;
- 10.02.2020р. слідча ОСОБА_4 винесла оскаржувану постанову про закриття кримінального провадження у зв'язку з відсутністю в діях посадових осіб Доброжанівської сільської ради Врадіївського району Миколаївської області складу кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 364 КК України.
Так, зокрема, оскаржувана постанова мотивована тим, що землевпорядник Доброжанівської сільської ради ОСОБА_18 діяв у межах своїх повноважень, однак з порушенням встановленого порядку розгляду звернень фізичних та юридичних осіб. Слідчою у вказаній постанові також дається визначення поняття істотної шкоди та зазначається про порядок визначення її розміру.
Встановивши вказані обставини приходжу до такого висновку.
Згідно п. 3 ч. 1 ст. 303 КПК України під час досудового розслідування заявником, потерпілим може бути оскаржено рішення слідчого про закриття кримінального провадження.
Відповідно до ч. 2 ст. 307 КПК України, ухвала слідчого судді за результатами розгляду скарги на рішення, дії чи бездіяльність під час досудового розслідування може бути: про скасування рішення слідчого чи прокурора; зобов'язання припинити дію; зобов'язання вчинити певну дію; відмову у задоволенні скарги.
Частинами 1 та 2 ст. 9 КПК України визначено, що під час кримінального провадження суд, слідчий суддя, прокурор, керівник органу досудового розслідування, слідчий, інші службові особи органів державної влади зобов'язані неухильно додержуватися вимог Конституції України, КПК України, міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, вимог інших актів законодавства.
Прокурор, керівник органу досудового розслідування, слідчий зобов'язані всебічно, повно і неупереджено дослідити обставини кримінального провадження, виявити як ті обставини, що викривають, так і ті, що виправдовують підозрюваного, обвинуваченого, а також обставини, що пом'якшують чи обтяжують його покарання, надати їм належну правову оцінку та забезпечити прийняття законних і неупереджених процесуальних рішень.
Відповідно до ч.ч. 1, 2, п. 5 ч. 5 ст. 214 КПК України, слідчий, прокурор невідкладно, але не пізніше 24 годин після подання заяви, повідомлення про вчинене кримінальне правопорушення або після самостійного виявлення ним з будь-якого джерела обставин, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення, зобов'язаний внести відповідні відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань, розпочати розслідування та через 24 години з моменту внесення таких відомостей надати заявнику витяг з Єдиного реєстру досудових розслідувань. Слідчий, який здійснюватиме досудове розслідування, визначається керівником органу досудового розслідування.
Досудове розслідування розпочинається з моменту внесення відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань.
До Єдиного реєстру досудових розслідувань вносяться, зокрема, відомості про попередню правову кваліфікацію кримінального правопорушення з зазначенням статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність.
Згідно ч. 1 ст. 36 КПК України, прокурор, здійснюючи свої повноваження відповідно до вимог цього Кодексу, є самостійним у своїй процесуальній діяльності, втручання в яку осіб, що не мають на те законних повноважень, забороняється. Органи державної влади, органи місцевого самоврядування, підприємства, установи та організації, службові та інші фізичні особи зобов'язані виконувати законні вимоги та процесуальні рішення прокурора.
Відповідно до п.п. 1-3 ч. 2 ст. 36 КПК України, прокурор, здійснюючи нагляд за додержанням законів під час проведення досудового розслідування у формі процесуального керівництва досудовим розслідуванням, уповноважений: починати досудове розслідування за наявності підстав, передбачених цим Кодексом; мати повний доступ до матеріалів, документів та інших відомостей, що стосуються досудового розслідування; доручати органу досудового розслідування проведення досудового розслідування.
Частиною 4 ст. 38 КПК України визначено, що орган досудового розслідування зобов'язаний застосовувати всі передбачені законом заходи для забезпечення ефективності досудового розслідування.
Згідно ч. 1, п.п. 1, 4, 6 ч. 2 та ч. 3 ст. 39 КПК України, керівник органу досудового розслідування організовує досудове розслідування.
Керівник органу досудового розслідування уповноважений: визначати слідчого (слідчих), який здійснюватиме досудове розслідування, а у випадках здійснення досудового розслідування слідчою групою - визначати старшого слідчої групи, який керуватиме діями інших слідчих; вживати заходів щодо усунення порушень вимог законодавства у випадку їх допущення слідчим; здійснювати досудове розслідування, користуючись при цьому повноваженнями слідчого.
