Справа № 308/14360/19
10 березня 2020 року місто Ужгород
Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області у складі:
головуючого судді Іванова А.П.,
при секретарі Боті О.І.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду в місті Ужгороді цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа без самостійних вимог на стороні відповідача ОСОБА_3 про звернення стягнення на предмет іпотеки,
встановив:
16.12.2019 позивачка ОСОБА_1 звернулася до суду з зазначеною позовною заявою, мотивуючи її тим, що 26.04.2017 між нею та ОСОБА_3 було укладено договір позики, відповідно до якого позикодавець передав у власність позичальникові грошові кошти у сумі 200000 грн., а позичальник зобов'язався повернути позикодавцеві вказану суму у строк до 26 квітня 2018 року. В забезпечення виконання зобов'язань за договором позики від 26.04.2017 між позивачем та іпотекодавцем ТОВ «СММ-2012» 26.04.2017 було укладено договір іпотеки, предметом якого (з урахуванням договору про внесення змін до іпотечного договору від 21.09.2017) є належні на праві власності ТОВ «СММ-2012» нежитлове приміщення №1, загальною площею 121,3 кв. м. та нежитлове приміщення №2, загальною площею 101,5 кв. м., які розташовані за адресою: АДРЕСА_1 . На даний момент, згідно з інформаційних довідок з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна №190367256 від 26.11.2019 та №190367318 від 26.11.2019 вбачається, що власником предмету іпотеки є ОСОБА_2 .
Тож, оскільки позичальник ОСОБА_3 станом на 26.04.2018 і до сьогоднішнього дня не виконав свого зобов'язання за договором позики від 26.04.2017 та не повернув позивачеві грошові кошти, позивачка ОСОБА_1 просить звернути стягнення за неповерненою позикою у 200000 грн. на предмет іпотеки шляхом надання права іпотеко держателю ОСОБА_1 на продаж будь-якій особі-покупцеві предмета іпотеки - нежитлових приміщень, належних на праві власності іпотекодавцю ОСОБА_2 .
В судове засідання позивачка ОСОБА_1 не з'явилася, проте від її представника адвоката Ігнатенка С.С. подано до суду заяву, в якій такий просить розглянути справу за відсутності позивачки та її представника й задовольнити позов у повному обсязі. Окрім цього, від представника позивачки надійшло клопотання про повернення з державного бюджету 50 відсотків, сплаченого позивачкою судового збору, у зв'язку з визнанням позову відповідачем до початку розгляду справи по суті.
Відповідач ОСОБА_2 в судове засідання не з'явився, проте надіслав до суду відзив за яким позовні вимоги щодо звернення стягнення за неповерненою позикою у сумі 200000 грн. за договором позики від 26.04.2017 на предмет іпотеки від 26.04.2017 визнає, просить проводити розгляд справи без його участі.
Третя особа ОСОБА_3 в судове засідання також не з'явився, однак подав до суду клопотання про розгляд справи за його відсутності, проти задоволення позову не заперечує.
Згідно з положеннями ст. 206 ЦПК України, відповідач може визнати позов на будь-якій стадії провадження у справі, зазначивши про це в заяві по суті справи або в окремій письмовій заяві. До ухвалення судового рішення у зв'язку з визнанням позову відповідачем суд роз'яснює сторонам наслідки відповідних процесуальних дій, перевіряє, чи не обмежений представник відповідної сторони у повноваженнях на їх вчинення. У разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову.
Дослідивши матеріали справи, оцінивши наявні докази, суд приходить до наступного висновку.
26 квітня 2017 року між позивачкою ОСОБА_1 та третьою особою ОСОБА_3 було укладено договір позики, відповідно до якого (з урахуванням договору про внесення змін до договору позики від 21.09.2017) позикодавець передав у власність позичальникові грошові кошти у сумі 200000 грн., а позичальник зобов'язався повернути позикодавцеві вказану суму до 26 квітня 2018 року.
За змістом ст. 1046 та 1047 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Згідно зі ст. 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику у строк та в порядку, що встановлені договором.
