13.03.2020 Провадження № 2/337/829/2020
ЄУН 337/1142/19
13.03.2020 року Хортицький районний суд м. Запоріжжя
у складі: головуючого судді - Салтан Л.Г.
за участю секретаря - Шаповалової А.В.
за участю позивача - ОСОБА_1
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Запоріжжя цивільну справу за позовом ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) до ОГК «Хортицький» (м. Запоріжжя, вул. Новобудів 4а) про стягнення заборгованості по заробітній платі, компенсації за невикористану відпустку компенсації за порушення строків виплати заробітної плати,
28.03.2019 року ОСОБА_1 звернулась в суд з позовом до ОГК «Хортицький» про стягнення заборгованості. Уточнивши заявлені позовні вимоги до розгляду справи по суті, позивач просить стягнути на її користь заборгованість по заробітній платі в сумі 1449грн., компенсації за відпустку в сумі 1960,98 грн., компенсації за порушення строків її виплати в сумі 463,05 грн., та понесені судові витрати.
Ухвалою суду від 15.05.2019 року відкрито провадження у справі, постановлено розгляд справи проводити в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін.
Заочним рішенням від 21.10.2019 року позов задоволено.
Ухвалою суду від 3 березня 200 року заочне рішення скасоване, справа призначена до розгляду у спрощеному провадженні на 13.03.2020 року, відповідачеві встановлений строк на подання відзиву на позов до початку першого судового засідання.
У визначений судом термін відзив на позов до суду не надійшов.
Представник відповідача в судове засідання не з'явився, відзив на позовну заяву не надав, про слухання справи сповіщений у встановленому порядку, судову повістку отримав представник відповідача Курінна О ОСОБА_2 І. під розпис, повідомлень про припинення повноважень адвоката Курінної О.І. до суду не надходило.
Від голови правління ОГК «Хортицький» Стаценко А.А. до початку судового засідання надійшла заява про відкладення розгляду справи на інший день, оскільки із-за поважних причин представник ОГК «Хортицький» не може бути присутнім у суді. Жодних додатків зазначена заява не містить.
У відповідності до п.1 ч.3 ст. 223 ЦПК України, якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.
Враховуючи неповідомлення про причини неявки представником відповідача та ненадання доказів на підтвердження існування такої причини, суд розглянув справу у відсутність представника відповідача.
У судовому засіданні позивачка заявлені вимоги підтримала, суду пояснила, що вона працювала за сумісництвом на посаді головного бухгалтера та отримувала заробітню плату у розмірі 50 відсотків від окладу, встановленого штатним розписом, який повинен бути не меншим ніж встановлений законодавством розмір заробітної плати, та з січня 2017 року відповідав 2400 грн. на місяць У день звільнення з нею належним розрахунок не проведений, наявна заборгованість з заробітної плати, оскільки гроші були відсутні. Наявних у кооперативі грошей вистачило лише на сплату податків з нарахованих сум. На сьогодні, заборгованість з заробітної плати становить 1449 грн, яка не виплачена по теперішній час. Крім того, в день звільнення їх не виплачена компенсація за відпустку за період з 16.06.2016 року по день звільнення -25.10.2017 рок, яка становить 1960,98 грн. Загальна сума, належна до виплати в день звільнення , становить 3409,98 грн., компенсація за порушення строків виплати становить 463,05 грн. Крім того, нею були понесені судові витрати, що складаються зі сплати судового збору, витрат на правничу допомогу в сумі 2800 грн., поштові витрати в сумі 85, 08 грн. Просить позов задовольнити у повному обсязі.
Вислухавши пояснення позивачки, розглянувши матеріали провадження, з'ясувавши повно, всебічно та об'єктивно усі обставини справи, оцінивши за своїм внутрішнім переконанням надані сторонами докази з точки зору їх належності, допустимості, достовірності, достатності і взаємозв'язку, виходячи з вищевикладених вимог діючого законодавства, суд приходить до наступних висновків.
Відповідно до ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов'язком суду.
