Справа № 346/2580/19
Провадження № 22-ц/4808/323/20
Головуючий у 1 інстанції Беркещук Б. Б.
Суддя-доповідач Бойчук
12 березня 2020 року м. Івано-Франківськ
Івано-Франківський апеляційний суд в складі:
судді-доповідача Бойчука І.В.,
суддів Девляшевського В.А., Фединяка В.Д.,
з участю секретаря Турів О.М.,
сторін представника АТ КБ «ПриватБанк»,
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом Акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за апеляційною скаргою представника Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» на заочне рішення Коломийського міськрайонного суду від 11 листопада 2019 року під головуванням судді Беркещук Б.Б. у м. Коломия
АТ КБ «ПриватБанк» звернулось до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.
Позовні вимоги мотивовано тим, що відповідно до укладеного договору № б/н від 26.06.2009 року ОСОБА_1 отримала кредит у розмірі 6 100 грн у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 30,00% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки.
ОСОБА_1 підтвердила свою згоду на те, що підписана заява разом з Умовами та правилами надання банківських послуг, Правилами користування платіжною карткою та Тарифами банку складає між нею та Банком договір, що підтверджується підписом у заяві.
Оскільки ОСОБА_1 умови договору не виконала, станом на 30.04.2019 року виникла заборгованість. Банк просив стягнути з відповідача 126 745,80 грн заборгованості, яка складається з заборгованості за кредитом в розмірі 6 093,32 грн. та за процентами за користування кредитом з 26.06.2009 по 31.07.2018 в розмірі 120 652,48 грн.
Заочним рішенням Коломийського міськрайонного суду від 11 листопада 2019 року позов задоволено частково.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» заборгованість за кредитним договором № б/н від 26.06.2009 року, що виникла станом на 30.04.2019 року в сумі 6093 грн. 32 коп.- заборгованість за кредитом та судовий збір у розмірі 1 921 грн. В решті позову відмовлено.
Не погоджуючись з рішенням суду представник Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» подав апеляційну скаргу в якій зазначає, що незгідний з рішенням суду в частині відмови у стягненні заборгованості за процентами, вважає, що рішення в цій частині ухвалене без повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи, без належної оцінки доказів та з порушенням норм процесуального та матеріального права.
Апелянт не погоджується з твердженням суду про те, що банком не дотримані вимоги щодо повідомлення споживача про умови кредитування та узгодження з споживачем саме тих умов про які вважав узгодженими.
Апелянт вважає, що суд першої інстанції зробив помилковий висновок про відсутність підстав для стягнення з відповідача заборгованості по кредиту, допустивши порушення норм цивільного права.
Кредитний договір був укладений шляхом оформлення та підписання-анкети заяви та довідки про умови кредитування у яких визначено розмір та порядок нарахування штрафних санкцій, що є складовою частиною кредитного договору.
Апелянт зазначає, що відсутність підпису позичальника на умовах та правилах банківських послуг не свідчить про те, що він не був обізнаний з ними, не означає, відсутність договірних правовідносин між сторонами та відсутність заборгованості. Підпис поставлений позичальником свідчить про те, що він повністю згідний з умовами кредитування та отримання кредиту саме на таких умовах.
Дії позичальника які полягали в користуванні кредитними коштами свідчать про визнання ним заборгованості по кредиту та згоду з умовами кредитування, а рахунок заборгованості підтверджує розмір заборгованості в тому числі і за тілом кредиту.
Враховуючи дійсні обставини справи та факт користування відповідачем грошовими коштами наданими в кредит, апелянт вважає, що судом першої інстанції не було застосовано відповідні норми права для даних спірних правовідносин.
Просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення, задовольнивши позовні вимоги АТ КБ «ПриватБанк» задовольнити в повному обсязі.
Вислухавши суддю-доповідача, пояснення представника АТ КБ «ПриватБанк», перевіривши матеріали справи, колегія суддів приходить до висновку про залишення апеляційної скарги без задоволення з наступних підстав.
Судом встановлено, що 26.06.2009 року між ПАТ КБ «ПриватБанк», правонаступником якого є АТ КБ «Приватбанк» та відповідачем ОСОБА_1 укладено кредитний договір, згідно з умовами якого останній отримав кредит у розмірі 6 100 грн, шляхом підписання заяви про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг у Приватбанку, отримавши платіжну картку та персональний ідентифікаційний номер для авторизації (а.с.11).
