Справа № 645/6987/18
Провадження № 2/645/82/20
10 березня 2020 року м. Харків
Фрунзенський районний суд м. Харкова у складі :
головуючого судді - Шарка О.П
секретаря судових засідань - Христенко А.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду у м. Харкові цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування матеріальної шкоди, заподіяної внаслідок дорожньо - транспортної пригоди,,
ОСОБА_3 звернулася до суду з позовом, в якому просить суд з метою компенсації заподіяної їй матеріальної шкоди стягнути з
ОСОБА_2 , шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо - транспортної пригоди у розмірі 525736,92 грн., з метою компенсації завданої моральної шкоди стягнути з гр. ОСОБА_2 суму у розмірі 20000,00 грн.
В обґрунтування позову позивач зазначив, що вона 21 червня 2018 р. близько 09 год. 55 хв„ керуючи належним їй на відповідній правовій підставі автомобілем BMW 523І, державний номерний знак НОМЕР_1 , перетинала перехрестя вул. Ощепкова та вул. Рибалка у м. Харкові, рухаючись по головній дорозі, разом із нею в якості пасажирів у зазначеному транспортному засобі перебували її неповнолітні діти: син - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та донька - ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . У цей самий час ОСОБА_2 , яка рухалася по другорядній дорозі на належному їй автомобілі RENAULT KADJAR, державний номерний знак НОМЕР_2 , не надала переваги у русі її автомобілю, чим порушила вимоги п. 16.1 Правил дорожнього руху внаслідок чого допустила зіткнення з автомобілем BMW 523І, д. н. з. НОМЕР_1 . Внаслідок протиправних дій Відповідача обидва автомобілі зазнали механічних ушкоджень, а позивач тілесних ушкоджень у вигляді забою м'яких тканин лівого лучіп'ястного суглобу та посттравматичного міозиту шийного відділу хребта, а також зумовленої ДТП та його наслідками моральної (немайнової) шкоди. У зв'язку з цим, 12 вересня 2018 року Фрунзенський районний суд міста Харкова виніс
постанову у справі № 645/3757/18, якою визнав ОСОБА_2 винною у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, та притягнув її до адміністративної відповідальності у вигляді штрафу. Постановою Харківського апеляційного суду від 17.10.2018 р. у справі 645/3757/18 постанову Фрунзенського районного суду міста Харкова від 12.09.2018 р. у справі № 645/3757/18 залишено без змін, у зв'язку з чим ця постанова набрала законної сили 17 жовтня 2018 року. Відповідно до свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу САЕ 368569 власником автомобіля BMW 523І, д. н. з. НОМЕР_1 , є ОСОБА_6 . При цьому ОСОБА_6 надала позивачу довіреність від 27.06.2018 р, якою уповноважила Сохань Я.В. бути її представником з питань, пов'язаних з користуванням та експлуатацією належного їй автомобіля, одержувати грошові суми у випадку спричинення автомобілю пошкодження іншими особами в результаті ДТП тощо. вартість матеріальних збитків, нанесених
Відповідачем внаслідок ДТП автомобілю BMW 523І, д. н. з. НОМЕР_1 , склала 610272,13 грн., у т. ч. ПДВ 101712,02 грн., що підтверджується рахунком на оплату № 929 від 04.07. 2018 року, складеним авторизованим дилером BMW у м. Харкові - Товариством з обмеженою відповідальністю «БАВАРІЯ МОТОРС». Крім того, витрати на евакуацію автомобіля BMW 523І, д. н. з. НОМЕР_1 з вул. Рибалка до місця знаходження ТОВ «БАВАРІЯ МОТОРС» (61108, м. Харків, вул. Латишева, 4), склали
600,00 грн. Витрати на діагностику й складання попереднього кошторису витрат на ремонт
