Справа № 466/1115/19
«12» березня 2020 року Шевченківський районний суд м. Львова
у складі: головуючого - судді Глинської Д.Б.
за участі секретаря Лань М.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові справу за позовом ОСОБА_1 до акціонерного товариства Комерційного банку «Приватбанк», третіх осіб - приватного нотаріуса Чернігівського міського нотаріального округу Завалієва Артема Анатолійовича, Шевченківського відділу державної виконавчої служби м. Львів Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) про визнання виконавчого напису приватного нотаріуса таким, що не підлягає виконанню, зобов'язання до вчинення дій та повернення коштів,
14 лютого 2019 року ОСОБА_1 звернувся до Шевченківського районного суду м. Львова із позовом до акціонерного товариства Комерційного банку «Приватбанк», третіх осіб - приватного нотаріуса Чернігівського міського нотаріального округу Завалієва Артема Анатолійовича, Шевченківського відділу державної виконавчої служби м. Львів Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів), в якому просив суд постановити рішення, яким:
- визнати таким, що не підлягаю виконанню виконавчий напис № 1239, вчинений приватним нотаріусом Чернігівського міського нотаріального округу Завалієвим А.А. від 12 травня 2016 року;
- зобов'язати Шевченківський відділ державної виконавчої служби м. Львів Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) закрити виконавче провадження № 51544370 від 18 травня 2018 року;
- повернути йому, ОСОБА_1 , стягнені за виконавчим написом № НОМЕР_1 грошові суми та суми, стягнені за виконавчий збір та витрати виконавчого провадження №51544370 від 18 травня 2018 року;
- стягнути з відповідача на його користь сплачений судовий збір.
В обґрунтування своїх вимог зазначав, що він, ОСОБА_1 , у червні 2018 року з копії постанови про відкриття виконавчого провадження дізнався про виконавчий напис, який вчинений 12 травня 2016 року приватним нотаріусом Чернігівського міського нотаріального округу Завалієвим А.А., про стягнення з нього в користь ПАТ КБ «Приватбанк» грошових коштів у розмірі 43 695,89 грн.
Вважає, що такий виконавчий напис № 1239 від 12 травня 2016 року не підлягає виконанню з наступних підстав.
17 вересня 2013 року він, ОСОБА_1 , на підставі заяви отримав від банку кредитну карту «Універсальна» з встановленим кредитним лімітом та відсотками, визначеними у розмірі 2,5 % на місяць за користування кредитним лімітом. В подальшому кредитний ліміт було змінено без погодження з ним та підписанням додаткових договорів, також його не було проінформовано у письмовому порядку про зміни у відсотковій ставці чи інших змінах в умовах користування кредитною картою.
З наданих відповідачем документів, виконавчий напис було вчинено на підставі розрахунку заборгованості, який не містить відомостей, які б дозволили перевірити вірність нарахування відсотків та інших розрахунків. Крім того, вищевказаний виконавчий напис вчинений з порушенням законодавства, а саме: при видачі виконавчого напису приватним нотаріусом не було враховано пропуск АТ КБ «Приватбанк» строку позовної давності та не було підтверджено наявність безспірної заборгованості.
Наведене свідчить про незаконність вчинення приватним нотаріусом виконавчого напису №1239 від 12 травня 2016 року, що, на його думку, є підставою для визнання його таким, що не підлягає виконанню.
В судове засідання позивач ОСОБА_1 не з'явився, хоча належним чином повідомлявся про час, місце та дату розгляду справи. Однак, у канцелярію суду поступила заява ОСОБА_1 , з якої вбачається, що він підтримує позов та просить розглянути справу за його відсутності.
Представник АТ КБ «Приватбанк» в судове засідання жодного разу не з'явився, хоча належним чином був повідомлений про місце, час та дату розгляду справи, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення та не подав відзив на позов.
Приватний нотаріус Чернігівського міського нотаріального округу Завалієв А.А. в судове засідання не з'явився, хоча належним чином повідомлявся про час, дату та місце розгляду справи. Однак, скерував на адресу суду лист з проханням розглядати справу за його відсутності.
Представник Шевченківського відділу державної виконавчої служби м. Львів Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) жодного разу в судове засідання не з'явився, хоча належним чином був повідомлений про місце, час та дату розгляду справи, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення.
