05 березня 2020 р. справа № 480/1730/19
Сумський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді - Бондаря С.О.
за участю секретаря судового засідання - Ломакіної К.І.
позивача - ОСОБА_1
представника відповідача - Савченко С.І.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Суми адміністративну справу № 480/1730/19 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Сумській області про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень-рішень,-
ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до Головного управління ДПС у Сумській області про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень-рішень від 18.01.2019 № 0001051303 та № 0001061303. Свої вимоги мотивує тим, що він через довірену особу придбав у Литовській Республіці вживаний автомобіль марки «RENAULT», модель «МЕGANE». Під час митного оформлення транспортного засобу митним брокером була подана митна декларація UA №205090/2018/051809 від 03.07.2018, згідно якої розмитнення автомобіля відбулося за резервним методом. При цьому, митна вартість автомобіля була вказана в розмірі 3500 EUR. На вказаних умовах Волинська митниця ДФС розмитнила транспортний засіб. Проте, Головним управлінням ДФС у Сумській області у період з 26 по 28 грудня 2018 року була проведена документальна позапланова невиїзна перевірка позивача з питань дотримання законодавства державної митної справи під час митного оформлення товару за МД від 03.07.2018 UA №205090/2018/051809, за результатами якої складено акт від 02.01.2019. Згідно висновків акту податковим органом встановлено порушення позивачем вимог п. 1 ст.377 Митного кодексу України внаслідок чого донараховане ввізне мито в сумі 4793,56грн., а також порушення вимог п. 190.1 ст. 190 Податкового кодексу України внаслідок чого донараховано податку на додану вартість в сумі 10545,84 грн. Підставою донарахувань зазначено експорту декларацію Литовської Республіки, рахунок від 30.06.2018 на суму 5300 EUR та квитанцію від 30.06.2018 про сплату 5300 EUR, які отримані податковим органом від митних органів Литовської Республіки. На думку позивача, у Головного управління ДПС у Сумській області не було законних підстав для проведення перевірки, визначених Податковим кодексом України, а тому наслідки незаконної перевірки є протиправними. Також посилання відповідача на копії документів митних органів Литовської Республіки є безпідставним, оскільки вони не доводять факту придбання автомобіля позивачем за 5300 EUR, що підтверджується рішенням Любомльського районного суду Волинської області від 01.03.2019 в адміністративній справі №163/165/19, залишеного без змін Постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 24.04.2019, згідно якого закрито провадження у справі про порушення митних правил за відсутністю в діях ОСОБА_1 складу правопорушення, передбаченого статтею 485 Митного кодексу України.
Головним управлінням ДПС у Сумській області надано суду відзив на позов, у якому відповідач, заперечуючи проти позову, вказує, що підставою проведення перевірки стало отримання від митних органів Литовської Республіки інформації, а саме: експортної декларації Литовської Республіки, рахунку від 30.06.2018 на суму 5300 EUR та квитанції від 30.06.2018 про сплату 5300 EUR, згідно яких ОСОБА_1 був придбаний автомобіль митною вартістю 5300 EUR, а не 3500 EUR, як було зазначено декларантом позивача при розмитненні автомобіля. Перевірка була проведена у відповідності до вимог Митного та Податкового кодексів України. Посилання ОСОБА_1 на рішення Любомльського районного суду Волинської області, як на підставу скасування податкових повідомлень-рішень, є помилковим, оскільки дане рішення не спростовує встановлених перевіркою фактів.
Ухвалою суду від 20.05.2019 відкрито провадження, справу призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін.
Згідно з ухвалою від 04.07.2019 суд перейшов до розгляду справи за правилами загального позовного провадження, призначив підготовче судове засідання.
Відповідно до ухвали від 29.08.2019 суд зупинив провадження у справі до одужання позивача ОСОБА_1
20.02.2020 ухвалою суду поновлено провадження у справі, замінено відповідача по справі Головне управління ДФС у Сумській області його правонаступником - Головним управлінням ДПС у Сумській області. Підготовче судове засідання призначено на 02.03.2020.
Протокольною ухвалою від 02.03.2020 суд закрив підготовче провадження та призначив справу до розгляду по суті на 05.03.2020.
Позивач ОСОБА_1 в судовому засіданні позовні вимоги підтримав у повному обсязі.