автомобіля BMW 5231, д. н. з. НОМЕР_1 , склали 3141,84 грн. (Три тисячі сто сорок одна грн. 84 коп.), що підтверджується актом виконаних робіт ВН № 105336. Загалом: 610272,13 грн. + 600,00 грн. + 3141,84 грн. = 614013,97 грн. Цивільно-правова відповідальність водія автомобіля RENAULT KADJAR, д. н. з. НОМЕР_2 , на час вчинення правопорушення, що призвело до ДТП 21.06.2018 р., була застрахована Акціонерним товариством «Страхова компанія «АХА Страхування» (вул. Іллінська, 8, м. Київ, Україна, 04070). Акціонерним товариством «Страхова компанія «АХА Страхування» було прийнято і 30.10.2018 р. виконано рішення про виплату страхового відшкодування в розмірі 98000,00 грн.. На думку позивача, відповідач ОСОБА_2 зобов'язана сплатити їй 546013,97 грн. (різниці між фактичним розміром шкоди (614013,97 грн.), спричиненої пошкодженням автомобіля, і страховою виплатою (страховим відшкодуванням) у розмірі 98000,00 грн. (614013,97 грн. - 98000,00 грн. = 516013,97 грн. Крім цього, позивач зазначає, що протиправні дії ОСОБА_2 призвели до заподіяння тілесних ушкоджень і пов'язаних з цим витрат на загальну суму: 9722,95 грн. (Дев'ять тисяч сімсот двадцять дві грн. 95 коп. (254,00-+ 1750,00 + 1068,30 + 250,00 + 1184,85 + 488,90 + 1083,50 + 450,00 + 1121,20 + 250,00 грн. + 350.,00 + 350,00 + 905,40 + 216,80 = 9722,95 грн.), що підтверджується: консультативним висновком лікаря-спеціаліста № 10/7441 від 21.06.2018 р.; фіскальним чеком від 21.06.2018 р. на суму 254,00 грн.; протоколом спіральної комп'ютерної томографії головного мозку від 21.06.2018 р.; протоколом спіральної комп'ютерної томографії шийного відділу хребта від 21.06.2018 р.; квитанцією Серія НЛА № 157605 від 21.06.2018 р. на суму 1750,00 грн.; консультативний висновок невролога від 21.06.2018 р.; фіскальним чеком від 21.06.2018 р. на суму 1068,30 грн.; фіскальним чеком від 29.06.2018 р. на суму 250,00 грн.; фіскальним чеком від 29.06.2018 р. на суму 1184,85 грн.; фіскальним чеком від 04.07.2018 р. на суму 488,90 грн.; фіскальним чеком від 24.09.2018 р. на суму 1083,50 грн.; УЗД колінних суглобів від 12.10.2018 р.; консультативний висновок ортопеда від 12.10.2018 р.; фіскальним чеком від 12.10.2018 р. на суму 450,00 грн.; фіскальним чеком від 12.10.2018 р. на суму 1121,20 грн.; квитанцією Серія 06-ААК № 527948 від 12.10.2018 р. на суму 250,00 грн.; квитанцією Серія 06-ААК № 527950 від 12.10.2018 р. на суму 350,00 грн.; квитанцією Серія 06-ААК № 527946 від 19.10.2018 р. на суму 350,00 грн.; фіскальним чеком від 20,10,2018 р. на суму 905,40 грн.; фіскальним чеком від 22.10.2018 року на суму 216 грн. 80 коп. Таким чином, позивач просить стягнути з ОСОБА_2 на її користь 525736 грн. 92 коп. Також позивач зазначає, що протиправними діями ОСОБА_2 , що призвели до заподіяння мені тілесних ушкоджень у вигляді забою м'яких тканей лівого лучіп'ястного суглобу та посттравматичного міозиту шийного відділу хребта, а також пошкодження мого автомобіля, мені було також завдано моральної шкоди, що виразилося у душевних стражданнях, яких я зазнала у зв'язку з ушкодженням здоров'я і пошкодженням мого майна; приниженні ділової репутації. внаслідок протиправних дій Відповідача позивач тривалий час - майже півроку позбавлена можливості вільно на власний розсуд і без ускладнень, як раніше, до ДТП, користуватися своїм автомобілем, що створює великі незручності у задоволенні мною елементарних потреб і суттєво погіршило якість мого життя, зокрема, викликало значні незручності у пересуванні через зумовлене ДТП користування громадським транспортом. У зв'язку з ДТП, спричиненим Відповідачем, позивач була вимушена витрати велику кількість часу на надання пояснень працівникам патрульної поліції, на довготривалі та багаточисельні візити до судів першої та
апеляційної інстанцій, страхової компанії, що безумовно змінило мій нормальний життєвий ритм, спричинило інші негативні зміни у житті позивача. Протиправна поведінка ОСОБА_2 , зміна показань і заперечення своєї вини у ДТП та небажання добровільно відшкодувати матеріальну і моральну шкоду, негативно вплинули на стосунки з оточуючими її людьми. Протиправні дії Відповідача спричинили їй та її близьким тривалі душевні і психічні страждання, психічний стан позивача досі не відновлений повністю. Моральну шкоду, заподіяну протиправними діями відповідача, позивач оцінює у 20000 гривень.
