465/716/20
2-ві/465/5/20
судового засідання
12.03.2020 Франківський районний суд м. Львова у складі:
головуючого судді Кузь В. Я.
за участі секретаря судового засідання Янковської С. Ю.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Львові заяву відповідача ОСОБА_1 про відвід судді Мартьяновій Світлані Мирославівні у розгляді цивільної справи № 465/716/20 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення матеріальної та моральної шкоди,-
У провадженні Франківського районного суду м. Львова перебуває цивільна справа за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення матеріальної та моральної шкоди.
Ухвалою Франківського районного суду м. Львова від 04 березня 2020 року визнано необґрунтований відвід судді та передано матеріали до вирішення питання про відвід судді в порядку визначеному ст. 33 ЦПК України.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу справи між суддями від 10.03.2020, заява про відвід головуючій судді Мартьяновій С. М. у справі № 465/716/20, передана на розгляд судді Кузю В. Я.
У відповідності до ч. 3 ст. 40 ЦПК України, якщо суд доходить висновку про необґрунтованість заявленого відводу і заява про такий відвід надійшла до суду за три робочі дні (або раніше) до наступного засідання, вирішення питання про відвід здійснюється суддею, який не входить до складу суду, що розглядає справу, і визначається у порядку, встановленому частиною першою статті 33 цього Кодексу. Такому судді не може бути заявлений відвід.
Згідно з ч. 7 ст. 40 ЦПК України, питання про відвід вирішується невідкладно. Вирішення питання про відвід суддею, який не входить до складу суду, здійснюється протягом двох робочих днів, але не пізніше призначеного засідання по справі. У разі розгляду заяви про відвід суддею іншого суду - не пізніше десяти днів з дня надходження заяви про відвід. Відвід, який надійшов поза межами судового засідання, розглядається судом у порядку письмового провадження.
Частиною 8 ст. 40 ЦПК України, передбачено, що суд вирішує питання про відвід судді без повідомлення учасників справи. За ініціативою суду питання про відвід судді може вирішуватися у судовому засіданні з повідомленням учасників справи. Неявка учасників справи у судове засідання, в якому вирішується питання про відвід судді, не перешкоджає розгляду судом питання про відвід судді.
Враховуючи наведене, судом вирішено розглянути заяву в судовому засіданні без повідомлення учасників справи.
Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Частиною 1 статті 36 ЦПК України, визначенні підстави для відводу (самовідводу) судді.
Як вбачається із заяви відповідача ОСОБА_1 , підставою для відводу судді Мартьянової С. М. зазначається те, що чоловіком відповідача по даній справі є ОСОБА_3 , який є присяжним у Франківському районному суді м. Львова. На його заявника, думку, існують обставини, які викликають сумнів в неупередженості та об'єктивності судді. На підставі ст. 36 ЦПК України, просить задовольнити відвід судді.
Встановлено, що заявлений відвід зводиться до того, що чоловіком відповідача по даній справі є ОСОБА_3 , який є присяжним у Франківському районному суді м. Львова, а обставини, які б слугували підставами для відводу судді згідно ст. 36 ЦПК України, відсутні.
Відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 36 ЦПК України, суддя не може розглядати справу і підлягає відводу (самовідводу), якщо є інші обставини, що викликають сумнів в неупередженості або об'єктивності судді.
Частиною першою ст. 36 ЦПК України, встановлено, що з підстав, зазначених у статтях 36, 37 і 38 цього Кодексу, суддя, секретар судового засідання, експерт, спеціаліст, перекладач зобов'язані заявити самовідвід.
Відповідно до п.п. 1.1, 1.2, 1.4,1.5, 1.6, 2.1, 2.2, 2.3 Бангалорських принципів поведінки суддів від 19 травня 2006 року, суддя повинен здійснювати свою судову функцію незалежно, виходячи виключно з оцінки фактів, відповідно до свідомого розуміння права, незалежно від стороннього впливу, спонукання, тиску, загроз чи втручання, прямого чи опосередкованого, що здійснюється з будь-якої сторони та з будь-якою метою. Суддя дотримується незалежної позиції як щодо суспільства в цілому, так і щодо конкретних сторін судової справи, у якій він повинен винести рішення. У тих випадках, коли рішення у справі має бути прийняте суддею одноособово, він діє незалежно від своїх колег по суду. Суддя відстоює та підтримує гарантії виконання суддями своїх обов'язків з метою збереження та підвищення інституціональної та оперативної відповідальності суддів. Суддя виявляє та підтримує високі стандарти поведінки суддів з метою укріплення суспільної довіри до судових органів, що має першочергове значення для підтримки незалежності судових органів. При виконанні своїх обов'язків суддя вільний від будь-яких схильносте, упередженості чи забобонів. Поведінка судді в процесі засідання та за стінами суду має сприяти підтримці та зростанню довіри суспільства, представників юридичної професії та сторін у справі до об'єктивності суддів та судових органів. Суддя по можливості обмежує себе у здійсненні дій, що можуть стати приводом для позбавлення його права брати участь у судовому засіданні та виносити рішення у справах.
Відповідно до п. 12 висновку № 1 (2001) Консультативної ради європейських судів для Комітету Європи про стандарти незалежності судових органів і незмінності суддів при винесенні судових рішень у відношенні сторін в судовому розгляді, судді повинні бути безсторонніми, тобто вільними від любих зав'язків, упередженості, які впливають або можуть сприйматися як такі, що впливають на спосібність судді приймати незалежне рішення. Значення цього принципу виходить далеко за конкретні інтереси визначеної сторони в якому-небудь спорі. Судова влада повинна користуватися довір'ям не тільки зі сторони сторін в конкретному розгляді, але і зі сторони суспільства в цілому. Суддя повинен бути не тільки реально вільним від любого невідповідного зв'язку, упередженості або впливу, але він повинен бути вільним від цього і в очах розумного спостерігача. Інакше довір'я до незалежної судової влади буде підірвано.
