Господарський суд Рівненської області
вул. Набережна, 26-А, м. Рівне, 33013
"13" березня 2020 р. м. Рівне Справа № 918/45/20
Господарський суд Рівненської області у складі судді Заголдної Я.В. при секретарі судового засідання Васильєвій О.М. розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Уктехноліс" (35009, Рівненська обл., Костопільський район, с. Мала Любаша, вул. Покровська, 35, код ЄДРПОУ 38407696) до Фізичної особи-підприємця Дворак Юлії Вікторівни ( АДРЕСА_1 , ІК НОМЕР_1 ) про стягнення 235 269 грн 91 коп.
за участю представників учасників справи:
- від позивача: Михайлов Володимир Олександрович (ордер серія РН-566 № 178 від 19.12.2019 року);
- від відповідача: Кузьмарук Олександр Сергійович (ордер серія РН-414№7/20 від 03.03.2020 року)
15 січня 2020 року на поштову адресу Господарського суду Рівненської області надійшов позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Уктехноліс" (далі - ТОВ "Уктехноліс", позивач) до Фізичної особи-підприємця Дворак Юлії Вікторівни (далі - ФОП Дворак Юлія Вікторівна, відповідач), в якому позивач просить суд, посилаючись на ст. ст. 526, 610, 611, 625 Цивільного кодексу України, ст. ст. 161, 162, 164 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) стягнути заборгованість, яка виникла у зв'язку з невиконанням відповідачем умов договору поставки № 180718 від 18.07.2018 року в частині оплати, на загальну суму 235 269 грн 91 коп. (з яких - 229 737 грн 74 коп. - основний борг, 2 756 грн 85 коп. - інфляційні втрати, 2 775 грн 32 коп. - 3 % річних).
Ухвалою Господарського суду Рівненської області від 16.01.2020 року прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі № 918/45/20, ухвалено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін, судове засідання для розгляду справи по суті призначено на 04.02.2020 року, визначено відповідачу строк для подання заяви з запереченням проти розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - десять днів з дня вручення даної ухвали, запропоновано сторонам надати суду документи у відповідності до положень ГПК України.
04 лютого 2020 року судом встановлено, що відповідач у справі не забезпечив явку уповноваженого представника, хоча належним чином повідомлений про час, дату та місце проведення розгляду справи по суті, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення 29.01.2020 року, про причини неявки суд не повідомив.
Ухвалою Господарського суду Рівненської області від 04.02.2020 року розгляд справи по суті відкладено на 03.03.2020 року.
14.02.2020 року на поштову адресу господарського суду Рівненської області від відповідача надійшов відзив із запереченнями на позовну заяву та з вимогою про зобов'язання позивача надати докази укладення замовлень та специфікацій до Договору № 180718 від 18.07.2018 року, а також докази підписання сторонами реєстру відгруженої продукції та ТТН до Договору.
Ухвалою Господарського суду Рівненської області від 16.01.2020 року про відкриття провадження у справі запропоновано, зокрема, відповідачу: подати суду відповідно до ст. 165 ГПК України протягом п'ятнадцяти днів з моменту отримання даної ухвали відзив на позовну заяву і всі письмові та електронні докази (які можливо доставити до суду), висновки експертів, що підтверджують заперечення проти позову; одночасно надіслати позивачу копію відзиву та доданих до нього документів, докази такого направлення надати суду.
Судом встановлено, що відповідач отримав ухвалу Господарського суду Рівненської області про відкриття провадження у справі - 29.01.2020 року.
Згідно з ч. 1 ст. 116 ГПК України перебіг процесуального строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.
Відтак, останнім днем для подання відзиву відповідачем є 13.02.2020 року.
Як вбачається із поштового штемпеля на конверті (том 1, а.с. 52), - 13.02.2020 року відповідач направив до господарського суду через відділення поштового зв'язку відзив із запереченнями на позовну заяву.
Згідно з ч. 7 ст. 116 ГПК України строк не вважається пропущеним, якщо до його закінчення заява, скарга, інші документи чи матеріали або грошові кошти здані на пошту чи передані іншими відповідними засобами зв'язку.
Відтак, строк на подання відзиву Фізичною особою-підприємцем Дворак Юлією Вікторівною не вважається пропущеним.
03.03.2020 року від відповідача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи з метою надання можливості ознайомитись із матеріалами справи представнику Фізичної особи-підприємця Дворак Юлії Вікторівни.
03 березня 2020 року судом встановлено, що представники учасників справи в судове засідання не з'явились, хоча належним чином повідомлені про час, дату та місце проведення судового засідання, що підтверджується рекомендованими повідомленнями про вручення поштових відправлень.
Ухвалою Господарського суду Рівненської області від 03.03.2020 року оголошено перерву у судовому засіданні з розгляду справи № 918/45/20 по суті на 13.03.2020 року.
У судовому засіданні 13.03.2020 року учасники справи підтримали свої вимоги, заперечення та на наполягали на їх задоволенні.
Представник позивача підтримав вимоги, та наполягав на їх задоволенні з підстав, викладених у позовній заяві.
Представник відповідача у задоволенні позову просив відмовити з підстав, зазначених у відзиві.
Крім того, представник відповідача просив суд не розглядати вимогу, зазначену у відзиві про зобов'язання позивача надати докази укладення замовлень та специфікацій до Договору № 180718 від 18.07.2018 року, а також докази підписання сторонами реєстру відгруженої продукції та ТТН до Договору.
Представник позивача у судовому засіданні 13.03.2020 року заявив усне клопотання про приєднання до матеріалів справи в порядку ст. 80 ГПК України додаткових доказів.
Згідно з ч. 2 ст. 164 ГПК України позивач зобов'язаний додати до позовної заяви всі наявні в нього докази, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги (якщо подаються письмові чи електронні докази позивач може додати до позовної заяви копії відповідних доказів).
Згідно з ч. 8 ст. 80 ГПК України докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, яка їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї.
Оскільки представник позивача не обґрунтував неможливість подання доказів у строк, встановлений ГПК України та ухвалою Господарського суду Рівненської області від 16.01.2020 року, вказані докази до розгляду судом не приймаються.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог виходячи з наступного.
18 липня 2018 року між ТОВ «Уктехноліс» (постачальник) та ФОП Дворак Юлія Вікторівна (покупець) було укладено договір поставки № 180718 (далі - Договір).
Відповідно до п.1.1 Договору постачальник зобов'язується поставити, а покупець прийняти і оплатити тирсу по ціні, кількості та в строки, вказані в замовленнях, які є невід'ємною частиною дійсного договору.
Згідно з п. 3.3. Договору поставка товару здійснюється за усного замовлення покупця.
За умовами п. 3.2 місце поставки товару: Рівненська обл.., Костопільський р-н, с. Мирне, вул. Омеляненка, 21 б.
Ціна за поставлену продукцію встановлена в п.п. 1.3, 1.4 Договору.
Як вбачається із додаткової угоди № 1Т від 01.12.2018 року до Договору, постачальник і покупець у зв'язку зі зміною ціни на продукцію погодились змінити і доповнити Договір, виклавши його п. 1.3. та п. 1.4. в наступній редакції: ціна на продукцію власним транспортом постачальника становить 460 грн за один м. куб (щільний куб) в тому числі ПДВ 76, 67 грн, ціна на продукцію відвантажену транспортом покупця становить 430, 02 грн за один куб (щільний куб) в тому числі ПДВ 71, 67 грн. Дана додаткова угода набуває чинності з моменту її підписання сторонами.
Термін оплати продукції становить - на протязі 7 банківських днів з моменту поставки (п.1.5. Договору).
За умовами п.3.4 Договору поставка товару підтверджується видатковою накладною, відповідно до реєстру відгруженої продукції, затвердженою сторонами та ТТН підписаною сторонами.
За п.4.1. Договору за невиконання або неналежне виконання сторонами зобов'язань за цим Договором винна сторона несе відповідальність у відповідності з чинним законодавством України.
Договір набирає чинності після підписання його сторонами і діє до 31 грудня 2018 року. Якщо жодна із сторін за один місяць до закінчення терміну дії цього Договору не повідомить про намір його закінчення він вважається пролонгованим на наступний рік на тих же умовах. (п.6.1 Договору).
Судом встановлено, що Договір підписаний уповноваженими особами та скріплений відтисками печаток сторін, існування намірів про його закінчення господарським судом не встановлено, отже Договір вважається пролонгованим на наступний рік на тих же умовах.
Крім того на час розгляду справи доказів недійсності договору, зокрема відповідних судових рішень, суду не надано.
Позовні вимоги обґрунтовані невиконанням відповідачем умов договору поставки № 180718 від 18.07.2018 року в частині оплати, внаслідок чого виникла заборгованість на загальну суму 235 269 грн 91 коп. (з яких - 229 737 грн 74 коп. - основний борг, 2 756 грн 85 коп. - інфляційні втрати, 2 775 грн 32 коп. - 3 % річних).