У судовому засіданні позивач та її представник позовні вимоги підтримали у повному обсязі, просили їх задовольнити надали суду пояснення, аналогічні викладеним у позовній заяві.
Представник відповідача у судовому засіданні позовні вимоги визнала частково. Не заперечувала проти стягнення з відповідача матеріальної шкоди, однак,, виключно у розмірі доведеності відповідно висновку експертного дослідження від 02.12.2019 року, за виключенням суми, виплаченої страховою компанією.
Суд, вислухавши пояснення осіб, які беруть участь у справі, дослідивши надані сторонами докази, приходить до висновку про часткове задоволення позовних вимог, виходячи з наступного.
В ст.ст. 13,41 Конституції України закріплено основні правові принципи регулювання відносин власності, головним із яких є принцип рівного визнання й захисту усіх форм власності. Відповідно до статті 13 Конституції України, власність не повинна використовуватися на шкоду людині і суспільству. У такій редакції конституційна норма не лише покладає на власника обов'язки, а й орієнтовно вказує на його зобов'язання.
Стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує право на справедливий і публічний розгляд справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, при визначенні цивільних прав і обов'язків особи чи при розгляді будь-якого кримінального обвинувачення, що предявляється особі.
Ключовими принципами статті 6 є верховенство права та належне здійснення правосуддя. Ці принципи також є основоположними елементами права на справедливий суд.
Як вказує у своїх рішеннях Європейський Суд з прав людини, згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія А, № 303А, п. 29). Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобовязаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (рішення у справі «Суомінен проти Фінляндії» (Suominen v. Finland), № 37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року). Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватись публічний контроль здійснення правосуддя (див. рішення у справі «Гірвісаарі проти Фінляндії» (Hirvisaari v. Finland), № 49684/99, п. 30, від 27 вересня 2001 року).
У п.24 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Надточій проти України» та в п.23 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Гурепка проти України №2» наголошується на принципі рівності сторін - одному із складників ширшої компетенції справедливого судового розгляду, який передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість відстоювати свою позицію у справі в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище, порівняно з опонентом.
Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав свобод чи законних інтересів.
Статтею 16 ЦК встановлено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: 1) визнання права; 2) визнання правочину недійсним; 3) припинення дії, яка порушує право; 4) відновлення становища, яке існувало до порушення; 5) примусове виконання обов'язку в натурі; 6) зміна правовідношення; 7) припинення правовідношення; 8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; 9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди; 10) визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках.
Особа вільна у виборі способу способі захисту цивільних прав судом.
Разом з тим, передбачені ст. ст. 12 і 13 ЦПК України засади змагальності та диспозитивності цивільного судочинства визначають основні правила, в межах яких мають діяти особи, що беруть участь у справі, та суд при вирішенні справи.
Згідно ч.3 ст.12 ЦПК України кожна сторона у цивільному судочинстві повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом, до яких дана справа не відноситься.
Суд, згідно ч.1 ст.13 ЦПК України, розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим законом випадках.
З огляду на вказані норми закону позивач, обравши певний спосіб захисту цивільного права перед судом, має довести, шляхом подання належних та допустимих доказів, що надані підприємствами - виробниками/виконавцями житлово-комунальних послуг відомості про заборгованість є неправомірними , які порушують, не визнають або оспорюють охоронювані законом його цивільні права.
Відповідач, зі свого боку, зобов'язаний довести обставини, посилаючись на які він заперечує проти позову.