Відповідно до ст.12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Відповідно до ст.83 ЦПК України відповідач повинен подати суду докази разом з поданням відзиву . Якщо доказ не може бути поданий у встановлений законом строк з об'єктивних причин, учасник справи повинен про це письмово повідомити суд та зазначити: доказ, який не може бути подано; причини, з яких доказ не може бути подано у зазначений строк; докази, які підтверджують, що особа здійснила всі залежні від неї дії, спрямовані на отримання вказаного доказу. Докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, яка їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї.
Жодних доказів, крім доданих до заяви про перегляд заочного рішення, на підтвердження наявних заперечень. Зокрема, викладених у заяві про перегляд заочного рішення у встановлений законом строк, відповідач не надав. з заявами про неможливість надання таких доказів у встановлений законом строк не звертався.
Згідно ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним та обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права з дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені у судовому засіданні.
Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, №63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).
Крім того, згідно ч.1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (ратифіковано Україною 17.07.1997 року, набула чинності для України 11.09.1997 року) та правових позицій, викладених в рішенні Європейського Суду з прав людини по справі «Бендерський проти України (заява № 22750/02 параграф 42) - відповідно до практики, яка відображає принцип здійснення правосуддя, судові рішення мають в достатній мірі висвітлювати мотиви, на яких вони базуються. Межі такого обов'язку можуть різнитися залежно від природи рішення та мають оцінюватись в світлині обставин кожної справи. Право може вважатися ефективним, тільки якщо зауваження сторін насправді «заслухані», тобто належним чином вивчені судом.
За вимогами ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд встановлює такі питання: чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню для цих правовідносин.
Судом встановлено, що позивач ОСОБА_1 відповідно до розпорядження голови ОГК «Хортицький» від 16.06.2007 року прийнята за сумісництвом на посаду головного бухгалтера ОГК «Хортицький» з 16.06.2017 року.
Відповідно до наказу № 17 від 24.10.2017 року, виданого в.о. голови правління ОГК «Хортицький» Веремеєнко ОСОБА_3 . звільнена з посади головного бухгалтера за власним бажанням, ст. 38 КЗпП України.
Відповідно до вимог ст. 3-1 Закону України «Про оплату праці» розмір заробітної плати працівника за повністю виконану місячну (годинну) норму праці не може бути нижчим за розмір мінімальної заробітної плати.
Згідно штатного розкладу з січня 2017 року головному бухгалтеру встановлений оклад згідно ставки 0,5 у розмірі 2400 грн.
Згідно статті 116 КЗпП при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.
Розрахунок при звільненні з ОСОБА_1 у день звільнення у повному обсязі не проведено, наявна заборгованість з нарахованою, але не виплаченої заробітної плати у розмірі 1449 грн., компенсації за невикористану відпустку - 1960,98 грн, , що підтверджено відомістю № 10 нарахування заробітної плати за жовтень 2017 року.
Крім того, згідно листа Головного Управління Держпраці у Запорізькій області вбачається від 27.06.2018 року № 08/02.8-06/5025 фахівцем Головного управління Держпраці у запорізькій області проведено інспекційне відвідування ОГК «Хортицький». Яким встан6овлено, що як вбачається з досліджених інспектором розрахунково-платіжних документів за жовтень 2017 року (відомості №20 від 17.11.2017 року). В день звільнення ОСОБА_1 не було виплачено розрахункові кошти ( у тому числі компенсацію за всі невикористані дні щорічної відпустки), чим порушено ч.1 ст.116. ч.1 ст.83 КЗпП України. За результатами проведення контрольного заходу складено акт, голові правління Ганжі ОСОБА_4 В. виданий обов'язків до виконання припис.
Верховний Суд у постанові від 18.07.2018 року у справі № 359/10023/16-ц дійшов висновку, що суд має визначати суму середнього заробітку працівника за час вимушеного прогулу без утримання податків й інших обов'язкових платежів, про що вказує в резолютивній частині рішення. Проте в рішенні, яке перебувало на виконанні, суд не зазначив, що сума середнього заробітку стягнена без урахування (утримання) податків і зборів.
Таким чином судом встановлено, що після сплати ОГК «Хортицький» нарахованих податків та зборів, заборгованість з виплати заробітної плати за жовтень 2017 року склала 1449-00 грн., крім того. позивачці не виплачена компенсація за відпустку за період з 16.06.2016 року по 25.10.2017 року у сумі 1960,98 грн., а усього загальна заборгованість складає 3409,98 грн.