У відповідності до положень ст. 247 Цивільного процесуального кодексу України ( далі - ЦПК України) у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Дослідивши матеріали справи у їх сукупності, з'ясувавши дійсні обставини справи, права та обов'язки сторін, дослідивши зібрані по справі докази в їх сукупності, суд приходить до висновку, що позов підлягає до часткового задоволення з наступних підстав.
Відповідно до положень ч.1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
На підставі ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Згідно з положень ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Судом встановлено, що 26 квітня 2016 року ПАТ КБ «ПриватБанк» ( перейменовано на АТ КБ «Приватбанк») звернувся до приватного нотаріуса Чернігівського міського нотаріального округу Завалієва А.А. з заявою про вчинення нотаріального напису про стягнення з ОСОБА_1 в безспірному порядку заборгованості по кредитному договору №б/н від 17 вересня 2013 року загальною сумою заборгованості 43 695,89 коп., яка складається із: заборгованості за тілом кредиту у розмірі 8 455,27 грн., заборгованості за відсотками у розмірі 30 175,78 грн., заборгованості з пені та комісії у розмірі 2 507,89 грн., штрафу (фіксованої частини) - 500 грн., штрафу (відсотку від суми заборгованості) - 2056,95 (а. с. 69)
На підставі заяви ПАТ КБ «ПриватБанк» 12 травня 2016 року приватним нотаріусом Чернігівського міського нотаріального округу Завалієвим А.А. вчинено виконавчий напис №1239, яким стягнуто з ОСОБА_1 на користь ПАТ КБ «Приватбанк» (перейменовано на АТ КБ «Приватбанк») заборгованість у розмірі 43 695,89 грн. (а.с. 7).
Державним виконавцем Шевченківського відділу державної виконавчої служби міста Львів Головного територіального управління юстиції у Львівській області відкрито виконавче провадження ВП №515443 за спірним виконавчим написом від 12 травня 2016 року.
18 травня 2018 року державним виконавцем Шевченківського відділу державної виконавчої служби міста Львів Головного територіального управління юстиції у Львівській області Вдовичем М.Б. винесено постанову про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника ОСОБА_1 з примусового виконання виконавчого напису нотаріуса №1239 від 12 травня 2016 року та дану постанову направлено на виконання в ТзОВ «ОЛМА».
З довідки № 1, яка видана ТзОВ «ОЛМА» 10 грудня 2018 року, вбачається, що з ОСОБА_1 на підставі постанови ВП №515443 державного виконавця Шевченківського відділу державної виконавчої служби міста Львів Головного територіального управління юстиції у Львівській області від 18.05.2018 було проведено утримання із заробітної плати.
Звертаючись до суду з позовом, ОСОБА_1 указав на спірність суми, визначеної відповідачем у виконавчому написі від 12 травня 2016 року.
Статтею 1 Закону України «Про нотаріат» передбачено, що нотаріат в Україні - це система органів і посадових осіб, на які покладено обов'язок посвідчувати права, а також факти, що мають юридичне значення, та вчиняти інші нотаріальні дії, передбачені цим Законом, з метою надання їм юридичної вірогідності.
Відповідно до статті 18 Цивільного кодексу України ( далі - ЦК України) нотаріус здійснює захист цивільних прав шляхом вчинення виконавчого напису на борговому документі у випадках і в порядку, встановлених законом.
Згідно з ст. 87 Закону України «Про нотаріат» для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість.
Статтею 88 Закону України «Про нотаріат» передбачено, що нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем та за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями - не більше одного року. Якщо для вимоги, за якою видається виконавчий напис, законом встановлено інший строк давності, виконавчий напис видається у межах цього строку.
Відповідно до п.п. 1.1, 1.2 глави 16 Порядку вчинення виконавчого напису (далі - Порядок) для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість, або на правочинах,що передбачають звернення стягнення на майно на підставі виконавчих написів. Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, установлюється Кабінетом Міністрів України.
Згідно з п. 3.1. глави 16 Порядку нотаріус вчиняє виконавчі написи:
- якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем;
- за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями - не більше одного року.
Відповідно до п. 3.2. глави 16 Порядку вчинення виконавчого напису безспірність заборгованості підтверджують документи, передбачені Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 29.06.99 № 1172.