Керівник органу досудового розслідування зобов'язаний виконувати доручення та вказівки прокурора, які даються у письмовій формі. Невиконання керівником органу досудового розслідування законних вказівок та доручень прокурора, наданих у порядку, передбаченому цим Кодексом, тягне за собою передбачену законом відповідальність.
Відповідно до ч.ч. 1, 2 4 та 5 ст. 40 КПК України, слідчий несе відповідальність за законність та своєчасність здійснення процесуальних дій.
Слідчий уповноважений:
1) починати досудове розслідування за наявності підстав, передбачених цим Кодексом;
2) проводити слідчі (розшукові) дії та негласні слідчі (розшукові) дії у випадках, встановлених цим Кодексом;
3) доручати проведення слідчих (розшукових) дій та негласних слідчих (розшукових) дій відповідним оперативним підрозділам;
5) звертатися за погодженням із прокурором до слідчого судді з клопотаннями про застосування заходів забезпечення кримінального провадження, проведення слідчих (розшукових) дій та негласних слідчих (розшукових) дій;
6) повідомляти за погодженням із прокурором особі про підозру;
7) за результатами розслідування складати обвинувальний акт, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру та подавати їх прокурору на затвердження;
8) приймати процесуальні рішення у випадках, передбачених цим Кодексом, у тому числі щодо закриття кримінального провадження за наявності підстав, передбачених статтею 284 цього Кодексу;
9) здійснювати інші повноваження, передбачені цим Кодексом.
Слідчий зобов'язаний виконувати доручення та вказівки прокурора, які надаються у письмовій формі. Невиконання слідчим законних вказівок та доручень прокурора, наданих у порядку, передбаченому цим Кодексом, тягне за собою передбачену законом відповідальність.
Слідчий, здійснюючи свої повноваження відповідно до вимог цього Кодексу, є самостійним у своїй процесуальній діяльності, втручання в яку осіб, що не мають на те законних повноважень, забороняється. Органи державної влади, органи місцевого самоврядування, підприємства, установи та організації, службові особи, інші фізичні особи зобов'язані виконувати законні вимоги та процесуальні рішення слідчого.
Статтями 84-86 КПК України визначено, що доказами в кримінальному провадженні є фактичні дані, отримані у передбаченому цим Кодексом порядку, на підставі яких слідчий, прокурор, слідчий суддя і суд встановлюють наявність чи відсутність фактів та обставин, що мають значення для кримінального провадження та підлягають доказуванню.
Процесуальними джерелами доказів є показання, речові докази, документи, висновки експертів.
Належними є докази, які прямо чи непрямо підтверджують існування чи відсутність обставин, що підлягають доказуванню у кримінальному провадженні, та інших обставин, які мають значення для кримінального провадження, а також достовірність чи недостовірність, можливість чи неможливість використання інших доказів.
Доказ визнається допустимим, якщо він отриманий у порядку, встановленому цим Кодексом.
Недопустимий доказ не може бути використаний при прийнятті процесуальних рішень, на нього не може посилатися суд при ухваленні судового рішення.
Згідно п. 1 ч. 1. ч. 2 ст. 91 КПК України, у кримінальному провадженні підлягають доказуванню, зокрема, подія кримінального правопорушення (час, місце, спосіб та інші обставини вчинення кримінального правопорушення).
Доказування полягає у збиранні, перевірці та оцінці доказів з метою встановлення обставин, що мають значення для кримінального провадження.
Відповідно до ч. 1 ст. 92 КПК України, обов'язок доказування обставин, передбачених статтею 91 цього Кодексу, за винятком випадків, передбачених частиною другою цієї статті, покладається на слідчого, прокурора та, в установлених цим Кодексом випадках, - на потерпілого.
Частинами 1, 2 та 3 ст. 93 КПК України визначено, що збирання доказів здійснюється сторонами кримінального провадження, потерпілим, представником юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, у порядку, передбаченому цим Кодексом.
Сторона обвинувачення здійснює збирання доказів шляхом проведення слідчих (розшукових) дій та негласних слідчих (розшукових) дій, витребування та отримання від органів державної влади, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій, службових та фізичних осіб речей, документів, відомостей, висновків експертів, висновків ревізій та актів перевірок, проведення інших процесуальних дій, передбачених цим Кодексом.
