Справа № 630/697/18
Провадження № 1-кп/635/495/2020
13 березня 2020 року Харківський районний суд Харківської області в складі колегії суддів:
головуючого судді - ОСОБА_1 ,
суддів - ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
секретар судового засідання - ОСОБА_4 ,
за участю прокурора - ОСОБА_5 ,
обвинуваченого - ОСОБА_6 ,
захисника обвинуваченого - адвоката ОСОБА_7 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в селищі Покотилівка Харківського району Харківської області кримінальне провадження за обвинуваченням ОСОБА_6 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 15 ч.1 ст. 115 КК України, -
В провадженні Харківського районного суду Харківської області знаходиться обвинувальний акт у даному кримінальному провадженні.
У судовому засіданні в порядку частини третьої статті 331 КПК України вирішувалось питання про продовження відносно обвинуваченого ОСОБА_6 строку тримання під вартою.
Прокурор Харківської місцевої прокуратури №6 Харківської області ОСОБА_5 в судовому засіданні вказала на доцільність продовження відносно обвинуваченого ОСОБА_6 строку тримання під вартою у зв'язку з тим, що продовжують існувати ризики, передбачені пунктами 1, 3, 5 частиною першою статті 177 КПК України, які стали підставою для обрання відносно обвинуваченого запобіжного заходу, а також наразі вони продовжую існувати та їх вагомість не зменшилась.
Обвинувачений ОСОБА_6 та його захисник - адвокат ОСОБА_7 проти продовження строку застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою заперечували та просили обрати обвинуваченому ОСОБА_6 більш м'який запобіжний захід ніж тримання під вартою, а саме, домашній арешт.
Колегія суддів, вислухавши думку учасників судового засідання щодо доцільності продовження строку застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно обвинуваченого ОСОБА_6 прийшла до наступного висновку.
У відповідності до частини першої статті 331 КПК України під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати або обрати запобіжний захід щодо обвинуваченого.
Вимогами частини третьої статті 331 КПК України передбачено, що до спливу продовженого строку суд зобов'язаний повторно розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою, якщо судове провадження не було завершене до його спливу.
Відповідно до частини першої статті 197 КПК України, строк дії ухвали слідчого судді, суду про тримання під вартою або продовження строку тримання під вартою не може перевищувати шістдесяти днів.
При вирішенні питання про доцільність продовження запобіжного заходу, колегія суддів враховує вимоги статті 29 Конституції України, статті 9 Загальної Декларації прав людини, статті 5 Європейської Конвенції про захист прав людини та основних свобод і статті 12 КПК України, за змістом яких обмеження права особи на свободу й особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках, за встановленою процедурою, а також той факт, що взяття під варту є найбільш суворим запобіжним заходом.
Так, досліджуючи питання про доцільність продовження застосування запобіжного заходу відносно ОСОБА_6 , колегією суддів встановлено, що ухвалою слідчого судді Харківського районного суду Харківської області від 24 серпня 2018 року відносно останнього застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою без визначення суми застави, строком на 60 днів. В подальшому обраний відносно ОСОБА_6 запобіжний захід було продовжено, і в останнє згідно з ухвалою Харківського районного суду Харківської області від 15 січня року застосування обраного ОСОБА_6 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою продовжено до 14 березня 2020 року. Таким чином, строк тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_6 закінчується 14 березня 2020 року.
Вирішуючи питання про доцільність продовження раніше обраного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, колегія суддів враховує дані про особу обвинуваченого, конкретні обставини та суспільну небезпечність діяння інкримінованого обвинуваченому діяння, а також тяжкість покарання за особливо тяжкий злочин, у вчиненні якого, зокрема, обвинувачується останній. Всі обставини в сукупності, які приведено вище вказують, що наразі не перестали існувати ризики, які стали підставою для обрання відносно ОСОБА_6 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, а саме, визначені пунктами 1, 3, 5 частини першої статті 177 КПК України: можливість переховування від суду, незаконного впливу на потерпілого і свідків, а також вчинення іншого кримінального правопорушення. Разом з тим, вагомість існуючих ризиків не зменшилась.