Статтею 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України.
Відповідно до ч. 1 ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Згідно з ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Відповідно до положень договору позики від 26.04.2017 (з урахуванням договору про внесення змін до договору позики від 21.09.2017), позичальник ОСОБА_3 був зобов'язаний повернути позикодавцю ОСОБА_1 грошові кошти у сумі 200000 грн., які є предметом позики, у строк до 26.04.2018. Однак, позичальником не виконано свого зобов'язання за договором позики від 26.04.2017 та не повернуто позивачці в обумовлений договором позики строк грошові кошти у сумі 200000 грн., тобто має місце прострочення боржника.
З матеріалів справи вбачається, що з метою забезпечення виконання зобов'язань за договором позики від 26.04.2017 між позивачкою та ТОВ «СММ-2012» від імені якого діє ОСОБА_4 , яке виступає майновим поручителем ОСОБА_3 , 26.04.2017 було укладено договір іпотеки, предметом якого (з урахуванням договору про внесення змін до іпотечного договору від 21.09.2017) є нежитлове приміщення АДРЕСА_2 (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 1357568221101) та нежитлове приміщення АДРЕСА_3 (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 1138139721101), площею 121, 3 кв. м. та 101, 5 кв.м. відповідно.
Згідно з інформаційних довідок з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна №190367256 від 26.11.2019 та №190367318 від 26.11.2019 вбачається, що власником предмету іпотеки є ОСОБА_4 . Належність вказаного нерухомого майна на праві власності ОСОБА_4 також підтверджується інформаційною довідкою №202447280 від 02.03.2020 та №202447281 від 02.03.2020.
Окрім цього, відповідачем ОСОБА_4 до відзиву додано договір купівлі-продажу нерухомого майна №1036 від 26.12.2017 та договір купівлі-продажу нерухомого майна №1040 від 26.12.2017, за якими вищевказане нежитлове приміщення №1 та №2 належить йому. Як вбачається з відзиву відповідача, під час укладання вказаних договір йому було відомо про наявність обтяжень на нерухоме майно у формі іпотеки.
Відповідно до ч. 1 ст. 33 Закону України «Про іпотеку» у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки, якщо інше не передбачено законом.
Згідно п. 15 Договору іпотеки від 26.04.2017 у разі невиконання або неналежного виконання боржником зобов'язання за основним договором, сторони домовилися про те, що звернення стягнення на передане в іпотеку майно може бути здійснено шляхом, передбаченим Законом України «Про іпотеку», у тому числі й шляхом вчинення виконавчого напису з покладенням обов'язку оплати нотаріальних дій на іпотекодавця та/або боржника, а також шляхом продажу майна за рішенням суду.
Відповідно до п. 14 Договору іпотеки від 26.04.2017 у разі порушення основного договору або умов цього договору іпотекодержатель надсилає іпотекодавцю та боржнику письмову вимогу про усунення порушення, в цьому документі зазначається стислий зміст порушених зобов'язань, вимога про виконання порушеного зобов'язання у не менш ніж тридцятиденний строк та попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання цієї вимоги. Якщо протягом встановленого строку вимога іпотекодержателя залишається без задоволення, іпотекодержатель вправі розпочати звернення стягнення на предмет іпотеки.
Так, відповідно до вимоги про усунення порушень від 02.09.2019, позивачкою була направлена вимога позичальнику ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , в якій було вказано про необхідність протягом тридцяти днів з моменту отримання вимоги, повернути позивачці позику у сумі 200000 грн., а також містилось попередження про те, що у випадку невиконання даної вимоги у визначений строк, позивачка має намір розпочати звернення стягнення на предмет іпотеки у відповідності до Закону України «Про іпотеку». Вказана вимога була отримана позичальником та ОСОБА_4 03 та 04 вересня 2019 року відповідно. Однак, після спливу тридцятиденного строку та станом на дату розгляду справи позика не була повернута позивачці.
