Справа № 265/7047/19
Провадження № 2/265/349/20
(заочне)
05 березня 2020 року місто Маріуполь
Орджонікідзевський районний суд м. Маріуполя Донецької області у складі:
головуючого судді Міхєєвої І.М.
за участю секретаря Красноухова А.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Маріуполі цивільну справу за позовом Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,
11 жовтня 2019 року Акціонерне товариство Комерційний банк «Приватбанк» (далі - АТ КБ «Приватбанк») звернулося до суду із позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором №б/н від 27.10.2010 року у розмірі 41400,07 грн. Позовні вимоги обґрунтовує тим, що 27.10.2010 року з відповідачем було укладено кредитний договір, відповідно умов якого ОСОБА_1 отримав кредит у розмірі 2100 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок зі сплатою відсотків за користування кредитом. Відповідно до умов укладеного договору, договір складається з заяви позичальника, умов та правил надання банківських послуг та тарифів банку. У порушення ст.ст. 526,527,530 ЦК України та умов договору відповідач зобов'язання за кредитним договором належним чином не виконав. У зв'язку з порушеннями зобов'язань за кредитним договором відповідач станом на 15.09.2019 року має заборгованість в загальній сумі 41400,07 грн., яка складається з заборгованості за простроченим тілом кредиту 4835,44 грн.; пені за прострочене зобов'язання 31317,01 грн.; пені за несвоєчасність сплати боргу на суму від 100 грн. 2800,00 грн.; штрафів відповідно до п.2.1.1.7.6 Умов та правил надання банківських послуг в сумі 500 грн. - фіксована частина та 1947,62 грн. - процентна складова. Позивач просить суд стягнути з відповідача на його користь заборгованість за кредитним договором в загальному розмірі 41400,07 грн., судовий збір в сумі 1921 грн.
Представник позивача в судове засідання не з'явився, в письмовій заяві зазначив, що не заперечує проти розгляду справи за його відсутністю та винесення заочного рішення у справі.
Відповідач у судове засідання не з'явився з невідомих суду причин, про час та місце розгляду справи був повідомлений у встановленому законом порядку, про причини неявки суду не повідомлено.
На підставі ст. 247 ч.2 ЦПК України справа розглянута у відсутності сторін без фіксування судового засідання звукозаписувального технічного засобу.
Ухвалою суду від 20 листопада 2019 року судом витребувано у АТ «ПриватБанк»: оригінал анкети-заяви про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг, складеної ОСОБА_1 ; відомості щодо строку дії платіжної картки згідно вказаного кредитного договору.
Від представника позивача до суду надано довідку про строк дії картки.
Вивчивши матеріали справи в їхній сукупності, суд дійшов висновку про те, що позов АТ КБ «Приватбанк» підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.
Звертаючись до суду з позовом банк зазначив, що на підставі анкети-заяви позичальника, яка 27.10.2010 року підписана сторонами, а також Умов та правил надання банківських послуг, та «Тарифів банку», які викладені на банківському сайті: www. privatbank.ua, між відповідачем ОСОБА_1 та ПАТ КБ «ПриватБанк» укладений кредитний договір, згідно якого останній отримав кредит на суму 2100 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок.
На підтвердження заявлених вимог АТ КБ «ПриватБанк» надано копію анкети-заяви позичальника від 27.10.2010 року, довідку про умови кредитування, які підписані сторонами; розрахунок заборгованості за кредитним договором; Умови та правила надання банківських послуг.(а.с.6-50).
Згідно з наданим банком розрахунком, заборгованість ОСОБА_2 за вказаним кредитним договором станом на 15.09.2019 року становить - 41400,07 грн., яка складається з заборгованості за простроченим тілом кредиту 4835,44 грн.; пені за прострочене зобов'язання 31317,01 грн.; пені за несвоєчасність сплати боргу на суму від 100 грн. 2800,00 грн.; штрафів відповідно до п.2.1.1.7.6 Умов та правил надання банківських послуг в сумі 500 грн. - фіксована частина та 1947,62 грн. - процентна складова. (а.с. 6-14).
Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ч. 1 ст. 626, 628 ЦК України).
Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
За кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору. Особливості регулювання відносин за договором про надання споживчого кредиту встановлені законом - стаття 1054 ЦК України.
Згідно з нормою ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) (ст. 610 ЦК України).
Встановлені фактичні обставини справи свідчать про існування між сторонами кредитних правовідносин. Кредитний договір укладений та підписаний сторонами у вигляді заяви - позичальника 27.10.2010 року. (а.с. 15).
Разом з тим, із наданою позивачем анкети - заяви позичальника вбачається, що ОСОБА_1 отримав у банку кредитну картку «Універсальна» з бажаним кредитним лімітом у сумі 500 гривень. (а.с.15).