Представник відповідача Савченко С.І. позов не визнала з підстав, викладених у відзиві на позов.
Суд, заслухавши позивача, представника відповідача, дослідивши письмові матеріали справи, встановивши фактичні обставини та оцінивши надані докази у їх сукупності, вважає за необхідне відмовити в задоволенні позовних вимог, виходячи з наступного.
У судовому засіданні встановлено, що ОСОБА_1 через довірену особу ОСОБА_2 придбав у Литовській Республіці бувший у використанні автомобіль марки «RENAULT», модель «МЕGANE», 2014 року виготовлення. Під час митного оформлення транспортного засобу митним брокером була подана митна декларація UA №205090/2018/051809 від 03.07.2018, згідно якої розмитнення автомобіля відбулося за резервним методом. Валюта та загальна сума за рахунком - 3500 EUR. Заявлена вартість в національній валюті - 113885,22 грн. На вказаних умовах Волинська митниця ДФС розмитнила транспортний засіб та нарахувала такі платежі:
- ввізне мито 11388,52грн (113885,22 грн х 10%);
- акциз 4594,58грн. (1461 см3 х 0,103 EUR);
- податок на додану вартість 25973,66грн. ((113885,22 грн. + 11388,52 + 4594,58) х 20%).
На підставі наказу № 1970 від 19.11.2018 та повідомлення № 323 від 19.11.2018 Головним управління ДФС у Сумській області у період з 26 по 28 грудня 2018 року була проведена документальна позапланова невиїзна перевірка ОСОБА_1 з питань дотримання законодавства державної митної справи під час митного оформлення товару за МД від 03.07.2018 UA №205090/2018/051809, за результатами якої складено акт від 02.01.2019. Згідно висновків акту податковим органом встановлено порушення позивачем вимог п. 1 ст. 377 Митного кодексу України внаслідок чого донараховане ввізне мито в сумі 4793,56 грн., а також порушення вимог п. 190.1 ст. 190 Податкового кодексу України внаслідок чого донараховано податку на додану вартість в сумі 10545,84 грн. Підставою донарахувань зазначено експорту декларацію Литовської Республіки, рахунок від 30.06.2018 на суму 5300 EUR та квитанцію від 30.06.2018 про сплату 5300 EUR, які отримані податковим органом від митних органів Литовської Республіки (а.с.21, 24).
З урахуванням виявлених порушень, Головним управління ДФС у Сумській області 18.01.2019 винесені податкові-повідомлення рішення: № 0001051303, яким позивачу збільшена сума грошового зобов'язання з податку на додану вартість з ввезених на територію України товарів на суму 10545,84 грн., та застосовано штрафні (фінансові) санкції у розмірі 2636,46грн.; № 0001061303, яким позивачу збільшено мито на товари, що ввозяться громадянами на суму 4793,56грн., та застосовано штрафні (фінансові) санкції у розмірі 1198,39 грн. (а.с.31, 32). Вказані податкові повідомлення-рішення є предметом оскарження у даній справі. Надаючи правову оцінку обставинам справи, суд зазначає наступне. Згідно зі ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з ст. 54 Митного кодексу України (далі по тексту - МК України) органи доходів і зборів здійснюють контроль правильності визначення митної вартості товарів під час проведення митного контролю і митного оформлення.
Орган доходів і зборів під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів зобов'язаний, зокрема, здійснювати контроль заявленої декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товарів шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих зазначеними особами документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; проводити в порядку, визначеному статтями 345-354 цього Кодексу, перевірки правильності визначення митної вартості товарів після їх випуску; застосовувати інші передбачені цим Кодексом форми митного контролю.
В той же час, частиною 3 ст. 345 Митного кодексу України визначено, що органи доходів і зборів мають право здійснювати митний контроль шляхом проведення документальних виїзних (планових або позапланових) та документальних невиїзних перевірок дотримання законодавства України з питань державної митної справи, зокрема, щодо правильності визначення бази оподаткування, своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати митних платежів.
За приписами ст. 351 МК України предметом документальних невиїзних перевірок є дані про своєчасність, достовірність, повноту нарахування та сплати митних платежів при переміщенні товарів через митний кордон України підприємствами, а також при переміщенні товарів через митний кордон України громадянами з поданням митної декларації, передбаченої законодавством України для підприємств.