Представник позивача зазначає, що з 16.03.2019 року по 07.08.2019 року ТОВ «Уктехноліс» здійснило поставки тирси для ФОП Дворак Юлії Вікторівні на загальну суму 229 737 грн. 74 коп. з ПДВ, на підтвердження чого до позовної заяви долучено підписані сторонами Договору видаткові накладні.
28.11.2019 року на адресу відповідача адвокатом позивача направлено претензію № 60/19 від 12.11.2019 року із вимогою про сплату заборгованості, що підтверджується фіскальним чеком, долученим до матеріалів справи (трек-номер 3302805725157).
Представник відповідача заперечував у судовому засіданні 13.03.2020 року факт отримання вказаної претензії відповідачем.
Однак, як вбачається із веб-сайту Укрпошти в мережі Інтернет https://track.ukrposhta.ua/tracking_UA.html, поштове відправлення за трек-номером 3302805725157 отримано відповідачем 13.12.2019 року особисто.
Оскільки заборгованість ФОП Дворак Юлією Вікторівною не погашена, позивач 13.01.2020 року звернувся до господарського суду із позовом про стягнення вказаної заборгованості.
Представник відповідача заперечує проти задоволення позовних вимог, вказуючи на те, що оскільки в матеріалах справи відсутні замовлення та специфікації до Договору, отже сторони не дійшли згоди щодо істотних умов Договору про предмет, ціну та строк дії договору найменування та кількість продукції (робіт, послуг), а також вимоги до їх якості, а тому на думку відповідача Договір є неукладеним.
Крім того, представник відповідача зазначає, що оскільки до позовної заяви не долучено реєстру відгруженої продукції та підписаних сторонами ТТН (що підтвердило б поставку товару за Договором), відтак, на думку відповідача, позивач не довів факту поставки тирси.
Також представник відповідача у судовому засіданні 13.03.2020 року вказував, що жодних претензій від позивача про необхідність сплати будь-якої заборгованості не отримував.
Окрім того, у відзиві відповідач заперечує проти того, що видаткові накладні, долучені позивачем до матеріалів справи, підтверджують перехід права власності на тирсу та обов'язок сплатити на користь позивача будь-які кошти.
У свою чергу представник позивача наполягав на задоволенні позовних вимог.
Судом встановлено, що постачальник ТОВ "Уктехноліс" відвантажив товар на виконання умов договору поставки № 180718 від 18.07.2018 року для одержувача (покупця) Фізичної особи-підприємця Дворак Юлії Вікторівни, що підтверджується видатковими накладними: № 76 від 16.03.2019 року на суму 40 718 грн 59 коп., № 112 від 13.04.2019 року від 35 003 грн 63 коп., № 121 від 19.04.2019 року на суму 10501 грн 09 коп., № 123 від 26.04.2019 року на суму 1 750 грн 18 коп., № 145 від 18.05.2019 року на суму 24 502 грн 54 коп., № 159 від 24.05.2019 року на суму № 19 252 грн 00 коп., № 166 від 29.05.2019 року на суму 12 251 грн 27 коп., № 179 від 10.06.2019 року на суму 10 501 грн 09 коп., № 197 від 28.06.2019 року на суму 10 501 грн 09 коп., № 214 від 06.07.2019 року на суму 7 000 грн 73 коп., № 220 від 11.07.2019 року на суму 19 252 грн 00 коп., № 224 від 19.07.2019 року на суму 15 751 грн 63 коп., № 240 від 31.07.2019 року на суму 14 001 грн 46 коп., № 243 від 07.08.2019 року на суму 8 750 грн 90 коп.
Загальна вартість робіт (послуг) з ПДВ склала 229 738 грн. 20 коп.
Як вбачається із видаткових накладних, останні підписано від постачальника - директором Потапчуком Русланом ОСОБА_1 (який є відповідальним за здійснення господарської операції і правильність її оформлення), а від покупця - Фізичною особою-підприємцем Дворак Юлією Вікторівною, та скріплено відповідними печатками.
Позивач в обґрунтування позовних вимог посилається на те, що факт поставки товару у відповідності до вимог Договору підтверджується видатковими накладними.
Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій (ч. 1 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 року № 996-XIV).
Суд вважає, що отримання товару за вищевказаними видатковими накладними, які є первинними документами, свідчить про вчинення відповідачем конклюдентних дій на підтвердження факту здійснення сторонами господарської операції поставки та прийняття продукції саме на виконання договірних зобов'язань за Договором № 180718 від 18.07.2018 року.