До суду банком надано відомості, яким підтверджено випуск і надання ОСОБА_1 платіжної картки № НОМЕР_1 відповідно до умов кредитного договору, із датою відкриття 27.10.2010 року з терміном дії, який закінчується у червні 2014 року. (а.с. 80)
Із розрахунку заборгованості, наданого позивачем, вбачається, що станом на 30.06.2014р., тобто на останній день дії кредитної картки, залишок поточної заборгованості відповідача за наданим кредитом складає 2097,90 грн. Заборгованість за пенею та штрафи станом на цю дату відсутні. (а.с.9).
Оскільки позичальник ОСОБА_1 не повернув кредитні кошти в повному обсязі, то суд згідно вимог закону стягує з відповідача на користь банку борг за тілом кредиту у розмірі 2097,90 грн., який виник станом на 30.06.2014 року.
Позиваючись до суду з зазначеним позовом представник банку стверджував, що відповідач ОСОБА_1 в межах обслуговування кредитного договору б/н отримував інші платіжні картки, зокрема за № НОМЕР_2 із датою відкриття 11.06.2012р.; № НОМЕР_3 з датою відкриття 18.07.2014р. і картка № НОМЕР_4 з датою відкриття 25.10.2014р.
Надаючи оцінку цим доказам, суд виходить з наступного.
В заяві-позичальника ОСОБА_1 від 27.10.2010 року між іншого зазначено, що позичальник (відповідач у справі) згоден з тим, що ця заява разом із Пам'яткою клієнта, Умовами та Правилами надання банківських послуг і Тарифами становить між ним та банком договір про надання банківських послуг, а також, що він ознайомився та погодився з Умовами та Правилами надання банківських послуг і Тарифами банку, які були надані йому для ознайомлення в письмовому вигляді.
До матеріалів позовної заяви позивачем долучено Умови та правил надання банківських послуг в ПриватБанку без зазначення дати, без посилання на сайт з якого вони були роздруковані, не зазначено в Умовах і їх актуальність на дату укладення кредитного договору, підпису відповідача зазначені Умови також не містять, а тому посилання банку на зазначені Умови, як на обґрунтування позову, є безпідставним. Такі висновки суду відповідають правовій позиції, викладеній у постанові Великої Палати Верховного Суду від 03 липня 2019 року у № 342/180/17, провадження № 14-131цс19.
Проте, за змістом Умов та правил для надання послуг банк розміщених на банківському сайті https://privatbank.ua/terms, в розділі «архів договорів», що були актуальні на час підписання відповідачем Анкети- Заяви станом на 14.09.2008 року, Банк видає Клієнту Картку, її вид визначений у Пам'ятці Клієнта/Довідці про умови кредитування і Заяві, підписанням якого Клієнт і Банк укладають Договір про надання банківських послуг. Датою укладання Договору є дата отримання Карти, зазначена в Заяві. В (п. 2.1.2.1. зазначених Умов)
Пунктами 2.1.2.11. та 2.1.2.12 даних Умов визначено, що карта діє до останнього дня місяця, зазначеного на лицьовій стороні Картки, включно. Забороняється використання Карти (її реквізитів) із закінченим терміном дії. Після закінчення терміну дії відповідна Карта продовжується Банком на новий термін (шляхом надання Клієнту Картки з новим терміном дії), якщо раніше (до початку місяця закінчення терміну дії) не надійшла письмова заява Держателя про закриття Картрахунку.
Відповідно до п. 2.1.2.9. Умов, клієнт може отримати додаткову карту на своє ім'я, а також надати доступ до карткового рахунку Довіреною особам. При наданні Клієнтом в Банк відповідної Заяви і Пам'ятки Клієнта/Довідки про умови кредитування, а також необхідного пакету документів Банк приймає рішення про відкриття Клієнту або довіреним особам додаткової картки.
Згідно п. 2.1.2.14. зазначених Умов для перевипуску Карти до закінчення її терміну дії Клієнт повинен подати письмову заяву в Банк за місцем обслуговування Картки.
Аналіз зазначених Умов та Правил для надання банківських послуг свідчить, що для обслуговування кредитного договору, укладеного шляхом підписання заяви, клієнту надається нова картка з новим терміном дії, лише після закінчення терміну дії картки виданої в день укладання договору (підписання заяви). Додаткова картка та пер випуск виданної раніше картки для обслуговування відповідного кредитного договору, видається виключно на підставі Заяви клієнта.
З огляду на наведене, сама по собі довідка банку про те, що ОСОБА_1 був підписаний кредитний договір б/н, та без дати, за яким йому було видано чотири окремі кредитні картки зазначені вище, не є належним та допустимим доказом, на підтвердження того, що кредитні картки отримані відповідачем після 11.06.2012 року, отримані ним саме для обслуговування кредитного договору від 27.10.2010 року.
Докази того, що відповідач користувався кредитними коштами використовуючи кредитні картки за № НОМЕР_2 із датою відкриття 11.06.2012р.; № НОМЕР_3 з датою відкриття 18.07.2014р. і картка № НОМЕР_4 з датою відкриття 25.10.2014р. в матеріалах справи відсутні. А наданий банком розрахунок заборгованості таких відомостей не містить. Більш того, наданий позивачем розрахунок заборгованості не відповідає вимогам, які висуваються до бухгалтерських документів у п. 2.1.1 Положення про організацію бухгалтерського обліку та звітності в банках України, затвердженого Постановою Правління НБУ № 566 від 30.12.1998 року, а тому не може бути належним доказом на підтвердження того, що відповідач користувався всіма зазначеними в довідці банку картками.
Отже, будь-яких доказів того, що нові платіжні картки, на які банк посилається, зокрема, платіжна картка № НОМЕР_2 із датою відкриття 11.06.2012р.; № НОМЕР_3 з датою відкриття 18.07.2014р. і картка № НОМЕР_4 з датою відкриття 25.10.2014р. були отримані позичальником саме на виконання і обслуговування укладеного між позивачем та відповідачем кредитного договору кредиту від 27.10.2010 № б/н, а не для обслуговування будь-якого іншого банківського продукту із відповідачем, банк не надав.
Вказані відомості свідчать, що існують чотири окреми види договорів, один з яких за рахунком № НОМЕР_1 є предметом розгляду даної справи. Дати відкриття трьох інших карток не співпадають із терміном закінчення попередньої картки. (а.с.80).
При цьому за Умовами та правилами надання банківських послуг, клієнту надається нова картка з новим терміном дії, лише після закінчення терміну дії картки, додаткова лише на підстав заяви.
Будь-яких доказів, які б свідчили про волевиявлення відповідача отримати нову чи додаткову картку в межах кредитного договору від 27.10. 2010 року матеріали справи не містять. Отже, продовження строку дії кредитного договору за карткою № НОМЕР_1 до травня 2017року, (строк дії картки № НОМЕР_5 ) не доведений належними і допустимими доказами.
За змістом статті 13 ЦПК України (диспозитивність цивільного судочинства) суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідно для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб або осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.
Згідно із практикою Європейського суду з прав людини за своєю природою змагальність судочинства засновується на диференціації процесуальних функцій і відповідно - правомочностей головних суб'єктів процесуальної діяльності цивільного судочинства - суду та сторін (позивача та відповідача). Диференціація процесуальних функцій об'єктивно призводить до того, що принцип змагальності відбиває властивості цивільного судочинства у площині лише прав та обов'язків сторін. Це дає можливість констатувати, що принцип змагальності у такому розумінні урівноважується з принципом диспозитивності та, що необхідно особливо підкреслити, - із принципом незалежності суду. Він знівельовує можливість суду втручатися у взаємовідносини сторін завдяки збору доказів самим судом. У процесі, побудованому за принципом змагальності, збір і підготовка усього фактичного матеріалу для вирішення спору між сторонами покладається законом на сторони. Суд тільки оцінює надані сторонам матеріали, але сам жодних фактичних матеріалів і доказів не збирає.
Статтею 89 ЦПК України установлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, які ґрунтуються на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Суд зазначає, що за змістом частин 1, 2 ст. 83 ЦПК України сторони та інші учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду. Позивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом з поданням позовної заяви.
Відповідно до ч. 2 ст. 43 Цивільного процесуального кодексу України обов'язок надання усіх наявних доказів до початку розгляду справи по суті покладається саме на осіб, які беруть участь у справі.
Згідно ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Відповідно до п. 36 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ №10 від 17 жовтня 2014 року вимога пропорційності присудження судових витрат при частковому задоволенні позову застосовується незалежно від того, за якою ставкою сплачено судовий збір (наприклад, його сплачено за мінімальною ставкою, визначеною Законом № 3674-VI).
На підставі зазначеного з відповідача на користь позивача також витрати по сплаті судового збору в розмірі 97 грн. 34 коп. ( (1921*2097,90) / 41400,07).
Керуючись 16, 525, 526, 530, 610, 611, 1054 Цивільного кодексу України, ст.ст. 4,6,10,12,13,81-83,141,247,263-264,268 ЦПК України, суд,
Позов Акціонерного товариства комерційний банк “ПриватБанк” до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» заборгованість за кредитним договором б/н від 27.10.2010 року в розмірі 2097 (дві тисячі дев'яносто сім) гривень 90 коп., а також судовий збір у розмірі 97,34 грн.
В задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його оголошення.
У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку.
Рішення може бути оскаржене до Донецького апеляційного суду через Орджонікідзевський районний суд м.Маріуполя протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо у судовому засіданні було проголошено лише вступну і резолютивну частину судового рішення або у разі розгляду (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, цей строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.
Позивач: Акціонерне товариство Комерційний банк «ПриватБанк» , юридична адреса: м.Київ, вул..Грушевського, буд. 1Д, код ЄДРПОУ 14360570, р/р № НОМЕР_6 , МФО 305299.
Відповідач: ОСОБА_1 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 , ІПН: НОМЕР_7 .
Суддя: І. М. Міхєєва