Документальна невиїзна перевірка проводиться у разі:
- виявлення ознак, що свідчать про можливе порушення законодавства України з питань державної митної справи, за результатами аналізу електронних копій митних декларацій, інформації, що стосується товарів, митне оформлення яких завершено, отриманої від суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності та виробників таких товарів, з висновків акредитованих відповідно до законодавства експертів;
- надходження від уповноважених органів іноземних держав документально підтвердженої інформації про непідтвердження автентичності поданих органу доходів і зборів документів щодо товарів, митне оформлення яких завершено, недостовірність відомостей, що в них містяться, а також запитів стосовно надання інформації про зовнішньоекономічні операції, які здійснювалися за участю суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності - резидентів України.
Статтею 352 МК України визначено перелік матеріалів, які можуть бути використані посадовими особами органів доходів і зборів для підготовки висновків за результатами перевірок, зокрема: документи, визначені цим Кодексом; податкова інформація; отримані від уповноважених органів іноземних держав документально підтверджені відомості щодо вартісних, кількісних або якісних характеристик, країни походження, складу та інших характеристик, які мають значення для оподаткування товарів, їх ввезення (пересилання) на митну територію України або на територію вільної митної зони чи вивезення (пересилання) за межі митної території України або території вільної митної зони, які відрізняються від задекларованих під час митного оформлення; інші матеріали, отримані в порядку та спосіб, передбачені цим Кодексом або іншими законами України.
З метою здійснення митного контролю органи доходів і зборів мають право направляти письмові запити та отримувати інформацію, щодо переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через кордон України, випуску товарів та їх використання на митній території України. Для підготовки висновків можуть бути використані матеріали, отримані від суб'єктів зовнішньоекономічної на запит органу доходів і зборів в порядку ст. 334 МК України.
Аналіз наведених норм свідчить про можливість митного контролю після завершення митного оформлення за умови обґрунтованої підозри, що під час пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України було допущено порушення законодавства України.
При цьому слід зауважити, що податковий орган під час проведення документальних виїзних чи невиїзних перевірок здійснює перевірку дотримання законодавства України з питань державної митної справи, зокрема, щодо правильності визначення бази оподаткування, своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати митних платежів.
Таким чином, посилання ОСОБА_1 на відсутність підстав проведення перевірки є необґрунтованими.
Відповідно до положень ст. 52 МК України заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою.
Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов'язані: заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з органом доходів і зборів; подавати органу доходів і зборів достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню.
За приписами ч. 2 ст. 270 МК України правила оподаткування товарів, що переміщуються через митний кордон України, іншими (крім мита) митними платежами встановлюються Податковим кодексом України з урахуванням особливостей, що визначаються цим Кодексом.
Згідно зі статтею 289 МК України обов'язок із сплати митних платежів виникає, зокрема, після завершення митного оформлення товарів та їх випуску, якщо внаслідок перевірки митної декларації чи за результатами документальної перевірки орган доходів і зборів самостійно визначає платнику податків додаткові податкові зобов'язання; в інших випадках, встановлених Податковим кодексом України.
Об'єктом оподаткування, згідно із підпунктом а) пункту 185.1 статті 185 ПК України, є операції платників податку з постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу.
Датою виникнення податкових зобов'язань у разі ввезення товарів на митну територію України є дата подання митної декларації для митного оформлення (пункт 187.8 статті 187 ПК України).
Відповідно до пункту 190.1 статті 190 ПК України базою оподаткування для товарів, що ввозяться на митну територію України, є договірна (контрактна) вартість, але не нижче митної вартості цих товарів, визначеної відповідно до розділу ІІІ Митного кодексу України, з урахуванням мита та акцизного податку, що підлягають сплаті і включаються до ціни товарів.
Згідно з пунктами 54.3, 54.4 статті 54 ПК України контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму грошових зобов'язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення (збільшення) від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, якщо, зокрема, результати митного контролю, отримані після закінчення процедури митного оформлення та випуску товарів, свідчать про заниження або завищення податкових зобов'язань, визначених платником податків у митних деклараціях.