Виходячи з приведеного вище, колегія суддів враховує вимоги статті 29 Конституції України, статті 9 Загальної Декларації прав людини, статті 5 Європейської Конвенції про захист прав людини та основних свобод і статті 12 КПК України, за змістом яких обмеження права особи на свободу й особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках, за встановленою процедурою, а також той факт, що взяття під варту є найбільш суворим запобіжним заходом.
Вирішуючи питання про доцільність продовження запобіжного заходу та згідно статей 7-9 КПК України, якими визначено, що кримінальне процесуальне законодавство України, застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини, колегія суддів також враховує практику Європейського суду з прав людини.
Так, згідно усталеної практики Європейського суду з прав людини, суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів. Забезпечення таких стандартів, як підкреслює Європейський суд з прав людини, вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства. У рішенні по справі «W. проти Швейцарії» від 26 січня 1993 року Європейський суд з прав людини вказав, що врахування тяжкості злочину має свій раціональний зміст, оскільки вона свідчить про ступінь суспільної небезпечності цієї особи та дозволяє «прогнозувати з достатньо високим ступенем імовірності її поведінку, беручи до уваги, що майбутнє покарання за тяжкий злочин підвищує ризик того, що підозрюваний може ухилитись від слідства». Також, у рішенні по справі «Харченко проти України» від 10 лютого 2011 року Європейський суд з прав людини зазначив, що розумність строку тримання під вартою не може оцінюватись абстрактно, вона має оцінюватись в кожному конкретному випадку залежно від особливостей конкретної справи.
Відтак, з огляну на приведене, характер та фактичні обставини інкримінованого обвинуваченому злочину, свідчать про підвищену суспільну небезпеку. Продовжуючи такий вид запобіжного заходу, як тримання під вартою, судова колегія виходить з необхідності уникнення ризиків, визначених статтею 177 КПК України, із ступеня тяжкості інкримінованого злочину, а також приймає до уваги ту обставину, що підстави, за яких судом було обрано обвинуваченому запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, на теперішній час не відпали, не втратили своєї вагомості і під загрозою можливого застосування покарання, передбаченого санкцією статті, яка інкримінована обвинуваченому, останній може переховуватись від суду, незаконно впливати на потерпілого, свідків та вчинити інше кримінальне правопорушення. Будь-яких нових обставин, які мають значення при вирішенні питання щодо запобіжного заходу обвинуваченому та які не існували і не розглядались на час обрання та продовження запобіжного заходу обвинуваченому у вигляді тримання під вартою, в судовому засіданні не встановлено.
Таким чином, виходячи з положень статей 5, 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та вимог частини першої статті 197 КПК України, обраний відносно обвинуваченого запобіжний захід відповідає характеру і тяжкості діяння, яке йому інкримінується, а разом з іншим, допомагає уникнути виникненню ризиків, існування яких доведено, тому колегія суддів приходить до висновку про доцільність продовження строку тримання під вартою обвинувачених строком на 60 днів.
Судом вирішувалося питання про можливість вжиття до обвинуваченого альтернативного запобіжного заходу, але наявність вказаних вище ризиків та обставин виключає, на думку колегії суддів на даний час, застосування таких. У зв'язку з чим, жоден із більш м'яких запобіжних заходів, не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 КПК України, що виправдовує подальше тримання обвинувачених під вартою.
При цьому необхідно зауважити, що суд ґрунтується на принципі презумпції невинуватості, та не ставить ціллю передбачити можливе покарання за інкриміновані обвинуваченому діяння.
Керуючись статтями 177, 194, 199, 331, 371-372 КПК України, колегія суддів, -
ухвалила:
Продовжити ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на шістдесят днів, тобто до 11 травня 2020 року включно.
Ухвала може бути оскаржена до Харківського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги через Харківський районний суд Харківської області протягом семи днів з дня її оголошення, а ОСОБА_6 в той же строк, але з моменту вручення йому копії ухвали суду.
Повний текст ухвали складено 16 березня 2020 року
Головуючий суддя - ОСОБА_1
Судді: - ОСОБА_2
ОСОБА_3