нп 2/490/632/2020 Справа № 490/2200/19
Центральний районний суд м. Миколаєва
11 березня 2020 року Центральний районний суд міста Миколаєва у складі:
головуючого - судді Черенкової Н.П.,
при секретарі - Янкевич В.С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Миколаєві цивільну справу за позовом Органу опіки та піклування в особі виконавчого комітету Миколаївської міської ради до ОСОБА_1 про позбавлення батьківських прав та стягнення аліментів, третя особа - Служба у справах дітей адміністрації Центрального району Миколаївської міської ради, -
Позивач звернувся до суду з даним позовом до відповідача, третьої особи, в якому просив позбавити батьківських прав ОСОБА_1 відносно її сина - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ; стягнути з ОСОБА_1 аліменти на утримання дитини у розмірі 1/4 частини від доходу відповідача щомісячно, але не менше 50% від прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, на користь органу опіки та піклування виконавчого комітету Миколаївської міської ради, починаючи стягнення з дня пред'явлення позову і до досягнення дитиною повноліття; малолітнього ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , передати органу опіки та піклування виконавчого комітету Миколаївської міської ради для вирішення подальшої долі дитини.
Ухвалою Центрального районного суду м. Миколаєва від 17.04.2019 року відкрито загальне позовне провадження та призначено підготовче засідання.
Ухвалою Центрального районного суду м. Миколаєва від 23.09.2019 року закрито підготовче провадження у справі тапризначено справу до судового розгляду по суті
Представник позивача Органу опіки та піклування в особі виконкому Миколаївської міської ради надала до суду заяву, відповідно до якої позовні вимоги підтримує в повному обсязі, просить провести розгляд справи за її відсутності.
Відповідач надала заяву про розгляд справи у її відсутності та позовні вимоги визнала у повному обсязі.
Представник третьої особи Служби у справах дітей адміністрації Центрального району Миколаївської міської ради в судове засідання не з'явився, про час та місце судового засідання повідомлений належним чином, причини неявки суду не повідомив.
Суд, дослідивши докази, викладені в письмових матеріалах справи, давши їм належну оцінку, прийшов до наступного.
Батьки несуть відповідальність за виховання своїх дітей. Згідно ч. 1 ст. 18 Конвенції про права дитини держави-учасниці докладають всіх можливих зусиль до того, щоб забезпечити визнання принципу загальної та однакової відповідальності обох батьків за виховання і розвиток дитини. Батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини.
Згідно положення статті 150 Сімейного кодексу України, батьки зобов'язані піклуватися про здоров'я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток.
Згідно частини першої та другої ст. 155 Сімейного кодексу України здійснення батьками своїх прав та виконання обов'язків мають ґрунтуватися на повазі до прав дитини та її людської гідності. Батьківські права не можуть здійснюватися всупереч інтересам дитини.
Частиною 1 ст. 12 Закону України «Про охорону дитинства» передбачено, що на кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов'язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров'я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.
З огляду на викладене батьківські права не можуть здійснюватися всупереч інтересам дитини, поведінка батьків повинна бути такою, щоб дитина сама тягнулася до них.
Відповідно до статті 165 Сімейного кодексу України, з позовом про позбавлення батьківських прав можуть звернутися: один із батьків, опікун, піклувальник, особа, в сім'ї якої проживає дитина; заклад охорони здоров'я, навчальний або інший дитячий заклад, у якому вона перебуває; орган опіки та піклування; прокурор; сама дитина, яка досягла чотирнадцяти років.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 є матір'ю ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Батько дитини у свідоцтві про народження вказаний відповідно до вимог ч. 1 ст. 135 СК України.
Згідно довідки-характеристики від 11.02.2019 року, наданої Центральним ВП в Миколаївській області, відповідач ОСОБА_1 систематично порушує громадський порядок та підтримує відносити з громадянами, які ведуть антигромадський спосіб життя. У вживанні алкогольних напоїв за адресою: АДРЕСА_1, помічалась неодноразово.
Вироком Центрального районного суду м. Миколаєва від 19.11.2019 року у справі № 490/6895/19 ОСОБА_1 притягувалася до кримінальної відповідальності за ч. 1 ст. 190 КК України.
У 2018 році ОСОБА_1 покинула дитину у своєї бабусі ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , яка мешкає за адресою: АДРЕСА_1 . ОСОБА_3 неодноразово зверталася до служби у справах дітей адміністрації Центрального району м. Миколаєва із заявами про те, що не може встановити місце знаходження матері ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Згідно відповіді Центрального ВП ГУНП у Миколаївській області від 20.11.2018 року №17200/50111-18 місце знаходження відповідача ОСОБА_1 не встановлено.
