ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
05.03.2020 м. Івано-ФранківськСправа № 909/1375/19
Господарський суд Івано-Франківської області у складі судді Шкіндер П.А. , секретар судового засідання Кучма І.І. розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами спрощеного позовного провадження справу
за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Тандем-2002"
до відповідача: Сільськогосподарський виробничий кооператив "Ім. Т.Г. Шевченка"
про стягнення заборгованості в сумі 61 831 грн 51 к.
представники сторін не з"явилися
Товариство з обмеженою відповідальністю "Тандем-2002" звернулося до Господарського суду Івано-Франківської області з позовом до Сільськогосподарського виробничого кооперативу "Ім. Т.Г. Шевченка" про стягнення заборгованості в сумі 61 831 грн 51 к.
Ухвалою Господарського суду Івано-Франківської області від 26.12.2019 прийнято позовну заяву до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження , відкрито провадження у справі та призначено розгляд справи по суті на 28.01.2020. Ухвалою суду від 28.01.2020 розгляд справи відкладено на 27.02.2020. У зв"язку з перебуванням судді Шкіндер П.А. у відрядженні 27.02.2020 ухвалою суду змінено дату та час судового засідання та призначено розгляд справи по суті на 05.03.2020.
Представник позивача в судове засідання не з'явилися, будь - яких клопотань не подав.
Представник відповідача в судове засідання не з'явилися, хоча про дату. час і місце розгляду справи був повідомлений належним чичном, про що свідчить повідомлення про вручення поштового відправлення від 18.12.2019 та від 03.02.2020р. Відповідач відзив на позов не адресував.
Відповідно до статті 120 ГПК України, виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим кодексом для вручення судових рішень.
Статтею 242 ГПК України, яка регламентує порядок вручення судового рішення, зазначено, що днем вручення судового рішення є день проставляння у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення, день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду, або відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.
Згідно з Порядком ведення державного реєстру судових рішень, затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України від 25.05.2006р. за № 740, кожна фізична або юридична особа має загальний доступ до судових рішень, внесених до Реєстру. Відкритий доступ користувачів до електронних копій судових рішень здійснюється цілодобово та безоплатно через офіційний веб-портал ДСА.
Суд вважає за необхідне розглянути справу за наявними матеріалами, за відсутності інших представників, оскільки про час та місце розгляду справи вони повідомлені в належний спосіб у справі достатньо матеріалів для розгляду апеляційної скарги, а відкладення розгляду справи є правом, а не обов'язком суду, яке залежить від наявності обставин, які унеможливлюють вирішення спору.
03.05.2020 року в судовому засіданні було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Розглянувши матеріали справи, всебічно та повно з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши в сукупності всі докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, враховуючи вимоги чинного законодавства, суд встановив наступне.
24 січня 2019 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «ТАНДЕМ-2002» (надалі за текстом - Позивач) та ім. Т. Г. Шевченка (надалі за текстом - Відповідач) укладено договір поставки № 24/01/4 (надалі за текстом - Договір поставки), відповідно до якого ТОВ «ТАНДЕМ-2002» (Постачальник за Договором поставки) зобов'язалося передати у власність СВК ім. Т. Г. Шевченка (Покупець за договором поставки) білково-мінерально-вітамінні добавки, комбікорми (насипом або фасовані в мішки), премікси, інший товар (надалі за текстом - товар), а СВК ім. Т. Г. Шевченка зобов'язалось прийняти його та оплатити на умовах, передбачених Договором поставки.
Згідно п. 1.1 договору постачальник зобов'язався передати у власність покупця білково-мінерально-вітамінні добавки, комбікорми (насипом або фасовані в мішки), премікси, інший товар за погодженням сторін, а покупець зобов'язується прийняти товар і оплатити його на умовах, передбачених цим договором.
Найменування товару, його кількість, ціна товару за одиницю і по позиціях вказуються у видаткових накладних постачальника на товар (п. 2.1 договору).
Відповідно до п. 3.1 Договору поставки, поставка товару здійснюється партіями протягом усього терміну дії Договору поставки. Відповідно до п. 11.2 Договору поставки, договір набуває чинності з 24 січня 2019 року і діє до 31 грудня 2019 року, але в будь-якому випадку до повного виконання сторонами своїх зобов'язань по даному договору.
Так, на виконання Договору поставки, Позивач передав у власність Покупця товар на загальну суму 98 415,24 грн. Отримання зазначеного товару Відповідачем підтверджується
наявними у матеріалах справи видатковими накладними.
Відповідно до п. 5.1 Договору поставки оплата товару покупцем здійснюється в порядку 100% оплати вартості даної партії товару (відповідно до видаткової накладної) не пізніше дати поставки конкретної партії товару. Датою поставки конкретної партії товару є дата видаткової накладної Постачальника.
Відповідач розрахувався за поставлений товар не в повному обсязі, частково, а саме:
відповідно до платіжного доручення від 22.03.2019 на суму 15 000,00грн., платіжного доручення від 10.04.2019 на суму 28 366,50грн., платіжного доручення від 09.10.2019 на суму 13 075,00грн., що становить 56 441,50 грн.
Інших платежів в рахунок погашення заборгованості за отриманий товар від Відповідача не надходило.
Таким чином, основний борг Відповідача перед Позивачем за поставлений згідно Договору поставки товар складає 41 973,74 грн.
Відповідно до п. 8.3 Договору уразі прострочення здійснення плати за партію товарів, що поставляється, Покупець сплачує Постачальникові пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, діючої в момент нарахування пені, від простроченої до оплати суми за кожен день прострочення, а також 10% річних від простроченої до оплати суми.