Відповідно до п. 4 глави 16 Порядку вчинення виконавчого напису виконавчий напис має містити:
- дату (рік, місяць, число) вчинення, посаду, прізвище, ім'я, по батькові нотаріуса, який вчинив виконавчий напис;
- найменування та місце проживання (місцезнаходження) стягувача;
- найменування та місце проживання (місцезнаходження) боржника, дату й місце його народження, місце роботи (для фізичних осіб), номери рахунків в установах банків (для юридичних осіб);
- строк, за який провадиться стягнення;
- суми, що підлягають стягненню, або предмети, які підлягають витребуванню, у тому числі пеня, проценти, якщо такі належать до стягнення;
- розмір плати, суму державного мита, сплачуваного стягувачем, або мита, яке підлягає стягненню з боржника;
- номер, під яким виконавчий напис зареєстровано;
- дату набрання чинності виконавчим написом;
- строк пред'явлення виконавчого напису до виконання;
- підпис нотаріуса, який вчинив виконавчий напис, скріплений печаткою;
- інші відомості, передбачені статтею 18 Закону України «Про виконавче провадження».
При цьому стаття 50 Закону України «Про нотаріат» передбачає, що нотаріальна дія або відмова у її вчиненні, нотаріальний акт оскаржуються до суду. Право на оскарження нотаріальної дії або відмови у її вчиненні, нотаріального акта має особа, прав та інтересів якої стосуються такі дії чи акти.
Вчинення нотаріусом виконавчого напису - це нотаріальна дія, яка полягає в посвідченні права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна. При цьому нотаріус здійснює свою діяльність у сфері безспірної юрисдикції і не встановлює прав або обов'язків учасників правовідносин, не визнає і не змінює їх, не вирішує по суті питань права. Тому вчинений нотаріусом виконавчий напис не породжує права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна, а підтверджує, що таке право виникло в стягувача раніше. Мета вчинення виконавчого напису - надання стягувачу можливості в позасудовому порядку реалізувати його право на примусове виконання зобов'язання боржником.
Отже, відповідне право стягувача, за захистом якого він звернувся до нотаріуса, повинно існувати на момент звернення. Так само на момент звернення стягувача до нотаріуса із заявою про вчинення виконавчого напису повинна існувати й, крім того, також бути безспірною, заборгованість або інша відповідальність боржника перед стягувачем.
Безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника - це обов'язкова умова вчинення нотаріусом виконавчого напису (стаття 88 Закону України «Про нотаріат»). Однак характер правового регулювання цього питання дає підстави для висновку про те, що безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника для нотаріуса підтверджується формальними ознаками - наданими стягувачем документами згідно з Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів.
Таким чином, вчинення нотаріусом виконавчого напису відбувається за фактом подання стягувачем документів, які згідно із відповідним Переліком є підтвердженням безспірності заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем. Однак сам по собі цей факт (подання стягувачем відповідних документів нотаріусу) не свідчить про відсутність спору стосовно заборгованості як такого.
З огляду на наведене та з урахуванням приписів статей 15, 16, 18 ЦК України, статей 50, 87, 88 Закону «Про нотаріат» захист цивільних прав шляхом вчинення нотаріусом виконавчого напису полягає в тому, що нотаріус підтверджує наявне у стягувача право на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна. Це право існує, поки суд не встановить зворотного. Тобто боржник, який так само має право на захист свого цивільного права, в судовому порядку може оспорювати вчинений нотаріусом виконавчий напис: як з підстав порушення нотаріусом процедури вчинення виконавчого напису, так і з підстав неправомірності вимог стягувача (повністю чи в частині розміру заборгованості або спливу строків давності за вимогами в повному обсязі чи їх частині), з якими той звернувся до нотаріуса для вчиненням виконавчого напису.
Тому суд при вирішенні спору про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, не повинен обмежуватися лише перевіркою додержання нотаріусом формальних процедур і факту подання стягувачем документів на підтвердження безспірної заборгованості боржника згідно з Переліком документів. Для правильного застосування положень статей 87, 88 Закону «Про нотаріат» у такому спорі суд повинен перевірити доводи боржника в повному обсязі й установити та зазначити в рішенні чи справді на момент вчинення нотаріусом виконавчого напису боржник мав безспірну заборгованість перед стягувачем, тобто чи існувала заборгованість взагалі, чи була заборгованість саме такого розміру, як зазначено у виконавчому написі, та чи не було невирішених по суті спорів щодо заборгованості або її розміру станом на час вчинення нотаріусом виконавчого напису.