Крім того, в матеріалах справи відсутні будь-які заперечення з боку відповідача при прийманні продукції відносно кількості, якості, асортименту та комплектності товару у момент отримання товару на склад.
У матеріалах справи відсутні належні та допустимі докази заперечення, зауваження або претензії відповідача проти приймання товару за вказаними видатковими накладними.
Відповідач не призупинив отримання продукції в момент поставки, а навпаки - здійснив приймання продукції самостійно, оформивши її прийняття відповідними документами (видатковими накладними).
Згідно з п. 1 ч. 2 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: договори та інші правочини.
У відповідності до ч. 1, п. 2 ч. 2 ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Частинами 1 і 2 статті 193 ГК України встановлено, що: суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться; кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.
Зазначене також кореспондується з положеннями статей 525, 526 Цивільного кодексу України.
Судом встановлено, що спірні правовідносини між сторонами виникли на підставі укладеного правочину, який за своєю правовою природою є договором поставки.
У ч. 1 ст. 712 ЦК України передбачено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
Відповідно до ст. 265 ГК України, за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.
До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (ч. 2 ст. 712 ЦК України).
Відповідно до ч. 1 ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
У відповідності до ст. 11 ЦК України та ст. 174 Господарського кодексу України договір є підставою для виникнення цивільних прав і обов'язків (господарських зобов'язань).
Стаття 173 Господарського кодексу України визначає, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Згідно з ч. 1 ст. 175 Господарського кодексу України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до ст.629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до ч. 1 ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
На підставі укладеного між сторонами договору у позивача виник обов'язок здійснити поставку товару, а у відповідача - прийняти товар в обсязі, погодженому сторонами та оплатити його вартість.
Частиною 1 ст. 530 ЦК України передбачено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Згідно із ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Зобов'язання припиняється виконанням проведеним належним чином (стаття 599 ЦК України).
Згідно п. 3 ч. 1 ст. 3, ст. 627 ЦК України, встановлено принцип свободи договору, який передбачає, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
За приписом ст. 179 ГК України господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно - правовими актами щодо окремих видів договорів.
Однією з загальних засад цивільного законодавства згідно зі ст. 3 ЦК України є свобода договору.
Відповідно до ч. 8 ст. 181 Господарського кодексу України у разі якщо сторони не досягли згоди з усіх істотних умов господарського договору, такий договір вважається неукладеним (таким, що не відбувся). Якщо одна із сторін здійснила фактичні дії щодо його виконання, правові наслідки таких дій визначаються нормами Цивільного кодексу України.
Як вбачається із Договору поставки № 180718 від 18.07.2018 року, сторони на підставі вільного волевиявлення домовилися, погодили, досягли та зафіксували усі істотні умови договору.
Відтак, суд приходить до висновку про безпідставність тверджень відповідача про те, що договір є неукладеним, оскільки підписання (погодження) сторонами (уповноваженими особами) договору є моментом його укладання, крім того підписання відповідачем видаткових накладних на поставку товару за договором 180718 від 18.07.2018 року свідчить про конклюдентні дії ФОП Дворак Юлії Вікторівни про погодження із усіма його істотними умовами.
За таких обставин, ФОП Дворак Юлія Вікторівна має оплатити поставлений товар відповідно до умов укладеного Договору за видатковими накладними № 76 від 16.03.2019 року на суму 40 718 грн 59 коп., № 112 від 13.04.2019 року від 35 003 грн 63 коп., № 121 від 19.04.2019 року на суму 10501 грн 09 коп., № 123 від 26.04.2019 року на суму 1 750 грн 18 коп., № 145 від 18.05.2019 року на суму 24 502 грн 54 коп., № 159 від 24.05.2019 року на суму № 19 252 грн 00 коп., № 166 від 29.05.2019 року на суму 12 251 грн 27 коп., № 179 від 10.06.2019 року на суму 10 501 грн 09 коп., № 197 від 28.06.2019 року на суму 10 501 грн 09 коп., № 214 від 06.07.2019 року на суму 7 000 грн 73 коп., № 220 від 11.07.2019 року на суму 19 252 грн 00 коп., № 224 від 19.07.2019 року на суму 15 751 грн 63 коп., № 240 від 31.07.2019 року на суму 14 001 грн 46 коп., № 243 від 07.08.2019 року на суму 8 750 грн 90 коп. - на загальну суму 229 738 грн 20 коп.