У лютому 2019 року відповідач написала заяву, в якій вказала, що згодна з позбавленням її батьківських прав відносно сина ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та вказала, що не має намір займатися вихованням дитини.
11.03.2019 року за №837/02.02.01-22/14/19 Органом опіки та піклування, виконкомом Миколаївської міської ради складено Висновок про доцільність позбавлення батьківських прав ОСОБА_1 відносно малолітнього сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Згідно положення пункту 15 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення батьківських прав» № 3 від 30.03.2007 року із змінами від 19.12.2008 року, позбавлення батьківських прав (тобто прав на виховання дитини, захист її інтересів, на відібрання дитини в інших осіб, які незаконно її утримують, та ін.), що надані батькам до досягнення дитиною повноліття і ґрунтуються на факті спорідненості з нею, є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов'язків, а тому питання про його застосування слід вирішувати лише після повного, всебічного, об'єктивного з'ясування обставин справи, зокрема ставлення батьків до дітей.
Відповідно до пункту другого частини першої статті 164 Сімейного кодексу України, мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він, серед іншого, ухиляються від виконання своїх обов'язків по вихованню дитини.
Ухилення батьків від виконання своїх обов'язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти. Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов'язками.
Відповідно до частини першої статті 13 Цивільного процесуального кодексу України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Оцінивши наявні у матеріалах справи докази, приймаючи до уваги Висновок Органу опіки та піклування, виконкому Миколаївської міської ради № 837/02.02.01-22/14/19 від 11.03.2019 року, суд дійшов висновку щодо правомірності вимог позивача про позбавлення батьківських прав відповідача ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , відносно малолітнього сина ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , - з підстав самоусунення відповідача від виконання своїх батьківських обов'язків, свідомого ухилення від виховання та утримання дитини, відсутності бажання на виконання батьківських обов'язків, на спілкування з дитиною в обсязі, необхідному для його нормального самоусвідомлення, відсутності прояву інтересу до внутрішнього світу дитини, що не спростовано відповідачем під час судового розгляду справи.
Разом з тим, суд враховує, що відповідно до положень статей 168, 169 Сімейного кодексу України, відповідачі, як батьки дітей, у разі позбавлення батьківських прав, не позбавлені права на звернення до суду із заявою про надання права на побачення з дітьми, так і з позовом про поновлення батьківських прав.
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 27 Конвенції ООН про права дитини, держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.
Відповідно до ст. 180 Сімейного кодексу України батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.
Згідно з частиною 3 статті 181 Сімейного кодексу України за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька і (або) у твердій грошовій сумі.
Проаналізувавши наявні в матеріалах справи докази, керуючись положеннями сімейного законодавства, діючого на час виникнення спірних правовідносин, суд дійшов висновку, що за обставин, що склалися, позов Органу опіки та піклування, який поданий в інтересах малолітньої дитини, підлягає задоволенню, та, діючи в межах заявлених позовних вимог, суд ураховує право позивача щодо примусового стягнення аліментів в судовому порядку у частці від доходу відповідача, за такого з відповідача слід стягувати аліменти на утримання малолітньої дитини ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 1/4 частини з усіх видів заробітку щомісячно, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з дня пред'явлення позову до суду і до повноліття дитини. При цьому, суд бере до уваги, що відповідач є особою працездатного віку, не має інших утриманців та соціальних зобов'язань, які могли бути враховані при визначенні розміру аліментів, за відсутності доказів спростування останнього.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 430 Цивільного процесуального кодексу України, суд допускає негайне виконання рішення суду у справах про стягнення аліментів у межах суми платежу за один місяць.
В порядку статті 141 Цивільного процесуального кодексу України з відповідача в дохід держави підлягає стягненню судовий збір у розмірі 840,80 грн.
Керуючись ст. 4-13, 76-89, 263-265 ЦПК України, суд,-
Позов - задовольнити.
Позбавити ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , батьківських прав відносно малолітнього сина ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Стягувати з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , на користь органу опіки та піклування Миколаївської міської ради аліменти на утримання малолітньої дитини ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 1/4 частини з усіх видів її заробітку щомісячно, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 12.03.2019 року і до досягнення дитиною повноліття.
Передати малолітнього ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , органу опіки та піклування виконавчого комітету Миколаївської міської ради для подальшого влаштування.
Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , в дохід держави судовий збір у розмірі 840,80 грн.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Миколаївського апеляційного суду або через Центральний районний суд м. Миколаєва.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Повний текст рішення суду складено 11.03.2020 року.
Суддя Н.П. Черенкова