Разом із тим, законодавством не визначений виключний перелік обставин, які свідчать про наявність спору щодо заборгованості. Ці обставини встановлюються судом відповідно до загальних правил цивільного процесу за наслідками перевірки доводів боржника та оцінки наданих ним доказів.
Такий правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду України від 05 липня 2017 року у справі № 6-887цс 17 та постанові Верховного Суду від 23 січня 2018 року у справі №310/9293/15.
Враховуючи вищенаведене, суд приходить до висновку, що заборгованість позичальника перед АТ КБ «Приватбанк» в розмірі 43 695,89 грн. на момент вчинення виконавчого напису № 1239 від 12 травня 2016 року не може вважатись безспірною.
Натомість, відповідачем та третьою особою не надано суду належних допустимих доказів в розумінні ст.ст. 77,78 ЦПК України в спростування доводів позовної заяви про відсутність доказів безспірності суми заборгованості, вказаної у виконавчому написі № 1239 від 12 травня 2016 року.
З огляду на наведене, нотаріус при вчиненні напису не переконався належним чином у безспірності заборгованості, що підлягає стягненню за написом, та безспірності характеру правовідносин сторін.
Враховуючи наведене, суд приходить до висновку, що позовна вимога позивача ОСОБА_1 про визнання таким, що не підлягаю виконанню виконавчий напис № 1239, вчинений приватним нотаріусом Чернігівського міського нотаріального округу Завалієвим А.А. 12 травня 2016 року, підлягає до задоволення.
Що стосується позовних вимог позивача: зобов'язати Шевченківський відділ державної виконавчої служби м. Львів Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) закрити виконавче провадження № 51544370 від 18 травня 2018 року; повернути йому, ОСОБА_1 , стягнені за виконавчим написом № НОМЕР_1 грошові суми та суми, стягнені за виконавчий збір та витрати виконавчого провадження №51544370 від 18 травня 2018 року, то такі, на думку суду, не підлягають до задоволення, виходячи з наступного.
Однією з визначальних гарантій належного здійснення правосуддя є суворе дотримання порядку розгляду судом звернень фізичних та юридичних осіб, що випливає зі змісту ч.1 ст.4 Цивільного процесуального кодексу України ( далі - ЦПК України). Діючий ЦПК України передбачає, зокрема, можливість розгляду судом справ в порядку позовного та окремого провадження.
Для позовного провадження характерним є наявність двох сторін (позивача і відповідача) з протилежними інтересами, які займають рівне становище в процесі; наявність спору, який виник з матеріальних правовідносин; звернення до суду з позовною заявою; детальна регламентація нормами ЦПК України; дією всіх принципів процесуального права; захисту підлягає порушене оспорюване, невизнане суб'єктивне право чи інтерес.
Отже, підставою звернення до суду з позовною заявою є саме порушення, невизнання або оспорювання законних прав та інтересів позивача з боку відповідача, до якого і заявляються позовні вимоги, в яких зазначається спосіб захисту.
Системний аналіз змісту ст.ст.4, 5, 175 ЦПК України свідчить, що зміст позовних вимог має містити обраний позивачем спосіб захисту його прав та інтересів. При цьому, варто звернути увагу, що спосіб захисту фактично визначається механізмом матеріально-правових засобів здійснення охорони цивільних прав та інтересів, що приводиться в дію за рішенням суду у разі їх порушення чи реальної небезпеки такого порушення. З огляду на принцип диспозитивності цивільного судочинства саме позивачу належить право визначати вид таких засобів, які мають бути приведені в дію за рішенням суду.