Сторона захисту, потерпілий, представник юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, здійснює збирання доказів шляхом витребування та отримання від органів державної влади, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, службових та фізичних осіб речей, копій документів, відомостей, висновків експертів, висновків ревізій, актів перевірок; ініціювання проведення слідчих (розшукових) дій, негласних слідчих (розшукових) дій та інших процесуальних дій, а також шляхом здійснення інших дій, які здатні забезпечити подання суду належних і допустимих доказів.
Відповідно до ст. 94 КПК України, слідчий за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінюють кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв'язку для прийняття відповідного процесуального рішення.
Частиною 1 ст. 99 КПК України визначено, що документом є спеціально створений з метою збереження інформації матеріальний об'єкт, який містить зафіксовані за допомогою письмових знаків, звуку, зображення тощо відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження.
Згідно ч. 2 ст. 100 КПК України, речовий доказ або документ, наданий добровільно або на підставі судового рішення, зберігається у сторони кримінального провадження, якій він наданий. Сторона кримінального провадження, якій наданий речовий доказ або документ, зобов'язана зберігати їх у стані, придатному для використання у кримінальному провадженні.
Частинами 1 та 2 ст. 110 КПК України визначено, що процесуальними рішеннями є всі рішення органів досудового розслідування, прокурора, слідчого судді, суду.
Рішення слідчого, прокурора приймається у формі постанови. Постанова виноситься у випадках, передбачених цим Кодексом, а також коли слідчий, прокурор визнає це за необхідне.
В свою чергу, ч. 5 ст. 110 КПК України визначено, що постанова слідчого, прокурора складається з:
1) вступної частини, яка повинна містити відомості про: місце і час прийняття постанови; прізвище, ім'я, по батькові, посаду особи, яка прийняла постанову;
2) мотивувальної частини, яка повинна містити відомості про: зміст обставин, які є підставами для прийняття постанови; мотиви прийняття постанови, їх обґрунтування та посилання на положення цього Кодексу;
3) резолютивної частини, яка повинна містити відомості про: зміст прийнятого процесуального рішення; місце та час (строки) його виконання; особу, якій належить виконати постанову; можливість та порядок оскарження постанови.
З огляду на приписи чинного законодавства обґрунтованим слід визнавати рішення слідчого, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин підтверджених доказами, які були досліджені і які відповідають вимогам закону про їх належність та допустимість, а також якщо рішення містить вичерпні висновки, що відповідають встановленим на підставі достовірних доказів обставинам, які мають значення для вирішення справи.
Як вбачається з оскаржуваної постанови слідча дійшла висновку, що в діях посадових осіб Доброжанівської сільської ради відсутній склад кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 364 КК України.
Однак вказаний висновок ґрунтується на суперечливих твердженнях, а саме що землевпорядник Доброжанівської сільської ради ОСОБА_18 діяв у межах своїх повноважень, однак з порушенням встановленого порядку розгляду звернень фізичних та юридичних осіб, при чому слідча вказує, що останній брав участь як член комісії в обстеженні земельних ділянок, в той же час вказує, що згідно даних сільської ради його було запрошено в якості свідка проведення вказаного обстеження.
Слідча також посилається на пункт 2 розділу 3 Посадової інструкції, зміст якої не відображено в постанові, однак робить висновок, ОСОБА_18 діяв в межах своїх повноважень визначених саме пунктом 2 розділу 3 Посадової інструкції.
Слідча не дає жодної оцінки обставині, що за результатами проведеного обстеження земельних ділянок складено відповідні акти, які засвідчені відтиском печатки Доброжанівської сільської ради Врадіївського району Миколаївської області.
Слідча жодним чином не зазначає чи підпадають дії ОСОБА_18 під ознаки складу кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 364 КК України.
В оскаржуваній постанові слідча також тлумачить визначення поняття істотної шкоди та зазначає про порядок визначення її розміру, при чому жодним чином не вказує про відсутність істотної шкоди як і про обставини, які про це свідчать, однак робить висновок про відсутність ознак складу кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 364 КК України.
Згідно ч.ч. 1-3 та 7 ст. 55 КПК України, потерпілим у кримінальному провадженні може бути фізична особа, якій кримінальним правопорушенням завдано моральної, фізичної або майнової шкоди, а також юридична особа, якій кримінальним правопорушенням завдано майнової шкоди.
Права і обов'язки потерпілого виникають в особи з моменту подання заяви про вчинення щодо неї кримінального правопорушення або заяви про залучення її до провадження як потерпілого.
Потерпілому вручається пам'ятка про процесуальні права та обов'язки особою, яка прийняла заяву про вчинення кримінального правопорушення.
Потерпілим є також особа, яка не є заявником, але якій кримінальним правопорушенням завдана шкода і у зв'язку з цим вона після початку кримінального провадження подала заяву про залучення її до провадження як потерпілого.
Якщо особа не подала заяву про вчинення щодо неї кримінального правопорушення або заяву про залучення її до провадження як потерпілого, то слідчий, прокурор, суд має право визнати особу потерпілою лише за її письмовою згодою. За відсутності такої згоди особа в разі необхідності може бути залучена до кримінального провадження як свідок.
З оскаржуваної постанови вбачається, що під час досудового розслідування встановлено, що земельні ділянки, огляд яких проводився землевпорядником Доброжанівської сільської ради належать ОСОБА_25 та ОСОБА_26 , однак слідча надала статус потерпілих ОСОБА_3 , ОСОБА_21 та ОСОБА_19 , при чому матеріали кримінального провадження не містять жодних процесуальних рішень щодо залучення вказаних осіб потерпілими, в порядку визначеному ст. 55 КПК України.
Вищевикладене свідчить про незаконність проведення слідчих дій за участі вказаних осіб в процесуальному статусі потерпілих, та як наслідок недопустимість доказів отриманих в результаті таких слідчих дій.
Згідно п. 3 ч. 1 ст. 91 КПК України, у кримінальному провадженні підлягають доказуванню, зокрема вид і розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, а також розмір процесуальних витрат, а ст. 93 КПК України визначено порядок збирання доказів.
Так, зокрема, відповідно до ч. 1, п. 6 ч. 2 ст. 242 КПК України, експертиза проводиться експертною установою, експертом або експертами, яких залучають сторони кримінального провадження або слідчий суддя за клопотанням сторони захисту у випадках та порядку, передбачених статтею цього Кодексу, якщо для з'ясування обставин, що мають значення для кримінального провадження, необхідні спеціальні знання. Не допускається проведення експертизи для з'ясування питань права.
Слідчий або прокурор зобов'язані забезпечити проведення експертизи щодо визначення розміру матеріальних збитків, якщо потерпілий не може їх визначити та не надав документ, що підтверджує розмір такої шкоди, розміру шкоди немайнового характеру, шкоди довкіллю, заподіяного кримінальним правопорушенням.
Надавши статус потерпілих ОСОБА_3 , ОСОБА_21 та ОСОБА_19 слідча, окрім допиту останніх, не вчиняла інших слідчих дій щодо встановлення наявності або відсутності шкоди заподіяної кримінальним правопорушенням вказаним особам.
Вищевказане свідчить про необ'єктивність та неповноту проведеного досудового розслідування.
В оскаржуваній постанові слідча посилається на ряд документів, які покладає в основу своїх висновків, при цьому в матеріалах кримінального провадження наявні і інші документи, які слідча визнала документами у кримінальному провадженні, яким слідча не дає жодної оцінки, а тому не зрозуміло за яким критерієм слідча оцінювала вказані документи як докази щодо їх належності, допустимості, та чому вона надала перевагу одним документам перед іншими.
З огляду на зазначене вище допущені під час досудового розслідування порушенням приписів КПК України зводять нанівець результати такого розслідування, що унеможливлює надати в повній мірі об'єктивну оцінку щодо об'єктивності, всебічності та повноти досудового розслідування.
Таким чином, в сукупності вищевикладеного вбачається, що досудове розслідування кримінального провадження проведено з грубими порушеннями приписів КПК України, постанова про закриття кримінального провадження базується на доказах, які з огляду на приписи ст. 86 КПК України, є недопустимими, а тому остання підлягає скасуванню.
Керуючись вимогами ст.ст. 303-307, 372, 376 КПК України, -
постановив:
Скаргу ОСОБА_3 на постанову слідчого СВ Врадіївського ВП ГУНП в Миколаївській області капітана поліції ОСОБА_4 від 10.02.2020р. про закриття кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12019150200000247 від 11.07.2019р., за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 364 КК України, - задовольнити.
Скасувати постанову слідчого СВ Врадіївського ВП ГУНП в Миколаївській області капітана поліції ОСОБА_4 від 10.02.2020р. про закриття кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12019150200000247 від 11.07.2019р., за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 364 КК України.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Повний текст складено та підписано 16.03.2020р.
Слідчий суддя ОСОБА_1