Відповідно до ч. 1 ст. 35 ЗУ «Про іпотеку» у разі порушення основного зобов'язання та/або умов іпотечного договору іпотекодержатель надсилає іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмову вимогу про усунення порушення. В цьому документі зазначається стислий зміст порушених зобов'язань, вимога про виконання порушеного зобов'язання у не менш ніж тридцятиденний строк та попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання цієї вимоги. Якщо протягом встановленого строку вимога іпотекодержателя залишається без задоволення, іпотекодержатель вправі прийняти рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору.
Відповідно до ч. 2 ст. 35 ЗУ «Про іпотеку» положення частини першої цієї статті не є перешкодою для реалізації права іпотекодержателя звернутись у будь-який час за захистом своїх порушених прав до суду у встановленому законом порядку.
Відповідно до ч. 1 ст. 38 ЗУ «Про іпотеку» якщо рішення суду або договір про задоволення вимог іпотекодержателя (відповідне застереження в іпотечному договорі) передбачає право іпотекодержателя на продаж предмета іпотеки будь-якій особі-покупцеві, іпотекодержатель зобов'язаний за 30 днів до укладення договору купівлі-продажу письмово повідомити іпотекодавця та всіх осіб, які мають зареєстровані у встановленому законом порядку права чи вимоги на предмет іпотеки, про свій намір укласти цей договір.
Відповідно до ч. 1, 3, 5 ст. 33 ЗУ «Про іпотеку» у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки, якщо інше не передбачено законом. Звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя. Якщо предметом іпотеки є два або більше об'єкти нерухомого майна, стягнення звертається в обсязі, необхідному для повного задоволення вимог іпотекодержателя.
Відповідно до ч. 1 ст. 39 ЗУ «Про іпотеку» у разі задоволення судом позову про звернення стягнення на предмет іпотеки у рішенні суду зазначаються загальний розмір вимог та всі його складові, що підлягають сплаті іпотекодержателю з вартості предмета іпотеки; опис нерухомого майна, за рахунок якого підлягають задоволенню вимоги іпотекодержателя; заходи щодо забезпечення збереження предмета іпотеки або передачі його в управління на період до його реалізації, якщо такі необхідні; спосіб реалізації предмета іпотеки шляхом проведення прилюдних торгів або застосування процедури продажу, встановленої статтею 38 цього Закону; пріоритет та розмір вимог інших кредиторів, які підлягають задоволенню з вартості предмета іпотеки; початкова ціна предмета іпотеки для його подальшої реалізації.
Відповідно до ч. 6 ст. 38 ЗУ «Про іпотеку» ціна продажу предмета іпотеки встановлюється за згодою між іпотекодавцем і іпотекодержателем або на підставі оцінки майна суб'єктом оціночної діяльності, на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна.
Так, відповідно до п. 5 Договору іпотеки від 26.04.2017, сторони оцінюють предмет іпотеки в суму 200000 грн. При цьому позивачка, звертаючись до суду з розглядуваним позовом, просила звернути стягнення на предмет іпотеки, шляхом надання права іпотекодержателю ОСОБА_1 на продаж будь-якій особі-покупцеві вищевказаних нежитлових приміщень №1 та АДРЕСА_4 , що належать на праві власності ОСОБА_4 , за початковою ціною для подальшої реалізації 100000 грн. для кожного об'єкта. В свою чергу відповідач ОСОБА_4 у своєму відзиві не заперечував щодо початкової ціни для подальшої реалізації у вказаній вище сумі.
За таких обставин, суд вважає за можливе визначити спосіб реалізації предмета іпотеки шляхом надання права ОСОБА_1 як іпотекодержателю на продаж такого будь-якій особі-покупцеві за початковою ціною для подальшої реалізації 100000 грн.