Згідно позиції Верхового Суду України, що викладена у постанові Пленуму «Про судове рішення у цивільній справі» №14 від 18.12.2003 року «Про судове рішення у цивільній справі» вбачається, що оскільки правом на звернення до суду за захистом наділена особа в разі порушення, невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів, а також у разі звернення до суду органів та осіб, яким надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб або державні та суспільні інтереси, то суд повинен встановити, чи були порушені, невизнані або оспорені права, свободи та інтереси цих осіб, а якщо були, то вказати, чи є залучений у справі відповідач відповідальним за це.
Статтями 78, 81 ЦПК України визначено, що обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Судом із наявних матеріалів справи достовірно встановлено, що ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 червня ІНФОРМАЦІЯ_4 року, приблизно о 09 год. 55 хв., керуючи автомобілем «РЕНО», державний номерний знак НОМЕР_2 , на перехресті вул. Ощепкова та вул. Рибалка, у м.Харкові, рухаючись по другорядній дорозі, не надала переваги у русі транспортним засобам, які рухалися по головній дорозі, чим порушила п. 16.11 ПДР України, внаслідок чого відбулося зіткнення з автомобілем «БМВ», державний номерний знак НОМЕР_1 , під керуванням ОСОБА_1 , автомобілі зазнали технічних пошкоджень, чим була завдана матеріальна шкода. Також внаслідок дорожньо - транспортної пригоди постраждала та була доставлена до ХМКЛШНМД ім.. Мещанінова водій автомобіля «БМВ», державний номерний знак НОМЕР_1 ОСОБА_3 з діагнозом: забій м'яких тканин лівого лучіп'ястого суглобу, посттравматичний міозит шийного відділу хребта..
Постановою Фрунзенського районного суду м.Харкова від 12 вересня 2018 року (справа №645/3757/18) ОСОБА_2 притягнуто до адміністративної відповідальності за ст. 124 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, тобто 340 грн. (триста сорок гривень).
Постановою Харківського апеляційного суду від 17 жовтня 2018 року зазначена постанова Фрунзенського районного суду м.Харкова від 12 вересня 2018 року залишена без змін.
У відповідності до ч.4, ч.5 ст. 82 ЦПК України, обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом. Обставини, встановлені стосовно певної особи рішенням суду у господарській, цивільній справі або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказується при розгляді іншої справи, проте, можуть бути у загальному порядку спростовані особою, яка не брала участі у справі, в якій такі обставини були встановлені.
Відповідно до свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу САЕ 368569 власником автомобіля BMW 523І, д. н. з. НОМЕР_1 , є ОСОБА_6 , яка надала довіреність від 27.06.2018 р., посвідчену приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Саврасовою І.О. за реєстр. № 752, якою уповноважила ОСОБА_7 бути її представником з питань, пов'язаних з користуванням та експлуатацією належного їй автомобіля одержувати грошові суми у випадку спричинення автомобілю пошкодження іншими особами в результаті ДТП тощо.
Відповідно ж до ст. 396 ЦК України особа, яка має речове право на чуже майно, має право на захист цього права відповідно до положень глави 29 цього Кодексу, в тому числі - на відшкодування завданої майнової та моральної шкоди (ст. 386 ЦК України).
Згідно з ч.1 ст.22 ЦК України, особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.
Відповідно до ч.1 ст.1166 ЦК України - майнова шкода, заподіяна майну фізичної особи, відшкодовується у повному обсязі особою, яка її завдала.
На підставі ч.2 ст. 1187 ЦК України, шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності) володіє транспортним засобом, використання якого створює підвищену небезпеку.
На підставі ст.1188 ЦК України, шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме: шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою.
У абз. 1 п. 4 Ухвали Пленуму Верховного Суду України № 6 від 27.03.1992 року «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування збитку» з подальшими змінами і доповненнями від 8 липня 1994 р. № 7, від 30 вересня 1994 г. № 11(далі по тексту - ППВС України № 6) вказано, що джерелом підвищеної небезпеки належить визнавати яку-небудь діяльність, здійснення якої створює підвищену вірогідність спричинення шкоди через неможливість контролю за нею людиною. Майнова відповідальність за шкоду, заподіяну діями таких джерел, повинна наступати як при цілеспрямованому їх використанні, так і при мимовільному прояві їх шкідливих особливостей.
