16 березня 2020 року № 377/287/19
Суддя Київського окружного адміністративного суду Лапій С.М., розглянувши в м. Києві у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом гр. ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України у м. Славутичі Київської області про визнання дій неправомірними та зобов'язання вчинити певні дії ,-
До Славутицького міського суду Київської області звернулася гр. ОСОБА_1 з позовом до Управління Пенсійного фонду України у м. Славутичі Київської області про визнання дій неправомірними та зобов'язання вчинити певні дії.
Ухвалою Славутицького міського суду Київської області від 16.04.2019 дану справу передано до Київського окружного адміністративного суду за підсудністю.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 15.05.2019 відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження.
На обґрунтування позовних вимог позивачка зазначила, що відповідачем протиправно здійснено перерахунок її пенсії із застосуванням індивідуального коефіцієнту з урахуванням оцінки вартості одного року 1,0, оскільки при призначенні їй пенсії індивідуальний коефіцієнт з урахуванням оцінки вартості одного року складав 1, 35.
Відповідачем подано до суду відзив на позовну заяву, в якій він проти позову заперечив та просив відмовити у задоволенні позовних вимог.
Позивачка надала суду клопотання, в якому просила розглядати справу за її відсутності.
На підставі ст. 194, 205 КАС України судом прийнято рішення про розгляд справи у порядку письмового провадження.
Судом встановлено, що позивачка 18.04.2017 звернулася до Управління Пенсійного фонду України у м. Славутичі Київської області із заявою про призначення пільгової пенсії.
Рішенням Управління Пенсійного фонду України у м. Славутичі Київської області від 17.07.2017 № 3103/03 позивачці відмовлено у призначенні пільгової пенсії.
Постановою Славутицького міського суду Київської області від 23.11.2017 у справі № 377/770/17, яка залишена без змін постановою Київського апеляційного адміністратвиного суду від 16.01.2018, адміністратвиний позов задоволено.
Визнано протиправним рішення Управління Пенсійного фонду України у м. Славутичі Київської області від 17.07.2017 № 3103/03 про відмову в призначенні ОСОБА_1 пенсії за віком відповідно до ч. 1 ст. 55 ЗУ «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
Зобов'язано Управління Пенсійного фонду України у м. Славутичі Київської області призначити ОСОБА_1 пенсію за віком відповідно до ч. 1 ст. 55 ЗУ «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» зі зменшенням пенсійного віку на 10 років з 18.04.2017.
На виконання постанови суду від 23.11.2017 у справі № 377/770/17 відповідачем призначено позивачці пенсію за віком відповідно до ч. 1 ст. 55 ЗУ «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» зі зменшенням пенсійного віку на 10 років з 18.04.2017.
Позивачка неодноразово зверталася із заявою до відповідача, в якій просила надати роз'яснення щодо розрахунку призначеної їй пенсії.
Листами від 16.05.2018, від 16.08.2018, від 19.10.2018, від 12.12.2018, від 25.01.2019 відповідач надав пояснення, що загальний трудовий стаж становить 26 років 2 місяці 11 днів. Стаж зараховано до 31.03.2010.
Індивідуальний коефіцієнт стажу вираховується згідно наступної формули:
в перерахунку на місяці: 26х12+2=314 місяців, 306:12:100=0, 26167, індивідуальний коефіцієнт з урахуванням вартості одного року 1,35 становив 0,35325.
Індивідуальний коефіцієнт заробітної плати визначений за період з 01.05.1995 по 31.05.2000 та з 01.07.2000 по 31.03.2017 і складає 1,59319.
Основний розмір пенсії на момент призначення складав: 0,35325 х 1,59319 х 3764,40 (середня заробітна плата по Україні за 2014-2016) - 2118, 58 грн.
Додаткова пенсія внаслідок ЧК 2 категорії - 170, 82 грн.
Загальний розмір пенсії становив 2289, 40 грн.
Відповідно до ЗУ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсії» № 2148-VІІ від 03.10.2017 позивачці було проведено перерахунок пенсії, призначених до набрання чинності цим законом, з 01.10.2017.
Після перерахунку пенсії, індивідуальний коефіцієнт стажу з 01.10.2017 склав 0,26167 (з урахуванням оцінки одного року страхового стажу 1%), індивідуальний коефіцієнт заробітку - 1,59319, середня заробітна плата по Україні за 2014, 2015, 2016 - 3764, 40 грн.
Основний розмір пенсії з 01.10.2017 склав: 0,26167х1,59319 х 3764,40 грн=1569,34грн.
Додаткова пенсія внаслідок ЧК 2 категорії - 170, 82 грн.