У заяві зазначено, що відповідач згідний з тим, що ця заява разом з Умовами та Правилами надання банківських послуг, Правилами користування платіжною карткою і Тарифами банку становить між ним та банком договір про надання банківських послуг, а також, що він ознайомився та погодився з Умовами та Правилами надання банківських послуг і Тарифами банку, які були надані йому для ознайомлення в письмовому вигляді.
АТ КБ «Приватбанк» свої зобов'язання та договором про надання банківських послуг виконав в повному обсязі, а саме надав відповідачу можливість розпоряджатись кредитними коштами на умовах передбачених договором та в межах встановленого кредитного ліміту.
Згідно з наданим банком розрахунком, заборгованість відповідача за вказаним кредитним договором станом на 30.04.2019 року становить 227 592,48 грн., яка складається з наступного: 6093,32 грн.- заборгованість за кредитом; 217 399,16 грн. - заборгованість по процентам за користування кредитом; 4100,00 грн.- заборгованість за пенею та комісією (а.с.8-10).
Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).
Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).
Згідно із частиною першою статті 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов'язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв'язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.
За змістом статті 634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
У переважній більшості випадків застосування конструкції договору приєднання його умови розроблює підприємець (в даному випадку АТ КБ «Приватбанк»).
Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв'язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші.
У заяві про приєднання до Умов та правил надання банківських послуг у Приватбанку від 26.06.2009 р. процентна ставка не зазначена. Крім того, у цій заяві відсутні умови договору про встановлення відповідальності у вигляді неустойки (пені, штрафів) за порушення зобов'язання.
Зазначення в заяві про ознайомлення відповідача з Умовами та Правилами надання банківських послуг, без ідентифікації самих умов, як таких, що погоджені підписом відповідача, не може бути належним доказом ознайомлення та погодження відповідача саме з тією редакцією умов, на якій наполягає банк.
Відповідно до ч.ч. 1, 6 ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватись на припущеннях.
АТ КБ «ПриватБанк», окрім тіла кредиту просив стягнути з ОСОБА_1 заборгованість по пені та штраф. На підтвердження своїх позовних вимог, в тому числі їх розміру і порядку нарахування, крім самого розрахунку кредитної заборгованості за договором від 26.06.2009 р., позивачем було надано суду Довідку про умови кредитування з використанням кредитки «Універсальна, 55 днів пільгового періоду» та Витяг з Умов та правил надання банківських послуг в «Приватбанку», якими визначені, в тому числі: пільговий період користування коштами, процентна ставка , права та обов'язки клієнта (позичальника) і банку, відповідальність сторін, зокрема пеня за несвоєчасне погашення кредиту та/або процентів, штраф за порушення строків платежів за будь-яким із грошових зобов'язань та їх розміри і порядок нарахування, та інші умови.
Однак, слід зазначити, що Витяг з Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку відповідачем не підписаний. Матеріали справи не містять підтверджень, що саме цей Витяг з Умов розуміла відповідач та ознайомилася і погодилася з ними, підписуючи заяву про приєднання до умов та Правил надання банківських послуг ПриватБанку, а також те, що вказані документи на момент отримання відповідачем кредитних коштів взагалі містили умови, зокрема й щодо сплати процентів за користування кредитними коштами та щодо сплати неустойки (пені, штрафів). Крім того позивачем не надано Витягу з тарифів Банку
Оскільки Умови та правила надання банківських послуг, що розміщені на офіційному сайті позивача неодноразово змінювалися самим АТ КБ «Приватбанк» з часу виникнення спірних правовідносин до моменту звернення до суду із вказаним позовом, за таких обставин та без наданих підтверджень про конкретні запропоновані відповідачу Умови та правила банківських послуг, відсутність у заяві домовленості сторін про сплату відсотків за користування кредитними коштами, пені та штрафів за несвоєчасне погашення кредиту, надані банком Витяг з Умов не можуть розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного із відповідачкою кредитного договору, оскільки достовірно не підтверджують вказаних обставин.
Відповідна правова позиція викладена в Постанові Великої Палати Верховного суду від 03.07.2019 року №342/180/17.