У абз. 2 і 3 п. 4 ППВС України № 6 вказане, що під власником джерела підвищеної небезпеки розуміється юридична особа або громадянин, які здійснюють експлуатацію джерела підвищеної небезпеки через право власності, повного господарського ведення, оперативного управління або по інших підставах (договори оренда, довіреність і т.п.). Не вважається власником джерела підвищеної небезпеки і не несе відповідальність за збиток перед потерпілим особу, яка управляла джерелом підвищеної небезпеки через трудові відносини з власником цього джерела (шофер, машиніст, оператор і т.п.).
Як вбачається з висновку експертного дослідження №6-1/29ЕД виконаного Харківським науково- дослідним експертно - криміналістичним центром 02.12.2019 року, вартість матеріального збитку, завданого власнику колісного транспортного засобу BMW 523І, 2011 року випуску, д. н. з. НОМЕР_1 , внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, яка мала місце 21 червня 2018 року становить 189 102 грн. 34 коп.
Таким чином, суд приходить до висновку, що саме у такому розмірі завдана матеріальна шкода власнику автомобіля BMW 523І, 2011 року випуску, д. н. з. НОМЕР_1 .
Цивільно-правова відповідальність водія автомобіля RENAULT KADJAR, д. н. з. НОМЕР_2 , на час вчинення правопорушення, що призвело до ДТП 21.06.2018 р., була застрахована Акціонерним товариством «Страхова компанія «АХА Страхування»
(вул. Іллінська, 8, м. Київ, Україна, 04070).
Відповідно до ст. 22.1. Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобі» при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує в установленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті ДТП життю, здоров'ю, майну третьої особи.
Згідно ст. 29 зазначеного Закону, у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому діючим законодавством України.
Відповідно до ст. 979 ЦК України за договором
страхування одна сторона (страховик) зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій стороні, визначеній у договорі грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.
Аналогічні положення закріплені у ст. 16 Закону України «Про
страхування», відповідно до якої договір страхування - це письмова угода між страхувальником і страховиком, згідно з якою страховик бере на себе зобов'язання у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату страхувальнику або іншій особі, визначеній у договорі страхування страхувальником, на користь якої укладено договір страхування, а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі у визначені строки та виконувати інші умови договору. Відповідно до ст.23 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників
наземних транспортних засобів», при настанні страхового випадку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи, відшкодовує страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика.
Позивач звернулася до страховика із заявою про виплату страхового відшкодування, надавши усі документи, необхідні для виплати страхового відшкодування.
20 жовтня 2018 року страховиком Акціонерним товариством «Страхова компанія «АХА Страхування» виконано рішення про виплату страхового відшкодування у розмірі 98000 гривень
Відповідно до ст. 1194 ЦК України, особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування шкоди, завданої нею іншій особі, зобов'язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).
Можливість відшкодування потерпілому різниці між фактичним збитком та страховим відшкодуванням також додатково описана і у вказаній вище постанові Верховного Суду України де роз'яснено, що деліктне зобов'язання - первісне, основне зобов'язання, в якому діє загальний принцип відшкодування шкоди в повному обсязі, підставою його виникнення є завдання шкоди. Натомість страхове відшкодування - виплата, яка здійснюється страховиком відповідно до умов договору, виключно в межах страхової суми та в разі, якщо подія, в результаті якої завдана шкода, буде кваліфікована як страховий випадок. Одержання потерпілим страхового відшкодування за договором не обов'язково припиняє деліктне зобов'язання, оскільки страхового відшкодування може бути недостатньо для повного покриття шкоди, й особа, яка завдала шкоди, залишається зобов'язаною. При цьому, потерпілий стороною договору страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів не є, але наділяється правами за договором: на його, третьої особи, користь страховик зобов'язаний виконати обов'язок зі здійснення страхового відшкодування.
Різниця між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою становить: 189 102 грн. 34 коп. - 98000 грн. = 91 102 грн. 34 коп., які підлягають стягненню з відповідача на користь позивача.