У позовній заяві позивач просить суд стягнути з відповідача основний борг у сумі 229 737 грн 74 коп., відтак задоволенню підлягає сума, яку просить суд стягнути позивач, а саме - 229 737 грн 74 коп.
На вказану суму 229 737 грн 74 коп. позивач нараховує інфляційні втрати та 3 % річних за період прострочення платежу - з 15.08.2019 року по 08.01.2020 року.
Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Згідно з ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Відповідно до ч. 1 статті 612 ЦК України - боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом, при цьому статтею 525 ЦК України встановлено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно з п. 1.5. Договору термін оплати продукції становить - на протязі 7 банківських днів з моменту поставки.
Позивач просить суд стягнути 2 756 грн 85 коп. - інфляційних втрат та 2 775 грн 32 коп. - 3 % річних.
Суд, перевіривши розрахунки 3% річних та інфляційних втрат, надані позивачем у позовній заяві за період з 15.08.2019 року по 08.01.2020 року, встановив, що відповідні розрахунки здійснено позивачем з порушенням порядку нарахування.
Оскільки згідно з п. 1.5. Договору термін оплати продукції становить - на протязі 7 банківських днів з моменту поставки, позивач невірно визначив перший день для нарахування 3 % річних та інфляційних втрат на видаткову накладну № 243 від 07.08.2019 року на загальну суму 8 750 грн 90 коп., оскільки по даній накладній першим днем є 17.08.2019 року, а не 15.08.2019 року.
Суд, здійснивши власний розрахунок інфляційних втрат за допомогою ТОВ "Інформаційно-аналітичний центр "ЛІГА" встановив, що розмір 3 % річних за позовом становить 2 773 грн 89 коп., а розмір інфляційних втрат - 2 323 грн 00 коп.
Відтак, господарський суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог про стягнення 3 % річних та інфляційних втрат та стягнення їх у розмірі 2 773 грн 89 коп. - 3 % річних, 2 323 грн 00 коп. - інфляційні втрати.
Відтак, суд відмовляє позивачу у стягненні інфляційних втрат у розмірі 2 756, 85 - 2 323 грн 00 коп. = 433 грн 85 коп.
Також суд відмовляє позивачу у стягненні 3 % річних у розмірі 2 775 грн 32 коп. - 2 773 грн 89 коп. = 1 грн 43 коп.
У відповідності до пункту 4 частини третьої статті 129 Конституції України основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведеності перед судом їх переконливості.
Відповідно до ст. 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Відповідно до ч. 1 ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
За приписами ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Статтею 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Відповідно до ч. 1 ст. 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
За приписами ч. 1 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Відповідно до ст. 17 Закону України 23 лютого 2006 року № 3477-IV «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року (далі - Конвенція) та протоколи до неї, а також практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Згідно з пунктом 1 статті 6 Конвенції кожен має право на справедливий розгляд його справи судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру.
Аналіз практики Європейського суду з прав людини щодо застосування статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (див. рішення від 21 січня 1999 року в справі «Гарсія Руїз проти Іспанії», від 28 жовтня 2010 року в справі «Трофимчук проти України», від 9 грудня 1994 року в справі «Хіро Балані проти Іспанії», від 1 липня 2003 року в справі «Суомінен проти Фінляндії», від 7 червня 2008 року в справі «Мелтекс ЛТД (MELTEX LTD) та Месроп Мовсесян (MESROP MOVSESYAN) проти Вірменії») свідчить, що право на мотивоване (обґрунтоване) судове рішення є частиною загального права людини на справедливий і публічний розгляд справи та поширюється як на цивільний, так і на кримінальний процес.
Вимога пункту 1 статті 6 Конвенції щодо обґрунтовування судових рішень не може розумітись як обов'язок суду детально відповідати на кожен довід заявника. Стаття 6 Конвенції також не встановлює правил щодо допустимості доказів або їх оцінки, що є предметом регулювання в першу чергу національного законодавства та оцінки національними судами. Проте Європейський суд з прав людини оцінює ступінь умотивованості рішення національного суду, як правило, з точки зору наявності в ньому достатніх аргументів стосовно прийняття чи відмови в прийнятті саме тих доказів і доводів, які є важливими, тобто такими, що були сформульовані заявником ясно й чітко та могли справді вплинути на результат розгляду справи.