В контексті положень ст.16 ЦК України обраний позивачем спосіб захисту має бути передбачений договором або законом. При цьому варто звернути увагу, що особа, законний інтерес або право якого порушено, може скористатися способом захисту, який прямо передбачений нормою матеріального права або може скористатися можливістю вибору між декількома способами захисту, якщо це не заборонено законом. Якщо ж спеціальні норми не встановлюють конкретних заходів, то особа має право обрати спосіб із числа передбачених ст.16 ЦК України з урахуванням специфіки порушеного права й характеру правопорушення. В той же час, якщо заявлений у позові спосіб захисту не передбачений законом або договором, або позивач просить застосувати спосіб захисту до неналежного відповідача, то це може бути підставою для відмови у позові.
Відповідно до ч.4 ст.12 ЦПК України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Відповідно до ст. 48 ЦПК України сторонами в цивільному процесі є позивач і відповідач. Позивачем і відповідачем можуть бути фізичні і юридичні особи, а також держава.
Суд першої інстанції має право за клопотанням позивача до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання залучити до участі у ній співвідповідача. Якщо позов подано не до тієї особи, яка повинна відповідати за позовом, суд до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання за клопотанням позивача замінює первісного відповідача належним відповідачем, не закриваючи провадження у справі ( ч.1.2 ст. 51 ЦПК України).
Позивачем пред'явлено позов саме до ПАТ КБ «Приватбанк» ( перейменовано на АТ КБ «Приватбанк»), а Шевченківський відділ державної виконавчої служби м. Львів Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) є в справі третьою особою. Тому суд не вправі зобов'язувати Шевченківський відділ державної виконавчої служби м. Львів Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) закрити виконавче провадження.
Окрім того, позивачем у позовній вимозі не конкретизовано хто має повернути йому, ОСОБА_1 , стягнені за виконавчим написом № НОМЕР_1 грошові суми та суми, стягнені за виконавчий збір та витрати виконавчого провадження №51544370 від 18 травня 2018 року.
З огляду на викладене, суд приходить до переконання, що слід відмовити у задоволенні даних позовних вимог.
Відповідно до ч.1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Як роз'яснено у п. 36 Постанови Пленуму ВССУ від 17.10.2014р. № 10 "Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах", якщо вимогу пропорційності розподілу судових витрат при частковому задоволенні позову точно визначити неможливо, то судові витрати розподіляються між сторонами порівну.
Враховуючи, що при вирішенні питання судових витрат вимогу пропорційності щодо позовних вимог встановити неможливо, то суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача половину понесених витрат зі сплати судового збору у сумі 576,30 грн.
Керуючись ст.ст.12,13,76,80,81,141,259,263-265 ЦПК України, Законом України «Про нотаріат» суд,
позов задовольнити частково.
Визнати таким, що не підлягає виконанню виконавчий напис № 1239, який вчинений 12 травня 2016 року приватним нотаріусом Чернігівського міського нотаріального округу Завалієвим Артемом Анатолійовичем, про стягнення з ОСОБА_1 в користь акціонерного товариства комерційного банку «Приватбанк» 43 695,89 гривень.
У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 про зобов'язання Шевченківський відділ державної виконавчої служби м. Львів Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) закрити виконавче провадження № 51544370 від 18 травня 2018 року; повернення ОСОБА_1 стягнених за виконавчим написом № НОМЕР_1 грошових сум та сум, які стягнені за виконавчий збір та витрати виконавчого провадження №51544370 від 18 травня 2018 року - відмовити.
Стягнути з акціонерного товариства комерційного банку «Приватбанк» на користь ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 576,30 грн. (п'ятсот сімдесят шість гривень тридцять копійок).
Рішення може бути повністю або частково оскаржено в апеляційному порядку до Львівського апеляційного суду протягом тридцяти днів з моменту його проголошення.
Відповідно до ч.2 ст. 354 ЦПК України учасник справи, якому повне рішення не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Учасники процесу:
позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП - НОМЕР_2 , проживає за адресою: АДРЕСА_1 ;
відповідач: АТ КБ «ПриватБанк», місцезнаходження: м. Київ, вул. Грушевського, 1Д, код ЄДРПОУ 14360570;
третя особа: приватний нотаріус Чернігівського міського нотаріального округу Завалієв Артем Анатолійович, місцезнаходження: м. Чернігів, пр. Миру, 55;
третя особа: Шевченківський відділ державної виконавчої служби м. Львів Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів), місцезнаходження:м. Львів, вул. Котлярська,6, код ЄДРПОУ 35009321.
Суддя Д. Б. Глинська