Відповідно до пункту 10.3 договору, для штрафних санкцій, передбачених умовами договору, строк позовної давності складає три роки. Штрафні санкції за даним договором нараховуються за весь період прострочення виконання зобов'язань.
Розмір пені за несвоєчасну оплату поставленого товару складає 14 217,65 грн., розмір 10% річних за несвоєчасну оплату поставленого товару складає 4 182,78 грн., розмір інфляційних за порушення строків оплати поставленого товару, складає 1 457,38 грн.
08.11.2019 року Позивачем на адресу Відповідача направлено Вимогу за вих. № 359 від 08 листопада 2019 року про сплату заборгованості за Договором поставки, що
підтверджується чеком «Укрпошти» від 08.11.2019р. та опис вкладення у цінний лист від 08.11.2019 року. Однак, зазначена вимога залишена Відповідачем без задоволення.
Суд вважає вимоги позивача обґрунтованими частково, враховуючи таке.
Із змісту ст. 11 ЦК України вбачається, що цивільні права та обов'язки виникають зокрема, з договору.
Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (ст. 626 ЦК України).
Згідно ст. 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору, з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ст. 628 ЦК України).
Укладаючи договір поставки №24/01/4 від 24.01.2019 сторони погодили всі його істотні умови.
Статтею 712 ЦК України передбачено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
Згідно ч. 1 ст. 530 ЦК України визначено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
За умовами ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Судом встановлено, що на момент прийняття рішення основний борг Відповідача перед Позивачем за поставлений згідно Договору поставки №24/01/4 від 24.01.2019 товар складає 41 973,74 грн.
Однак, незважаючи на повне погашення суми основного боргу мав місце факт порушення відповідачем зобов'язань в частині строку оплати.
Приписами ст. 610 ЦК України визначено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до п. 1 ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Згідно ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобовязання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, в тому числі у вигляд обовязку сплатити неустойку.
Відповідно до ст. 229 ГК України, учасник господарських відносин у разі порушення ним грошового зобов'язання не звільняється від відповідальності через неможливість виконання і зобов'язаний відшкодувати збитки, завдані невиконанням зобов'язання, а також сплатити штрафні санкції відповідно до вимог, встановлених цим Кодексом та іншими законами.
Згідно ст.230 ГК України, штрафними санкціями в цьому Кодексі визначаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Відповідно до положень ст. 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
За своєю правовою природою, неустойка (пеня, штраф) є видом забезпечення виконання зобов"язання.
За умовами частини 2 статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Норми ст.536 та ч.2 ст.625 ЦК України допускають можливість визначення сторонами в договорі іншого розміру процентів (договірне застереження), ніж встановлений законом розмір (3% річних), що сторони і передбачили в п.8.3 Договору поставки № 24/01/4 від 24.01.2019, керуючись п.3 ст.3, п.1 ч.3 ст.6 та ст.627 цього Кодексу (принцип свободи договору).
Оскільки заявлені ТОВ "Тандем 2002" до стягнення розміри трьох процентів річних, пені та інфляційних втрат відповідають вимогам чинного законодавства та положенням договору, позовні вимоги про стягнення з відповідача вказаних сум підлягають задоволенню.
Як вказують ч. 1, 3 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (ч. 1 ст. 73 ГПК України).
У відповідності до ч. 1 ст. 77 ГПК України, обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили (ч. 1, 2 ст. 86 ГПК України).
Суд також враховує позицію Європейського Суду з прав людини, сформовану в п. 58 рішення від 10.02.2010 у справі "Серявін та інші проти України" згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча п. 1 ст. 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) від 09.12.1994 серія A, № 303-A, п. 29). Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов'язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (див. рішення у справі "Суомінен проти Фінляндії" (Suominen v. Finland), № 37801/97, п. 36, від 01.07.2003. Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватись публічний контроль здійснення правосуддя (див. рішення у справі "Гірвісаарі проти Фінляндії" (Hirvisaari v. Finland), № 49684/99, п. 30, від 27.09.2001).
Таким чином, на підставі наведеного позов підлягає задоволенню у повному обсязі . Вирішуючи питання розподілу судового збору між сторонами судом взято до уваги правові засади справляння судового збору, платників, об'єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору, які визначено Законом України "Про судовий збір".
Судовий збір слід покласти на відповідача в порядку ст. 129 ГПК України.
Керуючись ст. 13, 73, 74, 86, 129, 165, 178, 202, 236, 238, 240-242 Господарського процесуального кодексу України, суд
вирішив
позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Тандем-2002" до відповідача до Сільськогосподарського виробничого кооперативу "Ім. Т.Г. Шевченка" про стягнення заборгованості в сумі 61 831 грн 51 к. - задоволити
Стягнути з Сільськогосподарського виробничого кооперативу "Ім. Т.Г. Шевченка" (Івано-Франківська область, Городенківський район, село Тишківці, вул.Незалежності , будинок 13, п/р НОМЕР_1 в АТ «Райффайзен Банк Аваль» м. Городенка, МФО 380805 код ЄДРПОУ 03375723) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Тандем-2002" (вул. Кондратенка, 6А, Київський район, м. Полтава, Полтавська область, 36009; ідентифікаційний код 32081777) - 61 831,55 грн. ( з яких - 41 973,74 грн. основного боргу, 14 217,65 грн. пені , 4 182,78 грн. 10 % річних , інфляційні втрати у розмірі -1 457,38 грн.) та 1921,00грн. судового збору.
Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається відповідно до п. п. 17.5 п. 17 Перехідних положень Господарського процесуального кодексу України протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повний текст рішення складено 12.03.2020
Суддя Шкіндер П.А.