Велика Палата Верховного Суду у своїй постанові від 03 липня 2019 року у справі № 342/180/17 зробила висновок, що Витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна» та Витяг з Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку ресурс: Архів Умов та правил надання банківських послуг розміщені на сайті: https://privatbank.ua/terms/, які містяться в матеріалах даної справи не можна розцінювати як частину кредитного договору, укладеного між сторонами шляхом підписання заяви-анкети. Отже відсутні підстави вважати, що сторони обумовили у письмовому вигляді ціну договору, яка встановлена у формі сплати процентів за користування кредитними коштами, а також відповідальність у вигляді неустойки (пені, штрафів) за порушення термінів виконання договірних зобов'язань.
З урахуванням основних засад цивільного законодавства та необхідності особливого захисту споживача у кредитних правовідносинах, суд зауважує, що пересічний споживач банківських послуг з урахуванням звичайного рівня освіти та правової обізнаності, не може ефективно здійснити свої права бути проінформованим про умови кредитування за конкретним кредитним договором, який укладений у вигляді заяви про надання кредиту та Умов та правил надання банківських послуг, оскільки Умови та правила надання банківських послуг це значний за обсягом документ, що стосується усіх аспектів надання банківських послуг та потребує як значного часу, так і відповідної фахової підготовки для розуміння цих правил тим більше співвідносно з конкретним видом кредитного договору.
Тому відсутні підстави вважати, що при укладенні договору АТ КБ «Приватбанк» дотримав вимог, передбачених частиною другою статті 11 Закону № 1023-XII про повідомлення споживача про умови кредитування та узгодження зі споживачем саме тих умов, про які вважав узгодженими банк.
Судом встановлено, що безпосередньо укладений між сторонами кредитний договір від 26.06.2009 року у вигляді заяви, підписаної сторонами, не містить і строку повернення кредиту (користування ним).
Однак, враховуючи, що фактично отримані та використані позичальником кошти в добровільному порядку АТ КБ «Приватбанк» не повернуті, а також вимоги частини другої статті 530 ЦК України за змістом якої, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання в будь-який час, що свідчить про порушення його прав, відтак позивач вправі вимагати захисту своїх прав - шляхом зобов'язання виконати боржником обов'язку з повернення фактично отриманої суми кредитних коштів.
Розрахунок заборгованості та виписка по рахунку не є підтвердженням наявності заборгованості по відсотках, пені та штрафам, оскільки з наданих документів не вбачається, які застосовувалися тарифи при нарахуванні заборгованості.
Апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції прийшов до обґрунтовано висновку про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог про стягнення із відповідача на користь банку частину суми від заборгованості, яку банк на власний розсуд вимагає від боржника, а саме заборгованості за процентами за користування кредитом з 26.06.2009 по 31.07.2018 в сумі 120 652,48 грн.
Висновок суду першої інстанції про задоволення позову у розмірі 6 093,32 грн - заборгованості за кредитним договором, є правильним і саме така заборгованість підлягає стягненню з ОСОБА_1 .
Доводи апеляційної скарги щодо того, що суд не дав оцінки довідці про умови кредитування, не заслуговують на увагу, оскільки дана довідка не є складовою кредитного договору, тому не може бути доказом правильності нарахування відсотків за кредитним договором.
Інші доводи апеляційної скарги не заслуговують на увагу і спростовані зібраними у справі доказами та не впливають на правильність і обґрунтованість судового рішення.
Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (справа Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).
Апеляційний суд приходить до переконання, що судом першої інстанції постановлено рішення з додержанням вимог матеріального і процесуального права, тому його слід залишити в силі. Доводи апеляційної скарги не спростовують обґрунтованості рішення суду і підстав для його скасування з мотивів, наведених у скарзі, не встановлено.
Керуючись ст.ст. 374, 375, 381 - 384, 390 ЦПК України, апеляційний суд
Апеляційну скаргу представника Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» залишити без задоволення.
Заочне рішення Коломийського міськрайонного суду від 11 листопада 2019 року залишити без змін.
Постанова суду набирає законної сили з дня її проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повний текст постанови складено 16 березня 2020 року.
Суддя-доповідач: І.В. Бойчук
Судді: В.А. Девляшевський
В.Д. Фединяк