Доплата до попереднього розміру пенсії - 549, 24 грн.
Загальний розмір пенсії до виплати - 2289, 40 грн.
Не погоджуючись зі зменшенням основного розміру призначеної пенсії, а саме зміні індивідуального коефіцієнту з урахуванням оцінки вартості одного року з 1,35 на 1,0, позивачка звернулася до суду з даним позовом.
Надаючи правову оцінку обставинам, що склалися, суд зазначає наступне.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно ст. 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Спеціальним законом, який визначає принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, є Закон України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 № 1058-IV (далі - Закон № 1058-IV).
Для обчислення розміру пенсії позивачки до 01.10.2017 відповідно до ст. 25 Закону № 1058-IV (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) враховано коефіцієнт страхового стажу, який визначається із заокругленням до п'яти знаків після коми за формулою: Кс = (См х Вс) : (100% х 12), де: Кс - коефіцієнт страхового стажу; См - сума місяців страхового стажу; Вс - визначена відповідно до цього Закону величина оцінки одного року страхового стажу (у відсотках). За період участі тільки в солідарній системі величина оцінки одного року страхового стажу дорівнює 1,35 %.
З матеріалів справи слідує, що з урахуванням наведених норм при призначенні пенсії позивачці для обчислення розміру пенсії враховано коефіцієнт страхового стажу з урахуванням величини оцінки одного року страхового стажу в розмірі 1,35%.
Законом №2148-VІІІ, який набрав чинності з 01.10.2017 року, до частини першої статті 25 Закону № 1058-IV внесені зміни та визначено, що за період участі в системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування величина оцінки одного року страхового стажу дорівнює 1%.
З урахуванням внесених Законом №2148-VIII змін до статті 25 Закону № 1058-IV з 01.01.2017 року коефіцієнт страхового стажу, що застосовується для обчислення розміру пенсії, визначається із заокругленням до п'яти знаків після коми за формулою: Кс - коефіцієнт страхового стажу; См - сума місяців страхового стажу; Вс - визначена відповідно до цього Закону величина оцінки одного року страхового стажу (у відсотках). За період участі в системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування величина оцінки одного року страхового стажу дорівнює 1%.
Також, Законом №2148-VIII доповнено Розділ XV «Прикінцеві положення» Закону №1058-IV пунктом 4-3, яким передбачено, що пенсії, призначені відповідно до цього Закону до набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій», з 1 жовтня 2017 року перераховуються із застосуванням середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, обчисленої як середній показник за 2014, 2015 та 2016 роки із застосуванням величини оцінки одного року страхового стажу в розмірі 1%.
Пунктом 4-4 Розділу XV «Прикінцеві положення» Закону №1058-IV передбачено, що з 01 жовтня 2017 року по 31 грудня 2017 року при призначенні пенсії застосовується середня заробітна плата (дохід) в Україні, з якої сплачено страхові внески, обчислена як середній показник за 2014, 2015 та 2016 роки із застосуванням величини оцінки одного року, страхового стажу в розмірі 1,35%.
Аналіз зазначених норм Розділу XV «Прикінцеві положення» Закону № 1058-IV свідчить про те, що у разі перерахунку призначених пенсій застосовується величина оцінки одного року страхового стажу - 1%, а у разі первинного призначення пенсії, застосовується величина 1,35%.
Оскільки пенсія позивачці була призначена з 18.04.2017, відповідач здійснив її перерахунок з 01 жовтня 2017 року відповідно до пункту 4-3 Розділу XV «Прикінцеві положення» Закону №1058-IV із застосуванням величини оцінки одного року страхового стажу в розмірі 1%.
Відтак, відповідач діяв на підставі, у межах повноважень та у спосіб, визначений пунктом 4-3 Розділу ХV «Прикінцеві положення» Закону №1058-IV, тому перерахунок пенсії позивача з 01.10.2017 року із застосуванням величини оцінки одного року страхового стажу у розмірі 1% є правомірним.
Згідно статті 22 Конституції України при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав та свобод.
Відповідно до правової позиції Конституційного Суду України, викладеної в Рішенні від 26 грудня 2011 року N 20-рп/2011, передбачені законами соціально-економічні права не є абсолютними. Механізм реалізації цих прав може бути змінений державою, зокрема, через неможливість їх фінансового забезпечення шляхом пропорційного перерозподілу коштів з метою збереження балансу інтересів усього суспільства. Крім того, такі заходи можуть бути обумовлені необхідністю запобігання чи усунення реальних загроз економічній безпеці України, що згідно з частиною першою статті 17 Конституції України є найважливішою функцією держави.
Також відповідно до правової позиції Конституційного Суду України, викладеної в Рішенні від 25.01.2012 №3-рп/2012, зміна механізму нарахування соціальних виплат та допомоги повинна відбуватися відповідно до критеріїв пропорційності та справедливості і є конституційно допустимою до тих меж, за якими ставиться під сумнів власне сутність змісту права на соціальний захист.
Таким чином, законодавець має право в залежності від фінансової ситуації в державі зменшувати обсяг встановлених прав, але до тієї межі, за якою ставиться під сумнів сутність права на соціальний захист.
Як встановлено судом, відповідно до наведених норм розмір перерахованої позивачки пенсії з 01.10.2017 визначено на підставі коефіцієнту страхового стажу позивачки з урахуванням величини оцінки одного року страхового стажу 1%, а не з урахуванням величини оцінки одного року страхового стажу 1,35%, оскільки було внесено відповідні зміни до законодавства.
Пунктом 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України № 2148-VIII визначено, у разі якщо внаслідок перерахунку, проведеного відповідно до цього Закону, розмір пенсії зменшується, пенсія виплачується в раніше встановленому розмірі. Аналогічні положення містить також пункт 4 Прикінцевих положень Закону № 1058-IV.
Як слідує з матеріалів справи, позивачці, внаслідок зменшення основного розміру пенсії, встановлено доплату до попереднього розміру пенсії у розмірі 549, 24 грн.
Відтак, вказані зміни не погіршили умов отримання пенсії позивачкою, а тому посилання позивачки на звуження її прав є необґрунтованим.
Крім того, суд зазначає, що згідно частини першої статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини як джерело права.
Європейський суд з прав людини неодноразово висловлював свою позицію щодо обмеження (звуження) соціальних прав та гарантій державами - учасницями Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року.
Зокрема, в Рішенні від 03 червня 2014 року (Заява № 43331/12, справа «Великода В.Н. проти України») Європейський суд з прав людини зауважив на змінюваності законодавства про соціальне забезпечення, а також наголосив на тому, що положення статті 1 Першого протоколу до Конвенції не встановлює жодних обмежень свободи Договірних держав вирішувати, запроваджувати чи ні будь-які форми системи соціального забезпечення та не гарантує як таке право на будь-які соціальні виплати у певному розмірі.
Відповідно до правової позиції Європейського суду з прав людини у справі «Кечко проти України» (рішення від 08 листопада 2005 року) в межах свободи дій держави визначати, які надбавки виплачувати своїм робітникам з державного бюджету. Держава може вводити, призупиняти чи закінчувати виплату таких надбавок, вносячи відповідні зміни в законодавство.
Відтак, зменшення величини оцінки одного року страхового стажу, визначене законом, не порушує правових позицій Європейського Суду з прав людини.
Відтак, одним з визначальних елементів у регулюванні суспільних відносин у соціальній сфері є додержання принципу пропорційності між соціальним захистом громадян та фінансовими можливостями держави, а також гарантування права кожного на достатній життєвий рівень.
За встановлених обставин суд дійшов висновку, що відповідач діяв на підставі, у межах повноважень та у спосіб, визначений пунктом 4-3 Прикінцевих положень Закону № 1058-IV, тому перерахунок пенсії позивачки із застосуванням величини оцінки одного року страхового стажу у розмірі 1% є правомірним, відтак, у задоволенні позовних вимог в частині визнання протиправними дії відповідача щодо зниження коефіцієнта страхового стажу з урахуванням кратності з 1,35, до розміру 1 при перерахунку пенсії слід відмовити.
Оскільки суд дійшов висновку, що перерахунок пенсії позивачки із застосуванням величини оцінки одного року страхового стажу в розмірі 1% здійснено відповідачем правомірно, тому у суду відсутні законні підстави для зобов'язання відповідача перерахувати пенсію позивачки за індивідуальним коефіцієнтом з урахуванням оцінки вартості одного року 1,35 .
Згідно із ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Згідно ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Згідно ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Також суд звертає увагу сторін, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод (рішення Європейського Суду з прав людини у справі Трофимчук проти України, no. 4241/03, від 28.10.2010).
Отже, виходячи з меж заявлених позовних вимог та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що викладені в позовній заяві вимоги позивача є необґрунтованими та такими, що задоволенню не підлягають .
Керуючись ст.ст. 73, 74, 75, 76, 77, 90, 94, 139, 205, 241, 245, 246, 257, 259-262, 295 КАС України, суд -
У задоволенні позову відмовити.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.
Відповідно до підпункту 15.5 пункту 1 Розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через Київський окружний адміністративний суд.
Суддя Лапій С.М.