16 березня 2020 року Чернігів Справа № 620/3956/19
Чернігівський окружний адміністративний суд у складі
головуючої судді Ткаченко О.Є.,
за участю секретаря Андрушко І.М.,
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін в приміщенні суду справу за позовом ОСОБА_1 до Державної служби України з безпеки на транспорті, третя особа на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - Державна служба України з безпеки на транспорті у Чернігівській області, про визнання протиправними та скасування висновку і наказу, поновлення на посаді,
ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до Державної служби України з безпеки на транспорті, в якому просить:
- визнати протиправним і скасувати висновок щодо результатів оцінювання службової діяльності державного службовця ОСОБА_1 , затверджений наказом Державної служби України з безпеки на транспорті від 02.12.2019 №2044-к;
- визнати протиправним та скасувати наказ Державної служби України з безпеки на транспорті №2072-К від 09.12.2019 про звільнення ОСОБА_1 з посади начальника Управління Укртрансбезпеки у Чернігівській області;
- поновити на посаді начальника Управління Укртрансбезпеки у Чернігівській області;
- стягнути з Державної служби України з безпеки на транспорті середній заробіток за час вимушеного прогулу з дати звільнення до дня поновлення на роботі.
Ухвалою Чернігівського окружного адміністративного суду від 08.01.2020 відкрито провадження у справі та призначено її розгляд за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням учасників справи.
Відповідач надав відзив на позов 24.02.2020, тобто поза межами 15 денного строку з дня отримання ухвали про відкриття провадження у справ від 08.01.2020, яку останнім отримано 10.01.2020. Проте, в судовому засіданні 03.03.20 представник позивача пояснив, що виставлення негативної оцінки під час проведення оцінювання стали підставою звільнення позивача з посади начальника Управління Укртрансбезпеки у Чернігівській області. Виходячи з вище викладеного, оскаржувані накази відповідача були прийняті відповідно до чинного законодавства, а тому позовні вимоги позивача не підлягають задоволенню.
Ухвалою суду від 06.02.2020 залучено до участі у справі третю особу, на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - Державну службу України з безпеки на транспорті у Чернігівській області
Сторони в судове засідання не з'явились, про час, дату та місце розгляду справи повідомлені належним чином, надали заяви про розгляд справи за їх відсутності.
Фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу відповідно до ч.4 ст.229 Кодексу адміністративного судочинства України не здійснювалося.
За таких обставин суд вважає за можливе розглянути справу у відсутності сторін за наявними в матеріалах справи доказами.
Розглянувши подані сторонами документи та матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно та повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.
Наказом Державної служби України з безпеки на транспорті від 13.09.2018 № 2039-к ОСОБА_1 призначено на посаду начальника Управління Укртрансбезпеки у Чернігівській області з 14.09.2018.
Наказом № 1735-к від 30.09.2019 «Про визначення результатів виконання завдань державними службовцями, які займають посади державної служби категорій «Б» та «В» Державної служби України з безпеки на транспорті у 2019 році», зокрема, щодо позивача передбачене проведення оцінювання результатів службової діяльності у 2019 році.
Так, згідно із графіком визначення результатів виконання завдань державними службовцями, які займають посади державної служби категорії «Б» та «В» до 25.10.2019 наказано надати керівнику державної служби:
- звіт у довільній формі щодо результатів виконання затверджених завдань і ключових показників;
- форму щодо результатів виконання завдань державним службовцем, заповнену в частині опису досягнутих результатів у розрізі кожного визначеного завдання та строку його фактичного виконання.
Також позивачу надані «Завдання, ключові показники результативності, ефективності та якості службової діяльності державного службовця, який займає посаду державної служби категорії «Б» або «В» за формою, що передбачена додатком 5 до Типового порядку проведення оцінювання результатів службової діяльності державних службовців» від 23.08.2017 № 640.
Позивачем вчасно надано передбачені Наказом № 1735-к від 30.09.2019 «Про визначення результатів виконання завдань державними службовцями, які займають посади державної служби категорій «Б» та «В» Державної служби України з безпеки на транспорті у 2019 році» документи з повним обґрунтуванням результатів виконаних завдань та досягнених результатів.
Супровідним листом від 19.11.2019 № 1885/09/14-19 за підписом в.о. голови Державної служби України з безпеки на транспорті Дідківським В.М. позивачу направлено результати виконання завдань державним службовцем, який займає посаду державної служби категорії «Б» або «В, за 2019 рік», за наслідками яких відповідачем складено висновок щодо результатів оцінювання службової діяльності, який містить негативну оцінку за результатами оцінювання службової діяльності, а саме: середній бал 2,4.
Наказом Державної служби України з безпеки на транспорті від 02.12.2019 № 2044-к затверджено висновок щодо оцінювання результатів службової діяльності державних службовців Державної служби України з безпеки на транспорті, які займають посади державної служби категорій «Б» і «В», у 2019 році.
У вказаному висновку у відповідній графі «Обґрунтування оцінки» зазначено, що «завдання виконані на неналежному рівні, потребував нагадувань і високої міри контролю з боку керівництва».
09.12.2019 року наказом Державної служби України з безпеки на транспорті № 2072-К позивача звільнено з посади на підставі п. 3 ч. 1 ст. 87 Закону України «Про державну службу» у зв'язку з отриманням державним службовцем негативної оцінки за результатом оцінювання службової діяльності.
У зв'язку з чим, позивач звернувся до суду за захистом своїх порушених прав.
Вирішуючи справу суд виходить з наступного.
Підстави, порядок проведення щорічного оцінювання службової діяльності державного службовця категорії «Б», а також процедура оскарження його результатів, визначаються Законом України «Про державну службу» від 10.12.2015 № 889-VIII, постановою Кабінету Міністрів України «Про затвердження Типового порядку проведення оцінювання результатів службової діяльності державних службовців» від 23.08.2017 № 640, Методичними рекомендаціями «Щодо визначення результатів службової діяльності державних службовців, які займають посади державної служби категорій «Б» і «В», затвердженими наказом Національного агентства України з питань державної служби від 29.08.2018 № 208-18.
Відповідно до ч.ч. 1-3, 5 ст. 44 Законом України «Про державну службу» від 10.12.2015 № 889-VIII (далі - Закон № 889-VIII) результати службової діяльності державних службовців щороку підлягають оцінюванню для визначення якості виконання поставлених завдань, а також з метою прийняття рішення щодо преміювання, планування їхньої кар'єри, виявлення потреби у професійному навчанні. Оцінювання результатів службової діяльності проводиться на підставі показників результативності, ефективності та якості, визначених з урахуванням посадових обов'язків державного службовця, а також дотримання ним правил етичної поведінки та вимог законодавства у сфері запобігання корупції. Оцінювання результатів службової діяльності державних службовців, які займають посади державної служби категорій «Б» і «В», здійснюється безпосереднім керівником державного службовця та керівником самостійного структурного підрозділу.
Пунктом 2 постанови Кабінету Міністрів України «Про затвердження Типового порядку проведення оцінювання результатів службової діяльності державних службовців» від 23.08.2017 № 640 (далі - Типовий порядок, в редакції на момент виникнення спірних правовідносин), визначено, що метою оцінювання є визначення якості виконання державним службовцем поставлених завдань, а також прийняття рішення щодо його преміювання, планування службової кар'єри, визначення потреби у професійному навчанні.
Відповідно до п.п. 4, 6 Типового порядку учасниками оцінювання є: державний службовець; особа, яка визначає завдання і ключові показники результативності, ефективності та якості службової діяльності (далі - ключові показники) та готує пропозиції щодо результатів оцінювання службової діяльності державного службовця, який займає посаду державної служби категорії «А»; безпосередній керівник державного службовця, який займає посаду державної служби категорії «Б» або «В»; керівник самостійного структурного підрозділу (у разі наявності), в якому працює державний службовець, який займає посаду державної служби категорії «Б» або «В»; суб'єкт призначення; служба управління персоналом. Оцінювання проводиться, якщо на момент прийняття наказу (розпорядження) про його проведення державні службовці працювали на займаній посаді у звітному році з визначеними їм завданнями не менш як шість місяців.
Пунктом 7 Типового порядку передбачено, що про проведення оцінювання суб'єктом призначення приймається наказ (розпорядження), у якому зазначається:
- список державних службовців, оцінювання яких проводиться;
- строк проведення оцінювання;
- доручення, необхідні для організаційного забезпечення проведення оцінювання державних службовців, які займають посади державної служби категорій «Б» і «В» (за потреби).
Пунктами 8-11 Типового порядку передбачено, що оцінювання проводиться на підставі ключових показників, визначених з урахуванням посадових обов'язків державного службовця, а також дотримання ним загальних правил етичної поведінки та вимог законодавства у сфері запобігання корупції.
Оцінювання проводиться щороку у жовтні - грудні за період з 1 січня поточного року або з дати визначення завдань і ключових показників до дати прийняття наказу (розпорядження) про проведення оцінювання.
Оцінювання проводиться поетапно:
- визначення та перегляд завдань і ключових показників;
- оціночна співбесіда (крім випадків, передбачених цим Типовим порядком);
- визначення результатів оцінювання та їх затвердження;
Визначення завдань і ключових показників для державного службовця проводиться у грудні року, що передує звітному, або протягом десяти робочих днів після призначення (переведення) на посаду.
Відповідно до п.п. 28-32 Типового порядку завдання і ключові показники повинні відображати кінцевий результат, на досягнення якого спрямовано службову діяльність державних службовців, які займають посади державної служби категорій «Б» і «В», вимірюватися в кількісному та/або якісному вираженні.
Завдання і ключові показники оформляються згідно з додатком 6 і зберігаються в особовій справі державного службовця, а копії залишаються у державного службовця та його безпосереднього керівника.
Завдання і ключові показники після їх обговорення з державним службовцем визначаються такими особами: державним службовцям, які обіймають посади керівників територіальних органів міністерств, інших центральних органів виконавчої влади; керівників структурних підрозділів місцевих держадміністрацій із статусом юридичної особи публічного права, - суб'єктом призначення після погодження з відповідним заступником керівника державного органу, за яким закріплено здійснення контролю, координації та інше спрямування роботи такого територіального органу або структурного підрозділу (за наявності); державним службовцям, які обіймають посади керівників апарату місцевих держадміністрацій, керівника апарату Представництва Президента України в Автономній Республіці Крим, - суб'єктом призначення; державним службовцям, які обіймають посади заступників керівників територіальних органів міністерств, інших центральних органів виконавчої влади; заступників керівників структурних підрозділів місцевих держадміністрацій із статусом юридичної особи публічного права, - керівником державної служби; державним службовцям, які обіймають посади керівників апарату місцевих судів, апеляційних судів і їх заступників, - головою відповідного суду; державним службовцям, які обіймають посади керівників самостійних структурних підрозділів державних органів, - керівником державної служби після погодження з відповідним заступником керівника державного органу, за яким закріплено здійснення контролю, координації та інше спрямування роботи такого структурного підрозділу (за наявності); державним службовцям, які займають посади державної служби категорії «В», визначені структурою державних органів у разі недоцільності утворення структурних підрозділів, - керівником державної служби; державним службовцям, які займають інші посади державної служби категорій «Б» і «В», - безпосереднім керівником за погодженням з керівником самостійного структурного підрозділу (за наявності).
Завдання і ключові показники визначаються з урахуванням стратегічних документів державного та/або регіонального рівня, річного плану роботи державного органу, завдань, функцій та обов'язків, визначених у положенні про державний орган, положенні про відповідний структурний підрозділ, посадовій інструкції.
У разі внесення змін до зазначених документів завдання і ключові показники можуть переглядатися щокварталу у порядку, передбаченому пунктами 28 і 29 цього Типового порядку.
Особа, яка визначає завдання і ключові показники державному службовцю, проводить моніторинг їх виконання.
У разі відсутності або тимчасової відсутності безпосереднього керівника державного службовця, який займає посаду державної служби категорії «Б» або «В», функції такого керівника на усіх етапах оцінювання виконує керівник вищого рівня.
Оціночна співбесіда проводиться безпосереднім керівником та керівником самостійного структурного підрозділу (за наявності) на основі пояснень державного службовця, який займає посаду державної служби категорії «Б» або «В», про виконання завдань і ключових показників або його письмового звіту, що подається у довільній формі. Під час оціночної співбесіди визначаються потреби у професійному навчанні та розглядаються пропозиції щодо завдань і ключових показників на наступний період.
У разі коли у визначений строк проведення оцінювання державний службовець, який займає посаду державної служби категорії «Б» або «В», відсутній на роботі, оцінювання проводиться безпосереднім керівником та керівником самостійного структурного підрозділу (за наявності) без оціночної співбесіди в установлений строк або у разі відсутності у зв'язку з відрядженням або відпусткою такого державного службовця за його заявою оціночна співбесіда та визначення результатів оцінювання проводяться раніше.
Відповідно до розділу ІІІ Методичних рекомендації «Щодо визначення результатів службової діяльності державних службовців, які займають посади державної служби категорій «Б» і «В», затвердженими наказом Національного агентства України з питань державної служби від 29.08.2018 року № 208-18 (далі - Методичні рекомендації, в редакції на момент виникнення спірних правовідносин), державним службовцям рекомендовано самостійно визначитися щодо потреби підготовки та подання безпосередньому керівнику письмового звіту або лише надання усних пояснень при проходженні оціночної співбесіди.
Державному службовцю, який має невиконані завдання та ключові показники, рекомендовано підготувати письмовий звіт, в якому обґрунтувати причини невиконання завдань, причини порушення строків виконання завдань, а також дати загальну оцінку якості виконання завдань та досягнення результатів. У такому звіті державному службовцю рекомендовано також зазначити про додаткові ініціативи (за наявності) у ході виконання завдання, такі як пропозиції щодо інших документів або їх удосконалення.
Відповідно до абзацу першого пункту 33 Типового порядку державний службовець, який займає посаду державної служби категорії «Б» або «В», зазначає результати своєї діяльності у висновку щодо результатів оцінювання службової діяльності державного службовця, який займає посаду державної служби категорії «Б» або «В», за формою згідно з додатком 7 до Типового порядку в частині опису досягнутих результатів у розрізі кожного визначеного завдання та строку його фактичного виконання.
У разі, якщо завдання та ключові показники переглядалися, у висновок вноситься остання редакція визначених за результатами перегляду завдань та ключових показників.
Такий висновок державному службовцю рекомендовано подати безпосередньому керівнику в електронному вигляді у встановлений у відповідному наказі строк.
Методичними рекомендаціями визначено, що пояснення державного службовця, який займає посаду державної служби категорії «Б» або «В», про виконання завдань і ключових показників рекомендовано відбирати усно під час проведення оціночної співбесіди. У таких поясненнях державному службовцю рекомендовано зосередити увагу на моментах, що не висвітлені у поданому ним висновку.
Безпосередньому керівнику перед оціночною співбесідою рекомендовано переглянути визначені державному службовцю завдання і ключові показники на звітний період та результати моніторингу виконання цих завдань протягом звітного періоду (за наявності) з метою виявлення завдань, що не могли бути виконані через обставини, які об'єктивно унеможливили їх виконання і на які державний службовець не міг впливати, чи пропонувати інший спосіб виконання завдань за умови, що про такі обставини своєчасно повідомлено безпосереднього керівника і виконання завдань за його погодженням чи дорученням припинено або завдання скасовано.
У разі, якщо державним службовцем не подано письмового звіту, а заповнений висновок в частині опису досягнутих результатів у розрізі кожного визначеного завдання та строку його фактичного виконання не підтверджує факт виконання завдання, безпосередньому керівнику рекомендовано при підготовці до співбесіди підготувати перелік запитань для уточнення інформації щодо фактичного виконання завдань та ключових показників і підстав, що зумовили його невиконання.
Перед початком співбесіди безпосередньому керівнику рекомендовано повідомити державного службовця про загальний час та процедуру проведення оціночної співбесіди.
Також, у розділі ІІІ Методичних рекомендацій визначено, що при проведенні оціночної співбесіди безпосередньому керівнику рекомендовано узгодити з державним службовцем потреби у його професійному навчанні. Якщо державний службовець має завдання, що виконані з порушенням строків виконання та/або з допомогою інших працівників, рекомендовано приділити увагу тим компетенціям, що допоможуть підвищити ефективність виконання державним службовцем покладених на нього завдань. Такі потреби рекомендовано визначати за формою згідно з додатком 7 до Типового порядку, обравши перелік тих компетенцій, що потребують удосконалення. Такі компетенції рекомендовано деталізувати, враховуючи спеціальні вимоги до посади державного службовця. За результатами оціночної співбесіди безпосередньому керівнику та державному службовцю рекомендовано обговорити також пропозиції щодо завдань і ключових показників на наступний період.
Відповідно до п. 33 Типового порядку за результатами оцінювання виставляється негативна, позитивна або відмінна оцінка з її обґрунтуванням на основі розрахунку середнього бала за виконання кожного визначеного завдання і досягнення ключових показників, що виставляється з урахуванням критеріїв виставлення балів згідно з додатком 4.
Відповідно до п. 2 розділу 4 Методичних рекомендацій безпосередньому керівнику рекомендовано виставити бали від 0 до 4 окремо за кожне завдання відповідно до критеріїв виставлення балів, визначених у додатку 4 до Типового порядку. У разі, якщо безпосередній керівник не згоден із досягнутим результатом, зазначеним державним службовцем у висновку, про таку незгоду та її обґрунтування рекомендовано зазначити безпосередньому керівнику в графі «Примітка».
У висновку в графі «Примітка» безпосередньому керівнику рекомендовано зазначити також і інші пояснення, що дозволять обґрунтувати виставлені ним бали.
Відповідно до Додатку 4 Типового порядку критерії виставлення балів виставляються бали:
- « 0» - Завдання не виконане або в роботі порушено вимоги законодавства у сфері запобігання корупції;
- « 1» - «Завдання виконане частково» результати не можуть бути використані через необхідність суттєвого доопрацювання, до виконання завдання державний службовець підійшов формально, чим нівелював практичну цінність отриманого результату, або завдання виконане з демонстрацією неспроможності одночасного забезпечення на належному рівні і своєчасного виконання посадових обов'язків, або в роботі порушено вимоги правил етичної поведінки, або процес досягнення результату чи сам результат мав негативний відгук з боку користувачів, споживачів, співвиконавців, керівництва тощо.
Згідно матеріалів справи, позивачем були отримані завдання, ключові показники результативності, ефективності та якості службової діяльності державного службовця, який займає посаду державної служби категорії «Б» або «В», які погоджені головою Державної служби України з безпеки на транспорті М.В. Ноняк 29.12.2018 (а.с. 14-15).
При цьому, протягом року будь-яких зауважень щодо виконання позивачем завдань з боку керівництва не надходило.
Даний факт не спростовано відповідачем, доказів на підтвердження фактів невиконання завдань позивачем суду не надано.
Таким чином, при виставлені позивачу негативної оцінки, відповідач під час оціночної співбесіди мав би уточнити інформацію щодо фактичного виконання завдань та ключових показників і підстав, що зумовили їх невиконання, визначити ті компетенції, які можуть підвищити ефективність виконання або потребують удосконалення, які викласти за формою згідно з додатком 7 Типового порядку.
Однак, жодних доказів на підтвердження того, що така форма складалась, суду не надано.
Це дає суду підстави вважати, що оціночна співбесіда не проводилась, що є порушенням етапів проведення процедури оцінювання.
При цьому, суд критично оцінює твердження відповідача, що така оціночна співбесіда проведена усно, оскільки належних та допустимих доказів на підтвердження даних обставин відповідачем не надано.
Суд зазначає, що вказана у висновку негативна оцінка із виставленням середнього балу «2,4» жодним чином необґрунтована окремо по кожному завданню, тому суд вважає, що виставлення середнього балу «2,4» без обґрунтування такого виставлення окремо по завданнях є неправомірною дією відповідача.
Ухвалою суду, із занесенням до протоколу судового засідання, від 06.02.2020 та повторно від 13.02.2020 відповідача та третю особу зобов'язано надати Чернігівському окружному адміністративному суду належним чином засвідчені копії звітів про результати роботи Управління Укртрансбезпеки у Чернігівській області за 2017, 2018, 2019 роки.
Проте, витребовуваних документів ані відповідачем, ані третьою особою до суду надано не було.
За відсутності будь-яких обґрунтувань неможливо встановити достовірність виставлення середнього балу.
Суд звертає увагу, що з огляду на критерії виставлення балів, виставлений бал свідчить про невиконання завдань або невчасне виконання завдань позивачем.
Разом з цим, як вже зазначалось судом, жодних зауважень з приводу неналежного, неповного або несвоєчасного виконання завдань протягом року відповідачем не висловлювалося.
Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що виставлення результатів відбувалось формально, без будь-якого обґрунтування виставлених балів.
Таким чином, суд встановлює та надає оцінку порушенням, які мали місце під час проведення оцінювання результатів діяльності позивача, однак позбавлений можливості надати оцінку його результатам службової діяльності. Суд звертає увагу, що в межах своїх повноважень не наділений компетенцією оцінювати діяльність державних службовців.
Обставини даної справи свідчать, що відповідачем порушено процедуру проведення щорічного оцінювання позивача, виставлення результатів оцінювання проведено формально, без обґрунтування виставлення балів, тому оскаржуваний висновок підлягає скасуванню.
Крім того, відповідно до ч. 7 ст. 11 Закону № 889-VIII у разі виявлення порушень прав державного службовця або створення перешкод у їх реалізації винні у порушенні посадові особи повинні бути притягнуті до відповідальності, встановленої законом.
Порушені права державного службовця підлягають безумовному поновленню, а перешкоди в реалізації цих прав - усуненню.
Частиною 1 статті 44 Закону № 889-VIII визначено, що результати службової діяльності державних службовців щороку підлягають оцінюванню для визначення якості виконання поставлених завдань, а також з метою прийняття рішення щодо преміювання, планування їхньої кар'єри, виявлення потреби у професійному навчанні.
Відповідно до ч. 9 ст. 44 Закону 889-VIII отримання державним службовцем відмінної оцінки за результатами оцінювання службової діяльності є підставою для його преміювання та переважного просування по державній службі відповідно до цього Закону.
Відповідно до абзацу другого пункту 3 розділу II Типового положення про преміювання державних службовців органів державної влади, інших державних органів, їхніх апаратів (секретаріатів), затвердженого наказом Міністерства соціальної політики України від 13.06.2016 № 646, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 30.06.2016 за № 903/29033, розмір премії за результатами щорічного оцінювання службової діяльності встановлюється в однакових відсотках до посадового окладу для державних службовців відповідного державного органу, які отримали відмінну оцінку за результатами щорічного оцінювання в поточному році.
Таким чином, негативна оцінка за результатами проведення оцінювання службової діяльності безпосередньо порушує права позивача в частині преміювання, планування кар'єри, присвоєння чергових рангів.
Згідно ч. 7 ст. 44 Закону № 889-VIII висновок, що містить негативну оцінку за результатами оцінювання службової діяльності, може бути оскаржений державним службовцем у порядку, визначеному статтею 11 цього Закону.
Пунктом 41 Типового порядку визначено, що висновок щодо результатів оцінювання з негативною оцінкою може бути оскаржений державним службовцем, а відповідно до п. 43 висновок щодо результатів оцінювання окремого державного службовця скасовується суб'єктом призначення або судом.
Поряд з цим, визначаючи спосіб захисту прав позивача, суд, враховуючи наведені вимоги Закону № 889-VIII та Типового порядку, приходить до висновку, що вимога про визнання протиправним і скасування висновку щодо результатів оцінювання службової діяльності державного службовця ОСОБА_1 , затвердженого наказом Державної служби України з безпеки на транспорті від 02.12.2019 № 2044-к, підлягає задоволенню.
Оскільки вимоги позивача про визнання протиправним та скасування наказу Державної служби України з безпеки на транспорті №2072-К від 09.12.2019 про звільнення ОСОБА_1 з посади начальника Управління Укртрансбезпеки у Чернігівській області та поновлення на посаді начальника Управління Укртрансбезпеки у Чернігівській області є похідними від першої, тому суд дійшов висновку, що останні також підлягають задоволенню.
Статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» передбачено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.
Завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень (ч. 1 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України).
Частинами 1 та 2 ст. 6 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.
Так, Європейський суд з прав людини у п. 50 рішення від 13.01.2011 (остаточне) по справі «Чуйкіна проти України» (case of Chuykina v. Ukraine) (Заява № 28924/04) зазначив, що суд нагадує, що процесуальні гарантії, викладені у статті 6 Конвенції, забезпечують кожному право звертатися до суду з позовом щодо своїх цивільних прав та обов'язків. Таким чином стаття 6 Конвенції втілює «право на суд», в якому право на доступ до суду, тобто право ініціювати в судах провадження з цивільних питань становить один з його аспектів (див. рішення від 21.02.1975 у справі «Голдер проти Сполученого Королівства» (Golder v. тhe United Kingdom), пп. 2836, Series A № 18). Крім того, порушення судового провадження саме по собі не задовольняє усіх вимог п. 1 ст. 6 Конвенції. Ціль Конвенції гарантувати права, які є практичними та ефективними, а не теоретичними або ілюзорними. Право на доступ до суду включає в себе не лише право ініціювати провадження, а й право отримати «вирішення» спору судом. Воно було б ілюзорним, якби національна правова система Договірної держави дозволяла особі подати до суду цивільний позов без гарантії того, що справу буде вирішено остаточним рішенням в судовому провадженні. Для п. 1 ст. 6 Конвенції було б неможливо детально описувати процесуальні гарантії, які надаються сторонам у судовому процесі провадженні, яке є справедливим, публічним та швидким, не гарантувавши сторонам того, що їхні цивільні спори будуть остаточно вирішені (див. рішення у справах «Мултіплекс проти Хорватії» (Multiplex v. Croatia), заява № 58112/00, п. 45, від 10.07.2003, та «Кутіч проти Хорватії» (Kutic v. Croatia), заява № 48778/99, п. 25, ECHR 2002-II).
Аналіз наведених норм у їх сукупності дає підстави для висновку про те, що завданням судочинства є вирішення судом спору з метою ефективного захисту порушеного права.
Статтею 90 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Виходячи зі змісту статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року справедливість судового рішення вимагає, аби такі рішення достатньою мірою висвітлювали мотиви, на яких вони ґрунтуються. Межі такого обов'язку можуть різнитися залежно від природи рішення і мають оцінюватись у світлі обставин кожної справи. Національні суди, обираючи аргументи та приймаючи докази, мають обов'язок обґрунтувати свою діяльність шляхом наведення підстав для такого рішення. Таким чином, суди мають дослідити: основні доводи (аргументи) сторін та з особливою прискіпливістю й ретельністю - змагальні документи, що стосуються прав та свобод, гарантованих Конвенцією.
Рішенням ЄСПЛ від 19 квітня 1993 року у справі «Краска проти Швейцарії» визначено, що ефективність справедливого розгляду досягається тоді, коли сторони процесу мають право представити перед судом ті аргументи, які вони вважають важливими для справи. При цьому такі аргументи мають бути почуті, тобто ретельно розглянуті судом. Іншими словами, суд має обов'язок провести ретельний розгляд подань, аргументів та доказів, поданих сторонами.
Надаючи оцінку кожному окремому специфічному доводу всіх учасників справи, що мають значення для правильного вирішення адміністративної справи, суд застосовує позицію ЄСПЛ (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану в пункті 58 рішення у справі «Серявін та інші проти України» (№ 4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) № 303-A, пункт 29).
Також при вирішенні цієї справи судом береться до уваги висновок ЄСПЛ, викладений у рішенні по справі «Суомінен проти Фінляндії» (Suominen v. Finland), № 37801/97, п. 36, від 01.07.2003, у якому вказано, що орган влади зобов'язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень.
Згідно з частиною першою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Отже, виходячи із заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України, оцінки поданих доказів за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, виходячи з наведених висновків в цілому, суд доходить висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 підлягають задоволенню.
Керуючись ст. ст.139, 227, 241-243, 246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Позов ОСОБА_1 до Державної служби України з безпеки на транспорті, третя особа на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - Державна служба України з безпеки на транспорті у Чернігівській області, про визнання протиправними та скасування висновку і наказу, поновлення на посаді - задовольнити повністю.
Визнати протиправним та скасувати висновок щодо результатів оцінювання службової діяльності державного службовця, який займає посаду державної служби категорії «Б» «В», який затверджений наказом Державної служби України з безпеки на транспорті від 02.12.2019 № 2044-к, у частині оцінювання результатів службової діяльності державного службовця - ОСОБА_1 , начальника Управління Укртрансбезпеки у Чернігівській області.
Визнати протиправним та скасувати наказ Державної служби України з безпеки на транспорті №2072-К від 09.12.2019 про звільнення ОСОБА_1 з посади начальника Управління Укртрансбезпеки у Чернігівській області.
Поновити ОСОБА_1 на посаді начальника Управління Укртрансбезпеки у Чернігівській області з 10.12.2019.
Стягнути з Державної служби України з безпеки на транспорті на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ІПН НОМЕР_1 ) середній заробіток за час вимушеного прогулу з 10.12.2019 по 10.03.2020 в сумі 68872 (шістдесят вісім тисяч вісімсот сімдесят дві) 05 коп.
Рішення суду в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді начальника Управління Укртрансбезпеки у Чернігівській області та виплати на користь ОСОБА_1 середнього заробітку у межах стягнення за один місяць допустити до негайного виконання.
Рішення суду набирає законної сили в порядку статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення суду. Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення.
Повний текст рішення виготовлено 16 березня 2020 року.
Суддя О.Є. Ткаченко