Суд наголошує на недопустимості порушення одного з основоположних принципів правосуддя, що його було сформульовано Європейським судом з прав людини у рішенні у справі «Де Куббер проти Бельгії» (De Cubber v. Belgium) від 26.10.1984 року - має не лише здійснюватися правосуддя, ще має бути видно, що воно здійснюється.
За результатами з'ясування обставин, на які сторони посилалися як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були дослідженні в судовому засіданні, і з наданням оцінки всім аргументам учасників справи у їх сукупності та взаємозв'язку, як це передбачено вимогами ст.ст. 75-79, 86 ГПК України, суд дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення позову, а саме: задоволенню підлягають вимоги позивача про стягнення з відповідача 234 834 грн 63 коп. (з яких - 229 737 грн 74 коп. - основний борг, 2 323 грн 00 коп. - інфляційні втрати, 2 773 грн 89 коп. - 3 % річних), а у вимозі в частині стягнення 433 грн 85 коп. - інфляційних втрат та 01 грн 43 коп. - 3 % річних позивачу слід відмовити.
Розподіл судових витрат.
Згідно з ч. 1 ст. 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв'язку із розглядом справи (ч. 1 ст. 124 ГПК України).
У позовній заяві позивачем зазначено попередній розрахунок судових витрат, що складаються із судового збору.
Товариство з обмеженою відповідальністю "Уктехноліс" до позовної заяви долучило платіжне доручення № 1749 від 16.12.2019 року, що підтверджує сплату судового збору у розмірі 3 600 грн 00 коп.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Предметом спору є стягнення 235 269 грн 91 коп. (з яких - 229 737 грн 74 коп. - основний борг, 2 756 грн 85 коп. - інфляційні втрати, 2 775 грн 32 коп. - 3 % річних).
На підставі п. 2 ч. 1 с. 4 Закону України "Про судовий збір" ставки судового збору встановлюються у таких розмірах: за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру - 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Згідно з ст. 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2019 рік" установлено у 2019 році прожитковий мінімум на одну особу для працездатних осіб: з 1 січня 2019 року - 1 921 грн. 00 коп.
Відтак, за подання даної первісної позовної заяви судовий збір підлягав сплаті у розмірі 3 529 грн 05 коп.
Оскільки позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, а стягненню з відповідача на користь позивача підлягає 234 834 грн 63 коп. (з яких - 229 737 грн 74 коп. - основний борг, 2 323 грн 00 коп. - інфляційні втрати, 2 773 грн 89 коп. - 3 % річних), то розмір судового збору пропорційно частині задоволеної вимоги становить 3 522 грн 52 коп., який покладається на відповідача, а 06 грн 53 коп. судового збору залишаються за позивачем.
Надлишок сплаченого судового збору за первісний позов у розмірі 0 грн 95 коп. підлягає поверненню Товариству з обмеженою відповідальністю "Уктехноліс" за його заявою.
Керуючись ст. ст. 73, 74, 76-79, 91, 120, 123, 129, 233, 238, 241, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд -
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з Фізичної особи-підприємця Дворак Юлії Вікторівни ( АДРЕСА_1 , ІК НОМЕР_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Уктехноліс" (35009, Рівненська обл., Костопільський район, с. Мала Любаша, вул. Покровська, 35, код ЄДРПОУ 38407696) 234 834 (двісті тридцять чотири тисячі вісімсот тридцять чотири) грн 63 коп. (з яких - 229 737 (двісті двадцять дев'ять тисяч сімсот тридцять сім) грн 74 коп. - основний борг, 2 323 (дві тисячі триста двадцять три) грн 00 коп - інфляційні втрати, 2 773 (дві тисячі сімсот сімдесят три) грн 89 коп - 3 % річних).
3. У задоволенні позовних вимог про стягнення в частині 433 грн 85 коп. - інфляційних втрат та 01 грн 43 коп. - 3 % річних відмовити.
4. Стягнути з Фізичної особи-підприємця Дворак Юлії Вікторівни ( АДРЕСА_1 , ІК НОМЕР_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Уктехноліс" (35009, Рівненська обл., Костопільський район, с. Мала Любаша, вул. Покровська, 35, код ЄДРПОУ 38407696) 3 522 (три тисячі п'ятсот двадцять дві) грн 52 коп. - судового збору.
5. Накази видати після набрання судовим рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом двадцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 261 ГПК України.
Інформацію по справі, що розглядається можна отримати на сторінці суду на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет за веб-адресою: http://rv.arbitr.gov.ua/sud5019/.
Повний текст рішення складено та підписано 16.03.2020 року.
Суддя Заголдна Я.В.