У відповідності до вимог ст..34 Закону України «Про оплату праці», компенсація працівникам втрати частини заробітної плати у зв'язку з порушенням її строків виплати. Проводиться відповідно до індексу зростання цін на споживчі товари і тарифів на послуги у порядку, встановленому чинним законодавством.
Згідно ч.5 ст.95 КУЗпП заробітна плата підлягає індексації у встановленому законодавством порядку.
За приписами ЗУ «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати» компенсація громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати проводиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованим громадянам.
Відповідно до п.3 «Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати» заробітна плата (грошове забезпечення)підлягає компенсації.
Сума компенсації обчислюється шляхом множення суми нарахованого, але не виплаченого громадянину доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов'язкових платежів) на індекс інфляції в період невиплати доходу.
Індекси інфляції за листопад та грудень 2017р. дорівнюють:
Листопад - 100,9%, грудень - 101,0%,
Індекси інфляції у 2018 році дорівнюють:
Січень - 101,5 %, лютий- 100,9 %, березень- 101,1%, квітень- 100,8%, травень -100,0 %, червень- 100,0%, липень- 99,3 %, серпень - 100,0 %, вересень- 101,9 %, жовтень- 101,7 %.
Індекси інфляції у 2019 році дорівнюють:
Січень - 101,0 %, лютий - 100,5 %
На час звернення позивача до суду заборгованість відповідача по зарплатні та відпускним з листопаду 2017 р. по лютий 2019 р. з урахуванням інфляції складає - 3873,03 грн.
Таким чином, компенсація за порушення строків виплати заробітної плати складає: 3873,03 грн. - 3409,98 грн. = 463,05 грн.
Отже, вимоги позивача є законними та обґрунтованими, з боку відповідача не спростованими, ОГК «Хортицький» , який є роботодавцем, не надав жодного належного доказу на спростування розміру невиплаченої заробітної плати, а тому позовні вимоги обґрунтовані та підлягають задоволенню.
Надані відповідачем в якості доказів копії скарг в органи фіскальної служби, прокуратури, тощо, не спростовують відсутність заборгованості з заробітної плати. Жодної відповіді на зазначені скарги, датовані 2017 роком, від зазначених компетентних органів суду не надано.
Доводи відповідача про те, що до теперішнього часу, позивачка не звільнена з посади головного бухгалтера ОГК «Хортицькицй» спростовуються копією наказу про звільнення № 17 від 24.10.2017 року, що міститься в матеріалах провадження.
Крім того, у відповідності до ст.141 ЦПК України, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судові витрати у вигляді сплаченого судового збору в сумі 768,40 грн. та витрати на правову допомогу в сумі 2800 грн. зазначені витрати підтверджені квитанціями, наявними в матеріалах провадження та розрахунком понесених витрат на правничу допомогу.
Керуючись ст. ст. 11, 13, 81, 89, ч.2 п.1 ст.141, 258-259, 263-265, ЦПК України, суд -
Позов ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) до ОГК «Хортицький» (м.Запоріжжя, вул.Новобудів 4а) про стягнення заборгованості по заробітній платі, компенсації за відпустку, компенсації за порушення строків її виплати, середнього заробітку за час затримки розрахунку - задовольнити.
Стягнути з Обслуговуючого гаражного Кооперативу «Хортицький», на користь ОСОБА_1 заборгованість по заробітній платні в сумі 1449грн., компенсації за відпустку в сумі 1960,98 грн., компенсації за порушення строків її виплати в сумі 463,05 грн., витрати на правову допомогу в сумі 2800 грн., поштові витрати в сумі 85, 08 грн., та понесені витрати на сплату судового збору в сумі 768,40 грн., а всього стягнути - 7526,51 грн.
Копію рішення надіслати сторонам.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Запорізького апеляційного суду через Хортицький районний суд м. Запоріжжя шляхом подачі в 30-денний строк апеляційної скарги.
Повний текст рішення складений 13 березня 2020 року. Копію повного тексту рішення надіслати учасникам провадження.
Суддя: