Харківський окружний адміністративний суд
61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710
10 березня 2020 р. № 520/10163/19
Суддя Харківського окружного адміністративного суду Рубан В.В., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний код - НОМЕР_1 ) до Головного управління ДПС у Харківській області (61057, м. Харків, вул. Пушкінська, 46, код ЄДРПОУ 395991198) про визнання протиправною та скасування вимоги, -
Позивач, ОСОБА_1 , звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління ДФС у Харківській області , в якому просить суд визнати протиправною та скасувати вимогу Головного управління ДФС у Харківській області від 13 серпня 2019 року № Ф-1496-54 про сплату боргу (недоїмки) у розмірі 8740,35 грн.
Ухвалою суду від 05.11.2019 року клопотання представника відповідача про зупинення провадження у справі - задоволено.
Зупинено провадження у справі № 520/10163/19 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДФС у Харківській області про визнання протиправною та скасування вимоги до набрання чинності рішенням Верховного Суду у зразковій справі № 520/3939/19.
Ухвалою суду від 27.12.2019 року провадження у справі поновлено.
Протокольною ухвалою суд від 25.02.2020 року клопотання представника відповідача про заміну відповідача в порядку ст. 52 КАС України задоволено. Замінено відповідача ГУ ДФС у Харківській області його правонаступником ГУ ДПС у Харківській області.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що він зареєстрований як фізична особа-підприємець. 17.09.2019 року отримав вимогу про сплату боргу (недоїмки). Позивач вважає, що спірне рішення є необґрунтованим та таким, що підлягає скасуванню, посилаючись на те, що сплачував своєчасно та в повному обсязі зобов'язання з єдиного внеску на загальнообов'язкове соціальне страхування за спірний період.
Представник позивача надав через канцелярію суду заяву, у якій просив здійснити розгляд справи у письмовому провадженні та наполягав на задоволенні позовних вимог.
Представник відповідача у судове засідання не прибув, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином. Через канцелярію суду подав письмовий відзиві на позов де зазначив, що доводи позовної заяви є безпідставними та помилковими, а позов не підлягає задоволенню, посилаючись на те, що відповідач діяв в межах повноважень, на підставі та у спосіб, визначений чинним законодавством. Представник відповідача посилається на те, що, на думку податкового органу, позивач має сплачувати єдиний внесок за себе як за фізичну особу-підприємця, так і за самозайняту особу.
Відповідно до п. 10 ч. 1 ст. 4 КАС України письмове провадження розгляд і вирішення адміністративної справи або окремого процесуального питання в суді першої, апеляційної чи касаційної інстанції без повідомлення та (або) виклику учасників справи та проведення судового засідання на підставі матеріалів справи у випадках, встановлених цим Кодексом.
Беручи до уваги, вищезазначені норми, суд приходить до висновку про можливість розгляду справи за наявними в ній доказами у порядку письмового провадження.
Враховуючи пояснення представників сторін, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, проаналізувавши доводи позову і заперечень проти нього, суд встановив наступне.
ОСОБА_1 зареєстрована в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань як фізична особа-підприємець, номер запису в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців про проведення державної реєстрації 2 455 000 0000 000641. (а.с 21).
Відповідно до Витягу з реєстру платників єдиного податку № 1820103400003 від 18.01.2018 року позивач вибрав спрощену систему оподаткування та сплачую єдиний податок
Згідно до Єдиного реєстру адвокатів України, ОСОБА_1 здійснює адвокатську діяльність на підставі свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю № 1269 від 15.02.2005 року.
Перебуває на обліку в податковому органі як фізична особа, яка здійснює незалежну професійну діяльність у сфері права з 02.03.2018 року та одночасно є фізичною-особою підприємцем з 26.12.2007 року ( на спрощеній системі оподаткування -єдиний податок на 3 групі з 14.03.2012 року).
Від Головного управління ДФС у Харківській області позивач отримав вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 13.08.2019 року № Ф- 1496-54, якою на підставі статті 25 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" та на підставі даних інформаційної системи органу доходів і зборів, ГУ ДФС у Харківській області вимагає сплатити недоїмку в сумі 8740,35 грн.(а.с 13).
Приймаючи спірне рішення, відповідач виходив з того, що особи, які здійснюють незалежну професійну діяльність, та одночасно є фізичними особами - підприємцями - платниками єдиного податку, мають сплачувати єдиний внесок як ФОП та як особи, що здійснюють незалежну професійну діяльність.
Судом з наданих відповідачем відзиву на позов та облікової карти платника податку - позивача, встановлено, що позивачу податковим органом двічі нарахована сума єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з взяттям його на облік як самозайнятої особи та фізичної особи-підприємця на спрощеній системі оподаткування. При цьому позивачем єдиний внесок як ФОП сплачувався своєчасно та в повному обсязі. Отже, саме подвійне нарахування єдиного внеску призвело до виникнення недоїмки зі сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування станом на 31.07.2019 року..
Вважаючи вказані вище дії відповідача протиправними, позивач звернувся до суду.
Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.
Правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку, визначає Закон України від 08 липня 2010 року № 2464-VI "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування ".
Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на зазначені відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону (частина перша статті 2 Закону № 2464-VI).
Виключно цим Законом визначаються: принципи збору та ведення обліку єдиного внеску; платники єдиного внеску; порядок нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску; розмір єдиного внеску; орган, що здійснює збір та веде облік єдиного внеску, його повноваження та відповідальність; склад, порядок ведення та використання даних Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування; порядок здійснення державного нагляду за збором та веденням обліку єдиного внеску (частина друга статті 2 Закону № 2464-VI).
Єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) - консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов'язкового державного соціального страхування в обов'язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування (пункт 2 частини першої статті 1 Закону № 2464-VI).
Згідно з пунктами 4, 5 частини першої статті 4 Закону № 2464-VI (у редакції Закону №77-VIII від 28.12.2014) платниками єдиного внеску є:
фізичні особи-підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування;
особи, які провадять незалежну професійну діяльність, а саме наукову, літературну, артистичну, художню, освітню або викладацьку, а також медичну, юридичну практику, в тому числі адвокатську, нотаріальну діяльність, або особи, які провадять релігійну (місіонерську) діяльність, іншу подібну діяльність та отримують дохід від цієї діяльності.
Законодавець розмежовує платників єдиного внеску на фізичних осіб-підприємців та осіб, які провадять незалежну професійну діяльність.
Аналіз зазначених норм свідчить про те, що Закон № 2464-VI не визначає такого платника єдиного внеску, як фізична особа-підприємець з ознакою провадження незалежної професійної діяльності. Фізична особа-підприємець та особа, яка провадить незалежну професійну діяльність, є різними платниками єдиного внеску.
Позивач як фізична особа-підприємець перебуває на обліку контролюючого органу як платник єдиного внеску з 26.12.2007 року, що підтверджується відомостями, які містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.
Пунктом 1 частини першої статті 1 Закону № 2464-VI визначено, що Державний реєстр загальнообов'язкового державного соціального страхування - організаційно-технічна система, призначена для накопичення, зберігання та використання інформації про збір та ведення обліку єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, його платників та застрахованих осіб, що складається з реєстру страхувальників та реєстру застрахованих осіб.
Державний реєстр створюється для забезпечення, зокрема, ведення обліку платників і застрахованих осіб у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування та їх ідентифікації (частина перша статті 16 Закону № 2464-VI).
Державний реєстр складається з реєстру страхувальників і реєстру застрахованих осіб (частина друга статті 16 Закону № 2464-VI).
Ведення реєстру застрахованих осіб Державного реєстру здійснюється на підставі положення, що затверджується Пенсійним фондом за погодженням з центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, та фондами загальнообов'язкового державного соціального страхування (абзац другий частини третьої статті 16 Закону № 2464-VI).
Реєстр застрахованих осіб формує та веде Пенсійний фонд, користувачами цього реєстру є органи доходів і зборів та фонди загальнообов'язкового державного соціального страхування (абзац третій частини першої статті 20 Закону № 2464-VI).
Відомості про фізичних осіб-підприємців та осіб, які провадять незалежну професійну діяльність, подаються безпосередньо зазначеними особами (абзац третій частини другої статті 20 Закону № 2464-VI).
Постановою Правління Пенсійного фонду України від 18 червня 2014 року №10-1, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 08 липня 2014 року за №785/25562, затверджено Положення про реєстр застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування (далі - Положення №10-1), яке відповідно до Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" визначає порядок організації ведення реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування та порядок надання інформації з Реєстру застрахованих осіб.
З метою забезпечення обробки інформації в Реєстрі застрахованих осіб для кожної застрахованої особи автоматично створюється облікова картка, якій присвоюється номер облікової картки (пункт 1 розділу ІІІ Положення № 10-1).
Облікова картка відкривається у разі, зокрема, надходження у складі звітності відомостей про суми нарахованого доходу та єдиного внеску фізичних осіб-підприємців, осіб, які провадять незалежну професійну діяльність; в інших випадках, передбачених Законом (пункт 2 розділу ІІІ Положення № 10-1).
До облікових карток Реєстру застрахованих осіб вносяться відомості про фізичних осіб, які підлягають загальнообов'язковому державному соціальному страхуванню відповідно до законодавства, та інша інформація, необхідна для обчислення, призначення та здійснення страхових виплат за окремими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування, зокрема відомості про фізичних осіб - підприємців та осіб, які провадять незалежну професійну діяльність; відомості про нарахування страхових внесків та єдиного внеску фізичними особами - підприємцями та особами, які провадять незалежну професійну діяльність.
З форми витягу з Реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування (додаток 8 до Положення № 10-1, пункт 6 розділу V), вбачається, що до відомостей, які містить цей витяг, віднесено й відомості щодо статусу застрахованої особи, серед типів якого нормотворець визначає фізичну особу-підприємця і самозайняту особу, під якою мається на увазі особа, яка провадить незалежну професійну діяльність, що обумовлює висновок про те, що такого статусу застрахованої особи, як фізична особа-підприємець з ознакою провадження незалежної професійної діяльності, Положення № 10-1 не визначає.
Системний аналіз норм Закону № 2464-VI та Положення № 10-1 дає підстави для висновку про відсутність повноважень у контролюючого органу за власною ініціативою без наявності звітності платника єдиного внеску (особи, яка провадить незалежну професійну діяльність/фізичної особи-підприємця), в якій містяться відомості про суми нарахованого доходу та єдиного внеску фізичних осіб-підприємців, осіб, які провадять незалежну професійну діяльність, вносити зміни (подавати інформацію до ПФУ щодо змін) до облікової картки платника єдиного внеску шляхом встановлення " ознаки незалежної професійної діяльності " та відповідно нараховувати єдиний внесок у розмірі мінімального страхового внеску на місяць, визначеного Законом як граничний мінімальний внесок для осіб, які провадять незалежну професійну діяльність.
Порядок формування та подання страхувальниками звіту щодо сум нарахованого єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, затверджений наказом Міністерства фінансів України від 14 квітня 2015 року № 435, зареєстрованому у Міністерстві юстиції України 23 квітня 2015 року за № 460/26905, зі змінами від 15 травня 2018 року (далі - Порядок № 435), визначає процедуру, форму, строки подання звіту щодо сум нарахованого єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування до Державної фіскальної служби України, яка є центральним органом виконавчої влади, який реалізує, зокрема, державну політику з адміністрування єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, державну політику у сфері боротьби з правопорушеннями під час застосування законодавства з питань сплати єдиного внеску, її територіальних органів.
Пунктом 16 розділу IV "Формування звіту" Порядку № 435 передбачено, що фізичні особи-підприємці, які мають ознаку незалежної професійної діяльності, формують та подають до органів доходів і зборів окремі Звіти (додаток 5).
Відповідно до частини третьої статті 7 Кодексу адміністративного судочинства України в разі невідповідності правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу, або положення відповідного міжнародного договору України.
Положення пункту 16 розділу IV "Формування звіту" Порядку № 435 відсилають до додатка 5 "Звіт про суми нарахованого доходу застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску", розділом 6 якого визначені типи платника, серед яких окремо зазначено ФО - на загальній системі оподаткування, ФО - на спрощеній системі оподаткування, особу, яка провадить незалежну професійну діяльність, членів фермерського господарства. Визначення окремого типу платника "фізичної особи-підприємця, яка має ознаку незалежної професійної діяльності" формою звіту не передбачено.
Отже, приписи пункту 16 Порядку № 435 про обов'язок формування та подання звіту фізичною особою-підприємцем, яка має ознаку незалежної професійної діяльності, не відповідають положенням пунктів 4 та 5 частини першої статті 4 Закону № 2464-VI. Особи, визначені цими пунктами, є окремими платниками єдиного внеску з певними особливостями їх обліку, різною базою нарахування єдиного внеску та порядку його сплати, а тому поєднання нормотворцем двох різних статусів платників єдиного внеску на рівні підзаконного нормативно-правового акта призводить до невідповідності норм Порядку положенням Закону.
Суд зазначає, що наявна колізія між приписами нормативно-правових актів різної юридичної сили - невідповідність між приписами закону та положеннями підзаконного нормативно-правового акта. За правилом колізійного принципу "lex superior derogate legi interior" нормативний акт вищої юридичної сили має пріоритет над нормативним актом нижчої юридичної сили. Отже, потрібно резюмувати, що положення закону за своєю юридичною силою превалюють над нормами підзаконних нормативно-правових актів. Відповідно визначення спеціального "змішаного" правового статусу на рівні підзаконного нормативного-правового акта (Порядку), з огляду на невідповідність положенням закону, є неправомірним, а тому не повинно братися до уваги в аспекті правозастосовної діяльності.
Враховуючи зазначене, суд приходить до висновку, що статус фізичної особи-підприємця з ознакою провадження незалежної професійної діяльності та, як наслідок, порядок обліку та сплати єдиного внеску такою особою Закон № 2464-VI (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) не передбачає.
Отже, у відповідача не було законних підстав нараховувати позивачу єдиний внесок на загальнообов'язкове соціальне страхування як фізичній особі-підприємцю, так й самозайнятій особі.
Вказані висновки відповідають правовим висновкам Великої Палати Верховного Суду та Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду по зразковій справі №520/3939/19. Відповідно до положень ч.3 ст. 291 КАС України, при ухваленні рішення у типовій справі, яка відповідає ознакам, викладеним у рішенні Верховного Суду за результатами розгляду зразкової справи, суд має враховувати правові висновки Верховного Суду, викладені у рішенні за результатами розгляду зразкової справи.
Суд зазначає, що надані позивачем дублікати квитанцій підтверджують сплату позивачем сум єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування у розмірах та у строки, визначені чинним законодавством.
Враховуючи зазначені вище висновки, суд зазначає, що вимога про сплату боргу (недоїмки) Головного управління ДФС у Харківській області від 13.08.2019 № Ф-1496-54 про сплату недоїмку в сумі 8740,35 грн. є необґрунтованою та такою, що підлягає скасуванню, оскільки до виникнення недоїмки призвело подвійне нарахування контролюючим органом позивачу сум єдиного внеску як фізичній особі-підприємцю, так і самозайнятій особі.
З огляду на наведене, суд приходить до висновку про обґрунтованість позовних вимог та наявність підстав для їх задоволення.
Розподіл судових витрат здійснюється відповідно до вимог ст. 139 КАС України.
Керуючись ст.ст. 243-246, 250, 255, 257-262, 295, 297 КАС України, суд,-
Адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Харківській області про визнання протиправною та скасування вимоги - задовольнити.
Визнати протиправною та скасувати вимогу Головного управління ДФС у Харківській області від 13 серпня 2019 року № Ф-1496-54 про сплату боргу (недоїмки) у розмірі 8740,35 грн.
Стягнути з Головного управління ДПС у Харківській області (вул. Пушкінська, буд. 46, м. Харків, 61057, код ЄДРПОУ 395991198) за рахунок бюджетних асигнувань витрати по оплаті судового збору на користь фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , код - НОМЕР_1 ) у розмірі 768,40 грн. (сімсот шістдесят вісім гривень 40 коп.).
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Строк на апеляційне оскарження також може бути поновлений в разі його пропуску з інших поважних причин, крім випадків, визначених частиною другою статті 299 цього Кодексу.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повний текст рішення виготовлено 16.03.2020 р.
Суддя Рубан В.В.