У разі надходження від уповноважених органів іноземних держав документально підтверджених відомостей щодо країни походження, вартісних, кількісних або якісних характеристик, які мають значення для оподаткування товарів і предметів при ввезенні (пересиланні) на митну територію України або територію вільної митної зони або вивезенні (пересиланні) товарів і предметів з митної території України або території вільної митної зони, які відрізняються від задекларованих під час митного оформлення, контролюючий орган має право самостійно визначити базу оподаткування та податкові зобов'язання платника податків шляхом проведення дій, визначених пунктом 54.3 цієї статті, на підставі відомостей, зазначених у таких документах.
Судом встановлено, що згідно отриманої від митних органів Литовської Республіки інформації, а саме: експортної декларації Литовської Республіки, рахунку від 30.06.2018 на суму 5300 EUR та квитанції від 30.06.2018 про сплату 5300 EUR, автомобіль марки «RENAULT», модель «МЕGANE», 2014 року виготовлення був придбаний ОСОБА_1 митною вартістю 5300 EUR, а не 3500 EUR, як було зазначено декларантом позивача при розмитненні автомобіля.
У перерахунку на гривню на день митного оформлення митна вартість автомобіля складала 161820,82грн.
Отже, за результатами порівняльного аналізу відомостей, наявних у документах, поданих до митного оформлення товару та відомостей, що містяться в документах, наданих уповноваженим органом іноземної держави, встановлено невідповідність відомостей. щодо митної вартості імпортованого громадянином України ОСОБА_1 транспортного засобу, а саме:
- в графі 22 "Валюта та загальна сума за рахунком" митної декларації UA №205090/2018/051809 від 03.07.2018 зазначено суму 3500 (113885,22 грн. по курсу НБУ на день заявлення товару до митного оформлення);
- однак відповідно до документів, надісланих митними органами Литовської Республіки вартість транспортного засобу марки «RENAULT», модель «МЕGANE», 2014 року виготовлення складає 5300 євро, що становить 161820,82 грн. на дату митного оформлення автомобіля.
Суд звертає увагу, що під час митного оформлення автомобіля декларантом позивача взагалі не надавалася квитанція чи інший банківський документ на підтвердження оплати за придбаний автомобіль, хоча така оплата була проведена.
Така квитанція була надана лише митними органами Литовської Республіки, згідно якої позивачем було фактично сплачено за автомобіль 5300 EUR.
Враховуючи зазначене та встановлені обставини справи, суд дійшов висновку, що оскільки декларування невірної митної вартості транспортного засобу, імпортованого позивачем за митною декларацією від 03.07.2018 № UА205090/2018/051809, призвело до заниження митних платежів, то контролюючий орган при прийнятті податкових повідомлень-рішень від 18.01.2019 № 0001051303 та № 0001061303 діяв у межах та у відповідності до повноважень, наданих йому законодавством України, а зазначені податкові повідомлення-рішення є правомірними. Даний висновок суду узгоджується з правовою позицією Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду зазначеної у Постанові від 15.05.2018 (справа №817/1202/17). Стосовно посилань ОСОБА_1 на рішенням Любомльського районного суду Волинської області від 01.03.2019 в адміністративній справі №163/165/19, як на підставу скасування оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, суд зазначає наступне.
Вказаним рішенням суду визнана протиправною та скасована постанова заступника начальника Волинської митниці ДФС від 09.01.2019 у справі про порушення митних правил про притягнення ОСОБА_1 до відповідальності за ст.485 МК України. Відповідно до ч. 6 ст. 78 Кодексу адміністративного судочинства України вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов'язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою. Отже вищевказане рішення не є обов'язковими для адміністративного суду в частині вирішення питання правомірності податкових повідомлень-рішень від 18.01.2019 № 0001051303 та № 0001061303. Таким чином, у суду відсутні підстави для визнання протиправним та скасування податкових повідомлень-рішень від 18.01.2019 № 0001051303 та № 0001061303.
Керуючись ст.ст. 90, 139, 143, 241- 246, 250, 255, 295 КАС України, суд, -
В задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Сумській області про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень-рішень від 18.01.2019 № 0001051303 та № 0001061303 - відмовити.
Рішення може бути оскаржено до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення. Апеляційні скарги до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи подаються через Сумський окружний адміністративний суд.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя С.О. Бондар
Повний текст рішення складений 16.03.2020.