Щодо позовних вимог про стягнення моральної шкоди у розмірі 20000,00 грн. суд зазначає наступне.
Згідно з ч.ч. 1-3 ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.
Моральна шкода, зокрема, полягає у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів.
Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.
Відповідно до ч. 1 ст. 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.
Згідно роз'яснень, викладених в п. 5 постанови Пленуму Верховного Суду України № 4 від 31 березня 1995 року "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" (зі змінами та доповненнями), відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов'язковому з'ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з'ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.
Врахувавши вимоги розумності та справедливості, суд відзначає глибину душевних страждань позивача та його сім'ї, які через дорожньо-транспортну пригоду зазнали душевних страждань, які полягають у порушенні життєвого укладу, погіршення стану здоров'я, внаслідок отриманих тілесних ушкоджень та пошкодження автомобіля, у позивача погіршилася якість життя, з відповідача підлягає стягненню в рахунок відшкодування моральної шкоди 5000,00 грн. на користь позивача.
Стосовно іншої частини позовних вимог вони задоволенню не підлягають, виходячи з наступного.
Цивільно - процесуальним законодавством України визначено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи, які мають відповідати вимогам належності, допустимості, достовірності та достатності.
Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ч. 2 ст. 78 ЦПК України). За положеннями ст. 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.
Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом (ч. 1 ст. 8 ЦПК України).
У відповідності до ч. 6 ст. 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Законодавець виключає збирання доказів судом, що стосується предмета спору, з власної ініціативи, за винятком витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов'язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом, як передбачено ч. 7 ст. 81 ЦПК України.
Відповідно до ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жоден доказ не має для суду наперед встановленого значення.
Так, позивач у своїй позовній заяві просить стягнути з відповідача витрати, пов'язані з заподіянням тілесних ушкоджень на загальну суму 9722 грн. 95 коп., на підтвердження чого надані фіскальні чеки та квитанції за медичні послуги, оскільки вказані витрати відшкодуються страховиком відповідно до ст. 24 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів". Так, згідно з вказаною законодавчою нормою у зв'язку з лікуванням потерпілого відшкодовуються обґрунтовані витрати, пов'язані з доставкою, розміщенням, утриманням, діагностикою, лікуванням, протезуванням та реабілітацією потерпілого у відповідному закладі охорони здоров'я, медичним піклуванням, лікуванням у домашніх умовах та придбанням лікарських засобів. Зазначені в цьому пункті витрати та необхідність їх здійснення мають бути підтверджені документально відповідним закладом охорони здоров'я.
У ході розгляду справи суду не надано доказів того, що позивач скористався своїм правом на відшкодування зазначених вище витрат шляхом звернення до страховика та йому було відмовлено в їх відшкодуванні, що дає підстави для звернення з такою вимогою до відповідача.
У відповідності до ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу, пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи: пов'язані з витребуванням доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів, пов'язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.
Питання про розподіл судових витрат суд вирішує відповідно до ч. 141 ЦПК України.
Судовий збір, сплачений за подання позовної заяви підлягає стягнення з відповідача на користь позивача пропорційно від задоволенних позовних вимог, (96102,34 грн. х 5457 грн. 27 /545736 грн. 92 коп. = 961 грн. 02 коп.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 3, 6, 7, 10, 12, 259-260, 264 -266, 269 ЦПК України, суд -
Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування матеріальної шкоди, заподіяної внаслідок дорожньо - транспортної пригоди - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 матеріальну шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо - транспортної пригоди у розмірі 91 102 грн. 34 коп. (дев'яносто одна тисяча сто дві гривні тридцять чотири копійки).
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 моральну шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо - транспортної пригоди у розмірі 5000 грн. (п'ять тисяч гривень).
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 сплачений судовий збір у розмірі 961 грн. 02 коп. (дев'ятсот шістдесят одна гривня дві копійки ).
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана безпосередньо до Харківського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: на рішення суду якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду; на ухвали суду якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
У разі оголошення лише вступної та резолютивної частини судового рішення або у разі розгляду справи без повідомлення учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційного скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Надруковано в нарадчій кімнаті.
Повний текст рішення виготовлено 16 березня 2020 року.
Головуючий-суддя: