Справа № 234/19560/19
Провадження № 2/234/779/20
24 лютого 2020 року Краматорський міський суд Донецької області у складі:
головуючого судді - Лутай А.М.
за участю: секретар судового засідання - Пагуліч Д.Г.
представника позивача - Писаренко Г.А.
представника відповідача - Тимошенко І.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м.Краматорську Донецької області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «Новокраматорський машинобудівний завод», про стягнення моральної шкоди, заподіяної професійним захворюванням та нещасним випадком на виробництві, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог - Управління виконавчої дирекцій Фонду соціального страхування України в Донецькій області в особі Краматорського міського відділення Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Донецькій області, -
Позивач ОСОБА_1 15.11.2019р звернувся до суду з дійсним позовом, вказуючи, що з 04.06.2007 року до 14.08.2019 року він працював на Приватному акціонерному товаристві «Новокраматорський машинобудівний завод» (надалі - ПрАТ«НКМЗ»), відповідач у справі, обрубувачем на обробці литва наждаком та вручну у фасоноливарному цеху зі шкідливими та небезпечними умовами праці, де у червні 2012 році отримав трудове каліцтво та професійне захворювання, яке йому вперше встановили 14.05.2019р. зазначає, що перебуваючи у трудових правовідносинах з відповідачем, він відпрацював на посаді обрубувача в умовах впливу шкідливих чинників, за професією (обрубувача) - 12 років 2 місяця та 10 днів, а саме, в умовах перевищуючих гранично-допустимий рівень пилу, шуму, вібрації, фізичних навантажень. Згідно виробничої характеристики в його ( ОСОБА_1 ) посадові обов'язки входило обрубування та вирубування пневматичним молотком, зубилом вручну, зовнішніх та внутрішніх дефектів в складних деталях, а також строповка і ув'язка виливків для підйому та переміщення. Внаслідок такої праці він отримав професійне захворювання, та після погіршенням здоров'я, внаслідок професійного захворювання та каліцтва, вимушений був звільнитись з ПрАТ «НКМЗ» за власним бажанням, у зв'язку з виходом на пенсію по інвалідності. Свої вимоги мотивує тим, що 07 червня 2012 року у фасоноливарному цеху ПрАТ «НКМЗ», під час виконання виробничого завдання по переміщенню мостовим краном великогабаритної виливки, з ним ( ОСОБА_1 ) трапився нещасний випадок, зокрема, під час опускання мостовим краном, даної виливки на підлогу, через перекіс, відбувся зсув виливки на його ногу, в результаті чого був травмований палець лівої ноги та відірвано нігтьову фалангу. За даним фактом було створено комісії та складено акт №11 від 12.06.2012р (форми Н-1) про нещасний випадок, пов'язаний з виробництвом та акт розслідування нещасного випадку від 12.06.2012р (форми Н-5). Згідно висновків комісії (п.6, 7 актів) встановлено: «нещасний випадок визнано пов'язаним з виробництвом, підлягає обліку...», а причинами нещасного випадку стало «невиконання вимог інструкції по охороні праці» та «невиконання посадових обов'язків» зі сторони старшого майстра, машиніста мостового крана та його особисто. Вказує, що внаслідок завданої травми він був змушений проходити стаціонарно курс лікування в міських лікарнях м.Краматорська Донецької області, який тривав з 07.06.2012р до 10.09.2012р, а 11.09.2012р він пройшов обстеження МСЕК у м.Краматорськ. Згідно висновків Красноармійської травматологічної спеціалізованої медіко-соціальної експертної комісії, йому вперше встановлено втрату працездатності 5% у зв'язку з виробничим каліцтвом, що у подальшому було підтверджено комісією МСЕК у м.Словянську Донецької області. У зв'язку з погіршенням здоров'я, навесні 2018 року він був вимушений звернутись до лікарів місцевої клініки, де обстежувався, неодноразово знаходився на лікарняних, але покращення не настало. 26.04.2019 року його ( ОСОБА_1 ) направили на консультацію до клініки професійних захворювань Держаної установи «Інститут медицини праці національної академії медичних наук України» (ІМП імені Ю.І. Кундієва НАМИ) у м.Київі, де його визнали хворим та встановили професійне захворювання. У травні 2019 року він вперше пройшов стаціонарне обстеження в клініці професійних захворювань (ІМП імені Ю.І.Кундієва НАМИ), де згідно медичного висновку центральної лікарсько-експертної комісії за №717/386 від 14.05.2019р було вперше встановлено професійне захворювання: 1) хронічний бронхіт II ст., фаза затихаючого загострення; прикореневий, базальний пневмосклероз, ЛН І-ІІ (першого-другого)ст.; 2) Хронічна двобічна сенсоневральна приглухуватість з легким (II) ступенем зниження слуху за класифікацією Остапкович В.С. і Пономарьової Н.І.; 3) Вібраційна хвороба II ст. (вегето-сенсорна поліневропатія верхніх кінцівок у поєднанні з деформуючим артрозом І-ІІст. між фалангових, п'ястно-фалангових і ліктьових суглобів; II ст..- променево - зап'ястних і зап'ястно - п'ясних суглобів). Зазначає, що спеціалістом Головного управління Держпраці у Донецькій області, проведено санітарно-гігієнічне обстеження його ( ОСОБА_1 ) робочого місця на ПрАТ «НКМЗ», про що складено акт від 27.03.2019р №103. Під час проведення перевірки встановлено численні порушення умов праці, в акті вказано перелік шкідливих факторів, що мали місце при виконанні робіт, а саме: локальна вібрація, запиленість повітря робочої зони, фізичне перевантаження, виробничий шум, несприятливий мікроклімат. Фактичні значення шкідливих факторів перевищують гранично допустимі нормативні данні, а рівень пилу фібро генної дії перевищував нормативні показники майже в 3 рази. Факт професійного захворювання в подальшому було підтверджено і комісією, яка у м.Краматорську Донецької області, на ПрАТ «НКМЗ», склала акт розслідування причин виникнення хронічного професійного захворювання від 19.06.2019р (за формою П-4). Згідно вказаного акта (пункт 16), встановлено, що професійне захворювання виникло в період його ( ОСОБА_1 ) тривалої роботи обрубувачем «У зв'язку з неефективністю роботи системи вентиляції та робочого інструменту виконував роботи в умовах впливу на організм пилу фіброгенної дії, виробничого шуму та локальної вібрації, концентрації та рівні яких перевищували гранично - допустимі». А причинами професійного захворювання (пункт 17 акту) стало: «робота протягом тривалого часу ОСОБА_1 у якості обрубувача, зайнятого на обрубці лиття наждаком та вручну, у фасоносталеварному цеху ПрАТ «НКМЗ» -11 років 10 місяців 23 дні - в умовах дії шкідливих виробничих факторів: пилу фіброгенної дії, концентрація якого в повітрі робочої зони складали 4,7-11,9 мг/метр кубічний, при ГДК= 4 мг/метр кубічний (.....); виробничого шуму, рівень якого складав 93-95 дБА, при ГДР=80 дБА,локальної вібрації, рівень якої за віброприскоренням складав 78-91 дБ, при ГДР=7б дБ(...).». Також, вказує, що 16.07.2019р обласна профпатологічна медіко-соціальна експертна комісія у м.Слов'янськ Донецької області, вперше визнала його ( ОСОБА_1 ) захворювання професійним, з 65% втрати працездатності (30% вібраційна хвороба, 20% хронічний бронхіт, 15% приглухуватість) та встановила третю групу інвалідност і (професійне захворювання), а також повторно підтвердила 5% втрати працездатності від трудового каліцтва, яке раніше було встановлено у вересні 2012 року. Зазначає, що внаслідок погіршення стану здоров'я, він неодноразово проходив медичний огляд, а саме: у клініці професійних захворювань Держаної установі «Інститут медицини праці ншіональної академії медичних наук України» м.Києва»: з 02.05.2019р до 23.05.2019р, а також у місцевих лікарнях м.Краматорська: багаторазово: у 2012 році з 7 до 13 червня, у 2018 році: з 12 до 21 листопада та з 6 до 18 грудня. У 2019 році двічі: з 18 лютого до 1 березня та з 29 липня до 7 серпня. У санаторії «Березовські мінеральні води» м.Харків буду проходити з 15 листопада по 2 грудня 2019р. Також, вказує, що у зв'язку з отриманим професійним захворюванням він зазнав фізичних страждань та емоційних переживань, що призвело до завдання йому моральної шкоди, мотивуючи тим, що йому 45 років, це час життєвого розквіту, пора зрілості, він будував плани на подальше життя, мріючи добитись чималих успіхів, але внаслідок захворювання змінився його життєвий уклад, життя зазнало суттєвих змін: він частково втратив працездатність, обмежений під час вибору міста праці, час від часу відчуває фізичну біль у грудях, суглобах дуже погано спить, відчуває шум в голові та вухах, стан здоров'я дуже незадовільний, не витримує тривалих фізичних навантажень, заважає задишка. Внаслідок всього цього, він не може вести нормальний спосіб життя, нарушилась душевна рівновага, порушилися зв'язки із оточуючими, стало неможливо продовжувати активний спосіб життя, хвороба позбавила його можливостей реалізації своїх звичок та бажань, порушились нормальні зв'язки у сім'ї та з оточуючими. Вважає, що він доставляє багато труднощів своїм близьким: дружині та неповнолітній дочці, якім потрібна не тільки моральна але й матеріальна підтримка, тому він змушений докладати додаткових зусиль для організації свого життя, так як його пенсія по інвалідності на теперішній час складає трохи більше 3000грн. Після захворювання та звільнення з ПрАТ « НКМЗ», він зареєструвався у Краматорському міському центру зайнятості, але у зв'язку з медичними обмеженнями при виборі умов праці, до теперішнього часу так і не знайшов постійного місця праці, так як працедавці, під різними приводами, відмовляють у працевлаштуванні, дізнавшись про його хворобу. Вважає, що моральна шкода, яка заподіяна йому, полягає у душевному хвилюванні, нервових зривах, несприятливій атмосфері в сім'ї, фізичному болю та стражданнях, які він зазнав безпосередньо під час роботи обрубником та які відчуває і на теперішній час, тому вважає, що моральна шкода у сумі 65000грн буде малою компенсацією за завданий йому душевний та фізичний біль, тому що він втратив 65% працездатності, а це більше ніж половина його здоров'я. Просить стягнути з відповідача на його ( ОСОБА_1 ) користь 65000грн моральної шкоди, заподіяної внаслідок професійного захворювання та каліцтва.
Позивач ОСОБА_1 в судове засідання не з'явився, надавши заяву про розгляд справи у його відсутність, в якій наполягав на задоволенні його позовних вимог.
Представник позивача - адвокат Писаренко Г.А., підтримав вимоги позову ОСОБА_1 у повному обсязі, просив його задовольнити та в судовому засіданні надав пояснення, зазначені в позовній заяві.
Представник відповідача Тимошенко І.В. в судовому засіданні заперечувала проти задоволення позову ОСОБА_1 зазначивши, що відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов'язковому з'ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювана, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювана та вини останнього в її заподіянні. А також, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду. Вказав, що у позовній заяві ОСОБА_1 зазначає, «що діями ПрАТ «НКМЗ», який не забезпечив безпечні умови праці, йому заподіяно моральну шкоду», але така думка є помилковою і спростовується наступним. Так, в ч.6 ст.153 КЗпП України передбачено, що у разі неможливості повного усунення небезпечних і шкідливих для здоров'я умов праці власник або уповноважений ним орган зобов'язаний повідомити про це центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони праці, який може дати тимчасову згоду на роботу в таких умовах. Згідно ч.3 ст.21 Закону України «Про охорону праці» роботодавець повинен одержати дозвіл на виконання робіт підвищеної небезпеки та на експлуатацію (застосування) машин, механізмів, устаткування підвищеної небезпеки. Отже, діюче законодавство допускає використання небезпечних і шкідливих для здоров'я умов праці у разі неможливості повного усунення за умови одержання відповідного дозволу. Дотримуючись вищенаведених норм закону, відповідач одержав від Територіального управляння Держгірпромнагляду у Донецькій області дозвіл на виконання робіт підвищеної небезпеки. Відповідно до ч.2 ст.5 Закону України «Про охорону праці» під час укладання трудового договору роботодавець повинен проінформувати працівника під розписку про умови праці та про наявність на його робочому місці небезпечних і шкідливих виробничих факторів, які ще не усунуто, можливі наслідки їх впливу на здоров'я та про права працівника на пільги і компенсації за роботу в таких умовах відповідно до законодавства і колективного договору. Пільги і компенсації за важкі та шкідливі умови праці, на які має право працівник, закріплені в ст.7 Закону України «Про охорону праці», а саме, працівники безоплатно забезпечуються лікувально-профілактичним харчуванням, молоком або рівноцінними харчовими продуктами, додаткову оплачувану відпустку, оплату праці у підвищеному розмірі. На виконання ч.2 ст.5 Закону України «Про охорону праці», відповідач проінформував ОСОБА_1 під розписку про умови праці та про наявність на його робочому місці небезпечних і шкідливих виробничих факторів, що підтверджується наказом про прийняття на роботу. Таким чином, позивач усвідомлював наслідки такої роботи та добровільно на неї погодився. Крім того, відповідач неухильно забезпечував надання позивачу пільг та компенсацій за важкі та шкідливі умови праці. Звертає увагу, що безкоштовне харчування обрубувачів не передбачене законодавством, оскільки ця професія не міститься у Переліку виробництв, професій і посад, робота в яких надає право на безкоштовне одержання лікувально-профілактичного харчування у зв'язку з особливо шкідливими умовами праці, затв. Постановок Державного комітету Ради Міністрів СРСР з праці і соціальним питанням та Президї ВЦСПС від 07.01.1977р №4/П-1. Отже, відповідач з власної ініціативи забезпечуваї безкоштовним харчуванням позивача на протязі його роботи обрубувачем. З вищенаведеного вбачається, що відповідач не вчиняв протиправних дій по відношенню до позивача, а навпаки забезпечив йому пільги та компенсації. Крім того, зазначає, що у позові ОСОБА_1 вказує, що моральна шкода, яка йому заподіяна, полягає у душевному хвилюванні, фізичному болю та стражданнях; отриманні психічної травми; зміні її життєвого укладу; порушенні зв'язків із оточуючими, неможливості продовжувати активний спосіб життя, реалізовувати свої звички та бажання. Але жодних доказів щодо наявності цих обставин він не наводить та не додає до позовної заяви. Також, позивачем не доведено, що зміни, які сталися в його особистому житті пов'язані саме з наявністю у неї професійного захворювання, а також, які додаткові зусилля він докладає для організації свого життя. Враховуючи вищенаведе, вважає, що немає правових підстав для компенсації моральної шкоди позивачу, оскільки відсутній склад цивільного правопорушення, а саме: протиправна поведінка, моральна шкода, причинний зв'язок між протиправною поведінкою та завданою моральною шкодою. Звертає увагу, що позивач в обґрунтування своїх вимог послалася на норми закону, які не регулюють правовідносини, що є підставою позову, зокрема, ст.ст.21,46 Конституції України, ст.1167 ЦК України. Так, ст.21 Конституції України передбачає, що усі люди є вільні і рівні у своїй гідності та правах; права і свободи людини є невідчужуваними та непорушними. Стаття 46 Конституції України встановлює загальні гарантії соціального захисту громадян. Наявність у Кодексі законів про працю ст.237-1 виключає застосування до випадків заподіяння моральної шкоди працівникові ст.1167 ЦК України, оскільки названі норми встановлюють різні підстави для виникнення обов'язку відшкодування шкоди. Просить відмовити у задоволенні позову ОСОБА_1 в повному обсязі.
Додатково представник відповідача у судовому засіданні пояснив, що для форми вини у вигляді грубої необережності характерно, що особа передбачала можливість настання негативних наслідків своєї поведінки, але легковажно розраховувала на їх відвернення або не передбачала можливості таких наслідків, хоча повинна була або могла їх передбачити. В Акті розслідування нещасного випадку від 12.06.2012р (Форма. Н-5) зазначається, що за результатами розслідування комісія встановила, що під час виконання робіт обрубувач ОСОБА_1 порушив схему строповки відливки «Плита» креслення 1314462 і типову схему строповки СТП 79.05-92; при переміщенні відливки нога обрубувача ОСОБА_1 знаходилась під вантажем. Відповідно до висновків комісії, зазначених в Акті розслідування нещасного випадку від 12.06.2012р (Форма Н ОСОБА_2 ОСОБА_1 обрубувач (друга професія стропальник) припустився порушення законодавства з охорони праці, зокрема, порушив інструкцію з охорони праці №23 «Для стропальників, обслуговуючих вантажопідйомні крани» («Р.З Вимоги безпеки під час роботи, п.3.2. Під час обв'язки і підвіски вантажу стропальнику не дозволяється: п.3.24. Проводити обв'язку і за цепку вантажу іншими засобами, ніж зазначено на схемах строповки, п.п.3.2.11. Підставляти руки або ноги під вантаж, ...»). Враховуючи висновки комісії з розслідування нещасних випадків та положення нормативно-правових актів, вважає, що позивач припустився до грубої необережності, яка призвела до нещасного випадку з ним та сприяла виникненню шкоди. Отже, в даному випадку має місце вина позивача, яка підлягає врахуванню судом при визначенні розміру відшкодування, виходячи із загальних підстав цивільно-правової відповідальності.
Представник третьої особи в судове засідання не з'явився, надавши суду пояснення, згідно до якого вказує, що потерпілий на виробництві ОСОБА_1 перебуває на обліку в Краматорському міському відділенні з 07.06.2012р, за висновком МСЕК від 11.09.2012р (серія 10 ААА №131318) йому встановлена стійка втрата працездатності 5% безстроково, внаслідок трудового каліцтва на підприємстві ПрАТ «НКМЗ». Зазначає, що на підставі ст.ст.28, 32 Закону України №1105-XIV постановами Краматорського міського відділення №0536/4053/Д053.1/10 від 14.11.2012р, №0536/4053/4053.1/11 від 14.11.2012р, відповідно до статті 36 та 42 Закону України №1105-XIV Малиновському ОСОБА_3 В ОСОБА_4 призначено одноразову допомогу в сумі 27682,59грн та щомісячні страхові виплати в розмірі 325,68грн. Постановами Краматорського міського відділення потерпілому на виробництві ОСОБА_1 призначено: постановою №0536/4053/4053.1/26 від 06.03.2018р - перераховані щомісячні страхові виплати в розмірі 598,87грн; постановою №0536/4053/4053.1/27 від 15.03.2019р - перераховані щомісячні страхові виплати в розмірі 628,81грн. Під час переогляду за висновком МСЕК від 16.07.2019р (серія 12 ААА №086240) потерпілому встановлено сукупний відсоток втрати працездатності 65%, у тому числі 5% по трудовому каліцтву (дата по акту 07/06/2012р за №11); 60% по професійному захворюванню (дата по акту 19.06.2019р за №б/н) та 3 група інвалідності з повторним оглядом 16.07.2021р. Також, вказує, що відповідно до п.1 ч.1 ст.37 Закону України «Про загальнообов'язкове державі соціальне страхування» потерпілому призначено перераховані щомісячні страхові виплати у разі зміни ступеня втрати професійної працездатності у зв'язку з іншим страховим випадком у розмірі 11880,11грн (відповідна постанова від 12.09.2019р №0526/4053/4053.3/30), а постановою Краматорського міського відділення №0526/4053/4053.3/30 від 04.11.2019р потерпілому ОСОБА_1 призначено санаторно-курортне лікування в санаторії (курорті). За таких обставин, вважає, що Краматорське міське відділення права потерпілого не порушувало, оскільки діє на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачеі Конституцією та законами України. Звертає увагу, що відповідно до ч.7 ст.36 ЗУ «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування» страхові виплати складаються із: страхової виплати втраченого заробітку (або відповідної його частини) залежно ві, ступеня втрати потерпілим професійної працездатності (далі - щомісячна страхова виплата); страхової виплати в установлених випадках одноразової допомоги потерпілом- (членам його сім'ї та особам, які перебували на утриманні померлого); страхової виплати дитині, яка народилася інвалідом внаслідок травмування ні виробництві або професійного захворювання її матері під час вагітності; страхових витрат на медичну та соціальну допомогу. Положеннями частини 8 статті 36 зазначеного Закону України №1105-XIV передбачене що відшкодування моральної (немайнової) шкоди потерпілим від нещасних випадків на виробництві або професійних захворювань і членам їхніх сімей не є страховою виплатою та здійснюється незалежно від часу настання страхового випадку відповілно по положені Цивільного кодексу України та Кодексу законів про працю України. Отже, на підставі вищенаведеного, Фонд соціального страхування України не здійснює відшкодування моральної шкоди постраждалим від нещасних випадків на виробництві або професійних захворювань і членам їхніх сімей.
Суд, вислухавши пояснення учасників процесу, дослідивши докази по справі, вважає позов частково обґрунтованим та такий, що підлягає частковому задоволенню, виходячи з таких підстав:
Як передбачено ст.4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутись до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором (ч.1 ст.5 ЦПК України).
Стаття 12 ЦПК України передбачає, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом.
Суд на підставі ст.ст. 12, 13, 81 ЦПК України розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Відповідно до положень ст.ст.12, 81 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених ст.82 цього Кодексу. Обставини, встановлені рішенням суду у цивільній, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини. Суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. Докази надаються сторонами та іншими особами, що беруть участь у справі. Доказування не може ґрунтуватись на припущеннях.
Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування (ст.77 ЦПК України). Крім того, обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування (ч.2 ст.78 ЦПК України).
Відповідно до ст.89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Судом встановлено, що позивач ОСОБА_1 з 04 червня 2007 року до 14 серпня 2019 року працював обрубувачем на обробці литва наждаком та вручну у фасоноливарному цеху на Приватному акціонерному товаристві «Новокраматорський машинобудівний завод», що підтверджується копією трудової книжки, заповненої 05 лютого 1993 року.
07 червня 2012 року під час виконання виробничого завдання на ПрАТ «НКМЗ» з позивачем стався нещасний випадок.
Згідно Акту №11 від 12.06.2012р (форми Н-1) про нещасний випадок, пов'язаний з виробництвом, та Акту розслідування нещасного випадку від 12.06.2012р (форми Н-5), «нещасний випадок, що стався з позивачем 07.06.2012, визнано пов'язаним з виробництвом,підлягає обліку...», а причинами нещасного випадку стало «невиконання вимог інструкції по охороні праці» та «невиконання посадових обов'язків» зі сторони старшого майстра, машиніста мостового крана та позивача.
Згідно висновків Красноармійської травматологічної спеціалізованої медіко-соціальної експертної комісії, йому позивачу вперше встановлено втрату працездатності 5% у зв'язку з виробничим каліцтвом.
Медичним висновком Центральної лікарсько-експертної комісії «Інституту медицини праці імені Ю.І.Кундієва Національної академії медичних наук України» за №717/386 від 14.05.2019р вперше встановлено професійне захворювання Малиновському І.В., зокрема: 1) хронічний бронхіт II ст., фаза затихаючого загострення; прикореневий, базальний пневмосклероз, ЛН І-ІІ (першого-другого) ст.2; 2) Хронічна двобічна сенсоневральна приглухуватість з легким (II) ступенем зниження слуху за класифікацією Остапкович В.Є. і Пономарьової Н.І.; 3) Вібраційна хвороба II ст. (вегето-сенсорна поліневропатія верхніх кінцівок у поєднанні з деформуючим артрозом І-ІІст. міжфалангових, п'ястно-фалангових і ліктьових суглобів; II ст. - променево-зап'ястних і зап'ястно-п'ясних суглобів).
16 липня 2019 року висновком Обласної профпатологічної медико соціальної експертної комісії ОСОБА_1 встановлено професійне захворювання за сукупностю з 65% втратою працездатності (30% вібраційна хвороба, 20% хронічний бронхіт, 10% приглухуватість) та встановила третю групу інвалідност і (професійне захворювання), а також повторно підтвердила 5% втрати працездатності від трудового каліцтва, яке раніше було встановлено 07.06.2012р.
Згідно Ату розслідування причин виникнення хронічного професійного захворювання від 19.06.2019р, комісією проведено розслідування випадку хронічного захворювання ОСОБА_1 . За висновками комісії професійне захворювання виникло у позивача у зв'язку з тривалою роботою останнього у якості обрубувача, зайнятого на обрубці лиття наждаком і вручну у фасоносталеливарному цеху ПрАТ «НКМЗ» - 11 років 10 місяців 23 дні - в умовах дії шкідливих виробничих факторів: пилу фіброгенної дії, концентрація якого в повітрі робочої зони складали 4,7 - 11,9мг/м?, при ГДК= 4 мг/м? (3 клас 2 ступень шкідливості); виробничого шуму, рівень якого складав 93-95 дБА, при ГДР- 80 дБА (3 клас 2 ступень інкілливості); локальної вібрації, рівень якої за віброприскоренням складав 78 - 81дБ, при ГДР = 76 дБ (3 клас 1 ступень шкідливості).
Як вбачається з санітарно-гігієнічної характеристики умов праці від 28.03.2019р №103, за період роботи обрубувачем, зайнятим на обробленні лиття наждаком та вручну 3 розряду у фасонносталелеварному цеху ПрАТ «НКМЗ» ОСОБА_1 піддавався дії шкідливих виробничих факторів: пил, шум, вібрація, фізичні навантаження, незадовільний температурний режим в зимній період року.
Професійний характер захворювання позивача підтверджено медичними висновками: травматологічного відділення «Міської лікарні №3» м.Краматорськ Донецької області №4429 від без дати; Центральної лікарсько-експертної комісії «Інституту медицини праці імені Ю.І.Кундієва Національної академії медичних наук України» за №453 від 23.05.2019р; неврологічного відділення КМУ «Міська лікарня №2» №1587 від 21.11.2018р; ЛОР відділення КМУ МЛ №3 м.Краматорськ №8820 від 18.12.2018р; Комунальним некомерційним підприємством «Міська лікарня №2» Краматорської міської ради за №1093 від 29.07.2019р.
Відповідно до копії довідки про результати визначення ступеня втрати професійної працездатності у відсотках, потреби у додаткових видах допомоги серія 12ААА №086240 від 16.07.2019р та копії довідки серія 12ААБ №062902 від 16.07.2019р позивачу встановлена третя група інвалідності зі ступенем втрати працездатності 65% втратою працездатності (30% вібраційна хвороба, 20% хронічний бронхіт, 10% приглухуватість) та встановила третю групу інвалідност і (професійне захворювання), а також повторно підтвердила 5% втрати працездатності від трудового каліцтва, яке раніше було встановлено 07.06.2012р. При цьому позивачу протипаказана важка фізична праця, вплив шуму, пилу, вібрації.
З долучених до справи медичних документів вбачається, що позивач, в період з 2012 року по теперішній час, неодноразово проходив клінічні обстеження і знаходився на лікуванні у медичних установах та проходив курси лікування від професійних захворювань.
Потерпілий на виробництві ОСОБА_1 перебуває на обліку у Краматорському міському відділенні Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Донецькій області з 07 червня 2012 року.
Постановами Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України за №0536/4053/Д053.1/10 від 14.11.2012р і за №0536/4053/4053.1/11 від 14.11.2012р, відповідно до статті 36 та 42 Закону України №1105-XIV потерпілому ОСОБА_1 призначено в разі стійкої втрати професійної працездатності одноразову допомогу в сумі 27682,59грн та щомісячні страхові виплати в розмірі 325,68грн.
Постановами Краматорського міського відділення Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Донецькій області потерпілому на виробництві ОСОБА_1 призначено фінансування витрат на медичну та соціальну допомогу, зокрема: 1) від 06 березня 2018 року за №0536/4053/4053.1/26 - щомісячні страхові виплати в розмірі 598,87грн; 2) від 15 березня 2019 року за №0536/4053/4053.1/27 - щомісячні страхові виплати в розмірі 628,81грн; 3) від 12 вересня 2019 року за №0526/4053/4053.3/30 - щомісячні страхові виплати у разі зміни ступеня втрати професійної працездатності у зв'язку з іншим страховим випадком у розмірі 11880,11грн, так як під час переогляду за висновком МСЕК від 16.07.2019р (серія 12 ААА №086240) потерпілому встановлення сукупний відсоток втрати працездатності 65%, у тому числі 5% по трудовому каліцтву (дата по акту 07/06/2012р за №11); 60% по професійному захворюванню (дата по акту 19.06.2019р за №б/н) та 3 група інвалідності з повторна оглядом 16.07.2021р.
Постановою Краматорського міського відділення відділення Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Донецькій області №0526/4053/4053.3/30 від 04 листопада 2019 року потерпілому ОСОБА_1 призначено санаторно-курортне лікування в санаторії (курорті).
Відповідно до ст.43 Конституції України кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці.
На підставі ст.173 КЗпП України передбачено, що шкода, заподіяна працівникам каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я, пов'язаним з виконанням трудових обов'язків відшкодовується у встановленому законом порядку.
Згідно ст.13 Закону України «Про охорону праці» роботодавець зобов'язаний створити на робочому місці в кожному структурному підрозділі умови праці відповідно до нормативно-правових актів, а також забезпечити додержання вимог законодавства щодо прав працівників у галузі охорони праці.
Відповідно до вимог ч.2 ст.153 КЗпП України забезпечення безпечних і нешкідливих умов праці покладається на власника або уповноважений ним орган.
Відповідно до ст.237-1 КЗпП України відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя, тобто передбачає відшкодування моральної шкоди, яка спричинена з вини роботодавця.
При цьому, вина власника не названа серед юридичних фактів, які входять до юридичного складу, який є підставою правовідносин по відшкодуванню моральної шкоди.
Тобто, моральна шкода відшкодовується незалежно від вини підприємства (власника або уповноваженого ним органа) за наявності юридичних фактів, що у сукупності є підставою для покладення на власника обов'язку відшкодувати таку шкоду.
Таким чином, із змісту цієї статті вбачається, що до юридичного складу, що є підставою правовідносин по відшкодуванню моральної шкоди, входять моральні страждання працівника, втрата нормальних життєвих зв'язків, або необхідність для працівника додаткових зусиль для організації свого життя.
У пункті 13 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995р №4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди»роз'яснено, що відповідно до ст.237-1 КЗпП Україниза наявності порушення прав працівника у сфері трудових відносин, зокрема, виконання робіт у небезпечних для життя і здоров'я умовах, яке призвело до його моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків чи вимагає від нього додаткових зусиль для організації свого життя, обов'язок по відшкодуванню моральної (немайнової) шкоди покладається на власника або уповноважений ним орган незалежно від форми власності, виду діяльності чи галузевої належності.
Отже, моральну шкоду повинен відшкодовувати роботодавець, оскільки шкода здоров'ю завдана при виконанні позивачем трудових обов'язків, про що свідчить медичні висновки про наявність професійного захворювання, акти розслідування хронічного професійного захворювання, висновки МСЕК.
Суд відхиляє доводи відповідача про відсутність у позивача доказів спричинення йому моральної шкоди. Відповідно до діючого законодавства втрата працездатності, яка встановлена висновком ОСОБА_1 , вже сама по собі свідчить про спричинення моральної шкоди, оскільки стан здоров'я потерпілого погіршено.
Суд відхиляє доводи відповідача про відсутність у позивача права на відшкодування моральної шкоди у зв'язку з тим, що позивач був обізнана про шкідливий характер праці, оскільки забезпечення безпечних умов праці є обов'язком роботодавця. Суд також звертає увагу, що відповідно до ст.158 КЗпП України власник або уповноважений ним орган зобов'язаний вживати заходів щодо полегшення і оздоровлення умов праці працівників шляхом впровадження прогресивних технологій, досягнень науки і техніки, засобів механізації та автоматизації виробництва, вимог ергономіки, позитивного досвіду з охорони праці, зниження та усунення запиленості та загазованості повітря у виробничих приміщеннях, зниження інтенсивності шуму, вібрації, випромінювань тощо.
Судом встановлено, що між сторонами склалися трудові правовідносини, оскільки професійне захворювання виникло під час виконання позивачем трудових обов'язків та отримані ним за час роботи у відповідача, захворювання пов'язані з виробництвом, тому наявні підстави, передбачені ст.ст.153, 237-1 КЗпП України, для відшкодування моральної шкоди, заподіяної з вини відповідача.
За таких обставин, суд дійшов висновку про наявність у позивача права вимагати відшкодування моральної шкоди, заподіяної здоров'ю.
Вказаний висновок суду відповідає положенням ст.23 ЦК України та рішенню Конституційного Суду України від 27.01.2004р №1-9рп./2004, згідно з яким ушкодження здоров'я, заподіяні потерпілому під час виконання трудових обов'язків, незалежно від ступеня втрати професійної працездатності, спричиняють йому моральні і фізичні страждання.
У судовому засіданні знайшло підтвердження, що позивач, працюючи на ПрАТ «НКМЗ», отримав професійне захворювання і йому було встановлено 65% втрати професійної працездатності.
З урахуванням конституційної значимості здоров'я, як невідчужуваного і нерушимого блага, що належить людині від народження й охороняється державою, суд вважає що заявлена позивачем вимога обґрунтована і підлягає задоволенню.
При вирішенні питання про право позивача на відшкодування моральної шкоди, суд враховує, що згідно зі ст.237-1 КЗпП України відшкодування власником моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.
Згідно з ч.ч.1, 3 ст.23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.
У справах щодо відшкодування моральної шкоди, завданої у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я, суди, встановивши факт завдання моральної шкоди, повинні особливо ретельно підійти до того, аби присуджена ними сума відшкодування була домірною цій шкоді. Сума відшкодування моральної шкоди має бути домірною цій шкоді. Сума відшкодування моральної шкоди має бути аргументованою судом з урахуванням, зокрема, визначених у частині третій статті 23 ЦК України критеріїв і тоді, коли таке відшкодування присуджується у сумі суттєво меншій, ані ж та, яку просив потерпілий.
Такий правовий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 05 грудня 2018 року, провадження №14-463цс18.
Відповідно до роз'яснень, що містяться у п.9 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995р №4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров'я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості. Визначаючи розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди, суд повинен наводити в рішенні відповідні мотиви.
В пункті 4.1 рішення Конституційного Суду України від 27.01.2004р №1-9/2004 зазначено, що ушкодження здоров'я, заподіяні потерпілому під час виконання трудових обов'язків, незалежно від ступеня втрати професійної працездатності спричиняють йому моральні і фізичні страждання. Як наслідок, моральна шкода, заподіяна умовами виробництва, спричинює порушення таких особистих немайнових прав, як право на життя, право на охорону здоров'я тощо. У випадку втрати потерпілим працездатності він зазнає значно більше моральної шкоди, ніж яка заподіяна працівникові, який не втратив професійної працездатності.
Вирішуючи питання про розмір відшкодування моральної шкоди, суд враховує тяжкість завданих ушкоджень здоров'ю позивача, ступень втрати професійної працездатності в розмірі 65%, встановлену 3 групу інвалідності, наявність вини позивача в отриманні виробничої травми? тривалість лікування, глибину душевних та фізичних страждань з приводу професійного захворювання, погіршення здібностей у побуті, вимушеної зміни складу життя, припинення трудової діяльності, стан здоров'я позивача, важкість змушених змін у його життєвих і виробничих зв'язках, неможливість їх поновлення, те, що позивач постійно відчуває хворобливі відчуття, має потребу в медикаментозному лікуванні.
З урахуванням вказаних обставин, суд вважає розумним та справедливим відшкодування моральної шкоди в розмірі 60 000грн, що буде еквівалентно моральним стражданням позивача.
Враховуючи викладене, позовні вимоги підлягають задоволенню частково.
На підставі ст.141 ЦПК України, з відповідача в доход держави слід стягнути судовий збір в розмірі 768,40грн.
Керуючись ст.ст.10, 12, 13, 137, 141, 263-265 ЦПК України, суд -
Позов ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «Новокраматорський машинобудівний завод», про стягнення моральної шкоди, заподіяної професійним захворюванням та нещасним випадком на виробництві, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог - Управління виконавчої дирекцій Фонду соціального страхування України в Донецькій області в особі Краматорського міського відділення Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Донецькій області - задовольнити частково.
Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Новокраматорський машинобудівний завод» (Донецька область, місто Краматорськ, вулиця Олекси Тихого, буд. 5; ЄДРПОУ 05763599) на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІНН НОМЕР_1 , моральну шкоду у розмірі 60 000,00грн (шістдесят тисяч гривень 00 коп.).
Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Новокраматорський машинобудівний завод» (Донецька область, місто Краматорськ, вулиця Олекси Тихого, буд. 5; ЄДРПОУ 05763599) на користь Держави судовий збір у розмірі 768,40грн (сімсот шістдесят вісім гривень 40 коп).
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закритті апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення може бути подана до Донецького апеляційного суду протягом 30 днів з дня складення повного судового рішення.
Вступна і резолютивна частини рішення суду виготовлені в нарадчій кімнаті та проголошені 24.02.2020 року.
Суддя: А.М.Лутай