Відповідно до роз'яснень, що містяться в п.42 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних договорів» від 30.03.2012 №5 в разі задоволення позову про звернення стягнення на предмет іпотеки має відповідати вимогам як статті 39 Закону України «Про іпотеку», так і положенням пункту 4 частини першої статті 215 ЦПК. Зокрема, у резолютивній частині рішення в обов'язковому порядку має зазначатись: загальний розмір вимог та всі його складові, що підлягають сплаті іпотекодержателю з вартості предмета іпотеки; спосіб реалізації предмета іпотеки - шляхом проведення прилюдних торгів або застосування процедури продажу шляхом надання права іпотекодержателю на продаж предмета іпотеки; початкова ціна предмета іпотеки для його подальшої реалізації (при цьому суд може зазначити, що початкова ціна встановлюється на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна, на підставі оцінки, проведеної суб'єктом оціночної діяльності/незалежним експертом на стадії оцінки майна під час проведення виконавчих дій).
З врахуванням вищевикладеного та того, що позичальником ОСОБА_3 не виконано основного зобов'язання за договором позики від 26.04.2017 (з відповідними змінами від 21.09.2017), а також враховуючи наявність підстав для звернення стягнення на предмет іпотеки за договором від 26.04.2017 (з відповідними змінами від 21.09.2017), про що відповідач не заперечує, суд приходить до висновку про прийняття визнання позовних вимог відповідачем та задоволення позовних вимог.
Відповідно до ст. 141 ЦПК України у разі задоволення позову з відповідача підлягає стягненню судовий збір.
Згідно з ч.1 ст.142 ЦПК України у разі укладення мирової угоди до прийняття рішення у справі судом першої інстанції, відмови позивача від позову, визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті суд у відповідній ухвалі чи рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову.
Оскільки в матеріалах справи наявна квитанція про сплату позивачкою 2000 грн. судового збору, то враховуючи визнання заявленого позову відповідачем до початку розгляду справи по суті й враховуючи подану позивачем заяву про повернення 50 відсотків судового збору, суд приходить до висновку, що позивачеві слід повернути з державного бюджету 50 відсотків судового збору, тобто 1000 грн., а іншу частину судового збору стягнути на користь позивача з відповідача.
На підставі наведеного та керуючись ст.ст. 572-593, 1048-1050, 1054-1055 ЦК України, ст.ст. 7, 12, 33, 36, 38, 39 Закону України «Про іпотеку», ст.ст. 12, 13,76-81, 141, 198, 200, 258-259, 263-265 ЦПК України, суд
ухвалив:
В рахунок погашення заборгованості за договором позики від 26.04.2017 (з відповідними змінами від 21.09.2017) звернути стягнення на предмет іпотеки за договором іпотеки від 26.04.2017 (з відповідними змінами від 21.09.2017), а саме: на нежитлові приміщення №1 та №2, що належать на праві власності ОСОБА_2 ( АДРЕСА_5 , РНОКПП НОМЕР_1 ) та знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 .
Встановити спосіб реалізації предмета іпотеки шляхом надання права іпотекодержателю ОСОБА_1 ( АДРЕСА_6 , РНОКПП НОМЕР_2 ) на продаж будь-якій особі-покупцеві нежитлових приміщень, належних на праві власності ОСОБА_2 ( АДРЕСА_5 , РНОКПП НОМЕР_1 ), що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 , а саме нежитлового приміщення №1 загальною площею 121, 3 кв.м. (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 13575688221101) за початковою ціною для подальшої реалізації 100000 (сто тисяч) гривень та нежитлового приміщення №2 загальною площею 101, 5 кв.м. (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 1138139721101) за початковою ціною для подальшої реалізації 100000 (сто тисяч) гривень.
Стягнути з ОСОБА_2 ( АДРЕСА_5 , РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_6 , РНОКПП НОМЕР_2 ) судовий збір у розмірі 1000 грн.
Повернути ОСОБА_1 ( АДРЕСА_6 , РНОКПП НОМЕР_2 ) з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого за квитанцією №MP_АВ 120899SKV_12751771, в сумі 1000 грн.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку безпосередньо до Закарпатського апеляційного суду шляхом подачі в тридцятиденний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Суддя Ужгородського
міськрайонного суду А.П. Іванов