Разом з цим, згідно ст. 129 Конституції України, суддя, здійснюючи правосуддя, є незалежним та керується верховенством права. Основними засадами судочинства є: 1) рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом; 2) забезпечення доведеності вини; 3) змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості; 4) підтримання публічного обвинувачення в суді прокурором; 5) забезпечення обвинуваченому права на захист; 6) гласність судового процесу та його повне фіксування технічними засобами; 7) розумні строки розгляду справи судом; 8) забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення; 9) обов'язковість судового рішення.
Відповідно до ч. 7 ст. 56 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", суддя зобов'язаний: своєчасно, справедливо та безсторонньо розглядати і вирішувати судові справи відповідно до закону з дотриманням засад і правил судочинства; дотримуватися правил суддівської етики; виявляти повагу до учасників процесу; додержуватися присяги судді тощо.
Відповідно до ст. 36 ЦПК України, суддя не може розглядати справу і підлягає відводу (самовідводу), якщо:
1) він є членом сім'ї або близьким родичем (чоловік, дружина, батько, мати, вітчим, мачуха, син, дочка, пасинок, падчерка, брат, сестра, дід, баба, внук, внучка, усиновлювач чи усиновлений, опікун чи піклувальник, член сім'ї або близький родич цих осіб) сторони або інших учасників судового процесу, або осіб, які надавали стороні або іншим учасникам справи правничу допомогу у цій справі, або іншого судді, який входить до складу суду, що розглядає чи розглядав справу;
2) він брав участь у справі як свідок, експерт, спеціаліст, перекладач, представник, адвокат, секретар судового засідання або надавав стороні чи іншим учасникам справи правничу допомогу в цій чи іншій справі;
3) він прямо чи побічно заінтересований у результаті розгляду справи;
4) було порушено порядок визначення судді для розгляду справи;
5) є інші обставини, що викликають сумнів в неупередженості або об'єктивності судді.
Щодо мотивів відводу судді Мартьяновій С. М. заявник зазначає, що суддя не може приймати участь у розгляді справи, оскільки чоловіком відповідачки ОСОБА_2 є її чоловік ОСОБА_3 , який є присяжним Франківського районного суду м. Львова, відтак з метою уникнення будь-яких сумнівів щодо безсторонності головуючого судді під час розгляду вищенаведеної цивільної справи, заявив відвід.
Заявлений позивачем ОСОБА_1 відвід не містить належних та підтверджених даних, які б свідчили про наявність таких підстав відводу, що передбачені нормами ЦПК України.
Європейський суд з прав людини у своїй практиці неодноразово постановляв, що «особиста неупередженість судді повинна вважатись присутньою доти, доки не доведено протилежного» (Le Compte, Van Leuven and De Meyere v.Belgium, № 94).
Пункт 5 постанови Пленуму Верховного Суду України № 8 від 13 червня 2007 року «Про незалежність судової влади» передбачає, що відповідно до закону суддя не може брати участь у розгляді справи і підлягає відводу (самовідводу), якщо він заінтересований у результаті розгляду справи або є інші обставини, які викликають сумнів в об'єктивності та неупередженості судді.
Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, при оцінці безсторонності суду слід розмежовувати суб'єктивний та об'єктивний аспект. Так у справі «Гаусшильдт проти Данії», «Мироненко і Мартиненко проти України» зазначається, що наявність безсторонності, для цілей пункту 1 статті 6 Конвенції, має визначатися за допомогою суб'єктивного та об'єктивного критеріїв. Щодо суб'єктивної складової даного поняття, то у справі «Гаусшильдт проти Данії» вказано, що потрібні докази фактичної наявності упередженості судді для відсторонення його від справи. Причому суддя вважається безстороннім, якщо тільки не з'являються докази протилежного. Таким чином, існує презумпція неупередженості судді, а якщо з'являються сумніви щодо цього, то для його відводу в ході об'єктивної перевірки має бути встановлена наявність певної особистої заінтересованості судді, певних його прихильностей, уподобань стосовно однієї зі сторін у справі. У кожній окремій справі слід визначити, чи мають стосунки ,що розглядаються, таку природу та ступінь, що свідчать про те, що суд не є безстороннім (рішення у справі «Мироненко і Мартиненко проти України»). Зазначену позицію Європейського суду підтримав і Верховний Суд України у справі № 5-15п12 (ухвала Верховного Суду України від 01.03.2012, у справі № 5-15п12).
Також, відповідно до Рішення Ради суддів України № 40 від 05.07.2019, роз'яснено, що у судді не виникатиме конфлікт інтересів при розгляді справ, в яких стороною є особа, яка має статус присяжного відповідного суду, за умови відсутності приватного інтересу.
У даному випадку, відповідач навіть не є присяжним.
Відтак, приходжу до переконання, що законні підстави, передбачені ЦПК України, для задоволення заяви про відвід судді Мартьяновій С. М. відсутні, а тому у задоволенні заяви слід відмовити.
На підставі наведеного, керуючись статтями 36-40 ЦПК України, суд,-
У задоволенні заяви відповідача ОСОБА_1 про відвід судді Мартьяновій Світлані Мирославівні у розгляді цивільній справі № 465/716/20 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення матеріальної та моральної шкоди - відмовити.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Суддя В. Кузь